Методичні вказівки до практичних занять з терапевтичної стоматології для студентів ІІІ курсу



Сторінка4/11
Дата конвертації05.03.2017
Розмір2.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: Зубні відкладення, їх види. Механізм утворення, структура, хімічний склад, мікрофлора. Професійна гігієна порожнини рота, оцінка її ефективності та значення у профілактиці стоматологічних хвороб.
Мета заняття: ознайомитись із різновидами зубних відкладень, уміти їх диференціювати. Навчитись правилам, методикам професійної гігієни рота, знати покази до їхнього застосування. Вміти оцінити гігієнічний статус пацієнта

Коротка характеристика теми
Згідно класифікації Listgarten (1976) до набутих органічних відкладень на емалі відносяться: 1)слинні відкладення; 2)бактеріальні відкладення; 3)зубний камінь; 4)пігментний наліт; 5)зубна кутикула; 6)підповерхнева кутикула; 7)комбіновані відкладення. До бактеріальних відкладень належать зубний наліт і зубна бляшка (dental plaque), якій належить провідна роль у демінералізації емалі та виникненні карієсу.

М’який зубний наліт – скупчення суміші бактерій, продуктів їхньої життєдіяльності, клітин злущеного епітелію, лейкоцитів, залишків їжі, протеїнів і ліпідів слини на поверхні зуба. Не має сталої структури, нещільно прилягає до поверхні зуба, тому легко видаляється струменем води або при полосканні рота.

Зубна бляшка – структурований, вязкий, войлокоподібної консистенції різновид відкладень. Вона локалізується на важкодоступнгих для очищення поверхнях зуба, досить щільно прикріплена до зуба, усунути її можна лише механічним способом.

Слід відзначити провідну роль мікроорганізмів в утворенні зубного нальоту та бляшки, оскільки останні ніколи не утворюються у тварин-гнотобіотів. Зубна бляшка формується у кілька етапів:



1.На очищеній поверхні зуба за рахунок електростатичних зв’язків утворюється безструктурна, безклітинна плівка – пелікула, товщиною 0,1 – 1 мкм, яка складається з протеїнів слини.

2.До пелікули протягом кількох годин послідовно прикріплюються грампозитивні коки, актиноміцети, вейлонели та філаменти. Ця стадія триває 4 – 7 днів.

3.Утворення і формування зрілої зубної бляшки шляхом поділу мікроорганізмів і адгезії нових. Мікроорганізми активно синтезують поза- та внутрішньоклітинні полісахариди, побічним продуктом цього синтезу є виділення органічних кислот – оцтової, молочної, пропіонової, масляної, піровиноградно тощо. З часом мікробний склад бляшки набуває анаеробного характеру.

Зубний камінь утворюється внаслідок мінералізації над’ясенного нальоту переважно у ділянці вивідних проток великих слинних залоз – на язичній поверхні фронтальних зубів нижньої щелепи та на вестибулярній поверхні молярів верхньої щелепи. Мінералізація здійснюється внаслідок перенасиченості слини сполуками кальцію. Зрілий зубний камінь має форму пластинок, тобто він утворюється періодично і нашаровується. Часто зубний камінь буває вкритим шаром нальоту чи зубної бляшки.

У зубній бляшці та нальоті виявлено більше 300 типів бактерій та небактеріальних мікроорганізмів (віруси, найпростіші, гриби). У 1 мг нальоту міститься більше 200 млн. бактерій. Під час порівняльного дослідження мікрофлори зубної бляшки було встановлено, що підвищену здатність утворювати зубну бляшку і, відповідно, викликати ураження зубів мають стрептококи, які становлять більше половини усієї мікрофлори бляшки. До карієсогенних видів належать Str. sanguis, Str. salivarius, Str. mutans, з посеред яких провідна роль належить останньому.

Важливою біохімічною особливістю карієсогенних стрептококів є їхня здатність шляхом анаеробного гліколізу синтезувати екстрацелюлярні полісахариди гелеподібної, клейкої консистенції. Наприклад, левани і декстрани є резервними вуглеводами, які згодом розщеплюються до органічних кислот, а глікани забезпечують адгезію бляшки до поверхні зуба. Утворення внутрішньоклітинних полісахаридів дозволяє мікроорганізмам підтримувати обмін речовин і в умовах незначної кількості поживного середовища.

Str. mutans не тільки утворюють органічні кислоти, але і толерантні до кислот. Вони можуть існувати в кислих умовах бляшки, при яких гинуть інші мікроорганізми порожнини рота (рН<5,5). Cучасні дослідження підтверджують, що Str. mutans не належить до нормальної бактеріальної флори порожнини рота. Як і інші збудники інфекції, він передається від людини до людини, зокрема через слину. З посеред інших мікроорганізмів, що знаходяться в порожнині рота, важливу роль у патогенезі карієсу відіграють лактобацили та актиноміцети, останні, вважається, сприяють виникненню карієсу кореня зуба.

Окрім утворення органічних кислот, у зубній бляшці продукується більше 50 різних ферментів, яким відводиться значна роль у руйнуванні органічної субстанції дентину при карієсі. Деякі ферменти, наприклад гіалуронідаза, є етіологічними чинниками у розвитку запальних захворювань пародонта. Окрім гіалуронідази, протеаз, у зубній бляшці присутні фосфатази, нейрамінідази, лактатдегідрогенази, декстранази та низка інших ферментів гліколітичного шляху розпаду глюкози.

При відсутності гігієни порожнини рота вже через тиждень підповерхневий шар емалі під зубною бляшкою змінює свій склад – збільшується об’єм мікропросторів, зменшується концентрація мінеральних речовин. Через 2 тижні зміни емалі вже можна зауважити візуально при її висушуванні, що свідчить про значну втрату неорганічних речовин, спричинену метаболітами мікроорганізмів. Через 3 – 4 тижні у поляризаційному мікроскопі спостерігаються характерні для білої плями зони ураження. Проте, якщо накопичені за місяць відкладення видалити, пошкоджена емаль контактуючи зі слиною ремінералізується.

Для виявлення зубних відкладень використовують тести з барвниками, здатними активно проникати в товщу відкладень та зафарбовувати їх. Найчастіше для цього використовуються йодовмісні сполуки, зокрема розчин Шиллера-Писарєва (1 г кристалічного йоду, 2 г йодиду калію, 40 мл дистильованої води), еритрозин, генціанвіолет та ін. Для кількісної оцінки зубних відкладень запропонована низка гігієнічних індексів. Гігієнічний індекс Федорова-Володкіної (1970) визначається за забарвленням вестибулярної поверхні фронтальних зубів нижньої щелепи, яке оцінюється за 5-бальною шкалою. При проведенні гігієнічного індекса ОНІ-S Green-Vermillion (1964) обстежують вестибулярну поверхню 11, 16, 26, 31 і язичну поверхню 36, 46 зубів після нанесення на них барвника. Оцінка забарвлення проводиться за 4-бальною системою.

Професійна гігієна (професійне чищення зубів) включає:



  • виявлення над’ясенних відкладень;

  • повне видалення над- та під’ясенних відкладень, пігментного нальоту;

  • полірування і втирання фторвмісних препаратів у поверхню зубів.

Для видалення зубних відкладень використовується механічний (ручний) метод з використанням екскаваторів, спеціальних гачків, долот і кюретажних ложок. Для видалення зубного каменя і під’ясенних відкладень застосовують ультразвукові магнітострикційні або п’єзоелектричні апарати, які перетворюють електричний струм у мікроскопічні вібраційні коливання частотою 25000 – 50000 Гц. У магнітоконстрикційних апаратах повздовжні коливання надаються металевій або нікелевій серцевині в катушці змінного струму. У п’єзоелектричних апаратах у полі змінного струму відбувається деформація кристалів кварцу. Виникаючі під час цього коливання передаються на робочу частину приладу. Ультразвук створює істинну кавітацію біля кінчика інструмента з вивільненням вільного кисню, що дає сильний очищуючий ефект. Пневматичні (звукові) скалери працюють на стиснутому повітрі та воді, які подаються компресором стоматологічної установки. Стиснене повітря обертає ротор всередині скалера, викликаючи еліптичну вібрацію робочої частини частотою 2000 – 6000 Гц. Ультразвукові апарати не можна використовувати для зняття м’яких зубних відкладень через ризик пошкодження твердих тканин зуба, не варто використовувати цей тип скалерів і у пацієнтів з кардіостимуляторами. Перевагами методу є: зменшення робочого часу та втоми оператора, комфортність процедури, одночасне рідинне промивання операційного поля.

Порошкоструминні апарати застосовуються для очистки фісур і видалення пігментних відкладень з поверхні зубів. Прилади серії Air Flow S призначені для видалення м’яких зубних відкладень, у них використовується профілактичний порошок на основі бікарбонату натрію. Прилад Air Flow S 2 поєднує в собі порошкоструминну та ультразвукову дію, що робить його універсальним. Апарат Air Flow prep К 1 є більш потужним, активним компонентом використовуваного порошку є абразивний окис алюмінію, що дозволяє використовувати прилад також і для безболісної обробки каріозних порожнин без препарування.

Заключне полірування поверхні зуба та повне видалення пігментацій проводять за допомогою м’яких механічних щіток та резинових чашечок. Для очистки міжзубних проміжків використовують тонкі гнучкі насадки системи EVA з дерева або пластмаси. Також можна використовувати покриті окисом алюмінію полірувальні смужки для композитних пломб. Слід вибирати неабразивні полірувальні пасти або використовувати зубні фтористі пасти. При покритті поверхні зуба фторвмісними лаками віддають перевагу лакам, що не містять смол, оскільки останні можуть відкладатись у пародонтальних кишенях.


Контрольні питання поточного матеріалу


  1. Які існують види зубних відкладень?

  2. Механізм утворення м’яких та твердих зубних відкладень.

  3. Склад та структура зубних відкладень.

  4. Мікрофлора зубної бляшки.

  5. Ферменти та кислоти зубної бляшки.

  6. Клінічні методи визначення зубних відкладень.

  7. Гігієнічні індекси, трактування їхніх показників.

  8. Методи зняття зубних відкладень.

  9. Ультразвукове зняття зубних відкладень. Особливості роботи.

  10. Піскоструменеве зняття зубних відкладень.Особливості роботи.

  11. Полірування твердих тканин зуба, методики, матеріали.



Орієнтовні тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Який з перелічених видів зубних відкладень найлегше видаляється з поверхні зуба?

А. Зубна бляшка.

В. Зубний наліт.

С. Зубний камінь.

D. Пігментні відкладення.
2. Зубна бляшка вважається зрілою після знаходженні на поверхні зуба

А. 1 добу

В. 3 доби.

С. 5 діб


D. 10 діб

Е. 8 годин


3. Який барвник використовується при оцінюванні гігієнічного стану ротової порожнини?

А. Розчин метиленового синього.

В. Розчин бриліантового зеленого.

С. Розчин йоду.

D. Розчин кислого фуксину.

Е. Розчин перекису водню


4. Частота коливань робочої поверхні звукового скалера становить

А. 1000 Гц

В. 5000 Гц

С. 10000 Гц

D. 20000 Гц

Е. 30000 Гц


5. Частота коливань робочої поверхні ультразвукового скалера становить

А. 1000 Гц

В. 5000 Гц

С. 10000 Гц

D. 20000 Гц

Е. 30000 Гц


6. Адгезія зубної бляшки до поверхні зуба забезпечується за рахунок синтезованих мікроорганізмами

А. Білків

В. Кислот

С. Позаклітинних полісахаридів

D. Внутрішньоклітинних полісахаридів

Е. Ліпідів


7. Близько 50 % мікрофлори зубної бляшки становлять

А. Актиноміцети

В. Вейлонелли

С. Лактобацили

D. Стрептококи

Е. Ристелли


8. Оцінка 2,7 бали при визначенні гігієнічного індексу Федорова-Володкіної свідчить, що гігієнічний стан ротової порожнини є:

А. Добрий

В. Задовільний

С. Незадовільний

D. Поганий

Е. Дуже поганий


9. Оцінка 1,33 бали при визначенні гігієнічного індексу Green-Vermillion свідчить, що гігієнічний стан ротової порожнини є:

А. Добрий

В. Задовільний

С. Незадовільний

D. Поганий

Е. Дуже поганий


10. Вказати рН середовища, при якому розпочинається демінералізація емалі.

А. 4,5


В. 5,0

С. 5,5


D. 6,0

Е. 6,5
11. Вказати рН середовища, при якому розпочинається демінералізація дентину і цементу кореня.

А. 4,5

В. 5,0


С. 5,5

D. 6,0


Е. 6,5
12. Яка властивість карієсогенних мікроорганізмів є найважливішою для формування зубної бляшки?

А. Ацидофільність

В. Ацидогенність

С. Здатність синтезувати позаклітинні полісахариди

D. Здатність синтезувати внутрішньоклітинні полісахариди

Е. Здатність швидко розмножуватись


13. Яка властивість карієсогенних мікроорганізмів є визначальною у розвитку карієсу?

А. Ацидофільність

В. Ацидогенність

С. Здатність синтезувати позаклітинні полісахариди

D. Здатність синтезувати внутрішньоклітинні полісахариди

Е. Здатність швидко розмножуватись


14. ’’Улюблена’’ локалізація зубного каменю в порожнині рота це:

А. Контактні поверхні усіх зубів

В. Вестибулярні поверхні нижніх молярів і премолярів

С. Вестибулярні поверхні нижніх різців

D. Оральні поверхні усіх зубів

Е. Оральні поверхні нижніх різців



Рекомендована література:


  1. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина).– Т. 1.– Полтава: Дивосвіт, 2005.– 392 с.

  2. Терапевтична стоматологія: Підручник.– У 4 томах /М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін.– К.: Здоров’я, 2004.– Т.2.– 400 с.

  3. Хельвиг Э., Климек Й., Аттин Т. Терапевтическая стоматология.– Львов: ГалДент, 1999.– 409 с.

  4. Левицкий А.П., Мизина И.К. Зубной налет.– К.: Здоров’я, 1983.– 80 с.

  5. Терапевтическая стоматология: Учебн. Пособие /Под ред. проф. Л.А. Дмитриевой.–М.: МЕДпресс-информ, 2003.– 896 с.

Практичне заняття № 6
Тема: Знеболення в терапевтичній стоматології, види, методи засоби, показання до використання. Допомога при невідкладних станах.
Мета заняття: ознайомитись з видами та методами знеболення в терапевтичній стоматології. Знати покази до їх використання. Навчитись методик застосування анестезії. Вміти надати допомогу при невідкладних станах.


Коротка характеристика теми
Cтрах зубного болю – проблема сучасної стоматології, оскільки змушує пацієнта довго терпіти біль і не відвідувати лікаря, що часто призводить до тривалого лікування уже різноманітних ускладнень. Сучасна стоматологічна наука володіє цілою низкою прийомів, методів, засобів, спрямованих на зменшення болючості стоматологічних маніпуляцій.

Препарування – це операція на твердих тканинах зубів, яка має гуморальну та анатомофізіологічну дію на організм загалом. Біль під час препарування визначається комплексом факторів:



  1. у твердих тканинах є відростки одонтобластів, які при подразненні виділяють гістамін, що діє на нервові рецептори, розміщені в одонтобластичному шарі пульпи;

  2. виділяється ацетилхолін, який проводить нервові імпульси;

  3. коливання тиску в пульпі також діє на її нервові волокна, викликаючи біль.

Причини, які викликають біль:

  1. вібрація;

  2. тиск на тканини;

  3. підвищення температури.

Значно зменшити болючість вдається, якщо:

  1. використовують гострі, твердосплавні та алмазні бори;

  2. рухи бора уривчасті, лікар ніби ставить коми у місцях, що препаруються;

  3. наконечник добре відцентрований і не вібрує;

  4. при роботі звичайним наконечником препарування здійснюється лише в сухій порожнині;

  5. при роботі турбінним наконечником здійснюється постійне повітряне або водяне охолодження;

  6. бор правильно підібраний за величиною і формою, бо чим більша величина бора, тим більша травма;

  7. каріозна порожнина якнайчастіше зрошується водою;

  8. препарування здійснюється з мінімальним тиском на тканини;

  9. при наближенні до пульпи працюють на найменших обертах, що є безпечнішим для пульпи і менш болісним;

  10. рука лікаря і наконечник добре зафіксовані.

Способи знеболення поділяються на:

  1. премедикацію;

  2. аплікаційний метод;

  3. ін’єкційний метод;

  4. електрознеболення;

  5. наркоз.

Премедикація. З метою усунення страху у хворого, який може мати більший вплив на психіку хворого, ніж сам біль, хворому можна призначити:

  • транквілізатори: седуксен (0,01-0,05), триоксазин (0,3-0,6);

  • комбінацію з анальгетиками: анальгін (0,5-1,0), амідопірин (0,25-0,5).

Для заспокоєння пацієнта можна призначити седативні ліки рослинного походження (настоянки валеріани, собачої кропиви, горицвіту).

Засоби для аплікаційного знеболення можна поділити на:

1) припікальні засоби (спричинюють денатурацію білків поверхневого шару твердих тканин зубів та зубного ліквору) – карболова та трихлороцтова кислоти, 10-30% р-н срібла нітрату;

2) засоби дегідратаційної дії: натрію хлорид, натрію, калію, магнію гідрокарбонат – ці препарати справляють поверхневу дію, тому під час препарування каріозної порожнини їх потрібно неодноразово вносити або втирати.

3) анестетики, у вигляді аерозолів, гелів, мазей, паст. Знеболювальний ефект нетривалий і неглибокий (лідокаїн 10%, дикаїн, анестезин). Виражену знеболювальну дію має прополіс, який у вигляді 4-20% спиртового розчину вносять у каріозну порожнину або втирають у тверді тканини зуба протягом 3-5 хв.

За хімічною структурою ін’єкційні анестетики поділяють на 2 групи: складні ефіри (новокаїн, анестезин, дикаїн) та аміди (лідокаїн, тримекаїн, мепівакаїн, трипокаїн, бупівакаїн, етидокаїн, атрикаїн).

Новокаїн погано проникає в тканини, тому його використовують для інфільтраційної і провідникової (2% р-н) анестезії з вазоконстрикторами.

Лідокаїн застосовують для всіх видів анестезії. Комерційні препарати лідокаїну випускають під назвами: ксикаїн, ксилокаїн, ксилестизин, ксилонест, лігнокаїн. Мепівакаїн можна використовувати без вазоконстрикторів, це дозволяє застосовувати його в пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями, комерційні назви: скандонест, мепівастезин.

Бупівакаїн в 4 рази сильніший за мепівакаїн, діє повільніше, забезпечує більш тривалу анестезію, має виражену судинорозширювальну дію, тому його застосовують у вигляді 0,5% розчину з вазоконстрикторами.

Артикаїн має високу дифузійну здатність, що дозволяє йому глибоко проникати в тканини, мало токсичний, вводять з вазоконстрикторами, не проникає через плацентарний бар’єр і не чинить кардіодеприсивної дії. Комерційні назви: альфокаїн, ультракаїн, септанест, убістезин, примакаїн.

Не рекомендують застосовувати анестетики з судинозвужувальними засобами в таких випадках:


  • у хворих з некомпенсованими формами серцево-судинних захворювань, ендокринними захворюваннями;

  • у пацієнтів, які приймають антидепресанти, гормони щитоподібної залози.

До інфільтраційної анестезії відносять:

  • інфільтраційну підслизову анестезію, яку застосовують для знеболення слизової оболонки;

  • надокісну – для знеболення зубів, виконують з вестибулярного та язикового боку в ділянці проекції верхівки кореня;

  • підокісну (субперіостальну) – проводять, коли необхідно отримати більш глибоке знеболювання (на нижній щелепі малоефективна);

  • спонгіозну: розчин місцевого анестетика вводять в губчасту речовину кістки, необхідні спеціальні голки, розрізняють інтрасептальну та інтралігаментарну анестезії;

Для спонгіозної інтрасептальної анестезії застосовують спеціальний карпульний шприц з дозатором, вводять 0,3-0,5 мл розчину анестетика.

Інтралігаментарна анестезія: введення спеціальним шприцом із дозатором і тонкою ін’єкційною голкою розчину анестетика у періодонтальну щілину.



Провідникова анестезія: розчин анестетика вводять повільно протягом 20-40 с поблизу нервових стовбурів на деякій відстані від знеболюваної ділянки (приблизно 2 мл анестетика).

Розрізняють наступні види:

1)на нижній щелепі: мандибулярна, торусальна, ментальна;

2)на верхній щелепі: туберальна, інфраорбітальна, різцева, палатинальна.

Запропоновані також методики електрознеболення, рефлексоаналгезії, аудіоаналгезії, але завдяки високій ефективності сучасних ін’єкційних анестетиків ці види знеболення не набули широкого розповсюдження.

Наркоз (інгаляційний і внутрішньовенний) може бути використаний у хворих з високим рівнем емоційного напруження, психічнохворих, з неадекватною поведінкою, у разі відсутності ефекту місцевої анестезії або у пацієнтів з вираженою алергійною реакцією на анестетики.



Анафілактичний шок – генералізована анафілактична реакція, яка настає при взаємодії введеного анестетику з антитілами, сорбованими на тканинних базофілах. Вивільнення та активація БАР (гістамін, серотонін, гепарин, повільно реагуюча субстанція), протеолітичних ферментів з крові та тканин (катепсинів, тканинної гіалуронідази) зумовлює каскад біохімічних і патофізіологічних змін (функціональних і структурних порушень) часом аж до виникнення несумісних з життям станів.

Антигеном може бути будь-який медикамент, введений переважно парентерально, проте не можна відкидати виникнення анафілактичного шоку при аплікаційному, пероральному введенні або ж через потрапляння препарату в дихальні шляхи під час розпилювання аерозолем. Обов’язковою умовою є попередня сенсибілізація організму, яка розвивається у відповідь на перше потрапляння алергену. Повторне введення антигену зумовлює реакцію антиген-антитіло. У залежності від клінічних варіантів анафілактичний шок може мати перебіг за кардіогенним, абдомінальним, гемодинамічним, асфіктичним типом.

Симптомами анафілактичного шоку, які з’являються відразу ж після або під час введення анестетика є: загальна слабкість, сильний головний біль, гострий біль за грудиною, раптова блідість. Можливе швидке виникнення набряку Квінке, бронхоспазму, набряку гортані, ларингоспазму, дихальної недостатності, поява гіперемії і навіть ціанозу шкіри, задишки.

Форми анафілактичного шоку:


  1. Блискавична форма – настає через 1-2 сек. після введення алергену: судоми, розширення зіниць, втрата свідомості, відсутність реакції на світло, зниження артеріального тиску, важке дихання, тони серця пропадають. Через 8-10 хв настає смерть.

  2. Тяжка форма виникає через 5-7 хв. після введення алергену, відчуття жару, важке дихання, головний біль, послаблення тонів серця, зниження артеріального тиску, розширення зіниць.

  3. Середня форма розвивається приблизно через 30 хв. після введення алергену, на шкірі з’являється алергічна висипка, свербіж.

В клініці можливі наступні варіанти цих форм анафілактичного шоку:

    • кардіогенний (з набряком легень);

    • астмоподібний (з бронхоспазмом, набряком гортані);

    • церебральний з психотропним збудженням, судомами, втратою свідомості;

    • абдомінальний.

Послідовність надання невідкладної допомоги при анафілактичному шоці:

  1. припинити доступ алергену до організму;

  2. ввести довенно гідрокортизон (від 25-50 до 200-300 мл у тяжких випадках) або преднізолон (50-150 мл), у тяжких випадках – до 400 мл або дексаметазон – 1 мл 0,4% розчину;

  3. після стабілізації артеріального тиску ввести в/м 1-2 мл 2% р-ну супрастину або 2-3 мл 2,5% піпольфену або 5 мл 1% розчину супрастину або 2-3 мл 2,5% піпольфену або 5 мл 1% р-ну димедролу;

  4. симптоматична терапія: при бронхоспазмі – еуфілін, для стимуляції діяльності серця – 1-2 мл кордіаміну підшкірно або 1 мл 10% р-ну коразолу, для стимуляції центру дихання – 0,5-1 мл цититону;

  5. при порушенні серцевої діяльності і зупинці дихання – штучна вентиляція легень, якщо ціаноз не зменшується, може настати зупинка серця. Не припиняючи штучного дихання слід проводити масаж серця. При розвитку набряку гортані – інтубація чи трахеотомія.

Набряк Квінке. Клінічно виявляється швидким розвитком обмеженого набряку (губ, язика) щільно-еластичної консистенції, супроводжується відчуттям напруження тканин і болем. Язик не вміщається в роті, ковтання затруднене, деколи погіршується дихання, може з’явитися псевдоасфіксія, можливий блювотний рефлекс. Спадає набряк Квінке через кілька годин або 1-2 дні. В механізмі розвитку набряку Квінке основну роль належить розладу систем дезактивації та інгібування біологічно активних речовин, поява яких викликана алергеном.

Лікування:



  1. припинення дії алергену на організм;

  2. обколювання місця ін’єкції 0,5 мл 0,1% р-ного адреналіну гідрохлориду;

  3. промивання шлунка, прийом сорбентів;

  4. введення антигістамінних середників (1-2 мл 1% розчину димедролу або 1 мл 2% розчину супрастину);

    • кортикостероїдні препарати: преднізолон по 60-90 мл, гідрокортизон 250-450 мг в/в;

    • дегідратаційна терапія (2-4 мл 1% розчину лазиксу в/в);

    • у випадку наявності ознак колапсу призначають 0,5-1 мл 1% розчину мезатону п/ш, преднізолон 60 мл в/в.

Непритомність – короткочасна втрата свідомості, зумовлена раптовою гострою гіпоксією мозку. Клінічні ознаки: загальна слабкість, запаморочення, нудота, дзвін у вухах, потемніння в очах, „мушки” перед очима, відчуття „порожнечі” в голові, холодні кінцівки, посилена пітливість, падіння або повільне опускання на землю, прискорене поверхневе дихання, блідість шкіри, пульс слабий, частий, ледь пальпується, знижений АТ, зіниці звужені.

Невідкладна допомога:

    • покласти хворого на спину, трохи підняти ноги;

    • звільнити від тісного одягу, забезпечити приплив свіжого повітря;

    • дати вдихнути пари нашатирного спирту, обприскати холодною водою;

    • зігріти ноги або розтерти рушниом, дати випити гарячого чаю або кави;

    • у випадку відсутності ефекту – п/ш 1 мл 10% розчину кофеїну, 1-2 мл кордіаміну, рідше мезатон 0,5-1,0 мл 1% розчину п/ш;

    • у разі брадикардії 0,5 мл 0,1% р-ну атропіну сульфату п/ш.

Колапс – більш важка форма гострої судинної недостатності, яка характеризується різким зниженням АТ та розладами периферійного кровообігу:

    • важчий клінічний перебіг, ніж під час зомління;

    • різка блідість шкірних покривів;

    • загострені риси обличчя;

    • розширені зіниці, тіні навколо очей;

    • слабість, гіперемія;

    • поверхневе часте дихання;

    • пульс частий, слабкого наповнення, ниткоподібний;

    • низький артеріальний і венозний тиск;

    • хворий лежить нерухомо, байдужий до оточуючих.

Невідкладна допомога:

    • покласти хворого з дещо опущеною головою;

    • нижні кінцівки обкласти теплими грілками і накрити теплою ковдрою;

    • ввести вазопресори (мезатон 1% р-н 0,3-1,0 мл в/в струменево, норадреналін 0,2% р-н 1 мл в/в);

    • кофеїн 10% р-н 1 мл п/ш, кордіамін 1-2 мл п/ш;

    • преднізолон 60-90 мл в/в струменево;

    • допамін 2-5 мл в/в крапельно;

    • поліглюкін чи реополіглюкін 400 мл в/в крапельно;

    • у разі ускладнень необхідна госпіталізація.

Гіпертонічний криз – клінічний синдром, який характеризується раптовим підвищенням АТ, появою ознак порушення життєво важливих органів або реальним ризиком їх розвитку, а також нейровегетативними розладами.

Проявляється сильним болем голови, запамороченням, серцебиттям, тремтінням усього тіла, сухістю в роті, підвищенням температури тіла, гіперемією обличчя, тахікардією (100-120 за 1 хв.), частим сечовипусканням. Підвищується в основному систолічний АТ, діастолічний тиск зростає помірно (200-240/90-100 мм.рт.ст.), шкіра волога, хворий збуджений, може бути нудота, блювота.

Невідкладна допомога:


    • транквілізатори (седуксен, реланіум, феназепам) 2 мл в/в на ізотонічному 0,9% розчині натрію хлориду 10 мл;

    • нейролептики (дроперідол 0,25% 2-4 мл в/м, в/в);

    • антагоністи кальцію – ніфедилін (коринфом, кордафен) 0,01 г;

    • β-адреноблокатори (обзиден 0,1% р-н 5 мл + 0,9% р-н натрію хлориду 20 мл в/в повільно);

    • дибазол (0,5 р-н 6-12 мл – 0,9% р-ну натрію хлориду 10 мл в/в повільно);

    • еуфілін 2,4% р-н вводять на ізотонічному розчині натрію хлориду;

    • магнію сульфат 25% р-н 5-10 мл в/м.

Інтоксикація адреналіном. Характерними ознаками є неспокій, страх, холодні шкірні покриви, задишка, головний біль, тахікардія, підвищення артеріального тиску, біль в ділянці серця.

Невідкладна допомога: негайно припинити введення препарату, нітрогліцерин під язик, промивання шлунку, прийом сорбентів, форсований діурез. При різкому підвищенні АТ – аміназин 0,5-1,0 мл 2,5 р-ну в/в з 20 мл 40% р-ну глюкози. В/в вводять β-адреноблокатори – 0,5 мл 0,1% р-ну ебзидону. При брадикардії на фоні колапсу – глюкокортикоїди (преднізолон 30-60 мг в/в, гідрокортизон 125 мг в/м).



Контрольні питання поточного матеріалу


  1. Які фактори впливають на розвиток болю під час препарування?

  2. Який механізм виникнення болю при препаруванні зуба?

  3. Як можна зменшити болючість при препаруванні?

  4. Які є способи знеболення?

  5. Що таке премедикація? Які засоби застосовують?

  6. Як поділяють засоби для аплікаційного знеболення?

  7. Що таке електрознеболення?

  8. Що таке рефлексоаналгезія, аудіоаналгезія?

  9. Які види анестезії відносять до інфільтраційної анестезії?

  10. Методи проведення інфільтраційних анестезій.

  11. Які є провідникові анестезії на нижній щелепі?

  12. Які є провідникові анестезії на верхній щелепі?

  13. Які покази до застосування наркозу у стоматологічних пацієнтів?

  14. Що таке анафілактичний шок?

  15. Форми анафілактичного шоку.

  16. Причини виникнення анафілактичного шоку.

  17. Невідкладна допомога при анафілактичному шоці.

  18. Непритомність. Перша допомога при непритомності.

  19. Колапс. Перша допомога при колапсі.

  20. Гіпертонічна криза, невідкладна допомога.

  21. Інтоксикація анестетиком, перша допомога.



Орієнтовні тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Якою гілкою трійчастого нерва іннервуються моляри верхньої щелепи?

А. Великим піднебінним нервом

В. Верхнім середнім альвеолярним нервом

С. Нижньоорбітальним нервом

D. Верхнім заднім альвеолярним нервом

Е. Щічним нервом


2. У пацієнтки віком 60 р. гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, схильність до алергічних реакцій. Хвора звернулась зі скаргами на гострий нападоподібний мимовільний біль у 13 зубі та правій половині верхньої щелепи. Діагностовано загострений хронічний фіброзний пульпіт 13 зуба. Який з анестетиків найдоцільніше обрати для анестезії при лікуванні пульпіту в даної пацієнтки?

А. Ультракаїн Forte

В. Мепівастезин, 2% розчин

С. Убістезин Forte

D. Лідокаїн, 2% розчин

Е. Новокаїн 2% розчин


3. У хворого віком 39 років під час лікування 48 зуба з приводу гострого глибокого карієсу виникло запаморочення, різка слабкість, загальна в’ялість. Свідомість збережена. Шкіра бліда, холодна на дотик, волога. Дихання поверхневе, тахікардія, пульс слабкого наповнення. Температура тіла і артеріальний тиск знижені (АТ 60/30). Яке ускладнення можна запідозрити у хворого?

А. Анафілактичний шок

В. Набряк Квінке

С. Непритомність

D. Травматичний шок

Е. Колапс


4. Що зумовлює виникнення колапсу?

А. Гостра серцево-судинна недостатність

В. Спазм судин головного мозку

С. Алергічна реакція негайного типу

D. Передозування медикаменту

Е. Вегетосудинна дистонія


5. Через 5 хв. після проведення мандибулярної анестезії розчином новокаїну з адреналіном у хворого з’явився неспокій, страх, холодні шкірні покриви, задишка, головний біль, тахікардія, підвищення артеріального тиску, біль в ділянці серця. Для якого загального ускладнення характерна така клінічна картина?

А. Інтоксикація адреналіном

В. Зомління

С. Колапс

D. Інтоксикація новокаїном

Е.Анафілактичний шок


6. Яка провідникова анестезія може спричинити розвиток диплопії?

А. Туберальна анестезія

В. Анестезія навколо верхнього зубного сплетення

С. Анестезія за Берше-Дубовим

D. Інфраобрітальна

Е. Центральна анестезія до овального отвору


7. Хворому проводили лікування 26 зуба з приводу гострого серозного періодонтиту. Після виконання туберальної анестезії хворий відчув слабкість, нудоту, а згодом різкий свербіж, висипання на шкірі. До якого типу ускладнення відносять дані симптоми?

А. Набряк Квінке

В. Анафілактичний шок

С. Колапс

D. Кропив’янка

Е. Непритомність


8. Яка Ваша тактика при анафілактичному шоці?

А. Припинити введення препарату і викликати терапевта

В. Припинити введення препарату і приступити до штучного дихання

С. Припинити введення препарату, місце ін’єкції обколоти 1,0 мл 0,1% адреналіну, надати пацієнтові горизонтального положення і ввести 100-150 мл гідрокортизону

D. Припинити введення препарату і проводити оксигенотерапію

Е. Ввести димедрол 1% – 1,0 або сурпастин 2% – 1,0 і госпіталізувати хворого


9. Хворому 48 років, діагноз – гострий гнійний пульпіт 36 зуба. Яку анестезію доцільно провести в даній ситуації?

А. Внутрішньопульпову

В. Інфільтраційну

С. Аплікаційну

D. Електрознеболення

Е. Провідникову


10. Хворій проведено торусальну анестезію. Які гілки трійчастого нерва блокуються під час цієї анестезії?

А. Нижні коміркові

В. Нижні коміркові та щічні

С. Щічні та язикові

D. Нижні коміркові та язикові

Е. Нижні коміркові, щічні, язикові


11. У хворого 20 років під час введення лідокаїну з’явилися загальна слабкість, відчуття стиснення за грудиною, блідість шкіри, холодний піт, утруднене дихання, нудота, пульс частий, ниткоподібний. Артеріальний тиск різко знизився, через кілька хвилин з’явилися судоми. Тони серця погано вислуховуються. Яке ускладнення розвинулось у хворого?

А. Інтоксикація лідокаїном

В. Непритомність

С. Набряк Квінке

D. Колапс

Е. Анафілактичний шок


12. Хворому віком 34 роки проведена інфільтраційна анестезія 2% розчином ультракаїну з адреналіном у зв’язку з лікуванням 36 зуба методом вітальної екстирпації з приводу гострого гнійного пульпіту. Під час розкриття порожнини зуба пацієнт відчув різкий біль, зблід, втратив свідомість. АТ – 100-50 мм.рт.ст., пульс ниткоподібний, дихання вільне 18/хв. Півроку тому було проведено аналогічне лікування з приводу карієсу 13 зуба без будь-яких побічних ефектів. Який найбільш імовірний діагноз ускладнення?

А. Непритомність унаслідок больової реакції

В. Медикаментний анафілактичний шок

С. Травматичний шок

D. Інфаркт міокарда

Е. Серцево-судинна недостатність


13. Хворому віком 36 років установлено діагноз гострого дифузного пульпіту 44 зуба. Пацієнт протягом останніх 12 років хворіє на цукровий діабет. Прийнято рішення провести лікування 44 зуба методом вітальної екстирпації пульпи. Який анестетик найбільш показаний даному хворому для проведення провідникової анестезії?

А. Пірамекаїн, 2% розчин

В. Новокаїн 1% розчин

С. Ортокаїн 2% розчин

D. Лідокаїн 2% розчин

Е. Артикаїн 4% розчин


14. Хворій віком 34 роки показана туберальна анестезія. В якому напрямі слід вводити голку під час виконання туберальної анестезії?

А. Догори, досередини, вперед

В. Догори, назовні, назад

С. Догори, назовні, вперед

D. Догори, досередини, назад

Е. Паралельно ясенному краю назад


15. Якою гілкою трійчастого нерва інервуються фронтальні зуби верхньої щелепи?

А. Різцевим нервом

В. Великим піднебінним нервом

С. Верхнім середнім альвеолярним нервом

D. Верхнім переднім альвеолярним нервом

Е. Верхнім середнім і великим піднебінним нервом


16. Який нерв інервує зуби нижньої щелепи?

А. Щічний

В. Язиковий

С. Нижньорбітальний

D. Нижньоальвеолярний

Е. Підборідковий


17. При якій анестезії виникає симптом оніміння губи?

А. При туберальній і різцевий

В. При мандибулярній і інфраорбітальній

С. При анестезії за методом Берше

D. При піднебінній і різцевій

Е. При знеболенні щічного і язикового нерва


18. Які провідникові анестезії застосовують для видалення 26 зуба?

А. Інфраорбітальну і різцеву

В. Інфраорбітальну і палатинальну

С. Туберальну і різцеву

D. Туберальну і палатинальну

Е. Палатинальну і різцеву


19. Яка анестезія показана для видалення нижніх молярів?

А. Ментальна

В. Анестезію за методом Берше

С. Інфільтраційна в перехідну складку і ментальна

D. Анестезія біля круглого отвору

Е. Мандибулярна анестезія і інфільтраційна в перехідну складку



Рекомендована література:


  1. Терапевтична стоматологія: Підручник. – У 4 томах / М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін. – К.: Здоров’я, 2004. – Т.2. – 400 с.

  2. Гумецький Р. Безпека та ефективність місцевої анестезії у стоматології дитячого віку. – Львів: ГалДент, 2004. – 244 с.

  3. Панчишин М., Готь И., Масный З. Неотложные состояния в стоматологической практике. – Львов: ГалДент, 2004. – 42 с.

  4. Кононенко Ю.Г., Рожко Н.М., Рузин Г.П. Местное обезболивание в амбулаторной стоматологии. – Киев: Книга Плюс, 2008. – 304 с.

  5. Невідкладні стани. (за ред. д.м.н. М.С. Регеди). – Львів, 2001. – 587 с.


Практичне заняття № 7
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка