Методичні вказівки до виконання вправ та завдань з дисципліни "Основи риторики" для студентів спеціальності 050201



Сторінка1/6
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.19 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет




Залюбівська О. Б.
ПРАКТИКУМ З РИТОРИКИ

методичні вказівки до виконання вправ та завдань з дисципліни

"Основи риторики"

для студентів спеціальності 7.050201

та магістрів усіх спеціальностей

Вінниця ВНТУ 2007

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет



Залюбівська О. Б.
ПРАКТИКУМ З РИТОРИКИ

методичні вказівки до виконання вправ та завдань з дисципліни

"Основи риторики"

для студентів спеціальності 7.050201

та магістрів усіх спеціальностей

Затверджено Методичною радою Вінницького національного технічного університету як методичні вказівки для студентів спеціальності 7.050201 та магістрів усіх спеціальностей. Протокол № 2 від “19” жовтня 2006 р.

Вінниця ВНТУ 2007

Практикум з риторики. Методичні вказівки до виконання вправ та завдань з дисципліни "Основи риторики" для студентів спеціальності 7.050201 та магістрів усіх спеціальностей. /Уклад. О.Б. Залюбівська, - Вінниця: ВНТУ, 2007. – 71 с.

Рекомендовано до видання Методичною радою Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України
У сучасних умовах, коли, з одного боку, зростає серед студентів усвідомлення важливості мовленнєвих здібностей в житті і професійній діяльності людини, а, з іншого боку, ще досить стійкою залишається тенденція індиферентного ставлення до мови і мовлення, і досить високим є відсоток студентів з нерозвиненою мовленнєвою культурою, введення в навчальні програми вузів курсу риторики суттєво сприятиме поліпшенню мовної ситуації в нашому суспільстві.
Укладач Оксана Броніславівна Залюбівська

Редактор В.О. Дружиніна

Відповідальний за випуск зав. каф. Т.Б.Буяльська

Рецензенти: М.П. Стрельбицький, к.філол.н., доц., ВНТУ, Л.П. Громова, к.і.н., доц., ВНТУ



Зміст


1 Інвенція....................................................................................................

4

1.1 Конспект.............................................................................................

4

1.2 Вправи.................................................................................................

11

2 Диспозиція...............................................................................................

19

2.1 Конспект.............................................................................................

19

2.2 Вправи.................................................................................................

29

3 Елокуція

38

3.1 Конспект.............................................................................................

39

3.2 Тест на визначення рівня мовленнєвої культури...........................

49

4 Дидактичні ігри

56

5 Рекомендована література

70

Розділ 1. Інвенція

Мати що сказати – основна передумова гарного і правильного мовлення. В процесі підготовки публічного виступу саме процедура інвенції – пошуку і попередньої систематизації матеріалу – забезпечує змістовність промови. В процесі інвенції оратор має відповісти на чотири запитання.

1. Про що розказати (тобто визначити предмет, тему виступу)?

2. Для чого про це розповідати (визначити мету виступу)?

3. Що саме про це розповісти (визначити коло питань промови)?

4. Що на цю тему сказали інші (зібрати матеріал з різних джерел, зіставити, поєднати його зі своїм матеріалом)?

Розглянемо докладніше ці етапи створення концепції.

1. Вибір теми

Одне з найважливіших правил інвенції говорить: звертання до теми має бути мотивоване інтересом оратора та інтересами слухачів. Інтерес в перекладі з латини означає „важливо”. Саме в такому значенні слід розуміти інтерес як категорію риторики. На основі критерію важливості виділяють види інтересів: суспільний (те, що важливо для всіх у суспільстві), груповий (те, що важливо для окремої групи), індивідуальний (те, що важливо для окремої людини). Відомий американський знавець риторики П. Сопер виділяє основні, групові, конкретні інтереси, а також злободенний інтерес. Отже, саме інтерес, властивий кожній людині, диктує звертання оратора до певної теми. З одного боку, оратор має вибрати тему, яка його особисто цікавить, захоплює, – тільки так він зможе зацікавити й своїх слухачів. З іншого боку, те, про що хоче сказати промовець, має потрапити в поле уваги (інтересу) слухачів, тільки тоді він може розраховувати на успіх. Які ж рекомендації давала інвенція щодо поєднання індивідуального інтересу оратора та інтересів аудиторії в межах промови?

Що цікавить усіх людей? П. Сопер витоками основних інтересів називає питання життя і смерті, здоров’я, грошей і власності, професії і соціального престижу. Кілька прикладів. Після аварії у Чорнобилі тема „Як захиститися від радіаційного впливу” була найзлободеннішою, найважливішою для всіх і кожного в Україні; сьогодні у межах соціального інтересу може бути тема „Скільки ще витримає саркофаг?”, „Чи бути Чорнобилю могильником ядерних відходів?”. Представники різноманітних фірм мережного маркетингу збирають великі аудиторії, бо пропонують спосіб матеріального збагачення. Цілителі, ясновидці, релігійні проповідники збирають тисячні аудиторії, адже їхні виступи ґрунтуються на питаннях життя і смерті, душевного і фізичного здоров’я. Але не слід думати, що аудиторія буде слухати оратора, лише коли відчує свій „шкурний” інтерес. Інтереси людей пов’язані не тільки з особистою матеріальною вигодою, потужними рушіями людської поведінки є почуття обов’язку, честі, справедливості, патріотизму. Загалом, інвенція доводить, що суспільно нецікавих тем немає, потрібно лише правильно поєднати індивідуальний інтерес оратора з суспільним інтересом в межах однієї промови. Російський ритор Є. Клюєв формулює таке правило інвенції: рівень інтересу до тієї чи іншої теми визначається процедурою градуювання теми. Риторичне градуювання, за Є. Клюєвим, – це подання теми серією послідовних щаблів (розділення, роздроблення теми на підтеми та формулювання надтем). Таким чином, загальну, широку тему можна подати градацією більш вузьких, конкретних тем, і, навпаки, вузьку, специфічну тему розширити до загальноважливої. Процес градуювання допомагає знайти ту тему (той щабель градації), яка потрапить в поле уваги даної, конкретної аудиторії, буде доступною для розуміння слухачами, торкатиметься їхніх інтересів. Візьмемо для прикладу тему „Поезія”. В аудиторії студентів технічного університету мало кого зацікавить тема „Силабо-тонічне віршування”, не всіх зацікавить і тема „Лірика Ліни Костенко”. А от тема „Вплив поезії на розумову діяльність людини” (чи „Як вірші розуму додають”) викличе інтерес як у „гуманітарно”, так і “технічно” налаштованої аудиторії.

Спосіб перетворення індивідуального інтересу мовця в суспільний дає таксономія (taxis „побудова”, „порядок”; nomos „закон”) – вчення про принципи і правила класифікації об’єктів. Аби створити класифікацію, слід виявити структуру ознак даного об’єкта (основні, другорядні, випадкові ознаки), знати, в які більш великі класи даний об’єкт включений і які підкласи містить в собі. Аби вибрати щабель, який легко перенести на актуальну риторичну ситуацію, мовець повинен використати таксономічну схему, яка показує місце предмета мовлення у складі інших предметів, демонструє його структуру. Таксономічна схема може виглядати так:



мистецтво

людина







література

інтелект







поезія

особливості діяльності

людського мозку







лірика

ритм







лірика Ліни Костенко

ритмічність поезії як активізатор

розумової діяльності







Я дуже важко вами відболіла”



Важливо пам’ятати таку таксономічну закономірність: чим ширше береться предмет, тим вужче його зміст, і тим важче зробити його предметом суспільного інтересу. Так, розповідь про окремий вірш (загадка вірша, життєва історія, що за ним стоїть) може бути набагато цікавішою, ніж про творчість поета взагалі, тим більше про поезію як вид літератури. Тобто виступи на загальні теми не завжди можуть бути цікавими. Слухачі чекають на “подробиці”. Хоча, з іншого боку, “подробицями” важко зацікавити усіх слухачів. Тому інвенція не рекомендує оратору вибирати ні надто вузьку, ні надто широку тему. Промова має нагадувати загальні міркування над конкретними фактами. Предмет мовлення має знаходитись в межах словника слухачів. Слід також конкретизувати загальні поняття через апеляцію до особистих якостей аудиторії (процес інтимізації): фінансова система – ваш бюджет; астрономія – ваш гороскоп. Як бачимо, градуювання допомагає не тільки правильно вибрати тему виступу, але й дає метод розгортання теми, допомагає побачити структуру вибраного предмета мовлення і його місце у структурі ширшої теми. За допомогою градуювання можна підібрати конкретний, фактичний матеріал для промови а також висловити суспільно значущі міркування, зробити висновки загальнолюдського рівня.



2. Мета промови

Визначення мети промови – надзвичайно важливий етап у підготовці до виступу, як мінімум з двох причин. По-перше, слухачі, як правило, пасивні учасники риторичної ситуації (розслаблені, незібрані, незосереджені, втомлені, займаються паралельно ще чимось іншим тощо). Тому вони не завжди дошукуватимуться до намірів оратора, якщо ті чітко не простежуватимуться, відтак їхня увага не буде сконцентрована на промові. По-друге, чітко визначити мету важливо для самого оратора. Часто оратор, вже закінчивши виступ, переконується, що в нього самого не було чіткого уявлення про мету – і такі промови, як правило, недоладні. Чітко ж визначена мета на початку підготовки промови полегшує подальшу роботу. Адже меті підпорядковується весь риторичний текст. Оратор має сформулювати і проаналізувати загальну і конкретну мету своєї промови. Конкретна мета пов’язана з самим змістом виступу. Наприклад, серед варіантів конкретної мети промови „Про жіночий футбол” можуть бути такі: порівняти жіночий і чоловічий футбол; показати, що жіночий футбол несправжній (чи, навпаки, справжній); проаналізувати, чому жінок приваблює футбол та інші „чоловічі справи”; розповісти про історію виникнення жіночого футболу тощо. У темі „Усі на вибори” варіанти мети можуть бути такими: 1) представити одного з кандидатів, загітувати проголосувати за нього; 2) показати, що серед кандидатів немає жодного достойного (хоча така мета не зовсім прийнятна – промова має давати відповіді на запитання: що робити, як діяти, за кого голосувати); 3) показати недоліки і порушення у передвиборчій кампанії, мета яких: ввести в оману, заплутати виборців, маніпулювати ними; 4) закликати слухачів бути політично активними, свідомими громадянами – тобто слідкувати за передвиборчою кампанією, вивчати кандидатури претендентів і обрати достойного.

Якщо у конкретній меті визначити ключове слово, воно покаже загальну мету. Конкретна мета диктує загальну. Загальна мета може складатись з того, щоб слухачів: розважати; дати інформацію; надихнути на щось; закликати до дії; загітувати. Від вибору мети залежить вид промови: розважальна; інформаційна; переконуюча. Звичайно в межах однієї промови вказані цілі можуть поєднуватися. В розважальній промові може даватись інформація, використовуватись елементи впливу. Переконуюча промова не матиме успіху без розважальних елементів. В інформаційній промові можуть бути елементи переконання. Але оратор має чітко усвідомити, яка цільова установка є основною, і відповідно до цього будувати промову. Що потрібно пам’ятати оратору при виборі і реалізації тієї чи іншої мети?

Розважальна промова. Розважальна промова доречна на бенкеті, на вечірці, у колі друзів. Розважальна промова не обов‘язково має бути гумористичною (не у всіх є хист жартувати). Розважальна промова може складатись з розповіді про цікаві події (бажано особисто пережиті). Потенційно цікавими є якісь конкретні нові факти, випадки, конфліктні драматичні моменти, контрасти, дія. Особливо людей цікавлять розповіді про небезпеку, боротьбу. Інформаційна промова. Мета інформаційної промови: дати нову інформацію про предмет, новий погляд на предмет, пояснити суть. Інформаційна промова має відповідати таким вимогам: в ній не повинно бути нічого спірного; тема має пробуджувати допитливість; бути актуальною, задовольняти запити слухачів. Переконуюча промова. Щоб уникнути помилок при підготовці переконуючої промови, потрібно: вибрати дійсно спірне питання (якщо слухачі з вами і без того погоджуються, то навіщо промова?); тема має викликати реальний інтерес, бути актуальною, інакше втрачає гостроту; тема має бути змістовною („Що з’явилося раніше: яйце чи курка?” – питання незмістовне); вибрати слід питання, яке можна розв’язати („Чи є життя на Марсі?” – з’ясувати важко).

3. Коло питань. Формування змісту промови

На наступному етапі оратор продумує, формує зміст промови, тобто відповідає на питання: що саме розповісти про вибраний предмет мовлення. Яким же чином формується зміст промови? Один з найефективніших методів – метод запитань (запитання активізують мислення, уяву). Цей метод відомий ще з часів античності. І сьогодні використовується „схема опису подій”, яка являє собою класичний топос (топос – загальник, загальне місце, шаблон, схема, алгоритм, рецепт, приклад) риторики: Що за подія? Де відбувалася подія? Коли відбувалася подія? Як відбувалася подія? Чому відбувалася подія? Саме цей метод піготовки тексту рекомендує Дейл Карнегі: „Предположим, вы хотите рассказать о том, почему вы изучаете ораторскую речь. Тогда вам нужно задать себе следующие вопросы. В чем мои проблемы? Какие надежды я с этим связываю? Приходилось ли мне выступать публично? Если приходилось, то когда? Где? Каков был результат? Почему я считаю, что бизнесмену полезна подобная подготовка? Есть ли среди моих знакомых такие, кто сделал карьеру в коммерции или на политическом поприще главным образом благодаря своей уверенности, выдержке и способности убеждать? Знаю ли я таких, кто, вероятно, никогда не добъется значительного успеха, потому что им не хватает этих качеств? Выражайтесь по существу...” .

Розгляньте список запитань до теми: „Аварія на Чорнобильській АЕС” (зі студентської роботи) і спробуйте додати свої: Хто винен у цій аварії? Які наслідки, як довго будуть відчуватися наслідки? Скільки людей постраждало? Чи можна сказати, що ліквідована аварія остаточно? Що таке саркофаг? Чи залишається він надійним протягом стількох років? Чи існує небезпека після закриття станції? Які є плани щодо остаточної ліквідації страшної небезпеки? Чи є небезпека подібної аварії на інших АЕС в Україні? Скільки АЕС в Україні? Наскільки вони небезпечні? Яка їхня ефективність у порівнянні з іншими видами добування енергії? Коли і де ще були аварії на АЕС? Яке ставлення до атомної енергетики в Україні та світі? Яке майбутнє чекає атомну енергетику?

Така попередня робота над темою дає можливість уточнити зміст, відтак, можливо, тему, назву промови („Майбутнє Чорнобильського саркофагу”, „Закрили ЧАЕС та чи закрили проблему”, „Погляд на атомну енергетику з висоти Чорнобильського саркофагу”). Використовуючи даний метод, оратор має сформулювати і записати запитань набагато більше, ніж буде використано в промові. Варто записувати всі запитання, які спадають на думку, навіть, на перший погляд, безглузді, несерйозні, недоречні. Іноді саме такі запитання стають початком нової, оригінальної концепції.

При розробці змісту промови можна спробувати використати метод асоціацій (метод асоціацій дуже ефективний як тренувальна вправа – активізує уяву, розширює і активізує словниковий запас). Метод асоціацій допомагає сформулювати означення понять. Тому у цей спосіб можна розгортати такі теми, наприклад, „Що таке справедливість?” (справедливість – закон, захист, покарання, Достоєвський „Преступление и наказание”, око за око, суд, відповідність, свобода, права і обов’язки, демократія, комунізм, „как аукнется, так и откликнется”, кожному по ділах його), „Як я розумію освіту?” (освіта – школа, наука, університет, учитель, професор, знання, навчання, книги, комп’ютер, професія, професіоналізм, професійна діяльність, розвиток особистості, самовдосконалення, виховання, інтелект, культура, друзі, молодість). Існує й такий метод породження тексту: визначаються два ключових слова і виявляються всі можливі стосунки між вибраними об’єктами за допомогою відмінків та прийменників. Наприклад, для слів освіта – професія: освіта для професії, професія – освіта, освіта поза професією, освіта після професії, освіта без професії, професія без освіти, освіта у професії тощо. Така процедура теж дає поштовх породженню ідей для промови.

Г. Сагач пропонує як метод породження тексту денотатний граф (денотат – зміст однієї мовної одиниці (слова, словосполучення, речення). Денотатний граф (система денотатів, пов’язана певними відносинами) – це концепція розкладання цілого на частини, декомпозиція терміна на поняття, встановлення зв’язків між частинами і цілим (впорядкування понять).

Приклад:1. Вибирається ключове поняття (опорне слово) – освіта. 2. Добираються дієслова, які допоможуть розгорнути денотатний граф: дієслова, що означають мету: спрямовує, передбачає, дає; дієслова, що означають результат: допомагає досягти, здійснити, дієслова, що означають передумови: базується на, спирається на. 3.Ключове слово дробиться на складові цеглинки: освіта – розвиток особистості; освіта – професія; освіта – самореалізація; освіта – суспільство; освіта – економіка. Потім за допомогою цих складових елементів розгортається схема тексту, де всі поняття будуть впорядковані і логічно пов’язані.

4. Систематизація матеріалу

Наступний етап інвенції – вивчення і підбір енциклопедичного матеріалу і поєднання його з емпіричним. В риториці емпіричним матеріалом називають матеріал, що є результатом самостійної роботи оратора, його оригінальним внеском в розробку теми. Якість емпіричного матеріалу свідчить про креативні можливості мовця, його спроможність „генерувати” ідеї. Енциклопедичний матеріал – це „чужий досвід”, джерелами енциклопедичного матеріалу є енциклопедії, довідники, словники, монографії, статті, ділові документи, преса, телебачення, радіо, безпосереднє інтерв’ю тощо. Енциклопедичний матеріал – це цифри, факти, приклади, цитати, погляди різних людей, авторитетних у цій темі.

Енциклопедичний матеріал – це допоміжний матеріал. Тому до нього слід звертатися тільки після власного осмислення теми, адже головне в промові власне „Я” оратора (слухачі хочуть почути ваші думки, ваші ідеї; про ваші погляди і переконання). Якщо оратор почне підготовку до промови з підбору енциклопедичного матеріалу, його власне „Я” може в ньому загубитись.

І все ж звертання до енциклопедичного матеріалу необхідне. Чому? Цей матеріал створює необхідне тло, на якому вибудовується промова, він, як зазначає Є. Клюєв, дає емпіричним фактам необхідну перспективу: історичну і наукову; посилює їхнє значення, робить виступ ґрунтовним, вагомим, через енциклопедичний матеріал промовець „перевіряє” правильність своєї позиції. Енциклопедичний матеріал робить промову поліфонічною (багатоголосою) – це цінували давні греки і цінує сучасна аудиторія.

Щодо пошуку матеріалу для промови оратор має пам’ятати таке: матеріалу (інформації, фактів, міркувань), як емпіричного, так і енциклопедичного, має бути знайдено, вивчено і проаналізовано набагато більше, ніж буде використано в промові. Справа в тому, що резервний, надлишковий матеріал додає впевненості оратору, вагомості і переконливості кожному слову промови. Отож ще однією умовою вдалого, гарного виступу є великий обсяг резервного матеріалу.

Зробимо підсумки.



На етапі інвенції оратор повинен:

  • вибрати тему виступу, гармонізуючи в ній індивідуальний і суспільний інтереси;

  • чітко визначити мету свого виступу, конкретну і загальну, а відтак визначити вид промови: розважальна, інформаційна, переконуюча;

  • розробити зміст промови, тобто виділити коло питань, проблем даної теми, які будуть представлені в промові, підібрати фактичний (емпіричний) матеріал;

  • сформулювати свою позицію, систематизуючи емпіричний та енциклопедичний матеріали.


Вправи

Вправа 1

Виберіть будь-яку тему для виступу. Сформулюйте 8-10 тем, що схожі з вашою. Поясніть відмінність кожної з тем.


Вправа 2

1) Сформулюйте кілька назв промов, які могли б зацікавити вашу аудиторію, на загальну тему: а) освіта; б) гроші; в) мораль; г) здоров'я; д) релігія; е) природа. Сформулюйте і запишіть мету кожної з промов.

2) Проаналізуйте, як змінюватиметься проблематика вашої промови на тему “Освіта” в залежності від аудиторії: а) абітурієнти, б) батьки абітурієнтів, в) викладачі університету, г) економісти, д) політики, е) зарубіжні гості.
Вправа 3

Визначте основні та групові інтереси аудиторії, до яких ви будете апелювати в повідомленнях на теми: а) Реклама на телебаченні; б) Акваріумні рибки; в) Гетьман Іван Мазепа; г) Таємниці краси; д) Життя у давньогрецькому полісі; е) Вугільна промисловість України; ж) Приватна власність на землю; і) Позаземне життя – фантастика чи реальність?


Вправа 4

Сформулюйте чітко тему і мету вашої майбутньої промови. Складіть список запитань до теми і дайте на них максимально стислі письмові відповіді. Виділить ключове запитання.


Вправа 5

Виберіть одну з тем, сформулюйте ряд проблемних запитань, що допоможуть її розкрити.

1)”Ігроманія – хвороба ХХІ століття”; 2) „Безплатної медицини не буває”; 3) „Увага! Жінка за кермом”; 4) „Не хочу в армію!”; 5) „Мату – мат!”; 6) „Геть автомобілі, свободу велосипедам!”; 7) ”Чиє місце на кухні?”; 8) ”Реклама – психологічний терорист”; 9) „Бреше той, хто боїться правди”; 10) „Одна держава – одна мова”.
Вправа 6

Складіть таксономічні схеми таких понять: професіоналізм; книга; вища освіта; економіка; пшениця; кішка; фантастика.


Вправа 7

Дайте означення таких понять:

а) телевізор, дерево, портфель, диван, кухня;

б) свобода, політика, довіра, відповідальність.

Порівняйте ваші означення з тими, що їх дає тлумачний словник.
Вправа 8

Виберіть будь-яку тему для своєї майбутньої промови у студентській групі. Запитайте себе, чому ви вирішили представити аудиторії саме цю тему? Яка це буде промова: інформаційна, агітаційна, похвальна, розважальна? Дайте письмову відповідь. Чи використаєте ви міркування щодо вибору теми в самій промові? Обґрунтуйте своє рішення.


Вправа 9

Візьміть будь-яке стартове слово (іменник). В колонку запишіть слова-асоціації до стартового слова (5-8 слів). Далі з утвореної колонки виберіть нове стартове слово, розгорніть новий ланцюг асоціацій і т.д.

Зразок :

книга

Біблія

надія

кохання

весна

знання

порада

майбутнє

весна

сонце

навчання

віра

сподівання

щастя

пролісок

письменник

мудрість

мрії

мрії

розквіт

бібліотека

надія

кохання

хвилювання

пробудження

фоліант

допомога

життя

серце

оновлення

Біблія

проповідь

сон

побачення

радість

розрада

релігія

ілюзії

троянда

молодість

Вправа 10

Виберіть зі складених вами асоціативних рядів два слова, що належать до різних семантичних груп. Напишіть коротке оповідання (5-7 речень), де ці слова будуть ключовими. Для полегшення завдання виявіть усі можливі стосунки між вибраними об'єктами за допомогою відмінків та прийменників.

Зразок: книга – пролісок; книга з проліском; пролісок у книзі; книга про пролісок; книга проліска; пролісок за книгу.
Вправа 11

Розробіть концепцію вашої наступної промови, використовуючи прийом асоціацій. Для цього чітко сформулюйте тему і мету промови.

Виділіть в них ключові слова і доберіть до них ряди асоціацій. З кожною парою слів (ключове слово – асоціація) складіть речення і побудуйте з них логічний ряд.
Вправа 12

Знайдіть в „Риториці” Аристотеля опис таких понять: щастя; благо; справедливість; задоволення; гнів; любов; страх; сором; співчуття. На основі прочитаного матеріалу складіть лаконічні означення цих понять. Порівняйте ваші формулювання з тими, що їх дають сучасні тлумачні та енциклопедичні словники. Дайте письмову відповідь на запитання: чому в риторичному вченні Аристотеля вказаним поняттям приділяється така велика увага?


Вправа 13

Виберіть одну з картин з художньому музеї ВНТУ. Опишіть, що зображено на цій картині: а) детально, б) одним реченням, в) одним словом.


Вправа 14

Назвіть 8-10 прочитаних вами творів художньої літератури. Сформулюйте тему та ідею кожного твору.


Вправа 15

Прочитайте наведені нижче висловлювання. Спробуйте перефразувати кожне з них, почавши так: “Іншими словами ...”

а) Без слова й імені людина є антисоціальною, не товариською, не соборною, не індивідуальною. Суспільство стає бездушним як кладовище (О.Лосєв).

б) Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою (Ф.Прокопович).

в) О трибуно! Скільки дурнів сходило з тебе переможцями (О.Довженко).

Вправа 16


Прочитайте одну зі статей у періодичній пресі. Складіть конспект ключових слів цієї статті. Використовуючи конспект а) стисло перекажіть статтю; б) перекажіть статтю, доповнюючи її власними міркуваннями та прикладами.
Вправа 17

Виберіть подію, що вам запам'яталась (події у світі, в Україні, в місті, в особистому житті), і опишіть її. Зробіть свою розповідь ілюстрацією до певної філософської думки.


Вправа 18

Виберіть один з прочитаних вами творів художньої літератури. Зробіть усний стислий переказ цієї книги. Введіть в свій переказ елементи аналізу (ідеї, проблеми, образи твору, особливості композиції, мова твору).


Вправа 19

Проаналізуйте висловлювання та ілюстрації і дайте характеристику таким якостям промови, як стислість, доцільність, надмірність.



Софокл писав: „Багато говорити і багато сказати не є одне й те саме”.

Цицерон повторював: „Найвеличніша з чеснот оратора – не тільки сказати те, що треба, але й не сказати того, що не треба”.

Вольтер казав: „Таємниця нудного в тому, щоб сказати все”.

Паскаль написав в одному з листів: „Цей лист довший, ніж звичайно, тому що у мене не було часу зробити його коротшим”.

Марк Твен розповідав, що одного разу йому так сподобалась проповідь священика, що він вирішив пожертвувати на церкву долар. Проповідь продовжувалася вже годину, і Марк Твен подумав знизити пожертву до 50 центів; ще через півгодини письменник вирішив, що не дасть нічого. Коли священик через дві години закінчив проповідь, Марк Твен взяв собі з таці для пожертв долар як компенсацію за згаяний час.
Вправа 20

Виберіть тему для виступу. Здійсніть процес інвенції і запишіть тези майбутньої промови. Виділіть тези, які ви винайшли самостійно і які сформульовані на основі вивченої літератури. Дайте відповідь на запитання: в чому оригінальність вашого трактування даної теми?


Вправа 21

Порівняйте два рекламних тексти з оповідання Р. Хайнлайна „А ще ми вигулюємо собак”. Яка реклама, на ваш погляд, більш вдала? Визначте переваги обраного варіанта.



1. Чи можете ви дозволити собі? Чи можете ви дозволити собі „Необмежені послуги”? Чи можете ви не дозволити собі „Необмежені послуги”???? В нашу реактивну добу чи можете ви дозволити собі витрачати свій дорогоцінний час на те, щоб ходити по магазинах, самим оплачувати рахунки, прибирати житло? Ми за вас дамо ляпанця вашій дитині і погодуємо кішку. Ми винаймемо вам будинок і купимо нові черевики. Ми напишемо за вас листа тещі і підрахуємо витрати за чеками. Для нас немає роботи надто великої чи надто незначної – всі послуги дивовижно дешеві!

„Необмежені послуги”! Телефонуйте у будь-який час!

P.S. А ще ми вигулюємо собак.

2. Вам треба когось убити?

Тоді НЕ звертайтесь в „Необмежені послуги”. З будь-якого іншого приводу телефонуйте в будь-який час – окупиться!

P.S. А ще ми вигулюємо собак.
Вправа 22

Підготуйте енциклопедичний матеріал (афоризми, цитати, приклади) до таких тем: а) Видатний давньогрецький оратор Демосфен.

б) Цицерон – вершина римського красномовства.

в) Античне ораторське мистецтво.

Виберіть одну з вказаних тем і підготуйте тези виступу (інформаційна промова).
Вправа 23

Прочитайте наведені нижче тексти (за кн. А. Ваганді „108 шляхів до блискучої ідеї”), в яких описуються окремі компоненти внутрішнього творчого середовища особистості. Проаналізуйте їх: а) Чи вдало зроблені означення, підібрані аргументи, чи доцільно використані приклади? б) Чи відповідають ці тексти вимогам ораторської промови? Обґрунтуйте відповідь.



Допитливість

Допитливі люди ніколи нічого не беруть на віру. Вони завжди намагаються осягнути суть речей, постійно ставлячи запитання „Чому?” чи „А що...?” Люди недопитливі на все відповідають „Ну то й що?” Перші все хочуть зрозуміти, а другі навіть не намагаються це зробити. В дитинстві нам усім властива допитливість. Почуття здивування примушувало нас дізнаватися про все більше і більше. На жаль, ставши дорослими, ми втратили цю здатність дивуватися будь-чому. Але ніколи не пізно знову розвинути в собі цю якість. Слід не замикатися у собі, спілкуватися з людьми, багато читати, розвивати в собі інтерес до різних сторін життя. Адже чим більше ми знаємо, тим вищим є наш творчий потенціал. Це не просто процес отримання нових знань, хоча в ньому і розвивається інтелект. Вся справа в умінні використовувати отримані знання для пошуку нових шляхів розв’язання життєвих проблем. Перефразувавши Пруста, можна сказати, що справжній мандрівник-першовідкривач не шукає нові землі, а намагається по-іншому, по-новому поглянути на світ.



Здатність правильно формулювати проблему

В 1933 році англійський фізик Резерфорд сказав: „Отримання енергії шляхом розщеплення атома – нікчемна ідея. Кожен, хто сподівається завдяки цьому отримати нове джерело енергії, забиває собі голову дурницею”. Своєю заявою лорд Резерфорд цілком міг задушити розвиток атомної енергетики, якби, звичайно, до нього прислухались. Всі ми щодня висуваємо подібні гіпотези. Не перевіряючи припущень щодо формулювання проблеми, ми цим знижуємо вірогідність її вирішення. Правильніше сказати, без такої перевірки є шанс вирішити зовсім інше завдання, якщо вихідне неправильно сформульоване. Щоб правильно сформулювати проблему, ретельно перевіряйте всі припущення і гіпотези, аналізуйте висновки своєї попередньої діяльності.

Найкраще правило при формулюванні завдання – відмова від прийняття будь-чого на віру. Те, що здається причиною, часто є наслідком. Поки ви не розберетеся в цьому, ваші зусилля будуть марними.

Оптимізм

Здатність знаходити позитивний бік речей є важливим компонентом внутрішнього творчого середовища. Коли ми віримо, що ситуація може змінитися на краще, так найчастіше і буває. Песимісти зазвичай схильні до необґрунтованої критики чужих і своїх ідей. Бачачи лише негативне в оточуючому, вони скептично ставляться до всього нового. Про потенційне рішення проблеми песиміст фиркне: „Це не спрацює”. Оптиміст скаже: „Це може згодитися” чи „Це спрацює після невеликого корегування”.

Якщо ви хочете боротися зі своїм песимізмом, намагайтеся у всьому знаходити позитивні моменти. Чим більш ефективними будуть ваші спроби, тим вищі шанси на успіх. Позбавлені оптимізму, ви не удостоїте своєю увагою багатьох цінних ідей.
Вправа 24

За зразком матеріалу, наведеного у попередній вправі, складіть власні тексти, в яких розкриватиметься сутність важливих якостей особистості оратора: сила волі; наполегливість; скромність; відвертість.


Вправа 25

Складіть короткі коментарі-роздуми до таких висловів:



  1. Коли не знаєш слів, нема чим пізнавати людей /Конфуцій/.

  2. Заговори, щоб я тебе побачив /Сократ/.

  3. Яка людина, така й мова /Сенека/.

  4. Краще втратити друга, ніж дотепне слово /Квінтіліан/.

  5. Коня керують уздами, а чоловіка – словом /прислів'я/.

  6. Дурний піп – дурна в нього молитва /прислів'я/.


Вправа 26

Підготуйте такі епідейктичні промови:

а) “Похвальне слово...” (батькові, матері, дідусю, бабусі);

б) Тост-поздоровлення (другові, подрузі).

При створенні промови скористайтесь такими рекомендаціями:


  • опишіть, які чесноти має герой вашої промови, розкажіть щось цікаве з життя цієї людини, що свідчило б на користь названих якостей;

  • подумайте, яку роль відіграла ця людина в вашому житті; про що варто було б згадати з того, що разом пережили, зробили;

  • подумайте, чи доречно розповісти якийсь кумедний випадок з життя героя;

  • які побажання варто висловити, крім загальноприйнятих щастя-здоров’я;

  • який енциклопедичний матеріал був би доречним у вашій промові (афоризми, цитати, приклади-аналогії);

  • пам’ятайте, що головна якість гарного оратора – щирість.


Вправа 27

Підготуйте виступ-самопрезентацію – „Слово про себе”.

Епіграфом до своєї промови візьміть афоризм Козьми Пруткова „Що скажуть про тебе інші, якщо ти сам про себе нічого сказати не можеш”.

Вправа 28

Розробіть концепції інформаційної та агітаційної промови на загальну тему: „Мовна ситуація в Україні”. Запишіть тему, мету і тези кожної промови.


Вправа 29

Прочитайте книгу Д. Карнегі „Як виробляти впевненість у собі та впливати на людей, виступаючи публічно”. Підготуйте виступ: „Цю книгу варто прочитати”. Складіть список запитань, які допоможуть вам розробити концепцію промови.


Вправа 30

Доберіть приклади-ілюстрації до таких приказок:

1) У решеті води не вдержиш; 2) Часом з квасом, а порою з водою; 3) З малої хмари великий дощ буває; 4) Дома й солома їдома, а в гостях і сіно не їсться; 5) Щастя не кінь – хомута на нього не накинеш; 6) Не все, що сіре, те вовк; 7) На те й щука в річці, щоб карась не дрімав; 8) Не святі горшки ліплять; 9) Чия відвага, того й перевага; 10) І комар коня завалить, якщо ведмідь допоможе.
Вправа 31

Уявіть, що вам доведеться виступити перед випускниками загальноосвітньої школи з агітаційною промовою „Ваш найкращий вибір – ВНТУ!”

Розробіть аргументацію цієї теми – тези. Виділіть головні (сильні) аргументи та другорядні (слабкі).
Вправа 32

Уявіть себе в ролі журналіста, який має взяти інтерв’ю у ректора університету (випускника, першокурсника, очільника студентського самоврядування, вахтера у гуртожитку). Підготуйте і запишіть 10 запитань для такого інтерв’ю. Продумайте концепцію розмови – запитання мають бути об'єднані загальною ідеєю.


Вправа 33

Перекладіть афоризми Козьми Пруткова на українську мову. Напишіть до деяких короткі тексти-тлумачення. До одного з афоризмів складіть кілька різних тлумачень.

Никто не обнимет необъятного.

Если хочешь быть красивым, поступи в гусары.

Если у тебя есть фонтан, заткни его; дай отдохнуть и фонтану.

Эгоист подобен давно сидящему в колодце.

Щелкни кобылу в нос – она махнет хвостом.

Не стриги, что растет.

В глубине всякой груди есть своя змея.

Кто мешает тебе выдумать порох непромокаемый?


Вправа 34

Знайдіть самостійно у періодичній літературі статтю з проблем риторики. Складіть анотацію цієї статті.


Вправа 35

Прочитайте уривок з роману „12 стільців” І. Ільфа і Є. Петрова.

Остап вклонився, простягнув вперед руки, неначе відкидаючи незаслужені аплодисменти і піднявся на естраду.

–Товариші! – сказав він прекрасним голосом. – Товариші і браття по шахах, предметом моєї лекції служить те, про що я читав, і маю зізнатися не без успіху, в Нижньому Новгороді тиждень тому. Предметом моєї лекції є плідна дебютна ідея. Що таке, товариші, дебют і що таке, товариші, ідея? Дебют, товариші, – це “Quasi una fantasia”. А що таке, товариші, означає ідея? Ідея, товариші, – це людська думка, огорнута в логічну шахову форму. Навіть із зовсім малими силами можна оволодіти дошкою. Все залежить від кожного індивідуума окремо. Наприклад, он той блондинчик в третьому ряду. Припустимо, він грає добре…

Блондин в третьому ряду зашарівся.

– А он той брюнет, припустимо, гірше.

Всі обернулися і глянули на брюнета.

– Що ж ми бачимо, товариші? Ми бачимо, що блондин грає добре, а брюнет погано. І ніякі лекції не змінять цього співвідношення сил, якщо кожен індивідуум окремо не буде постійно тренуватися в шашк… тобто, я хочу сказати, в шахах.

А тепер, товариші, я розповім вам декілька повчальних історій з практики наших поважних гіпермодерністів Капабланки, Ласкера і доктора Григор’єва.

Остап розповів аудиторії кілька старозаповітних анекдотів, почерпнутих ще в дитинстві з „Синього журналу”, і цим закінчив інтермедію.



  1. Визначте засоби створення комічного в даному уривку.

  2. Підготуйте поради оратору „Якою не повинна бути промова”.

Розділ 2. Диспозиція

Давні греки вважали, що ніщо безладне, невпорядковане не може бути ні красивим, ні добрим. Заплутаний невпорядкований матеріал сприйматиметься важко і не викличе зацікавлення у слухачів.

Це визначає важливість риторичної диспозиції – другого етапу мисленнєво-мовленнєвої діяльності, етапу організації матеріалу, процесу побудови композиції промови. Композиція (від лат. сomposition „складання, створення”) – побудова виступу, співвідношення його окремих частин, відношення кожної окремої частини до виступу як єдиного цілого.

Чому диспозиція є необхідним етапом у процесі підготовки промови? Як зазначає Н. Безменова, „думки в нас входять натовпом”. Якщо казати науково, набір елементів, здобутих у процесі інвенції, має, як правило, нелінійну конфігурацію, і слід привести його у відповідність з особливостями мовлення – лінійністю та дискретністю.

Отже, у диспозиції здійснюється важлива операція: елементи інвенції перегруповуються і вибудовуються лінійно. Диспозиція дає можливість відчути промову (повідомлення, текст) як процес. У розділі диспозиції зібрані конкретні рекомендації стосовно того, як композиційно поділити промову, як зв’язати частини в єдине ціле. Риторична диспозиція вимагає встановлення чіткого членування промови та забезпечення внутрішнього зв’язку між її частинами. На етапі диспозиції висувається вимога структурованості та цільності промови. Класичним прикладом композиції ораторської промови є вчення Квінтіліана про розташування. Восьмичастинна композиція, розроблена цим видатним давньоримським ритором, увійшла в усі пізніші риторики і використовується дотепер. Наведемо її:

1. Звертання. Мета цієї частини – привернути увагу слухачів, викликати в них прихильність до оратора.

2. Називання теми. Мета – налаштувати слухачів на предмет мовлення, примусити їх згадати, що їм відомо з даного предмета (теми), підготувати слухачів до свідомого заглиблення у предмет мовлення.

3. Оповідання. Мета – викласти історію предмета (як виникло питання, як склалася справа).

4. Опис. Мета – описати, якою є справа на момент промови, дати системне уявлення про предмет (стан справ).

5. Доказ. Мета – викласти аргументи, що обґрунтовують рішення.

6. Спростування. Мета – викласти аргументи від супротивного.

7. Відозва (заклик). Мета – звернутися до почуттів слухачів, сформувати емоційне ставлення до справи.

8. Закінчення. Мета – зробити короткий огляд усього сказаного та сформулювати висновки щодо обговорюваної справи.

Маємо тут зразок повної (детальної) композиції. Звичайно, не всі частини цієї композиції завжди мають бути в будь-якій промові. Перш за все, така композиція зорієнтована на судову промову (загалом, антична риторика орієнтувалась на судовий процес), де така повна композиція є доцільною. В інших випадках, у залежності від жанру, теми, мети промови, особливостей риторичної ситуації, певні частини можуть пропускатися. Але у будь-якій промові має простежуватись найпростіша універсальна тричастинна композиція: вступ, основна частина, закінчення.

Таку композицію називають природною, позаяк багато процесів у природі, суспільстві, житті людини мають тричастинну схему (порівняйте: народження – життя – смерть; зрушення – рух – зупинка; сніданок – обід – вечеря; низький – середній – високий; початок – розвиток – завершення). Отож, людський розум з легкістю сприймає таку схему, структуру, композицію.

Кожна композиційна частина ораторської промови має свої особливості, що обумовлені специфікою сприйняття повідомлення слухачами і які необхідно враховувати при підготовці промови.

Слід також зауважити, що у риториці розроблялись не просто композиції, а доцільні, вмотивовані змістом промови та особливостями риторичної ситуації композиції. З такої позиції ми й будемо розглядати основні композиційні частини промови.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка