Методичні вказівки до практичних занять з терапевтичної стоматології для студентів ІІІ курсу



Сторінка3/11
Дата конвертації05.03.2017
Розмір2.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: Додаткові та допоміжні методи обстеження в стоматології. ЕОД, карієс-тести, рентгенологічне, люмінесцентне та трансілюмінаційне дослідження. Діагностичні тести. Лабораторні методи.
Мета заняття: вивчити покази до застосування додаткових методів обстеження, знати основні додаткові методи, що застосовуються, ознайомитись з сучасними методами діагностики патології твердих тканин зуба.

Коротка характеристика теми
Основні методи обстеження дозволяють поставити попередній діагноз, а додаткові методи дають можливість встановити остаточний діагноз. На сучасному етапі розвитку стоматології арсенал додаткових методів обстеження значно розширився. До додаткових методів обстеження при карієсі зубів відносять: електроодонтодіагностику, візуально-тактильний метод, вітальне забарвлення, трансілюмінаційний і люмінаційний методи, рентгенологічні методи.

Електроодонтодіагностика (ЕОД) – визначення мінімальної сили струму, на який реагує пульпа, або періодонт зуба, тобто визначення порогу чутливості пульпи і періодонту. Чим нижчий поріг чутливості, тим вищими будуть отримані показники. Дослідження проводяться за допомогою спеціальних апаратів для одонтодіагностики (ОД – 1, ОД – 2, ОД – 2М, ІВН – 1 і інші). Пульпа інтактного зуба реагує на струм 2 – 6 мкА, при запаленні пульпи – на струм 10 – 100 мкА, показники сили струму більш ніж 100 мкА свідчать, що пульпа мертва або відсутня.

Рентгенологічні методи – внутрішньоротова, близькофокусна рентгенографія (використовується найчастіше), контактна рентгенографія в прикус, позаротова рентгенографія, комп’ютерна рентгенографія та ін. Ці методи дослідження дозволяють оцінити стан зубів і щелеп, а при діагностиці карієсу найбільшу цінність мають для виявлення прихованих каріозних порожнин, для оцінки стану пломб і навколишніх твердих тканин, для диференційної діагностики хронічного карієсу та хронічного періодонтиту.

Візуально-тактильний метод

Цей метод полягає в наступних маніпуляціях

А) зуб очищують від нальоту;

Б) ізолюють від слини;

В) висушують поверхню повітрям .

Візуально визначають розміри вогнищ демінералізації.



Метод вітального забарвлення емалі.

1. Забарвлення метиленовим синім.

За допомогою цього методу вдається не тільки виявити вогнищеву демінералізацію емалі, але й визначити ступінь її пошкодження. Метод вітального забарвлення базується на факті збільшення проникливості демінералізованої емалі до барвника ( 2% водного розчину метиленового синього).

Проводяться наступні маніпуляції:

А) зуб очищають від нальоту;

Б) ізолюють від слини;

В) висушують;

Г) на поверхню наносять барвник ( на 3 хв);

Д) змивають залишки барвника;

Е) проводять оцінку забарвлення за допомогою градуйованої 10 – бальної шкали, яка має різні відтінки голубого кольору. Отримані результати свідчитимуть про низьку, середню або ж високу інтенсивність демінералізації.

З діагностичною метою достатньо провести одноразове забарвлення емалі, а для контролю за ефективністю лікування цю маніпуляцію проводять декілька разів через певні проміжки часу. Цей метод також зручний для диференціальної діагностики початкового карієсу з некаріозними ураженнями твердих тканин зуба (флюороз і гіпоплазія емалі) при яких забарвлення плям не відбувається.

2. ТЕР – тест.

За допомогою барвників можна встановити також карієсрезистентність емалі здорових зубів. Так ТЕР-тест емалевої резистентності (або кислотної резистентності) проводиться наступним чином: на висушену і ізольовану вестибулярну поверхню зуба наносять одну краплю розчину хлористоводневої кислоти діаметром 2 мм на 5 с. Далі кислоту змивають дистильованою водою, зуб висушують і зафарбовують 1% розчином метиленового синього. Інтенсивність забарвлення звіряють із стандартною шкалою і отримують кількісну оцінку карієсрезистентності емалі зуба у балах:

1-3 бали – протравлена ділянка блідо–блакитна (резистентність є досить значною);

4-6 балів – блакитне забарвлення (середній ступінь функціональної резистентності);

7-9 балів – синє забарвлення (значне зниження резистентності емалі та високий ступінь ризику виникнення карієсу);

10-12 балів – темно-синій колір (максимальний ризик виникнення карієсу).

Діагностика ризику розвитку карієсу дозволяє здійснювати ранню профілактику цієї хвороби.

Інструментальні методи.


  1. Люмінесцентна діагностика за допомогою апарату PLURAFLEX.

Ця методика ефективна для виявлення прихованих плям каріозного походження і більш точного виявлення меж вогнища демінералізації. Використовується джерело УФ випромінювання – апарат PLURAFLEX, дослідження проводять у затемненому приміщенні.

А) зуб очищають від нальоту;

Б) ізолюють від слини;

В) висушують;

Г) скеровують потік УФ – променів на ділянку ураження. Для інтактної емалі характерне голубувате світіння. При наявності каріозної плями відзначається згасання люмінесценції на фоні нормального світіння неушкодженої емалі.


  1. Діагностика за допомогою апарату “Діагнодент”.

Апарат “Діагнодент”, розроблений німецькою фірмою КаVо, використовується для діагностики початкового карієсу у випадках, коли це важко зробити візуально (наприклад, коли вогнища демінералізації розташовані на контактних поверхнях зубів, або у ділянках фісур жувальних зубів).

Принцип роботи наступний: лазерний діод створює імпульсні світлові хвилі певної довжини, які потрапляють на поверхню зуба. Патологічно змінені тканини зуба відбивають світлові хвилі іншої довжини, ніж інтактна емаль. Довжина хвиль аналізується електронним пристроєм апарату і при наявності вогнища демінералізації з’являється звуковий сигнал.



  1. Трансілюмінаційний метод (Р.Г.Сініцин, Л.І.Пилипенко)

Цей метод грунтується на оцінці тінеутворення, яке отримують при проходженні через об’єкт дослідження, нешкідливого для організму холодного променя зеленого світла. Дослідження проводять у темній кімнаті за допомогою світловода з органічного скла, який приєднаний до стоматологічного дзеркала. При карієсі визначається чітко відмежована від здорових тканин напівсфера коричневого кольору.

Контрольні питання поточного матеріалу


  1. Які методи обстеження дозволяють встановити остаточний діагноз?

  2. З якою ціллю проводиться електроодонтодіагностика?

  3. Які показники сили електричного струму будуть характерні для інтактного зуба?

  4. Методика проведення ЕОД.

  5. Які існують види рентгенологічних обстежень?

  6. З якою ціллю проводиться панорамна рентгенографія?

  7. З якою ціллю проводиться близькофокусна рентгенографія?

  8. У чому полягає візуально-тактильний метод діагностики карієсу?

  9. Яка методика проведення вітального забарвлення? Які барвники використовують для цієї методики?

  10. З якою метою застосовують метод вітального забарвлення?

  11. Про що свідчить резистентність емалі до кислот?

  12. Методика проведення ТЕР-тесту.

  13. Про що свідчить темно-синє забарвлення емалі, враховуючи стандартну шкалу ТЕР-тесту?

  14. Вкажіть додаткові інструментальні методи діагностики карієсу.

  15. У яких випадках проводиться діагностика карієсу за допомогою апарату Pluraflex?

  16. Який принцип роботи апарату „Діагнодент”?

  17. На чому ґрунтується трансілюмінаційний метод?



Орієнтовні тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Жінка віком 50 років звернулася до стоматолога зі скаргами на застрягання їжі в зубі нижньої щелепи. Об’єктивно: на дистальній і жувальній поверхнях 45 зуба виявлена каріозна порожнина в межах навколопульпового дентину, виповнена щільним пігментованим дентином. Був установлений діагноз хронічного глибокого карієсу. Яке дослідження дає можливість провести диференціальну діагностику з хронічним періодонтитом?

А. Зондування

В. Електроодонтодіагностика

С. Пальпація слизової оболонки в ділянці верхівки кореня зуба

D. Перкусія

Е. Холодова проба


2. Чоловік віком 35 років звернувся зі скаргами на короткочасний біль від термічних подразників у 46, 47 зубах. Об’єктивно: жувальні поверхні 46, 47 зубів інтактні, контактні поверхні не вдається обстежити внаслідок щільного розміщення зубів. Який із наведених методів дослідження найбільш інформативний у даному випадку, якщо є підозра на наявність каріозних порожнини?

А. Електроодонтодіагностика

В. Вітальне забарвлення

С. Холодова проба

D. Зондування

Е. Рентгенографія


3. У 13 зубі під час профілактичного огляду виявлена глибока каріозна порожнини, яка не сполучається з порожниною зуба, дентин пігментований, щільний, реакція на холодовий подразник негативна, зондування дна каріозної порожнини та перкусія зуба безболісні. На рентгенограмі кореневий канал прямий, чітко простежується його тінь до верхівки, періодонтальна щілина в ділянці верхівки кореня розширена. Який метод дослідження дозволив би судити про стан пульпи до проведення рентгенографії?

А. Зондування

В. Вітальне забарвлення

С. Холодова проба

D. Електроодонтодіагностика

Е. Перкусія


4. Пацієнтка віком 30 років скаржиться на застрягання їжі між 46 і 47 зубами, що з’явилося 2 тижні тому. Об’єктивно: перкусія 46 і 47 зубів безболісна, ясенний сосочок між 46 і 47 зубами набряклий і гіпертрофований, під ним виявлена незначна кількість залишків їжі. Який метод дослідження необхідний для виявлення прихованих каріозних порожнин?

А. Трансілюмінаційна діагностика

В. Люмінісцентна діагностика

С. Рентгенологічне дослідження

D. Електроодонтодіагностика

Е. Вітальне забарвлення


5. Пацієнт Г. звернувся зі скаргами на короткочасний біль від термічних подразників у 25, 26 зубі. Об’єктивно: жувальна поверхня 25, 26 зуби інтактні, контактні поверхні не вдається обстежити внаслідок щільного розміщення зубів. Що дозволить виявити приховані каріозні порожнини?

А. Rtg-графія

В. ЕОД

С. Перкусія



D. Термопроба

Е. Вітальне забарвлення


6. Хворий П. звернувся до лікаря-стоматолога зі скаргами на застрягання їжі між 46 і 47 зубами, що з’явилося 2 тижні тому. Об’єктивно: перкусія 46 і 47 зубів безболісна, ясенний сосочок між 46 і 47 зубах набряклий і гіперперфорований, під ним виявлена незначна кількість залишків їжі. Який метод дослідження дозволить виявити каріозну порожнину?

А. Трансілюмінаційна діагностика

В. Вітальне забарвлення

С. Люмінесцентна діагностика

D. Rtg-грама

Е. ЕОД
7. При зверненні пацієнта було огля뗨уто 24 зуб та встановлено діагноз: середній карієс. Які показники ЕОД при даному захворюванні?

А. Більше 100 мкА

В. 10-20 мкА

С. 6-12 мкА

D. 20-40 мкА

Е. Правильна відповідь відсутня
8. Хворий віком 29 років звернувся до стоматолога зі скаргами на косметичний дефект верхніх фронтальних зубів. При огляді: на присінковій поверхні 11 і 12 зубів виявлено кілька плям крейдяного кольору. Плями овальної форми, розміром 2×3 мм під час зондування поверхня шорстка. Який тест буде найінформативніший у проведенні диференційної діагностики захворювання?

А. ЕОД


В. Вітальне забарвлення

С. Зондування

D. ТЕР-тест

Е. Термодіагностика


9. Жінка звернулася до лікаря зі скаргами на короткочасний біль від термічних подразників у 46, 47 зубах. При огляді жувальні поверхні 46 і 47 зубів інтактні, контактні поверхні дуже щільно розміщені, що спричиняє неможливість огляду. Який з наведених методів дослідження найбільш інформативний у даному випадку, якщо є підозра на наявність каріозної порожнини?

А. Електроодонтодіагностика

В. Зондування

С. Вітальне забарвлення

D. Рентгенографія

Е. Холодна проба


10. Пацієнт звернувся до лікаря зі скаргами на естетичний дефект 35 зуба. При огляді було виявлено глибоку каріозну порожнину в межах навколопульпарного дентину, виповнену щільним пігментованим дентином. Встановлено діагноз хронічний глибокий карієс. Яким дослідженням можна скористатись, щоб провести диференційну діагностику з хронічним періодонтитом?

А. Електроодонтодіагностика

В. Холодова проба

С. Пальпація слизової оболонки в ділянці верхньої щелепи

D. Зондування

Е. Трансілюмінація


11. Який метод дослідження дозволяє одержати розгорнуте по площині пошарове зображення одразу двох зімкнутих (або розімкнутих) щелеп на одній плівці?

А. Томографія

В. Панорамна рентгенографія

С. Електрорентгенографія

D. Ортопантомографія

Е. Комп’ютерна рентгенографія


12. Який показник ЕОД буде при глибокому карієсі?

А. 120-160 мкА

В. 6-15 мкА

С. 60-70 мкА

D. 0-4 мкА

Е. 20-40 мкА


13. Чоловік віком 35 р., звернувся зі скаргами на нетривалий біль, що виникає при дії термічних подразників у 46 і 47 зубах. Об’єктивно: жувальні поверхні 46 і 47 зубів інтактні, контактні поверхні не вдається обстежити внаслідок щільного розміщення зубів. Який метод дослідження найбільш інформативний у даному випадку, коли є підозра на наявність каріозних порожнин?

А. Рентгенографія

В. Вітальне забарвлення

С. Холодова проба

D. Зондування

Е. ЕОД
14. Хворий віком 30 р., проживає в місцевості, де вміст фтору в питній воді становить 0,7 мг/л. Скаржиться на чутливість зубів до солодкого, кислого. Об’єктивно: у пришийковій ділянці на присінковій поверхні 12, 13, 14, 23, 24 зубів виявлені „крейдяного” кольору матові плями, їх поверхня шорстка й болюча під час зондування. Що з переліченого нижче найбільш точно підтвердить діагноз?

А. Термопроба

В. Рентгенографія

С. Вітальне забарвлення

D. Електроодонтодіагностика

Е. Перкусія
15. Хвора віком 48 років, звернувся зі скаргами на біль у 45 зубі, що непокоїть протягом 1 року. Біль виникає під час накушування. Раніше 45 зуб був запломбований. Об’єктивно: слизова оболонка в ділянці верхівки даного зуба гіперемійована, із ціанотичним відтінком. Зуб рожевого кольору, пломба випала. Який метод дослідження слід застосовувати для вибору лікувальної тактики?

А. Термометрію

В. Пальпація ясен

С. Рентгенографія

D. Зондування

Е. ЕОД


Рекомендована література:


  1. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина). – Т. 1.– Полтава: Дивосвіт, 2005.– 392 с.

  2. Терапевтична стоматологія: Підручник.– У 4 томах /М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін.– К.: Здоров’я, 2004.– Т.2.– 400 с.

  3. Терапевтическая стоматология: Учебн. Пособие /Под ред. проф. Л.А. Дмитриевой.– М.: МЕДпресс-информ, 2003.– 896 с.

  4. Мельничук Г.М., Рожко М.М. Практична одонтологія. Курс лекцій із карієсу та некаріозних уражень зубів, пульпіту і періодонтиту. Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповнене.– Івано-Франківськ, 2007.– 292 с.

  5. Рогацкин Д.В., Гинали Н.В. Искусство рентгенографии зубов.– М.: STBOOK, 2007.– 128 с.

  6. Паслер Ф. А. Рентгендиагностика в практике стоматолога /Под. ред. Н.А. Рабухиной. – М.: МЕДпресс-информ, 2007.– 352 с.



Практичне заняття № 4
Тема: Медична стоматологічна документація. Амбулаторна історія хвороби стоматологічного хворого – медичний, науковий та юридичний документ.
Мета заняття: ознайомитись з медичною стоматологічною документацією. Навчитись заповнювати амбулаторну історію хвороби. Вміти оцінити дані з амбулаторної історії хвороби.


Коротка характеристика теми
Медична картка є офіційним юридичним документом, в яку записують усі дані пацієнта, отримані при обстеженні, а також усі етапи лікування захворювань зубів і органів порожнини рота. Ретельність заповнювання медичної картки дуже важлива для призначення необхідного лікування, а також для правової оцінки дій лікаря.

У першому розділі картки (форма №043/с) – паспортній частині – містяться основні дані про пацієнта, його вік, стать, місце проживання, рід занять, адреса. Ця частина картки заповнюється в реєстратурі при первинному зверненні до лікаря.

Лікар заносить у картку дані опитування, огляду, клінічних та додаткових методів об’єктивного обстеження. В спеціальний розділ заносяться дані загального огляду хворого та його порожнини рота.

Для позначення інформації про стан кожного зуба користуються так званою зубною формулою:


для постійних зубів

8

7

6

5

4

3

2

1

1

2

3

4

5

6

7

8

8

7

6

5

4

3

2

1

1

2

3

4

5

6

7

8

для молочних зубів




V

IV

III

II

I

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

V

IV

III

II

I

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

Для уніфікації запису зубної формули ВООЗ та міжнародна федерація стоматологів (FDI) запропонували двозначну систему позначення зубів залежно від їх розміщення на відповідній стороні верхньої та нижньої щелепи. Кожний зуб записується двома арабськими цифрами, перша з яких виражає квадрант відповідної половини щелепи, а друга – порядковий номер зуба в ній.




18

17

16

15

14

13

12

11

21

22

23

24

25

26

27

28

48

47

46

45

44

43

42

41

31

32

33

34

35

36

37

38

Розроблені також схеми зубної формули, на яких відображені всі поверхні коронок немов би в розгорнутому вигляді. На них можна точно нанести локалізацію каріозної порожнини, пломби або іншого патологічного ураження на кожному окремому зубі. У цій формулі фронтальні зуби мають 4 поверхні, а премоляри і моляри – 5 поверхонь. Для різців і ікол: 1 – вестибулярна поверхня, 2 – медіальна, 3 – язикова (піднебінна) і 4 – дистальна поверхня. Для премолярів і молярів: 1 – жувальна поверхня; 2 – вестибулярна (щічна); 3 – медіальна; 4 – язикова (піднебінна); 5 – дистальна поверхня.

Для схематичного позначення захворювань та стану зубів у зубну формулу використовують літерні скорочення: С – карієс, Р – пульпіт, Pt – періодонтит, Pl – пломба, cd – штучна коронка, ar – штучний зуб незнімного протеза, R – корінь зуба, A– відсутній зуб, Dc – зубний камінь, Lp –локалізований пародонтит, Gp – генералізований пародонтит. Ступінь рухомості зубів вказують римськими цифрами І, ІІ, ІІІ.

При опитуванні хворого слід звернути увагу на скарги пацієнта, яку можуть бути головними (провідні при даному захворюванні) та другорядними (спричинені супутніми стоматологічними захворюваннями).



Історія розвитку захворювання складається з трьох основних розділів:

  • початок захворювання (коли і як почалося, його перші симптоми, вірогідні причини виникнення);

  • динаміка захворювання;

  • проведене лікування і його ефективність.

В розділі історії життя хворого треба звернути увагу на:

  • розумовий розвиток;

  • гігієну порожнини рота;

  • матерільно-побутові умови;

  • умови праці;

  • шкідливі звички;

  • алергологічний анамнез;

  • сімейний анамнез.

Об’єктивне обстеження хворого складається з:

  • загального об’єктивного стану;

  • стану окремих органів і систем організму;

  • зовнішньоротового обстеження;

  • внутрішньоротового обстеження.

Зовнішньоротове обстеження починається з огляду і закінчується пальпацією. Звертають увагу на колір, вологість шкіри, наявність патологічних елементів, різноманітних аномалій, стан волосяного покриву, симетрію обличчя. Пальпація дає можливість визначити ступінь щільності і еластичності змінених тканин, взаємовідношення шкіри і підшкірно-жирової клітковини, стан кісткової основи.

При внутрішньоротовому обстеженні оглядають три анатомічні утвори: зуби, ясна і слизову оболонку.

При огляді зубів звертають увагу на їх кількість, форму, колір, величину, наявність каріозних порожнин, пломб, протезів. Зондуванням перевіряють цілісність емалі, усі фігури, ямки, заглиблення, пігментовані ділянки. За наявності пломб проводять оцінку їхньої функціональної повноцінності (анатомічна форма, крайове прилягання, стан контактного пункту, стан і ступінь стирання поверхні пломби, відповідність її забарвлення кольору тканин зуба, наявність вторинного карієсу).

При огляді ясенного краю звертають увагу на колір, консистенцію, пігментацію, атрофію, набряк ясен, відзначають наявність та види зубних відкладень.

При огляді власне слизової оболонки порожнини рота звертають увагу на її колір, структуру, тургор, анатомічні особливості, зволоженість, наявність набряку, нальоту, патологічних елементів ураження.

Для встановлення діагнозу використовується:



  • перкусія;

  • пальпація;

  • зондування;

  • реакція провокації больового приступу.

До додаткових методів обстеження належать:

  • електроодонтодіагностика;

  • рентгенологічні обстеження;

  • лабораторні та інструментальні методи дослідження:

а) мікроскопічні;

б) імунологічні;

в) алергологічні;

г) біохімічні.

В деяких випадках після опитування, огляду, додаткових методів обстеження лікар, у випадку складного захворювання, заносить в картку попередній діагноз. Тоді остаточний діагноз із зазначенням точної дати його встановлення вписується після проведення повного комплексу діагностичного обстеження та консультацій.

План лікування хворого на основі встановленого діагнозу заносять у спеціальний розділ медичної картки. Етапи лікування при кожному відвідуванні фіксують у розділі „Щоденник лікування”: вказується лікар, який проводив лікування. В розділі „Епікриз” коротко описується отриманий результат та рекомендації хворому.

Облік роботи лікаря-стоматолога проводиться за формою облікової документації, затвердженою МОЗ України. Основним юридичним, статистичним та медичним документом є „Амбулаторна карта стоматологічного хворого” (ф. №043/О). Проведена за день робота кожного лікаря-стоматолога реєструється в „Листок щоденного обліку роботи лікаря-стоматолога стоматологічної поліклініки” (ф. 037/О). На підставі „Листків” медичний статистик заповнює „Щоденник обліку роботи лікаря-стоматолога” (ф. 039-2/О), за даними якого можна підсумувати діяльність кожного лікаря, кабінету, відділення. За підсумками роботи всіх лікарів стоматологічного профілю за 12 місяців заповнюється таблиця „Робота стоматологічного кабінету” річного „Звіту лікувально-профілактичного закладу” (ф. 20).

Контрольні питання поточного матеріалу


  1. Що таке медична картка стоматологічного хворого?

  2. З яких розділів складається медична картка стоматологічного хворого?

  3. Чому медична картка стоматологічного хворого є юридичним документом?

  4. Чому медична картка стоматологічного хворого є предметом наукових досліджень?

  5. Які наукові дослідження можна проводити на основі медичних карток?

  6. Що таке суб’єктивне обстеження хворого?

  7. Що таке об’єктивне обстеження хворого?

  8. Що відносять до додаткових методів обстеження?

  9. Які є схеми запису зубного ряду?

  10. Як позначається зубна формула згідно рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної федерації стоматологів?

  11. Як позначають поверхні коронок зубів у зубній формулі?

  12. Які є літерні позначення захворювань та стану зубів у зубній формулі?

  13. Що записують у розділі „Щоденник лікування”?

  14. Що записують у розділі „Епікриз”?

  15. Що відноситься до облікової документації лікаря-стоматолога?

  16. Як оцінюється об’єм роботи, виконаний лікарем-стоматологом?

  17. Які вимоги до трудового навантаження терапевта-стоматолога?



Орієнтовні тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Медична картка стоматологічного хворого – це:

А. Лікарняний листок хворого

В. Юридичний документ

С. План лікування хворого

D. Обліковий документ

Е. Нормативний документ


2. На скільки квадрантів розподілені зубні ряди пацієнта?

А. 2


В. 6

С. 4


D. 8

Е. 0
3. Скільки повинен виконати щоденно умовних одиниць праці лікар-стоматолог-терапевт при п’ятиденному робочому тижні?

А. 21 УОП

В. 20 УОП

С. 28 УОП

D. 26 УОП

Е. 25 УОП
4. З яких частин складається об’єктивне обстеження стоматологічного хворого?

А. Огляду і пальпації тканин порожнини рота

В. Пальпації м’яких тканин обличчя та додаткових методів обстеження

С. Зовнішньоротового дослідження

D. Загального огляду і обстеження порожнини рота

Е. Внутрішньоротового огляду і інструментального обстеження


5. До якої частини обстеження хворого відноситься загальний огляд та обстеження щелепово-лицевої ділянки?

А. До суб’єктивного обстеження

В. До анамнезу захворювання

С. До анамнезу життя

D. До об’єктивного обстеження

Е. До об’єктивного і суб’єктивного обстеження


6. З яких частин складається клінічне обстеження хворого?

А. Зі скарг хворого і анамнезу життя

В. З обстеження порожнини рота і додаткових методів обстеження

С. З обстеження загального стану хворого і рентгенографії зубів

D. З анамнезу життя і захворювання

Е. з суб’єктивного і об’єктивного дослідження


7. Дані про огляд зубів та зубних рядів записують у розділ історії хвороби:

А. Внутрішньоротове обстеження

В. Зовнішньоротове обстеження

С. Додаткові методи обстеження

D. Скарги хворого

Е. Лікування. Профілактика. Прогноз


8. Дані про алергологічний статус пацієнта записується у розділ:

А. Історія розвитку захворювання

В. Історія життя хворого

С. Стан окремих органів і систем організму

D. Скарги хворого

Е. Обстеження щелепово-лицевої ділянки


9. Які значення ЕОД здорового зуба?

А. 0-4 мкА

В. 2-6 мкА

С. 1-2 мкА

D. 20-30 мкА

Е. 30-40 мкА


10. Що таке електроодонтометрія?

А. Реакція тканини на холодовий подразник

В. Реакція твердих тканин зуба на больовий подразник

С. Реакція пародонту на дію електричного подразника

D. Реакція твердих тканин на дію електричних подразників в порожнині рота

Е. Реакція тканин на дію електричного подразника


11. Який зуб позначають цифрою 38 у зубній формулі?

А. Перший пре моляр верхньої щелепи справа

В. Другий моляр нижньої щелепи зліва

С. Третій моляр нижньої щелепи зліва

D. Перший моляр верхньої щелепи справа

Е. Другий пре моляр верхньої щелепи зліва


12. Скільки поверхонь мають фронтальні зуби у схемі зубної формули?

А. 3


В. 5

С. 6


D. 4

Е. 2
13. Скільки поверхонь мають моляри та премоляри у схемі зубної формули?

А. 6

В. 5


С. 4

D. 7


Е. 8
14. Який зуб у зубній формулі позначений цифрою 56?

А. Перший постійний моляр верхньої щелепи справа

В. Немає правильної відповіді

С. Другий молочний моляр нижньої щелепи зліва

D. Перший молочний моляр верхньої щелепи справа

Е. Третій постійний моляр нижньої щелепи зліва


15. Ступінь рухомості зубів в історії хвороби позначають так:

А. Високий і низький

В. Задовільний і незадовільний

С. Рухомі, нерухомі

D. 1, 2, 3

Е. І, ІІ, ІІІ


16. При первинному зверненні до лікаря у реєстратурі заповнюють такі дані:

А. Скарги пацієнта та історія життя

В. Паспортна частина, історія життя та розвиток захворювання

С. Паспортні дані, вік, стать, місце проживання, рід заняття, адреса

D. Скарги пацієнта, історія розвитку захворювання

Е. Історія життя та розвитку захворювання пацієнта


17. Зовнішньоротове обстеження пацієнта складається з:

А. Огляду і перкусії

В. Огляду і пальпації

С. Пальпації і перкусії

D. Огляду і зондування
18. Карієс у зубній формулі позначається так:

А. С


В. К

С. П


D. Q

Е. X
19. Ріжучий край коронки зубів позначають так:

А. R

В. F


С. E

D. I


Е. P
20. У розділі „Епікриз” описують:

А. Проведене лікування

В. Етапи лікування

С. Дані додаткових методів обстеження

D. Скарги хворого та проведене лікування

Е. Короткий підсумок історії хвороби та рекомендації хворому



Рекомендована література:


  1. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина).– Т. 1.– Полтава: Дивосвіт, 2005.– 392 с.

  2. Терапевтична стоматологія: Підручник.– У 4 томах /М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін.– К.: Здоров’я, 2004.– Т.2.– 400 с.

  3. Терапевтическая стоматология: Учебн. Пособие /Под ред. проф. Л.А. Дмитриевой.– М.: МЕДпресс-информ, 2003.– 896 с.

  4. Скрипников П.М., Скрипникова Т.П., Мельникова С.В. Аспекты современной профессиональной деятельности врача-стоматолога.– Полтава, 2009.– 84 с.

  5. Авдєєв І.П., Баглик Т.В., Некраха Т.В.Актуальне законодавство в Україні.– Харків:Авіста-ВЛТ, 2009.– 544 с.

  6. Опанасюк Ю.В., Ляшенко О.В., Опанасюк І.В., Кривець В.В. Модель ведення стоматологічного прийому пацієнтів. – К.: ТОВ «Інститут прогресивних стоматологічних технологій», 2005.– 90 с.


Практичне заняття № 5
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка