Методичні вказівки з курсу патоморфології для студентів зі спеціальностей



Сторінка1/16
Дата конвертації22.04.2017
Розмір3.36 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16



ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ МОЗ УКРАЇНИ»


КАФЕДРА ПАТОЛОГІЧНОЇ АНАТОМІЇ І СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
з курсу патоморфології
для студентів зі спеціальностей

7.110101 „Лікувальна справа”

7.110104 „Педіатрія”

7.110105 „Медико-профілактична справа”
Модуль 1. Загальні патологічні процеси


Дніпропетровськ – 2009
Ухвалено та затверджено на методичній нараді кафедри

„____”_______________ 2009 року. Протокол № ____


Завідувач кафедрою ________________ проф. І.С.Шпонька
Обговорено, перероблено та перезатверджено на методичній нараді кафедри

„____”_______________ 20__ року. Протокол № ____


Завідувач кафедрою ________________ проф. І.С. Шпонька
Обговорено, перероблено та перезатверджено на методичній нараді кафедри

„____”_______________ 20__ року. Протокол № ____


Завідувач кафедрою ________________ проф. І.С. Шпонька

Обговорено, перероблено та перезатверджено на методичній нараді кафедри

„ ____ ”_______________ 20__ року. Протокол № 1
Завідувач кафедрою ________________ проф. І.С. Шпонька

Обговорено, перероблено та перезатверджено на методичній нараді кафедри

„ ____ ”_______________ 20___ року. Протокол № 1
Завідувач кафедрою ________________ проф. І.С. Шпонька

Обговорено, перероблено та перезатверджено на методичній нараді кафедри

„ ____ ”_______________ 20___ року. Протокол № 1
Завідувач кафедрою ________________ проф. І.С. Шпонька

Обговорено, перероблено та перезатверджено на методичній нараді кафедри

„ ____ ”_______________ 20___ року. Протокол № 1
Завідувач кафедрою ________________ проф. І.С. Шпонька


4

Методична вказівка №1 5

Методична вказівка №2 12

Методична вказівка №3 23

Методична вказівка №4 34

Методична вказівка № 5 49

Методична вказівка №6 61

Методична вказівка №7 72

Методична вказівка №8 86

Методична вказівка №9 100

Методична вказівка №10 111

Методична вказівка №11 123

Методична вказівка №13 135

Методична вказівка №14 149

Методична вказівка №15 158

Методична вказівка №16 170

Методична вказівка №1



Модуль 1. Загальні патологічні процеси.
Змістовий модуль 1. Предмет і задачі патоморфології. Методи патоморфологічних досліджень. Морфологія ушкодження та загибелі клітин і тканин. Порушення крово- та лімфообігу.
Тема 1. Вступне заняття. Предмет і задачі патоморфології. Методи патоморфологічних досліджень. Основні етапи розвитку патоморфології.

  1. Місце проведення заняття - навчальний клас, секційний зал.

  2. Актуальність теми:

Патоморфологія (патологічна анатомія) – одна із найважливіших фундаментальних дисциплін в системи вищої медичної освіти. У своєму розвитку патологічна анатомія пройшла декілька етапів, наслідком чого виявилось виділення її як самостійної наукової дисципліни. Термін «патологія», складений з двох грецьких слів означає «наука про хворобу». Дисципліна, яка в теперішній час відповідає цьому терміну у більшості країн має й інші назви: патологічна анатомія, патоморфологія, мор бідна анатомія, анатомічна патологія, гістопатологія, хірургічна патологія та ін. У вітчизняній медицині вказану дисципліну прийнято називати патологічною анатомією, а з 2007 року – патоморфологією.

Патоморфологія (Патологична анатомія) — науково-прикладна дисципліна, яка вивчає патологічні процеси та хвороби за допомогою наукового, головним чином мікроскопічного, вивчення змін, що виникають у клітиніх та тканинах.

Патологічна анатомія вивчає морфологічний субстрат захворювання і є складовою патології - науки про закономірності виникнення та розвитку захворювань. По своїй суті патологічна анатомія є клінічною дисципліною, так як закладає розуміння основи патології клітини та загальнопатологічних процесів, сукупність яких обумовлює морфологічні прояви тих чи інших захворювань, закладає основи знання морфології хвороб на різних етапах їх розвитку (морфогенез), структурних основ одужання (саногенез), ускладнень та наслідків хвороб, вивчає варіанти патоморфозу захворювань, що виникають у зв'язку з умовами життя людини, що змінюються, та внаслідок різноманітних лікувальних заходів (ятрогенія), закладає основи знання про організацію патологоанатомічної служби та її призначення. Зіставлення морфологічних і клінічних проявів хвороб на всіх етапах їх розвитку дозволяє студентам отримати навички клініко-анатомічного аналізу, синтетичного узагальнення діагностичних ознак хвороб і вірного їх тлумачення в причинно-наслідкових співвідношеннях. Вивчення патологічної анатомії ґрунтується на сучасних методах морфологічного дослідження (електронна мікроскопія, імуногістохімія, ауторадіографія, гістохімія і цитохімія).




  1. Цілі навчання

Загальна мета заняття: Вивчити сутність патологічної анатомії, її значення та місце

серед інших медичних дисциплін. Уміти визначити місце та задачи патологічної анатомії в системі вищої медичної освіти та системі охорони здоров'я; уміти визначити основні етапи розвитку патологічної анатомії та внесок вітчизняних фахівців. Уміти визначити рівні та основні методи морфологічного дослідження.



Конкретні цілі:

  1. Визначити місце та задачи патологічної анатомії в системі вищої медичної освіти та системі охорони здоров'я.

  2. Визначити принципи вивчення патологічної анатомії, її напрямок та складові

  3. Основні етапи розвитку патологічної анатомії та внесок вітчизняних фахівців.

  4. Визначити матеріал, методи та рівні дослідження патологічної анатомії.

  5. Вивчити основи клініко-анатомічного аналізу.




  1. Базовий рівень знань та вмінь (міждисциплінарна інтеграція).

Дисципліна

Знати

Уміти

Нормальна

Анатомія

Анатомічну будову міокарду, нирок, печінки, легень, лімфатичного вузла, селезінки, головного мозку та ін.

Проводити макроскопічний аналіз анатомічних структур органів.

Гістологія

Знати методи гістологічної обробки матеріалу (фіксація, заключення в об’єкту в парафін, нарізка матеріалу, фарбування зрізів). Знати загальноморфологічні методики пофарбування (гематоксиліном і еозином). Знати гістохімічні барвники на жири, вуглеводи. Знати гістологічну будову різних органів.

Оволодіти навичками користування світловим мікроскопом. Уміти проводити диференційну діагностику органів.




  1. Для з’ясування відповідності базисного рівня Ваших знань необхідному пропонуємо виконати такі завдання для самоперевірки:

1. Звичайно для визначення загального збільшення світлового мікроскопа використовують пов’язані оптичні характеристики двох робочих вузлів мікроскопа. Визначте, яких саме:

A. Об’єктива і конденсора

B. Об’єктива і діафрагми

C. Об’єктива і окуляра

D. Окуляра і діафрагми

E. Окуляра і конденсора.


2. Цитоплазматичні гранули еозинофільних лейкоцитів, колагенові волокна та багато інших структур клітин і позаклітинного простору здатні зафарбовуватися кислими барвниками (еозином). Визначте, як називають такі гістологічні структури?

А. Базофільні

В. Поліхроматофільні

С. Оксифільні

D. Нейтрофільні

E. Аргірофільні


Еталони відповідей до самоперевірки:

1 – С; 2 – С;


Інформацію, необхідну для поповнення знань-умінь можна знайти в наступних літературних джерелах:

  1. Луцик О.Д., Іванова А.Й., Кабак К.С., Чайковський Ю.Б. Гістологія людини.- К.: Книга-плюс, 2003.– С.5-20.

  2. Гистология: Учебник / Ю.И.Афанасьев, Н.А.Юрина, Е.Ф.Котовский и др.; Под ред. Ю.И.Афанасьева, Н.А.Юриной.- 5-е изд., перераб. и доп.- М.: Медицина, 1999.




  1. Теоретичні питання, на ґрунті яких можливе виконання цільових видів діяльності за темою:

  1. Патоморфологія - наука, що вивчає структурні (матеріальні) основи хвороб для осмислювання фундаментальних основ медичної науки та поглибленого вивчення клініки захворювань з наступним використанням одержаних знань в практичній роботі лікаря.

  2. Завдання патоморфології: вивчення патології клітини; загальпатологічних процесів; аналіз та висновки щодо морфогенезу і морфології хвороб, структурних основ одужання, ускладнень та наслідків.

  3. Основний напрямок розвитку патологічної анатомії.

  4. Характеристика рівней вивчення патологічних процесів.

  5. Об'єкти та методи дослідження патологічної анатомії.

  6. Характеристика основних періодів ргавитку патологічної анатомії.

  7. Історія розвитку патологічної анатомії в Україні (Київська, Харківська, Львівська, Одеська школи клінічних патологів).

  8. Організація навчального процесу з патоморфології (патологічної анатомії) в системі вищої медичної освіти.


При вивченні розділу звернути увагу на те, що…

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ У ПАТОЛОГІЧНІЙ АНАТОМІЇ

Основні методи дослідження патоморфології – це розтин, біопсія та експеримент. Об’єкти, що вивчає патологоанатом, можна розподілити на три групи: трупний матеріал, субстрати, отримані від хворих при їх житті (органи, тканини та їх частини, клітини та їх частини, продукти секреції, рідини) та експеріментальний матеріал..

1. Трупний матеріал. Традиційно органи та тканини трупів померлих є предметом вивчення у ході патологоанатомічних розтинів (автопсій, секцій) осіб, що померли від хвороб. Випадки смертей, які трапилися не від хвороб, а у результаті злочинів, катастроф, нещасних випадків або невідомих причин, вивчають судові медики.

Трупний матеріал досліджують на анатомічному (таб. 1) та гістологічному рівнях. Рідше використовують рентгенологічні та біохімічні методики. У патологоанатомічне відділення разом з померлим доставляються історія хвороби та вся наявна медична документація. Перед розтином патологоанатом повинен все це вивчити, а потім запросити на аутопсію лікуючих лікарів. Клініцисти мають упевнитися у тих знахідках, які підтверджують або спростовують їх уявлення про процеси та зміни, які відбулися в організмі при житті хворого. Нерідко під час розтину між клініцистами та патологоанатомом виникають професійні суперечки. Результат аутопсії патологоанатом заносить до протоколу розтину, а причини смерті хворого вказує у свідоцтві про смерть, яке потім видає родичам померлого.

Основна мета аутопсії – встановлення остаточного діагнозу та причин смерті хворого. Оцінюються також вірність або помилковість клінічного діагнозу, ефективність лікування. Інша мета розтину – взаємне збагачення науково-практичного досвіду клініцистів та патологоанатомів. Значення секційної роботи патологоанатома включає не тільки контроль за якістю лікувально-діагностичної діяльності клініцистів (контроль цей повинен здійснюватись не тільки патологоанатомами), Але й в накопиченні статистичних та науково-практичних даних про хвороби та патологічні процеси.
Таблиця 1. Маса та лінійні параметри внутрішніх органів дорослої людини в нормі


Органи

Маса, г

Довжина, см

Ширина, см

Товщина, см

Головний мозок

1300

16

14

11

Серце:

270-280

9

9

3,5

— стінка правого шлуночку










0,2













— стінка лівого

шлуночку











1













Печінка

1600

20

28

8

Підшлункова залоза

105

23

3,5

2

Нирки

160

11

5

3,5

Селезінка

175

11

7

3,5

2. Матеріал, взятий при житті хворого. Набагато більший об’єм у роботі патологоанатома займає вивчення матеріалу, отриманого з діагностичною ціллю при житті хворого. Найчастіше такий матеріал надходить від оперуючих клініцистів: хірургів, гінекологів, урологів, оториноларінгологів, офтальмологів та ін. Зрозуміло, що діагностична роль патологоанатома тут дуже велика і його заключення нерідко вирішує формулювання клінічного діагнозу. Для патологоанатома існує правило: «Неможна сідати до мікроскопу, не маючі повної і адекватної клінічної інформації про надійшовший матеріал». Матеріал повинен супроводжуватися не тільки паспортними даними хворого, ае й розгорнутим клінічним діагнозом, а також відомостями про локалізацію, тривалість та особливості перебігу процесу.

При необхідності повинні бути приведені і дані лабораторних аналізів. Частіше всього обєкти, взяті оперуючими клініцистами, вивчають гістологічно або цитологічно.

Гістологічне дослідження. Цьому дослідженню підлягає операційний та біопсійний матеріали. При надходженні до патологоанатома операційного матеріалу клінічний діагноз, як правило, вже встановлений. Потрібно лише гістологічне підтвердження (уточнення) діагнозу. Однак у випадку біопсії і сама операція, і взяття матеріалу (біоптат) проводяться з метою встановлення діагнозу, у даному випадку гістологічного. У обох ситуаціях надзвичайно важлива невідкладна фіксація видалених тканин у формаліні (10-15% водний розчин формальдегіду), у крайньому випадку – у 70-96% етиловому спирті або в ацетоні. Навіть не дуже довге перебування видалених шматочків або субстратів на повітрі, у воді або сольовому розчині може призвести до необоротних, штучно викликаних змін у матеріалі, які ускладнять або виключать постановку вірного гістологічного діагнозу. Об’єм фіксатора повинен перевищувати об’єм об’єкту не менш, ніж в 10, а краще в 15-20 разів. При кімнатній температурі час фіксації складає 1-2 діб, у 37-градусному термостаті він скорочується до 15-17 годин.

Із фіксованого матеріалу гострою бритвою вирізають шматочки не більш 1 см у діаметрі, потім їх складають у спеціальні касети та ставлять у автомати для гістологічної проводки. У них вони проходять через ряд спиртів висхідної міцності, олій, потім через хлороформ та рідкий парафін. Вся ця процедура займає декілька годин. Потім зневоднений парафін та знежирений матеріал, просякнений парафіном, заливають у спеціальних формах іншим рідким парафіном, охолоджують та висікають у вигляді окремих парафінових блоків. Останні закріплюють у мікротомі, після чого нарізають з них гістологічні зрізи, товщиною 5-10 мкм. Зрізи наклеюють на предметні скельця, депарафінують, фарбують Тим чи іншим способом, потім містять у оптично прозорі середовища під покривне скельце.

При термінових біопсіях (цитобіопсія), які нерідко проводяться під час широких втручань, с метою швидкого отримання гістологічного діагнозу, часто вирішуючого хід та об’єм операції, фіксують невеликі шматочки (біоптати) у кипячому формаліні. Тканину, зафіксовану таким чином, охолоджують, потім заморожують и нарізають на кріостаті або заморожуючому мікротомі. Заморожені зрізи зазвичай товще парафінових, але вони придатні для попередньої діагностики. У цьому випадку на приготування гістологічного препарату витрачається 15-30 хв, після чого патологоанатом, дослідивши препарат, повідомляє клініцисту свій діагноз. Кріостат та заморожуючий мікротом використовують також і в інших ситуаціях с метою уникнення гістологічної проводки та збереження спирторозчинні та інші компоненти у тканині, які бувають важливі для діагностики (наприклад, жир).

Для звичайної діагностики широко використовують універсальне гістологічне пофарбування зрізів гематоксиліном та еозином. Тинкторіальні, тобто фарбуючи, властивості гематоксиліну реалізуються у слаболужному середовищі, і структури, пофарбовані цим фарбником у синій або темно-синій колір, прийнято називати базофільними. До них відносяться ядра клітин, відкладення солей вапна та колонії бактерій. Слабу базофілію можуть давати деякі види слизу. Эозин, навпаки, при рН менш 7 фарбує так звані оксифільні компоненти у рожево-червоний або червоний колір. До них відносяться цитоплазма клітин, волокна, еритроцити, білкові маси та більшість різновидів слизу. Дуже часто використовують пофарбування пікрофуксином по Ван-Гізону (I.Th. van Gieson), селективно, тобто вибірково, фарбуючий у червоний колір колагенові волокна сполучної тканини, тоді коли інші структури стають жовтими або зеленувато-жовтими. Метод Ван-Гізона дозволяє знайти навіть невелику кількість сполучної тканини, яку неможливо відрізнити при пофарбуванні гематоксиліном та еозином. Існує багато гістологічних пофарбувань для виявлення тих чи інших компонентів тканини або патологічних субстратів. Найважливіші з них ми будемо називати при описі відповідних змін.



Цитологічне дослідження – вивчення клітин у ізольованому від клітин виді, проводять по мазках, зроблених з вмісту порожніх або трубчатих органів, а також по препаратам-відбиткам, пунктатам та аспіратам (аспіраційним пунктатам, відсмокчуваних шприцом).

Імуногістохімічне дослідження. При деяких патологічних станах, особливо пухлинах, буває важко і навіть неможливо за допомогою гісто- або цитологічних пофарбувань визначити тип тканини або її походження (гістогенез). Подібні труднощі виникають при встановленні виду збудника інфекції. Проміж тим верифікація тут має важливе значення для діагностики та прогнозування. Тому використовують різні додаткові методичні підходи. Одним з таких є імуногістохімічний метод. При ньому на гісто- та цитологічні препарати додатково наносять розчини з антитілами до шуканих антигенів – пухлинним, вірусним, мікробним, аутоантигенам та ін. Антигени при звичайному гітологічному пофарбуванні невидимі. Антитіла у сироватках несуть на собі мітку: або флуорохром, тобто фарбник, який світиться у темному полі (інакше кажучі, який дає флуоресценцію), або фарбуючий фермент. Якщо шуканий антиген є у досліджуваних тканинах або клітинах, то виниклий комплекс антиген-антитіло плюс маркер точно вкажуть його локалізацію, кількість, допоможуть вивчити деякі властивості.

Методи молекулярної біології. У добре оснащених патологоанатомічних відділеннях та науково-дослідницьких інститутах для прижиттєвої діагностики використовують методи молекулярної біології: проточну цитометрію та техніку гібридизації in situ, тобто на місці, на гістологічному зрізі.

Дослідження хромосом. В численних сучасних патологоанатомічних відділеннях та науково-дослідницьких інститутах проводять хромосомний аналіз, який дозволяє визначати відхилення у генетичному апараті (геномі) клітин, які мають вроджений або набутий характер.

Електрона мікроскопія. В ході діагностичних досліджень на матеріалі, взятому при житті хворого, часто використовується електронна мікроскопія – трансмісійна (у проходячому пучці, подібно світлооптичній мікроскопії) та скануюча (знімаюча рельєф поверхні). Першу використовують частіше, особливо для вивчення в ультра тонких зрізах тканин деталей будови клітин, виявлення мікробів, вірусів, відкладень імунних та інших комплексів та ін.

3. Експериментальний матеріал. Досліджуючи тканини, які були взяті при житті або після смерті хворої людини, патологоанатом спостерігає зміни в момент взяття тканини. Що могло бути до того и могло бути після – залишається невідомим Експеримент дозволяє моделювати та вивчати хвороби та патологічні процеси на будь-якому етапі їхнього розвитку.
Історія патоморфології

У своєму розвитку патологічна анатомія пройшла три періоди: макроскопічний - до середини XIX ст.; мікроскопічний - до середини ХХ ст.; ультрамікроскопічний - з середини XX ст. по сьогоднішній день. Фактично розвиток патологічної анатомії як наукової дисцип­ліни був започаткований з моменту виходу роботи Дж.Б.Морганьї (1682-1771) «De sedibus et cansis morborum, per anatomen indegatis» («Про локалізацію та причини захворювань, виявлених анатомом»). У цій роботі на підставі наукового аналізу результатів 700 розтинів автором детально описані макроскопічні зміни у внутрішніх органах померлих хворих і започатковано «анатомічний напрямок» у вивченні сутності захворювань людини. В цей період велике значення для розвитку патологічної анатомії мали наукові розробки М.Біша (1771-1802), Ж.Корвізара (1755-1821). Ж.Крювельє (1791-1874), який першим створив атлас з патологічної анатомії, а також А.Бейля (1799-1858), який першим написав підручник зі спеціальної патологічної анатомії. Закінчився цей період роботами відомого віденського патолога К.Рокитанського (1804-1878), який надрукував фундаментальні праці з патологічної анатомії і був одним із засновників теорії гуморальної патології в медицині.

Другий період розвитку патологічної анатомії виник в умовах розквіту науково-технічної революції суспільства, коли до наукових досліджень був широко впроваджений світловий мікроскоп. Найбільш яскравим представником цього періоду був німецький патолог Р.Вірхов (1821-1902), автор теорії клітинної патології. Він вважав, що матеріальним субстратом захворювання є морфологічні зміни, які виникають в клітинах.

Разом з тим, поступово нагромаджувались факти, які не можна було пояснити, виходячи з позицій целюлярної патології Р Вірхова і вже впродовж перших десятиліть XX ст. поступово виникли перед­умови для розвитку нового напрямку в патологічній анатомії -ультраструктурної патології клітини.

Важливий внесок у розвиток патологічної анатомії зроблено представниками московської школи патологоанатомів:

О.І.Абрикосовим (1875-1955), І.В.Давидовським (1887-1968), В.В.Серовим (1924 р.н.); петербургської школи патологоанатомів: Н.М.Руднєвим (1837-1878), М.Ф.Глазуновим (1896-1967), ,А.М.Чистовичем (1905-1970), київської школи патологоанатомів: Г.М.Мінхом (1876-1896), В.К.Високовичем (1886-1912), П.О.Кучеренко (1922-1940), харківської школи патологоанатомів: М.Ф.Мельніков-Резведенковим (1886-1937), Г.Л.Дерманом (1890-1983), львівської школи патологоанатомів: А.Обжут (1851-1910), Є.Г.Пальчевським (1899-1966).


Літературні джерела і матеріали для засвоєння знань-умінь за темою:

  1. Струков А.И., Серов В.В. Патологическая анатомия М., Медицина, 1993.


Короткі методичні вказівки до роботи на практичному занятті

Методика проведення заняття

Заняття починається з ознайомлення студентів з правилами техніки безпеки. Потім перевіряється вихідний рівень підготовки знань студентів методом тестування. Також викладач зробить інструктаж і коментарі до виконання самостійної роботи на практичному занятті.

Вам належить:


  1. Розглянути та замалювати наступні мікропрепарати:

    1. «Головний мозок».

    2. «Міокард»

    3. «Печінка»

    4. «Нирка»

    5. «Легеня»

    6. «Клітини крові»




  1. Обладнання заняття

Мікропрепарати:

  1. «Головний мозок».

  2. «Міокард»

  3. «Печінка»

  4. «Нирка»

  5. «Легеня»

  6. «Клітини крові»




  1. Учбова карта заняття:



Етапи

Час (хв.)

Засоби навчання

Обладнання

Місце проведення

  1. 1

Перевірка вихідного рівня підготовки студентів включає перевірку виконання цільових завдань студентами при самопідготовці до практичного заняття

10

Набори цільових завдань. Індивідуальні набори тестових завдань




Учбова кімната, секційний зал

  1. 2

Корекція засвоєння теоретичного матеріалу

5

Граф логічної структури (додаток 1).

Таблиці, слайди

  1. 3

Інструкція і коментар до виконання самостійної роботи

5

Інструкція вивчення мікропрепаратів та мікропрепаратів (атлас додаток 2).


Таблиці, слайди, мультимедійний проектор

  1. 4

Самостійна робота. Оформлення протоколу практичного заняття.

45

Протокол заняття.

Серов В.В., Ярыгин Н.Е., Пауков В. С. Патологическая анатомия: Атлас -М.: Медицина. 1986.



Мікроскоп, макро- та мікропрепарати, електронограми

  1. 5

Підсумковий контроль

15

Індивідуальні набори тестових завдань та ситуаційних задач




  1. 6

Аналіз результатів тестового контролю і виконаної самостійної роботи. Підведення підсумків заняття.

10

Протокол заняття







  1. Домашнє завдання

Вивчити тему: «Тема 2. Елементи ультраструктурної патології клітини. Клітинно-матриксні взаємодії. Клітинні та позаклітинні механізми регуляції трофіки. Порушення обміну речовин та їх метаболізму. Внутрішньоклітинне накопичення білків, вуглеводів та ліпідів». Питання до теми дивись в «Щоденнику студента».
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка