Методичні вказівки до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання Редакційно-видавничий відділ



Сторінка10/10
Дата конвертації05.03.2017
Розмір0.78 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ


Підручники і навчальні посібники

  1. Азаркин Н.Н., Левченко В.Н., Мартышин О. В. История политических учений. – М., 1994.

  2. Бебик В.М. Політологія: теорія, методологія, практика. - К., 1997.

  3. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. - К., 1997.

  4. Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобъемле­щему анализу. - М., 1992.

  5. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 1995.

  6. Борисов В.К. Теория политических систем. - М., 1991.

  7. Брегеда А.Ю. Основи політології. - К., 1997.

  8. Бурдье П. Социология политики. - М., 1993.

  9. Варзар I.М. Політична етнологія як наука: історія, теорія, методологія, праксеологія. - К., 1994.

  10. Введение в политологию: Учебное пособие в 2-х частях / Под общ. ред. Н.И. Горлач, Г.Т. Головченко. - Харьков, 1994.

  11. Вебер М. Избранные произведения. - М., 1990.

  12. Власть. Очерки современной политической философии Запада. - М., 1989.

  13. Выдрин Д. Очерки практической политологии. -К., 1991.

  14. Вятр Е. Социология политических отношений. - М., 1979.

  15. Гаджиев К.С. Политическая наука. - М., 1995.

  16. Гелей С., Рутар С. Основи політології. - Львів, 1996.

  17. Гунчак Т. Україна. Перша половина XX століття: нариси політичної історії. - К., 1993.

  18. Денкэн Ж.-М. Политическая наука. - М., 1993.

  19. Загальна декларація прав людини: Прийнята ООН 10 грудня 1948 р. - К., 1963.

  20. История политических и правовых учений / Под ред. В. С. Нерсесянца. - М., 1995.

  21. Конституція України. -К., 1996.

  22. Кухта Б. З історії української політичної думки. - К., 1994.

  23. Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології: Навч. посіб. – К., 1996.

  24. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин: Навч. посібник. - К., 1997.

  25. Основи політології: Підручник / За ред. Ф. М. Кирилюка. - К., 1995.

  26. Основы политологии /Под ред. А. Боднара. - К., 1991.

  27. Основи політичної науки: Курс лекцій (у 4 ч.) / Б. Кухта, А. Романюк, М. По­ліщук та ін.: За ред. Б. Кухти. - Львів, 1997.

  28. Пойченко А.М. Політика: теорія і технологія діяльності. - К., 1996.

  29. Політичні структури та процеси в сучасній Україні /За ред. Ф.М. Рудича. - К., 1995.

  30. Політологія / За ред. О. Бабкіної, В. Горбатенка. - К., 1998.

  31. Політологія. Кінець XIX - перша половина XX ст.: Хрестоматія / За ред. О. І. Семківа. - Львів, 1996.

  32. Політологія: Підручник / І.С. Дзюбко, К.М. Левківський, В. Андрущенко та ін. - К., 1998.

  33. Політологія: Підручник/ За загальною редакцією проф. Кременя В.Г., проф. Горлача М.І. - Харків: Друкарський центр „Єдінорог”, 2002.

  34. Політологія. Підручник / За заг. Ред. Ю.І.Кулагіна, В.І.Полуріза., К., 2002.

  35. Потульницький В. Історія української політології. - К., 1992.

  36. Потульницький В. Нариси з української політології. - К., 1994.

  37. Потульницький В. Теорія української політології. - К., 1993.

  38. Правова держава / За ред. Ю.С. Шемшученка. - Bип. 7. - К., 1996.

  39. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Українсь­кої держави. - К., 1995.

  40. Почепцов Г. Имиджмейкер. - К., 1995.

  41. Почепцов Г. Тоталитарный человек. - К., 1994.

  42. Почепцов Г. Теорія комунікації. - К., 1996.

  43. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права. - К., 1993.

  44. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. - К., 1996.

  45. Рябов С. Г., Томенко М. В. Основи теорії політики. - К., 1996.

  46. Санистебан Л. С. Основы политической науки. - М„ 1992.

  47. Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки. К., 1997.

  48. Скиба В.Й. Політологія. Теорія і методика навчального курсу. - К., 1992.

  49. Скиба В.Й., Горбатенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології. - К., 1996.

  50. Ситник О.І. Консерватизм: ґенеза ідей. - Луцьк: "Надстир’я".-2000.

  51. Українська державність у XX столітті: Історико-політологічний аналіз / О. Дергачов (керівник авт. колективу). - К., 1996.

  52. Українська політологія: витоки і еволюція. Навч. посібник / За ред. Ф. М. Кирилюка. - К., 1995.

  53. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. - К., 1995.

  54. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. - К., 1993.

  55. Шляхтун П.П. Політологія. Підручник. – К., 2002.

Словники і довідники

  1. Абетка українського політика. Довідник / М. Томенко (керівник авторського колекти­ву). - К., 1997.

  2. Короткий політологічний словник / За ред. С.Г. Рябова, 3.I. Тимошенко. - К.: РОВО "Укрвузполіграф". 1991.

  3. Мас-медіа України. Довідник. - К., 1995.

  4. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. - К., 1997.

  5. Рябов С.Г. Політологія. Словник термінів і понять. - К., 1996.

  6. Тадевосян Э.В. Словарь-справочник по социологии и политологии. - М., 1996.

  7. Хто є хто в європейській та американській політології?: Малий політол. словник / (Б. Кухта, А. Романюк, М. Поліщук). - Львів, 1995.

  8. Хто є хто в українській політиці. - Bип. 1-2. - К., 1993-1995.

  9. Українська соціальна-політична думка в XX ст.: документи і матеріали / Упо­рядники Т. Гунчак, Р. Солганик. - К., 1993.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ ПОЛІТОЛОГІЇ


Абсентеїзм – байдуже ставлення людей до здійснення своїх громадсько-політичних прав, що найчастіше проявляється в їх ухиленні від участі у голосуваннях.

Абсолютна монархія – форма державного правління, за якої політична вла­да повністю зосереджена в руках керівника держави (монарха) і передається у спадок.

Авторитаризм – політичний режим, який характеризується значною кон­центрацією влади в руках однієї особи або групи, а також обмеженням або звуженням політичних прав і свобод громадян та їх об'єднань тощо.

Анархізм – течія в суспільно-політичній думці, головним принципом якої є заперечення держави і будь-якої влади.

Блок політичний – тимчасова або постійна угода, союз, об'єднання партій, громадських організацій, групи людей для спільних дій з метою досягнення політичної мети (перемога на виборах, захист певних ідей тощо).

Виборча система – сукупність передбачених законом виборчих процесів, по­в'язаних із формуванням органів влади.

Влада – 1) спроможність, право, можливість суб'єкта політики нав'язувати власну волю, розпоряджатися іншими людьми, суспільними групами за допо­могою закону, авторитету, насильства, примусу тощо; 2) система керівних (державних) органів.

Гегемонія – керівна роль будь-якої групи, партії, класу, держави тощо.

Громадська організація – добровільне об'єднання громадян для задоволення своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-куль­турних, спортивних та інших спільних інтересів.

Двопартійна система – організація політичного життя, коли дві партії по­чергово беруть участь у здійсненні політичної влади і досягають успіху у ви­борчій боротьбі.

Демагогія – навмисний вплив на почуття і настрої людей з метою ввести їх в оману всілякими привабливими, але неправдивими обіцянками.

Демократія – форма організації та функціонування політичної системи, при якій існують рівні можливості для здійснення прав і свобод кожного чле­на суспільства.

Доктрина – політичне, наукове або інше вчення, система поглядів, політич­на теорія.

Ідеологія – впорядкована гармонійна система поглядів, які відбивають став­лення до суспільної діяльності, спрямованої на закріплення, розвиток чи зміну конкретних суспільних відносин у державі.

Інфантилізм політичний – політична незрілість, нездатність правильно орієнтуватися у політичному житті, що робить людину політичною "іграш­кою" або прирікає її на політичну пасивність.

Коаліція – союз політичних партій, угруповань для спільної участі у вибо­рах або створення спільного (коаліційного) уряду.

Компроміс – готовність поступатися у чомусь заради досягнення згоди з контрагентом.

Консенсус – згода у головному при збереженні розбіжностей у другоряд­них питаннях.

Консерватизм – політична ідеологія, яка орієнтується на збереження й підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Конформізм – пристосовництво, пасивне сприйняття існуючого ладу, пану­ючої думки, брак власної позиції в політиці.

Лібералізм – політична та ідеологічна течія, яка орієнтується на парламент­ський лад, вільне підприємництво, демократичні свободи.

"Макіавеллізм" – спосіб політичної діяльності, який не передбачає опори на морально-етичні норми, а вважає за можливе використання обману, віро­ломства, жорстокості, будь-яких засобів для досягнення мети.

Міжнародна політика – сукупна діяльність держав, їх інститутів, народів, соціальних спільнот та їх організацій, які мають певні політичні цілі у сфері міжнародного життя.

Міжнародні відносини – системна сукупність політичних, економічних, со­ціальних, дипломатичних, правових, воєнних, гуманітарних та ін. зв'язків і відносин між суб'єктами світового співтовариства.

Плюралізм – визнання правомірності та прийнятності існування, здійснення будь-яких інтересів і цілей, що не суперечать правам людини.

Політика – вид людської діяльності, пов'язаний із завоюванням та здійснен­ням влади, насамперед державної влади.

Політична антропологія – наука, яка вивчає залежність політики від біоло­гічних, інтелектуальних, культурних, моральних та ін. якостей людини, а та­кож зворотній вплив політичного процесу на особу.

Політична географія – наука, яка вивчає взаємозв'язок політичних процесів просторовим розташуванням різних держав.

Політична еліта – організована група, яка здійснює політичну владу у суспільстві (правляча еліта) або перебуває в опозиції до правлячої верхівки (контреліта).

Політична історія – наука, яка вивчає політичні теорії, погляди, інститути та політичні події в їх хронологічній послідовності та взаємо­зв'язку.

Політична концепція – це певний спосіб трактування якихось явищ і про­цесів політичної дійсності.

Політична культура – система історично сформованих політичних угрупу­вань, переконань, цінностей, норм, моделей політичної поведінки усіх суб'єктів політичного процесу.

Політична партія – об'єднання громадян – прихильників певної загальнона­ціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та ре­гіонального самоврядування і представництво в їх складі.

Політична програма – короткий чи деталізований виклад основних засад і цілей діяльності, насамперед політичної партії.

Політична психологія – наука, яка вивчає суб'єктивні механізми політичної поведінки, вплив на неї свідомості, підсвідомості, емоцій, волі людини, її ціннісних орієнтацій.

Політична свідомість – відображення соціальними суб'єктами політичної дійсності у різноманітних формах і на різних рівнях її прояву.

Політична стабільність – стан політичної системи, для якої характерна пев­на стійкість, єдність, цілісність, здатність до ефективності та конструктивності.

Політична система суспільства – цілісна, інтегрована сукупність політичних суб'єктів, структур та відносин, що виражає інтереси усіх політичних і со­ціальних сил суспільства.

Політична філософія – це політична наука, яка розробляє ідеали та норма­тивні принципи політичного устрою суспільства, загальні критерії оцінки політики.

Політичне рішення – свідомий вибір суб'єктами політики одного із варі­антів політичних дій, спрямованих на управління соціальними процесами.

Політичний процес – сукупна діяльність суб'єктів політики, завдяки чому забезпечується функціонування та розвиток політичної системи.

Політичний режим – сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, застосовуваних органами влади засобів і методів, сформованих відносин державної влади і суспільства, пануючих форм ідео­логії, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури сус­пільства.

Політичні інститути – сукупність організацій та установ, які упорядко­вують політичні та інші відносини у суспільстві з допомогою матеріаль­них та ідеальних засобів (напр., держава, політичні партії, неформальні об'єднання.

Політичні конфлікти – зіткнення, протиборство різних соціально-політичних сил, суб'єктів політики у їх прагненні реалізувати свої інтереси і цілі, по­в'язані із боротьбою за здобуття влади, її перерозподіл, зміну політичного статусу, а також з політичними перспективами людства.

Політологія – наука про закономірності розвитку політичного процесу, про функціонування політичної системи і влади, про сутність, форми і методи діяльності суб'єктів політики.

Референдум – спосіб прийняття законів та інших рішень із найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян шляхом всена­родного голосування.

Суб'єкт політики – це носій предметно-практичної політичної діяльності, що спричиняє певні зміни в політичних відносинах суспільства.

Тероризм – це рух невеликих, добре організованих підпільних груп, які сис­тематично застосовують збройне насильство з політичною метою.

Толерантність – терпиме ставлення до інтересів і позицій інших сторін при загальній незгоді з ними.

Тоталітаризм це такий політичний режим, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами суспільного життя, фактичною ліквіда­цією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції тощо.
Навчально-методичне видання

Соціально-політичні студії [Текст]: Методичні вказівки до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання.

Комп’ютерний набір і верстка: О. Гончар
Редактор: В. Костюхіна
Дизайн обкладинок: В. Чернецький

Підписано до друку __________ 2017 р.

Формат 60х84/16.

Папір офс. Гарн. Таймс.

Ум. друк. арк. 4 обл. - вид. арк. 3,5.

Тираж 50 прим.

Зам. 919
Редакційно-видавничий відділ

Луцького національного технічного університету



43018 м. Луцьк, вул. Львівська, 75.

Друк – РВВ ЛНТУ
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка