Методичні вказівки до виконання самостійної роботи для студентів спеціальності 092105 «Автомобільні дороги та аеродроми»



Сторінка2/4
Дата конвертації02.04.2017
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4
Тема 3. Вимоги до експлуатаційного стану узбіччя, розділювальної смуги, укосів земляного полотна, видимості в плані і поздовжньому профілі та зелених насаджень
ЛЕКЦІЯ 4

1. Узбіччя, розділювальні смуги і укоси земляного полотна

Узбіччя і розділювальні смуги, що не відокремлені від проїзної частини бордюром, не повинні бути нижче за рівень прилеглої кромки проїзної частини більше ніж на 4,0 см, а величина поперечного ухилу узбіч не повинна відрізнятися від вимог СНиП 2.05.02 «Автомобільні дороги» більше ніж на 10 %.

Підвищення узбіччя і розділювальної смуги над проїзною частиною у разі відсутності бордюру не допускається. Руйнування поверхні ґрунтових узбіч, розділювальних смуг і укосів земляного полотна не допускається глибиною більше ніж 4 см.

Усунення дефектів узбіч і розділювальних смуг слід здійснювати протягом 10 діб з моменту виявлення.

Трави, що застосовуються для укріплення узбіч, розділювальних смуг, укосів земляного полотна, повинні скошуватися не рідше ніж один раз на місяць в період весна – осінь.

Основні завдання утримання земляного полотна по періодах року:



  • весняний: виключити перезволоження грунтів земляного полотна талими і грунтовими водами;

  • літній період: виконати роботи з очищення та відновлення дефектів водопровідних споруд, узбіч і укосів;

  • осінній: попередження перезволоження земляного полотна атмосферними опадами, забезпечення мінімальної вологості ґрунтів;

Весняний період відрізняється несприятливим поєднанням природних факторів, в результаті чого створюються умови, що сприяють максимальному зволоженню земляного полотна. Тому на весні основну увагу необхідно приділяти регулюванню, поліпшенню водно-теплового режиму земляного полотна і перш за все забезпечити поверхневий стік води з узбіч і укосів при таненні снігу.

До початку інтенсивного танення снігу проїзну частину, узбіччя й укоси повністю звільняють від снігу та льоду, що покращує умови відтаювання ґрунтів земляного полотна. Для забезпечення пропуску талих вод виконують очищення від снігу та льоду відкритих лотків, приймальних колодязів, усть труб, випусків дренажів, виходів на укіс дренажних прорізів і воронок, бічних канав та інших водовідвідних споруд. Бічні канави очищають автогрейдерами з кювето-відновлювачами по всьому їх перетину або вручну шляхом влаштування в снігу прорізів шириною 0,7 м на всю глибину канави. Біля малих мостів і труб прибирають щити, що закривають їх отвори, видаляють лід і сніг на ширину, рівну ширині отвору і на довжину не менше 30 м вгору і вниз від штучної споруди.

Роботи з утримання земляного полотна спрямовані на збереження його геометричної форми, забезпечення необхідної міцності та стійкості земляного полотна. Важливою мірою, яка запобігає пучиності ґрунтів та максимально послаблює їх вплив, є розроблення осушувальних дренажних прорізів на неукріплених узбіччях. Прорізи розробляють із обох сторін ділянки в шаховому порядку на відстані 4-8 м один від одного. Вони мають ширину 0,25 - 0,5 м з глибиною, що рівна товщині дорожнього одягу з підстилаючим піщаним шаром. Дну задається ухил 40 ‰. Пучини, стикаючись із тепли повітрям і піддаючись прямому нагріванню сонячними променями, сприяють відтаванню земляного полотна та відведенню води, що утворюється.
2. Видимість у плані і поздовжньому профілі

На перехрещеннях автомобільних доріг в одному рівні у разі відсутності забудови капітальними будівлями повинен бути забезпечений трикутник видимості зі сторонами відповідно до таблиці 9 і рисунка 1, а на перехрестях вулиць і доріг населених пунктів відповідно до таблиці 10.



Рис. 1. Схеми забезпечення видимості:

АБВ – трикутники видимості; АБ, БВ – відстань видимості за умови зупинки автомобіля для даної категорії дороги.
Пунктиром зазначено межу зони обов'язкового забезпечення видимості

Таблиця 9



Категорія дороги

Сторони трикутника видимості на перехрещенні доріг даних категорій, м, не менше ніж

I-а

І-б

II

III

IV

V

I-а

300x300

300x250

300x250

300x200

300x150

300x85

І-б

250x300

250x250

250x250

250x200

250x150

250x85

II

250x300

250x250

250x250

250x200

250x150

250x85

ІII

200х300

200x250

200x250

200x200

200x150

200x85

IV

150x300

150x250

150x250

150x200

150x150

150x85

V

85x300

85x250

85x250

85x200

85x150

85x85

Таблица 10

Група населених пунктів

Категорія вулиць

Сторони трикутника видимості на перехрещеннях вулиць даних категорій, м, не менше ніж

група населених пунктів

найбільш значні, значні міста

великі міста

середні і малі міста

загальноміського значення, безперервного руху

загальноміського значення, регульованого руху

районного значення

загальноміського значення

районного значення

магістральні вулиці

Найбільш значні,

значні міста



Загальномісь-кого значення безперервного руху

200x200

200x150

200x115

200x150

200x85

200x85

Загальномісь-кого значення регульованого руху

150x200

150x150

150x115

150x150

150x85

150x85

Районного значення

115x200

115x150

115x115

115x150

115x85

115x85

Великі міста

Загальноміського значення

150x200

150x150

150x115

150x150

150x85

150x85

Районного значення

85x200

85x50

85x

115


85x150

85x85

85x85

Середні, малі міста

Магістральні вулиці

85x200

85x150

85x

115


85x150

85x85

85x85

На кривих у плані автомобільних доріг загального користування у разі відсутності забудови капітальними будівлями, повинна бути забезпечена найменша відстань видимості для зупинки автомобіля відповідно до вимог таблиці 11 і рисунка 2.


Рис. 2. Схема забезпечення видимості на кривій в плані

пряма АБ – промінь зору водія; крива АБ – відстань видимості для зупинки автомобіля
Таблиця 11

Найменша відстань видимості для зупинки автомобіля залежно від категорії дороги, м

І-а

І-б

II

III

IV

V

300

250

250

200

150

85

На наземному пішохідному переході у разі відсутності забудови повинен бути забезпечений трикутник видимості відповідно до вимог таблиці 12 і рисунка 3.



Рис. 3. Схема забезпечення видимості на наземному пішохідному переході

АБ – відстань видимості за умови зупинки автомобіля для даної категорії дороги; АБВ – зона обов'язкового забезпечення видимості.
Таблиця 12

Сторони трикутника видимості на пішохідному переході у разі перехрещень доріг даних категорій, м, не менше ніж

І-а

І-б

II

III

IV

V

Вулиці населених пунктів

300x10

250x10

250x10

200x10

150x10

85x10

50x10

На залізничних переїздах без чергового на відстані 50 м від ближньої рейки повинна бути забезпечена видимість водіям потягу, що наближається з будь-якого боку, відповідно до таблиці 13.


Таблиця 13

Швидкість руху потягу на переїзді, км/год

81 – 120

41 – 80

До 40

Відстань видимості, м, не менше ніж

400

250

150

У разі незабезпечення видимості відповідно до вищевикла-деного, вона повинна бути відновлена в термін, що не перевищує 10 діб з моменту виявлення.


ЛЕКЦІЯ 5

1. Зелені насадження

Озеленення автомобільних доріг поділяють на два основні види: захисне і декоративне.

До захисного озеленення відносять: снігозахисне озеленення; протиерозійне озеленення; піщанозахисне озеленення; шумо-газопилезахисне озеленення.

Снігозахисне озеленення створюють для захисту дорожнього полотна від снігових заносів. За своєю дією снігозахисні посадки являють собою об’ємний бар’єр, в середині та поблизу якого зменшується швидкість вітру і виникає відкладання снігу.

Протиерозійне озеленення застосовують для захисту доріг від руйнівної дії стоку атмосферних опадів і дефляцій них вітрів.

Одним із основних заходів протиерозійного захисту ґрунтових поверхонь являється створення на них рослинного шару із трави з розвинутою корінною системою, яка проникає на глибину 20 см і більше. В результаті утворюється щільний і міцний дерновий шар. До протиерозійного відносять також озеленення, яке використовується для захисту доріг від руйнівної дії зростаючих ярів, розмиву і руйнування селевими потоками, а також в цілях боротьби із зсувами.



Піщанозахисне озеленення слугує для захисту автомобільних доріг від піщаних заносів і включає в себе створення дерево-чагарникових насаджень, а також закріплення поряд з дорогою пісків за допомогою засіву трав.

Піски закріпляють рослинністю на обох сторонах дороги, якщо вісь співпадає з напрямком руху пісків або складає з ним кут менше 30°; тільки з невітряної сторони дороги, якщо піски мають явно виражений наступальний рух, напрямок до осі дороги під кутом більше ніж 30° і заноси з протилежної сторони не можливі.



Шумогазопилезахисне озеленення створюють на ділянках доріг, які проходять через населенні пункти або біля них, поряд з територіями курортних зон, лікувальних закладів, заповідників, заказників, національних парків, а також через угіддя, що призначенні для вирощування цінних сільськогосподарських культур.

До декоративного відносять озеленення, що використовується для архітектурно-художнього оформлення автомобільних доріг.

Декоративне озеленення застосовують для підсилення зв’язку автомобільної дороги з навколишньою природою.

Разом з тим декоративні посадки застосовують для забезпечення безпеки руху: позначення траси дороги на великій відстані, особливо за межами фактичної видимості проїзної частини; попередження водіїв про примикання і перехрещення та інше.

За виконуваною роллю і розташуванням декоративні посадки поділяють на: основні посадки вздовж дороги (алейні і рядові); групові посадки і змішані (тобто поєднання основних і групових посадок).

Розміщення зелених насаджень на автомобільних дорогах загального користування повинно відповідати вимогам таблиці 14.


Таблиця 14



Категорія дороги

Відстань від кромки проїзної частини до найближчого краю стовбура дерева (краю чагарника), м, не менше ніж

І

14,00

II

11,25

III

9,50

IV

9,00

V

8,25

Розміщення зелених насаджень на узбіччях і укосах земляного полотна автомобільних доріг не допускається. Зелені насадження на узбіччях і укосах доріг повинні бути ліквідовані протягом 10 діб з моменту виявлення.

Розміщення зелених насаджень на вулицях і дорогах населених пунктів повинно відповідати вимогам таблиці 15.
Таблиця 15


Відстань від кромки проїзної частини вулиць до найближчого краю, не менше ніж, м

стовбура дерева

чагарника

4

1,5

Висота чагарників у разі їх розміщення від краю проїзної частини на відстані від 1,5 м до 5 м не повинна перевищувати 0,5 м. Відстань між кромкою проїзної частини вулиць і доріг населених пунктів і кроною дерев повинна бути не менше ніж 0,5 м відповідно до рисунка 4.



Рис. 4. Розміщення крони дерева відносно кромки проїзної частини


На спрямівних острівцях дозволяється розміщення чагарників і декоративних зелених насаджень висотою до 0,2 м. Зелені насадження не повинні погіршувати видимість технічних засобів організації дорожнього руху, а також спеціальних знаків, що застосовуються для водіїв електротранспорту.

Зелені насадження на вулицях і дорогах населених пунктів не повинні перешкоджати руху транспортних засобів, пішоходів і прибиральних машин, а також забезпеченню видимості. Перевірка розміщення зелених насаджень на відповідність вимогам і їх поточна підрізка (рубка) здійснюється протягом місяця від дня виявлення недоліків.

Відповідальність за дотримання вимог покладається на організацію, яка обслуговує ділянку дороги.
2. Декоративні насадження

До складу декоративних насаджень входять: основні декоративні насадження вздовж доріг; посадки на розділювальних смугах при розгалуженнях, пересіченнях, примиканнях, штучних спорудах; насадження поблизу комплексу дорожніх будівель, автобусних станцій, майданчиків відпочинку.

Основними прийомами і способами розміщення декоративних насаджень на дорогах слугує регулярний, ландшафтний і змішаний.

Регулярний прийом полягає у строго визначеному розміщенні елементів озеленення (рис.5). Групи мають одноманітну побудову і розташовуються по прямій або правильними кривими лініями. Розташування в ряді між окремими рослинами або їх групами залишається постійним або послідовно чергуються на всій протяжності кожної ділянки оформлення. Цей прийом використовується для озеленення доріг, які проходять по рівнинній місцевості, в’їздів у міста і населенні пункти або на ділянках, що проходять в середині них. Щоб уникнути одноманітності і монотонності враження, яке створюється при такому прийомі озеленення, в регулярні насадження вводять так названі акценти – окремі дерева і чагарники (або групи), які різко відрізняються за висотою, формою, кольором листя, цвіту.

Ландшафтний або вільний прийом розміщення декоративних насаджень складається у вільному, живописному розташуванні елементів озеленення в ув’язці з навколишньою природою. Окремі дерева і чагарники або групи їх розміщуються на різних відстанях від дороги і між собою. Групи можуть бути: крупні (15-20 м в поперечнику), середні (10-15 м) і малі (8-10 м).крупні і середні групи створюють із однієї або декількох порід дерев і чагарників, малі – із однієї породи дерев в поєднанні з різними чагарниками.

Крупні групи розміщуються не ближче 80 м одна від іншої, а середні і малі групуються поблизу крупних, намагаючись щоб відстані між ними були різними. При цьому крупні групи розташовують на задньому плані, а середні і малі на передньому. Групи із темним забарвленням листя або хвої необхідно розміщувати ближче до дороги на фоні груп з менш темним забарвленням. Високі розслини розташовують в середині групи, а менш високі – по периферії. Рекомендовані відстані між рослинами в групах: дерева – від 2 до 7 м, а при щільній посадці – від 1 до 2 м; чагарники крупні – 1,2 – 2 м, середні – 0,8 – 1,2 м, дрібні – 0,4 – 0,8 м.


Рис. 5. Приклади регулярного режиму розташування декоративних насаджень:

1 – декоративний фон; 2 – декоративні посадки на передньому плані

Ландшафтний прийом розміщення декоративних посадок виконує найбільший ефект при використанні на дорогах в пересіченій місцевості (рис. 6).



Рис. 6. Ланшафтно-груповий прийом розміщення декоративних насаджень:

1 – декоративні посадки; 2 – декоративний фон; 3 – кювет.
Змішаний прийом передбачає поєднання регулярних посадок з ландшафтними групами. Його застосовують на дорогах, де прилегла місцевість характеризується чергуванням ділянок з рівнинним і пересіченим рельєфом. Ландшафтні групи слід розміщувати в розмивах регулярних посадок, поблизу перехресть автомобільних і залізничних доріг, поблизу штучних споруд.

3. Снігозахисні насадження

Снігозахисні насадження являються найбільш надійним, економічним і довговічним видом постійного снігозахисту.

До їх недолік відносять розміщення на значних земельних ділянках вздовж доріг, тривалий термін від посадки до включення в повну роботу, необхідність в постійному догляді.

Розрізняють снігозахисні насадження у вигляді одно- і дворядних живих огорож, багаторядних лісосмуг.

Снігозахисні насадження повинні задовольняти наступним основним вимогам: їх конструкції і розміщення відповідати об’єму принесеного до дороги снігу; відстань від посадок до дороги достатньою щоб сніговий шлейф не міг вийти на дорогу; природно-видовий склад насаджень відповідати місцевим ґрунтово-кліматичним умовам; насадження потрібно закладати з мінімальним відведенням земляних ділянок і затрат.

Насадження для захисту автомобільних доріг від снігових заносів створюють у вигляді живих огороджень або лісових смуг. Жива огорожа – це густа посадка, яка сформована із дерев або чагарників однієї породи. Вона має малу кількість рядів. Лісова полоса – це посадка із декількох рядів дерев і чагарникового узлісся; загальна кількість рядів в лісових смугах на автомобільних дорогах складає від 4 до 9.

Схеми снігозахисних насаджень, рекомендованих для застосування на автомобільних дорогах, зображені на рис. 7. В кожній смузі перший ряд зі сторони поля створюють із низького чагарнику, другий – із високого, інші ряди – із дерев.

При об’ємах снігопереносу до 500 м3/м рекомендується застосовувати дво- і трьохсмугові снігозахисні насадження із збільшенням міжсмугових розривів і відстаней від доріг (рис. 8).

Дерева і чагарники для снігозахисних насаджень вибирають з врахуванням лісорослинних умов, а також біологічних, господарських, специфічних снігостримуючих властивостей дерев і чагарників.

Рис. 7. Схеми снігозахисних насаджень при об’ємах снігопереносу до:

а – 25 м3/м; б – 50 м3/м; в – 75 м3/м; г – 100 м3/м; д – 125 м3/м; е – 150 м3/м; ж – 200 м3/м; з – 250 м3/м.

Рис. 8. Схеми снігозахисних насаджень при об’ємах снігопереносу до:

а – 350 м3/м; б – 500 м3/м.
Відстань між рядами чагарників і дерев в лісосмузі повинна бути однаковою: в сприятливих лісорослинних умовах – 2,5 м, у важких умовах – 3 – 4 м. Відстань в ряді приймається між деревами 1 – 2 м, між чагарниками – 0,5 – 1м.
Контрольні питання:

1. Протягом якого терміну повинні бути усунені дефекти узбіччя та розділювальних смуг ?

2. Що Вам відомо про трикутник видимості на перехрещенні доріг ?

3. Для чого має бути забезпечена видимість по кривій в плані ?

4. Які вимоги існують для розміщення зелених насаджень на автомобільних дорогах загального користування і хто відповідає за їх дотримання ?

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка