Методичні вказівки щодо формування навчально-методичного комплексу з навчальної дисципліни "Адміністративне право"



Сторінка4/9
Дата конвертації22.02.2017
Розмір1.57 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема : Адміністративні стягнення та їх застосування

План лекції

  1. Поняття та система адміністративних стягнень.

  2. Характеристика окремих адміністративних стягнень.

  3. Загальні правила застосування адміністративних стягнень.



Література:
Конституція України. - К.,1996.

Кодекс України про адміністративні правопорушення.- К. 2016 р.

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 р.

Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 р. // ВВР України. – 2011. - №17. – Ст. 76.

Закон України “Про громадянство України”.- від 18.01.2001р.-//Ур. кур’єр, №39, 1.03.2001р.

Закон України “Про державну службу”.- від 10.12.2015 р. // ВВР України. – 2016. - №2. – Ст. 19.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 19 вересня 2014 р.

Концепція адміністративної реформи в Україні.- Указ Президента України від 22. 07.1998 р.

Спеціальна література

Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник у 2 т. – Т. I. Заг. частина // Юр. думка. 2006. – 582 с.

Курс адміністративного права України. Підручник. За ред. В.В. Коваленка. – К.: Юрінком Інтер. – 2015. – 805 с.
Зміст лекції

1. Відповідно до чинного законодавства адміністративні стягнення є мірою відповідальності особи за вчинення нею адміністративного проступку і застосовуються з метою виховання цієї особи, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП). Водночас адміністративні стягнення є матеріальним виявом, формою прояву адміністративної відповідальності, правовим наслідком неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок і повинна понести за це відповідальність у вигляді несприятливих заходів морального, матеріального або фізичного впливу. Отже, адміністративні стягнення поєднують в собі елементи виховного, репресивного (карального) та запобіжного впливу.

Система адміністративних стягнень визначена в ст. 24 КУпАП. Вона включає наступні стягнення: попередження (ст.26); штраф (ст.27); штрафні бали (ст.. 27-1); оплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення (ст.28); конфіскація такого предмета (ст.29); позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (ст.30); громадські роботи (ст. 30-1); виправні роботи (ст.31); адміністративний арешт (ст.32 КУпАП) та арешт з утриманням на гауптвахті (ст. 32-1).

Названі адміністративні стягнення поділяються на основні та додаткові. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, конфіскація такого предмета, позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватись як основні і як додаткові. Позбавлення права займати певні посади або займатися певою діяльністю застосовується лише як додаткове стягнення.

Всі інші адміністративні стягнення є основними. За одне адміністративне правопорушення може бути застосовано одне основне або основне і додаткове адміністративне стягнення.



2. Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі або у передбачених законодавством випадках фіксується іншим установленим способом (наприклад, запис у талоні до посвідчення водія).

Штраф є грошовим стягненням, що накладається на фізичні і юридичні особи за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених Кодексом про адмністративні правопорушення та іншими законами. На даний час штраф визначається переважно через неоподатковуваний мінімум доходів громадян. (на 1 січня 2009 р. такий мінімум становив 17 грн.).

Штрафні бали накладаються на громадян у сфері порушень правил дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (150 балів).

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення,полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, стосується тільки права керування транспортними засобами та права полювання, а також позбавлення права займати певні посади або займатися певою діяльністю. Ці стягнення застосовуються судами.

Виправні роботи – захід адміністративного стягнення, що поєднує в собі аспекти матеріально-обмежувального впливу. Застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи правопорушника і з відрахуванням до 20 відсотків його заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) судом (суддею).

Громадськіі роботи – захід адміністративного стягнення, що поєднує в собі аспекти фізичного та матеріального впливу. Призначається судом. Визначається в годинах (від 20 до 60 годин) з безоплатним відпрацюванням у вільний від роботи або навчання час.

Адміністративний арешт – найбільш суворий захід адміністративного стягнення – встановлюється лише за окремі види адміністративних правопорушень і застосовується у виняткових випадках. Призначається тільки судом (суддею) на строк до 15 діб. Адміністративний арешт не може застосовуватись: до вагітних жінок; жінок, що мають дітей віком до 12 років; до осіб, які не досягли 18 років; до інвалідів першої та другої групи; а також до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов’язаних; осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Арешт з відбуванням на гауптвахті застосовується судом до військовослужбовців на строк до 10 діб за вчинення ними війскьвих адміністративних правопорушень.

Видворення за межі України як захід адміністративного стягнення відповідно до чинного законодавства (ст.24 КУпАП, ст.32 закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства») застосовується за рішенням органів внутрішніх справ або СБУ до іноземців, якщо:

– їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;

– це є необхідним для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

– вони грубо порушили законодавство про правовий статус іноземців.

Іноземець зобов`язаний покинути територію України у термін, зазначений у рішенні про видворення. Іноземці, які ухиляються від виїзду, підлягають з санкції прокурора затриманню і видворенню у примусовому порядку. Затримання допускається лише на термін, необхідний для видворення. Видворення іноземців здійснюється органами внутрішніх справ.

Іноземці, які підлягають видворенню, або фізичні, юридичні особи, які приймають цих іноземців, відшкодовують витрати, пов`язані з видворенням.

Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. передбачено застосування судом (суддею) за вчинення корупційних діянь крім штрафу як основного адміністративного стягнення і таких додаткових адміністративних стягнень як позбавлення права посади або усунення від виконання функцій держави та заборона займати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня звільнення.

Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх (віком від 16 до 18 років):

– зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

– застереження;

– догана або сувора догана;

– передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання ( ст. 24-1 КпАП).

Ці заходи не є адміністративними стягненнями.



3. Загальні правила накладення адміністративних стягнень.

Чинне законодавство (ст.33-40 КУпАП) закріплює загальні правила та особливості накладення адміністративних стягнень.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених нормативним актом (статтею), який передбачає відповідальність за дане правопорушення. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, міра його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткові стягнення.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення одноактного (одноразового) правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніше як через два місяці з дня його виявлення. Якщо передбачено судовий розгляд правопорушення, то такий строк становить три місяці.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття, якщо в діях порушника наявні ознаки адміністративного правопорушення.

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопору-шень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (службовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано також одне з додаткових стягнень, передбачених за будь-яке з вчинених правопорушень.

Обставинами, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) щире розкаяння винного;

2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

4) вчинення правопорушення неповнолітнім;

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Орган (службова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом’якшуючими і обставини, не зазначені в законодавстві.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

3) втягнення в правопорушення неповнолітнього;

4) вчинення правопорушення групою осіб;

5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

6) вчинення правопорушення в стані сп’яніння. Орган, який накладає адміністративне стягнення, може не визнати дану обставину обтяжуючою.

Перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, є вичерпним.



Лекція № 10

Тема: Адміністративне правопорушення та його юридичний склад. Система адміністративних правопорушень

План

1. Поняття та загальноправові ознаки адміністративного правопорушення.

2. Юридичний склад адміністративного правопорушення.

3. Система адміністративних правопорушень.


Література:
Конституція України. - К.,1996.

Кодекс України про адміністративні правопорушення.- К. 2016 р.

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 р.

Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 р. // ВВР України. – 2011. - №17. – Ст. 76.

Закон України “Про громадянство України”.- від 18.01.2001р.-//Ур. кур’єр, №39, 1.03.2001р.

Закон України “Про державну службу”.- від 10.12.2015 р. // ВВР України. – 2016. - №2. – Ст. 19.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 19 вересня 2014 р.

Концепція адміністративної реформи в Україні.- Указ Президента України від 22. 07.1998 р.

Спеціальна література

Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник у 2 т. – Т. I. Заг. частина // Юр. думка. 2006. – 582 с.

Курс адміністративного права України. Підручник. За ред. В.В. Коваленка. – К.: Юрінком Інтер. – 2015. – 805 с.


Зміст лекції

1. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КпАП України).

Адміністративному правопорушенню властиві наступні загальноправові ознаки:

– передусім, це дія чи бездіяльність, тобто – діяння, а не думки, бажання чи інші подібні прояви психічної діяльності людей (прикладом протиправної дії може служити, зокрема, порушення правил обгону (ст. 122 КУпАП), прикладом протиправної бездіяльності – проживання без паспорта або без реєстрації (ст. 197 КУпАП);


  • антигромадська спрямованість - цю ознаку нерідко ототожнюють з суспільною небезпекою (суспільною шкідливістю) адміністративних правопорушень. Як видно з вищенаведеного визначення, законодавець не вказує прямо на цю ознаку в законі, вживаючи лише термін щодо посягання протиправного діяння на певні об’єкти (власність, громадський порядок тощо). В адміністративно-правовій теорії погляди вчених щодо наділення адміністративних правопорушень ознакою суспільно небезпечних діянь, чи лише суспільно шкідливих розходяться. Особливо відчутним таке розходження було в середині минулого століття. В останній час більшість вчених-адміністративістів схильні стверджувати, що і для адміністративних правопорушень властива ознака суспільно небезпечних діянь, лише в меншій ступені, ніж злочинам. З цим слід погодитися, зважаючи на те, що в результаті вчинення різних адміністративних правопорушень в Україні щорічно гине більше десяти тисяч людей (наприклад, в результаті порушення ПДР, правил пожежної безпеки, техніки безпеки та ін.). Тобто, окремо взяте адміністративне правопорушення можливо і не становить певної суспільної небезпеки, але в масі своїй адміністративні правопорушення є явищем суспільно небезпечним. Та й семантичне значення згаданих термінів майже тотожнє: «небезпечний» - той, що може принести шкоду; «шкідливий» - тобто, згубний, небезпечний;1

  • протиправність - подібне діяння завжди посягає на загальнообов’язкові правила, встановлені здебільшого нормами адміністративного права, а також нормами інших галузей права. Воно спрямоване проти, наперекір певним правовим приписам, усупереч вимогам закону (наприклад, неправомірне використання державного майна (ст. 184-1), порушення правил про валютні операції (ст. 162), незаконна торговельна діяльність (ст.160-2 КУпАП);

винність - таке діяння, як прояв психіки, волі і свідомості особи, повинно бути завжди винним, тобто вчиненим навмисно або через необережність. Відсутність вини особи у вчиненні протиправного діяння звільняє її від відповідальності, констатує відсутність адміністративного правопорушення;

адміністративна караність також є важливою ознакою адміністративного правопорушення: подібне протиправне, антигромадське, винне діяння буде визнане адміністративним проступком тільки тоді, коли за його вчинення законом передбачено адміністративну відповідальність у вигляді застосування певних адміністративних стягнень.



2. Під юридичним складом адміністративного правопору-шення розуміється передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна оцінювати як адміністративне правопорушення.

Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об’єкт, об’єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону проступку); суб’єкт та суб’єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону проступку).

Залежно від рівня узагальнення виділяють:

загальний об’єкт (суспільні відносини, що складаються переважно у сфері публічного управління і охороняються адміністративними санкціями);

родовий, видовий та безполсередній об’єкти.

Об’єктивна сторона адміністративного проступку – це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку.

Вона включає в себе передусім такі ознаки, як: саме протиправне діяння (дію чи бездіяльність); шкідливі наслідки діяння; причинний зв’язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що настали; час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.

Протиправне діяння є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони, всі ж інші ознаки - факультативні.

Залежно від наявності шкідливих наслідків виділяють матеріальні та формальні склади адміністративних правопорушень.



Суб’єктами адміністративних проступків є деліктоздатін фізичні (а інколи - юридичні) особи, що вчинили ті чи інші адміністративні проступки.

Фізичні особи в такій якості – це осудні особи, що досягли 16-річного віку, гр. України, іноземці та особи без громадянства.

Юридичні особи в такій якості – це різні організації незалежно від форм власності, що підлягають адмінюрисдикції України.

Серед загальних суб’єктів виділяють і так звані спеціальні суб’єкти (ті, яким властиві певні особливості щодо вчинення тих чи інших правопорушень, або які не несуть адміністративну відпові-дальність на загальних підставах). До них можна віднести: іноземців; посадових осіб; неповнолітніх (віком від 16 до 18 років); військовослужбовців, працівників міліції, а також інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів; батьків або осіб, які їх замінюють; депутатів усіх рівнів; окремих спеціалістів та ін.



Суб’єктивна сторона характеризує внутрішнє (психічне) ставлення суб’єкта правопорушення до вчиненого ним діяння та його негативних наслідків.

Суб’єктивна сторона включає ознаки, які характеризують: – вину (основна, обов’язкова ознака); – мотив і мету (факультативні).

Адміністративний проступок визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо їх допускала.

Адміністративний проступок визнається вчиненим через необережність, коли особа передбачала можливість шкідливих наслідків своєї протиправної дії, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.



3. Конкретні склади адміністративних правопорушень згруповані в пятнадцяти главах Особливої частини II розділу КУпАП. В основу такого групування покладено змішаний, об’єктно-галузевий принцип, тобто ті чи інші правопорушення систематизовані у відповідних главах залежно від їх родового об’єкта або сфер державного управління чи галузей господарства.

Приведемо назви цих глав: - гл.5: Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоровя населення; - гл.6: Адміністративні правопорушення, що посягають на власність; - гл.7: Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів. Охорони помяток історії та культури; - гл.8: Адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та усфері використання паливно-енергетичних ресурсів; - гл.9: Адміністративні правопорушення у сільському господарстві. Порушення ветеринарно-санітарних правил; - гл.10: Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; - гл.11: Адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою; - гл.12: Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфер послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності; - гл.13: Адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації; - гл.13-А: Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; - гл.13-В: Адміністративні військові правопорушення; - гл.14: Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку; - гл.15: Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; - гл.15-А: Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення; - гл. 15-В: Адміністративні корупційні правопорушення. Варто зауважити, що існуюча систематизація адміністративних правопорушень не завжди вдало співпадає з критеріями їх класифікації і тому не є бездоганною. Більш вдале вирішення цієї проблеми насамперед пов’язано з якнайшвидшим прийняттям більш досконалого і прогресивного Кодексу про адміністративні проступки. Слід також мати на увазі, що всі митні адміністративні правопорушення визначені у Митному кодексі України.

Підвідомчість адміністративних правопорушень та компетенція уповноважених на те органів і посадових осіб щодо їх розгляду визначаються розділом III КУпАП «Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення» (ст.ст 218 - 244-15 КУпАП). Зараз налічується близько сорока п’яти різних органів та посадових осіб, які мають право здійснювати адміністративно-юрисдикційні повноваження. Серед них, зокрема, слід назвати адміністративні комісії, місцеві суди (судді), органи внутрішніх справ, державного пожежного нагляду, державної прикордонної служби, органи повітряного, морського, річкового та автомобільного транспорту, військові комісаріати, органи різного державного контролю та ін.

Лекція № 11

Тема: Адміністративна відповідальність за правопорушення проти громадського порядку

План лекції

1. Загальна характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку .

2. Характеристика окремих адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку

Література:
Конституція України. - К.,1996.

Кодекс України про адміністративні правопорушення.- К. 2016 р.

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 р.

Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 р. // ВВР України. – 2011. - №17. – Ст. 76.

Закон України “Про громадянство України”.- від 18.01.2001р.-//Ур. кур’єр, №39, 1.03.2001р.

Закон України “Про державну службу”.- від 10.12.2015 р. // ВВР України. – 2016. - №2. – Ст. 19.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 19 вересня 2014 р.

Концепція адміністративної реформи в Україні.- Указ Президента України від 22. 07.1998 р.

Спеціальна література

Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник у 2 т. – Т. I. Заг. частина // Юр. думка. 2006. – 582 с.

Курс адміністративного права України. Підручник. За ред. В.В. Коваленка. – К.: Юрінком Інтер. – 2015. – 805 с.

Зміст лекції

1. Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку, розміщені в главі 14 КУпАП.

Родовим об’єктом цих правопорушень в основному є відносини громадського порядку, інколи - громадської безпеки.

Безпосередніми об’єктами окремих адміністративних проступків названої групи виступають конкретні суспільні відносини, що стосуються складових громадського порядку та громадської безпеки.



Громадський порядок - це система суспільних відносин, урегульованих різними соціальними нормами (у т.ч. нормами права, моралі, звичаями), пов’язаних передусім з дотриманням громадського спокою, громадської моралі та людської гідності, нормальним функціонуванням підприємств та установ різних форм власності, громадських формувань, поводженням громадян в громадських місцях і т.ін.

Громадська безпека поєднує відносини, пов’язані з належним забезпеченням безпеки для життя і здоров’я людей, збереженням тваринного та рослинного світу, майнових об’єктів, з попередженням та усуненням шкідливих наслідків різних соціальних, природних і техногенних катаклізмів та інших небезпечних явищ, що негативно впливають на загальний стан соціальної урегульованості в суспільстві.

З об’єктивної сторони дана група проступків характеризується вольовими, активними діями, якими порушуються відповідні правила поведінки, що охороняються адміністративними санкціями. Як правило, ці дії носять разовий, епізодичний характер. Шляхом бездіяльності ці адміністративні проступки, як правило, не вчиняються. Виняток – об’єктивна сторона таких проступків, як вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису (ст.173-2), а також порушення встановлених вимог пожежної безпеки (ст.175). Вони можуть вчинятись як шляхом протиправних дій, так і шляхом бездіяльності, тобто шляхом невиконання тих чи інших обов’язкових правил чи приписів. Такі діяння можуть бути як одноразовими, так і триваючими.

На кваліфікацію протиправних проявів проти громадського порядку суттєвий вплив справляють такі ознаки, як: час, місце, обставини та характер таких проявів



Громадськими місцями передусім визнаються місця постійного, періодичного або разового (тимчасового) спілкування людей з метою задоволення їх різноманітних життєвих потреб. Для громадських місць властиві такі ознаки, як доступність для населення, можливість користуватися належними громадянам правами і свободами з гарантіями безпеки їх життя, здоров’я, майна, честі і гідності.

До місць постійного спілкування людей відносяться вулиці, майдани, парки, сквери, стадіони, вокзали, двори, громадські туалети тощо, тобто такі місця, вільний доступ людей до яких відкритий у будь-яку пору року чи доби.

До місць періодичного спілкування людей відносяться підприємства торгівлі та харчування, видовищні та комунальні підприємства, усі види громадського транспорту, інші подібні місця, де населення обслуговується в межах певного часу і де спілкування людей носить періодичний характер.

До тимчасових громадських місць відносяться такі місця, де спілкування людей носить разовий чи епізодичний характер. Ці місця перестають бути громадськими при відсутності там людей, їх окремих груп або колективів. До них можна віднести місця проведення спортивних заходів (поза спортивними спорудами і населеними пунктами), масового виїзду людей на відпочинок за межами населених пунктів, масових гулянь “на природі” тощо.



2. Більшість адміністративних проступків цієї групи мають формальні склади.

Для окремих складів даної групи проступків характерним є наявність т.зв. “третьої особи” (наприклад, доведення неповнолітнього до стану сп’яніння, вчинення насильства в сім’ї, невиконання батьками обов’язків по вихованню дітей та ін.).

Інколи серед ознак об’єктивної сторонни слід виділяти ознаки (стан) особи (наприклад, перебування особи в громадському місці в п’яному вигляді)

В окремих випадках для цих проступків характерним є наявність знаряддя (засобів) вчинення правопорушення (наприклад, самогон та самогонні апарати, алкогольні напої).

До особливостей об’єктивної сторони проступків протии громадського порядку слід віднести публічність сприйняття окремих протиправних дій.

Суб’єктами проступків проти громадського порядку є фізичні осудні особи, які на момент вчинення правопорушення досягли 16-річного віку.

В їх числі виділяють спеціальні суб’єкти: неповнолітні (особи віком від 16 до 18 років), військовослужбоці та інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, батьки або особи, які їх замінюють, посадові особи та ін.

До осіб віком від 16 до 18 років за порушення громадського порядку, в основному застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП. За дрібне хуліганство та стрільбу в населених пунктах вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах (ст.13 КУпАП)

Військовослужбовці та інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення проступків цієї групи несуть дисциплінарну відповідальність (виняток – порушення тиші в громадських місцях (ст. 182 КУпАП).

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть адміністративну відповідальність у разі ухилення їх від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а також у разі вчинення адмінпроступків неповнолітніми віком від 14 до16 років, або у разі вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ст.184 КУпАП)

Суб’єктивна сторона адміністративних проступків проти громадського порядку та громадської безпеки, характеризується, як правило, умисною виною. В окремих випадках не виключена і необережна форма вини (особливо це стосується правопорушень, пердбачених ст.ст. 175, 179, 180, 182, 184 КУпАП та ін.).

За вчинення адміністративних проступків проти громадського порядку застосовуються такі адміністративні стягнення, як попередження, штраф, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт; як додаткове адміністративне стягнення в окремих випадках – конфіскація (ст.ст. 174, 177-2, 181, 182 КУпАП).



Лекція № 12

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка