Методичні вказівки та контрольні завдання з біологічної хімії для студентів фармацевтичного факультету заочна форма навчання



Сторінка5/13
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.46 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13



Тематичний план самостійної роботи студентів з модулю 1


з/п

Завдання


Кількість годин СРС

1.

Підготовка до практичних занять:




Набути практичні навички:

75

1.1

- роботи з біологічними рідинами (сироватка крові, слина, сеча) в біохімічних дослідженнях;

5

1.2

- написання формул амінокислот та пептидів;

5

1.3

- написання структурних формул коферментів і простетичних груп – похідних вітамінів В1, В2, РР і В6;

5

1.4

- визначення класу ферменту за типом хімічної реакції;

5

1.5

- побудови графіків залежності швидкості ферментативної реакції від концентрації субстрату, ферменту, зміни рН та температури середовища;

5

1.6

- відтворення послідовності етапів спільних шляхів катаболізму вуглеводів та ліпідів;

5

1.7

- написання послідовності реакцій перетворення метаболітів у циклі трикарбонових кислот;

5

1.8

- відтворення схеми транспорту електронів у дихальному ланцюзі та пояснення механізму його дії;

5

1.9

- визначення та пояснення значення коефіцієнта фосфорилювання для реакцій аеробного окислення субстратів згідно типу коферменту або простетичної групи ферменту;

5

1.10

- пояснення механізму сполучення процесів біологічного окислення та окисного фосфорилювання;

5

1.11

- написання послідовності реакцій перетворення глюкози анаеробним та аеробним шляхами;

5

1.12

- пояснення гормональної регуляції рівня глюкози у плазмі крові;

5

1.13

- оцінки стану вуглеводного обміну в нормі і при патології за біохімічними показниками;

5

1.14

- побудова схем та пояснення молекулярних механізмів регуляції обміну ліпідів;

5

1.15

- побудова загальної схеми метаболічних шляхів обміну глюкози, глікогену та триацилгліцеролів, фосфоліпідів, холестеролу.

5

2

Індивідуальна СРС за вибором (індивідуальне завдання)підготовка огляду наукової літератури з теми:

53

2.1

Методи розділу та очистки білкових сумішей

4

2.2

Роль вітамінів у механізмі дії складних ферментів

4

2.3

Використання ізоферментів в ензимодіагностиці захворювань

4

2.4

Використання ферментів та їх інгібіторів в якості фармацевтичних препаратів

4

2.5

Склад, локалізація та функція мультиферментних комплексів в аеробному окисленні субстратів

4

2.6

Структура, умови дії та регуляція АТФ-синтетази внутрішньої мембрани мітохондрій

4

2.7

Гормональна регуляція обміну моносахаридів

4

2.8

Сучасні фармацевтичні засоби у лікуванні порушень обміну вуглеводів

4

2.9

Порушення обміну ліпідів при атеросклерозі та ожирінні

4

2.10

Антигіперліпідемічні фармацевтичні засоби в регуляції порушень обміну ліпідів

4

3

Підготовка до підсумкового контролю засвоєння

модулю 1

13




Всього

128



Тематичний план самостійної роботи студентів з модулю 2



з/п

Завдання

Кількість годин

1

Підготовка до практичних занять:

24




Набути практичні навички з:




1.1

пояснення етапів ентерального обміну простих білків, процесів гниття;

2

1.2

написання хімічних реакцій перетворень амінокислот у клітинах, а також реакцій знешкодження амоніаку;

2

1.3

відтворення етапів перетравлення хромо- та нуклеопротеїнів у шлунково-кишковому тракті;

2

1.4

написання реакцій клітинного катаболізму пуринових нуклеозидів і пояснення порушень тканинного обміну нуклеопротеїнів;

2

1.5

пояснення молекулярних механізмів регуляції в реалізації генетичної інформації;

2

1.6

пояснення молекулярно-клітинних механізмів дії пептидних, стероїдних, тиреоїдних гормонів;

2

1.7

оцінювання ролі вітамінів у функціонуванні ферментів;

2

1.8

оцінювання за біохімічними показниками вітамінної забезпеченості організму та прояву гіповітамінозів;

2

1.9

пояснення механізмів детоксикації ксенобіотиків і ендогенних токсинів;

2

1.10

оцінювання детоксикаційної функції печінки за біохімічними показниками;

2

1.11

трактування визначення індикаторних ферментів плазми крові при патології;

2

1.12

оцінювання показників вмісту нормальних і патологічних компонентів крові та сечі.

2

2

Індивідуальна СРС за вибором (індивідуальне завдання)підготовка огляду наукової літератури за темами:

30

2.1

Аміноацидурії: причини розвитку та їх фармакологічна корекція

3

2.2

Загальні поняття й значення технологій рекомбінантних ДНК (генна інженерія)

3

2.3

Вплив антибіотиків та інших фармацевтичних засобів на матричні синтези у клітині

3

2.4

Використання RІА методу в кількісному визначенні гормонів

3

2.5

Білково-пептидні фактори росту й проліферації тканин

3

2.6

Антиоксидантна функція вітамінів в організмі

3

2.7

Комплексні вітамінні препарати в лікуванні гіповітамінозів та інших патологічних станів

3

2.8

Фракційний склад білків плазми крові в нормі та патології

3

2.9

Гормональні механізми регуляції водно-мінерального обміну й функцій нирок

3

2.10

Вплив фармацевтичних засобів на функції нирок та фізико-хімічні властивості сечі

3

3

Підготовка до підсумкового контролю засвоєння модуля 2

10

Всього


64



Вимоги до виконання та перевірки

самостійної роботи студентів (СРС)



  1. Оформляється у зошитах з самопідготовки.

  2. Питання самостійної роботи включені у підсумкові модульні контролі.

  3. Наявність та якість самостійної роботи перевіряється викладачами на практичних заняттях з біохімії.

  4. В кінці роботи викладач вносить зауваження, ставить дату перевірки і підпис.



КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ В МІЖСЕСІЙНИЙ ПЕРІОД ПРОВОДЯТЬСЯ НА КАФЕДРІ ПРОТЯГОМ РОБОЧОГО ДНЯ В СЕРЕДУ З 10.00. ДО 17.00

Критерії оцінювання успішності студентів з модулю 1





Мінімальна кількість балів

Максимальна кількість балів

Поточне оцінювання знань та контроль засвоєння змістових модулів

24

«5» –10 балів

«4» – 8 балів

«3» – 6 балів



40

Індивідуальна СРС:

Підготовка контрольної роботи за визначеними запитаннями та тестами

40

«5» – 72-80 балів

«4» – 52-71 балів

«3» – 40-51 балів



80

Усього балів

64

120

ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ МОДУЛЮ 1, у тому числі:

Контроль практичної підготовки;

Тестовий контроль теоретичної підготовки

50

80

УСЬОГО БАЛІВ ЗА МОДУЛЬ 1

114

200

Примітка: за поточне навчання та на контрольних заняттях засвоєння змістових модулів студентові нараховуються бали: "відмінно" – 10 балів, "добре" – 8 балів, "задовільно" – 6 балів, "незадовільно" – 0 балів.

за підготовку контрольної роботи (індивідуальна СРС) засвоєння змістових модулів студентові нараховуються бали: "відмінно" – 72-80 балів, "добре" – 52-71 балів, "задовільно" – 40-51 балів, "незадовільно" – 0 балів.

Студент допускається до підсумкового контролю засвоєння модулю 1 при виконанні всіх вимог навчальної програми та за умов, якщо за контрольну роботу та за поточне оцінювання засвоєння змістових модулів (4 заняття) він набрав не менше 64 бали (40 балів + 4х6 балів = 64).

Модуль зараховується студентові, якщо на підсумковому модульному контролі він набрав не менше 50 балів.



Критерії оцінювання успішності студентів з модулю 2





Мінімальна кількість балів

Максимальна кількість балів

Поточне оцінювання знань та контроль засвоєння змістових модулів

24

«5» –20 балів

«4» – 16 балів

«3» – 12 балів



40

Індивідуальна СРС:

Підготовка контрольної роботи за визначеними запитаннями та тестами

40

«5» – 72-80 балів

«4» – 52-71 балів

«3» – 40-51 балів



80

Усього балів

64

120

ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ МОДУЛЮ 1, у тому числі:

Контроль практичної підготовки;

Тестовий контроль теоретичної підготовки

50

80

УСЬОГО БАЛІВ ЗА МОДУЛЬ 2

114

200

Примітка: за поточне навчання та на контрольних заняттях засвоєння змістових модулів студентові нараховуються бали: "відмінно" – 20 балів, "добре" – 16 балів, "задовільно" – 12 балів, "незадовільно" – 0 балів.

за підготовку контрольної роботи (індивідуальна СРС) засвоєння змістових модулів студентові нараховуються бали: "відмінно" – 72-80 балів, "добре" – 52-71 балів, "задовільно" – 40-51 балів, "незадовільно" – 0 балів.

Студент допускається до підсумкового контролю засвоєння модулю 1 при виконанні всіх вимог навчальної програми та за умов, якщо за поточне оцінювання та за контрольну роботу засвоєння змістових модулів (2 заняття) він набрав не менше 64 балів (40 балів + 2х12 балів = 64).

Модуль зараховується студентові, якщо при підсумковому модульному контролі він набрав не менше 50 балів.




Методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії


Тема №1. Вступ до біохімії. Амінокислотний склад, будова, фізико-хімічні властивості, класифікація та функції простих і складних білків.

Ферменти: будова, фізико-хімічні властивості, класифікація, механізм дії.
Мета заняття. Ознайомити студентів з предметом і завданнями біологічної хімії, методами біохімічних досліджень, які використовуються в клінічній практиці. Знати будову, класифікацію та фізико-хімічні властивості білків, їх характеристику. Засвоїти принципи організації, загальні властивості ферментів та основні принципи регуляції метаболічних шляхів, вивчити вплив активаторів та інгібіторів на активність ферментів. Розуміти використання ферментів як лікарських засобів у медицині та фармації.

Актуальність теми. Біохімія – вивчає хімічні процеси, які в сукупності забезпечують обмін речовин і перетворення енергії, а біохімічні методи досліджень займають провідне місце в оцінці стану хворого та ефективності дії лікарських засобів.

Білки – високомолекулярні органічні сполуки, які становлять основу структури клітин і тканин, беруть участь у метаболізмі, обумовлюють процеси росту, розмноження та постійного самооновлення організму.



Ферменти – каталізатори білкової природи, які прискорюють метаболічні процеси в живих організмах та відрізняються за своєю будовою, наявністю небілкових компонентів, локалізацією, різними фізико-хімічними та каталітичними властивостями. Активність ферментів може змінюватись в залежності від внутрішніх та зовнішніх факторів. Знання механізму дії та кінетики ферментативного каталізу лежить в основі розуміння метаболічних процесів в організмі, що важливо для засвоєння перебігу хімічних перетворень і застосування ферментних препаратів та їх інгібіторів у фармації.
Конкретні завдання:

  • Розуміти значення біохімії як фундаментальної медико-біологічної науки та важливість біохімічних методів дослідження;

  • Пояснювати амінокислотний склад, структурну організацію, фізико-хімічні властивості, методи виділення та очистки білків;

  • Класифікувати та давати характеристику простих і складних білків;

  • Пояснювати хімічну природу ферментів, їх класифікацію та властивості як біокаталізаторів;

  • Аналізувати механізм дії ферментів та стадії ферментативного каталізу;

  • Характеризувати основи ензимопатологій, ензимодіагностики, ензимотерапії;

  • Пояснювати застосування ферментних препаратів та інгібіторів ферментів як фармацевтичних препаратів при певних патологічних станах.


Теоретичні питання

  1. Основні методи біохімічних досліджень: оптичні методи, електрофорез, хроматографія, полярографія, манометричний і радіоізотопний методи, імуноферментні методи, полімеразна ланцюгова реакція.

  2. Методи виділення та очищення білків. Використання методів висолювання, діалізу, електрофорезу в технології одержання білкових препаратів. Методи кількісного визначення білків.

  3. Амінокислоти – структурні мономери білків та пептидів. Рівні структурної організації білків та фізико-хімічні властивості білків. Амінокислоти, пептиди та білки як лікарські засоби.

  4. Будова, класифікація та характеристика простих і складних білків.

  5. Будова ферментів. Простетичні групи складних ферментів, вітаміни як попередники в біосинтезі коферментів.

  6. Загальні властивості, специфічність дії та класифікація ферментів. Поняття про ізоферменти.

  7. Механізм дії ферментів. Стадії ферментативного каталізу та основні положення кінетики ферментативного каталізу.

  8. Активація та інгібування ферментів: активатори ферментів; інгібування ферментів (зворотне, незворотне, конкурентне, неконкурентне).

  9. Ензимодіагностика та ензимопатологія.

  10. Використання інгібіторів ферментів в якості лікарських засобів: ацетилсаліцилова кислота, алопуринол, сульфаніламідні препарати.

  11. Ензимотерапія – використання ферментів в якості лікарських засобів при захворюваннях травної системи, гнійно-некротичних процесах, як фібринолітичні препарати, препарати ферментів.


Практична робота

Дослід 1. Кількісне визначення білка в досліджуваному розчині шляхом вимірювання оптичної густини колориметричним методом (біуретова реакція).

Принцип методу. Біуретова реакція характерна для сполук, що містять у своєму складі не менше двох пептидних зв’язків. Такі сполуки в лужному середовищі реагують із міді сульфатом (мідним купоросом), при цьому утворюються сполуки, забарвлені у рожево-фіолетовий колір. В утворенні цього комплексу беруть участь пептидні зв’язки в енольній формі. Біуретова реакція служить підтвердженням наявності пептидних зв’язків у білках та пептидах. Реакція дістала свою назву від біурету (похідне від сечовини).

Матеріальне забезпечення: сироватка крові, калій-натрій виннокислий, міді сульфат, 0,9 % розчин NаCl, 10 % розчин NaOH, мірні пробірки, піпетки на 1; 2 і 10 мл, ФЕК, біуретовий реактив: 0,15 г CuSO4·5Н2О; 0,6 г калію - натрію виннокислого і 50 мл Н2О. Суміш перемішують і додають 30 мл 10 % розчину NаОН, 0,1 г калію йодиду і доводять водою до об’єму 100 мл (зберігають у холодильнику в запарафінованому посуді).

Хід роботи. У першу пробірку вносять 0,1 мл 0,9 % розчину натрію хлориду (контроль), у другу – 0,1 мл стандартного розчину білка (50 г/л), у третю, четверту і п’яту пробірки – по 0,1 мл досліджуваного розчину білка (задачі). У кожну пробірку додають по 5 мл біуретового реактиву, перемішують і через 30 хвилин визначають оптичну густину за допомогою ФЕКу в кюветах завтовшки 10 мм при зеленому світлофільтрі (л = 500 – 560 нм) проти контрольного розчину.

Розрахунок проводять за формулою: Х= ( С Ад ) / Аст,

де: Х – концентрація речовин у дослідній пробі, г/л;

С – концентрація речовин у стандартному розчині;

Ад – оптична густина досліджуваного розчину;

Аст – оптична густина стандартного розчину білка.

Пояснити отриманий результат. Зробити висновок. Вказати на властивості білків утворювати в лужному середовищі з CuSO4 комплекс рожево-фіолетового забарвлення.

Кількісно загальний білок можна визначити в сироватці або плазмі крові за допомогою тестового набору реактивів напівавтоматичним біохімічним аналізатором „Stat Fах 1904 plus”



Значення для фармації та клініки. Для кількісного визначення білків у біологічному матеріалі найчастіше застосовують фотоколометричні та спектрофотометричні методи, у деяких випадках – фотонефелометричні методи, а також визначення білка за вмістом загального нітрогену (азотометрія).

У клініко-біохімічних лабораторіях для встановлення діагнозу захворювання проводять визначення концентрації білків у біологічних рідинах організму (крові, сечі, спинномозковій рідині, ексудатах). У нормі вміст загального білка у сироватці крові становить у дорослих 65 – 85 г/л (6,5 – 8,5 %), у дітей до 6 років 56 – 85 г/л (5,6 – 8,5 % ).

Колориметричні методи визначення кількості білків базуються на „кольорових” реакціях на функціональні групи білків: біуретова реакція; мікрометод визначення кількості білка за допомогою реактиву Бенедикта; метод Лоурі; метод Лоурі в модифікації Святкіна (використовують для визначення вмісту білка в препаратах із підвищеним вмістом ліпо- і глікопротеїнів); метод Флореса, метод Бредфорда.

Ультраспектрофотометричний метод визначення кількості білка базується на здатності ароматичних радикалів тирозину, триптофану і меншою мірою – фенілаланіну білка поглинати ультрафіолетове світло з максимумом поглинання при 280 нм.

Визначення вмісту білка сироватки крові рефрактометричним методом, основаним на неоднаковій здатності різних середовищ заломлювати промінь світла, що проходить через них. Відношення синуса кута падіння світла до синуса кута заломлення є постійною величиною і називається показником заломлення. Величина показника заломлення сироватки крові залежить, головним чином, від вмісту в ній білка. Для визначення показника заломлення використовують спеціальні прилади – рефрактометри.


Дослід 2. Дослідити вплив активаторів та інгібіторів на активність амілази слини.

Принцип методу. Сполуками, що підвищують активність ферментів – активаторами – є іони багатьох металів, зокрема: Na+, Mg2+, Mn2+, Co2+, а також органічні сполуки – проміжні продукти обміну речовин в організмі.

Активатором амілази є хлорид натрію (NaCl), інгібітором – сульфат міді (CuSO4). Показником впливу цих сполук на активність амілази є ступінь гідролізу крохмалю під дією ферменту в присутності NaCl та CuSO4.



Матеріальне забезпечення: 1 % р-н крохмалю, 0,1 %-й розчин йоду в 0,2%-му розчині йодиду калію, 5 % р-н CuSO4, 1 %-й розчин NaCl, розведена слина, газовий пальник, водяна баня, штатив з пробірками, піпетки.

Хід роботи. Слину розводять в 2 рази. Беруть 3 пробірки. В пробірку № 1 наливають 1 мл води, в пробірку № 2 – 0,8 мл води та 0,2 мл 1% -го розчину NaCl, в пробірку № 3 – 0,8 мл води та 0,2 мл 1 %-го розчину CuSO4. У всі три пробірки додають по 1 мл слини. Вміст перемішують і додають по 2 мл 1 % -го розчину крохмалю, знову перемішують і ставлять в термостат чи на водяну баню при t = 37C на 15 хв.

Далі у всіх пробірках проводять реакцію з йодом (0,1 %-й розчин йоду в 0,2 %-му розчині йодиду калію). Спостерігають зміну забарвлення.

Результати роботи заносять у таблицю:

Вміст пробірок


пробірки


1

2

3

Вода, мл

1

0,8

0,8

NaCl, 1 %-й розчин, мл

---

0,2

---

CuSO4, 5 %-й розчин, мл

---

---

0,2

Слина (розведення 1:2), мл

1

1

1

Крохмаль, 1 %-й розчин, мл

2

2

2

Забарвлення після додавання йоду










За результатами проведеного експерименту зробити висновки.
Значення для фармації та клініки. Інгібітори ферментів широко використовуються в медицині в якості лікарських засобів, зокрема ацетилсаліцилова кислота (аспірин) – інгібітор циклооксигенази (простагландинсинтази) використовується як протизапальний препарат, трасилол – інгібітор трипсину та контрикал – інгібітор протеїназ (зокрема калікреїнів) використовуються при панкреатиті, алопуринол – інгібітор ксантиноксидази застосовується при подагрі, тощо.

Контроль виконання лабораторної роботи


  1. Який метод найчастіше використовують для кількісного визначення білків у біологічному матеріалі?
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка