Методичні вказівки до вивчення курсу



Сторінка2/5
Дата конвертації26.12.2016
Розмір0.68 Mb.
1   2   3   4   5
План

1 Предмет філософії. Специфіка філософського знання.

2 Сутність і структура світогляду. Історичні типи світогляду.

3 Структура та функції філософського знання.

4 Значення філософії в житті особистості та суспільства.


Основні поняття і категорії: світогляд, онтологія, філософія, буття, свідомість, філософська антропологія, гносеологія, праксеологія, аксіологія, етика, естетика, філософія релігії, ідеалізм, матеріалізм, об’єктивний ідеалізм, суб’єктивний ідеалізм, сенсуалізм, раціоналізм, агностицизм, релігія, міфологія, метафізика, релятивізм, діалектика, сенс життя, свобода, напередвизначеність.
Анотація теми

Джерела філософії. Філософія – одвічно активна діяльна любов до мудрості. Різноманітність уявлень про мудрість. Філософія як форма суспільної свідомості. Предмет і функції філософії.

Поняття світогляду. Світоглядна функція філософії. Світогляд як теоретичне ставлення до сущого з позицій належного. Структура світогляду: онтологія, гносеологія, методологія, проблеми буття людини в світі. Основні світоглядні проблеми філософії. Протилежність і єдність матеріалізму та ідеалізму. Деїзм, дуалізм, пантеїзм. Сенсуалізм, раціоналізм, агностицизм. Релятивізм, метафізика, діалектика. Світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння. Типологія світогляду: наївний реалізм, міфологія, релігія, філософія.

Пізнавальна функція філософії. Практичне і пізнавальне ставлення людини до світу і до самої себе як предмет філософського пізнання. Специфіка філософського знання. Пізнавальна діяльність філософії та її мета. Науковість філософії та філософічність науки.

Методологічна функція філософії. Науковий метод як усвідомлений людиною спосіб пізнання, пізнання і практичної діяльності, що адекватний природі реальності. Методологія та її різновиди: метафізика, релятивізм, діалектика. Філософія як теорія і методологія.

Культурно-виховна функція філософії. Філософія як духовна квінтесенція культури людства. Значення філософії у культурному становленні та розвитку людини.

Гуманістична орієнтація філософії та пошук засобів дійсного утвердження гуманізму. Філософія й релігія. Філософія і наука. Філософія і мистецтво.
Методичні вказівки до вивчення теми

Розгляд теми потрібно розпочати з походження поняття „філософія”. Необхідно мати на увазі, що у процесі історичного розвитку від філософії відокремлювалися математика, астрономія, природничі й технічні науки, науки про людину й суспільство.

Предмет філософії розгляньте в його історичному розвитку.

Наступним у вивченні матеріалу теми є аналіз феномену світогляду, його структури, історичних форм. Зверніть увагу перш за все на те, що у світогляді основним його питанням і предметом є не світ як такий, його структура, сутність і т.д., а саме відношення „людина – світ”. Адже саме через ці поняття суб’єкт світогляду усвідомлює своє призначення в світі та формує життєві установки.

Розкрийте духовно-практичну природу світогляду, а також його структуру. До числа структурних елементів світогляду відносять онтологію, гносеологію, методологію та проблему людини. Порівняйте знання і переконання, віру і переконання, проаналізуйте співвідношення світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння і світопереживання як різних форм світогляду. Розкрийте значення цілісного світогляду у житті людини.

Проаналізуйте співвідношення основних історичних типів світогляду: міфології, релігії, науки, філософії. Особливу увагу зверніть на відмінність науки і філософії.

Важливо засвоїти сутність специфічних функцій філософії: світоглядну, методологічну, пізнавальну.

Розкрийте тісний зв’язок філософії з життям, з формуванням культури людства.

Багатий і різнобічний матеріал з цього питання міститься у відповідних навчально-методичних посібниках, частина з яких відображена у нижчезазначеному списку літератури.
Список літератури:


  1. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005; 2006.

  2. Введение в философию. Учебник для высших учебных заведений в двух частях /Под ред. И.Т. Фролова. – М., 1989.

  3. Воронкова В.Г. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2004.

  4. Какая философия нам нужна? Размышления о философии и духовных проблемах времени: Сборник статей. – Л., 1990.

  5. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. – Мюнхен; Львів, 1995.

  6. Ортега-и-Гассет. Что такое философия? – М., 1991.

  7. Петрусенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К., 2000.

  8. Причепій Е.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: Посібник. – К., 2001; 2005.

  9. Філософія: Підручник /За загальною редакцією М.І. Горлача, В.Г. Кременя, Рибалка. – Харків, 2001.

  10. Філософія: Навчальний посібник /За редакцією І.Ф. Надольного. – К., 1997; 2003.

  11. Філософська енциклопедія / Ін-т філософії НАН України. – К., 2002.

  12. Філософський словник /За ред. В.І. Шинкарука. – К., 1986.



Тема 2 Філософія Стародавнього світу

План

1 Філософія Стародавніх Індії та Китаю.

2 Зародження філософії у Греції.

3 Філософія класичної Греції.

4 Філософія в Римській імперії.
Основні поняття і категорії: першооснова сущого, архе, варни, карма, сансара, дао, де, жень, натурфілософія, космоцентризм, антропоцентризм, атомізм, діалектика, ідея, матерія і форма, органон, релятивізм, гедонізм, атараксія, фаталізм, еманація, віра, геоцентризм, геліоцентризм.
Анотація теми

Соціокультурні передумови зародження філософської думки на Сході. Філософія Стародавньої Індії: Веди, вчення про варни, карму, гуни, сансару, перевтілення душ. Матеріалістична філософія чарвака-локаята. Буддизм як філософсько-релігійне вчення. Філософія Стародавнього Китаю: особливості філософії й етики конфуціанства, ідеалізм та релятивізм у даосизмі, матеріалістична спрямованість моїзму.

Соціокультурні передумови зародження філософської думки у Греції. Натурфілософія. Космоцентризм. Мілетська школа: Фалес, Анаксимандр, Анаксимен. Філософія Геракліта Ефеського: діалектика, вчення про логос. Піфагореїзм: філософія числа. Особливості філософування Емпедокла та Анаксагора. Атомістична філософія Левкіппа-Демокрита.

Зародження антропоцентризму: софісти та Сократ. Сократичні школи. Платон: діалектика, вчення про ідеї, про пізнання і душу, про досконалу державу. Аристотель – давньогрецький філософ-енциклопедист. Критика Аристотелем вчення про ідеї, телеологія і вчення про матерію та форму, розробклення гносеології, методології та логіки, соціально-політичні погляди. Вплив ідей Аристотеля на подальший розвиток науки й філософії.

Елліністично-римська філософія: скептицизм, епікуреїзм, стоїцизм. Особливості філософування Зенона-стоїка, Піррона, Епікура, Лукреція Кара, Секста Емпірика. Релятивізм, гедонізм, вчення про душу і „атараксію”, особливості вчення про атоми. Вчення стоїків про фаталізм, про щастя, про „автаркію”, „апатію” й „аскезу”.

Неоплатонізм і раннє християнство.


Методичні вказівки до вивчення теми

Вищезазначена тема є класичною у вузівському курсі філософії. Відтак, існує величезна кількість відповідної науково-дослідницької та навчально-методичної літератури. Перше питання стосується виникнення і розвитку філософії у країнах Стародавнього Сходу. Тут найліпше звернутися до історико-філософського вступу, що є майже у кожному підручнику філософії.

Розглядаючи особливості виникнення філософії у Стародавній Греції, слід підійти до цього питання системно. По-перше, необхідно з’ясувати соціальні, світоглядні, інтелектуальні чинники цього історико-культурного явища. По-друге, доцільно провести відмінності між давньогрецькою філософією, з одного боку, і давньоіндійською та давньокитайською, з іншого. По-третє, потрібно розглянути й охарактеризувати перші філософські школи Греції та її перших філософів з міста Мілет, піфагорійців, вчення Геракліта, вчення Емпедокла, Анаксагора, Левкіппа-Демокрита.

Розглядаючи особливості наступного періоду, слід показати, що з другої половини V ст. до н.е., а саме від вчення софістів та їх противника Сократа починається якісно новий етап давньогрецької філософії. Важливо з’ясувати роль софістів („вчителів мудрості”) у розвитку філософії, а також причини критики їх вчення з боку Сократа. Важливими постатями Платона й Аристотеля, які є творцями фундаментальних філософських систем, підводиться підсумок надбань давньогрецької філософії, соціології, етики та природничих наук загалом.

Розгляд останнього питання теми слід розпочати з визначення особливостей еллінсько-римської філософії скептицизму та епікуреїзму. Важливим напрямом філософії цієї доби став стоїцизм, започаткований Зеноном-стоїком. Вченню стоїків притаманні фаталізм, поняття “щастя”, „автаркії”, „апатії” тощо.

Особливий інтерес складає неоплатонізм та неопіфагореїзм, що стали суттєвим філософсько-світоглядним підґрунтям раннього християнства.


Список літератури:

  1. Антология мировой философии: В 4 томах. – М., 1969. - Т. 1. – Ч. 1.

  2. Асмус В.Ф. Античная философия: Учебное пособие. – М., 1976.

  3. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005; 2006.

  4. Введение в философию. Учебник для высших учебных заведений в двух частях /Под ред. И.Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1989.

  5. Від витоків до середини ХІХ століття: Короткий довідник з історії філософії. – К., 1997.

  6. Історія філософії: Підручник /Під ред. В.І. Ярошевця. – К., 2001.

  7. Кондзьолка В.В. Нариси античної філософії. – Львів, 1993.

  8. Краткий очерк истории философии /Под. ред. М.Т. Новчука. – М., 1981.

  9. Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие философских идей. Историко-философские очерки и портреты. – М., 1991.

  10. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. – Київ; Львів, 2001; 2006.

  11. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991.



Тема 3 Філософія Середньовіччя та доби Відродження

План

1 Утвердження християнської філософії в Європі. Патристика. Теоцентризм.

2 Схоластика. Проблема універсалій. Проблема співвідношення розуму і віри.

3 Філософія доби Відродження і Реформації. Антропоцентризм.


Основні поняття і категорії: отці церкви, гностицизм, апологетика, патристика, теоцентризм, творіння, втаємничення, сутність та існування, надприродне знання, природне знання, універсалії, реалізм, номіналізм, істини віри, істини розуму, гуманізм, антропоцентризм, пантеїзм.

Анотація теми

Соціокультурні передумови християнства та християнської філософії: апологетика і патристика. Боротьба отців церкви проти гностиків. Аврелій Августин: вчення про боротьбу душі й тіла, про волю, про історію та „два гради”, про минуле – теперішнє – майбутнє. Неоплатонізм. Геоцентризм. Містика і схоластика.

Схоластика як синтез католицького світогляду з логічним раціональним. Ансельм Кентерберійський. Схоласти про „надприродне” і „природне” знання, про сутність універсалій (реалізм і номіналізм). Оксфордська „натуральна філософія” і Роджер Бекон. Фома Аквінський про „гармонію розуму і віри”, про філософію як „служницю теології”. Аристотелізм Фоми Аквінського і його вплив на розвиток католицької філософії. Вільям Оккам: концепція „двох істин”, термінізм, „бритва Оккама”.

Соціокультурні передумови Відродження і Реформації: гуманізм, антропоцентризм. Марсіліо Фічіно: флорентійська Академія, пантеїзм, вчення про світ і про природу душі. Гуманізм Еразма Ротердамського. Неоплатонізм, космологізм та пантеїзм Миколи Кузанського. Космологія і пантеїзм Джордано Бруно. Реформація і зародження протестантської теології та філософії, концепція персональної відповідальності.


Методичні вказівки до вивчення теми

Складність викладу першого та другого питань полягає в тому, що вони охоплюють значний історичний період розвитку філософії, який нараховує понад дев’ять століть. Тому висвітлювати їх радимо в оглядовому плані. Перше питання вимагає з’ясування ролі отців церкви в розвитку християнської філософії, особливо Аврелія Августина. Необхідно пояснити, що таке теологія та теоцентризм.

Далі важливо з’ясувати основну проблематику й ідеологію західноєвропейської схоластичної філософії IV–XIV століть. Необхідно висвітлити зміст схоластичної проблеми співвідношення „надприродного” знання і „природного” знання, проблеми універсалій та її вирішення реалізмом і номіналізмом, проблеми співвідношення розуму і віри та її вирішення Ф. Аквінським й В. Оккамом.

Особливості філософії доби Відродження та Реформації XІV – XVI століть виходять з її, по-перше, критичного ставлення до схоластики, по-друге, повороту від теоцентризму до гуманізму, антропоцентризму, пантеїзму й протестантизму. Суть зазначеного повороту можна розкрити, звернувшись до вчень Миколи Кузанського, Марсіліо Фічіно, Еразма Роттердамського, Мартіна Лютера, Джордано Бруно.


Список літератури:

  1. Антология мировой философии. В 4 томах. – М., 1969. - – Т. 1. - Ч. 2.; Т. 2.

  2. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005; 2006.

  3. Від витоків до середини ХІХ століття: Короткий довідник з історії філософії. – К., 1997.

  4. Горфункель А.Х. Философия эпохи Возрождения: Учебное пособие. – М., 1980.

  5. Історія філософії: Підручник /Під ред. В.І. Ярошевця. – К., 2001.

  6. Краткий очерк истории философии /Под ред. М.Т. Новчука. – М., 1981.

  7. Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии (латинская патристика). – М., 1979.

  8. Петрушенко В.Л. Філософія: Навчальний посібник. – Київ;Львів, 2001.

  9. Соколов В.В. Средневековая философия: Учеб. пособие для филос. фак. и отделений университетов. – М., 1979.

  10. Соколов В.В. Европейская философия ХV – ХVІІ веков: Учебное пособие. – М., 1984.

  11. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991.



Тема 4 Філософія Нового часу

План

1 Переосмислення сутності і завдання філософії у ХVІІ–ХVІІІ ст.

2 Філософія емпіризму, сенсуалізму і раціоналізму.

3 Філософія Просвітництва.


Основні поняття і категорії: картина світу, науковий метод, раціоналізм, емпіризм, сенсуалізм, суб’єкт, об’єкт, субстанція, індукція, дедукція, природний стан, громадянський стан, суспільний договір, суспільне середовище, суспільний прогрес, монада, матерія.
Анотація теми

Соціокультурні та природничо-наукові передумови розвитку філософії Нового часу, їх зв’язок із започаткуванням розвиненої науки, утвердженням раціоналістичного світогляду, активізацією впливу філософського матеріалізму. Проблема розроблення наукової картини світу, розроблення ефективних методів наукового пізнання – ключове завдання для наукової спільноти доби Нового часу.

Вирішення проблеми джерела пізнання, природи знання як підґрунтя принципової відмінності емпіризму і раціоналізму. Френсіс Бекон – автор «Нового Органону», засновник емпіризму та критик схоластики. Вчення про «ідолів» та обстоювання індуктивного методу пізнання. Раціоналізм та дуалізм у філософії Рене Декарта, вчення про метод, про начала філософії, про суб’єкт і об’єкт пізнання, про дедукцію і субстанцію. Томас Гоббс про матеріалізм, теологію, емпіризм, механіцизм і номіналізм. Філософсько-соціологічне вчення Гоббса у роботі „Левіафан”. Вчення Джона Локка про людський розум, про емпіризм і сенсуалізм, про „первинні” і „вторинні” якості. Локк про природу свідомості й про походження загальних ідей та про філософію політичного лібералізму. „Монадологія” Г.В. Лейбніца як вчення про „істини розуму” та „істини фактів”, про монади та про наперд встановлену гармонію.

Просвітництво як утвердження філософського раціоналізму. Англійське Просвітництво: Дж. Локк, Дж. Толанд. Німецьке Просвітництво: Г. Лессінг, Й. Гердер, І.В. Гете, Фр. Шіллер. Французьке Просвітництво: Ш. Монтеск’є, Франсуа Аруе (Вольтер), Жан-Жак Руссо. Вчення про „суспільне середовище” та шляхи його вдосконалення, про „суспільний прогрес”, утвердження механістичної картини світу і французький матеріалізм ХVІІІ ст. Жульєн Офре де Ламетрі: „Людина-машина”, Дені Дідро: „Енциклопедія”. Клод Гельвецій: „Про розум”, „Про людину”. Поль Гольбах: „Система природи”. Вчення про природу, матерію, рух, еволюцію, людину, свідомість, пізнання. Французьке Просвітництво як ідейне підґрунтя французької революції 1789-1794 рр.


Методичні вказівкидо вивчення теми

XVIІ – XVIIІ століття для Західної Європи – це доба переходу до індустріального суспільства, раціонального суспільства, раціоналістичного світогляду й експериментального природознавства. Ці процеси зумовили кардинальні переміни у філософії, які й необхідно окреслити, висвітлюючи питання. Слід з’ясувати причини розв’язання виділених у питанні проблем.

Друге питання вимагає з’ясування предмету суперечки між емпіризмом і раціоналізмом, а також тих позицій, які в суперечці зайняли перший і другий. Необхідно висвітити вчення Ф. Бекона про науку і науковий метод, Т. Гоббса – про пізнання і суспільство, Р. Декарта – про пізнання і субстанцію, Г. Лейбніца – про монади, пізнання і гармонію.

Характеризуючи філософію Просвітництва в Англії, Німеччині й особливо у Франції, слід показати, що вона була заснована на осмисленні досягнень тогочасного природознавства, механіцизму, історизму, а у Франції – ще й на антиклерикалізмі та критиці абсолютизму. Показовими в цьому плані є погляди Д. Локка, Й. Гердера, Ш. Монтеск’є, Вольтера, Ж.-Ж. Руссо. Необхідно показати роль Д. Дідро, К. Гельвеція, П. Гольбаха та інших філософів-енциклопедистів у формуванні принципових засад природничо-наукового матеріалізму.


Список літератури:

    1. Антология мировой философии: В 4 томах. –– М., 1970. - Т. 2.

    2. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

    3. Від витоків до середини ХІХ століття: Короткий довідник з історії філософії. – К., 1997.

    4. Гусєв В.І. Західноєвропейська філософія Нового часу (ХVІІ – ХVІІІ століття). – К., 1994.

    5. Історія філософії: Підручник /Під ред. В.І. Яро шевця. – К., 2001.

    6. Краткий очерк истории философии /Под ред. М.Т. Новчука. – М., 1981.

    7. Кузнецов В.Н. Французский материализм ХVІІІ века. – М., 1981.

    8. Кузнецов В.Н., Мееровский Б.В., Грязнов А.Ф. Западноевропейская философия ХVІІІ века. – М., 1986.

    9. Момджян Х.Н. Французское Просвещение ХVІІІ века: Очерки. – М., 1983.

    10. Нарский И.С. Западноевропейская философия ХVІІ века: Учебное пособие. – М., 1974.



Тема 5 Класична німецька філософія. Філософія марксизму

План

1 Класична німецька філософії у структурі світової філософії.

2 Теоретична і „практична” філософія І. Канта.

3 Діалектичний метод і філософська система Г. Гегеля.

4 Антропологічний матеріалізм і атеїзм Л. Фейєрбаха.

5 Матеріалізм і діалектика як суттєві риси філософії марксизму.


Основні поняття і категорії: активність суб’єкта, коперніканський переворот, апріоризм, категоричний імператив, діалектика, категорії діалектики, діалектична логіка, розвиток, суперечності, заперечення заперечення, філософський метод, філософська система, антропологічний принцип, родові сутнісні сили людини, відчуження, релігія любові.
Анотація теми

Просвітницькі, природничо-наукові, національно-світоглядні витоки класичної німецької філософії. Класична німецька філософія як теоретичні висновки й узагальнення досвіду теології Реформації та ідеології Французької революції 1789-1793 рр. Особливості сприйняття, визначення і трансформації принципів об’єктивності, тотожності об’єкту й суб’єкту, принципів діяльності, трансцендентальності й тотожності мислення й буття, базових принципів діалектики – найвищі досягнення класичної німецької філософії.

„Теоретична”, „критична” і „практична” філософія Еммануїла Канта. Особливості філософування Канта: „коперніканський переворот” у філософії, апріоризм, дуалізм, феномени і ноумени, „річ у собі”, розсудок і розум, категорії та ідеї, „антиномії”. „Критика практичного розуму” про людину як мету, про природну необхідність і моральну законотворчість, „категоричний імператив” та етику обов’язку.

Раціоналізм і панлогізм Гегеля у його працях: „Феноменологія духу”, „Наука логіки”, „Енциклопедія філософських наук”. Основні принципи діалектичної логіки Гегеля: протиріччя, заперечення заперечення, сходження від абстрактного до конкретного, єдність історичного й логічного. Гегелівські філософія історії, філософія права, естетика та філософія релігії. Принцип тотожності мислення і буття та фундаментальне протиріччя між діалектичним методом і системою „абсолютного ідеалізму” Гегеля.

Л. Фейєрбах як критик ідеалістичної філософії Гегеля й автор концепції антропологічного матеріалізму. „Сутність християнства” – енциклопедія атеїзму, історії походження релігії й етики кохання. Л. Фейєрбах про подолання християнства як подолання відчуження. Історія філософії та теорія пізнання.

Передумови становлення марксизму та його філософії. Проблема відчуження людини, її пригноблення і свободи, ідея самозвільнення індивідів. Діалектичний та історичний матеріалізм як філософія марксизму. Концепція і зміст матеріалістичної діалектики. Соціально-практична орієнтація марксистської філософії. Принцип практики як основи діалектико-матеріалістичного розуміння природи й суспільства. Натурфілософія, антропологія й антропосоціологія у працях Ф. Енгельса.


Методичні вказівки до вивчення теми

Розгляд класичної німецької філософії кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століття доцільно починати зі з’ясування соціальних та інтелектуальних передумов виникнення цієї філософії, її загальних відмінностей від попередньої філософії. Необхідно виділити найважливіші досягнення класичної німецької філософії – принцип активності суб’єкта, діалектику, антропоцентризм. Значення цієї філософії для подальшого розвитку європейської філософії, зокрема української.

Розгляд другого питання має спиратись на визначення основних понять і категорій у важливих працях Канта – „Критика чистого розуму” і „Критика практичного розуму”. У першій Кант розробив свою теорію пізнання, а тому важливо усвідомити її особливості. Друга містить кантівську теорію моралі, та необхідно осмислити її гуманістичну спрямованість.

Третє питання вимагає висвітлення головного досягнення гегелівської філософії – діалектичного методу. Розкрити це питання належним чином неможливо, не з’ясувавши суть діалектики, точніше, суть розроблених Гегелем принципів діалектичної логіки. Оцінюючи філософію Гегеля, необхідно показати неузгодженість (суперечність) між його діалектичним методом і його загальною філософською системою.

Розкриваючи четверте питання, слід зосередитися на критиці Фейєрбахом філософії Гегеля з антропологічно-матеріалістичних позицій, на тлумаченні Фейєрбахом сутності людини, на його праці „Сутність християнства”, де викладаються причини виникнення й утвердження християнства та шляхи його подолання. Доцільно також охарактеризувати фейєрбахівську теорію пізнання.

Розглядаючи соціальні передумови й теоретичні витоки марксистської філософії, слід зважати на послідовне проведення у вченні ідей матеріалізму і діалектики. Потребують вивчення роботи К. Маркса і Ф. Енгельса: „Економічно-філософські рукописи 1844 року”, „Тези про Фейєрбаха”, „Німецька ідеологія”, „Маніфест Комуністичної партії”, „Діалектика природи”. Зверніть увагу на зв'язок філософії марксизму з новітніми науковими досягненнями тієї доби.


Список літератури:

  1. Антология мировой философии: В 4 томах. – М., 1971. - Т. 3.

  2. Асмус В. Ф. Иммануил Кант. – М., 1973 .

  3. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

  4. Введение в философию: Учебник для вузов: В 2 ч. /Под общ. ред. И. Т. Фролова. – М., 1989.

  5. Гегель Г.В.Ф. Философская пропедевтика: Работы разных лет: В 2 т. – М., 1972. - Т.2.

  6. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. – М., 1974-1977.

  7. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – М., 1986.

  8. Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії //Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т.21.

  9. Історія філософії: Підручник /Під ред. В.І. Ярошевця. – К., 2001.

  10. История диалектики. Немецкая классическая философия 1Рук. авт. колл. Т.Н. Ойзерман. – М., 1978.

  11. Кузнецов В.Н. Немецкая классическая философия второй половины ХVІІІ – начала ХІХ века: Учебное пособие для университетов. – М., 1989.

  12. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року //Маркс К., Егельс Ф. Твори. – Т.42.

  13. Нарский И.С. Западноевропейская философия ХІХ века: Учебное пособие. – М., 1976.

  14. Суслова Л.А. Философия И.Канта (Методологический анализ): Учеб. пособие для вузов. – М., 1988.

  15. Фейербах Л. Собрание призведений: В 3 т. – М., 1974-1975.

  16. Шинкарук В.И. Теория познания, логика и диалектика И. Канта. – К., 1974.

  17. Шинкарук В.И. Логика, диалектика и теория познания Гегеля. – К., 1964.


Тема 6 Західноєвропейська філософія ХІХ – ХХ ст.

План

1 Ірраціоналізм.

2 Позитивізм: історія і форми прояву.

3 Екзистенціалізм.

4 Психоаналіз і неофрейдизм.

5 Прагматизм.


Основні поняття і категорії: суб’єктивізм, волюнтаризм, філософія життя, ніцшеанство, надлюдина, переоцінка цінностей, філософія науки, закон трьох стадій, позитивізм, фізичний ідеалізм, неопозитивізм, принцип корисності, об’єктивізм, інтуїтивізм, екзистенціалізм, страх, розпач, нудота, зневіра, існування, межова ситуація, зайвий, свобода, прагматизм, психоаналіз, несвідоме, позасвідоме, неофрейдизм, аналітична психологія, окультизм, езотерика.
Анотація теми

Центральні поняття ірраціонального: воля, почуття, інтуїція, несвідоме. А. Шопенгауер про людину як суб’єкт воління, про «світ як волю і уявлення». Концепція “переоцінки цінностей” Ф. Ніцше: ідеї надлюдини, вічного повторення, мотиви антихристиянства.

Позитивізм як філософія науки. Основні ідеї філософування О. Конта, Д. Мілля та Г. Спенсера. Другий позитивізм (махізм або емпіріокритицизм). Суб’єктивно-ідеалістична філософія Е. Маха та Р. Авенаріуса про матерію, свідомість, суб’єкт-об’єктні відносини, комплекси відчуттів, досвід, принцип економії мислення та комплексний характер філософії.

Неопозитивізм як намагання логічного аналізу мови науки. Основні ідеї і принципи неопозитивізму М. Шліка, Р. Карнапа, Б. Рассела, Л. Вітгенштейна: верифікація, аналітика, проблеми семіотики (прагматика, семантика, синтаксис), логічний емпіризм.

Основні ідеї екзистенціалізму С. К’єркегора як протиставлення раціоналізму: відчай, страх, замість, теїзм. Людина як духовна істота, здатна до вибору і самовизначення. Проблеми екзистенційної істини. Особливості й основні ідеї екзистенціалізму Ж.-П. Сартра, А. Камю, М. Хайдегера: буття-в-собі, межова ситуація, досада, свобода, існування, закиненість, нігілізм, абсурд, відчуження, турбота, справжнє й несправжнє буття.

Ідея несвідомого і психоаналіз З. Фрейда. Свідоме та несвідоме. Фрейд про витіснення та передсвідоме. Я і Воно. Несвідоме та колективне несвідоме. Поняття про архетипи. Філософсько-психологічні ідеї К.Г. Юнга, Е. Фромма та інших представників неофрейдизму.

Американський прагматизм. “Принцип Пірса”. “Прагматизм” У. Джемса. Неопрагматизм Д. Карнегі та Н. Хілла.

Методичні вказівкиї до вивчення теми

Перше питання потребує з’ясування причини активізації ірраціоналістичної філософії в Західній Європі протягом XIX ст. Розглядати це питання слід з вивчення основних положень філософії „волі і уявлення” Артура Шопенгауера. Важливим уявляється усвідомлення основних філософських ідей Фрідріха Ніцше, які залишили значний слід у європейській культурі. Це стосується понять надлюдини, вічного повторення, критики демократії та християнства.

Огюст Конт – родоначальник позитивістського напряму у філософії. Він визначив „закон трьох стадій”, „закон енциклопедичності”, „закон підпорядкування уявлень спостереженням”. Свій внесок у це вчення уклали Д. Мілль і Г. Спенсер. Другий позитивізм або фізичний ідеалізм Ернста Маха та Рихарда Авенаріуса пов'язаний з особливостями тлумачення сутності матерії, у зв’язку з новітніми відкриттями у природничих науках на межі ХІХ-ХХ ст. Неопозитивізм або лінгвістичний аналіз тісно пов'язаний з ідеями М. Шліка, Р. Карнапа, Б. Рассела, Л. Вітгенштейна.

Вивчення третього питання теми передбачає знайомство з творчим доробком філософів-екзистенціалістів. А. Камю акцентував увагу на категоріях абсурду, бунту, щастя, свободи, самогубства, які найбільш помітно виявили своє значення в європейській революційності першої половини XX ст. К. Ясперс – представник релігійного екзистенціалізму, акцентував увагу на трансцендентності людського існування. Ж.-П. Сартр – відомий філософ і письменник. Центральні категорії його філософування: досада, замкненість, свобода, нудота, існування на межі життя і смерті, зайвий, інший тощо.

Філософія прагматизму потребує вивчення і засвоєння основних понять, які ввели у філософський обіг Ч.С. Пірс, У. Джемс, Дж. Дьюї. Значний інтерес викликають роботи послідовників прагматизму, пропагандистів «філософії успіху» Дейла Карнегі та Наполеона Хілла.

Суттєвий інтерес викликає вивчення філософських концепцій релігійно-окультного напряму. Філософія неотомізму, представлена у працях Е.А. Жільсона, Жака Марітена та Ю.М. Бохеньського, а також релігійна феноменологія Тейяра де Шардена, для якого людина виступає як ключ універсуму, центр світу. У релігійній філософії важливе місце посідають проблеми гармонії віри і знання, життя і смерті, віри і любові. Студенти мають отримати у процесі засвоєння матеріалу теми досить чітке уявлення про причини пожвавлення інтересу до окультизму і езотерики. З цією метою можна ознайомитись з роботами Г.І. Гурджієва, П.Д. Успенського, Діон Форчун, Еліфаса Леві, Карлоса Кастанеди та інших.


Список літератури:

  1. Бичко А., Бичко І., Табачковський В. Історія філософії. – К., 2001.

  2. Буржуазная философская антропология ХХ века /Под ред. Я.Т. Григорьяна. – М., 1986.

  3. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005; 2006.

  4. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. – М., 1958.

  5. Воронкова В.Г. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2004.

  6. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Буржуазная философия середины ХІХ – начала ХХ века. – М., 1988.

  7. Камю А. Бунтующий человек. – М., 1990.

  8. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

  9. Сартр Ж..П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. –М., 1990.

  10. Скирбекк Г., Гилье Н. История философии: Учебн. пособие для студентов высш. учеб. заведений. – М., 2000.

  11. Тейяр де Шарден. Феномен человека. – М., 1992.

  12. Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

  13. Фромм Э. Психоанализ и релігія: //Сумерки богов. – М., 1990.

  14. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М., 1991.

  15. Хайдеггер М. Бытие и время. – М.,1993.

  16. Хюбшер А. Мыслители нашего времени: Справочник по философии Запада ХХ века. – М., 1994.

  17. Юнг К.Г. О современных мифах. – М., 1994.

  18. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.



Тема 7 Історія російської філософії
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка