Методичні вказівки до практичних занять з терапевтичної стоматології для студентів ІІІ курсу



Сторінка9/11
Дата конвертації05.03.2017
Розмір2.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: „Квітучий” (генералізований) карієс. Клініка, діагностика, диференційна діагностика, особливості лікування. Вторинний карієс депульпованих і недепульпованих зубів. Клініка, діагностика, диференційна діагностика, особливості лікування.
Мета заняття: ознайомитись з клінічними проявами «квітучого» карієсу, вторинного карієсу депульпованих і недепульпованих зубів. Навчитись діагностувати та проводити лікування даної патології.

Коротка характеристика теми
Найгостріший, квітучий карієс часто виникає в ослаблених різними захворюваннями дітей. У дорослих може розвинутись як ускладнення після видалення слинних залоз, променевої терапії, при діабеті: внаслідок відсутності слини розвивається ксеростомія – „сухий рот”. У таких випадках різко порушуються процеси ремінералізації твердих тканин зубів ротовою рідиною, що й призводить до виникнення найгострішого карієсу. Можливим є виникнення найгострішого карієсу в осіб із значним зниженням загальної реактивності організму – при лейкозах, колагенозах, туберкульозі, СНІДі та ін. внаслідок відсутності інгібуючого впливу захисних факторів ротової порожнини на мікрофлору зубної бляшки. Для цього карієсу характерні дуже швидкі (в межах 2-5 тижнів) виникнення та подальший розвиток каріозних уражень. До того ж, часто відзначається множинне ураження багатьох зубів з утворенням декількох, часто атипових, порожнин на коронці одного зуба. Емаль на ділянках ураження дуже демінералізована, крейдоподібного кольору, дентин розм’якшений, хрящоподібний, легко знімається шарами і видаляється екскаватором. Каріозні ураження прогресують, дуже швидко переходячи стадії розвитку від початкового до глибокого карієсу з подальшим виникненням ускладнень – пульпіту та періодонтиту.

Для патоморфологічної картини цього карієсу характерні переважання явищ деструкції та демінералізації твердих тканин із практично повною відсутністю утворення захисних шарів прозорого та вторинного дентину. Клінічний варіант найгострішого карієсу з множинним ураженням зубів має назву квітучого карієсу.

Лікувальна тактика при квітучому карієсі має певні особливості:

1)якщо невідомі причини виникнення найгострішого карієсу, обов’язковим є загальне обстеження та консультації з відповідними спеціалістами для встановлення загальносоматичної патології;

2)лікування треба починати з зубів з найбільшими каріозними порожнинами, оскільки є загроза виникнення пульпіту;

3)слід намагатись опрацювати в кожне відвідування якомога більше каріозних порожнин, не обов’язково пломбуючи їх одразу постійними матеріалами, більш виправданою є методика двосеансного лікування карієсу з використанням одонтотропних паст, які стимулюють відкладення замісного дентину;

4)для постійних пломб рекомендується застосовувати матеріали, які мають антимікробні властивості та хорошу хімічну адгезію до тканин зуба;

5)для пацієнтів з найгострішим карієсом обов’язковим є дотримання суворої гігієни ротової порожнини, їм призначаються засоби загального лікування карієсу, рекомендують схему профілактичних заходів.

Під вторинним карієсом мають на увазі нові каріозні ураження, які локалізуються поруч з пломбою у раніше лікованих зубах. Причиною його є утворення мікротріщин між пломбою і твердими тканинами зуба, в які проникають бактерії, що сприяють виникненню нових каріозних дефектів по краю пломби в емалі і дентині.

При цьому утворюється ураження з характерними гістологічними ознаками карієсу. При наявності мікротріщин виникає порожнинне ураження стінки. На дентино-емалевій межі розвивається дентинне каріозне ураження.

Вторинний карієс, який виникає під пломбою, на рентгенограмі виявляється смужкою просвітлення між контурами пломби та дентином. Такий карієс ще називають рецидивним

У депульпованих зубах каріозний процес відбувається інакше, ніж у зубах з живою пульпою, при мікроскопічному дослідженні шліфів девітальних зубів, утворення вторинного дентину не спостерігається, але визначаються дегенеративні зміни у ньому.

Об’єктивно: депульповані зуби змінені в кольорі, без блиску, зондування не болюче, реакція на холодну воду відсутня, ЕОД більше 100 мкА, на рентгенограмі кореневі канали виповнені пломбувальним матеріалом, що дає можливість оцінити якість їхнього пломбування .

Діагностувати вторинний карієс на ранніх стадіях його розвитку можна за допомогою трансілюмінаційного дослідження і з використанням барвників. Часто вторинний карієс розвивається при гострому і найгострішому перебігу карієсу. Ознаки вторинного карієсу з’являються як правило через 3-12 місяців після лікування.

Вторинний карієс виникає через неповне видалення уражених тканин, формування порожнини нераціональної форми, недостатнє висушування каріозної порожнини, неправильне накладання ізолюючої прокладки а також внаслідок недостатньої гігієни рота, нераціонального харчування, відсутності місцевої ремінералізуючої та загальної терапії карієсу у осіб з низькою резистентністю емалі та схильних до найгострішого перебігу карієсу.

Скарги при найгострішому і квітучому карієсі можуть бути на: несподіваний злам коронки зуба, появу нових уражень, випадіння старих пломб. В анамнезі таких пацієнтів нещодавно перенесені гострі інфекційні хвороби, цукровий діабет, променева терапія, ендокринна патологія, хвороби крові, зміна місця проживання, стресові ситуації. В слині – зниження активності лізоциму, імуноглобулінів, зниження кількості лужної фосфатази.



Контрольні питання поточного матеріалу


  1. Причини виникнення найгострішого карієсу.

  2. Клінічні прояви найгострішого карієсу.

  3. Патоморфологічні зміни твердих тканин при найгострішому карієсі.

  4. Особливості лікувальної тактики при квітучому карієсі.

  5. Які лікувальні та пломбувальні матеріали слід використовувати в терапії найгострішого карієса?

  6. Дані об’єктивного обстеження пацієнтів з вторинним карієсом депульпованого зуба.

  7. Методи діагностики вторинного карієсу.

  8. Особливості лікування вторинного та рецидивного карієсу.


Орієнтовні тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Першопричиною утворення вторинного карієсу є:

А. Погана гігієна порожнини рота

В. Неправильний вибір пломбувального матеріалу

С. Утворення мікротріщин між пломбою і твердими тканинами зуба

D. Ослаблення хворобами організму пацієнтів

Е. Депульпація зубів


2. Ознаками депульпованого зуба є:

А. Рухомість зуба

В. Зміна в кольорі, втрата блиску, відсутня реакція на холодну воду, не болюче зондування, ЕОД більше 100 мкА

С. Наявність пломби, ЕОД 45 мкА

D. Зміна кольору пломби

Е. Зміни в рентгенограмі, ЕОД 60 мкА


3. Множинний карієс розвивається протягом 2-5 тижнів і швидко прогресує, називається:

А. Квітучий карієс

В. Ускладнений карієс

С. Стаціонарний карієс

D. Гострий карієс

Е. Рецидивний карієс


4. Одночасне ураження каріозним процесом понад 10 зубів називається:

А. Карієс рецидивний

В. Карієс поодинокий

С. Кар蜺єс нетиповий

D. Карієс гострий

Е. Множинний карієс


5. Пацієнт К., 37 років звернувся у клініку зі скаргами на часткове випадіння пломби у 36 зубі, інші скарги відсутні. Об’єктивно: у 36 зубі пломба частково збережена, зуб змінений у кольорі, перкусія неболюча. Яка тактика лікаря?

А. Допломбувати зуб

В. Повністю зняти пломбу і поставити нову

С. Скерувати пацієнта на рентгенографію

D. Рекомендувати ортопедичне лікування

Е. Провести відбілювання зуба і запломбувати


6. Рецидивний карієс виникає внаслідок

А. Неправильного вибору пломбувального матеріалу

В. Розсмоктування підкладки

С. Полімеризаційної усадки матеріалу

D. Неповної некректомії дна каріозної порожнини

Е. Неправильного формування каріозної порожнини


7. Який матеріал слід використати для пломбування каріозних порожнин V класу за Блеком у пацієнта з квітучим карієсом ?

А. Амальгаму

В. Композит світлового твердіння

С. Композит хімічного твердіння

D. Склоіономерний цемент

Е. Полікарбоксилатний цемент


8. Яку лікувальну пасту слід обрати для тимчасового пломбування каріозних порожнин у пацієнта з квітучим карієсом?

А. Пластикостимулюючу

В. Склерозуючу

С. Бактерицидну

D. Муміфікуючу

Е. Протизапальну


9. Який матеріал найкраще використати для тимчасового пломбування каріозних порожнин у пацієнта з квітучим карієсом?

А. Дентин-пасту

В. Водний дентин

С. Йодоформну пасту

D. Евгенол-тимолову пасту

Е. Фтористий лак


10. Тактика лікаря-стоматолога при діагностуванні у пацієнта рецидивного карієсу:

А.Заміна пломби без препарування каріозної порожнини

В. Допломбовування порожнини аналогічним матеріалом

С. Заміна пломби з повним препаруванням каріозної порожнини

D. Оперативного втручання не потребує

Е. Накладання дентин-пасти


11. Рентгенологічною ознакою вторинного карієсу є:

А. Зміна контурів пломби

В. Смужка просвітлення між контуром пломби та дентином

С. Деструкція міжальвеолярних перегородок

D. Змін немає

Е. Розширення періодонтальної щілини


12. Вторинний карієс це:

А. Нове каріозне ураження, яке локалізується поряд з пломбою у раніше лікованих зубах

В. Декілька каріозних порожнин в одному зубі

С. Зміна кольору пломби

D. Квітучий карієс

Е. Множинний карієс


13. Упацієнтки на фоні захворювань ШКТ спостерігається гіпосалівація протягом місяця. 2 тижні тому з’явились болі при вживанні кислого і солодкого на верхній щелепі. Об’єктивно: на вестибулярній та оральній поверхнях 14, 13, 12, 11, 21, 22, 23, 24 зубів поверхня емалі шорстка, крейдоподібно змінена, з вогнищами розм’якшення посередині. Гігієна рота незадовільна. Індекс КПВ – 15. Поставити діагноз.

А. Множинний карієс

В. Гострий поверхневий карієс

С. Некроз емалі

D. Квітучий карієс

Е. Гіпоплазія емалі


14. У чоловіка 35 років скарги на косметичний дефект у фронтальній ділянці, наявність порожнини. Об’єктивно: 11 змінений у кольорі, тьмяний, каріозна порожнина ІІІ класу за Блеком, реакція на холодну воду відсутня. Рентгенологічно: кореневий канал запломбований до верхівки. Ймовірний діагноз:

А. Хронічний періодонтит 11 зуба

В. Хронічний пульпіт11 зуба

С. Вторинний карієс 11 зуба

D. Рецидивний карієс 11 зуба

Е. Глибокий карієс 11 зуба


Рекомендована література:


    1. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина). – Т. 1. – Полтава: Дивосвіт, 2005. – 392 с.

    2. Терапевтична стоматологія: Підручник. – У 4 томах / М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін. – К.: Здоров’я, 2004. – Т.2. – 400 с.

    3. Терапевтическая стоматология: Учебн. Пособие / Под ред. проф. Л.А.Дмитриевой. – М.: МЕДпресс-информ, 2003. – 896 с.

    4. Мельничук Г.М., Рожко М.М. Практична одонтологія. Курс лекцій із карієсу та некаріозних уражень зубів, пульпіту і періодонтиту. Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповнене. – Івано-Франківськ, 2007. – 292 с.

    5. Хельвиг Э., Климек Й., Аттин Т. Терапевтическая стоматология. – Львов: ГалДент, 1999. – 409 с.



Практичне заняття №15
Тема: Помилки та ускладнення в діагностиці і лікуванні карієсу.
Мета заняття: вивчити характерні помилки, які може допустити лікар на різних етапах лікування карієсу, знати які ускладнення можуть виникнути негайно та у віддалений період, вміти ліквідувати виниклі ускладнення.

Коротка характеристика теми
Усі помилки і ускладнення при місцевому лікуванні карієсу зубів можна поділити на:

1. Помилки, які допускаються на етапах препарування.

2. Помилки, які виникають при пломбуванні зубів.

3. Помилки, які виникають після лікування карієсу.

З метою уникнення ускладнень при препаруванні каріозних порожнин, необхідно дотримуватись наступних правил:


    • каріозна порожнина зуба має бути доступна для огляду і візуального контролю за роботою;

    • рука лікаря з інструментом повинна бути зафіксована на щелепі;

    • для роботи треба використовувати гострий інструментарій;

    • рухи бором повинні бути з перервами;

    • обов’язкове водяне охолодження каріозної порожнини.

Причиною перфорації дна каріозної порожнини є:

    • препарування каріозної порожнини „наосліп”;

    • грубі рухи бором;

    • неправильно підібраний бор;

    • незнання топографії порожнини зуба.

При перфорації каріозну порожнину обробляють препаратами, які мають антибактеріальну дію та накладають одонтотропну пасту.

При перфорації стінки каріозної порожнини необхідно сформувати стінки перфораційного отвору і запломбувати його.

Для усунення дефекту, пов’язаного з відломом стінки, необхідно сформувати порожнину обов’язково з уступом і здійснити її пломбування або відновлення дефекту вкладкою.

При препаруванні можливе пошкодження сусідніх зубів. При поверхневому ураженні зуб обробляють фторидами, згладжують і полірують емаль, глибокі ураження пломбують за загальними принципами.

Ознакою пошкодження краю ясен, губи, слизової оболонки порожнини рота є кровоточивість, яку треба зупинити 2% спиртовим розчином йоду, 1-2% розчином перекису водню чи іншими кровоспинними засобами.

Важким ускладненням при препаруванні може бути потрапляння бора в дихальні шляхи або у травний канал. Для уникнення цього, необхідно перед роботою пересвідчитись чи добре закріплений бор у наконечнику. Якщо таке трапилось, необхідно надати пацієнтові лежаче положення і викликати швидку допомогу.

Помилки, які виникають при пломбуванні зубів бувають такі:



  1. неправильний вибір пломбувального матеріалу, внаслідок чого пломба розсмоктується або випадає від надмірного навантаження; помилкою є неправильно підібраний колір пломбу вального матеріалу;

  2. помилки, допущені при приготуванні пломби: недостатнє розмішування порошку з рідиною призводить до порушення однорідності її структури, пломба викришується; консистенція матеріалу, час внесення впливають на адгезію і фізичні властивості матеріалу, колір пломби;

  3. помилки під час пломбування контактних поверхонь, пов’язані з невикористанням чи неправильним застосуванням матриць – відсутність контактного пункту, потрапляння матеріалу на ясенний сосочок, створення однієї пломби для двох зубів;

  4. порушення технологій пломбування зубів призводить до її швидкого випадіння;

  5. при недостатньому відмиванні дентину у каріозній порожнині від кондиціонера (37% ортофосфорної кислоти) можливе подразнення пульпи, порушення адгезії і погане крайове прилягання пломб і реставрацій;

  6. післяреставраційний біль у зубах виникає внаслідок втягування клітин одонтобластів у дентинні трубочки при значній усадці композиту або при зміні тиску дентинного ліквору при пересушуванні дентину. Щоб цього уникнути, слід чітко дотримуватись правил адгезивних технологій із застосуванням „вологого бондингу” дентину.

Після лікування карієсу внаслідок допущених помилок у різні терміни можуть спостерігатися:

  1. запалення і некроз пульпи;

  2. вторинний карієс;

  3. папіліт, локалізований пародонтит;

  4. гострий верхівковий періодонтит;

  5. зміна кольору коронки зуба;

  6. деформація пломби, випадання пломби;

  7. відлом частини коронки зуба;

  8. подразнення пломбою слизової оболонки порожнини рота;

  9. прогресування початкового карієсу при застосуванні ремінералізуючої терапії.



Контрольні питання поточного матеріалу


  1. Які помилки і ускладнення можуть виникнути під час препарування каріозної порожнини?

  2. Які ускладнення можуть виникнути у разі порушення режиму препарування?

  3. Які маніпуляції необхідно провести при перфорації дна каріозної порожнини?

  4. Які причини перфорації стінки каріозної порожнини?

  5. Які маніпуляції необхідно провести при ушкодженні бором сусідніх зубів?

  6. Які помилки і ускладнення виникають під час пломбування каріозної порожнини?

  7. Які ускладнення можуть виникнути при неправильному накладенні ізолювальної прокладки?

  8. Які скарги пацієнта у разі завищення прикусу при пломбуванні каріозної порожнини?

  9. Причини розвитку запалення і некрозу пульпи після лікування карієсу.

  10. Причини розвитку вторинного карієсу.

  11. Причини розвитку папіліту, ретракції ясен, методи їх профілактики та усунення.

  12. Помилки і ускладнення, що виникають при використанні композиційних матеріалів.

  13. Які причини виникнення післяопераційної чутливості у зубах після їх пломбування?


Орієнтовні тестові завдання та ситуаційні задачі
1. У хворої віком 24 роки під час лікування гострого середнього карієсу 35 зуба (V клас за Блеком) випадково відкрита порожнина зуба. Якою повинна бути тактика лікаря?

А. Накласти муміфікувальну пасту

В. Провести вітальну ампутацію пульпи

С. Провести вітальну екстирпацію пульпи

D. Провести девітальну екстирпацію пульпи

Е. Накласти одонтотропну пасту


2. Хворому віком 28 років під час лікування глибокого карієсу 26 зуба була оголена пульпа зуба. Призначте необхідний метод для подальшого лікування.

А. Консервативний (біологічний)

В. Вітальна ампутація

С. Вітальна екстирпація

D. Девітальна ампутація

Е. Девітальна екстирпація


3. Хворій віком 25 років із хронічним глибоким карієсом 46 зуба була поставлена пломба зі срібної амальгами, що мала прокладку на дні завтовшки 0,5 мм з фосфат-цементу. Через добу виник короткочасний біль від термічних подразників. Які негативні якості амальгами спричинили появу болю?

А. Відсутність адгезії

В. Токсична дія ртуті

С. Токсична дія окислів

D. Тривале твердіння пломби

Е. Висока теплопровідність


4. У хворого віком 34 роки з гострим глибоким карієсом 37 зуба під час препарування випадково розкритий медіально-щічний ріг пульпи. Призначте найбільш раціональне лікування.

А. Вітальна ампутація пульпи

В. Девітальна ампутація пульпи

С. Біологічний метод

D. Вітальна екстирпація пульпи

Е. Девітальна екстирпація пульпи


5. Хворий звернувся зі скаргами на постійний ниючий біль у зубі, що посилюється під час накушування. 3 дні тому зуб було запломбовано з приводу глибокого карієсу. Об’єктивно: на жувальній поверхні 16 зуба є пломба, вертикальна перкусія болісна. При змиканні зубів виявлений передчасний контакт на пломбі, зубні ряди не змикаються в прикусі. Слизова оболонка в проекції верхівок коренів 16 зуба без змін; термопроба болісна, ЕОД  6 мкА. На рентгенограмі тканини періодонта без змін. Що повинен зробити лікар у першу чергу?

А. Видалити пломбу

В. Корекцію пломби

С. Призначити фізпроцедури

D. Призначити антисептичні полоскання

Е. Провести знеболення


6. Хвора віком 29 років скаржиться на незначну болісність під час їди в 37 зубі, кровоточивість ясен. Об’єктивно: у 37 зубі на медіальній поверхні пломба, контактний пункт між 37 і 36 зубами відсутній, міжзубний сосочок атрофований, глибина пародонтальної кишені 4 мм. На рентгенограмі між 37 та 36 зубами резорбція верхівки міжкоміркової перегородки, явища остеопорозу; в інших ділянках змін немає. Що є першопричиною ураження пародонта?

А. Недостатня гігієна порожнини рота

В. Вірулентна мікрофлора

С. Нераціональне пломбування

D. Травматична оклюзія

Е. Зниження місцевої резистентності


7. При препаруванні зуба було пошкоджено ясенний сосочок. Які препарати доцільно застосувати для зупинки кровотечі:

А. „Givalex”, стоматидин

В. Хлорофіліпт, декаметоксин

С. „Капрофер”, „Alustin”

D. Хлоргексидин, вікасол

Е. Спиртовий розчин прополісу


8. Неправильне формування порожнини призводить до:

А. Інфікування розміщених нижче ділянок дентину

В. Обламування емалевого краю стінок каріозної порожнини, виникнення вторинного карієсу

С. Подразнення і запальних змін у пульпі

D. Зміни кольору коронки зуба

Е. Розвитку пульпіту


9. Неправильне накладання ізолювальної прокладки може призвести до:

А. Токсичного пульпіту, вторинного карієсу і випадання пломби

В. Косметичного дефекту

С. Зміни кольору коронки зуба

D. Завищення прикусу

Е. Розвитку циркулярного карієсу


10. Тактика лікаря-стоматолога при папіліті:

А. Діатермокоагуляція ясенного сосочка

В. Медикаментозне лікування

С. Полірування і кінцева обробка пломби

D. Заміна неповноцінних пломб, медикаментозне лікування

Е. Часткова заміна пломби


11.Яке ускладнення може виникнути внаслідок неправильно сформованого контактного пункту при пломбуванні каріозної порожнини ІІ класу за Блеком?

А. Випадіння пломби

В. Вторинний карієс

С. Хронічний пульпіт

D Хронічний періодонтит

Е. Хронічний папілліт


12. Пацієнт С., 27 років звернувся в клініку зі скаргами на чаткове руйнування пломби у 37 зубі. З анамнезу відомо, що 2 місяці тому каріозну порожнину ІІ класу за Блеком було запломбовано матеріалом Fritex. Яка помилка лікаря ймовірно призвела до виникнення такого ускладнення?

А. Недостатня некректомія порожнини

В. Неправильне формування порожнини

С. Неправильний вибір матеріалу

D. Помилки під час приготування матеріалу та пломбування

Е.. Встановити помилку неможливо



Рекомендована література:


    1. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина).– Т. 1.– Полтава: Дивосвіт, 2005.– 392 с.

    2. Терапевтична стоматологія: Підручник.– У 4 томах /М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін.– К.: Здоров’я, 2004.– Т.2.– 400 с.

    3. Терапевтическая стоматология: Учебн. Пособие /Под ред. проф. Л.А. Дмитриевой.– М.: МЕДпресс-информ, 2003.– 896 с.

    4. Мельничук Г.М., Рожко М.М. Практична одонтологія. Курс лекцій із карієсу та некаріозних уражень зубів, пульпіту і періодонтиту. Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповнене.– Івано-Франківськ, 2007.– 292 с.

    5. Хельвиг Э., Климек Й., Аттин Т. Терапевтическая стоматология.– Львов: ГалДент, 1999.– 409 с.


Практичне заняття № 16
Тема: Профілактика карієсу. Значення індивідуальної та суспільної профілактики. Методи і засоби профілактики. Організація профілактики карієсу зубів у вагітних. Оцінка ефективності.
Мета заняття: Вивчити різноманітні методи суспільної та індивідуальної профілактики карієсу. Вміти надати рекомендації щодо гігієни рота та правильного харчування. Знати механізми протикаріозної дії фтористих препаратів. Орієнтуватись у особливостях профілактики карієсу вагітних, призивників, тяжко хворих людей.

Коротка характеристика теми
Профілактика карієсу – це комплекс державних, соціальних, медичних, гігієнічних, санітарно-просвітних заходів, скерованих на попередження виникнення захворювання. Розрізняють загальну та місцеву, а також індивідуальну та суспільну профілактику карієсу. До загальних засобів профілактики відносяться фторування питної води, вживання фторованого молока, солі, мінеральної води, прийом фторвмісних препаратів, сполук кальцію і фосфору, вітамінів, мікроелементів. Місцева профілактика карієсу спрямована на усунення карієсогенної ситуації у порожнині рота, стимулювання незавершеної після прорізування зубів мінералізації емалі та ремінералізацію вогнищ початкового карієсу. З цією метою застосовуються препарати F у вигляді розчинів для полоскань, лаків, гелів і паст, а також препарати кальцію і фосфору; сюди відноситься також гігієна ротової порожнини.

Різні профілактичні заходи можна поділити також на первинні, вторинні та третинні. Мета первинних профілактичних заходів – проведення фтористої профілактики, корекція режиму харчування, що запобігає виникненню вогнищ карієсу. Вторинне профілактичне лікування полягає у ранній діагностиці існуючих початкових уражень а також здійсненні відповідних терапевтичних заходів (ремінералізуюча терапія, герметизація фісур). На етапі третинного профілактичного лікування існуючі каріозні ураження лікують, одночасно запобігаючи виникненню і розвиткові подальших уражень за допомогою спеціальних оперативно-відновних методів з мінімальною інвазивністю.

Основними складовими частинами профілактичної протикаріозної терапії є:


  • встановлення правильного режиму харчування;

  • застосування фторвмісних протикаріозних препаратів;

  • герметизація фісур;

  • здійснення різноманітних гігієнічних заходів у порожнині рота.

Одна з основних причин виникнення карієсу – неправильний режим і тип харчування.

Правильне харчування, виключення з раціону продуктів, що містять велику кількість легкозасвоюваних простих вуглеводів, особливо у поєднанні з крохмалем, може призвести до значного зниження захворюваності карієсом. Карієсогенними вважаються усі кондитерські вироби, шоколад, морозиво, мед, мармелад, крем з горіхової нуги, солодкі соки, банани, фруктові консерви тощо. Фактором, що найбільше сприяє виникненню карієсу є часте вживання продуктів з високим вмістом цукрів у проміжках між основними прийомами їжі. У таких випадках рекомендовано вживати молоко і молокопродукти, фрукти та овочі, несолодкі соки, горіхи тощо.

Для покращення очищення зубів, стимуляції слиновиділення рекомендується споживати грубу волокнисту рослинну та тваринну їжу з незначним вмістом низькомолекулярних вуглеводів. Закінчувати вживання їжі рекомендують твердими овочами, фруктами (морква, яблука) або лужним питтям. Окрім того, для профілактики карієсу корисно споживати продукти з високим вмістом фтору – чай, морепродукти та ін. Існують також калорійні та некалорійні замінники цукру, що не мають карієсогенної дії – маніт, сорбіт, сахарин та ін. Ці речовини не ферментуються мікроорганізмами до органічних кислот, тому рН зубної бляшки не знижується і, відповідно, не відбувається демінералізація емалі.



Протикаріозна дія фтору на тверді тканини зуба грунтується на явищі зменшення кислотної розчинності емалі за рахунок перетворення гідроксилапатиту у фторапатит, що робить кристалічну структуру емалі більш резистентною. Карієсстатична дія фтористих препаратів системної профілактики у період розвитку і дозрівання емалі менша, ніж протикаріозний захист вже сформованих зубів, здійснюваний шляхом частого та регулярного місцевого застосування фторидів. Карієсстатична дія фторидів не обмежується твердими тканинами зуба. Фториди можуть впливати на адгезію до поверхні зуба бактерій зубного нальоту, зі зростаннім концентрації фтору порушуються процеси їхнього росту та метаболізм, що надалі веде до загибелі мікроорганізмів.

В організм підлітка та дорослої людини всього повинно поступати від 1,5 до 4,0 мг фтору на добу. Якщо не вживається фторована сіль, а вміст фтору у питній воді становить менш ніж 0,3 мг/л, то з профілактичною метою рекомендується вживання фтористих таблеток – з розрахунку 1 таблетки на день (1 таблетка містить 2,2 мг NaF або 1 мг F¯ ). При концентрації фтору у питній воді від 0,3 до 0,7 мг/л, слід вживати половину вказаної дози.

Замість загальних заходів фтористої профілактики або поряд із ними, застосовують різні заходи місцевої профілактики. Серед найбільш поширених сполук фтору, що використовуються з цією метою, можна назвати фторид натрію, монофторфосфат натрію, амінофторид і фторид олова. Вони містяться у фторвмісних зубних пастах, розчинах для полоскання, гелях, лаках.

Герметизація фісур у дітей шкільного віку – важливий засіб профілактики карієсу. У багатьох випадках дно фісур майже досягає емалево-дентинної границі, що робить ці ділянки особливо уразливими для карієсу. Глибокі фісури важко очищаються зубною щіткою, що веде до накопичення у них зубної бляшки, яка, у свою чергу, перешкоджає дифузії іонів фтору зі слини до емалі. Метою герметизації фісур є їхнє ’’запечатування’’ для запобіганння проникнення всередину карієсогенних мікроорганізмів і вуглеводів.

Розрізняють профілактичну герметизацію фісур, герметизацію з попереднім профілактичним зішліфовуванням забарвлених ділянок і розширену герметизацію.

У якості герметиків використовують переважно матеріали світлового твердіння – ненаповнені основні речовини відповідних композитних матеріалів, композитні матеріали з низькою вязкістю і незначною кількістю наповнювача. У широких фісурах у якості герметиків можна застосовувати склоіономерні цементи. Герметики можуть бути прозорими, напівпрозорими та опаковими. При використанні останніх можливий надійний контроль якості крайового прилягання матеріалу.

Герметизації не підлягають широкі фісури, які добре очищуються, а також зуби, апроксимальні поверхні яких уражені карієсом.



Гігієнічний догляд за порожниною рота – ще одна важлива складова профілактики карієсу. Незадовільна гігієна рота призводить до прискореного утворення зубної бляшки, втрати слиною очищуючої та ремінералізуючої здатності, а, отже, до створення карієсогенної ситуації.

Гігієнічний догляд включає індивідуальну гігієну – чищення зубів, полоскання рота після приймання їжі, і професійну гігієну, яка здійснюється лікарем-стоматологом чи гігієністом. Професійна гігієна забезпечує видалення зубних відкладень, виявлення карієсогенних факторів ризику на початкових стадіях захворювання, навчання пацієнтів правильному доглядові за порожниною рота, корекцію дієти, контроль якості індивідуальної гігієни.

Особливу увагу слід приділяти антенатальній профілактиці. У вагітних жінок повинно бути належним чином збалансоване, повноцінне і раціональне харчування. Це сприяє забезпеченню надходження в організм необхідних складових їжі та створення умов для повноцінного їх засвоєння. Вагітні жінки повинні пройти санацію ротової порожнини, яку проводять у першій половині вагітності для усунення всіх вогнищ інфекції та пломбування каріозних порожнин. У другій половині вагітності всі лікувальні заходи проводяться особливо обережно, щоб запобігти загрозі викидня чи передчасних пологів.

Оцінка ефективності проведених карієспрофілактичних заходів здійснюється за різними показниками. Це, зокрема – редукція приросту інтенсивності карієсу, гігієнічний стан ротової порожнини, оцінка стану пломб та реставрацій за Ryge.



Контрольні питання поточного матеріалу


  1. Загальна та місцева профілактика карієсу

  2. Види суспільної та індивідуальної профілактики карієсу

  3. Що таке первинна, вторинна і третинна профілактика карієсу

  4. Основні складові частини профілактичної протикаріозної терапії

  5. Значення правильного режиму харчування у профілактиці карієсу

  6. Механізм протикаріозної дії фтору

  7. Особливості застосування фторвмісних засобів для профілактики та терапії карієсу

  8. Герметизація фісур, види, показання, методики застосування

  9. Роль гігієни рота у профілактиці карієсу

  10. Різновиди гігієнічних засобів, особливості їх використання

  11. Особливості профілактичних заходів у певних груп населення – військових, вагітних, осіб з квітучим карієсом тощо.



Орієнтовні тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Яка з перелічених сполук не належить до замінників цукру?

А. Цикламат

В. Аспартам

С. Монелін

D. Сорбітол

Е. Цитарабін
2. Пацієнт, 18 років, з діагнозом квітучий карієс проживає у місцевості, де вміст фтору у питній воді становить 0,55 мг/л. Яку кількість фтору на день з профілактичною метою йому необхідно вживати?

А. 0,1 мг/л

В. 0,25 мг/л

С. 0,5 мг/л

D. 1,0 мг/л

Е. 1,5 мг/л


3. Вміст фтору у фторованій солі становить:

А. 0,1 мг/г

В. 0,25 мг/г

С. 0,5 мг/г

D. 1,0 мг/г

Е. 1,5 мг/г

4. Концентрація фтору у фтористих зубних пастах становить:

А. 0,1-0,15 %

В. 0,25-0,5 %

С. 0,5-1,0 %

D. 1 - 2 %

Е. 5 %
5. При інтенсивній фтористій профілактиці на поверхні емалі утворюються глобули:

А. Фториду натрію

В. Фториду калію

С. Фториду кальцію

D. Фторапатиту

Е. Фторгідроксилапатиту
6. До загальної профілактики карієсу належить:

А. Фторування молока

В. Герметизація фісур

С. Гігієна ротової порожнини

D. Використання фтористих зубних паст

Е. Накладання фторвмісних лаків на зуби


7. Місцева профілактика карієсу це:

А. Фторування молока

В. Фторування солі

С. Вживання продуктів, багатих кальцієм та фтором

D. Вживання таблеток фториду натрію

Е. Накладання фторвмісних лаків на зуби


8. Використання зубних флосів це засіб:

А. Ендогенної профілактики

В. Антенатальної профілактики

С. Екзогенної профілактики

D. Гігієни рота

Е. Загальної профілактики


9. Загальна кількість фторидів, що потрапляють в організм людини повинна становити:

А. 0,1- 0,2 мг

В. 0,25- 0,5 мг

С. 0,5- 0,75 мг

D. 0,75-1,0 мг

Е. 1,5-2 мг


10. У якому з продуктів харчування найвищий вміст фторидів (мг/кг)?

А. Яловичина

В. Свинина

С. Скумбрія

D. Лосось

Е. Устриці


11. Лікар-стоматолог працює у селищі, де вміст іонів фтору у питній воді становить 1,25 мг/л. Який вид фтористої профілактики доцільно використовувати у пацієнтів?

А. Призначення фторвмісних ополіскувачів

В. Використання фтористих лаків

С. Електрофорез з NaF

D. Вживання таблеток з NaF

Е. Фтористу профілактику проводити недоцільно


12. Герметизація фісур буває:

А. Первинна і вторинна

В. Тимчасова і постійна

С. Профілактична і розширена

D. Рання і пізня

Е. Зберігаюча і радикальна


13.Який з перелічених матеріалів належить до фісурних герметиків?

А. Diaket

B. Dyract Seal

C. Dycal


D. Duraphat

E. Calcimol


14.Який з наведених матеріалів належить до фтористих лаків?

А. Diaket

B. Dyract Seal

C. Dycal


D. Duraphat

E. Calcimol




Рекомендована література:


    1. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина).– Т. 1.– Полтава: Дивосвіт, 2005.– 392 с.

    2. Терапевтична стоматологія: Підручник.– У 4 томах /М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін.– К.: Здоров’я, 2004 – Т.2.– 400 с.

    3. Хельвиг Э., Климек Й., Аттин Т. Терапевтическая стоматология.– Львов: ГалДент, 1999.– 409 с.

    4. Терапевтическая стоматология: Учебн. Пособие /Под ред. проф. Л.А.Дмитриевой.– М.: МЕДпресс-информ, 2003.– 896 с.

    5. Руле Жан-Франсуа, Циммер Стефан. Профессиональная профилактика в практике стоматолога.– ГалДент: 2010.– 368 с.: ил.

    6. Шатило  В. Й., Першко  Т. В. Професійна гігієна порожнини рота. Навчальний посібник.– Видавництво: Житомир: «Полісся», 2008.– 88 c.


Практичне заняття № 17
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка