Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття



Сторінка1/9
Дата конвертації25.11.2016
Розмір1.49 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.І.Пирогова

Затверджено”


на методичній нараді кафедри

внутрішньої медицини№1


Завідувач кафедри


Професор Станіславчук М.А.

“_31_” серпня 2009 р.



МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ




Навчальна дисципліна

Ввнутрішня медицина

Модуль №2

Основи внутрішньої медицини

Змістовний модуль №

Основи діагностики, лікування та профілактики захворювань органів дихання

Тема заняття

Бронхіальна астма

Курс




Факультет

Медичний №1

Вінниця 2009 р.




1. Актуальність теми: Бронхіальна астма (БА) уражає усі вікові категорії населення, та при неефективному контролі призводить до значного порушення якості життя, а у частини хворих призводить до смерті хворих. Поширеність БА коливається залежно від регіону і складає в середньому від 5-15%, причому захворюваність неухильно росте.

2. Ціль (загальна): Уміти оцінювати типову клінічну картину бронхіальної астми, визначати тактику лікування та профілактики.
Конкретні цілі:

  • вибрати з даних анамнезу відомості, що свідчать про наявність бронхіальної астми у хворого;

  • скласти схему діагностичного пошуку;

  • виявити ознаки бронхіальної астми при об’єктивному дослідженні хворого (огляд, пальпація, перкусія, аускультація);

  • аналізувати і трактувати значення змін даних лабораторних та інструментальних методів дослідження в залежності від перебігу захворювання;

  • сформулювати та обґрунтувати попередній діагноз відповідно до класифікації бронхіальної астми;

  • провести диференційну діагностику з захворюваннями, які мають подібну клінічну картину;

  • виробити тактику лікування в залежності від перебігу захворювання та наявних ускладнень;

  • надати медичну допомогу при загострені бронхіальної астми;

  • оцінити прогноз пацієнта та запропонувати план профілактичних заходів;

  • застосовувати деонтологічні навички спілкування з хворим.




  1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна


Знати

Вміти

Анатомія

Будову бронхіально-легеневого апарату людини, кровопостачання, інервацію




Гістологія

Будову стінки трахеї, бронхів, альвеол в нормі та патології




Топографічна анатомія

Взаєморозташування органів грудної клітини




Нормальна фізіологія

Показники функції зовнішнього дихання, їх значення

Визначати функцію зовнішнього дихання

Патологічна анатомія

Зміни будови стінки бронхолегеневої тканини при бронхіальній астмі




Патологічна фізіологія

Показники пневмотахометрії, спірографії, пікфлоуметрії залежно від типу та стадії вентиляційної недостатності

Аналізувати показники зовнішнього дихання

Рентгенологія

Рентгенологічні зміни при різних стадіях пневмонії

Аналізувати рентгенологічну картину органів грудної порожнини

Пропедевтична терапія

Симптоматологія бронхіальної астми та її ускладнень

Проводити об‘єктивне обстеження хворого, аналізувати клініко-лабораторні дані хворого

Фармакологія

Механізм дії, показання та протипоказання для призначення глюкокортикостероїдів, бронхолітиків, відхаркуючих.

Виписувати рецепти на вказані препарати




  1. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.


4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:


Термін

Визначення

Бронхіальні астма

хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке спричинене значною кількістю клітин та медіаторів запалення. Хронічне запалення поєднується з гіперреактивності бронхів, що проявляється рецидивуючими симптомами свистячого дихання, ядухи, скованості у грудній клітині, кашлю, особливо вночі та рано вранці. Ці епізоди звичайно пов'язані з розповсюдженою, але варіабельною бронхообструкцією, яка зворотна спонтанно, або під впливом терапії.


Добова варіабельність ПОШвид.

Визначення пікової об’ємної швидкості видиху протягом тижня (зранку та ввечері) і підрахунок різниці між максимальними та мінімальними показниками: К= (мах ПОШвид. - міn ПОШвид) /мах ПОШвид.×100%

Алерген-специфічна імунотерапія

Лікування причинно-значущими алергенами, які вводяться в організм хворого у зростаючих дозах з метою зниження чутливості до етіологічно значущих алергенів при їх природній експозиції.


4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Визначення бронхіальної астми;

2. Патофізіологічні механізми розвитку бронхіальної астми;

3. Вкажіть фактори ризику розвитку БА;

4. Діагностичні критерії БА;

5. Яка аускультативна картина характерна для нападів БА?

6. Сучасна класифікація БА за ступенем тяжкості перебігу.

7. Вкажіть принципи і особливості фармакотерапії БА відповідно до наказу МОЗ України.

8. Контроль БА – що це?

9.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:



1.тестові питання:

1. До бета2 агоністів пролонгованої дії відносять :



  1. сальбутамол

  2. фенотерол

  3. сальметерол

  4. вентолін

2. Сальметерол у вигляді дозованого аерозолю в одній дозі містить :

  1. 500 мкг

  2. 50 мкг

  3. 200 мкг

  4. 150 мкг

3. До стабілізаторів мембран опасистих клітин відносять :

  1. теофілін

  2. кромоглікат (інтал)

  3. сальбутамол(вентолін)

  4. фенотерол

4. Для довгострокового лікування середньої тяжкості персистуючої БА застосовують:

  1. інгаляційні ГКС в низькій добовій дозі

  2. інгаляційні бета2 агоністи пролонгованої дії

  3. інгаляційні ГКС в низькій добовій дозі в поєднанні з бета2 агоністом пролонгованої дії

  4. інгаляційні ГКС в високій добовій дозі

5. До бета 2-агоністів короткої дії не відносять :

  1. сальбутамол

  2. фенотерол

  3. вентолін

  4. серевент

6. На амбулаторному етапі сучасного лікування загострення БА застосовують:

    1. бета2 агоністів короткої дії перорально

    2. бета2 агоністів короткої дії інгаляційно

    3. бета2 агоністів подовженої дії інгаляційно

    4. кортекостероіди інгаляційно

7. В якому випадку хворих з загостренням БА направляють до реанімаційного відділення:

  1. з середньоважким ступенем, якщо немає відповіді на лікування протягом 6-12 годин

  2. з важким ступенем, якщо немає відповіді на лікування протягом 2 годин

  3. в випадку загрози зупинки дихання

  4. в усіх перерахованих вище випадках

8. Які лікувальні засоби не застосовують в терапії БА:

  1. елімінаційні заходи

  2. гіпосенсибілізація

  3. інгаляція відварів трав

  4. спелеотерапія

9.Для інтермітуючої БА характерно :

  1. нічні приступи не частіше 2 раз на місяць

  2. добовий розмах ПОШ вид >30%

  3. фізична активність обмежена

  4. ОВФ-1 60-80%

10. Якому ступеню важкості БА відповідають такі показники: ОВФ1 > 80%, добові коливання ПОШ вид <20% :

  1. легкий персистуючий перебіг

  2. важкий персистуючий перебіг

  3. середньоважкий персистуючий перебіг

  4. інтермітуючий перебіг


Зміст теми

Бронхіальна астма – це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке спричинене значною кількістю клітин та медіаторів запалення. Хронічне запалення поєднується з гіперреактивності бронхів, що проявляється рецидивуючими симптомами свистячого дихання, ядухи, скованості у грудній клітині, кашлю, особливо вночі та рано вранці. Ці епізоди звичайно пов'язані з розповсюдженою, але варіабельною бронхообструкцією, яка зворотна спонтанно, або під впливом терапії.

Основними клітинними елементами запалення являються еозинофіли, опасисті клітини, Т-лімфоцити, макрофаги. Бронхообструктивний синдром при бронхіальній астмі обумовлений спазмом гладкої мускулатури бронхів, набряком слизової, дискринією. Гіперреактивність, як специфічна, так і неспецифічна - основна універсальна патофізіологічна ознака БА, яка лежить в основі нестабільності дихальних шляхів.

БА - хронічний запальний процес, який треба лікувати постійно, на базисній основі, а не тільки симптоматично за допомогою бронхолітиків.

По ступеню важкості бронхіальна астма класифікується на основі комплексу клінічних та функціональних ознак бронхіальної обструкції. Лікар оцінює частоту, вираженість та тривалість приступів експіраторної задишки, стан хворого в період між приступами, вираженість, варіабельність та зворотність функціональних порушень бронхіальної прохідності, відповідь на лікування. Оцінка функціональних показників для визначення важкості захворювання проводиться в період відсутності епізодів експіраторного диспное. Згідно цієї класифікації стан хворого визначається ступенями тяжкості перебігу бронхіальної астми. Так, виділяється інтермітуючий (епізодичний) перебіг; персистуючий (постійний) перебіг: легкий, середньої тяжкості та тяжкий.

Інтермітуюча бронхіальна астма

Клінічні симптоми до початку лікування

• Короткочасні симптоми (епізоди кашлю, свистячого дихання, задишки) рідше 1 разу на тиждень на протязі не менше як 3 місяці.

• Короткотривалі загострення. 

• Нічні симптоми астми виникають не частіше 2 разів на місяць

• Нормальна зовнішня функція легень між загостреннями

• ОФВ1 або ПОШвид  80 % від належних

• Добові коливання ПОШвид або ОФВ1 < 20 %
Легка персистуюча бронхіальна астма

Клінічні симптоми до початку лікування:

• Симптоми частіше 1 разу/тиждень, але рідше 1 разу/день на протязі більше 3-х місяців

• Загострення захворювання можуть порушувати активність і сон, потреба в симптоматичному лікуванні майже щоденно

• Нічні симптоми астми частіше 2-х разів на місяць

• ОФВ1 або ПОШвид  80 % від належних

• Добові коливання ПОШвид або ОФВ1 - 20 - 30 %


Середньої важкості персистуюча бронхіальна астма

Клінічні симптоми до початку лікування

• Щоденні симптоми

• Загострення викликають порушення активності і сну

• Нічні симптоми астми виникають більше 1 разу на тиждень

• Щоденний прийом 2-агоністів короткої дії

• ОФВ1 або ПОШвид в межах 60 - 80 % від належних

• Добові коливання ПОШвид або ОФВ1 > 30 %
Тяжка персистуюча бронхіальна астма

Клінічні симптоми до початку лікування

• Постійна наявність денних симптомів

• Часті, тяжкі загострення

• Часті нічні симптоми астми

• Обмеження фізичної активності за рахунок астми

• ОФВ1 або ПОШвид < 60 % від належних

• Добові коливання ПОШвид або ОФВ1 > 30 %

Досягнення контролю БА може бути неможливим.


Оцінка рівню контролю БА


Характеристика

Контрольований перебіг

Частковий контроль

Неконтрольований перебіг

Денні симптоми

Немає (≤2/тиждень)

>2/тиждень




Обмеження активності

Немає

Будь коли




Нічні симптоми

Немає

Будь коли




Застосування бронхолітиків за потребою

Немає (≤2/тиждень)

>2/тиждень

≥3ознаки часткового контролю наявні у будь який тиждень

ФЗД (ПОШвид або ОФВ1)

Норма

<80% від повинного або персонально кращого




загострення

Немає

≥ 1 /рік

Будь коли


Діагностика бронхіальної астми

1. Потенційні фактори ризику розвитку бронхіальної астми


1.1. Провідні

- генетична схильність

- атопія

- гіперреактивність бронхів



1.2. Фактори оточуючого середовища, що сприяють розвитку бронхіальної астми у схильних осіб

1.2.1. Домашні алергени

- алергени домашнього пилу

- алергени свійських тварин

- алергени тарганів

- алергени грибів, плісняви, дріжджів

1.2.2. Зовнішні алергени

- пилок рослин

- гриби, пліснява, дріжджі

1.2.3. Професійна сенсибілізація

1.2.4. Паління тютюну

- активне паління

- пасивне паління

1.2.5. Повітряні полютанти

- зовнішні

- домашні

1.2.6. Респіраторні інфекції (переважно вірусні)

1.2.7. Вади в дієті

1.2.8. Споживання деяких ліків (нестероїдних протизапальних, бета-блокаторів)

1.2.9. Ожиріння



1.3. Фактори, що сприяють розвитку загострень та/або хронізації симптомів

1.3.1. Домашні та зовнішні алергени

1.3.2. Домашні та зовнішні повітряні полютанти

1.3.3. Респіраторні інфекції

1.3.4. Фізичні вправи та гіпервентиляція

1.3.5. Зміни погоди

1.3.6. Двоокис сірки

1.3.7. Окремі види їжі, харчових добавок, медикаментів

1.3.8. Надмірні емоції

1.3.9. Паління тютюну (активне та пасивне)

1.3.10. Іританти в домашньому побуті

Клінічні симптоми БА


- Епізодична задишка з утрудненням при видиху

- Кашель, більше вночі та при фізичному навантаженні

- Епізодичні свистячі хрипи в легенях

- Повторна скованість грудної клітки

Симптоми здебільшого посилюються вночі та в ранній ранковий час і пробуджують хворого. Симптоми БА виникають та погіршуються при:

- фізичному навантаженні

- вірусній інфекції

- впливі алергенів (харчових, свійських тварин, домашнього пилу, пилку рослин)

- палінні

- перепаді зовнішньої температури

- сильних емоціях (плачу, сміху)

- дії хімічних аерозолів

- прийманні деяких ліків (нестероїдних протизапальних, бета-блокаторів).

Порушення показників зовнішнього дихання


- Бронхіальна обструкція: зменшення пікової об'ємної швидкості видиху (ПОШвид) та об'єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1)

- Добова варіабельність ПОШвид та ОФВ1 > 20%

- Висока зворотність бронхіальної обструкції (підвищення більш, ніж на 12 % (або 200 мл) ПОШвид та ОФВ1 в фармакологічних пробах з 2-агоністами короткої дії).

Алергологічне дослідження


- Алергологічний анамнез: алергічний риніт, екзема, сінна лихоманка або родинний анамнез БА чи атопічних захворювань

- Позитивні шкіряні проби з алергенами

- Підвищений рівень загального та специфічного IgE

Гіперреактивність бронхів


Позитивні провокаційні тести з:

  • гістаміном, метахоліном, фізичним навантаженням.


Ускладнення БА діляться на:

  • легеневі: емфізема легень, дихальна недостатність, ателектаз, пневмоторакс;

  • позалегеневі: дистрофія міокарда, хронічне легеневе серце, серцева недостатність.


Диференціальний діагноз. БА необхідно диференціювати з захворюваннями, що супроводжуються обструкцією бронхів. Це хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), трахеобронхіальна дискінезія. У хворих на ХОЗЛ, на відміну від БА, задишка та утруднення видиху має постійний характер, посилюється після фізичного навантаження, характерна відсутність зворотності обструкції бронхів навіть після проведеного лікування, відсутні еозинофіли в крові, харкотинні і змиві з бронхів, проби з алергенами негативні. Трахеобронхіальна дискінезія (експіраторний стеноз трахеї і крупних бронхів) проявляється болючим, пароксизмальним, бітональним кашлем і утрудненням видиху. Приступ кашлю провокується фізичним навантаженням, сміхом, ГРВІ. Кашель пов’язаний із слабістю мембранозної частини трахеї. При цьому відсутні ознаки алергічних змін, відсутні розсіяні сухі хрипи в легенях. Діагноз підтверджується під час бронхоскопії.

Часто доводиться проводити диференціальний діагноз приступу бронхіальної і серцевої астми. При серцевій астмі потрібно враховувати наявність задишки на вдосі або змішаного характеру, серцевий анамнез, характерне положення хворого (ортопноє), відсутність у хворого поза легеневих проявів алергії, еозинофілії.


Лікування. Відповідно до міжнародних рекомендацій стратегія лікування БА передбачає:

  • контроль перебігу і прогресування астми, попередження загострень;

  • максимальне підвищення якості життя;

  • запобігання розвитку незворотного компонента бронхіальної обструкції;

  • запобігання смертності від захворювання.

Ці цілі можуть бути досягненні за допомогою програми дій за такими напрямками:

  • просвіта та навчання пацієнтів;

  • оцінка і контроль ступеня тяжкості захворювання;

  • запобігання контактів з тригерними факторами або спроба взяти їх під контроль;

  • створення плану постійного тривалого лікування БА;

  • забезпечення регулярного спостереження за хворим, контроль БА, регулярності і послідовності лікування.

Медикаментозне лікування БА ґрунтується на використанні двох основних видів лікарських препаратів: для тривалої підтримуючої терапії (протизапальні засоби і бронходилататори пролонгованої дії) і препаратів для зняття приступу ядухи (бронходилататори короткої дії). Медикаментозна терапія БА проводиться різними шляхами - інгаляційним, пероральним, парентеральним. Найбільші переваги має інгаляційний шлях медикаментозного лікування, що забезпечує високу місцеву дію в легенях, не викликає небажаної системної дії, дає можливість прискорити ефект терапії, зменшити ефективні дози ліків. Контролюючі медикаменти застосовуються щоденно, довготривало, базисно, що спрямовано на постійне утримання БА під контролем. До профілактичних, контролюючих БА, належать протизапальні препарати (найбільш показані - інгаляційні глюкокортикостероїди) та 2-агоністи пролонгованої дії. Незважаючи на те, що БА є хронічним захворюванням контроль, його може бути досягнутий у багатьох хворих і визначається як:

- мінімальні (в ідеалі відсутні) хронічні симптоми, включаючи нічні;

- мінімальні (нечасті) загострення;

- відсутність необхідності викликів швидкої допомоги;

- мінімальна (в ідеалі відсутня) необхідність в застосуванні 2-агоністів короткої дії за потребою;

- відсутність зниження активності, включаючи фізичну;

- циркадна варіабельність ПОШвид менше 20 %;

- близькі до норми показники ПОШвид;

- мінімальні (або відсутні) побічні ефекти терапії.
Схема східчастого лікування БА


Ступінь

Фармакотерапія

1. Інтермітуючий перебіг БА

• Інгаляційні 2-агоністи короткої дії за вимогою при наявності симптомів

• Профілактичний прийом інгаляційних 2-агоністів короткої дії перед фізичним навантаженням або перед можливим впливом алергену.



2. Персистуючий легкий перебіг БА

• Щоденне лікування протизапальними засобами на постійній основі

• Переваги має призначення інгаляційних глюкокортикостероїдів в низьких добових дозах (200 - 500 мкг беклометазону або будесоніду на добу, або 50-100 мкг флутіказону на добу)

• У випадку неповного контролю захворювання замість підвищення дози інгаляційних глюкокортикостероїдів додатково призначити пролонгований 2-агоніст (сальметерол). Переваги має призначення пролонгованого 2-агоністу та інгаляційного глюкокортикостероїду в фіксованій комбінації в одній лікарській формі (серетид 50/100 мкг 2 рази на добу, симбікорт), що підвищує ефективність терапії, зменшує побічні явища, підвищує комплайєнс

• Менш ефективні теофіліни (потребують моніторингу вмісту в сироватці крові), кромони, модифікатори лейкотриєнів

• При необхідності - 2-агоністи короткої дії за вимогою


3. Середньотяжка БА

• Щоденне лікування протизапальними засобами на постійній основі

• Переваги має поєднаний прийом інгаляційних глюкокортикостероїдів в низьких дозах та інгаляційних пролонгованих 2-агоністів (сальметерол, формотерол) як в окремих доставкових пристроях, так і в фіксованій комбінації. (серетид 50/250 мкг 2 рази на добу, симбікорт 1 вд. 1раз на добу)

• Альтернативою інгаляційним пролонгованим 2-агоністам можуть бути пролонговані теофіліни (з контролем концентрації теофіліну в сироватці крові), оральні 2-агоністи, модифікатори лейкотриєнів. Однак, ці препарати менш ефективні, ніж інгаляційні пролонговані 2-агоністи, а ризик розвитку побічних ефектів зростає

• Симптоматична терапія: При необхідності 2-агоністи короткої дії за вимогою (перший вибір). Інші бронхолітики: інгаляційні холінолітики короткої дії, оральні 2-агоністи, теофіліни короткої дії мають більш повільний початок дії та більший ризик розвитку небажаних проявів




4.Тяжка персистуюча БА

• Необхідність щоденного використання два або більше контролюючих медикаментів

• Переваги має призначаються середньо-високих доз інгаляційних глюкокортикостероїдів в поєднанні з інгаляційними пролонгованими 2-агоністами (сальметерол). Більш ефективним є призначення пролонгованого 2-агоністу та інгаляційного глюкокортикостероїду в фіксованій комбінації.

• Пролонговані теофіліни, модифікатори лейкотриєнів, або пролонгованої дії оральні 2-агоністи можуть призначатися додатково

• При неконтрольованій БА призначаються оральні глюкокортико-стероїди в мінімально можливих дозах для досягнення ефекту, бажано 1 раз на добу, вранці



• При необхідності 2-агоністи короткої дії за вимогою



Ступені загострення бронхіальної астми

Симптоми

Легкий

Середньої важкості

Важкий

Загроза зупинки дихання

Задишка

При ходьбі
Можуть лежати 

При розмові, затруднення прийому їжі
Переважно сидять 

В спокої
Вимушене положення - нахил вперед 

  

Розмова

Речення 

Фрази 

Слова 



Свідомість

Можливе збудження 

Звичайно збуджені 

Звичайно збуджені 

Сплутаність 

Частота дихання 

Підвищена 

Підвищена 

Частіше 30/хв. 



Участь допоміжної мускулатури 

Звичайно немає 

Звичайно є 

Звичайно є 

Парадоксальне торакоабдомінальне дихання 

Свистяче дихання 

Помірне, звичайно в кінці видоху 

Голосне 

Звичайно голосне 

Відсутність свисту 

Пульс/хв. 

< 100 % 

100 - 120 

>120 

Брадикардія 

Парадоксальний пульс 

Відсутній < 10 mm Hg 

Відсутній 10 - 25 mm Hg 

Відсутній > 25 mm Hg 

Відсутній при м'язовій втомленості 

ПОШвид після прийому бронхолітика, % належних величин або найкращих для хворого 

Більше 80 % 

60 – 80 % 

< 60 % (< 100 л/хв.) або відповідь продовжується <2 годин 




PaO2 

Норма 

> 60 mm Hg 

< 60 mm Hg 



PaCO2 

< 45 mm Hg 

< 45 mm Hg 

> 45 mm Hg 



SaO2 

> 95 % 

91 – 95 % 

< 90 % 






Лікування загострення бронхіальної астми:

Амбулаторний етап

Оцінка тяжкості загострення
ПОШвид < 80 % персонально кращого або належного протягом 2-х послідовних днів або > 70 % при відсутності відповіді на бронхолітик
Клінічні симптоми: кашель, задишка, свистяче дихання, скутість грудної клітки, участь в диханні допоміжної мускулатури, супрастернальна ретракція 

Початкова терапія - інгаляційні 2-агоністи до 3-х разів на годину (кожні 20 хвилин)

Рекомендується застосовувати дозований інгалятор через спейсер або розчин бронхолітика через небулайзер



Добра відповідь
Загострення Легкого ступеню
Якщо ПОШвид > 80 % належного або персонально кращого
Відповідь на 2-агоніст зберігається протягом 4-х годин:
- продовжити інгаляції 2-агоніста кожні 3 - 4 години протягом 24 - 48 годин 

Неповна відповідь
Загострення середньо тяжкого ступеню
Якщо ПОШвид 60 - 80 % належного або персонально кращого:
- додати стероїди перорально
- продовжити прийом 2-агоністів 

Погана відповідь
Важкий епізод
Якщо ПОШвид < 60 % належного або персонально кращого:
- додати стероїди перорально
- негайно повторити прийом 2-агоністів
- додати холінолітики
- звернутись до лікаря, викликати "швидку допомогу" 

Лікування загострення бронхіальної астми
Госпітальний етап

Початкова оцінка важкості загострення: фіз. огляд (аускультація, участь в диханні допоміжної мускулатури, ЧСС, ЧД, ПОШвид, ОФВ1, SaO2, вимірювання газів артеріальної крові у вкрай важких випадках, інші дослідження за показаннями 

Початковий етап лікування:
- інгаляційні 2-агоністи короткої дії постійно протягом години через небулайзер
- оксигенотерапія до SaO2  90 %
- системні стероїди, якщо немає негайної відповіді на лікування, в анамнезі недавно стероїди, приступ тяжкий 

Повторна оцінка через 1 год.фізикальний огляд, ПОШвид, SaO2, інші дослідження за показаннями

Середньотяжкий приступ:
- ПОШвид 60 - 80 % належного/персонально кращого
- фіз. огляд: помірні симптоми, участь допоміжної мускулатури
- рекомендуються глюкокортикостероїди
- інгаляційні 2-агоністи, холінолітики кожної години протягом 3 годин
- продовжувати лікування 1 - 3 години до покращання стану 

Тяжкий приступ:
- ПОШвид < 60 % належного/персонально кращого
- фіз. огляд: важкі симптоми в спокої, ретракція грудної клітки
- пацієнти високого ступеню ризику
- немає клінічного покращання після початкового лікування
- інгаляційні 2-агоністи кожної години + холінолітики
- оксигенотерапія
- системні стероїди
- 2-агоністи в/в, п/ш, в/м
- рекомендуються в/в метилксантини
- рекомендуються в/в магнезія 

Добра відповідь
- відповідь зберігається протягом 60 хвилин після закінчення останньої маніпуляції
- фіз. огляд: нормально
- ПОШвид > 70 %
- немає дістрессиндрому
- SaO2 > 90 % (у дітей 95 %) 

Неповна відповідь протягом 1 - 2 годин
- пацієнти високого ступеню ризику
- фіз. огляд: легкі-помірні симптоми
- ПОШвид < 70 %
- SaO2 не покращується 

Погана відповідь протягом 1 години
- пацієнти високого ступеню ризику
- фіз. огляд: важкі симптоми, сплутаність свідомості
- ПОШвид < 30 %
- PCO2 > 45 мм рт. ст.
- PO2 < 60 мм рт. ст. 

Виписка додому
- продовжувати лікування інгаляційними 2-агоністами
- рекомендуються, у більшості випадків, оральні КС
- освіта пацієнта:
коректний прийом препаратів
перегляд індивідуального плану
тісне медичне спостереження 

Направлення в стаціонар
- інгаляційні 2-агоністи + холінолітики
- системні ГКС
- киснетерапія
- рекомендуються в/в метилксантини
- моніторинг ПОШвид, SaO2, пульсу, концентрації теофіліну в сироватці крові 

Направлення до інтенсивної терапії
- інгаляційні 2-агоністи + холінолітики
- в/в ГКС
- рекомендується п/ш, в/м, в/в, інгаляційні 2-агоністи
- киснетерапія
- рекомендуються в/в метилксантини
- можлива інкубація та МВЛ 

Покращання 

Немає відповіді 

Виписка додому
- ПОШвид > 60 % повинних / персонально кращих
- продовжувати оральну / інгаляційну терапію 

Направлення до інтенсивної терапії
- якщо немає відповіді протягом 6 - 12 годин



  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка