Методичні вказівки до практичних занять. 3 Методичні вказівки для самостійної позааудиторної роботи студентів



Сторінка7/9
Дата конвертації29.12.2016
Розмір1.14 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

ІУ. Поняття про хірургічну операцію: визначення, класифікація, вимоги, етапи та умови виконання.


У. Науково-технічний прогрес у розробці питань оперативної техніки і топ. анатомії.

УІ. Експериментальна хірургія.

Заключення.

І. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ОХТА.

1) Предмет ОХТА. Визначення дисципліни.


2) Завдання ОХТА.

Вивчення будови людського тіла окремої людини за окремими регіонами. Для успішного вивчення будь-якої ділянки, необхідно знати наступне:

1) Зовнішні кістково-м’язові орієнтири. 2) Межі ділянки. 3) Проекцію найважливіших утворень ділянки на шкіру. 4) Пошарову будову ділянки. 5) Голотопія. 6) Скелетотопія. 7) Синтопія.

Окрім цього завданнями топ. анатомії є вивчення будови людського тіла у віковому аспекті (вікова анатомія), залежно від конституції (типова і варіантна анатомія), за допомогою Rtg променів (Rtg-анатомія).

ІІ. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ОХТА:

Розрізняють три періоди розвитку ОХТА: 1) Допироговський; 2) Пироговський і 3) Післяпироговський.



1) Допироговський період.

Топ. анатомія називалася хірургічною анатомією і відповідала на запити практичних лікарів-хірургів, які потребували анатомічних знань. Серед вчених цього періоду слід відзначити італійського хірурга і анатома Дженга (1672 р.), бельгійського Пальфена (в 1718 р.) у ХІХ ст. французьких хірургів і анатомів Вельпе, Бланден, Мальгень та ін.

З іншого боку окремі німецькі вчені, зокрема, Греффе взагалі ігнорували знання анатомії, вважали їх зайвими для хірурга і під час операції користувалися послугами анатомів.

В Росії і на Україні початок ХІХ ст. відзначався високим рівнем розвитку анатомії, яка була тісно пов’язана з хірургією. Анатомічну школу з хірургічною спрямованістю створили М.Л.Бідлоо, С.Г.Зибелін, П.А.Загорський, Є.О.Мухін, попередник М.І. Пирогова І.В.Буяльський.



2) Пироговський період. Роль М.І.Пирогова у становленні дисципліни, його основні праці.

Основоположником топ. анатомії, як науки є російський хірург і анатом М.І.Пирогов. Його праці здійснили повний переворот в уявлення про те, як потрібно вивчати топ. анатомію, і принесли йому світову славу, а три з них – престижну на той час Демидівську премію.



3) Післяпироговський період.

Подальший розвиток ОХТА отримала в працях багатьох вчених, але найбільш помітними були наступні: проф. А.А.Бобров, П.І.Дьяконов.



А) Роль В.М.Шевкуненко у розвитку топ. анатомії.

Б) Внесок вітчизняних вчених, національні школи.

В) Історія кафедри Івано-Франківського університету.

ІІІ. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ В ОХТА.



1. Дослідження живої людини: 1) вивчення і вимірювання поверхні тіла; 2) Rtg - дослідження: -скопія, -графія, ангіографія, радіонуклідна сцинтиграфія, комп’ютерна томографія; 3) ядерно - магніторезонансна (ЯМР) –томографія; 4) термометрія; 5) ендоскопія; 6) метод експериментального моделювання.

2. Дослідження мертвої людини: 1) препарування або дирекція; 2) метод розпилів замороженого трупа; 3) льодяної скульптури; 4) ін’єкції і наливки судин; 5) гістологічні, гістохімічні, електронно-мікроскопічні; 6) ауторадіографії.

ІУ. ПОНЯТТЯ ПРО ХІРУРГІЧНУ ОПЕРАЦІЮ: ВИЗНАЧЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ, ВИМОГИ, ЕТАПИ ТА УМОВИ ВИКОНАННЯ.


Хірургічна операція. Визначення.

Класифікація хірургічних операцій.

За травматичністю: криваві і безкровні; за метою: діагностичні, лікувальні і косметичні; за ефективністю: радикальні і паліативні; за кількістю моментів: одно-, дво- та багатомоментні; за строком виконання: невідкладні, термінові і планові; за терміном виконання: первинні, вторинні, повторні; за видом дії на тканини чи органи: - томія; - стомія; резекція; - ектомія; - рафія і т.д. Добавивши назву органу утворюють назву операції. N: гастростомія, апендектомія, нейрорафія.

Вимоги до виконання операцій

1) анатомічна доступність; 2) технічна можливість; 3) фізіологічна дозволеність.



Етапи операції 1. Оперативний доступ. 2. Оперативний прийом. 3. Вихід з операції.

Умови для виконання операції

  1. Приміщення; 2) стерильна білизна; 3) стерильні інструменти; 4) підготовлений перев’язочний та шовний матеріал; 5) Хірургічна бригада належної кваліфікації.

У. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС У РОЗРОБЦІ ПИТАНЬ

ОПЕРАТИВНОЇ ТЕХНІКИ І ТОПОГРАФІЧНОЇ АНАТОМІЇ.



1. В оперативній хірургії.

Розвиток хірургії, тісно пов’язаний з розвитком інших сумісних дисциплін (фізики, електроніки, біології, хімії, техніки).

Використання ультразвуку, лазеру, магнітів, металу з пам’яттю, катетеризацію і зондування судин та порожнин серця. Поняття про малоінвазивну, мікро- та нано- хірургії, застосування ендоскопів, лапаро-, торако-, артроскопів та відеоапаратури, а також відновні, пластині операції. Операції під контролем - УЗД, рентгеноскопії, комп’ютерної томографії та ЯМР – томографії, а також за допомогою комп’ютерних дистанційних відеоманіпуляторів.

2. У топографічній анатомії використовують ангіографію, вивчення внутрішньоорганої анатомії органів на основі даних про границі часточок, вивчення будови тіла відповідно до УЗД, комп’ютерної томографії та ЯМР-сканування.

УІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ХІРУРГІЯ.

Експериментальна хірургія має три сфери застосування: 1) фізіологія; 2) апробація нових хірургічних операцій, діагностичних і лікарських засобів і, нарешті, 3) навчання студентів і лікарів. За існуючими правилами біоетики жодна нова операція, лікарський препарат або новий діагностичний прийом не може бути застосований на людині поки він не буде випробуваний на тваринах. За існуючими правилами у багатьох країнах майбутній хірург, перед тим, як він почне оперувати на людях, повинен проробити всі типові операції на тваринах.

ЗАКЛЮЧЕННЯ.

Особливі вимоги пред’являються до особи лікаря і, зокрема, хірурга. Від нього вимагаються досконалі знання топ. анатомії, оперативної техніки і клініки хвороб. Хірург повинен мати розвинене логічне мислення, бути готовим до моральної та юридичної відповідальності, за обґрунтованість і правильність поставленого діагнозу та виконання оперативного втручання. Безумовно, що наслідки оперативного втручання визначаються технічними можливостями хірурга, як віртуозно він володіє прийомами тієї чи іншої операції. Тому не втратив значення і в наш час крилатий вислів англійського хірурга Естлі Купера про те, що хірург повинен мати орлине око, жіночу руку і левове серце.


Пропонується до перегляду кінофільм: “Лазерний скальпель в хірургії”

2.2.2. МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

по загальній методиці проведення типового практичного заняття з оперативної хірургії та топ. анатомії. (для викладачів)
Мета заняття: прищепити студентам навички вільної орієнтації у топографічній анатомії ділянки, вміння застосувати анатомічні знання у обґрунтуванні оперативних втручань, практичні навички з оперативної техніки.

Тривалість заняття - 2 академічні години.

Структура заняття:

1. Організаційні питання - 5-7 хв.



  1. Визначення вихідного рівня знань студентів - 13-15 хв.

  2. Практична робота студентів і корекція їх питань - 50 хв.

  3. Визначення кінцевого рівня знань студентів - 15 хв.

  4. Підсумок заняття - 5 хв.

Зміст заняття:

  1. Організаційні питання вимагають у себе перевірку присутності студентів та визначення стану відробок пропущених лекцій та практичних занять.

  2. Визначення вихідного рівня знань студентів проводиться шляхом усного опитування матеріалу, рекомендованого для позааудиторної підготовки до заняття з питань базових дисциплін, і основних знань за темою, які студенти могли одержати з підручників та матеріалу лекції, розв'язання ситуаційних завдань для домашньої підготовки, вносяться необхідні корективи.

  3. На кожному занятті поєднуються матеріал топографічної анатомії та оперативної хірургії. При проведенні заняття на анатомічному препараті студенти виконують завдання по визначенню топографо - анатомічних орієнтирів, просторового взаємовідношення органів і тканин. При виконанні цих завдань викладач звертає увагу студентів на практичне значення одержаних знань з топографічної анатомії.

Для виконання оперативних втручань викладач призначає 1-2 операційних бригади (залежно від виду операції). У бригаду входить хірург, 2 асистенти та операційна медсестра. Операційна медсестра готує інструментальний столик. За цей час визначають показання до операції та її основні етапи.

По ходу виконання оперативного втручання викладач при необхідності корегує навички студентів у користуванні хірургічними інструментами. Звертає увагу студентів на обумовленість техніки поетапного виконання операції, на можливі помилки та ускладнення втручання та методи їх запобігання.



  1. Після завершення - оперативного втручання необхідно перевірити кінцевий рівень знань та виконання практичних навичок.

  2. Підсумок заняття повинен включати загальну оцінку рівня знань у групі, а також включати в себе як стимулюючу оцінку роботи краще підготовлених студентів, так і пропозиції щодо консультативної допомоги слабшим студентам. Подається завдання для домашньої підготовки згідно з календарно-тематичним планом занять та методичними рекомендаціями для студентів.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка