Методичні вказівки до вивчення курсу



Сторінка3/5
Дата конвертації26.12.2016
Розмір0.68 Mb.
1   2   3   4   5
План

1 Особливості російської філософії XIX ст.

2 Російська ідеалістична філософія.

3 Філософія космізму.
Основні поняття і категорії: слов’янофіли, західники, об’єктивізм, історіософія, інтуїтивізм, свобода, творчість, філософія космізму, геліологія, ноосфера.
Анотація теми

Вплив новітніх філософських вчень у європейських країнах на розвиток філософії в Росії першої половини XIX ст. Запозичення ідей Канта, Шелінга, Гегеля як найбільш поширених у Європі. Релігійно-християнське підґрунтя філософування слов’янофілів І.В. Киреєвського, О.С. Хом’якова та К.С. Аксанова. Філософські ідеї західників. Об’єктивізм та історіософія П.Я. Чаадаєва. Вплив західноєвропейської ідеології на філософські уявлення М.В. Станюковича, В.Г. Бєлінського, М.Ю. Лермонтова та М.О. Бакуніна. Матеріалістичний і діалектичний зміст філософії О.І. Герцена. Герцен про взаємозв’язок філософії, науки і природознавства. Гносеологія Герцена: емпіризм і раціоналізм як невід’ємні складові пізнання світу.

Загальна характеристика релігійно-ідеалістичної спрямованості російської філософії другої половини XIX – початку XX ст. Вчення В.С. Соловйова про релігійний досвід і християнську філософію, про Софію і вічну Жіночість, гносеологія. М.О. Бердяєв про філософію свободи, творчості, особистості, про принципи узгодження віри і знання. Соціологія, історіософія і профетизм у вченні Бердяєва. Історико-філософська концепція та інтуїтивізм М.О. Лосського. Християнська теософія і гносеологія як підґрунтя філософії П.А. Флоренського, С.М. Булгакова, С.Л. Франка.

Російський космізм. „Філософія загальної справи” М.Ф. Федорова: основні поняття й ідеї вчення. Гуманістична спрямованість філософування К.Е. Ціолковського. Вчення про біосферу і ноосферу В.І. Вернадського. Геліологія О.Л. Чижевського.


Методичні вказівки до вивчення теми

Звертаючись до вивчення основних понять і категорій першого питання, слід зважати на те, що розвиток філософії в європейських країнах з середини XIX ст. набув значного прискорення, що було обумовлено цілим рядом чинників соціально-політичного та техніко-економічного характеру. Значно інтенсифікувались культурні зв’язки між Європейськими країнами, у яких філософії надавалась значна роль. Звернути увагу на два напрями філософії в Росії, які визначалися як слов’янофільство та західництво. З’ясувати відмінність філософських уявлень представників цих напрямів. Особливу увагу слід звернути на цілісну філософську систему О.І. Герцена, який акцентував увагу на взаємозв’язку філософії, науки і природознавства.

Розглядаючи друге питання, слід дати загальну характеристику релігійно-ідеалістичної спрямованості російської філософії другої половини XIX – початку XX ст. Тут ключовим є вчення В.С. Соловйова про релігійний досвід і християнську філософію, про Софію і вічну Жіночість, а також його гносеологія. Впливовий представник релігійно-ідеалістичної філософії М.О. Бердяєв. Звернути увагу на філософію свободи, творчості, особистості, його міркування стосовно узгодження віри і знання. У цьому ж питанні також слід ознайомитись з ідеологією інтуїтивізму, представленого у роботах М.О. Лосського. Важливою є і філософія російського космізму, представлена у роботах М.Ф. Федорова, К.Е. Ціолковського, В.І. Вернадського та О.Л. Чижевського.
Список літератури:


  1. Антология мировой философии. В 4 томах. – М., 1972. – Т. 4.

  2. Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. – М., 1990.

  3. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. – М., 1989.

  4. Вандишев В.М. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2005; 2006.

  5. Введение в философию: Уч. для вузов: В 2 ч. / Под общ. ред. И.Т. Фролова. – М., 1989.

  6. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. – М., 1988.

  7. Історія філософії: Підручник /Під ред. В.І. Ярошевця – К., 2001.

  8. Лосский Н.О. История русской философии. – М., 1991.

  9. Соловьёв В.С. Сочинения: В 2 т. – М., 1988.

  10. Успенский П.Д. В поисках чудесного. – СПб, 1994.

  11. Фёдоров Н.Ф. Сочинения. – М., 1982.

  12. Чижевский А.Л. Космический пульс жизни. – М., 1995.

  13. Філософська енциклопедія / Ін-т філософії НАН України. – К., 2002.



Тема 8 Історія філософської думки в Україні

План

1 Філософування доби Києво-Могилянського колегіуму.

2 Філософські ідеї Г.С. Сковороди.

3 Релігійно-ідеалістична філософія в Україні ХІХ ст. П.Д. Юркевич.

4 Філософія мови і філософія позитивізму.

5 Філософія та соціологія у науковій спадщині І.Я. Франка, Лесі Укранки, Д.І. Чижевського.


Основні поняття і категорії: просвітництво, філософія мови, позитивізм, апокрифи, сродна праця, національне самовизначення, макрокосм, мікрокосм.
Анотація теми

Культурно-історична доба XV-XVI ст. в Україні: Юрій Дрогобич, Станіслав Оріховський-Роксолан, П. Русин. Петро Могила –визначний церковний і громадський діяч. Діячі просвітництва доби Києво-Могилянського колегіуму (1632-1700): Ісайя Копинський, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Лаврентій Зизаній. Філософські та природничо-наукові ідеї Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Стефана Яворського, Феофана Прокоповича та ін. Релігійна філософія Симеона Полоцького: онтологія, гносеологія, соціологія. Вплив українського просвітництва на становлення і розвиток науки й освіти у Москві.

Вчення Сковороди про три світи. Діалектика буття: світ видимий і невидимий. Філософія серця і вчення про сродну працю.

Особливості релігійної філософії В.М. Карпова, П.С. Авсєнєва, О.М. Новицького, С.С. Гогоцького та інших. М.В. Гоголь як християнський філософ і письменник. П.Д. Юркевич – систематизатор релігійно-ідеалістичної філософії. Вчення Юркевича про ідею. Критика матеріалізму. Гносеологія Юркевича і пропагування „філософії серця”.

Філософія мови у роботах М.О. Максимовича, М.В. Гоголя, М.І. Костомарова, Т.Г. Шевченка, П.П. Чубинського, І.Я. Франка, М.С. Тихонравова, А.Н. Пипіна, В.П. Адріанової та інших. Філософсько-культурологічне вчення О.О. Потебні про сутність, природу й історичний характер мови: еволюція і деградація. Позитивізм В.В. Лесєвича як спроба визначення філософського змісту конкретно-наукового пізнання. Істина і відносність пізнання.

Матеріалістичний зміст світогляду Франка. Критика ідеалізму і суб’єктивізму у філософії. Природа і пізнання. Історіософія й соціологія І.Я. Франка. Особливості його бачення історії та сутності міфології та релігії. Франко про походження Біблії: віра і наука. Соціологічні та етико-естетичні ідеї у творчому доробку Лесі Українки. Міфологія і поетика письменниці.

Д.І. Чижевський як визначний історик філософії. Особливості дослідження української філософської спадщини. Соціологія та історіософія Чижевського. Філософські, соціологічні та політологічні ідеї М.П. Драгоманова та Д.І. Донцова.
Методичні вказівки до вивчення теми

Як на передмову до теми слід звернути увагу на особливості міфологічних уявлень східних слов’ян у дохристиянський час. Далі слід пояснити сутність і наслідки введення християнства на Київській Русі (988), а також зміст релігійної ідеології перших митрополитів київських. Важливо звернути увагу на гносеологічні, онтологічні, соціальні та релігійно-антропологічні ідеї Данила Заточеника, Климента Смолятича, Кирила Туровського та інших.

Філософування доби Києво-Могилянського колегіуму пов’язане з гуманістичними ідеями Юрія Котермака (Дрогобича), С. Оріховського-Роксолана, І. Вишенського, діяльністю ідеологів і практиків Острозького культурно-освітнього центру Г. Смотрицького, князя В.К. Острозького, К. Саковича та інших. Особливу увагу при розгляді цього питання слід приділити просвітницькій діяльності Петра Могили. Студенти повинні засвоїти філософсько-релігійні ідеї мислителів тієї доби: Ісаї Копинського, Інокентія Гізеля, Лаврентія Зизанія, Кирила Транквіліона-Ставровецького, Симеона Полоцького.

Заслуговують на увагу філософсько-релігійні та етико-соціологічні ідеї Стефана Яворського та Феофана Прокоповича, які відіграли важливу роль не тільки у розвитку вітчизняної науки і культури, але й для успішного запровадження нового курсу Петра І.

Григорій Савович Сковорода – знакова постать в історії української культури і філософії. Тому слід розглянути і життєвий шлях, і викладацьку та просвітницьку його діяльності. Важливою складовою філософської системи Сковороди є його онтологія, підґрунтя якої складає вчення про три світи: макрокосм, вчення про Біблію і мікрокосм. Гносеологія Сковороди спирається на протиставлення ним світу видимого і світу невидимого, які діалектично пов’язані. Особливістю філософування Сковороди є його стилістика, символізм, містицизм. Важливо також засвоїти його бачення філософії серця та вчення про сродну працю.

Наступне питання слід розглядати спираючись на те, що основна філософська проблематика першої половини XIX ст. була релігійно-ідеалістичною. Це було пов’язано з духовно-культурною політикою Російської імперії. Сплеск інтересу до філософії та гуманітарних дисциплін було спричинено утворенням мережі вищих навчальних закладів у Харкові, Ніжині, Києві, Одесі, а також середніх навчальних закладів і церковно-приходських шкіл. Тут слід розглянути філософські ідеї В.М. Карпова, П.С. Авсєнєва, О.М. Новицього, С.С. Гогоцького як чільних представників філософської традиції того часу. Важливе місце в духовній культурі того часу зайняв М.В. Гоголь. Достатню увагу слід приділити релігійно-філософській системі П.Д. Юркевича, його вченню про ідею, його онтології, гносеології та „філософії серця”.



Засвоєння четвертого питання важливе з філософсько-культурологічної точки зору. Тут слід звернути увагу на філософію мови О.О. Потебні та М.О.Максимовича, на їх визначення історичного характеру мови. Зважаючи на вплив західноєвропейської філософії на українську, основні ідеї її поділяли й українські мислителі. Зверніть увагу на розвиток позитивізму у філософії В.В. Лєсєвича. Йдеться про його розуміння логіки наукового пізнання, про об’єктивне і суб’єктивне у пізнанні, про відносність знання й істини. Знаковою постаттю у вітчизняній культурі є Т.Г. Шевченко, а тому аналіз його релігійних, соціологічних та етичних ідей – важливий для розуміння духовного життя епохи. Важливо засвоїти особливості філософського вчення І.Я. Франка: матеріалізм, критика ідеалізму і релігії, історіософію, проблеми національного самовизначення, етико-гуманістичне вчення про людину. Там само слушно розглянути сутність соціології етики й естетики Лесі Українки. Важливе місце в історії вітчизняної філософії й культури займають Д.І. Чижевський, М.П. Драгоманов та Д.І. Донцов. Їх філософсько-соціологічні та етико-політичні ідеї слід також розглянути у ході заняття.
Список літератури:

  1. Апокрифи і легенди з українських рукописів. / Зібрав і упорядкував І. Франко. – Львів, 1896. - Т.1.

  2. Багалій Д. І. Український мандрований філософ Григорій Сковорода. – К,. 1992.

  3. Басе І.І., Каспарук Л.Н. Іван Франко. – К., 1983.

  4. Вандишев В.М. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2005; 2006.

  5. Горський В.С. Історія української філософії: Курс лекцій. – К., 1996.

  6. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1992.

  7. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К., 1991.

  8. Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці. – К., 1970.

  9. Дрогобыч Юрий. Годы и пророчества. – Харьков, 2002.

  10. Замалеев А. Ф., Зоц В. А. Мыслители Киевской Руси. – К., 1981.

  11. Златоструй. Древняя Русь Х-ХІІІ вв. – М., 1990.

  12. Иларион. Слово о законе и благодати. – М., 1994.

  13. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури 16-18 століть. – К., 1996.

  14. Історія філософії України: Хрестоматія. Навч. посіб. /Упоряд. М.Ф.Тарасенко та ін. – К., 1994.

  15. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.

  16. Максимович М.А. Собр. сочинений: В 3 т.– К., 1880. - Т. 3. Языкознание.

  17. Нечуй-Левицький I. Світогляд українського народу: Ескіз української міфології. – К., 1992.

  18. Ничик В. М. Феофан Прокопович. – К., 1977.

  19. Огієнко І.Українська культура. – К. 1991.

  20. Потебня А.А. Слово и миф. – М., 1989.

  21. Прокопович Феофан. Філософські твори: У 3 т. – К., 1979-1981.

  22. Сковорода Григорій. Дослідження, розвідки, матеріали. – К., 1992.

  23. Сковорода Григорій. Повне зібр. творів: У 2 т. – К., 1973.

  24. Україна: філософський спадок століть: Хроніка-2000: В 2 т. – К., 2000.

  25. Философская мысль в Киеве: Историко-философский очерк /Под ред. В.И. Шинкарука. – К., 1982 .

  26. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К., 1992.

  27. Юркевич П.Д. Философские произведения. – М., 1990.

  28. Юркевич П.Д. Вибране. – К., 1993.



Тема 9 Філософське розуміння світу. Буття, матерія, Всесвіт

План

1 Філософське розуміння буття.

2 Матерія як об’єктивна реальність. Філософське і природничо-наукове розуміння матерії.

3 Рух як атрибут буття. Основні форми руху, їх єдність і відмінність.

4 Простір і час як атрибутивні форми буття. Основні загальнонаукові концепції простору і часу.
Основні поняття і категорії: буття, природний та штучний світи, форми людського буття, субстрат, субстанція, матерія, рух, простір, час, всесвіт, світ, космос, макрокосмос, мікрокосмос, доля, душа, дійсність, картина світу, онтологія, універсум.
Анотація теми

Єдність матеріального буття і людського духу. Категорія „світ”. Буття як вихідна категорія філософії: суспільне буття, буття свідомості, буття духовного, буття і ніщо. Діалектика буття і небуття.

Філософське визначення матерії. Матерія і речовина. Сутність природничо-наукових уявлень про матерію. Генезис поняття матерії. Сучасні науково-природничі уявлення про матерію.

Рух як форма існування буття. Рух як взаємодія усього з усім. Різноманіття форм руху і проблема їх класифікації.

Простір як наповнений матеріальним субстратом континуум буття. Час як плинність, як форма існування і як вимір тривалості існуючого. Сучасні філософські уявлення про простір і час. Субстанціональна і релятивістська концепції простору і часу. Поняття історичного і соціального простору і часу.

Матеріалістична й ідеалістична концепції єдності світу. Наука про невичерпність і незнищуваність матерії. Космогонічна гіпотеза Канта-Лапласа про походження Всесвіту. Теорія Великого вибуху. Філософське уявлення про макрокосмос і мікрокосмос.


Методичні вказівкиї до вивчення теми

Розгляд першого питання бажано розпочати з висвітлення історичного розвитку уявлень про буття. Буття як незмінне, нерухоме (Парменід). Світ буття Платона. Декарт і Лейбніц, Кант і Гегель про буття. Проблема буття в сучасних філософських і природничо-наукових концепціях. Зверніть увагу на основні змістовні ознаки у філософському понятті буття, на основі функції, що виконує поняття буття у філософії, на те як пов’язане буття із людським способом самоутвердження в світі.

Розгляд другого питання теж доцільно розпочати з еволюції уявлень про матерію в історії філософії. З`ясувати , який зміст вкладали в це поняття представники наївного матеріалізму стародавньої епохи: Фалес, Геракліт, Демокрит, Аристотель, Епікур, Лукрецій Кар, філософи Нового часу. Проаналізуйте існуючі визначення матерії, покажіть їх відмінність від тих, що подані в історії філософської думки раніше. Важливо розкрити зміст і значення філософського поняття матерії, його відмінність від природничо-наукових уявлень про її конкретні стани, структури, форми, властивості. Важливо проаналізувати уявлення про матерію як субстрат у сучасній фізиці.

Розкриваючи третє питання, потрібно дати визначення поняття руху, обґрунтувати нерозривний зв’язок між матерією і рухом. Висвітлюючи питання далі, зіставте поняття „рух” і „розвиток”, з’ясуйте спільне і відмінне в них. Потрібно докладно проаналізувати діалектику руху і спокою, якісну різноманітність форм руху матерії та їх взаємозв’язок. Ґрунтовний розгляд цього питання допоможе краще зрозуміти методологічну функцію філософії щодо спеціальних наук.

Розгляд четвертого питання доречно розпочати стислим висвітленням основних поглядів на простір і час, які існували в історії науки і філософської думки, змін, що відбувалися в цих поглядах внаслідок нагромадження знань і розвитку теоретичного мислення. Необхідно знати, що в філософії склались дві концепції простору і часу: субстанційна і релятивістська. Продовжуючи аналіз питання, необхідно зупинитись на таких загальних, діалектико-суперечливих властивостях простору і часу, як конечність і безконечність, абсолютність і відносність, перервність і безперервність. Важливо також розповісти і про соціально-психологічні виміри простору і часу.
Список літератури:


  1. Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы. – М., 1982.

  2. Вандишев В.М. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2005; 2006.

  3. Гейзенберг В. Физика и философия. Часть и целое /Пер. с нем. – М., 1989.

  4. Головаха Е.И., Коник А.А. Психологическое время личности. – К., 1984.

  5. Диалектика в науках о природе и человеке: эволюция материи и ее структурные урони /Отв. ред. И.Т Фролов. – М., 1988.

  6. Доброхотов А.Л. Категория бытия в классической западноевропейской философии. – М., 1986.

  7. Дышлевый П.С., Яценко Л.В. Что такое научная картина мира. – М.,1964

  8. Мамлев Ю.В. Судьба бытия //Вопросы философии. – 1993. – № 11.

  9. Подольный Р.Г. Освоение времени.– М, 1989

  10. Потемкин В.К. Симанов А.Л. Пространство в структуре мира.– Новосибирск, 1990.

  11. Пространство и время: Сб. статей /Отв. ред. И.А. Акчурин. – К., 1984 .

  12. Спиркин А.Г. Философия. – М., 1999.

  13. Томпсон Р.Л. Механистическая и немеханистическая наука. – М., 1998.

  14. Трубников Н.Н. Время человеческого бытия. – М., 1987.

  15. Філософська енциклопедія / Ін-т філософії НАН України. – К., 2002.



Тема 10 Проблема свідомості та пізнання у сучасній філософії

План

1 Філософські погляди на природу і сутність свідомості.

2 Структура свідомості. Свідоме і несвідоме.

3 Свідомість, самосвідомість і штучний інтелект.

4 Об’єкт і суб’єкт пізнання. Чуттєве і раціональне в пізнанні. Пізнання і практика.

5 Філософське вчення про істину та її критерії.

6 Поняття методу, методології, методики.
Основні поняття і категорії: свідомість, психіка, вульгарний матеріалізм, біхевіоризм, відображення, несвідоме, архетипи, самосвідомість, інтелект, мова, колективне несвідоме, аутотренінг, медитація, фрустрація, витіснене, агностицизм, гносеологія, діяльність, догматизм, епістемологія, інформація, істина, метод, метод наукового пізнання, методологія, суб'єкт і об'єкт пізнання, творчість, факт, форма пізнання.
Анотації теми

Свідомість як якість матерії, як функція мозку. Ідеалізм, вульгарний матеріалізм та біхевіоризм про сутність свідомості. Особливості людської психіки. Відображення як якість матерії. Еволюція відображення. Активний характер відображення. Психічне. Цілепокладання і свідомість.

Структура свідомості: інтелектуальна, емоціональна, інстинктивна та рухова функції. Мислення: сутність, рівні та форми. Проблеми і методи мислення. Самосвідомість. Свідомість, мислення, мова. Свідоме та несвідоме. Фрейд про витіснення та передсвідоме. Я і Воно. Несвідоме та колективне несвідоме. Вчення про архетипи.

Інтелект, свідомість і штучний інтелект. Комп’ютерний світ як нова реальність. Сутність і перспективи штучного інтелекту.

Основні принципи і поняття гносеології. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Пізнання і практика. Проблема визначення меж людського пізнання і самопізнання. Зростання і поглиблення знань як результат пізнавальної діяльності.

Форми і рівні пізнання. Відчуття як суб’єктивний образ об’єктивного світу. Сприйняття як синтез відчуттів, комплексне відображення об’єкта в людській свідомості. Уявлення як первинна форма образного мислення, що випереджає відображення дійсності. Уява і творчість. Раціональне пізнання: поняття, судження, умовивід.

Істина як відповідність пізнання і пізнаваного. Характеристики істини. Істина як процес, результат і передумова перманентного розвитку пізнавального процесу. Догматизм і релятивізм. Критерії істини.

Поняття науки. Методи і методологія. Метод як усвідомлений спосіб пізнавальної діяльності. Всезагальні, загальнонаукові та спеціальні методи. Емпіричні та теоретичні методи дослідження. Місце гіпотези і теорії в системі наукового пізнання. Філософія і методологія науки. Евристичний потенціал наукової методології.



Методичні вказівки до вивчення теми

Психічні явища у житті людини відіграють важливу роль. Студенти повинні засвоїти філософські витоки уявлень про природу і походження свідомості, що спираються на матеріалістичні чи ідеалістичні уподобання. Слід розібратись у сутності матеріалістичних, вульгарно-матеріалістичних, біхевіористських та інших концепцій природи свідомості. З’ясуйте підґрунтя матеріалістичної теорії відображення, що тлумачить ієрархію форм руху матерії. Зверніть увагу на активний характер відображення.

Друге питання – ключове, оскільки тут йде мова про особливості людської психіки, яка містить у собі свідому і несвідому складові. Студенту слід засвоїти, що існує інтелектуальна (мислительна), емоційна, інстинктивна, рухова та статева функції психіки людини. Частина з них – свідома, частина – несвідома. До цього самого питання відносять і проблематику психоаналізу З. Фрейда, який ввів поняття “витіснене”, “несвідоме”, “перед свідоме”, “Его”, “суперего” тощо. Важливо пригадати сутність понять “колективне несвідоме” і “архетипи”, які ввів у науковий обіг К.-Г. Юнг. До цього самого питання можна віднести і можливості впливу на несвідоме через аутотренінг, медитацію тощо.

Третє питання потребує з’ясування ряду важливих понять: “самосвідомість”, “інтелект”, “мислення”, “мова”. З’ясування нинішнього стану уявлень про сутність штучного інтелекту, про комп’ютерний світ як про нову реальність, про масову свідомість і її вплив на індивідуальну свідомість.

Важливою є проблема пізнаваності світу. Саме вирішення її приводить до агностицизму та інших філософських позицій, що дають невірне по своїй суті тлумачення пізнаваності світу. Тут слід розкрити зміст основних принципів сучасної наукової гносеології (об’єктивності, пізнаваності, активного творчого відображення, єдності теорії й практики, історизму та ін.), на яких вона ґрунтується.

Розкрийте зміст понять „суб’єкт пізнання” і „об’єкт пізнання”, „об’єктивна реальність”. Розгляд проблеми суб’єкта та об’єкта безпосередньо підведе вас до питання про роль практики як основи і мети пізнання. Саме введення точки зору практики в теорію пізнання дало можливість правильно поставити і розв’язати основні гносеологічні проблеми.

З’ясуйте специфіку чуттєвої та раціональної сторін пізнання, розкрийте їх взаємозв’язок, покажіть, що взаємодія чуттєвих і раціональних форм пізнання на основі практики забезпечує принципово необмежені можливості осягнення людиною матеріального світу. Дайте характеристику основних форм чуттєвого пізнання: відчуття, сприйняття, уявлення та загальну характеристику логічного (раціонального) пізнання. Зазначте його суттєву відмінність від чуттєвих форм пізнання, поясніть, чому тільки його засобами можна досягти знання сутності явищ, їх внутрішнього змісту, закономірних зв’язків? Продовжуючи розгляд питання, охарактеризуйте основні форми логічного пізнання – поняття, судження, умовиводи. Приділіть особливу увагу діалектичній єдності чуттєвої та раціональної сторін пізнання.

Проблема істини, насамперед, потребує визнання об’єктивного характеру істини. З`ясуйте у чому полягає об’єктивність істини і яка роль активності суб’єкта в досягненні об’єктивної істини? Далі слід з’ясувати процес пізнання істини, розкрити діалектичний зв’язок абсолютної та відносної істини, рух людського пізнання до абсолютної істини через істини відносні, принцип конкретної істини та роль практики як головного критерію істинності знань.

Розглядаючи останнє питання теми, слід з’ясувати зміст поняття „метод”, його співвідношення з такими поняттями, як „методологія”, „методика”. Зупиніться коротко на відмінностях між методами залежно від сфери їх застосування, від ступеня їх загальності. Зверніть увагу на те, що методи наукового дослідження мають не довільний характер, а зумовлені природою досліджуваного об’єкта.
Список літератури:


  1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник для вузов. – М., 1996.

  2. Андрос Е.И. Истина как проблема познания и мировоззрения. – К., 1984.

  3. Вандишев В.М. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

  4. Введение в философию: Учебник для высших учебных заведений: В 2 ч. /Под ред.: И.Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1989. – Ч. 1.

  5. Гельвеций К.А. О человеке // Соч.: В 2 т.. – М., 1974. – Т. 2.

  6. Ильин В.В. Теория познания. Введение. Общие проблемы. – М., 1994.

  7. Кун Т. Структура научных революций. – М., 1997.

  8. Нарский И.С. Современные проблемы теории познания. – М., 1988.

  9. Петрушенко В. Епістемологія як філософська теорія знання. – Львів, 2000.

  10. Петров Ф. Гипотеза и научная теория. – София, 1990.

  11. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

  12. Савельєва М.Ю. Введение в метатеорию сознания. – К., 2002.

  13. Скворцов Л.В. Культура самосознания. Человек в поисках истины своего бытия. – М., 1989.

  14. Спиркин А.Г. Философия. – М., 1999.

  15. Успенский П.Д. В поисках чудесного. – СПб., 1991.

  16. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. – К., 1994.

  17. Философская энциклопедия: В 5 т. – М., 1960-1970.

  18. Філософська енциклопедія / Ін-т філософії НАН України. – К., 2002.

  19. Шевченко В.І. Концепція пізнання в українській філософії. – К., 1993.


1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка