Методичні вказівки до практичних занять з терапевтичної стоматології для студентів ІІІ курсу



Сторінка7/11
Дата конвертації05.03.2017
Розмір2.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: Гострий і хронічний поверхневий карієс. Патоморфологія, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування.

Мета заняття: вивчити особливості клінічного перебігу, діагностики та диференційної діагностики поверхневого карієсу, орієнтуватись у пломбувальних матеріалах, що застосовуються для лікування, знати покази до їхнього використання, вміти запломбувати каріозну порожнину при поверхневому карієсі.

Коротка характеристика теми
Поверхневий карієс (caries superficialis)

Патологоанатомічні зміни полягають в повному руйнуванні всіх емалевих призм у вогнищі пошкодження. Довкола нього виявляється розпад переферійних ділянок емалевих призм, збільшуються міжпризмові проміжки з подальшим залученням емалево-дентинного з’єднання. При цьому в емалі відзначається дефект, який має форму конуса. Вершина його досягає дентину, в якому також починається процес демінералізаціі і початкове руйнування. Всі ці зміни найбільш вираженні при гострому перебігу каріозного процесу і менше – при хронічному, в останньому випадку розширенні проміжки між емалевими призмами містять значну кількість пігментів. У ділянках дентину, що прилягає до каріозного дефекту емалі, також відзначаються характерні зміни. Біля емалево-дентинного з’єднання дентинні канальці розширенні і заповнені мікроорганізмами. Далі в глибину вони звужені, склерозовані, основна речовина дентину гіпермінералізована – зона прозорого, або склерозованого дентину. У пульпі відповідно до локалізації каріозної порожнини спостерігаються зміни в одонтобластах у вигляді деформації, зменшення їх кількості, розширення капілярів субодонтобластного сплетення. Для поверхневого карієсу характерні скарги на незначний біль, а частіше відчуття оскоми в зубі, які виникають від хімічних подразників і швидко минають після усунення їх дії. Інколи виникає короткочасний біль від термічних і механічних подразників. Виникнення болю при дії цих факторів, можливо, виникає внаслідок подразнення досить чутливої зони емалево-дентинного з’єднання. При обстеженні зуба в ділянці крейдподібної плями відзначається неглибокий дефект (порожнина), який розміщений в межах емалі. Дефект виповнений розм’якшеною жовто-сірого кольору емаллю, при зондуванні незначно болючий. Інколи, на поверхні білої каріозної плями, відзначається лише незначна шорсткість при зондуванні, але при подальшому обстеженні під нею виявляється невелике вогнище розм’якшеної емалі. При локалізації каріозної порожнини на контактній поверхні зуба можливе застрягання їжі між зубами і як наслідок – запалення ясеневого сосочка – набряк, гіперемія, кровоточивість при зондуванні.

Хронічний поверхневий карієс майже не викликає больових відчуттів. Рідко може виникати незначний біль від хімічних подразників, який зникає після їх усунення. На поверхні емалі відзначається порожнина невеликої глибини (в межах емалі), виповнена досить щільною емаллю жовтувато-коричневого кольору. Порожнина має широкий, розкритий, без нависаючих країв вхідний отвір. Зондування каріозного дефекту практично безболісне. При локалізації поверхневого карієсу у ділянці фісур їхні краї можуть бути збереженні, що ускладнює діагностику. У таких випадках допускається динамічне спостереження  повторний огляд через 3-6 місяців. При трансілюмінації завжди виявляється дефект емалі, навіть прихований. На фоні яскравого світіння інтактних тканин зуба чітко спостерігається тінь, яка відповідає дефекту емалі. При електроодонтодіагностиці відхилення від норми не спостерігають. Дефект, який локалізований на контактній поверхні зуба, визначається рентгенографічно.

Поверхневий карієс диференціюють з початковим карієсом. На відміну від початкового, при якому відзначається лише пляма, а цілісність поверхні емалі не порушена, для поверхневого карієсу типовим є утворення дефекту емалі.

Також необхідно проводити диференційну діагностику з ерозією емалі. На відміну від поверхневого карієсу, ерозія емалі має форму овалу, який розташований поперечно на найбільш випуклій частині вестибулярної поверхні коронки. Дно ерозії гладке, блискуче і щільне, вона має тенденцію до розповсюдження у ширину, а не в глибину, як при карієсі. Ерозія частіше спостерігається у людей середнього віку, одночасно пошкоджуються декілька зубів, вона зазвичай, імуннорезистентна до карієсу. Часто процес захоплює і симетричні зуби. З анамнезу виявляється надмірне споживання цитрусових, соків і фруктів, кислої їжі, ендокринна патологія, професійні шкідливості.

Поверхневий карієс диференціюють з гіпоплазією емалі, при якій поверхня зуба гладка, щільна, дефект локалізується на різних рівнях симетричних зубів, а не на характерних для карієсу поверхнях коронок зубів.

Ерозивна форма ендемічного флюорозу, як і поверхневий карієс, характеризується дефектом в межах емалі. При флюорозі дефекти емалі локалізуються, як правило, на вестибулярних поверхнях передніх зубів, імуннорезистентних до карієсу. Ерозії, розташовані хаотично на фоні зміненої (плямистої) емалі, відрізняються симетричністю пошкодження. Таким зубам не властива гіперестезія, оскільки ерозивна форма ендемічного флюорозу формується лише при вживанні води з досить високим вмістом фтору (більше ніж 3 мг/л), Крім цього, ознаки флюорозу спостерігаються у більшості жителів даного ендемічного регіону і існують з моменту прорізування зуба.
Контрольні питання поточного матеріалу


    1. У чому полягають патолого-анатомічні зміни при поверхневому карієсі?

    2. Описати зону склерозованого дентину.

    3. Які зміни у пульпі спостерігаються при поверхневому карієсі?

    4. Які скарги характерні для поверхневого карієсу?

    5. Описати об’єктивну клінічну картину гострого поверхневого карієсу.

    6. Які клінічні відмінності каріозної порожнини при гострому поверхневому карієсі?

    7. Які додаткові методи обстеження можна використати для встановлення діагнозу – поверхневий карієс?

    8. Провести диференційну діагностику поверхневого карієсу з початковим карієсом.

    9. Провести диференційну діагностику поверхневого карієсу з ерозією емалі.

    10. Провести диференційну діагностику поверх䣨евого карієсу з гіпоплазією емалі.

    11. З якою формою ендемічного флюорозу необхідно проводити диференційну діагностику поверхневого карієсу?



Орієнтовні тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Хвора віком 20 років скаржиться на біль у зубі нижньої щелепи зліва, який виникає від солодкого, але відразу після припинення дії подразника зникає. Об’єктивно: на жувальній поверхні 36 зуба виявлена каріозна порожнина в межах емалі, краї емалі крихкі, крейдяного кольору. Зондування каріозної порожнини болісне, холодова проба негативна, перкусія 36 зуба безболісна, ЕОД - 6 мкА. Установіть діагноз.

А. Гіпоплазія емалі

В. Гострий поверхневий карієс

С. Гострий середній карієс

D. Некроз емалі

Е. Ерозія емалі

2. Пацієнтка віком 27 років звернулася до стоматолога зі скаргами на біль у 36 зубі, який виникає від холодної та солодкої їжі і швидко зникає після припинення дії подразників. Об’єктивно: на присінковій поверхні 35 зуба в пришийковій ділянці виявлений дефект твердих тканин у межах емалі. Краї дефекту крейдяного кольору, крихкі. ЕОД - 5 мкА. Який діагноз найбільш імовірний?

А. Некроз емалі

В. Гіпоплазія емалі

С. Гострий початковий карієс

D. Гострий поверхневий карієс

Е. Ерозія емалі


3. Хворого віком 35 років протягом місяця непокоїть гострий короткочасний біль у 24 зубі, який виникає від солодкої, холодної та гарячої їжі. Об’єктивно: на присінковій поверхні 24 зуба в пришийковій ділянці є дефект у межах емалі. Краї емалі крихкі, білого кольору. Перкусія безболісна, зондування спричинює біль, ЕОД - 8 мкА. Установіть діагноз.

А. Гострий поверхневий карієс

В. Ерозія емалі

С. Флюороз, ерозивна форма

D. Гострий середній карієс

Е. Гіпоплазія емалі


4. Пацієнтка віком 25 років скаржиться на короткочасний біль від солодкого, холодного в 21 зубі. Об’єктивно: на присінковій поверхні 21 зуба в пришийковій ділянці виявлений дефект твердих тканин у межах емалі. Краї емалі нерівні, крейдяного кольору. Зондування дна порожнини безболісне, реакція на холод позитивна, але швидко минає. Який діагноз у даному випадку?

А. Ерозія емалі

В. Клиноподібний дефект

С. Гострий початковий карієс

D. Гіпоплазія емалі

Е. Гострий поверхневий карієс


5. Хворому віком 42 роки був установлений діагноз гострого поверхневого карієсу 24 зуба (V клас за Блеком, локалізація на присінковій поверхні). Який пломбувальний матеріал краще використати для постійної пломби?

А. Силідонт

В. Полікарбоксилатний цемент

С. Альфадент (композит світлової полімеризації)

D. Адгезор

Е. Силіцин


6. Хворому віком 24 роки поставлено діагноз гострого поверхневого карієсу 21 зуба. Який матеріал для підкладки слід застосувати, якщо для постійної пломби буде використано композит світлового тверднення?

А. Фосфатний цемент

В. Полікарбоксилатний цемент

С. Склоіономерний цемент

D. Підкладку ставити не потрібно

Е. Правильної відповіді немає

7. При діагнозі гострий поверхневий карієс хворі скаржаться на:

А. Самовільний біль

В. Довготривалий біль від дії різноманітних подразників

С. Незначний біль та відчуття оскоми від дії хімічних подразників

D. Біль при накушуванні

Е. Біль від дії температурних подрізників


8. Яка глибина порожнина при поверхневому карієсі?

А. Порожнина розміщена в межах емалі

В. Порожнина розміщена в межах плащового дентину

С. Порожнина розміщена в межах припульпарного дентину

D. Порожнині розміщена в межах емалево-дентинної межі

Е. Порожнина розміщена нижче емалево-дентинної межі


9. Яка особливість вхідного отвору каріозної порожнини при гострому поверхневому карієсі?

А. Дефект у вигляді крейдяно-білої плями

В. Широкий вхідний отвір

С. Вхідний отвір без нависаючих країв

D. Вхідний отвір кратероподібний

Е. Вхідний отвір точковий


10. Яка особливість вхідного отвору каріозної порожнини при хронічному поверхневому карієсі?

А. Вхідний отвір точковий

В. Вхідний отвір без нависаючих країв

С. Дефект у вигляді каріозної плями

D. Вхідний отвір з нависаючими краями

Е. Немає правильної відповіді


11. Які подразники найімовірніше викликають біль при поверхневому карієсі?

А. Механічні подразники

В. термічні подразники

С. Хімічні подразники

D. Термічні та механічні подразники

Е. Усі перелічені


12. Яка причина виникнення больових відчуттів при препаруванні порожнини при поверхневому карієсі?

А. Близьке розташування дна каріозної порожнини до пульпової камери

В. Близьке розташування дна каріозної порожнини до припульпарного дентину

С. Близьке розташування дна каріозної порожнини до плащового дентину

D. Близьке розташування дна каріозної порожнини до емалево-дентинного з’єднання

Е. Близьке розташування дна каріозної порожнини до ясенного сосочка


13. Які патоморфологічні зміни характерні для поверхневого карієсу?

А. Повне руйнування емалевих призм у вогнищі і зменшення міжпризмових проміжків

В. Повне руйнування емалевих призм у вогнищі і збільшення міжпризмових проміжків

С. Часткове руйнування емалевих призм

D. Збільшення міжпризмових проміжків

Е. Зменшення міжпризмових проміжків


14. З якими захворюваннями слід проводити диференційну діагностику поверхневого карієсу?

А. Початковий карієс, кислотний некроз, флюороз та гіпоплазія

В. Глибокий карієс, клиноподібний дефект, кислотний некроз, початковий карієс

С. Початковий карієс, флюороз, гангренозний пульпіт

D. Середній карієс, гангрена пульпи, початковий карієс, вогнищевий пульпіт

Е. Середній карієс, флюороз та гіпоплазія (ерозивна форма), клиноподібний дефект, кислотний некроз


15. Який матеріал слід застосовувати при пломбуванні каріозних порожнин поверхневого карієсу?

А. Склоіономерний цемент

В. Композит світлової полімеризації

С. Срібна амальгама

D. Композит хімічної полімеризації

Е. Ремінералізуюча терапія


Рекомендована література:


    1. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина).– Т.1.– Полтава: Дивосвіт, 2005.– 392 с.

    2. Терапевтична стоматологія: Підручник.– У 4 томах /М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін.– К.: Здоров’я, 2004.– Т.2.– 400 с.

    3. Терапевтическая стоматология: Учебн. Пособие /Под ред. проф. Л.А.Дмитриевой.– М.: МЕДпресс-информ, 2003.– 896 с.

    4. Мельничук Г.М., Рожко М.М. Практична одонтологія. Курс лекцій із карієсу та некаріозних уражень зубів, пульпіту і періодонтиту. Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповнене.– Івано-Франківськ, 2007.– 292 с.

    5. Хельвиг Э., Климек Й., Аттин Т. Терапевтическая стоматология.– Львов: ГалДент, 1999.– 409 с.

    6. Шмидседер Дж. Єстетическая стоматология: Пер. с англ. под ред. проф. Т.Ф. Виноградовой.– М.: МЕДпресс-информ, 2004.– 320 с.



Практичне заняття № 12
Тема: Гострий і хронічний середній карієс. Патоморфологія, клініка, діагностика, диференційна діагностика, лікування.
Мета заняття: вивчити особливості клінічного перебігу, діагностики та диференційної діагностики середнього карієсу, орієнтуватись у пломбувальних матеріалах, що застосовуються для лікування, знати покази до їхнього використання, методики пломбування, вміти запломбувати каріозну порожнину при середньому карієсі.
Середній карієс (сaries media) виникає після руйнування патологічним процесом емалево-дентинного з’єднання і характеризується розташуванням дна каріозної порожнини у плащовому дентині. При середньому карієсі патологоанатомічні зміни в емалі полягають у повному руйнуванні всієї емалі у ділянці дефекту, стінки якого складаються з надламаних і демінералізованих емалевих призм. При середньому карієсі у дентині розрізняють декілька зон:

1  зона розпаду;

2 – зона демінералізації;

3 – зона прозорого (склерозованого) дентину;

4 – зона видимо незміненого дентину (інколи може бути майже відсутньою);

5 – зона вторинного замісного дентину.

Залежно від перебігу каріозного процесу клінічна картина середнього карієсу є різною. При гострому середньому карієсі пацієнти скаржаться на відчуття болю незначної інтенсивності, який виникає при дії хімічних, термічних і механічних подразників, оскільки вхідний отвір звужений, або взагалі точковий (може лише застрягати зонд) і тільки після зняття нависаючих країв, коли відкривається доступ для подразників з’являються відповідні скарги на біль, який зникає відразу після усунення подразника. На поверхні зуба виявляється крейдоподібного кольору каріозна пляма з дефектом тканин у центрі. Порожнина, зазвичай має глибину 1,5-2 мм, вона заповнена харчовими залишками і розм’якшеним дентином. Повністю оглянути каріозну порожнину можна лише після видалення інструментами (екскаватором, борами) нависаючих, крейдяного кольору країв емалі. Порожнина є найширшою біля емалево-дентинного з’єднання і поступово звужується в напрямку до пульпи. Розм’якшений дентин, який вистилає порожнину, сіро-білого, або жовтуватого кольору. Ступінь розмягчення дентину залежить від активності перебігу каріозного процесу – при гострому карієсі він має хрящеподібну консистенцію і знімається екскаватором пластами. Зондування каріозної порожнини малоболюче, за винятком стінок, а саме – ділянки емалево-дентинного з’єднання.

Хронічний середній карієс має практично безсимптомний перебіг. Досить рідко спостерігається слабкий біль, який виникає внаслідок дії хімічних та температурних подразників і припиняється відразу після їх усунення. При обстеженні відзначається каріозна порожнина з досить широким вхідним отвором, дно якої локалізується у плащовому дентині. Каріозна порожнина заповнена досить щільним пігментованим дентином, зондування неболюче, тому що при тривалому перебігу каріозного процесу відкладається значний шар замісного дентину, який перешкоджає проникненню подразників до нервових закінчень. При визначенні порогу больової чутливості пульпи вона реагує на силу струму 6 –12 мкА.

Середній хронічний карієс диференціюють з клиноподібним дефектом, який локалізується в ділянці шийки зуба, має щільні стінки і характерну форму клина, перебігає практично безсимптомно, як і середній карієс.

Відсутність больових відчуттів при зондуванні емалево-дентинної границі, відсутність реакції на температурні і хімічні подразники може свідчити і про хронічний періодонтит. Проте препарування каріозної порожнини при середньому хронічному карієсі болюче, а при періодонтиті  ні, оскільки пульпа некротизована. Пульпа зуба при середньому карієсі реагує на струм 4-10 мкА, а при періодонтиті – на струм більше 100 мкА. На рентгенограмі при хронічному верхівковому періодонтиті визначається рівномірне розширення періодонтальної щілини, деструктивні зміни кісткової тканини в ділянці проекції верхівки кореня.



Лікування поверхневого та середнього карієсу. При виникненні каріозного дефекту твердих тканин зуба (поверхневий, середній та глибокий карієс) консервативна ремінералізуюча терапія не буде ефективною, оскільки емаль і дентин не здатні регенерувати і відновлювати втрачені ділянки. Для лікування цих стадій карієсу необхідно застосовувати відновлення дефекту твердих тканин зуба штучними пломбувальними матеріалами. Перед цим, згідно з відповідними правилами, проводять необхідну оперативну обробку (препарування каріозної порожнини). Метою препарування є повне видалення (висічення) патологічно змінених твердих тканин зуба і створення умов для надійної фіксації пломби. Після препарування цю порожнину заповнюють пломбувальними матеріалами, відновлюючи анатомічну форму і функцію зуба.

Необхідні умови при пломбуванні каріозних порожнин:

1. Повністю видалити уражені карієсом тверді тканини зуба із застосуванням тих, чи інших методів знеболення.



  1. Створити умови для надійної і міцної фіксації пломби в опрацьованій порожнині.

  2. Почергово використовувати антисептичну обробку каріозної порожнини з ретельним висушуванням відпрепарованих твердих тканин зуба.

  3. Правильно обрати пломбувальний матеріал і дотримуватись правил його приготування, а також методики пломбування.

  4. Провести кінцеву обробку, шліфування і полірування пломби.

Етапи пломбування каріозної порожнини:

  • підготовка ротової порожнини (гігієна);

  • знеболення;

  • препарування каріозної порожнини;

  • накладання ізолюючої і лікувальної прокладки (при потребі);

  • пломбування;

  • обробка, шліфування і полірування пломби.

При проведенні препарування твердих тканин зуба, введенні матриці, клинців необхідно максимально уникати травмування ясен. Кінцеву обробку реставрацій борами, фінірами, полірами, шліфувальними абразивними полосками слід проводити обережно, застосовуючи спеціальні ретрактори, кламери для запобігання травмування ясенного краю. Для цього використовують спеціальні бори і фініри з тупим кінцем, вільним від ріжучих нарізок і алмазного напилення. Наостаток проводять ревізію ясенного краю, боріздки, ясенних і пародонтальних кишень, які прилягають до місця реставрації, оскільки наявність залишків адгезиву, ошурків після препарування викличе або буде підтримувати запальний процес.

Препарування каріозних порожнин

Власне препарування каріозних порожнини проводять відповідно до класу, характеру перебігу і глибини ураження, а також пломбувального матеріалу, який обрано для відновлення.

Препарування каріозних порожнин (від лат. слова praeparare – приготовляти) – це оперативне втручання на твердих тканинах зуба, яке має певну послідовність етапів.

Мета препарування. Повне висічення патологічно змінених тканин зуба з метою призупинення каріозного ураження, створення умов надійної фіксації пломбувального матеріалу для відновлення анатомічної форми і функції зуба.

Щоб правильно провести препарування необхідно:



  • В кожному окремому випадку чітко визначити елементи каріозної порожнини і забезпечити надійний зоровий контроль при препаруванні; послідовно виконувати основні етапи препарування.

  • Правильно обрати інструменти (бори різних розмірів і форми, екскаватори) для створення необхідної форми каріозної порожнини.

  • Дотримуватись певних принципів препарування каріозної порожнини: біологічної доцільності, враховуючи межі розташування порожнини і топографію пульпи; технічної раціональності (вибір і використання інструментів). Працювати лише в режимі охолодження (препарувати із струменем води).

Етапи препарування каріозної порожнини

  • Розкриття і розширення каріозної порожнини.

  • Висічення (некректомія) нежиттєздатних тканин.

  • Формування порожнини.

  • Створення фальцу емалі.

Вимоги до формування каріозної порожнини

  • Стінки і дно каріозної порожнини повинні розташовуватись під прямим кутом, що покращує фіксацію пломбувального матеріалу.

  • Оптимальна форма каріозної порожнини для додаткової фіксації пломби – це прямокутна, але в залежності від локалізації каріозного процесу можливі порожнини овальної, трикутної, хрестоподібної, циліндричної форм.

  • Для покращення фіксації на стінках каріозної порожнини створюють ретенційні пункти у вигляді борізд, заглиблень.

  • У тому випадку, коли порожнина плитка та широка, допускається створ᥄ння нахилу стінки на 80-850 відносно дна порожнини.

Пломбування каріозних порожнин

Сучасні пломбувальні матеріали крім позитивних властивостей мають і негативні, такі, наприклад, як токсична дія на пульпу. Тому на дно каріозної порожнини накладають ізолюючу прокладку з пломбувальних матеріалів, які є менш міцними, але не мають подразнюючої дії на пульпу. Таким чином, ізолююча прокладка відділяє дентин і пульпу від впливу токсичних речовин. За допомогою прокладки, крім цього, можна створити додаткові точки фіксації на дні і стінках каріозних порожнин.



Вимоги до ізолюючих прокладок

  1. Захищати пульпу від подразнюючих впливів постійних пломбувальних матеріалів.

  2. Не подразнювати пульпу і мати мінімальну подразнюючу дію на неї.

  3. Сприяти надійному крайовому приляганню пломбувального матеріалу до твердих тканин зуба.

  4. Достатньо міцно фіксувати пломбу в каріозній порожнині.

  5. Стимулювати утворення третинного дентину.

  6. Мати антибактеріальну дію.

  7. Бути сумісним і по можливості монолітно з’єднуватись з постійним пломбувальним матеріалом.

  8. Мати відповідні естетичні властивості (колір, прозорість) подібні до твердих тканин зуба.

Досить широко з цією метою використовують фосфат-цементи, іономерні, полікарбоксилатні, склоіономерні цементи, спеціальні лаки та ін.

Принципи накладання ізолюючих прокладок. Незалежно від класу каріозної порожнини ізолююча прокладка повинна вкривати усе дно товщиною 1-1,5 мм. Поверхню прокладки доцільно зробити нерівною для кращої фіксації пломби. Зайвий матеріал необхідно забрати зі стінок каріозної порожнини, щоб постійний пломбувальний матеріал мав краще крайове прилягання до емалі. Важливо, що у залежності від постійного пломбувального матеріалу, який ми обираємо, по різному накладається ізолююча прокладка. Так, при використанні амальгами, шар ізолюючої прокладки має бути досить товстим (для термоізоляції пульпи); при використанні композитів та пластмас ізолюючу прокладку накладають до емалево-дентинної межі (оскільки ці матеріали є досить токсичними); при використанні композитних матеріалів світлової полімеризації і адгезивних систем ІV-V поколінь при пломбуванні хронічного карієсу роль ізолюючої прокладки відіграє гібридна зона, яка утворюється у дентині. Герметизація дентинних трубочок адгезивною системою захищає пульпу від післяопераційного подразнення і забезпечує довготривалий захист пульпи від проникнення бактерій.

Найчастіше в сучасній практиці для ізолюючих прокладок обирають склоіономерні цементи. Це цілий клас сучасних матеріалів, створених шляхом об’єднання кращих властивостей силікатних і поліакрилових систем. Типовим представником сучасних склоіономерних цементів, які використовуються для ізолюючих прокладок є Фуджі Лайн (Fuji Lining) – світлотвердіючий склоіономерний цемент, що має низьку усадку при твердненні. Іонозит бейслайн (Ionosit Baseliner) – світлотвердіючий гібридний склоіономерний цемент, який при полімеризації дещо розширюється і компенсує, таким чином полімеризаційну усадку композитів. Він за своїми фізичними властивостями у 3 рази міцніший, ніж традиційні склоіономерні цементи. Іоносил (Іonoseal) – характеризується високою міцністю на розрив і стійкістю до стискання, має добру адгезію до композитних матеріалів.


Етапи пломбування каріозної порожнини композиційними матеріалами

1. Підготовка пацієнта і вибір кольору пломбувального матеріалу.



  1. Знеболення.

  2. Препарування каріозної порожнини.

  3. Накладання кофердаму.

  4. Накладання ізолюючої прокладки (при необхідності).

  5. Кислотне протравлювання.

  6. Застосування адгезивної системи.

  7. Виповнення порожнини композиційними матеріалами.

  8. Кінцева обробка і полірування реставрації.



Контрольні питання поточного матеріалу


    1. Які зони дентину розрізняють при середньому карієсі?

    2. Яка клінічна картина гострого середнього карієсу?

    3. Яка клінічна картина хронічного середнього карієсу?

    4. Провести диференційну діагностику середнього карієсу та клиноподібного дефекту.

    5. Провести диференційну діагностику середнього карієсу з хронічним періодонтитом.

    6. Яку терапію слід обрати для поверхневого та середнього карієсу?

    7. Вказати мету та етапи препарування.

    8. Вимоги до формування каріозної порожнини.

    9. Вимоги до ізолюючих прокладок.

    10. Етапи пломбування каріозних порожнин композиційними матеріалами.


Орієнтовні тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Хвора віком 25 років звернулася до клініки терапевтичної стоматології зі скаргами на короткочасний біль у 46 зубі, який виникає після потрапляння твердої їжі в даний зуб. Після усунення подразника біль відразу зникає. Скарги з’явилися кілька місяців тому. Об’єктивно: на дистальній контактній поверхні 46 зуба каріозна порожнина в межах плащового дентину, вхідний отвір великий. Дентин твердий, пігментований, важко знімається екскаватором. Зондування дна та стінок каріозної порожнини і вертикальна та горизонтальна перкусія 46 зуба безболісні, ЕОД  6 мкА. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Гострий середній карієс

В. Хронічний середній карієс

С. Хронічний поверхневий карієс

D. Гострий глибокий карієс

Е. Хронічний періодонтит


2. Під час профілактичного огляду в пацієнта віком 45 років на жувальній поверхні 23 зуба виявлена каріозна порожнина в межах плащового дентину. Дно та стінки виповнені щільним пігментованим дентином. Перкусія і зондування безболісні, реакція на холод відсутня, ЕОД  6 мкА. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Хронічний періодонтит

В. Гострий середній карієс

С. Хронічний глибокий карієс

D. Гострий глибокий карієс

Е. Хронічний середній карієс


3. У хворого віком 32 роки скарги на короткочасний біль від хімічних і термічних подразників у зубі на верхній щелепі зліва, який швидко зникає після усунення подразника. Об’єктивно: у 26 зубі виявлена каріозна порожнина з вузьким вхідним отвором, розміщена в межах плащового дентину. Дентин дна та стінки м’який, сірого кольору. Зондування в ділянці емалево-дентинної межі болісне, перкусія безболісна, ЕОД  6 мкА. Який діагноз у даному випадку?

А. Гострий поверхневий карієс

В. Хронічний фіброзний пульпіт

С. Гострий середній карієс

D. Гострий глибокий карієс

Е. Хронічний середній карієс


4. У хворого віком 30 років скарги на наявність каріозної порожнини в зубі верхньої щелепи. Каріозна порожнина з’явилася 5 міс. тому. Об’єктивно: у 26 зубі виявлена каріозна порожнина з широким вхідним отвором, розміщена у межах плащового дентину, яка не сполучається з порожниною зуба. Дентин дна та стінок каріозної порожнини твердий, пігментований. Який попередній діагноз?

А. Хронічний поверхневий карієс

В. Хронічний середній карієс

С. Гострий середній карієс

D. Гострий глибокий карієс

Е. Хронічний глибокий карієс


5. У хворого віком 30 років скарги на короткочасний біль у зубі на верхній щелепі від солодкого та холодного. Біль з’явився місяць тому. Об’єктивно: на жувальній поверхні 26 зуба виявлена каріозна порожнина з вузьким вхідним отвором у межах плащового дентину. Дентин дна і стінок розм’якшений, зондування в ділянці емалево-дентинної межі болісне, перкусія безболісна, термопроба спричиняє біль, який після усунення подразника швидко зникає. Визначте діагноз.

А. Гострий початковий карієс

В. Гіперемія пульпи

С. Гострий глибокий карієс

D. Хронічний фіброзний пульпіт

Е. Гострий середній карієс


6. Хворого віком 27 років протягом декількох тижнів непокоїть короткочасний біль у 16 зубі, який виникає від солодкої та холодної їжі. Об’єктивно: на жувальній поверхні 16 зуба виявлена порожнина в межах плащового дентину, виповнена розм’якшеним слабо пігментованим дентином. Після некректомії дно каріозної порожнини щільне, безболісне. Препарування стінок дефекту чутливе в ділянці емалево-дентинної межі. ЕОД 16 зуба  5 мкА. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Хронічний середній карієс

В. Гострий глибокий карієс

С. Гострий середній карієс

D. Хронічний глибокий карієс

Е. Хронічний періодонтит


7. Хворий віком 40 років скаржиться на застрягання їжі в зубі на нижній щелепі. Порожнина виникла 7 міс. тому. Об’єктивно: на жувальній поверхні 34 зуба виявлена каріозна порожнина з широким вхідним отвором, яка розміщена в межах плащового дентину. Дентин дна і стінок твердий, пігментований. Зондування дна та стінок безболісне, ЕОД  12 мкА. Визначте діагноз.

А. Хронічний фіброзний періодонтит

В. Хронічний фіброзний пульпіт

С. Хронічний глибокий карієс

D. Хронічний середній карієс

Е. Хронічний початковий карієс


8. Хворий звернувся зі скаргами на біль, який виникає в 45 зубі під час дії холодного, кислого, солодкого. Біль минає після припинення дії подразника. Об’єктивно: на жувальній поверхні 45 зуба виявлена каріозна порожнина в межах плащового дентину, яка виповнена залишками їжі та розм’якшеним дентином, навислі краї емалі крейдяного кольору. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Гострий середній карієс

В. Хронічний середній карієс

С. Гострий поверхневий карієс

D. Гострий глибокий карієс

Е. Хронічний глибокий карієс


9. Хворий віком 30 років звернувся до стоматолога зі скаргами на косметичний дефект і незначну болісність 44 зуба під час чищення зубів. Об’єктивно: виявлено каріозну порожнину V класу за Блеком у межах плащового дентину. Зондування стінок порожнини спричинює незначну болісність, термопроба  позитивна. Який пломбувальний матеріал найбільш доцільний для пломбування даної порожнини?

А. Амальгама

В. Силікатний цемент

С. Компомер

D. Силікофосфатний цемент

Е. Полікарбоксилатний цемент


10. Пацієнт віком 30 років звернувся до стоматолога зі скаргами на короткочасний біль від дії холодового подразника, який зникає відразу після його усунення. Об’єктивно: на жувальній поверхні 47 зуба глибока, у межах навколопульпарного дентину каріозна порожнина, виповнена розм’якшеним світлим дентином. Зондування емалево-дентинної межі та дна каріозної порожнини спричинює незначну болісність, термопроба позитивна, рентгенологічно в періапікальних тканинах змін немає. Визначте діагноз.

А. Гострий середній карієс

В. Хронічний фіброзний пульпіт

С. Хронічний грануляційний періодонтит

D. Хронічний середній карієс

Е. Гострий глибокий карієс


11. Юнак віком 18 років скаржиться на короткочасний біль у 21 зубі від дії холодного та солодкого. Об’єктивно: на медіальній контактній поверхні 21 зуба виявлена каріозна порожнина середньої глибини (ІІІ клас за Блеком) у межах плащового дентину, виповнена світлим розм’якшеним дентином. Краї емалі крихкі, крейдяного кольору. Індекс КПВ становить 14, гігієнічний індекс за Федоровим-Володкіною  3,3. Виберіть найбільш оптимальний пломбувальний матеріал для пломбування в даній клінічній ситуації.

А. Силікатний цемент

В. Композит світлової полімеризації

С. Композит хімічної полімеризації

D. Склоіономерний цемент

Е. Силікофосфатний цемент


12. Під час пломбування каріозної порожнини ІІ класу за Блеком у 36 зубі було вирішено використати методику відкритого варіанта „сендвіч-техніки”. Який з наведених склоіономерних цементів найкраще відповідає потребам даної методики?

А. Vitremer TC (3M)

В. Aqua-Cem (Dentsply)

С. BaseLine (Dentsply)

D. Aqua-Jonobond (VOCO)

Е. Vitrebond (3M)


13. Хворому віком 35 років установлено діагноз хронічного середнього карієсу 36 зуба. Порожнина ІІ класу за Блеком з ураженням жувальної поверхні. Який пломбувальний матеріал лікар повинен вибрати для пломбування даної порожнини?

А. Склоіономерний цемент

В. Композитний мікрогібридний матеріал світлової полімеризації

С. Силікофосфатний цемент

D. Текучий композит світлової полімеризації

Е. Мікрофільний композит світлової полімеризації


14. У хворого віком 50 років каріозна порожнина на жувально-дистальній поверхні 47 зуба. Був установлений діагноз хронічного середнього карієсу 47 зуба. Який пломбувальний матеріал найбільш доцільно використати в даній клінічній ситуації?

А. Полікарбоксилатний цемент

В. Силікофосфатний цемент

С. Компомер

D. Склоіономерний цемент

Е. Амальгаму


15. Жінка віком 42 роки скаржиться на наявність каріозної порожнини та косметичний дефект у 23 зубі. Об’єктивно: на вестибулярній поверхні 23 зуба у пришийковій ділянці виявлена каріозна порожнина, яка поширюється значно нижче рівня краю ясен. Порожнина в межах耋плащового дентину, виповнена щільним, темно-коричневого кольору дентином, зондування практично безболісне. Який найбільш оптимальний матеріал для пломбування в даній клінічній ситуації?

А. Силікофосфатний цемент

В. Композит хімічного затвердіння

С. Склоіономерний цемент світлового твердіння

D. Силікатний цемент

Е. Композит світлового затвердіння


16. Після обстеження каріозної порожнини на жувально-дистальній поверхні 47 зуба встановлено діагноз хронічного середнього карієсу 47 зуба. Який пломбувальний матеріал показаний в даній клінічній ситуації?

А. Склоіономерний цемент

В. Силікофосфатний цемент

С. Компомер

D. Амальгама

Е. Полікарбоксилатний цемент


17. Жінка віком 63 роки скаржиться на наявність каріозних порожнин на присінкових поверхнях центральних верхніх різців. Об’єктивно: у пришийковій ділянці 11 і 12 зубів виявлені каріозні порожнини в межах плащового дентину. Дентин щільний, темно-коричневого кольору. Слизова оболонка ясен гіперемійована, легко кровоточить. Прикус глибокий. Які можуть бути протипоказання до негайного пломбування цих порожнин фотокомпозитом?

А. Локалізація порожнин у пришийковій ділянці

В. Наявність аномалії прикусу

С. Наявність темного дентину на дні каріозної порожнини

D. Глибина порожнини

Е. Наявність запалення ясен (гінгівіт)


18. Пацієнту встановлений діагноз: гострий середній карієс 46 зуба. Яка буде реакція твердих тканин зуба на зондування і термічні подразники при даному захворюванні?

А. Безболісна

В. Болісна

С. Різко болісна в ділянці дна порожнини

D. Може бути болісна і безболісна

Е. Правильна відповідь відсутня


19. У хворого під час огляду було виявлено середній карієс 15 зуба. Яким матеріалом найдоцільніше реставрувати зуб?

А. Композит хімічного тверднення

В. Склоіономерний цемент

С. Композит світлового тверднення

D. Полікарбоксилатний цемент

Е. Пластмаса


20. У хворого віком 30 років, під час обстеження виявлено каріозну порожнину в 21 зубі у межах плащового дентину. Який матеріал найдоцільніше застосувати?

А. Композит світлового тверднення

В. Композит хімічного тверднення

С. Склоіономерний цемент

D. Амальгама

Е. Силікатний цемент


21. Який пломбувальний матеріал буде оптимальним для пломбування каріозної порожнини ІV класу за Блеком, якщо у пацієнта підвищені вимоги до естетики?

А. Макронаповнений композит світлового тверднення

В. Мікронаповнений композит світлового тверднення

С. Склоіономерний цемент

D. Композит хімічного тверднення

Е. Компомер



Рекомендована література:


    1. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина).– Т.1.– Полтава: Дивосвіт, 2005.– 392 с.

    2. Терапевтична стоматологія: Підручник.– У 4 томах /М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін.– К.: Здоров’я, 2004.– Т.2.– 400 с.

    3. Терапевтическая стоматология: Учебн. Пособие /Под ред. проф. Л.А.Дмитриевой.– М.: МЕДпресс-информ, 2003.– 896 с.

    4. Мельничук Г.М., Рожко М.М. Практична одонтологія. Курс лекцій із карієсу та некаріозних уражень зубів, пульпіту і періодонтиту. Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповнене.– Івано-Франківськ, 2007.– 292 с.

    5. Хельвиг Э., Климек Й., Аттин Т. Терапевтическая стоматология.– Львов: ГалДент, 1999.– 409 с.

    6. Шмидседер Дж. Єстетическая стоматология: Пер. с англ. под ред. проф. Т.Ф. Виноградовой.– М.: МЕДпресс-информ, 2004.– 320 с.


Практичне заняття № 13
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка