Методичні вказівки та контрольні завдання з біологічної хімії для студентів фармацевтичного факультету заочна форма навчання



Сторінка10/13
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.46 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Література


Основна:

  1. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.

  2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744 с.

  3. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – 743 с.

  4. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко-діагностичне значення / За ред. проф. Склярова О.Я. – Київ: Здоров’я, 2004. – 191 с.

  5. Клінічна біохімія / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2006. -432 с.

  6. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.


Додаткова:

  1. Асинова М.И., Белая И.И. Липидный обмен и социальная адаптация человека при старении // Клин. геронтология. – 2001. – № 7. – С. 18 – 22.

  2. Колосова Н.Г. Возрастные изменения окислительности белков и липидов в печени преждевременно стареющих крыс // Биомед. химия. – 2004. – Т. 50, № 1. – С. 73 – 78.

  3. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. – М.: Мир, 2000. – 469 с.



Змістовий модуль 3: Обмін простих та складних білків
Тема № 1. Загальні шляхи перетворень амінокислот в організмі людини (трансамінування, дезамінування, декарбоксилування). Біосинтез глутатіону та креатину. Процеси детоксикації аміаку та біосинтезу сечовини. Специфічні шляхи обміну амінокислот
Мета заняття: Вивчити загальні шляхи перетворення амінокислот, оволодіти методами ідентифікації їх метаболітів. Знати шляхи утворення, транспортування та знешкодження аміаку в організмі людини. Засвоїти методи визначення сечовини, фенілпіровиноградної кислоти у біологічних рідинах. Вміти інтерпретувати отримані показники.

Актуальність теми: Обмін білків є центральною ланкою всіх біохімічних процесів, знання і розуміння загальних шляхів перетворень амінокислот, їх метаболітів та визначення активності ферментів, що беруть участь у цих перетвореннях, є критеріями для оцінки обміну білків. Визначення їх у крові та сечі може бути використано для діагностики і контролю за лікуванням.

Конкретні завдання:

  • Оволодіти методом кількісного визначення креатиніну в сироватці крові;

  • Давати оцінку проведеним дослідженням і робити висновки про можливість їхнього використання у клінічній практиці.

  • Кількісно визначити сечовину у біологічних рідинах. Дати оцінку проведеним дослідженням і зробити висновок;

  • Аналізувати зміни в системах транспорту та знешкодження аміаку. Трактувати метаболічні закономірності утворення та знешкодження аміаку, циркуляторного транспорту аміаку при генетичних аномаліях ферментів метаболізму аміаку;

  • Пояснювати особливості функціонування загальних шляхів метаболізму безазотистих скелетів амінокислот та спеціалізованих перетворень циклічних амінокислот;

  • Пояснювати біохімічні основи виникнення і проявів генетичних аномалій обміну циклічних амінокислот та аналізувати причини нагромадження проміжних продуктів їх обміну при фенілкетонурії, алкаптонурії, альбінізмі.


Теоретичні питання

  1. Шляхи утворення та підтримання пулу вільних амінокислот в організмі людини. Загальні шляхи перетворення вільних амінокислот.

  2. Трансамінування амінокислот, субстрати для реакцій трансамінування. Механізм реакції трансамінування. Трансамінази. Локалізація трансаміназ в органах і тканинах. Клініко-діагностичне значення визначення активності трансаміназ.

  3. Типи реакцій дезамінування амінокислот і їх кінцеві продукти. Механізм окиснювального дезамінування амінокислот. Оксидази L- і D-амінокислот. Їх ферментативна активність, специфічність дії.

  4. Декарбоксилування амінокислот. Декарбоксилази. Утворення біогенних амінів (-аміномасляна кислота, гістамін, серотонін, дофамін). Декарбоксилування амінокислот у процесі гниття білків у кишківнику. Окиснення біогенних амінів.

  5. Глутатіон, будова та роль в обміні органічних пероксидів.

  6. Утворення креатину та креатиніну, клініко-біохімічне значення порушень їхнього обміну.

  7. Шляхи утворення аміаку. Токсичність аміаку та механізми його знешкодження. Циркуляторний транспорт аміаку (глутамін, аланін).

  8. Біосинтез сечовини: схема ферментативних реакцій; генетичні дефекти ферментів (ензимопатії) синтезу сечовини.

  9. Спеціалізовані шляхи обміну ациклічних амінокислот. Обмін гліцину та серину; роль тетрагідрофолату (H4-фолату) в переносі одновуглецевих фрагментів, інгібітори дигідрофолатредуктази як протипухлинні засоби.

10. Специфічні шляхи метаболізму циклічних амінокислот фенілаланіну та тирозину, схема ферментативних реакцій. Спадкові ензимопатії обміну циклічних ациклічних амінокислот фенілаланіну та тирозину – фенілкетонурія, алкаптонурія, альбінізм.

Практична робота
Дослід 1. Уніфікований метод визначення креатиніну за кольоровою реакцією Яффе (метод Поппера і співавт.)

Принцип методу. В результаті реакції креатиніну і пікринової кислоти в лужному середовищі утворюється кольорова сполука, інтенсивність забарвлення якої прямопропорційна концентрації креатиніну.

Матеріальне забезпечення: Насичений розчин пікринової кислоти (2 г пікринової кислоти розчиняють в 100 мл гарячої (70-80оС) дистильованої води) залишають на добу при кімнатній температурі, фільтрують, зберігають у темному посуді; основний стандартний розчин креатиніну (8,8 мМ 100 мг креатиніну розчиняють в 100 мл 0,1 н розчину хлоридної кислоти) зберігають у холодильнику з притертим корком; розчин їдкого натрію – 10 г/100 мл; 0,1 н розчин хлоридної кислоти; центрифуга, водяна лазня, фотоелектроколориметр або спектрофотометр.

Хід роботи: 2 мл сироватки змішують в пробірці з 6 мл прозорого насиченого розчину пікринової кислоти. Через 5 хв пробірку поміщають на 15-20 с в кип’ячу водяну баню, потім вміст пробірки центрифугують (або фільтрують). До 4 мл супернатанту додають 0,2 мл розчину NаОН, перемішують і доводять водою до 10 мл. Через 10 хв проби колориметрують при зеленому світлофільтрі (довжина хвилі 530 нм) у кюветі з товщиною шару 20 мм проти контрольної проби. Контрольну пробу готують наступним чином: до 3 мл насиченого розчину пікринової кислоти додають 0,2 мл розчину NаОН і доводять водою до 10 мл. Стандартну пробу готують аналогічно до дослідної, але з тою різницею, що замість сироватки беруть 2 мл робочого стандартного розчину і вміст пробірки не центрифугують.

Розраховують концентрацію креатиніну (Х) за формулою:


Х =



Адосл.

Аст.


× 0,088 (ммоль/л)


Х =



Адосл.

Аст.


× 88 (мкмоль/л)



або
де: Адосл. – екстинкція дослідної проби;

Аст. – екстинкція стандартної проби;

0,088 ммоль/л (88 мкмоль/л) – концентрація креатиніну в стандартній пробі.

Зробити висновки.

Значення для фармації і клініки. Креатинін – кінцевий продукт обміну креатину. Концентрація креатиніну в крові є досить постійною величиною, що відображає м’язову масу і не залежить від харчування та інших факторів. Креатинін не реабсорбується в ниркових канальцях, тому з діагностичною метою використовується його визначення в крові та сечі для оцінки швидкості клубочкової фільтрації нирок.

У нормі вміст креатиніну у жінок – 0,044-0.097 ммоль/л або 44-97 мкмоль/л; у чоловіків – 0,044-0,115 ммоль/л або 44-115 мкмоль/л. Підвищені показники можуть бути на фоні приймання нефротоксичних препаратів, при лейкемії, гемолізі, кетоацидозі, занижені – при жовтяниці.

Підвищена концентрація креатиніну в крові спостерігається при гострих і хронічних захворюваннях нирок, активній акромегалії, гігантизмі, гіпертиреозі. Зниження даного показника може спостерігатись протягом І і ІІ триместрів вагітності, а також при зменшенні м’язової маси (обумовленому віком або м’язовою дистрофією).
Дослід 2. Визначення вмісту сечовини в сечі.

Принцип методу. Метод базується на здатності сечовини, що містить аміногрупи, утворювати з парадиметиламінобензальдегідом в кислому середовищі комплексну сполуку, забарвлену в жовтий колір. Інтенсивність забарвлення прямо пропорційна концентрації сечовини в досліджуваній сечі і визначається фотоколориметрично.

Матеріальне забезпечення: сеча; 2 %-ний розчин парадиметил-амінобензальдегіду (ПДМАБА); стандартний розчин сечовини (2,5 %); ФЕК, піпетки, мікропіпетки, сухі пробірки.

Хід роботи. У пробірку наливають 0,2 мл сечі, додають 1,2 мл розчину ПДМАБА і ретельно перемішують. Через 15 хв пробу фотометрують в сухих кюветах шириною 3 мм (синій світлофільтр, л = 450-480 нм) проти води. Показник Е для контролю – 0,08. Для визначення вмісту сечовини в сечі користуються готовим калібрувальним графіком (0,5; 1,0; 1,5; 2,0; 2,5 г сечовини в 100 мл) і розраховують кількість сечовини в г/добу. При побудові калібрувального графіку використовують стандартні розчини сечовини (замість сечі беруть 0,2 мл кожного стандарту, обробляють так само, як і сечу, і аналогічно фотометрують). Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/добу) дорівнює 16,65.

Пояснити отримані результати. Зробити висновок.



Значення для фармації і клініки. Синтез сечовини відбувається в печінці (цитозоль і мітохондрії) головним чином з аміаку, який утворюється при дезамінуванні амінокислот, розпаді пуринових і піримідинових нуклеотидів. За добу з сечею здорової людини виділяється 20-35 г або 333-583 ммоль сечовини. В нормі вміст сечовини в сироватці крові становить 3,3- 8,3 ммоль/л.

Відхилення від нормального вмісту залежать від інтенсивності процесів синтезу сечовини та її виведення. Збільшення вмісту сечовини в сироватці крові є однією з головних ознак порушення видільної функції нирок. Крім того, зростання рівня сечовини у сироватці крові може бути нениркового походження – при втраті організмом рідини (блювання, пронос, зневоднення), при посиленому розпаді білків (гостра жирова дистрофія печінки). Зменшення вмісту сечовини може спостерігатися при захворюваннях печінки (паренхіматозна жовтяниця, цироз печінки) внаслідок порушення синтезу сечовини в печінці. Підвищений вміст сечовини у сечі спостерігається при дефіциті білка в їжі, при злоякісній анемії, гарячці, інтенсивному розпаді білків в організмі, після прийому саліцилатів, при отруєнні фосфором. Знижений вміст сечовини спостерігається при цирозі печінки, паренхіматозній жовтяниці, нефриті, ацидозі, уремії.


Дослід 3. Проба Фелінга. Якісна реакція на фенілпіровиноградну кислоту.

Принцип методу. Фенілпіровиноградна кислота утворює з іонами трьохвалентного феруму комплексну сполуку, забарвлену у синьо-зелений колір.

Матеріальне забезпечення: сеча хворого на фенілкетонурію, 10 %-ний розчин феруму хлориду, крапельниці, фільтри, піпетки.

Хід роботи. До 2 мл свіжовідфільтрованої сечі наливають 8-10 крапель 10% розчину FeCl3. За наявності у сечі фенілпіровиноградної кислоти через 30-60 сек з’являється синьо-зелене забарвлення, яке зникає поступово протягом 5-30 хв в залежності від концентрації фенілпіровиноградної кислоти в сечі.

Значення для фармації і клініки. Вроджена відсутність у дітей в печінці ферменту фенілаланін-4-монооксигенази призводить до блокування окиснення фенілаланіну в тирозин і, відповідно, всіх подальших метаболічних перетворень тирозину. Нагромадження у крові та тканинах фенілаланіну та продуктів його розпаду, в тому числі фенілпіровиноградної кислоти, викликає інтоксикацію організму. Наслідком цього є порушення нормального розвитку мозку і важкі нервові розлади. Діагностичним критерієм цього спадкового захворювання є підвищений вміст фенілаланіну в крові, наявність фенілпіровиноградної кислоти в сечі. В нормі концентрація фенілаланіну в крові дітей в середньому становить: до 1 місяця – 0,133 ммоль/л, від 1 місяця до 1 року – 0,095 ммоль/л, від 1 року до 14 років – 0,115 ммоль/л.

Пробу на фенілпіровиноградну кислоту можна проводити на фільтрувальному папері. Смужку фільтрувального паперу змочують сечею, висушують на повітрі і наносять краплю 10% розчину FeCl3. Позитивна проба дає синьо-зелене забарвлення. Аналогічну пробу можна проводити на сухій або мокрій дитячій пелюшці.


Контроль виконання лабораторної роботи
1. Який вміст сечовини у крові та сечі здорової людини? Яким методом його можна визначити?

2. За допомогою якої реакції можна діагностувати фенілкетонурію?


Тести

3.У результаті реакції креатиніну і пікринової кислоти в лужному середовищі утворюється кольорова сполука, інтенсивність забарвлення якої є прямопропорційною концентрації:

А. Креатиніну

В. Креатину

С. б- Кетоглутарату

D. Аланіну

Е. Аспартату

4.Нормативні величини креатиніну для жінок складають:



А. 0,044-0,097 ммоль/л

В. 0,440-0,970 ммоль/л

С. 4,400-9,700 ммоль/л

D. 44,000-97,000 ммоль/л

Е. 440,000-970,000 ммоль/л

5. У хворого 60 років є клінічні ознаки інфаркту міокарда. Визначення активності яких ферментів сироватки крові підтвердять діагноз?

А. Трансаміназа, креатинкіназа, лактатдегідрогеназа

В. Трансаміназа, креатинкіназа, глутаматдегідрогеназа

С. Креатинкіназа, ліпаза, глутатіопероксидаза

D. Лактатдегідрогеназа, трансаміназа, амілаза

Е. Глікозидаза, амілаза, супероксиддисмутаза
6. Хворий 30 років, спортсмен, після чергового тренування знепритомнів. До цього виникали болі в області серця. Хворому попередньо поставлено діагноз інфаркт міокарду. Визначення активності якого ферменту необхідно провести для уточнення діагнозу?


А. Альдолази

В. АсАТ


С. Лужної фосфатази

D. Холінестерази

Е. Кислої фосфатази
7. До лікаря звернувся хворий, у якого виражені алергічні симптоми: висипи на тілі, набряки обличчя, свербіння. Це пов’язано зі збільшенням утворення
А. Холіну

В. ГАМК


С. Дофаміну

D. Гістаміну

Е. Серотоніну
8. У хворого сеча має специфічний запах кленового сиропу. Який біохімічний дефект є причиною цього захворювання?

А. Порушення окиснювального декарбоксилування кетокислот з розгалуженим вуглеводневим ланцюгом

В. Порушення окиснювального декарбоксилування б-кетокислот

C. Порушення декарбоксилування глутамінової кислоти

D. Зниження активності 5-окситриптофандекарбоксилази

E. Зниження активності НАД-дегідрогенази цитрату і декарбоксилази щавелевобурштинової кислоти


9. У дитини спостерігаються порушення функцій центральної нервової системи. Клініко-біохімічними дослідженнями виявлено гіперамоніємію та уремію. Попередній діагноз – спадкова гіперамоніємія, зумовлена порушенням синтезу сечовини. Ензимопатія якого ензиму може спричинити це захворювання?

А. Глутатіонтрансферази

В. Сульфотрансферази

С. Гліцинтрансферази

D. Глюкуронілтрансферази

Е. Орнітинкарбомоїлтрансферази


Індивідуальна самостійна робота студентів

  1. Клініко-діагностичне значення визначення трансаміназ.

  2. Шляхи метаболізму фенілаланіну; спадкові ензимопатії обміну фенілаланіну.


Література:

Основна:

  1. Біологічна хімія /Л.М. Вороніна, В.Ф. Денисенко, Н.М. Мадієвська та ін Харків: Основа. Видавництво НФАУ, 2000. –.

  2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 735 с .

3. Губський Ю.І.. Біологічна хімія. Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 507 с.

4. Біологічна хімія: Тести та ситуаційні задачі. / За ред. проф. О.Я. Склярова. – Київ: Медицина, 2010. – 360 с.

5. .Біохімічні показники у нормі і при патології. Навчальний довідник / За ред. Склярова О.Я. – К.: Медицина, 2007. – 320 c.

6. Практикум з біологічної хімії. / За ред. О.Я.Склярова . – К.: Здоров’я, 2002. – 180 – 189 с.



Додаткова:

1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия.- М.: Медицина, 1998. – 704 с.

2. Клінічна біохімія / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2006. – 432 с.

Тема 2. Молекулярно-клітинні механізми основи дії гормонів на клітини-мішені, біохімічні основи вітамінології
Мета заняття. Вивчити біохімічні та фізіологічні функції гормонів і біорегуляторів у системі міжклітинної інтеграції життєдіяльності організму людини. Знати структуру гормонів білково-пептидної природи та похідних амінокислот, їх функції, механізми дії на клітини-мішені. Засвоїти молекулярні механізми дії гормонів білково-пептидної природи, похідних амінокислот та біогенних амінів на клітини-мішені за участі сигнальних молекул-посередників. Знати біохімічні механізми виникнення та розвитку патологічних процесів і типових проявів порушень ендокринної системи організму. Знати механізм дії фармацевтичних засобів, які застосовують при корекції функцій ендокринних залоз. Засвоїти будову, загальні принципи класифікації, функціональну роль вітамінів, вітаміноподібних сполук, антивітамінів. Оволодіти методами якісного та кількісного визначення водорозчинних та жиророзчинних вітамінів.

Актуальність теми. Вивчення молекулярно-клітинних механізмів дії гормонів необхідне студентам для розуміння ролі ендокринної системи у регуляції реалізації впливу гормонів на активність внутрішньоклітинних систем дозволяє пояснити причини, які лежать в основі патологічних станів, викликаних розладами у функціонуванні ендокринних залоз та клітин-мішеней, а також формує у студентів підходи до корекції фармпрепаратами гіпо- або гіперфункцій залоз внутрішньої секреції.

Водорозчинні та жиророзчинні вітаміни беруть участь в обміні речовин, як коферменти і активатори багатьох ферментативних та неферментативних процесів.

Порушення надходження та засвоєння вітамінів в організм, знижує інтенсивність енергетичного та пластичного обмінів, що супроводжується порушенням функцій ряду органів, зниженням імунітету до вірусних та інфекційних захворювань, втратою організмом здатності адаптуватись до різних несприятливих факторів.

Конкретні завдання:


  • Пояснювати значення ендокринної системи для організму людини, а також класифікацію, хімічну природу і властивості гормонів.

  • Аналізувати характер регулюючого впливу гормонів гіпоталамусу та гіпофізу, а також гормонів периферичних ендокринних залоз на органи та тканини-мішені.

  • Пояснювати механізм дії гормонів на клітини-мішені у залежності від їх структури.

  • Трактувати дію гормонів білково-пептидної природи, похідних амінокислот (катехоламіни), гормонів стероїдної природи на клітини-мішені за участі сигнальних внутрішньоклітинних посередників.

  • Трактувати використання природних гормонів та їх синтетичних аналогів як фармпрепаратів з метою лікування порушень функцій ендокринних залоз.

  • Трактувати роль водорозчинних та жиророзчинних вітамінів та їх попередників як компонентів харчування у метаболічних та структурно – функціональних процесах, їх роль як фармацевтичних препаратів.

  • Пояснювати застосування антивітамінів як інгібіторів ферментів в якості лікарських засобів.



1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка