Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Міжнародне право»



Скачати 363.38 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір363.38 Kb.


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

До друку та у світ

дозволяю на підставі

«Єдиних правил», п.2.6.14

Заступник першого

проректора - начальник

організаційно - методичного

управління В.Б.Юскаєв

3291 Методичні вказівки

до самостійної роботи з дисципліни

«Міжнародне право»

для студентів спеціальності 6.030402

«Правознавство»

усіх форм навчання

Усі цитати, цифровий

та фактичний матеріал,

бібліографічні відомості перевірені,

написання одиниць

відповідає стандартам

Укладач С.І.Денисенко

Відповідальний за випуск М.М. Бурбика

Декан факультету А.М. Куліш
Суми

Сумський державний університет

2012

Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Міжнародне право» /укладач С. І. Денисенко. – Суми : Сумський державний університет, 2012. – 30 с.



Кафедра права

Загальні положення
Підготовка висококваліфікованих фахівців-юристів, конкурентоспроможних на ринку праці, а також здатних до компетентної, відповідальної й ефективної діяльності за своєю спеціальністю, неможлива без підвищення ролі самостійної роботи студентів, спрямованої на стимулювання їхнього професійного зростання та виховання творчої активності.

Самостійна робота студента (СРС) – невід’ємна складова підготовки фахівців в університеті. СРС є однією з форм оволодіння навчальним матеріалом поза межами обов’язкових навчальних занять. Її спрямовано на закріплення теоретичних знань, отриманих студентами за час навчання, їх поглиблення, набуття й удосконалення практичних навичок та умінь щодо відповідної спеціальності.

Зміст СРС визначений навчальною програмою дисципліни «Міжнародне право», методичними матеріалами, а також рекомендаціями викладача. Лише у ході самостійної роботи студент має можливість розвинути пізнавальні та виконавчі здібності, пам’ять, самостійне мислення, наполегливість і, головне, виробити вміння самостійного отримання знань.

Під час самостійної роботи краще за все проявляються індивідуальні особливості студента, його здібності та нахили.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, необхідних для вивчення навчальної дисципліни чи окремої теми: підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектами лекцій викладача тощо. Серед них значне місце займають саме методичні матеріали, завдання та вказівки викладача, а також рекомендована спеціальна література та нормативно-правові акти.

Головною метою СРС є пізнання, одержання знань, набуття вмінь і практичних навичок з дисципліни «Міжнародне право».

До сучасних засобів самопідготовки належать опорні конспекти лекцій, підручники, комп’ютерні навчальні програми, Інтернет тощо.

Під час самостійної роботи студенту пропонуються такі види завдань для опанування матеріалу з конкретної теми курсу:

вивчити матеріали теми;

законспектувати самостійно прочитане;

скласти термінологічний словник;

продумати відповіді на запитання для самоконтролю;

підготувати тези виступу під час аудиторного заняття і підготувати реферат за рекомендованими темами.

Для реалізації самостійної роботи у процесі вивчення навчального предмета студенти виконують комплекс завдань різних типів відповідних рівнів складності.


Перелік тем для самостійного опрацювання

Тема 1. Природа та особливості сучасного міжнародного нрава

Тема 2. Норми та принципи сучасного міжнародного права

Тема 3. Суб'єкти сучасного міжнародного права

Тема 4. Відповідальність у міжнародному праві

Тема 5. Територія в міжнародному праві

Тема 6. Право міжнародних договорів

Тема 7. Право зовнішніх зносин

Тема 8. Право міжнародних організацій

Тема 9. Міжнародне гуманітарне право

Тема 10.Мирні засоби вирішення міжнародних спорів

Тема 11.Співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю



Тема 1. Природа та особливості сучасного міжнародного права
ПЛАН

1. Поняття «міжнародне публічне право».

2. Предмет і об'єкт міжнародного права.

3. Основні етапи розвитку міжнародного права.

4. Система та структура сучасного міжнародного права.

5. Джерела та функції міжнародного права.

6. Співвідношення міжнародного приватного права і міжнародного публічного

права.
Ключові поняття


Поняття міжнародного публічного права. Система міжнародного публічного права. Джерела міжнародного публічного права.
Методичні вказівки
Під час вивчення цієї теми необхідно, насамперед, ураховувати ту обставину, що сучасне міжнародне право істотно відрізняється від міжнародного права попередніх історичних етапів розвитку суспільства і становить самостійну правову систему, особливістю якої є те, що у світі не існує спеціально утвореного органу з прийняття норм міжнародного права і що визнання та застосування норм міжнародного права пов'язані з доброю волею основних суб'єктів міжнародного права і такими категоріями, як міжнародна етика та мораль.

Потрібно враховувати те, що норми міжнародного права з'явилися ще задовго до виникнення держав і становили відповідний механізм урегулювання саме відносин між народами та певними людськими спільнотами.

Ця тема має виключно велике значення для вивчення основних категорій та понять сучасного міжнародного права, з’ясування його загальнолюдського значення як надійного інструменту регулювання міжнародних відносин. Значення міжнародного права полягає також у тому, що воно є саме правовим механізмом регулювання міжнародних відносин, надає їм саме правового забарвлення, виключає застосування сили у вирішенні будь-яких конфліктів чи спорів, є гарантом стабільності й передбаченості міжнародних відносин і міжнародної безпеки.

Джерела сучасного міжнародного права становлять основу його системи, і тому їх класифікація і вивчення дасть змогу з’ясувати вплив конкретних джерел на міжнародні відносини і розвиток всієї міжнародно-правової системи в цілому. Особливу увагу під час вивчення джерел міжнародного права необхідно зосередити на принципах міжнародного права та рішеннях і рекомендаціях міжнародних організацій та міжнародних судових органів. Крім цього, потрібно приділити увагу таким видам джерел міжнародного права, як наукові доктрини чи наукові теорії, оскільки у практиці міжнародних відносин суб’єкти міжнародного права ще задовго до набрання чинності міжнародно-правових документів (конвенцій, пактів, угод тощо) широко застосовують на практиці й керуються ними у своїй діяльності.

Необхідно відрізняти міжнародне публічне право від міжнародного приватного права. Останнє регулює цивільно-правові відносини з міжнародним елементом і є, по суті, не міжнародним правом, а частиною національного права різних країн.


Запитання для контролю
1. Що таке міжнародне право?

2. Які відносини є предметом міжнародно-правового регулювання?

3. Що є основним джерелом міжнародного права?

4. Що становить ядро системи міжнародного права?

5. Чим відрізняється міжнародно-публічне право від міжнародно-приватного?


Тема 2. Норми та принципи сучасного міжнародного права
ПЛАН

1. Поняття і структура норми міжнародного права.

2. Класифікація норм у міжнародному праві та механізм їх реалізації.

3. Поняття та кодифікація основних принципів міжнародного права.

4. Принципи, що стосуються підтримання міжнародного миру і безпеки.

5. Принципи, пов'язані з міжнародним співробітництвом держав.


Ключові поняття
Норма міжнародного права. Структура норми міжнародного права. Принципи міжнародного права.

Методичні вказівки
Зазначена тема є однією із ключових, оскільки саме завдяки введенню в міжнародно-правову систему специфічного джерела міжнародного права правові засади у міжнародних відносинах набули сучасного суто правового значення. Під час вивчення цієї теми потрібно враховувати ту обставину, що, з точки зору міжнародного права, під принципами розуміють загальновизнані норми міжнародного права, які носять імперативний (загальнообов’язковий) характер і мають найвищу юридичну силу - всі інші норми міжнародного права повинні узгоджуватись із принципами і не суперечити їм.

Внесення до міжнародно-правої системи принципів міжнародного права пов'язане зі створенням у 1945 р. Організації Об'єднаних Націй, у Статуті якої саме принципам міжнародного права надано силу загальнообов'язкових норм. Для забезпечення цілей ООН до Статуту цієї організації було включено принципи, кількість яких надалі поширилась у загальновизнаних і загальнолюдських документах - Декларації про принципи міжнародного права (1970 р.) та Заключному акті співробітництва і безпеки Європи (Гельсінкі, 1975 p.). Цілі ООН покладені в основу класифікації принципів міжнародного права, які поділяють у теорії міжнародного права на дві групи - основні принципи і загальні принципи міжнародного права Особливістю всіх принципів міжнародного права є те, що всі вони нерозривно пов'язані між собою і розглядаються як одне ціле. Порушення одного з принципів неминуче тягне за собою порушення інших, що, з точки зору сучасного міжнародного права, становить загрозу загальному миру і людству в цілому.

Під час вивчення цієї теми студентам потрібно приділити особливу увагу характерним рисам та особливостям принципів, їх ознакам та якостям, змісту кожного з принципів, також вивчити поняття та структуру норми міжнародного права.

Так, нормою міжнародного права (від лат. norma – правило, зразок, керівне начало) називається правило поведінки, яке визнається державами та іншими суб’єктами міжнародного права як юридично обов’язкове.

Також необхідно врахувати те, що норми міжнародного права створюються самими суб’єктами цієї системи права. Така особливість робить процес нормотворення в міжна­родному праві значно складним порівняно з процесом нормотворення в національному праві окремих держав.


Запитання для контролю


  1. Що називається нормою міжнародного права?

  2. Яку структуру мають норми міжнародного права?

  3. Назвіть принципи сучасного міжнародного права?

Тема 3. Суб'єкти сучасного міжнародного права
ПЛАН

1. Поняття міжнародної правосуб'єктності.

2. Поняття і види суб'єктів міжнародного права.

3. Держави - основні суб'єкти міжнародного права. Правосуб'єктність інших учасників


міжнародного спілкування.

4. Інститут визнання в міжнародному праві.



5. Правонаступництво держав.
Ключові поняття
Міжнародна правосуб'єктність. Держава – як основний субєкт міжнародного права. Міжнародно-правове визнання. Правонаступництво держав
Методичні вказівки
Під час вивчення цієї теми потрібно враховувати ту обставину, що поняття суб'єкта міжнародного права не збігається з поняттям суб'єкта права взагалі, що зумовлює і специфічність поняття правосуб'єктності. В загальній класифікації суб'єктів міжнародного права особливе місце відводиться державам. Держави є основним суб'єктом міжнародного права, оскільки поряд з іншими особливостями кожна держава сама визначає обсяг своєї правосуб'єктності внаслідок її суверенності й, зрештою, саме держави визначають правосуб'ектність інших суб'єктів міжнародного права. Говорячи про державу як суб'єкт міжнародного права, слід вивчити і засвоїти такі інститути, як визнання держав і правонаступництво держав.

Студенти повинні також вивчити ррізноманітність держав суб'єктів міжнародного права й особливості їх правосуб’єктності, зокрема таких суб'єктів, як: федеративні держави і конфедеративні, міста-держави та державоподібні утворення

Що стосується націй і народів, що борються за свою незалежність, то особливість правосуб’єктності цих суб’єктів зумовлюється такими чинниками: наявністю керівних органів, визнання їх боротьби законною і підтримка їхньої боротьби міжнародним співтовариством. Під час вивчення статусу міжнародних організацій як суб'єктів міжнародного права необхідно враховувати правову природу зазначеного суб'єкта, а також цілі та функції, заради яких вони створені.

Особливістю сучасних міжнародних відносин є те, що за певних умов юридичні та фізичні особи можуть розглядатися як суб'єкти міжнародного права, що зумовлює необхідність вивчення цих умов і межі міжнародної правосуб'єктності зазначених суб'єктів правових відносин.

Під час вивчення цієї теми студентам потрібно врахувати те, що інститут визнання - це сукупність міжнародно-правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з виходом на міжнародну арену нових суб’єктів міжнародного права.

Необхідно також зазначити, що під міжнародним правонаступництвом розуміють перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта міжнародного права (правопопередника) до іншого (правонаступника) внаслідок виникнення або припинення існування держави або зміни її території. Правонаступництво вважається одним із найдавніших інститутів міжнародного права.
Запитання для контролю
1. Що таке міжнародна правосуб’єктність?

2. Дайте визначення суб’єкта міжнародного права?

3. Що таке визнання у міжнародному праві?

4. Що називається міжнародним правонаступництвом?



Тема 4. Відповідальність у міжнародному праві
ПЛАН

1. Поняття, підстави і суб'єкти міжнародно-правової відповідальності.

2. Види та форми міжнародної відповідальності.

3. Обставини, що виключають відповідальність держав.

4. Поняття і види міжнародних протиправних дій.

5. Міжнародно-правові санкції.


Ключові поняття

Міжнародно-правова відповідальність. Види міжнародних правопорушень. Міжнародно-правові санкції.

Методичні вказівки
Зазначена тема присвячена самостійній галузі міжнародного права. Інститут міжнародно-правової відповідальності набув правового статусу і реального змісту з утворенням ООН і визнанням міжнародним співтовариством принципів міжнародного права як норм імперативного характеру. Тому під час вивчення теми особливу увагу потрібно звернути на сутність міжнародної відповідальності, класифікацію видів міжнародних правопорушень і безпосередньо види міжнародно-правової відповідальності, перш за все, суб'єктів міжнародного права - держав і міжнародних організацій. Специфічність суб'єктів міжнародного права й особливості сучасного розвитку міжнародних відносин на перший план висувають такий вид відповідальності, як нематеріальна, або політична. Тому у ході вивчення теми основну увагу необхідно приділити видам та особливостям політичної відповідальності й тим наслідкам, які вони породжують. Оскільки реальним суб’єктом відповідальності є держава, то необхідно звернути увагу на особливості відповідальності міжнародних організацій як об'єднанню держав. Щодо відповідальності фізичних осіб, то тут потрібно зосередити увагу па понятті злочину міжнародного характеру, класифікації складів злочинів і порядку притягнення до кримінальної відповідальності окремих осіб.

Під час вивчення цієї теми студентам необхідно також врахувати те, що до міжнародно-правових санкцій відносять головним чином за­соби примусу, що застосовуються міжнародними організа­ціями або державами до держав, які здійснили найтяжчі міжнародні правопорушення.
Запитання для контролю
1. Що таке міжнародно-правова відповідальність?

2. Які існують види та форми міжнародної відповідальності?

3. Що таке міжнародно-правові санкції?
Тема 5. Територія в міжнародному праві
ПЛАН

1. Поняття та класифікація територій.

2. Державна територія, її основні ознаки. Державні кордони.

3. Правові підстави, способи змін державних територій.

4. Міжнародно-правові режими Арктики, Антарктики.

5. Правові режими міжнародних рік, каналів, проток.

6. Міжнародне повітряне право.

7. Міжнародне космічне право.


Ключові поняття

Поняття території. Види територій у міжнародному праві. Правовий режим міжнародних рік, каналів, проток. Поняття міжнародного космічного права. Поняття міжнародного повітряного права.
Методичні вказівки
Територія держави є обов'язковим атрибутом держави як суб'єкта міжнародного права. Територія держави була і, на жаль, ще й досі залишається основним об'єктом зазіхань з боку інших держав і причиною багатьох конфліктів міждержавного характеру. Тому міжнародно-правові проблеми статусу і долі державної території постійно в полі зору міжнародного співтовариства й основної міжнародної організації – ООН. Вивчаючи цю тему, студенти повинні засвоїти поняття державної території і сутність верховенства держави в межах своєї території. Особливу увагу необхідно приділити правовим підставам набуття і зміни державної території, правовій базі визначення статусу складових частин території. Щодо державних кордонів, то потрібно звернути увагу на поняття державного кордону, існуючі види державних кордонів, способи та порядок їх визначення та встановлення. Заслуговує на увагу правовий статус нейтральних зон та демаркаційних кордонів.

Міжнародне співтовариство за сучасних умов великого значення надає правовому статусу міжнародних територій, а також територіям зі змішаним режимом. Тому під час вивчення зазначених питань потрібно звернути увагу на правовий статус міжнародних річок (Дунай, Конго, Дніпро, Міссісіпі), міжнародних проток (Дарданели, Босфор), міжнародних каналів (Суецький, Панамський), особливості правового статусу відкритого моря, повітряного простору над ним, Арктики й Антарктики, космічного і повітряного простору.
Запитання для контролю
1. Що таке територія в міжнародному праві?

2. Які існують види територій у міжнародному праві?

3. Що таке територія зі змішаним режимом?

4. Що таке територіальне море (або територіальні води)?

5. Які існують види міжнародних рік?

5. Що містять у собі космічні простори?



Тема 6. Право міжнародних договорів
ПЛАН

1. Поняття і джерела права міжнародних договорів.

2. Поняття, види і структура міжнародного договору.

3. Основні стадії укладення міжнародного договору.

4. Цілі припинення дії договорів. Недійсність міжнародних договорів.

5. Виконання і тлумачення міжнародних договорів.


Ключові поняття
Поняття права міжнародних договорів. Поняття та види міжнародного договору. Основні стадії укладання міжнародних договорів.

Методичні вказівки
Право міжнародних договорів - основна і ключова галузь сучасного міжнародного права. Система сучасною міжнародного права бере початок саме із цієї галузі. Пo-пеpшe, це одна з найдавніших галузей міжнародного права і, по друге, це універсальна галузь міжнародного права, оскільки цією галуззю регулюється одна з найважливіших сфер міжнародних відносин, а саме відносини, пов'язані з порядком і процедурою укладання міжнародних договорів, їх виконанням, механізмом забезпечення виконання та відповідальності в разі порушення умов договору. Зазначене зумовлює важливість і складність зазначеної теми.
Під час вивчення цієї теми потрібно враховувати ту обставину, що будь-які відносини між суб'єктами міжнародного права здійснюються через міжнародні договори, тому міжнародний договір є, по-перше, правовою основою взаємовідносин між суб'єктами, по-друге, міжнародний договір є офіційним документом, у якому фіксуються взаємні права й зобов’язання суб'єктів, по-третє, міжнародний договір є найважливішим джерелом міжнародного права і, зрештою, поряд з іншими є одним із найважливіших механізмів створення норм права. Зазначені моменти об’єктивно зумовили прийняття міжнародним співтовариством низки кодифікаційних актів, серед яких провідне місце посідає Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р.

Вивчення питання про суб'єкти міжнародного права пов'язане і такими категоріями, як сторона й учасник договору, а також правосуб'єктність та повноваження на укладання договору, оскільки не будь-який суб'єкт міжнародного права може укладати той чи інший договір, а обсяг повноважень може бути підставою для визнання договору недійсним. Під час укладання договорів виділяють три стадії, а саме: прийняття тексту договору, встановлення автентичності тексту і згода на обов'язковість договору. Особливістю кожної стадії є те, що по її завершенні для сторін наступають конкретні юридичні наслідки прийняття тексту договору, це означає, що вносити в текст будь-які зміни не можна; встановлення автентичності тексту означає, що різномовні тексти юридично і за змістом рівнозначні - сприймаються однаково; згода на обов'язковість договору може бути виражена будь-яким способом (підписання, приєднання, заява, ратифікація, прийняття тощо) і тягне за собою дії суб'єктів відповідно до положень договору незалежно від його чинності.

Принципово важливе значення під час вивчення теми мають проблема тлумачення міжнародного договору й аналіз існуючих способів тлумачення, а також умови дійсності договору і підстави припинення дії міжнародного договору, оскільки припинення або призупинення дії міжнародного договору звільняє суб'єктів договору від виконаніія взаємних (або односторонніх) зобов'язань.

З правом міжнародних договорів пов'язаний інститут депозитарію, під час вивчення якого особливу увагу потрібно приділити статусу депозитарію, його функціям і повноваженням, а також процедурі реєстрації та опублікування міжнародного договору як однієї з умов гласності у міжнародних відносинах.
Запитання для контролю
1. Дайте визначення права міжнародних договорів.

2. Які існують види міжнародних договорів?

3. Що відносять до структури міжнародного договору?

4. Які основні стадії укладання міжнародних договорів?



Тема 7. Право зовнішніх зносин
ПЛАН

1. Поняття та джерела права зовнішніх зносин.

2. Система органів зовнішніх зносин.

3. Дипломатичні представництва: поняття, види, функції.

4. Початок та закінчення дипломатичної місії. Дипломатичні імунітети та привілеї.

5. Консульські представництва: види та функції.



6. Правовий статус спеціальних місій, представництв держав при міжнародних
організаціях.
Ключові поняття
Поняття зовнішніх зносин. Система органів зовнішніх зносин. Дипломатичне представництво. Консульське представництво. Початок та закінчення дипломатичної місії. Дипломатичні імунітети та привілеї.
Методичні вказівки
Дипломатичне та консульське право становлять одну з найдавніших і провідних галузей міжнародною публічного права. Оскільки через дипломатичні представництва і консульські установі реалізується зовнішньополітичний курс держав, які самі визначають цей курс, з їх доброї волі встановлюються і здійснюються міжнародні відносини і кожна держава сама визначає систему органів зовнішніх зносин, їх компетенцію і напрямки діяльності, у ході вивчення зазначеної теми потрібно враховувати ту обставину, що дипломатичні та консульські зносини впорядковуються не лише нормами міжнародною права, а й значною мірою національним законодавством держав. Тому цілком виправдано в літературі й науці міжнародного права використовується поняття "право зовнішніх зносин", яке становить невід'ємну сукупність норм національного і міжнародного права. З урахуванням цього система органів зовнішніх зносин держав складається:

  1. з органів, які визначають зовнішньополітичний курс, основі зовнішньої політики держави (парламент, уряд і зовнішньополітичне відомство);

  2. із конституційних органів зовнішніх зносин, які безпосередню реалізують і втілюють у життя зовнішньополітичний курс держави (президент, голова уряду, міністр зовнішньополітичного відомства);

  3. із закордонних органів зовнішніх зносин, тобто таких органів, що знаходяться і функціонують за межами зазначеної держави (посольства, консульства, представництва при міжнародних організаціях, торгові представництва, спеціальні місії).

Отже, система органів зовнішніх зносин держави досить складна й велика і правовий стагус кожного органу цієї системі визначається нормами міжнародного права. З точки зору саме міжнародного права, теоретичний і практичний інтерес становить вивчення функцій закордонних органів зовнішніх зносин, оскільки їхня діяльність урегульована переважно нормами міжнародного права. Виходячи з функціонального призначення закордонних органів зовнішніх зносин, визначаються і їхній статус, а також функції, компетенція, повноваження, привілеї та імунітети, внутрішня структура.

Під час вивчення цієї теми студентам потрібно засвоїти порядок: призначення голови дипломатичного представництва і голови консульської установи, відмінності процедурного та міжнародно-правового характеру. Необхідно також звернути увагу на обсяг та характе привілеїв та імунітетів як дипломатичних представництв і консульських установ, так і на обсяг та характер привілеїв та імунітетів персоналу дипломатичних представництв і консульських установ.

Належне вивчення зазначеної теми ґрунтуватиметься на опрацюванні відповідних розділів Конституції України, а також першоджерел міжнародного права - міжнародних конвенцій з дипломатичних і консульських зносин (Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 p., Віденської конвенції про консульські зносини 1963 p., Віденської конвенції про представництва держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 p.).

Запитання для контролю
1. Дайте визначення права зовнішніх зносин.

2. З чого складається система органів зовнішніх зносин?

3. Що таке дипломатичне представництво?

4. Що таке консульське представництво?

5. Дайте визначення дипломатичних привілеїв та імунітетів.

Тема 8. Право міжнародних організацій
ПЛАН
1. Поняття, ознаки, правосуб'єктність міжнародних організацій.

2. Види міжнародних організацій.

3. ООН: система органів, функції, повноваження. Спеціалізовані установи ООН.

4. НАТО.


5. Регіональні організації.

6. Європейський Союз. Правова природа актів ЄС.


Ключові поняття
Поняття міжнародної організації. Види міжнародних організацій. Спеціальні установи ООН. НАТО. Європейський Союз.
Методичні вказівки



Право міжнародних організацій - ще зовсім молода галузь міжнародного права, однак важливість і роль міжнародних організацій за сучасних умов міжнародних відносин настільки зросли, що ця галузь посіла одне з провідних місць у системі сучасного міжнародного права. Так само і міжнародні організації - відносно молоді суб'єкти міжнародного права, які відіграють подекуди вирішальне значення у міжнародних відносинах і міжнародній політиці тих чи інших держав. Будь-яка міжнародна організація створюється для певних цілей, для досягнення суб'єктами міжнародного права певної мети, і тому класифікація міжнародних організацій, виявлення їх предметів ведення, функцій і компетенції дають змогу предметно з'ясувати вплив міжнародних організацій на розвиток міжнародних відносин, сприяння забезпеченню правопорядку в міжнародній сфері, дотримання загальних основ миру і безпеки у світі. Тому під час вивчення цієї теми особливу увагу необхідно приділити такій універсальній і впливовій міжнародній організації, як ООН, її головним органам, а також спеціалізованим установам ООН.

Великого значення в сучасних міжнародних відносинах набувають регіональні міжнародні організації, такі як Рада Європи, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Ліга Арабських держав тощо, що зумовлює потребу більш глибокого вивчення статусу і функцій цих організацій. Важливість вивчення регіональних організацій (наприклад, Рада Європи та ОБСЄ) зумовлюється тим, що Україна як незалежна держава є повноправним членом багатьох із них, що позначається як на внутрішній, так і на зовнішній її політиці.
Запитання для контролю
1. Дайте визначення права міжнародних організацій.

2. Які існують види міжнародних організацій?

3. Які існують спеціальні установи ООН?

Тема 9. Міжнародне гуманітарне право
ПЛАН
1. Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів).

2. Механізми забезпечення, захисту прав та свобод людини.

3. Учасники збройних конфліктів. Режими воєнного полону та воєнної окупації.

4. Початок війни і закінчення війни. Їх правові наслідки.

5. Заборона та обмеження визначених засобів і методів ведення війни.

6. Нейтралітет у війні. Ведення морської війни.


Ключові поняття
Поняття гуманітарного права. Поняття міжнародного збройного конфлікту. Комбатанти. Некомбатанти. Початок та закінчення війни. Капітуляція. Заборонені засоби ведення війни. Нейтралітет у війні.
Методичні вказівки
Під час вивчення даної теми студентам необхідно засвоїти поняття Міжнародного гуманітарного права, яке називають також правом війни, або правом збройних конфліктів, що містить ретельно розроблені норми, спрямовані на обмеження наслідків збройного конфлікту.

У своєму сучасному вигляді право війни склалося в цілому під впливом християнського віровчення і рицарства, розвитку військової думки в ході воєн, які вели між собою європейські народи після появи в Європі сучасної державної системи. Воно знаходило своє втілення в указах, що видавалися державами своїм арміям. Ці укази передбачали дотримання правил поведінки військ по відношенню до супротивника. Крім того, командувачами армій укладалися двосторонні акти (картелі, капітуляції, перемир`я), для того щоб можна було потурбуватися про поранених та обмінятися військовополоненими. Схожий характер таких угод привів до появ звичайних норм права. Праці різних авторів у сфері міжнародного та державного права, зокрема Гроція і Ваттеля, внесли вагомий внесок у справу становлення звичайного права.

Проте лише в ХІХ столітті, коли війни велися величезними державними арміями, що використовували нові й усе більш руйнівні види зброї, коли на полі бою почало залишатися жахлива кількість покинених поранених, виникло право війни, що базується на багатосторонніх конвенціях. Не випадково це сталося в той час, коли в державах західного світу першорядного значення почали набувати загальні принципи, що стосуються прав людини. Вирішальну роль у виникненні такої тенденції зіграла Женевська конвенція 1864 р. про покращання участі поранених і хворих воїнів під час сухопутної війни. Оскільки вона зобов`язувала Високі Договірні Сторони однаково ставитися як до своїх поранених, так і до поранених противника, думка про те, що у людини завжди і за будь-яких обставин є певні права, знайшла в ній досить чітке вираження.

Члени Женевського Комітету ( що згодом став Міжнародним Комітетом Червоного Хреста), які були ініціаторами цієї Конвенції, спрямували потім свої зусилля на подальший розвиток міжнародного гуманітарного права. Упродовж декількох наступних десятиліть були прийняті положення, що забезпечували захист інших категорій осіб, а саме: поранених, хворих та осіб, що зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі (в 1899 р.), військовополонених (в 1929 р.) і цивільних осіб (в 1949 р.). Конвенції переглядалися в 1906,1929 і 1949р., а в 1977 р. були прийняті два Протоколи, які доповнювали чотири Конвенції 1949 р.

У той час як женевські конвенції торкаються захисту осіб, що потрапили до рук противника (поранених, хворих, військовополонених, цивільних осіб), Гаагські конвенції 1899 і 1907рр. намагаються в першу чергу встановити правила ведення воєнних операцій. Вони обмежують право воюючих держав піддавати нападу конкретних осіб та об`єкти і забороняють використання певних методів і засобів ведення бою під час війни. Деякі із цих принципів знайшли підтвердження і розвиток у двох додаткових протоколах 1977 р. до Женевських конвенцій.

На завершення необхідно особливо підкреслити той факт, що гуманітарні конвенції отримали більш широке визнання у світі, ніж конвенції з прав людини. І держави до недавнього часу - значною мірою і тепер - зацікавлені в тому, щоб правила збройних конфліктів існували окремо. Це свідчить про непересічне значення МГП, поки існують на землі війни та ведуться бойові дії.



Запитання для контролю
1. Дайте визначення поняття міжнародного гуманітарного права.

2. Що таке міжнародний збройний конфлікт?

3. Хто належить до комбатантів?

4. Хто належить до не комбатантів?

5.Які існують заборонені засоби війни?

6. Які міжнародні договори становлять основу сучасного гуманітарного права?



Тема 10. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
ПЛАН
1. Поняття і міжнародно-правове забезпечення мирних засобів розв'язання міжнародних спорів.

2. Переговори, консультації, добрі послуги та посередництво.

3. Обстеження і примирення.

4. Міжнародна судова процедура.



Ключові поняття
Поняття міжнародного спору. Переговори, консультації, добрі послуги та посередництво. Обстеження і примирення. Міжнародна судова процедура.
Методичні вказівки
Під час вивчення цієї теми студентам потрібно враховувати те, що мирні засоби - це єдиний правомірний спосіб вирішення спорів і розбіжностей між державами. Безпосередні переговори і консультації, у тому числі на вищому рівні, є основними засобами вирішення міжнародних спорів. Основними джерелами мирних засобів розвязання міжнародних спорів є:

• конвенція "Про мирне вирішення міжнародних суперечок" 1907 р.;

• Статут ООН 1945 р.;

• Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.;

• принципи врегулювання спорів та Положення процедури НБСЄ з мирного врегулювання спорів 1991 р.

Запитання для контролю


  1. Що таке міжнародний спір?

  2. Які існують основні джерела мирних засобів розв’язання міжнародних спорів?

  3. Що таке переговори?

  4. Що таке добрі послуги та посередництво?

  5. Назвіть основні міжнародні судові органи?


Тема 11. Співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю
ПЛАН
1. Міжнародно-правове забезпечення співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю.

2. Основні форми міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю.

3. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол).

4. Правова допомога у кримінальних, цивільних справах.

5. Інститут екстрадиції у міжнародному праві та його застосування в Україні.
Ключові поняття
Основні форми міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол).
Методичні рекомендації
Під час вивчення цієї теми необхідно виходити з того, що сучасне міжнародне право розглядає фізичну особу як суб'єкт міжнародного права поряд із міжнародно-правовим захистом прав і свобод людини в разі скоєння особою кримінального злочину міжнародного характеру. Отже, злочини (кримінальні) міжнародного характеру - особлива категорія, яка міжнародним співтовариством розглядається як надзвичайно небезпечна. Тому студентам потрібно звернути увагу на рекомендації комісії міжнародного права ООН щодо класифікації видів злочинів міжнародного характеру і міжнародно-правові зобов'язання держав у цій сфері. Особливістю співробітництва держав у боротьбі з міжнародною кримінальною злочинністю є те, що це співробітництво базується на “Хартії прав людини ”, в якій процесуальні права людини досить детально регламентовані. Таким чином, реальність й ефективність співробітництва держав у боротьбі з кримінальною міжнародною злочинністю є, так би мовити, продовженням співробітництва в галузі прав і свобод людини. Тобто цей напрямок співробітництва (злочинність) міжнародним співтовариством розглядається як обов'язковий. 3 урахуванням цього студенти мають знати найпоширеніші форми співробітництва і надання державами одна одній правової допомоги у будь-якій сфері. Особливої уваги потребує cпівробітництво у боротьбі з такими вкрай небезпечними злочинами, як міжнародний тероризм, піратство, нелегальний обіг наркотичних та психотропних речовин, нелегальний продаж радіоактивних речовин, захоплення заручників. Особливу увагу студентам необхідно приділити двосторонньому співробітництву, і певну допомогу у вивченні цього питання нададуть договори, стороною яких є Україна. Тексти таких договорів опубліковано у Відомостях Верховної Ради України.

Запитання для контролю
1. Назвіть основні форми міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю.

2. Що таке Інтерпол?



Список рекомендованих джерел
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради України. - 1990. - № 31. - Ст. 429.
3.Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967р.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://luna.com.ua/why/space/


4. Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об'єктами, від 1972 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_126
5. Статут ООН 1945 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_010
6. Рішення від 24 травня 1980 року Міжнародного суду ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/homepage/ru/summary.php
7. Конвенція ООН з морського права 1982 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/lawsea.shtml
8. Женевская конвенция «О защите гражданского населения во время войны» от 12.08.1949 г.// Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИФРА . М, 1999. – С. 453 - 467.

9. Женевские конвенции, касающиеся защиты жертв международных вооруженных конфликтов, от 12.08.1949 г.// Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИФРА. М, 1999. – С. 468 - 486.

10. Дополнительные протоколы к Женевским конвенциям от 12.08.1949 г. (Протокол I, касающийся защиты жертв международных вооруженных конфликтов, и Протокол II, касающийся защиты жертв вооруженных конфликтов немеждународного характера) // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИФРА. М, 1999. – С. 468-507.

11. Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12.08.1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.allbusiness.ru/BPravo/DocumShow_DocumID_36611.html
12. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_048
13. Анцелевич Г. О., Покрещук О. О., Міжнародне публічне право : підручник. - К. : Алерта, 2005. - 424 с.
14. Міжнародне право: підручник / за заг. ред. В. А. Ліпкана - К. : КНТ, 2009. - 752 с.
15. Міжнародне право: Основні галузі : підручник / В. Г. Буткевича. - К. : Либідь, 2004. - 816 с.
16. Міжнародне право: навч. посібник /за ред М. В. Буроменського. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 336 с.
17. Міжнародне право: посібник для підготовки до іспитів. – К. : Вид-во ПАЛИВОДА А. В., 2004. – 2002 с.
18. Международное публичное право: учеб. / Ануфриева Л. П., Бякишев К.А., Моисеев Е. Г., Устинов В. В. и др.; отв. ред.

К. А. Бякишев. – 5-е изд., перераб. и доп.- М. : Проспект, 2010. - 1008 с.


19. Дмитрієв А. І., Мацко А. С., Муравйов В. І. Міжнародне публічне право. Практикум : навч. посібник / відп. ред. Шемшученко Ю. С., Губерський Л. В. - стер. вид. - К. : Юрінком Інтер, 2001.- 350 с.
20. Мацко А. С. Міжнародне право : навчальний посібник. - 2-ге вид., перероб., доп. - К. : МАУП, 2005. - 232 с.

Навчальне видання



Методичні вказівки

до самостійної роботи з дисципліни

«Міжнародне право»

для студентів спеціальностей 6.030402

«Правознавство»

усіх форм навчання
Відповідальний за випуск В. І. Горевий

Редактор Н. А. Гавриленко

Комп’ютерне верстання С. І. Денисенка

Підписано до друку 06.09.2012, поз.

Формат 60 x 84 Ум. друк. арк.1,74.Обл.- вид. арк. 1,47. Тираж. 30 пр. Зам. №

Собівартість видання грн. коп.


Видавець і виготовлювач

Сумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м.Суми, 40007



Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка