Методичні вказівки щодо виконання практичної роботи з навчальної дисципліни «Технологічні основи створення машин»



Скачати 428.95 Kb.
Дата конвертації22.04.2017
Розмір428.95 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО




МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


ЩОДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ МАШИН”

З ТЕМИ “ТЕХНОЛОГІЯ ЗВАРЮВАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ ЗА НАПРЯМОМ

6.050503 – «МАШИНОБУДУВАННЯ»




КРЕМЕНЧУК 2008

Методичні вказівки щодо виконання практичної роботи з навчальної дисципліни «Технологічні основи створення машин» з теми «Технологія зварювального виробництва» для студентів денної форми навчання за напрямом 6.050503 – «Машинобудування»

Укладач старш. викл. Р. А. Вакуленко



Рецензент д.т.н., проф. О.Г. Маслов

Кафедра «Конструювання машин і технологічного обладнання»

Затверджено методичною радою університету

Протокол № ____ від “____” _____________200 ___ року
Заступник голови методичної ради _________________ доц. С.А. Сергієнко

ЗМІСТ






Вступ............................................................................................................

4

1


Методичні рекомендації щодо виконання та оформлення практичної роботи …………………………………………………………………….

6


2

Практична робота з теми „Технологія зварювального виробництва”...

7

3

Короткі теоретичні відомості ……………………………………..……

7

4

Рекомендації щодо виконання практичної роботи…………………….

23

4.1

Вивчення способу зварювання…………………………………………..

23

4.2


а) аналіз та розробка схеми технологічного процесу зварювання виробу………………………………………………………………………..

23





б) розрахунок основних технологічних параметрів…..……………….

26

5

Варіанти практичної роботи……………………………………………...

30

6

Контрольні питання………………………………………………………

37

7

Список літератури………………………………………………………..

38



ВСТУП

Для успішної підготовки випускників спеціальності „Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини і обладнання” необхідна їх технологічна підготовка, основи якої закладаються при вивченні дисципліни „Технологічні процеси виробництва підйомно-транспортних, дорожніх і будівельних машин”. Дані методичні вказівки для виконання практичної та самостійної роботи складені відповідно до програми курсу „Технологічні процеси виробництва підйомно-транспортних, дорожніх і будівельних машин” і розглядають питання, пов’язані з вивченням теми „Технологія зварювального виробництва”.



Практичне заняття передбачає такі цілі та завдання:

– закріпити знання, отримані при вивченні предмета на лекціях та під час самостійного оволодіння матеріалом курсу;

– навчати студентів вибирати серед технологічних методів отримання та обробки заготовок і деталей підйомно-транспортних, дорожніх і будівельних машин зварюванням ті, що забезпечують високу якість продукції, економію матеріалів, високу продуктивність праці;

– навчати вмінню розробляти ескізи і схеми процесу виготовлення та обробки деталей методом зварювання, описувати фізичну суть процесу обробки зварюванням, вказуючи призначення, сферу застосування, переваги та недоліки;

– познайомитися (самостійно) з пристроями, схемами, правилами роботи різних зварювальних пристроїв, технологічного обладнання та інструментів, їх техніко-економічними характеристиками і призначенням;

– учити користуватися довідковою та нормативною літературою.


Студент повинен

Вивчити: теоретичний матеріал даної теми, отриманий на лекціях та під час самостійного оволодіння;

знати: короткі теоретичні відомості з теми, пристрій, принцип роботи деяких зварювальних апаратів, їх призначення; способи зварювання, їх особливості та переваги;

уміти: орієнтуватися в суті даного технологічного процесу і його особливостей, схемах процесу зварювання виробу; креслити ескізи перетину шва і циклограму процесу зварювання; вибирати марку і діаметр електрода (електродного дроту або флюсу); призначати режим зварювання і проводити необхідні розрахунки.

1. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Практична робота складається з 10-ти варіантів. Варіант вибирають за останньою цифрою шифру студента. Якщо номер шифру закінчується нулем, виконують десятий варіант завдання.

Завдання необхідно виконати в порядку відповідей на поставлені питання варіанта в окремому зошиті обсягом 10 – 12 аркушів або на аркушах форматом А4, обов'язково залишаючи поля для зауважень викладача. Відповіді повинні бути короткими, точними і не повторювати текст підручника або навчальних посібників. Виконуючи розрахунки, спочатку слід навести буквений вираз з вказівкою смислового значення вхідних до нього параметрів, а потім підставити цифрові величини і виконати розрахунок з точністю до одного знака після коми.

Графічні роботи слід виконувати олівцем з використанням креслярських інструментів, дотримуючи ДСТУ і вимоги ЄСКД без додатку фотографій та інших копій з підручників (що не допустимо).

Сторінки і рисунки слід пронумерувати. Після виконання завдання необхідно навести список використаної літератури, вказати дату виконання роботи, поставити свій шифр і підпис.

2. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Тема. „Технологія зварювального виробництва

Мета роботи: Ознайомити з короткими теоретичними відомостями за темою, пристроєм, принципом роботи зварювальних апаратів, їх призначенням. Вивчати способи зварювання, їх особливості та переваги, опанувати вміння робити необхідні розрахунки.

3. КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Фізичні основи отримання зварного з'єднання. Метал складається з безлічі позитивно заряджених іонів, упорядковано розташованих у просторі та зв'язаних в єдине ціле хмарою колективізованих електронів. При зіткненні двох металевих тіл зазвичай не здійснюється їх об'єднання в одне ціле; цьому перешкоджають нерівності на поверхні та плівки оксидів, гідридів і нітриду, що дезактивують її. Якщо активізувати поверхні заготовок і зближувати поверхневі іони до відстаней, рівних віддалі між атомами твердого металу, то відбувається зварювання, яке на практиці досягають тепловою, силовою дією або їх поєднанням.

Зварюванням називається процес отримання нерознімних з'єднань металевих виробів із застосуванням місцевого нагріву до плавлення або до пластичного стану.

Застосування зварювання: для з'єднання однорідних і різнорідних металів та їх сплавів, металів з деякими неметалевими матеріалами (керамікою, графітом, склом та ін.), при виробництві виробів з пластмас, деяких гірських порід, смол та ін. Використовується при будівництві підприємств, у транспортному машинобудуванні, суднобудуванні, зміцненні робочих поверхонь землерийних та будівельно-дорожніх машин, прокладці нафто- і газопроводів, відновленні зношених та поламаних деталей механізмів і машин і т.д.

Способи зварювання класифікують за такими ознаками:

1) за станом металу в процесі зварювання: а) зварювання плавленням;

б) зварювання тиском;

2) за видом енергії, що використовується для нагрівання зварюваних частин:

а) електричні; в) механічні;

б) хімічні; г) променеві.

При зварюванні плавленням кромки зварюваних деталей нагрівають до розплавленого стану, утворюючи загальну зварювальну ванну. Після віддалення джерела тепла ванна охолоджується і після затверднення утворюється наплавлений метал, або зварний шов, який з'єднує зварювані деталі в єдине ціле.

При зварюванні тиском зварне з'єднання утворюється нагріванням зварюваних поверхонь до пластичного стану або до початку плавлення і додатковим прикладенням механічних зусиль стискання.



Хімічне зварювання, за якого нагрівання проводиться за рахунок енергії хімічних реакцій, підрозділяється на газове, сурмове та термітне.

Способи електричного зварювання: 1) дугове електрозварювання; 2) контактне електрозварювання або зварювання опором; 3) електрошлакове; 4) індукційне; 5) плазмове.

До механічних способів зварювання належать: ковальське, холодне тиском, тертям, вибухом та ультразвуком. Група променевих способів зварювання об'єднує: електронно-променеву, лазерним променем, геліозварювання (зварювання сонячними променями).

Під зварюваністю металу розуміють його здатність утворювати при зварюванні якісне зварне з'єднання, експлуатаційні властивості якого близькі до властивостей зварюваного металу. Зварюваність металів і сплавів залежить від хімічного складу сплаву та способу зварювання.

Для металів, що мають високу пластичність (мідь, алюміній), зварювання тиском можна проводити без нагрівання (холодне зварювання). Менш пластичні сплави необхідно нагрівати до температури високопластичного стану, щоб виключити місцеві руйнування при значній пластичній деформації в процесі зварювання. До металів, що обмежено зварюються, належать ті, які дають якісні з'єднання лише при ускладненні технології зварювання (підігрівання, спеціальні зварювальні матеріали).

Причини обмеженої зварюваності металів при зварюванні:

1) напруга та деформації, що з'являються в металі через нерівномірне нагрівання заготовок. (У процесі кристалізації зварний шов отримує розтягування через те, що холодні зони заготовки перешкоджають усадці та скороченню розмірів остигаючого шва. Цей фактор викликає у шві утворення гарячих тріщин, коли метал шва має грубозернисту будову з підвищеним вмістом легкоплавких домішок по межах зерен. У процесі подальшого охолодження зварного з'єднання в ньому накопичується напруга, що викликає спотворення форми конструкції);

2) утворення холодних тріщин (найчастіше) при зварюванні заготовок із середньовуглецевих легованих сталей у випадках, коли напруга велика, а метал при зварюванні зазнав гартування;

3) зниження міцністних або антикорозійних властивостей у зварних з'єднанях у результаті укрупнення зерен у зоні шва та навколошовній зоні за високотемпературного нагрівання.

При зменшенні температури нагрівання металу, тривалості його перебування при високих температурах, а також звуженні зони нагрівання зварюваність металу збільшується. Вибір способів зварювання проводять як за зварюваністю, так і формою, розмірами конструкції, економічними критеріями процесу.

Існує також інша класифікація способів зварювання виробів:




Класи зварювання

Термічний

Термомеханічний

Механічний

Дугове зварювання

Електричне контактне зварювання

Ультразвукове зварювання

Ручне дугове покритим електродом

Дифузійне зварю-вання у вакуумі

Зварювання тертям

Автоматичне зварювання під флюсом

Газопресове зварювання

Холодне зварювання

Дугове зварювання в захисних газах

Зварювання тертям




Зварювання та обробка матеріа-лів плазмовим струменем




Електрошлакове зварювання

Зварювання електронним променем

Лазерне зварювання

При дуговому електрозварюванні енергія, що йде на нагрів і розплавлення металу, виділяється електричною дугою Петрова. Зварювальна дуга – стабільний і керований електричний розряд у газовому середовищі. Дуга здатна практично миттєво розплавляти і перегрівати до невеликі ділянки металу заготовки. При зварюванні прагнуть до мінімальної напруги на дузі, тому регулювання потужності дуги проводять зміною струму зварювального джерела, управляючи його вольт-амперною характеристикою.



1 – стовп дуги; 2 – ореол з розжареної газоподібної суміші парів електродного і зварюваного металів та продуктів реакції цих парів з навколишнім газовим середовищем

Рис. 1.1 – Будова зварювальної дуги

При контактному електрозварюванні основна частина теплової енергії, що йде на нагрів металу, виділяється при проходженні струму по зварюваній деталі. Найбільше застосування цей вид зварювання знайшов в автомобілебудуванні, вагонобудуванні, в інструментальній справі, у будівництві та ін.

Різновиди дугового і контактного електрозварювання: газоелектричне, металевими або вугільними електродами.

Основні вимоги до джерел струму: легке запалення дуги і безпека роботи; стабільне горіння дуги за заданим режимом; варіювання струмом; обмеження струму при короткому замиканні зварювального ланцюга. Для виконання цих вимог застосовують джерело змінного або постійного струму з напругою холостого ходу та спадною вольт-амперною характеристикою регульованої кривизни.

Основні параметри, що характеризують властивості дуги: напруга, струм і довжина.

Залежність між напругою і довжиною дуги, що має жорстку характеристику



де – напруга на дузі;



– довжина дуги,

і – коефіцієнти, які залежать від роду матеріалу електрода, складу газового середовища і т.д.

Джерелами постійного струму є зварювальні генератори і зварювальні випрямлячі, змінного – зварювальні генератори.



Ручне дугове зварювання покритим електродом. У цьому процесі зварник управляє електродом, підтримуючи задану довжину дуги, проводячи подачу електрода у міру його плавлення і переміщення по заготовці. Залежно від методів зварювання використовують вугільні, графітові, металеві та інші електроди з покриттям або без нього, різних розмірів.



1 – метал шва; 2 – кірка шлаку; 3 – краплі електродного металу в дузі; 4 – покриття на стрижень; 5 – електродний стрижень

Рис 1.2 – Схема плавлення електрода з товстим покриттям

При зварюванні плавким електродом наносять захисно-легуючі покриття, які при розплавленні утворюють легкі шлаки, що покривають метал шва і ванну в'язкою плівкою, що перешкоджає окисленню. У складі покриттів містяться розкислювачі та легуючі домішки, які підвищують експлуатаційні властивості шва.

При дуговому зварюванні неминучі коливання довжини дуги не викликають великих змін зварювального струму через застосування джерел з крутоспадною вольт-амперною характеристикою. Струм при ручному дуговому зварюванні підводять до одного кінця електрода, а дуга горить з протилежного боку на відстані близько . При надмірному струмі можливий перегрів верхньої частини електрода теплом джоуля, що викликає відшарування захисного покриття та брак при зварюванні. Щоб не допустити перегріву електрода, його діаметр вибирають залежно від товщини зварюваного металу, а зварювальний струм – за діаметром електроду. Спосіб ефективний при зварюванні коротких, переривистих швів складних траєкторій, у важкодоступних місцях, у різних просторових положеннях в умовах ремонту, у дослідному виробництві, монтажі та будівництві. За ручного зварювання об'єм рідкого металу зварювальної ванни незначний, і він може утримуватися на вертикальній стіні або в стельовому положенні за рахунок сил поверхневого натягнення. Недоліки способу: важка ручна праця та низька продуктивність.



Основними видами з'єднань, що застосовуються при ручному дуговому зварюванні, є стикові, кутові, таврові та внапусток. Конструктивні елементи цих з'єднань наведено на рис. 1.3.

Стикові Кутові Таврові



Рис. 1.3 – Основні види зварних з'єднань.

Стикові з'єднання виконують: з відбортуванням , без скосу кромок , з однобічним і двобічним симетричним або несиметричним скосом кромок одного чи обох листів. Двобічний симетричний скіс кромок обох листів криволінійної форми застосовують для листів завтовшки 30—100 мм.

Кутові та таврові з'єднання виконують: без скосу кромок , з однобічним і двобічним скосами кромок одного чи обох листів. При скосі однієї кромки кут розкриття становить 50 ± 5°, а при скосі двох кромок — 54 ± 6°.

З'єднання внапусток застосовують для листів завтовшки 2—60 мм. Зварюють їх з одного або з двох боків суцільним або переривчастим швом.



Автоматичне зварювання під флюсом. Якість процесу автоматичного зварювання забезпечується правильним вибором марок дроту для зварювання (вони позначаються індексом ""), а також флюсу.



1 – голий дріт; 2 – зварювальна дуга; 3 – порошкоподібний флюс; 4 – газовий пузир; 5 – флюс; 6 – зварювальна ванна; 7 – шлакова кірка; 8 – наплавлений метал; 9 – зварюваний виріб

Рис. 1.4 – Схема зварювання під шаром флюсу

Загальні вимоги до флюсу: при взаємодії з металом він повинен давати шлак з меншою, ніж у металу, щільністю; не утворювати з ним проміжних з'єднань; мати велику усадку. Цим виключаються шлакові включення в шві, та досягається мимовільне відділення шлакової кірки від шва при охолодженні. Велика маса рідкої ванни не дозволяє виконувати зварювання в стельовому положенні, а при зварюванні кореневого шва потрібні заходи щодо утримання рідкої ванни (підлади, подушки флюсів). Автоматичне зварювання під флюсом доцільно застосовувати для однотипних вузлів, що мають протяжні прямолінійні та кільцеві шви, – для листових заготовок підвищеної товщини (більше 3 мм) з різних сталей, міді, титану, алюмінію і їх сплавів.

Суть дугового зварювання в захисних газах полягає в тому, що для захисту розплавленого металу від шкідливої дії кисню та азоту повітря у зону дуги, яка горить між зварюваним виробом і плавким або неплавким електродом, через сопло пальника безперервно подається струмінь захисного газу, що відтісняє повітря від місця зварювання. Захисні гази можуть бути інертними (аргон, гелій) і активними (вуглекислий газ, азот, водень). Інертні гази не вступають у реакцію з металом електрода і зварювальної ванни та не розчиняються в ньому. Тому хімічний склад шва ідентичний складу зварюваного металу, що забезпечує найбільш високу якість зварних з'єднань. Застосовують інертні гази при зварюванні легованих сталей і сплавів на основі титану, цирконію, ніобію, алюмінію, магнію. Для ряду сплавів якісні з'єднання отримують при зварюванні у середовищі активних газів, які можуть вступати в хімічні реакції з металом зварювальної ванни. Так, більшість марок конструкційних сталей зварюють в середовищі вуглекислого газу. Для захисту від окислення застосовують зварювальний дріт з підвищеним вмістом кремнію і марганцю (1–2%), які здатні відновити оксид заліза; при цьому продукти реакції спливають на поверхню шва у вигляді шлаку.

Зварювання виконують вручну, на напівавтоматах і автоматах.

Стабілізація процесу зварювання плавким електродом у захисних газах забезпечується самореґулюванням дуги при постійній швидкості подачі електроду. При цьому застосовують електродний дріт малих діаметрів , підвищені значення струму і джерела із жорсткою або зростаючою характеристикою. У цих умовах короткі замикання між електродом і заготовкою не небезпечні для джерела струму, оскільки електродний дріт малого діаметра грає роль плавкого запобіжника. При зварюванні в захисних газах зварювальна ванна охолоджується швидше, оскільки об'єм її малий. Це дозволяє, на відміну від зварювання під флюсом, проводити зварювання в захисних газах у стельовому і вертикальному положеннях. Наприклад, можливе зварювання труб, що встик не обертаються, за рахунок руху автоматичної зварювальної головки навколо стику труби.



Зварювання та обробка матеріалів плазмовим струменем. При цьому методі зварювання джерелом теплоти слугує струмінь газу, іонізованого в дузі. Температура плазмового струменя залежить від ступеня іонізації газу. Для іонізації використовують стовп стислої дуги, тобто дуги, що горить у вузькому каналі, через який під тиском продувають газ (аргон, азот, водень), що додатково збільшує ступінь її стиснення. У цих умовах температура газу в стовпі дуги досягає , що порівняно з дугою, яка вільно горить, різко збільшує ступінь іонізації та температуру газу, що виходить з каналу з великою швидкістю у вигляді струменя. Це джерело теплоти має високу концентрацію теплової енергії та володіє захисними властивостями. Струмінь плазми використовується в двох варіантах: у поєднанні з дугою (при термічному різанні) та відособлено від дуги (при зварюванні, наплавленні, напиленні). Останній варіант придатний для обробки не струмопровідних матеріалів.

При електрошлаковому зварюванні основний і присадний метали розплавляються теплом, що виділяється при проходженні електричного струму через розплавлений шлак. Джерелом теплоти тут є шлакова ванна. За рахунок застосування такого джерела забезпечується можливість зварювання за один прохід заготовок великої товщини і досягнення високої продуктивності. Процес зварювання можливий при вертикальному розташуванні шва; швидкість процесу зварювання , а продуктивність тим вища, чим більша товщина зварюваних заготовок.

Електрошлакове зварювання застосовують для з'єднання товстолистових (більше 20 мм) заготовок, виливок, поковок і злитків з чавуну, сталі, мідних, нікелевих, титанових та алюмінієвих сплавів. Можливе виконання стикових (прямолінійних і кільцевих) швів, наплавок, а також таврових швів при виготовленні великих гідроциліндрів, станин пресів та великих вузлів устаткування важкого машинобудування.

Зварювання електронним променем виконується в глибокому вакуумі (тиск вакууму – ), де мало іонів, що переносять електричні розряди. Тому у вакуумі дуговий електричний заряд нестійкий. Зварювання електронним променем застосовується для заготовок, що розміщуються в камері, та забезпечує найбільш високу якість з'єднань будь-яких металів, зокрема тугоплавких, легко окислюваних при підвищених температурах.



1 – вакуумна камера; 2 – вольфрамова спіраль; 3трансформатор розжарювання; 4 – електронний потік; 5 та 6 – електромагнітні котушки; 7 – зварюваний виріб; 8 – електропривод; 9 – оглядове вікно

Рис. 1.5 – Схема зварювання електронним променем

При лазерному зварюванні джерелом теплоти для розплавлення зварюваних кромок слугує вузько спрямований монохроматичний світловий промінь, який здатний нагрівати метал та інші непрозорі матеріали. Основні переваги лазерного зварювання: висока локальність плями нагріву, рівного діаметра електронного променя, але що не вимагає вакуумного середовища. Лазерне зварювання проводять у повітряному середовищі, а для захисту металу від окислення використовують струменеві способи газового захисту. Цей вид застосовують у промисловості для зварювання тонколистових конструкцій з різних конструкційних сплавів, у тому числі й обмежено зварюваних іншими методами.

Під термічним різанням розуміють місцеве видалення матеріалу заготовки по траєкторії різання. За механізмом видалення розрізняють: 1) хімічний процес окислення нагрітого металу киснем і перекладу його в легкоплавкі оксиди, що видаляються із зони різання (газокисневе різання); 2) електромеханічний процес нагрівання до розплавлення і видування рідкого металу із зони різання (дугове, плазмове, електронно-променеве і лазерне).





1 – штучний рубіновий стрижень; 2 – ксенонова лампа; 3 – охолоджувальна система; 4 – лінза; 5 – сфокусований потік; 6 – виріб

Рис. 1.6 – Схема зварювання світловим променем



Електричне контактне зварювання – це спосіб зварювання тиском, де нагрівання металу проводять теплотою, що виділяється при контакті двох заготовок при протіканні через них електричного струму. Теплота інтенсивніше виділяється в зоні зварювання, тобто місці контакту між заготовками, оскільки ця зона має найбільший електричний опір. Головна вимога до нагрівання – забезпечення сумісної пластичної деформації зварюваних заготовок. Основні види контактного зварювання: стикове, точкове і роликове (шовне).

Стиковим зварюванням (рис. 1.7) зварюють заготовки компактних перерізів (рейки, прутки, труби). Торці заготовок нагрівають, а потім стискають для забезпечення сумісної пластичної деформації. Зварювання ведуть двома способами: опором і оплавленням.

Зварювання опором застосовують при з'єднанні невеликих заготовок з однорідних сплавів, з обробленими та очищеними торцями і підгонкою їх за площею поперечного перерізу в місці зварювання.

Зварювання оплавленням застосовують при з'єднанні великих заготовок різних поперечних перерізів з будь-яких сплавів без попередньої обробки торців. Нагрівання ведуть до повного оплавлення торців. При подальшому стисненні рідкий метал з оксидами і забрудненнями видавлюється із зони зварювання, а в сумісній пластичній деформації беруть участь нагріті шари зварюваних металів.

Точкове і роликове зварювання призначені для з'єднання листових заготовок. Краї заготовок, складені внапусток, стискають електродами і нагрівають електричним струмом, що проходить. Максимальне нагрівання досягається в місцях контакту між листами заготовок. Це призводить до часткового розплавлення заготовок по товщині та утворенню литого ядра зварної точки. Витіканню рідкого металу перешкоджає стиснення листів електродами. Тиск сприяє отриманню щільного металу в зварній точці, не дивлячись на усадку рідкого металу при кристалізації.



1 – зварювані деталі; 2 та 6 – затискачі; 3 – зварювальний трансформатор; 4 – вимикальний пристрій

Рис. 1.7 Схема стикового зварювання

Основні способи шовного зварювання: безперервне, переривчасте і крокове.

При безперервному зварюванні подання струму на ролики та обертання роликів безперервне. Такий вид зварювання застосовують, коли виготовляють вироби з низьковуглецевих сталей завтовшки до 1 мм. Товщини більших розмірів зварюють переривчастим методом, при якому ролики обертаються безперервно, а струм подається переривчасто. Унаслідок цього в місці зварного з'єднаня утворюється ряд безперервних точок, з яких кожна попередня перекривається наступною. Крокове зварювання, при якому обертання роликів і подавання струму на них переривчасті, великого поширення не набуло.

Устаткування для роликового зварювання відрізняється від точкового формою електродів. Роликове зварювання забезпечує отримання герметичного безперервного шва за рахунок послідовного утворення точкових з'єднань, що перехрещуються.



1 – складені внапусток деталі; 2 – мідні електроди; 3 – електродотримачі; 4 – зварювальний трансформатор; 5 – мідна або бронзова шина

Рис.1.8 – Основні схеми точкового контактного зварювання




1 – листи завтовшки 0,3–3 мм; 2 – мідні ролики; 3 – зварювальний трансформатор

Рис. 1.9 – Схема шовного зварювання

При газопресовому зварюванні торці або кромки зварюваних виробів нагрівають полум'ям багатосоплових зварювальних пальників до пластичного стану або до оплавлення. Після цього до зварюваних виробів прикладають зусилля стискання, а використання електроенергії не потрібне, що дозволяє застосовувати її при ремонтних та інших роботах, у польових умовах. Позитивною стороною цього методу є плавніший, ніж при контактній зварці, режим нагріву та охолоджування і захист від окислення газовим полум'ям, тому воно придатне для зварювання особливо великих заготовок: трубопроводів, стрижнів арматури та ін.

Суть дифузійного зварювання у вакуумі полягає в дифузії атомів елементів, що сполучаються, за якої на межі контакту двох деталей утворюються нові зерна, що належать одночасно кожній із заготовок, що сполучаються. Цей спосіб дозволяє отримувати з'єднання по великій контактній поверхні та без істотної пластичної деформації; він застосовується для отримання біметалічних, заготовок, з'єднання металів з неметалами.





1 – виріб; 2 – контурний пальник

Рис. 1.10 – Схеми основних способів газопресового зварювання



Ультразвукове зварювання застосовують при зварюванні металів та пластмас. Металеві листові заготовки стискають і надають одній з них зворотно-поступального переміщення вздовж площини зварювання з ультразвуковою частотою. Зварювання здійснюється за рахунок руйнування оксидних плівок при ковзанні та сумісній деформації заготовок. Добре зварюються цим методом мідь, алюміній і його сплави, а також титан, цирконій, тантал, нікель і багато інших високопластичних металів та їхніх сплавів, гірше – маловуглецеві, жароміцні та інструментальні сталі, а також магнієві сплави. Ультразвуком успішно зварюють не тільки метали, а й різні неметалеві матеріали, наприклад хлорвініл, поліетилен, капрон, нейлон, органічне скло та ін.

Спосіб придатний для тонколистових заготовок, зокрема для зварки після остаточної зміцнюючої обробки. Пластмаси зварюють при коливаннях інструменту, направленого перпендикулярно до зварюваних поверхонь. При цьому заготовки розм'якшуються за рахунок нагрівання при розсіюванні пружних коливань у поверхні контакту.



Холодне зварювання тиском здійснюється без нагрівання, лише за рахунок великих зусиль стиснення. Цим методом зварюють такі високопластичні метали, як свинець, алюміній, мідь, срібло, нікель та ін.

Для зварювання тертям використовують перетворення механічної енергії на теплову, здійснюване при взаємному переміщенні зварюваних поверхонь.



1 – магнітострикційний перетворювач; 2 – обмотка; 3 – хвилевод; 4 – механізм стискання; 5 – верхній електрод; 6 – зварювані вироби; 7 – нижній електрод

Рис. 1.11 – Схема установки для точкового зварювання ультразвуком

Розрізняють два основні методи застосування зварювальних джерел для нанесення покриттів: оплавлення і напилення. При наплавленні матеріал заготовки оплавляється і перемішується з матеріалом покриття. Це обмежує номенклатуру поєднань. Застосовують для матеріалів, що володіють взаємною розчинністю. Він дає покриття порівняно великої товщини і реалізується всіма способами зварки плавленням. При напиленні матеріал підкладки не оплавляється, а матеріал покриття у вигляді дрібних крапель, ударяючись об підкладку, забезпечує зчеплення. Для напилення застосовують головним чином плазмовий струмінь.

Разом із зварюванням широко застосовують інший вид з'єднання – пайку, при якому розплавляється тільки припій, змочуючи кромки заготовок, що не розплавляються. Залежно від температури плавлення припою розрізняють паяння м'якими і твердими припоями.

Зварювання та паяння є завершуючою операцією виготовлення конструкції, що визначає її надійність. Тому застосовуваність зварювання багато в чому залежить від достовірності контролю якості зварних і паяних з'єднань.



Основними видами контролю якості зварних з'єднань є: випробування зварних швів на щільність, механічні випробування металу шва і зварних з'єднань, металографічні дослідження і просвічування швів рентгенівськими і гамма-променями; ультразвуковий і магнітний методи контролю.

Під технологічністю зварної конструкції розуміють забезпечення можливості отримання якісної конструкції найбільш економічним і проґресивним методом. Для цього необхідно: відбирати сплави з хорошою зварюваністю; розчленовувати конструкцію на економічні заготовки, що отримуються прогресивними методами (прокатуванням, листовим штампуванням, куванням, литвом, зварюванням); вибирати місця з'єднань так, щоб забезпечувати застосування автоматизованих способів зварювання і можливість контролю якості зварних з'єднань; при розробці конструкції передбачати можливість використання заходів, що забезпечують мінімальний рівень зварювальних деформацій і напруги.

Види виробництва:

1) масове;

2) серійне (великосерійне, середньосерійне, дрібносерійне);

3) одиничне.



4 РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Завдання складається з двох частин:

1. Вивчення способу зварювання.

2. а) аналіз та розробка схеми технологічного процесу зварювання виробу;

б) розрахунок основних технологічних параметрів.

1. Вивчення способу зварювання

1. Вказати номер варіанта, записати умову завдання (за вибраним варіантом).

2. Дати короткий опис суті даного процесу зварювання, зобразити схему, вказати його технологічні особливості, переваги та недоліки, область застосування.

2 а) аналіз та розробка схеми технологічного процесу

зварювання виробу.

1. Накреслити ескіз перерізу шва з указівкою розмірів (1–6) для виготовлення виробу зварюванням (примітка – у дужках указуються варіанти завдання).

2. Указати тип виробництва (1–2, 4–10) або вид шва (3), зробити аналіз схеми (назва виробу та маркування сталі, вказати тип зварного з'єднання, форму оброблення кромок за ДСТУ, збірку під зварювання (варіанти завдання 1–6), для варіантів (1–2, 6) вказати призначення покриття або флюсу.

Підготовку кромок під зварювання виконують за ДСТУ, номер якого указати на кресленні. Наприклад, на рисунку заготовки вказано (ГОСТ 8713–79), що означає: – автоматичне зварювання під шаром флюсу, на подушці флюсу; – умовне позначення шва зварного з'єднання. У цьому ж ГОСТі наведено поперечні перерізи зварних швів з вказівкою геометричних розмірів для заданої товщини металу.

При виконанні завдань по контактному зварюванню (варіанти завдань 7–10) після зображення схеми процесу, опису його суті слід вказати причини нагрівання металу в місці контакту заготовок, що з’єднуються. Необхідно накреслити та описати циклограму зварювання (зміна тиску і зварювального струму в часі), пояснити, які стани виникають у місці контакту заготовок, а також вказати сферу застосування способу зварювання.

3. Вибір режиму зварювання та типу машин за товщиною зварюваних заготовок



Режим зварювання – один з основних елементів технологічного процесу, який визначає якість і продуктивність зварювання.

3.1. Для визначення режиму зварювання (завдання 1–6) необхідно:

а) вибрати діаметр електрода (залежно від товщини зварюваного металу), тип і марку (залежно від хімічного складу). При виборі типу і марки електрода слід враховувати вимоги, що встановлюються до якості зварного з'єднання.

При ручному дуговому зварюванні (варіант завдання № 1) основними параметрами режиму є: діаметр електрода в мм, зварювальний струм в амперах (), напруга на дузі у вольтах () і швидкість зварювання в м/ч ().

При автоматичному зварюванні під шаром флюсу (варіанти завдання 2 і 6) у режим входить: діаметр електродного дроту, зварювальний струм, напруга на дузі, швидкість подачі електродного дроту і швидкість зварювання. Їх призначають залежно від товщини зварюваного металу за розрахунком або за довідником.

При зварюванні в середовищах захисних газів плавким електродом основними параметрами технологічного режиму є: зварювальний струм в амперах (), напруга на дузі у вольтах (), швидкість зварювання в (), діаметр електродного дроту в (), , виліт електроду в , рід струму і полярність. Установлюють виліт електрода, який для електродних дротів складає .

Режим автоматичного зварювання у вуглекислому газі призначають у такій послідовності: вибирають марку та діаметр електродного дроту.

У режими: а) напівавтоматичного зварювання в середовищі вуглекислого газу та б) зварювання в середовищі аргону входять ті самі технологічні параметри, що і для автоматичного зварювання, які вибирають за довідником.

3.2. Підібрати марку та діаметр електроду (або електродного дроту і флюсу).

Марку електродного дроту і флюс призначають залежно від хімічного складу зварюваного металу. При зварюванні сталей звичайної якості в більшості випадків застосовуються флюси марок АН–348А і ОСЦ45 (ГОСТ 9087–81) і низьковуглецеві електродні дроти марок СВ–08 і СВ–08А (ГОСТ 2246–70).

Для зварювання корозійностійких неіржавіючих сталей марок 12Х18Н10Т, 08Х18Н10Т та інших застосовують електродні дроти марок СВ–01Х19Н9 та СВ–06Х19Н9Т (ГОСТ 2246–70).

При зварюванні низьковуглецевих і низьколегованих сталей широкого поширення набули дроти з підвищеним вмістом елементів розкислювачів марок СВ–08Г2СА, СВ–08ГС (ГОСТ 2246–70). Для автоматичного зварювання зазвичай застосовують дріт діаметром , причому діаметр дроту вибирають залежно від товщини металу. Так, для товщини рекомендується дріт діаметром .



Продуктивність процесу зварювання визначається, виходячи з коефіцієнта наплавлення , тому з групи електродів, що забезпечують задані фізико-механічні властивості зварного шва, слід вибирати ті, які забезпечують вищий коефіцієнт наплавлення.

3.3. (для завдань 7–10) за товщиною зварюваних заготовок вибрати тип машини:

а) спочатку зробити опис підготовки заготовок під зварювання та її призначення;

б) а потім приступити до вибору типу контактної машини.

При контактному зварюванні тип машини вибирають за довідником залежно від параметрів зварюваних заготовок та їх хімічного складу:

— при стиковому зварюванні опором і оплавленні – від площі поперечного перерізу заготовок, ;

— при точковому і шовному зварюванні – від товщини зварюваних заготовок, .

Після вибору типу машини необхідно вказати її технічну характеристику.


2 б) розрахунок основних технологічних параметрів

1. Зварювальний струм залежно від діаметра електрода можна визначити за емпіричною формулою

,

де коефіцієнт, рівний ;



– діаметр електрода .

Напруга на дузі для найширше вживаних електродів у середньому складає .

2. Швидкість зварювання (у ):

,

де – коефіцієнт наплавлення;



– щільність металу;

– площа поперечного перетину наплавленого металу шва, яка є сумою площ елементарних геометричних фігур, складових перерізу шва.

Коефіцієнт наплавлення () приймають:

а) для варіантів завдань 3 і 5 — ;

б) для варіантів з використанням флюсу в залежності від зварювального струму і діаметру електродного дроту в середньому ;

в) у середовищі аргону – .

3. Знаючи площу наплавленого металу, щільність і довжину зварних швів, визначити його масу на весь виріб за формулою



,

де – маса наплавленого металу;



– площа наплавленого шва;

– довжина зварних швів на виробі;

– щільність металу .

Витрату товстовкритих електродів з урахуванням втрат на чад та розбризкування (не весь метал дроту переходить у шов) приблизно беруть рівним від маси наплавленого металу.

Слід враховувати втрати , які складають:

а) для зварювання під флюсом від маси наплавленого металу;

б) витрати електродного дроту для автоматичного зварювання – від маси наплавленого металу;

в) витрату флюсу беруть рівними масі наплавленого металу. Діаметр електродного дроту вибирають за розрахунком або по довідником. Так, для товщини металу він складає ;

г) витрати захисного газу залежать від вигляду та режиму зварювання і встановлюється за довідковими даними. Знаючи хвилинну витрату захисного газу і час зварювання, можна підрахувати загальну кількість газу, що йде на зварювання виробу;

д) у середовищі аргону втрати на чад і розбризкування складають від маси наплавленого металу.


4. Кількість електроенергії , що йде на зварювання виробу, визначають як добуток зварювального струму на напругу дуги і на час зварювання.

5. Час зварювання виробу підраховують, знаючи швидкість зварювання, або визначають за формулою



6. Для режиму автоматичного зварювання під флюсом установлюють необхідну глибину проплавлення, .

При односторонньому зварюванні вона дорівнює товщині () металу , а при двосторонньому .

Зварювальний струм вибирають орієнтовно з розрахунку на 1 глибини проплавлення:



,

де – зварювальний струм, , а напругу на дузі призначають у діапазоні .

7. Для режиму автоматичного зварювання у вуглекислому газі орієнтовні значення напруги у (В) на дузі можна визначити за формулою

Зварювальний струм слід розрахувати приблизно.

8. У режим стикового зварювання опором і оплавленням входять настановна довжина (мм) – сумарна відстань між електродами , щільність струму () (зварювальний струм), зусилля осідання , а також тривалість проходження струму . (с).

Настановна довжина при зварюванні опором (варіант 9) дорівнює ,

де діаметр заготовки, .

Настановна довжина при зварюванні оплавленням з урахуванням припусків на оплавлення і осідання (варіант 10) приблизно дорівнює

9. Зварювальний струм і зусилля при осіданні приблизно можна визначити з наступних умов:

та .

При цьому слід ураховувати, які режими вигідніше застосовувати: жорсткі або м'які. Час зварювання виробу орієнтування підраховують з умови годинної продуктивності вибраної машини.

10. Для розрахунку основних технологічних параметрів при точковому зварюванні слід визначити діаметр контактної поверхні електрода, який залежить від товщини зварюваних заготовок:



,

де – товщина тоншої заготовки, .

Таким чином, можна визначити і площу контактної поверхні () при точковому і шовному (для випадку відсутності обертання ролика) зварюванні.

11. Зварювальний струм і зусилля, прикладене на електродах для точкового та шовного видів зварювання, підраховують як добуток площі контактної поверхні () електрода на щільність струму і тиск :



та

.

Слід ураховувати, які режими доцільніше застосовувати: жорсткі або м'які. Знаючи час зварювання однієї точки, а при шовному зварюванні оптимальну швидкість, визначають час зварювання виробу.

У кінці роботи слід вказати методи контролю якості зварного шва (варіанти 1–6) або описати або можливі дефекти і причини їх виникнення у зварному шві (7–10).

Примітки: 1. Для шовного зварювання струм і зусилля на електродах визначають розрахунком цих параметрів для точкового зварювання з подальшим збільшенням струму в рази, а зусилля – на .

2. При зварюванні заготовок, що мають форму циліндра (1, 3, 6, 9–10), необхідно на рисунку вказати послідовність виконання зварних швів. У кінці завдання слід привести опис найбільш раціональних методів контролю якості зварного з'єднання.

5. ВАРІАНТИ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Варіант 1
1. Зобразіть схему та опишіть суть процесу ручного зварювання електродуги товстовкритими електродами, а також електричні властивості дуги, назвіть джерела струму, вимоги до них, їх зовнішні характеристики, їх переваги і недоліки. Укажіть призначення покриття, принцип вибору типу, марки та діаметра електрода для зварювання.

2. Розробіть процес зварювання циліндрової частини резервуара зі сталі марки (рис. 2.1).



Рис. 2.1 – Циліндрова частина резервуару

Виробництво дрібносерійне. Укажіть тип з'єднання, форму оброблення кромок під зварювання (за ДСТУ) і наведіть ескіз перерізу шва з вказівкою розмірів. Підберіть марку і діаметр електроду, визначте режим зварювання. За розмірами шва підрахуйте масу наплавленого металу. Визначите витрату електродів з урахуванням втрат, витрата електроенергії та час зварювання виробу. Вкажіть методи контролю якості зварного шва.

Варіант 2

1. Зобразіть схему та опишіть суть процесу автоматичного зварювання під шаром флюсу. Укажіть призначення флюсу і подушки флюсу, переваги.

2. Розробіть процес одностороннього зварювання плити зі сталі марки (рис. 2.2). Виробництво великосерійне. Укажіть тип з'єднання і форму оброблення кромок під зварювання за ДСТУ. Накресліть ескіз перерізу шва з вказівкою розмірів. Виберіть марку і діаметр електродного дроту і флюсу. Підберіть режим зварювання.

За розмірами шва підрахуйте масу наплавленого металу.



Рис. 2.2 – Плита

Визначте витрату електродного дроту і флюсу з урахуванням втрат, витрата електроенергії та час зварювання виробу. Вкажіть методи контролю якості зварного шва.

Варіант 3

1. Зобразіть схему та опишіть сутність процесу напівавтоматичного зварювання в середовищі вуглекислого газу. Укажіть особливості та переваги зварювання у вуглекислому газі.

2. Розробіть процес зварювання двотаврової балки (рис. 2.3) зі сталі марки .

Рис. 2.3 – Двотаврова балка

Шов переривчастий: . Укажіть тип з'єднання і форму оброблення кромок під зварювання за ДСТУ. Наведіть ескіз перерізу шва з вказівкою розмірів. Виберіть марку і діаметр електродного дроту. Підберіть режим зварювання. Укажіть виліт електрода, рід струму і полярність. За розмірами шва підрахуйте масу наплавленого металу. Визначте витрату електродного дроту з урахуванням втрат і захисного газу, витрату електроенергії і час зварювання виробу. Вкажіть методи контролю якості зварного шва.

Варіант 4

1. Зобразіть схему автоматичного зварювання в середовищі аргону плавким електродом і опишіть суть процесу. Укажіть особливості та переваги зварювання в середовищі інертних газів.

2. Розробіть процес зварювання посудини (рис. 2.4) зі сталі 12Х18Н10Т.

Рис. 2.4 – Посудина

Укажіть тип з'єднання і форму оброблення кромок під зварювання за ДСТУ. Наведіть ескіз перерізу шва з вказівкою розмірів. Виберіть марку та діаметр електродного дроту. Підберіть режим зварювання. Укажіть виліт електрода, рід струму і полярність. За розмірами шва підрахуйте масу наплавленого металу. Визначте: витрату електродного дроту з урахуванням втрат захисного газу, електроенергії та час зварювання виробу. Укажіть методи контролю та якості зварного шва.

Варіант 5

1. Зобразіть схему та опишіть суть процесу автоматичної зварювання в середовищі вуглекислого газу. Вкажіть особливості і переваги зварювання у вуглекислому газі.

2. Розробіть процес зварювання коробчатої балки (рис. 2.5) зі сталі марки .

Вкажіть тип з'єднання і форму оброблення під зварювання за ДСТУ. Приведіть ескіз перетину шва з вказівкою розмірів. Виберіть марку і діаметр електродного дроту. Підберіть режим зварювання. Вкажіть виліт електроду, рід струму і полярність. По розмірах шва підрахуйте масу наплавленого металу. Визначите витрату електродного дроту з урахуванням втрат, захисного газу, витрата електроенергії і час зварювання виробу. Вкажіть методи контролю якості зварного шва.



Рис. 2.5 – Балка



Варіант 6

1. Зобразіть схему і опишіть суть процесу автоматичної зварювання під шаром флюсу. Вкажіть призначення флюсу і подушки флюсу.

2. Розробіть процес двостороннього зварювання труби із сталі марки (рис. 2.6). Виробництво крупносерійне.

Рис. 2.6 – Труба

Укажіть тип з'єднання та форму оброблення кромок під зварювання за ДСТУ. Надайте ескіз перерізу шва з вказівкою розмірів. Виберіть марку та діаметр електродного дроту і флюсу. Підберіть режим зварювання. За розмірами шва підрахуйте масу наплавленого металу. Визначте витрату електродного дроту і флюсу з урахуванням втрат, витрату електроенергії та час зварювання виробу. Укажіть методи контролю зварного шва.

Варіант 7

1. Зобразіть схему і опишіть суть процесу контактного точкового електрозварювання. Накресліть і опишіть циклограму процесу точкового зварювання. Поясніть, за рахунок чого метал ядра в місці контакту заготовок доводиться до рідко-пластичного стану.

2. Розробіть процес зварювання панелі (рис. 2.7) зі сталі марки . Крок точок . Виробництво масове. Укажіть підготовку заготовок під зварювання. За товщиною зварюваних заготовок виберіть тип машини і вкажіть її технічні дані. Розрахуйте площу контактної поверхні електрода.

Рис. 2.7 – Панель

За значеннями () і () визначте зварювальний струм і зусилля, прикладене на електродах. Визначте час зварювання виробу. Укажіть можливі дефекти та причини їх виникнення.

Варіант 8

1. Зобразіть схему і опишіть суть процесу контактного шовного (роликового) зварювання. Накресліть і опишіть циклограму процесу шовного зварювання. Поясніть, за рахунок чого метал ядра в місці контакту заготовок доводиться до рідко-пластичного стану.

2. Розробіть процес зварювання бензобака (рис. 2.8) зі сталі марки . Виробництво масове. Укажіть підготовку заготовок під зварювання. По товщині зварюваних заготовок виберіть тип машини і вкажіть її технічні дані. Розрахуйте площу контактної поверхні електрода (для випадку відсутності обертання ролика). За значеннями () і () визначте зварювальний струм і зусилля, прикладене на роликах, час зварювання виробу. Укажіть можливі дефекти і причини їх виникнення.

Рис. 2.8 – Бензобак



Варіант 9

Зобразіть схему та опишіть суть процесу контактного стикового зварювання опором. Стисло опишіть призначення вузлів машин для контактного зварювання і можливості механізації процесу. Накресліть і опишіть циклограму процесу стикового зварювання опором. Поясніть, чому в місці контакту заготовок виділяється найбільша теплова енергія.

2. Розробіть процес зварювання стрижнів (рис. 2.9) зі сталі марки . На схемі процесу стикового зварювання опором вкажіть настановну довжину.

Рис. 2.9 – Стрижень

Виробництво великосерійне. Вкажіть підготовку заготовок під зварювання. За площею перетину заготовок виберіть тип машини і вкажіть її технічні дані. За значеннями () і () визначте струм і зусилля осідання. Підрахуйте настановну довжину і час зварювання виробу. Укажіть можливі дефекти і причини їх виникнення.
Варіант 10

1. Зобразіть схему та опишіть суть процесу контактного стикового зварювання оплавленням. Стисло опишіть призначення вузлів машин для контактного зварювання і можливості механізації процесу. Накресліть і опишіть циклограму процесу стикового зварювання оплавленням. На схемі процесу стикового зварювання оплавленням укажіть настановну довжину.

2. Поясніть, за рахунок чого відбувається процес зварювання труб (рис. 2.10) зі сталі марки . Виробництво масове.

Рис. 2.10 – Труба

Укажіть підготовку заготовок під зварювання. За площею перетрізу зварюваних заготовок виберіть тип машини і вкажіть її технічні дані. За значеннями () і () визначте зварювальний струм і зусилля осідання. Визначте настановну довжину з урахуванням припуску на оплавлення та осідання і час зварювання виробу. Укажіть можливі дефекти і причини їх виникнення.

6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які матеріали можна зварювати та для яких матеріалів у промисловості найширше застосовують зварювання?

2. Назвіть основні характеристики будови і внутрішньої взаємодії частинок у твердих тілах і кристалах металів.

3. Дайте визначення поняття зварювання.

4. Які існують принципи класифікації видів зварювання металів?

5. Наведіть приклади класифікації видів зварювання за видом енергії, що витрачається.

6. Стисло охарактеризуйте наступні види зварювання: дугове зварювання і його різновиди; контактне зварювання; ультразвукове зварювання; термітне зварювання тиском і плавленням; електрошлакове зварювання; індукційне зварювання; плазмове зварювання; газове зварювання; ковальське зварювання, холодне зварювання; зварювання електронним променем; лазерне зварювання.

7. Назвіть основні вимоги до джерел струму.

8. Які умови визначають можливість горіння електричної дуги?

9. Які температури характерні для зварювальної дуги?

10. Як здійснюється перенесення металу з електрода у зварювальну ванну при дуговому зварюванні плавким електродом?

11. Назвіть основні зварюючі матеріали.

12. Як впливають властивості зварюваного матеріалу на вибір способу зварювання?

13. Поясніть принцип вибору типу, марки та діаметра електрода для зварювання.

14. Назвіть відмінність усіх процесів контактного зварювання.

15. Дайте визначення поняття технологічність зварних конструкцій.



СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ





Основна

1


Далъский A.M. и др. Технология конструкционных материалов. – М., Металлургия, 1985. – 380 с.

2


Технология конструкционных материалов. Под ред. д-ра техн. наук проф. Г.А. Прейса.–К.: Вища школа. 1984.– 360 с.

3

Степанов В.В. Справочник сварщика. – М., Машиностроение, 1982.– 300 с.










Додаткова

4


Гладилин А. Н., Дубинин Н. П. и др. Технология металлов. – М., Машгиз, 1952. – С. 381 – 455.

5


Кнорозов Б. В. и др. Технология металлов и материаловедение.– М: Металлургия, 1987. – С. 505 - 590

6



Петров Г. Л. Тумарев А. С. Теория сварочных процессов (с основами физической химии). Учебник для вузов. – 2-е изд., перераб. – М: «Высшая школа», 1977. – 392 с.

7


Чернецов В. И. Материаловедение и обработка конструкционных материалов: Учеб. пособие. – Л.: СЗПИ, 1988, 88 с.; 37 ил.; 11 табл.,

Методичні вказівки щодо виконання практичної роботи з навчальної дисципліни «Технологічні основи створення машин» з теми «Технологія зварювального виробництва» для студентів денної форми навчання за напрямом 6.050503 – «Машинобудування»


Укладач: старш. викл. Р. А. Вакуленко


Відповідальний за випуск зав. кафедри КМТО О.Г. Маслов
Підп. до др._______________. Формат 60x84 1/16. Папір тип. Друк ризографія.

Ум. друк. арк. ____. Наклад ________ прим. Зам. № __________. Безкоштовно.


Видавничий відділ КДПУ


імені Михайла Остроградського

39614, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 20






База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка