Методичні вказівки до практичних занять з терапевтичної стоматології для студентів ІІІ курсу



Сторінка2/11
Дата конвертації05.03.2017
Розмір2.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: Структура та обладнання стоматологічної поліклініки. Етика та деонтологія в стоматології. Техніка безпеки.
Мета заняття: ознайомитись з структурою та обладнанням стоматологічної поліклініки. Навчитись правилам етики і деонтології. Знати вимоги щодо дотримання техніки безпеки.

Коротка характеристика теми
Організація стоматологічного кабінету передбачає створення у ньому умов праці для лікаря-стоматолога і допоміжного персоналу – медичної сестри та санітарки. На одне робоче місце повинно виділятись просторе приміщення з добрим природним освітленням, площею не менше 14 м2, а на кожне додаткове крісло площа збільшується не менш ніж на 10 м2. При цьому кількість додаткових крісел не може перевищувати двох, тобто, кабінет розрахований на 3 крісла, повинен мати площу не менше 34 м2. Висота стоматологічного кабінету – не менш, ніж 3 метри, щоб забезпечити як мінімум 12 м3 повітря на одну людину, а глибина розміщення крісел при однобічному природному освітленні не повинна перевищувати 6 м.

Стіни і підлога стоматологічного кабінету фарбується у світлі тони з коефіцієнтом відбивання світла не нижче 40. Бажано використовувати нейтральні світло-сірі барви, що не заважають розрізняти відтінки кольору зубів, пломбувальних матеріалів, тканин пародонта, слизової оболонки порожнини рота і шкірних покривів. Двері і вікна в кабінеті фарбують олійною фарбою у білий колір.

Важливим є питання освітлення кабінету, яке повинно бути оптимальної інтенсивності, щоб не викликати втоми очей у персоналу. Виконанню напруженої роботи лікаря-стоматолога допомагає раціональне природне освітлення кабінету, показниками якого є світловий коефіцієнт (СК), коефіцієнт природної освітленості (КПР) і кут падіння світлових променів на робоче місце. Нормативні значення цих показників такі: СК – 1/4-1/5; КПР не менше 1,5%, кут падіння не менше 280.

Кабінет повинен мати загальне штучне освітлення, що забезпечується люмінесцентними лампами чи лампами розжарювання. Для загального люмінесцентного освітлення слід використовувати лампи з спектром випромінювання, що не змінює сприймання кольорів. Рівень освітленості кабінету при використанні люмінесцентних ламп повинен складати не менше 500 люкс. Освітленість операційного поля не повинна перевищувати рівень загального більш як у 10 разів і бути в межах 2000-5000 люкс, щоб не викликати втоми очей лікаря при частому переведенні погляду на предмети з різним ступенем освітленості.

Для пацієнта створюються умови для зручного розміщення і надання йому положення, необхідного для виконання стоматологом лікарських маніпуляцій.

Для роботи лікаря, що проводить прийом хворих у клініці терапевтичної стоматології, кабінет забезпечується таким обладнанням:



  1. Крісло стоматологічне;

  2. Стілець для лікаря;

  3. Стоматологічна установка з тримачами наконечників і пістолетом "вода-повітря", світильником, плювальницею, слиновідсмоктувачем, пилососом, діатермокоагулятором, електроодонтодіагностичним приладом;

  4. Столик біля крісла лікаря;

  5. Канцелярський стіл для ведення лікарем обліково-звітної документації;

  6. Умивальник для миття рук;

  7. Умивальник для миття інструментарію;

  8. Витяжна шафа із стерилізатором;

  9. Стерильний стіл;

  10. Шафа для зберігання медикаментів, інструментарію, матеріалів для перев’язок та пломбування;

  11. Стіл діагностичної та лікувальної апаратури.

Одна половина кабінету повинна знаходитись у розпорядженні лікаря – на певній відстані від столиків з медикаментами та стерильним інструментарієм приймають пацієнтів.

Стоматологічний кабінет забезпечується припливно-витяжною вентиляцією.

Для кварцування кабінету у перерві між змінами чи після завершення робочого часу необхідна кварцева лампа.

Лікування зубів та виконання більшості стоматологічних маніпуляцій неможливі без використання стоматологічної установки, яка додатково може бути обладнана електродіагностичними приладами, діатермокоагулятором, слиновідсмоктувачем, пилососом, ультразвуковим апаратом для зняття зубних відкладень, фотополімеризатором, дентальним рентгенівським апаратам, інтраоральною камерою.

За допомогою бормашини проводиться препарування каріозних порожнин і зубів. Бормашини бувають електричні, пневматичні, турбінні, стоячі, висячі, комбіновані, стаціонарні, портативні. Вони повинні забезпечувати певну швидкість і механічне зусилля під час обертання бора для препарування твердих тканин зубів: низькооборотні – від 1000 до 10000-30000 обертів за хв і високооборотні (турбінні) – 300000-500000 обертів за хв. Стоматологічні крісла призначені для зручного розміщення хворого у необхідному для стоматолога положенні під час проведення стоматологічних маніпуляцій. Зміна положення крісла відбувається за допомогою електрогідравлічного приводу. Світильник забезпечує інтенсивність освітлення порожнини рота близько 10000 люкс. Сучасні конструкції світильників створюють вузький спрямований пучок „холодного” світла, яке не подразнює очей пацієнта. Для закріплення обертових робочих інструментів використовують стоматологічні наконечники: прями⼐ з автоматичним затискачем та кутоподібний.

У стоматологічному кабінеті монтують також: дентальний рентгенологічний апарат, радіовізіограф, комп’ютер. Для роботи з пломбувальними матеріалами світлового затвердіння в стоматологічному кабінеті необхідно мати фотополімеризатор – джерело світла з довжиною хвилі 400-500 нм. Існує 4 типи ламп: галогенові, плазмові, лазерні, світлодіодні. Галогенова полімерна лампа складається з джерела випромінювання, рефлектора, світлофільтра, світловоду, таймера та системи охолодження.

Основними інструментами для препарування є стоматологічні бори. Розрізняють бори для звичайних та турбінних, а також для прямого та кутового наконечників. Бори виготовляють з різними розмірами робочої частини і, залежно від діаметра, позначають номерами від №1 (0,85 мм) до №13 (3,1 мм). Матеріал для борів – різні спеціальні тверді сплави, склад яких залежить від швидкості обертання – з алмазним покриттям робочої частини, покриті карбід вольфрамом і сталеві твердосплавні.

Для обстеження порожнини рота і виконання основних лікувальних маніпуляцій найчастіше використовуються стоматологічні дзеркало, пінцет і зонд, стоматологічний екскаватор, гладилка, металевий шпатель, штопфер.

Інструменти, якими стоматолог працює в порожнині рота хворого, повинні бути стерильними. Для їхньої стерилізації застосовують спеціальні методики, що включають кілька етапів: дезінфекцію, передстерилізаційне очищення і власне стерилізацію.

Очищення стоматологічного інструментарію може проводитись за допомогою спеціальних ультразвукових апаратів, методом сухожарової стерилізації при температурі 150-2000С у сухоповітряних шафах. Стоматологічний кабінет повинен бути устаткований такими шафами для стерилізації.

Для збереження інструментів необхідно забезпечити правильний і кваліфікований догляд за ними.

Основні етапи обробки стоматологічного інструментарію наступні:



  • знезараження (дезінфекція);

  • передстерилізаційна обробка;

  • стерилізація;

Дезінфекція спрямована на знешкодження патогенних мікроорганізмів на виробах медичного призначення. Метою дезінфекції є запобігання інфікування медичного персоналу під час проведення наступних етапів обробки інструментарію. Дезінфікуючі засоби повинні мати бактерицидну, фунгіцидну, туберкулоцидну властивості та інтактивовувати віруси.

Для дезінфекції інструментарію використовують:



  • хімічний метод;

  • фізичний метод;

  • паровий метод;

  • повітряний метод;

  • кип’ятіння.

Передстерилізаційне очищення проводиться після кожного пацієнта з метою видалення білкових, жирових, механічних забруднень та залишків медикаментів. Для очищення інструментів використовують як ручний, так і механізований способи (ультразвукові апарати). Контроль якості передстерилізаційного очищення проводять з використанням фенол-фталеїнової проби – на наявність залишків мийного засобу, азопіринової або амідопіриноновї проби – на наявність „прихованої” крові. При позитивній реакції весь інструментарій потрібно повторно обробити одним із способів.

Для стерилізації в стоматології застосовують:



  • фізичний (паровий, повітряний) метод;

  • хімічний метод.

Парова стерилізація проводиться в автоклаві водяною насиченою парою під тиском 0,11-0,2 МПа при температурі 120-1320С протягом 20-45 хв. Для повітряного методу стерилізації використовують сухе горяче повітря при температурі 1800С протягом 60 хв. в сухожаровій шафі. Хімічний метод стерилізації широко застосовують для стерилізації виробів із полімерних матеріалів, спеціального скла, гуми, металу. Хімічна стерилізація повинна проводитись при повному зануренні виробів у розчин.

Техніка безпеки. Робота лікаря-стоматолога пов’язана з виконанням складних діагностичних та лікувальних маніпуляцій на обмеженій ділянці операційного поля, що потребує значних зусиль, уміння та зосередження. Для профілактики професійних захворювань (тромбофлебіту, сколіозу) лікареві-стоматологові рекомендується більшу частину робочого часу (60%) працювати сидячи, виконуючи точні і довготривалі маніпуляції, а решту 40% – стоячи або переміщуючись по кабінету.

Під час роботи з фотополімеризатором стоматолог повинен дотримуватись певних правил техніки безпеки, а саме – бажано не дивитись прямо на світло або на відбите світло на зубі, стоматологічному дзеркалі (ризик ушкодження сітківки ока), застосовувати для захисту оранжеві фільтри (окуляри, екрани), не можна також використовувати фотополімеризатор у пацієнтів зі стимулятором серцевої діяльності.

Компоненти, що входять до складу пломбувальних матеріалів при безпосередньому контакті зі шкірою рук і слизових оболонок можуть викликати алергічні реакції, дерматити.

Лікар і медсестра стоматологічного кабінету повинні працювати у спеціальному захисному одязі: халаті, масці, рукавичках і захисних окулярах.



Етика і деонтологія в стоматології. Деонтологічний кодекс об’єднує комплекс професійних, етичних, моральних правил, норм і принципів, якими керується лікар, виконуючи свій професійний обов’язок. При спілкуванні з пацієнтом лікар зобов’язаний проводити розмову дуже витримано і тактовно, щоб якимось необережним словом чи запитанням не травмувати психіку хворого, не навіяти йому канцерофобію. У процесі збирання анамнезу захворювання важливо пам’ятати ще й таку деонтологічну вимогу: абсолютно непристутимі негативна оцінка проведеного раніше лікування і некоректний відгук на адресу лікаря, який лікував хворого раніше.

Пацієнти з карієсом та його ускладненнями відчувають біль, тривогу, страх, неприємні відчуття, пригніченість. Лікар зобов’язаний розрадити пацієнта, переконати його повірити у доцільність проведення певних лікувальних процедур. Для встановлення контакту з хворим лікар мусить проявити великодушність, співчуття, милосердя, душевну щедрість. Неабияке значення мають ввічливість, коректність, охайний вигляд, логічне мислення і цілеспрямоване розмірковування, приємний запах теплих рук, усмішка. Якщо лікар вважає, що психотерапія пацієнтові не потрібна взагалі, він таким чином все ж мимовільно діє на психіку хворого, але вплив цей негативний і шкодить пацієнтові і лікареві.



Контрольні питання поточного матеріалу


  1. Які нормативи стоматологічного кабінету щодо площі, освітлення, кольору стін та підлоги?

  2. Що включають в себе поняття „робоче місце лікаря, медсестри, санітарки”?

  3. З чого складається сучасна стоматологічна установка?

  4. Які основні стоматологічні прилади?

  5. З чого складається модульний блок стоматологічної установки?

  6. Які види стоматологічних наконечників?

  7. Які основні стоматологічні інструменти?

  8. Як поділяються ріжучі стоматологічні інструменти?

  9. Що таке бор? З чого складається? Як поділяються бори?

  10. Які Ви знаєте допоміжні засоби для моделювання пломб?

  11. Що таке фотополімеризатор? Типи фотополімеризаторів.

  12. Які основні етапи обробки стоматологічного інструментарію?

  13. Що таке дезінфекція?

  14. Які властивості повинні мати дезінфікуючі засоби?

  15. Які методи дезінфекції?

  16. Як проводять дезінфекцію ендодонтичного інструментарію?

  17. Як проводять дезінфекцію наконечників та корпусів карпульних шприців?

  18. Що таке передстерилізаційна обробка?

  19. Що таке стерилізація?

  20. Які методи стерилізації застосовують в стоматології?

  21. Що таке парова стерилізація?

  22. Що таке стерилізація повітряним методом?

  23. Яка техніка безпеки лікаря-стоматолога при роботі з фотополімеризатором?

  24. Яка форма одягу лікаря та медсестри стоматологічного кабінету?

  25. Етика та деонтологія лікаря-стоматолога при прийомі хворого.

Орієнтовні тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Для організації стоматологічного кабінету на два робочих місця виділено приміщення з добрим природним освітленням, забезпечене припливно-витяжною вентиляцією, каналізацією та штучним освітленням, площею не менш ніж:

А. 12 м2

В. 20 м2

С. 22 м2

D. 24 м2

Е. 34 м2


2. Коефіцієнт відображення кольору фарби, в який пофарбований стоматологічний кабінет повинен становити:

А. 35-45


В. 10-30

С. 40-60


D. 50-70

Е. 20-30
3. Світловий коефіцієнт у кабінеті лікаря-стоматолога на одне робоче місце повинен становити:

А. 1/2-1/3

В. 1/3-1/4

С. 1-2

D. 1,5-2


Е. 1/4-1/5
4. Коефіцієнт природної освітленості у кабінеті лікаря-стоматолога повинен становити:

А. Не менше 1,5%

В. 1%

С. Не менше 2%



D. Не більше 2,5%

Е. 0,5%
5. Кут падіння світлових променів на одне робоче місце в кабінеті лікаря-стоматолога повинен становити:

А. 350

В. 200

С. Не більше 35%

D. Не менше 280

Е. Не менше 250
6. Яким повинен бути рівень освітленості кабінету при використанні люмінесцентних ламп?

А. Не більше 650 люкс

В. Не менше 500 люкс

С. 400 люкс

D. Не менше 350 люкс

Е. Не більше 400 люкс

7. Освітленість рефлектора стоматологічної установки в кабінеті лікаря-стоматолога повинна бути в межах:

А. 1000-2000 люкс

В. 4000-6000 люкс

С. 2000-5000 люкс

D. 1500-2000 люкс

Е. 0-1000 люкс


8. Який діапазон частоти обертання робочого інструменту мікромотора?

А. 1000-30000 об/хв

В. 0-3000 об/хв

С. 10000-100000 об/хв

D. 100000-500000 об/хв

Е. 0-10000 об/хв.


9. Вимоги техніки безпеки при роботі в кабінеті встановлюють мінімально припустиму відстань між лікарем, який працює на стоматологічній установці і заземленим об’єктом (батареї центрального опалення, водопровідні труби). Скільки вона становить?

А. 0,5 м


В. 2 м

С. 2,5 м


D. Не має значення

Е. 1 м
10. Які елементи входять в поняття „турбінна трійка”:

А. Турбінний наконечник, повітряний пустер, пістолет для води

В. Повітряний пустер, слиновідсмоктувач, турбінний наконечник

С. Три турбінних наконечники різної потужності

D. Турбінний, механічні кутовий і прямий наконечники

Е. Повітряний пустер, механічний і турбінний наконечники
11. Довжина хвилі світла фотополімеризатора повинна становити:

А. 400-500 нм

В. 300-400 нм

С. 600-700 нм

D. 250-350 нм

Е. 550-650 нм


12. Не можна використовувати фотополімеризатор у пацієнтів:

А. Із захворюванням серцево-судинної системи

В. Із захворюванням крові

С. Із серцевим стимулятором

D. Із глаукомою

Е. Онкологічних хворих


13. Пристрій для обчислення потужності світлового потоку фотополімеризатора називається:

А. Спектрометр

В. Радіометр

С. Рефлектор

D. Осцилограф

Е. Радіовізіограф


14. Діапазон частот обертання робочого інструменту в турбінному наконечнику при проведенні розкриття каріозної порожнини:

А. 3000-10000 об/хв

В. 200000-300000 об/хв

С. 30000-50000 об/хв

D. 10000-30000 об/хв

Е. 300-400 об/хв.


15. Стоматологічний бор складається з:

А. Хвостовика і головки

В. Ручки і головки

С. Ручки, фрези і головки

D. Хвостовика, шийки і головки

Е. Ручки, головки і хвостовика


16. Прямий та кутоподібний наконечник має частоту обертання бора:

А. 10000-30000 об/хв

В. 20000-40000 об/хв

С. 0-10000 об/хв

D. 5000-10000 об/хв

Е. 30000-50000 об/хв.


17. Який колір маркувального кільця алмазного бора з найбільш грубозернистим напиленням для препарування каріозної порожнини ІІІ класу за Блеком:

А. Чорний

В. Червоний

С. Білий


D. Синій

Е. Зелений


18. Чим відрізняються бори для різних типів наконечників:

А. Матеріалом робочої частини

В. Формою робочої частини

С. Матеріалом хвостовика

D. Діаметром робочої частини

Е. Діаметром і формою хвостовика


19. Що можна виявити за допомогою амідопіринової проби?

А. Стерильність інструментів

В. Наявність корозії

С. Наявність залишків крові на інструментах

D. Наявність залишків миючих речовин

Е. Підвищення чутливості організму до алергенів


20. Який правильний режим стерилізації стоматологічних інструментів в сухожаровій шафі?

А. При температурі 1200С – 90 хв.

В. При температурі 1400С – 45 хв.

С. При температурі 1600С – 120 хв.

D. При температурі 1800С – 60 хв.

Е. При температурі 2000С – 30 хв.



Рекомендована література:


  1. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина). – Т. 1. – Полтава: Дивосвіт, 2005. – 392 с.

  2. Терапевтична стоматологія: Підручник. – У 4 томах / М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін. – К.: Здоров’я, 2004. – Т.2. – 400 с.

  3. Джегус И. Психологические аспекты в работе с пациентами. – Харьков. – 2003. – 120 с.

  4. Терапевтическая стоматология: Учебн. Пособие / Под ред. проф. Л.А.Дмитриевой. – М.: МЕДпресс-информ, 2003. – 896 с.

  5. Дан Г.П. Етика для лікарів, медсестер і пацієнтів/пер. Т. Різун. – Львів: Свічадо, 2008. – 200 с.


Практичне заняття № 2
Тема: Методи клінічного обстеження стоматологічного хворого, їх значення для діагностики хвороб порожнини рота. Характеристика больового синдрому при різних видах патології.
Мета заняття: ознайомитись з систематикою методів обстеження стоматологічного хворого, знати методи клінічного обстеження, вивчити покази до застосування додаткових методів, вміти інтерпретувати характеристики больового симптому при різних стоматологічних захворюваннях.


Коротка характеристика теми

Обстеження хворого починають з опитування, в процесі якого уточнюють паспортні дані, вияснюють скарги хворого. При скаргах на больові відчуття, визначають їх локалізацію, тривалість, характер, а також інтенсивність і залежність від часу доби та інших факторів (рух, емоції, метеорологічні умови).

За характером біль може бути самовільним, причинним, іррадіюючим, локалізованим, розлитим, постійним, короткочасним, тупим, пульсуючим, гострим, ниючим. Пульсуючий самовільний біль є типовим для гострих гнійних процесів (гнійний пульпіт, гнійний періодонтит, гострий остеомієліт, ускладнений абсцедований пародонтит, гнійне запалення верхньощелепової пазухи). Гострий самовільний біль різної тривалості спостерігається при серозному запаленні пульпи зуба, невритах трійчастого нерва, артрозах скронево-нижньощелепового суглобу, а також при міозитах, глаукомі і ін. Причиною виникнення болю можуть бути також термічні (холодне, гаряче), хімічні (кисле, солодке, солене) і механічні подразники (натискання на зуб, потрапляння їжі в каріозну порожнину, змикання та розмикання зубів).

Також, при з’ясуванні скарг звертають увагу на наявність крейдоподібних плям, пігментацій чи деструкції емалі, кровоточивості з ясен, наявність зубних відкладень, неприємний запах з рота, оголення зубів та їх рухомість. При захворюванні слизової оболонки порожнини рота (СОПР) хворі скаржаться на самовільний або причинний біль і наявність елементів ураження – пухирців, плям, ерозій, виразок тощо. Поряд із симптомами пов’язаними із ураженням зубів, тканин пародонту і СОПР пацієнти нерідко скаржаться на погіршення загального стану в цілому, або порушення функцій окремих органів і систем. Ці скарги також необхідно врахувати при аналізі отриманих даних для того, щоб встановити їх патогенетичний зв’язок з ураженнями органів порожнини рота.

Необхідно визначити приблизну дату і час початку захворювання, коли з’явились його перші ознаки, характер появи симптомів (гострий, поступовий, раптовий) і перебіг хвороби (прогресує, регресує з ремісіями). Виясняють фактори, які спровокували захворювання, а також причини, які, на думку хворого, могли його викликати (інфекція, травма, інтоксикація, переохолодження). Слід встановити послідовність симптомів хвороби, наявність періодів загострення або поліпшень і їх тривалість, фактори, які погіршують перебіг захворювання, або спричиняють покращення стану пацієнта. Важливими є також вияснити, які дослідження проводились до звертання пацієнта в клініку і які захворювання діагностувались раніше.

Проводиться ознайомлення з медичними довідками, виписками з історії хвороби, аналізами, рентгенограмами. Уточнюють проведене лікування, його тривалість і ефективність.

Одночасно вияснюють умови праці та життя, перенесені і супутні захворювання, алергологічний статус. Впродовж розмови спостерігають за мімікою пацієнта, ступенем відкривання рота, конфігурацією обличчя і т.д. Після опитування приступають до огляду щелепово-лицевої ділянки.

Огляд і пальпація – важливі методи діагностики стоматологічних захворювань. Під час зовнішнього огляду звертають увагу на конфігурацію і колір шкіри обличчя (наявність морфологічних елементів ураження). Визначають пропорційність і симетричність лиця.

Пальпаторно визначають консистенцію, рухомість тканин і органів, їх больову реакцію, наявність флюктуацій, розміри і межі патологічного вогнища.

Розрізняють пальпацію поверхневу, глибоку, поза- і внутрішньоротову. Пальпацію проводять усіма пальцями обох рук. Її необхідно проводити ніжно, не викликаючи больових відчуттів і не створюючи додаткових пошкоджень (крововиливів). Починати пальпацію слід зі сторони протилежної від патологічного процесу. Спочатку виконують поверхневу пальпацію, а потім глибоку. Глибока пальпація дозволяє встановити розміри, консистенцію та стан лімфатичних вузлів, слинних залоз і їх протоків.

Діагностика лімфаденопатії має велике значення для розпізнавання багатьох інфекційних, імунних, пухлинних і інших захворювань органів порожнини рота. Для цього дотримуються певної схеми:



  1. У процесі опитування потрібно встановити час появи збільшення лімфовузлів, динаміку розвитку симптому.

  2. При огляді і пальпації шиї лімфовузли досліджують в такому порядку: потиличні, білявушні, підборідкові, підщелепові, поверхневі шийні, паратрахеальні.

При пальпації лікар отримує інформацію про локалізацію лімфовузлів, їх розмір, форму, консистенцію, болючість, взаємовідношення з оточуючими тканинами. З метою розслаблення шиї пацієнта просять нахилити голову у сторону обстеження. Підщелепові лімфатичні вузли слід пальпувати бімануально. При необхідності для консультації запрошують лікарів суміжних спеціальностей (отоларингологів, фтізіатрів, гематологів і т.д.). Для уточнення причини лімфаденіту застосовують додаткові методи діагностики (розгорнутий загальний аналіз крові, туберкулінові проби, пункційну біопсію з цитологічним чи гістологічним дослідженням пунктату, рентгенографію і ін.).

Необхідно також визначити, наскільки вільно і безболісно відкривається порожнина рота, чи немає хрускоту в скроневонижньощелеповому суглобі, симетричність кутів рота. Характер відкривання рота визначають як: вільний, ускладнений, обмежений.

Огляд органів порожнини рота починають з обстеження стану червоної облямівки губ і кутів рота. При цьому визначають їх рельєф, величину, наявність і характер елементів ураження. Слизову оболонку губ оглядають при зімкнутих щелепах, для цього піднімають верхню губу і опускають нижню. Оцінюють глибину присінка, рівень прикріплення вуздечок губ, язика. Під час обстеження враховують розміри, секрецію і стан вивідних протоків привушних слинних залоз, оцінюють стан і прикріплення вуздечок губ. Потім оглядають тканини присінка порожнини рота, ясенний край, визначають характер прикусу, наявність трем, діастем. При обстеженні зубних рядів за допомогою стоматологічних дзеркала і зонду за порядком оглядають усі зуби на предмет наявності у них каріозних порожнин, некаріозних дефектів, зміни кольору, форми положення, ретенції, ортопедичних конструкцій тощо.

Зондування. Зондом обстежують кожну поверхню коронки зуба (особливо уважно – контактні, оскільки часто можна спостерігати „приховані” каріозні порожнини). Перевіряють усі фісури, ямки, заглиблення, пігментовані ділянки тощо. Якщо цілісність емалі не порушена, то зонд вільно ковзає по поверхні зуба, не затримуючись у заглибинах та складках емалі. За наявності ділянки демінералізації лікар при зондуванні відчуває шорсткість поверхні емалі, при цьому у хворого можливе виникнення незначного болю.

Зондування дозволяє визначити локалізацію найболючіших місць (дно, емалево-дентинна межа) та ступінь розм’якшення твердих тканин, дає можливість визначити близькість до порожнини зуба і визначити життєздатність пульпи. У такому випадку зондування необхідно проводити обережно.



Оцінка стану пломби. Функціональну та естетичну повноцінність пломб безпосередньо після накладання і у віддалені терміни оцінюють за наступними клінічними параметрами: крайове прилягання, стан контактного пункту, ступінь стертості, наявність вторинного карієсу, ступінь відполірованості, кольоростійкість.

Визначення стану прикусу проводиться при зімкненні зубів верхньої і нижньої щелеп в положенні центральної оклюзії. До фізіологічних прикусів відносять: ортогнатичний, прямий, фізіологічну прогнатію і прогенію, біпрогнатію (нахил альвеолярного відростка вперед), опістогнатію (нахил альвеолярного відростка назад). Патологічні прикуси – глибокий, відкритий, перехресний, прогнатія, прогенія. Для них характерне порушення взаємодії зубних рядів, що веде до розладів функції жування, мови і певних змін у зовнішньому вигляді хворого. Аномальні прикуси відрізняються атиповим розташуванням зубів у рядах, відсутністю або зміною змикання з антагоністами.

Після огляду зубних рядів переходять до вивчення стану тканин язика, піднебіння, задньої стінки глотки, ретромолярного простору, вивідних проток підязикових і підщелепових слинних залоз, піднебінних дужок і мигдалин.

Слизову оболонку порожнини рота обстежують при денному світлі, оскільки при штучному освітленні вона змінює свій колір. Звертають увагу на колір, зволоженість, рухомість, наявність чи відсутність морфологічних елементів пошкодження,



Термодіагностика. Реакція на температурні подразники є одним із найстаріших фізичних методів дослідження, який широко застосовується у терапевтичній стоматології. В якості подразників використовують ефір, але частіше – холодну і гарячу воду, яка дозволяє дозувати інтенсивність подразнення. Для визначення чутливості зубів на холодне або гарячу їх зрошують струменем води зі шприца. Але при цьому іноді важко встановити, який зуб реагує на зрошення. Краще, коли в каріозну порожнину (або до шийки зуба) прикладають на нетривалий термін (не більше 1 хв) ватний тампон, попередньо змочений холодною або гарячою водою.

Вивчення температурних реакцій показало, що зуби зі здоровою пульпою реагують на значні температурні відхилення. За даними Л.Р. Рубіна, зуби мають холодову і теплову чутливість. Адекватною вважається реакція, коли на нагрівання і охолодження виникають відповідні відчуття, що свідчить про нормальний стан пульпи. Індиферентна зона для зубів становить 300С, температура 50-520С – дає відчуття тепла, а 17-220С – холоду. При деяких патологічних процесах індиферентна зона звужується, тоді незначні відхилення від температури тіла (на 5-70С) вже викликають відповідну реакцію. Крім того, відзначаються неадекватні відчуття: і від теплого і від холодного виникає біль, що має місце при запаленні пульпи. Зуби із пульпою, що зазнала некрозу, на температурні подразники не реагують.



Контрольні питання поточного матеріалу


  1. З чого починається обстеження стоматологічного хворого?

  2. На що вказують скарги хворого?

  3. Які характеристики болю?

  4. Які причини виникнення болю?

  5. Що відноситься до основних методів обстеження?

  6. На які частини поділяють обличчя для визначення його пропорційності?

  7. Що таке пальпація і які її види?

  8. Вкажіть схему діагностики лімфаденопатії.

  9. Які ознаки СОПР є в нормі?

  10. Які інструменти використовують для проведення зондування?

  11. З якою ціллю проводиться зондування?

  12. Що таке термодіагностика? Які зміни в пульпі свідчать про відсутність реакції на температурні подразники?

  13. Які види прикусів відносять до фізіологічних і патологічних?

  14. На що необхідно звернути увагу при обстеженні власне порожнини рота?

  15. За рахунок чого підвищується ефективність всмоктування лікарських засобів у ділянці дна порожнини рота?



Орієнтовні тестові завдання та ситуаційні задачі
1. Хворий 29 років, звернувся до лікаря-стоматолога з метою санації. З чого слід починати обстеження?

A. Скарги

B. Анамнез захворювання

C. Анамнез життя

D. Пальпація обличчя

E. Внутрішньоротове обстеження


2. Який біль є типовим для гострих гнійних процесів?

A. Ниючий

B. Причинний

C. Іррадіюючий

D. Самовільний пульсуючий

E. Тупий
3. Що може стати причиною болю при карієсі?

A. Безпричинний біль

B. Накушування на зуб

C. Рухомість зуба

D. Стертість зуба

E. Термічні, механічні, хімічні подразники
4. У якому розділі обстеження визначаються перші ознаки і характерні прояви хвороби?

A. Зовнішньоротове обстеження

B. Об’єктивне обстеження

C. Анамнез захворювання

D. Додаткові методи обстеження

E. Анамнез життя


5. Що слід в першу чергу визначити при проведенні зовнішньоротового обстеження?

A. Пропорційність і симетричність обличчя

B. Колір червоної облямівки губ

C. Цілісність лицевого скелету

D. Чутливість виходу гілок n.trigeminus

E. Стан реґіонарних лімфатичних вузлів


6. Клінічне обстеження терапевтичного хворого складається з:

A. Суб’єктивних методів

B. Об’єктивних методів

C. Антропометричних вимірів

D. Антропометричних і рентгенологічних даних

E. Суб’єктивних і об’єктивних методів


7. Суб’єктивні методи обстеження складаються з:

A. Паспортної частини і збору анамнезу

B. Паспортної частини

C. Збору анамнезу і загального огляду

D. Рентгенологічних методів

E. Загального огляду і пальпації


8. Огляд порожнини рота починається з:

A. Окремих зубів

B. Зубних рядів

C. Слизової оболонки

D. Прикусу

E. З червоної облямівки губ


9. Попередній діагноз встановлюють на основі:

A. Анамнезу життя та зовнішнього огляду

B. Огляду пацієнта

C. Анамнезу захворювання

D. Суб’єктивного обстеження, зовнішньо- та внутрішньоротового огляду

E. Додаткових методів обстеження


10. Що таке анамнез?

A. Скарги хворого, особливості розвитку хвороби, історія життя хворого

B. Інструментальне обстеження хворого

C. Заповнення історії хвороби

D. Додаткові методи обстеження

E. Рентгенографія зубів


11. До якого виду клінічного обстеження стоматологічного хворого слід віднести пальпацію гілок n.trigeminus

A. Зовнішньоротового обстеження

B. Внутрішньоротового обстеження

C. Додаткового методу обстеження

D. Цитологічного методу обстеження

E. Обстеження зубних рядів


12. Назвіть інструмент для обстеження крайового прилягання пломби.

A. Гладилка

B. Зонд

C. Пінцет

D. Штопфер

E. Шпатель


13. До групи діагностичних інструментів належать:

A. Штопфер, зонд

B. Гладилка, пинцет

C. Дзеркало стоматологічне, зонд

D. Амальгамтрегер, стоматологічне дзеркало

E. Шпатель, екскаватор


14. Де анатомічно знаходиться вихід протоки привушної слинної залози?

A. На слизовій оболонці щоки в ділянці верхніх великих кутніх зубів

B. На слизовій оболонці щоки в ділянці нижніх великих кутніх зубів

C. На слизовій оболонці в ділянці ретромолярної ямки

D. На слизовій оболонці щоки в ділянці верхніх премолярів

E. На слизовій оболонці щоки в ділянці нижніх премолярів


15. Для пальпації підщелепових лімфатичних вузлів слід надати пацієнту наступне положення:

A. Нахилити голову назад

B. Нахилити голову в протилежну до сторони обстеження

C. Нахилити голову в сторону обстеження

D. Нахилити голову вправо

E. Нахилити голову вліво



Рекомендована література:


  1. Терапевтична стоматологія у двох томах (За ред. проф. А.К. Ніколишина). – Т. 1. – Полтава: Дивосвіт, 2005. – 392 с.

  2. Терапевтична стоматологія: Підручник. – У 4 томах / М.Ф. Данилевський, А.В.Борисенко, А.М. Політун та ін. – К.: Здоров’я, 2004. – Т.2. – 400 с.

  3. Терапевтическая стоматология: Учебн. Пособие / Под ред. проф. Л.А.Дмитриевой. – М.: МЕДпресс-информ, 2003. – 896 с.

  4. Мельничук Г.М., Рожко М.М. Практична одонтологія. Курс лекцій із карієсу та некаріозних уражень зубів, пульпіту і періодонтиту. Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доповнене. – Івано-Франківськ, 2007. – 292 с.


Практичне заняття № 3
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка