Методичні вказівки та контрольні завдання з біологічної хімії для студентів фармацевтичного факультету заочна форма навчання



Сторінка6/13
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.46 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Для яких сполук характерна позитивна біуретова реакція?


  • Загальний вміст білка у крові людини становить 100 г/л. Чи відповідає це нормі? Як називається такий стан?

  • Загальний вміст білка у крові людини становить 45 г/л. Як називається такий стан та які причини його виникнення?

  • Яку реакцію каталізує амілаза слини?

  • Що таке інгібування? Які існують види інгібувань?

  • Назвіть активатори та інгібітори для амілази слини.


    Тести

    1. При обстеженні хворого виявлено підвищення в крові активності ЛДГ. Це характерно для хвороб серця, печінки, нирок. Яке додаткове біохімічне обстеження треба зробити для диференціальної діагностики?

    А. Визначення цукру крові

    В. Рівень ацетонових тіл

    С. Визначення ізоферментів ЛДГ

    D. Визначення рівня холестерину

    Е. Активність амілази крові
    2. У хворого зі скаргами на болі у ділянці серця за визначенням активності ферментів сироватки крові діагностовано інфаркт міокарда. Вкажіть, активність яких ферментів використовували?

    А. Амілази, ліпази, фосфатази


    В. ЛДГ, креатинкінази, трансамінази

    С. Пептидази, аргінази, глюкокінази

    D. Трипсину, лізоциму, цитратсинтази

    Е. Альдолази, сукцинатдегідрогенази, гексокінази


    3. Хворому в курсі лікування туберкульозу призначили ізоніазид – структурний аналог нікотинаміду і піридоксину. Який тип інгібування за механізмом дії викликає ізоніазид?

    А. Конкурентне

    В. Незворотне

    С. Безконкурентне

    D. Алостеричне

    Е. Неконкурентне


    4. Після додавання витяжки з підшлункової залози в пробірку з розчином крохмалю, відмічено відсутність синього забарвлення в пробі з розчином йоду, що свідчило про гідроліз крохмалю. Під впливом якого ферменту підшлункової залози це відбулося?

    А. б-Амілази

    В. Хімотрипсину

    С. Ліпази

    D. Альдолази

    Е. Трипсину


    5. Дегідрогенази – це ферменти, які відщеплюють атоми гідрогену від субстрату. До якого класу ферментів відноситься лактатдегідрогеназа?

    А. Оксидоредуктази

    В. Ізомерази

    С. Трансферази

    D. Гідролази

    Е. Ліпази


    6. У клініці для парентерального білкового харчування використовують фармпрепарати гідролізату білків. Повноцінність гідролізатів визначається за наявністю незамінних амінокислот. Вкажіть, яким методом можна розділити суміш амінокислот?

    А. Хроматографією

    В. Імуноелектрофорезом

    С. Полярографією

    D. Інфрачервоною спектроскопією

    Е.Імуноферментним аналізом



    Література

    Основна:


    1. Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.М. та ін. Біологічна хімія. – Харків: Основа. – 608 с.

    2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744 с.

    3. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.

    4. Скляров О.Я., Сольскі Я., Великий М.М. та ін.. Біохімія ензимів. Ензимодіагностика. Ензимопатологія. Ензимотерапія. – Львів: Кварт, 2008. – 218 с.

    5. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.
      1. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко – діагностичне значення. Довідник / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Здоров’я, 2003. – 192 c.




    Додаткова:

    1. Ангельскі С., Якубовскі З., Домінічак М. Г. Клінічна біохімія. – Сопот, 1998. – 451 с.

    2. Березов Т. Т., Коровкин Б. Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – 528 с.

    3. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. – Москва: Мир, 2000. – 470 с.

    4. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека. – Москва: Мир, 2004. – С. 63-71, 79-83.

    5. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 3 – 46.



    Тема №. 2 Загальні закономірності обміну речовин та енергії. Молекулярні основи біоенергетики
    Мета заняття. Засвоїти послідовність реакцій та біологічне значення циклу трикарбонових кислот як універсального кінцевого шляху окиснювального катаболізму клітини. Оволодіти методами дослідження функціонування ЦТК мітохондрій. Засвоїти основні принципи організації дихального ланцюга мітохондрій. Засвоїти основні принципи хеміосмотичної теорії Мітчела.

    Актуальність теми. Вивчення особливостей функціонування циклу трикарбонових кислот є важливим для розуміння його амфіболічної природи та визначення його ролі у енергозабезпеченні клітини. Вміння аналізувати роль ЦТК необхідні для розуміння обміну речовин та енергії у клітині. Дослідження функціонування окисно-відновних ферментів, що забезпечують перебіг реакцій, пов’язаних з перенесенням електронів та протонів і лежать в основі утворення макроергічних сполук, дослідження механізмів тканинного дихання.
    Конкретні завдання:

    • Трактувати біохімічні механізми перебігу обміну речовин: катаболічні, анаболічні, амфіболічні шляхи метаболізму.

    • Трактувати біохімічні закономірності функціонування циклу трикарбонових кислот.

    • Пояснювати біохімічні механізми регуляції циклу трикарбонових кислот і його ключову роль в обміні речовин та енергії.

    • Пояснювати процеси біологічного окиснення субстратів у клітинах і запасання енергії, що вивільняється, у вигляді макроергічних зв’язків АТФ.

    • Пояснювати структурну організацію ланцюга транспорту електронів та його молекулярних комплексів.

    • Пояснювати основні засади хеміосмотичної теорії окисного фосфорилування.

    • Аналізувати дію інгібіторів і роз’єднувачів окисного фосфорилування природного та синтетичного походження, їх фізіологічне значення.
  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


    База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка