Методичні вказівки для лікарів-інтернів, лікарів акушерів-гінекологів, дитячих гінекологів, педіатрів, сімейних лікарів



Скачати 492.94 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації30.12.2016
Розмір492.94 Kb.
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Харківський національний медичний університет

СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ – СКЛАДОВА ЧАСТИНА

ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ


Методичні вказівки для лікарів-інтернів, лікарів акушерів-гінекологів, дитячих гінекологів, педіатрів, сімейних лікарів

Укладачі І.О.Тучкіна

Л.А.Вигівська

Н.Ш.Рогачова

О.В.Піонковська

Т.В.Рубінська
Рекомендовано

ученою радою ХНМУ.

Протокол № від 20 .

Харків

ХНМУ

2013

Статеве виховання – складова частина здорового способу життя: Метод. вказ. для лікарів-інтернів, лікарів акушерів-гінекологів, дитячих гінекологів, педіатрів, сімейних лікарів / Уклад. І.О.Тучкіна, Л.А.Вигівська, Н.Ш.Рогачова, О.В.Піонтковська, Т.В.Рубінська. - Харків: ХНМУ, 2013. – 41с.

Укладачі І.О.Тучкіна

Л.А.Вигівська

Н.Ш.Рогачова

О.В.Піонтковська

Т.В.Рубінська

Статеве виховання – складова частина

здорового способу життя

Статеве виховання – система медичних і педагогічних заходів, спрямованих на виховання в дітей, підлітків та молоді розумного, здорового ставлення до питань статі та статевого життя. Завдання статевого виховання - сприяти гармонійному розвитку підростаючого покоління, повноцінному формуванню статевої поведінки та дітородної функції, сприяти зміцненню фізіологічних і моральних основ шлюбу та сім'ї. Повноцінне статеве виховання передбачає його початок задовго до вступу дітей у період статевого дозрівання.

Інтегральним показником суспільного розвитку країни, відображенням її соціально-економічного та морального стану, могутнім фактором формування демографічного, економічного, трудового та культурного потенціалу суспільства є здоров'я населення. В Україні за останні роки воно значно погіршилося. Про це свідчить ситуація гострої демографічної кризи, яка склалася в країні. Вона характеризується низькою народжуваністю, поширенням однодітності та бездітності, високим рівнем загальної та дитячої смертності, зниженням середньої тривалості життя і його активного періоду.

Проблеми планування сім'ї, сексуальної поведінки населення поки що залишаються в Україні за межами уваги громадськості. Недостатньо використовуються із цією метою ЗМІ. Викликає занепокоєння проблема раннього початку статевого життя в підлітків, профілактика та виявлення в них гінекологічних та венеричних захворювань, запобігання небажаної вагітності. Система статевого виховання, яка існує, не сприяє підвищенню рівня знань підростаючого покоління у сфері сексуальної поведінки.

Відсутність комплексного підходу до вирішення проблем планування сім'ї призвело до такої ситуації в країні, коли штучне переривання вагітності стало основним методом регулювання народжуваності. В Україні щорічно реєструється майже 800 - 900 тис абортів, що вже багато років в 1,5 - 2 рази перевищує кількість пологів. Само штучне переривання вагітності є першопричиною порушень дітородної функції (22 %), тяжких запальних процесів (30 %), ускладнень вагітності та пологів, які нерідко призводять до смерті або ушкоджень здоров'я новонароджених, а також зумовлюють економічні збитки від тимчасової втрати працездатності, пов'язаної безпосередньо з абортами та ускладненнями після них.

В Україні досі лише 18 % жінок використовують механічні контрацептиви і 3,5 % – оральні, тобто значно менше, ніж в економічно розвинених країнах. Відсутність з боку держави ефективної допомоги населенню в плануванні сім'ї є однією з основних причин внутрішньородинних конфліктів і дестабілізації сім'ї. Справжня програма покликана розпочати активне сприяння державних органів усіх рівнів розв'язанню проблем, що назріли сьогодні в суспільстві, зокрема, шляхом підвищення культури використання засобів контрацепції, різкого скорочення числа абортів, налагодження в стислі терміни виробництва достатньої кількості сучасних протизаплідних засобів і цілеспрямованого виховання загальної потреби в них серед населення.

Основною метою статевого виховання є допомога сім'ям і окремим особам у вирішенні питань, які пов'язані з дітонародженням, збереженням здоров'я батьків і дітей, добробутом сім'ї, вибором раціональних інтервалів між народженням дітей, а також засвоєнням відповідальної дітородної поведінки. Програма статевого виховання повинна стати основою та орієнтиром для розроблення територіальних програм з урахуванням демографічних, релігійних особливостей і традицій населення на основі інтеграції діяльності державних установ та громадських установ, а також приватних організацій.

У рамках статевого виховання рекомендується поширення сексуальних знань за допомогою лекцій, книг і статей, сексуальна освіта як частина навчальної програми середньої школи, яка спрямована на ліквідацію сексуальних табу, освіта педагогів, поліпшення матеріальної бази для консультацій з питань статі.

Останні роки вивели на перший план проблему сексуальної освіти та виховання дітей та молоді. У всіх історичних формаціях вона становить частину культури. У більшості цивілізованих народів основне навантаження в галузі статевого виховання як і виховання взагалі, ґрунтується на трьох основних інститутах: сім'ї, школи й церкви, або ідеологічної надбудови суспільства, що замінює релігійну. Легко припустити, що відсутність впливу одного з перерахованих інститутів тягне за собою недостатність впливу, неможливість досягнення бажаного результату. Особливо це позначається на дітях, які позбавлені повністю або частково виховного впливу сім'ї. Важливо пам'ятати, що сексуальність – нормальна якість здорової людини, реалізація її сексуальних можливостей не повинна здійснюватися у відчужених, знеособлених фірмах, а статеве виховання має протистояти бездуховному сексу.

У сексуальних взаєминах є загроза зараження венеричними хворобами, СНІДом, небажаної вагітності. Але в подачі інформації про це важливо враховувати, що молодих людей більше цікавлять позитивні аспекти сексуальності: почуття кохання, як показати іншій людині, що вона тобі подобається, як познайомитися і ін. Якщо цей аспект ігнорувати, то, врешті-решт, будуть втрачені інтерес, довіра й правдивість.

Соціальні та медичні дослідження виявляють виражену тенденцію вбік сексуальної активності людей (особливо молодіжного середовища) у всьому світі. Аналіз сексуальної поведінки підлітків в Україні показує початок статевого життя юнаків і дівчат до 15 років у 16,9 %, а аналіз сексуальної поведінки хворих венеричними захворюваннями підтверджує, що в основі поширення цих хвороб лежить ранній початок статевого життя. Умілий вплив педагогічного колективу в тісній співпраці з батьками та молодими людьми – важливий і необхідний елемент системи статевого виховання. Запропоновано основні етапи статевого виховання підлітків з урахуванням темпів акселерації.

У цих умовах особливу значимість набуває створення системи сексуального виховання, що враховує дефіцит виховних факторів і хоча б частково замінює їх цілеспрямованим впливом.



Основна мета статевого виховання:

Формування маскулінності (мужності) і фемінності (жіночності) в поведінці дітей.

Збереження репродуктивного здоров'я підростаючого покоління (здатність до відтворення потомства).

Формування в дітей установок на сімейне життя.

Зниження рівня криміногенності в суспільстві.

Завдання виховання репродуктивно здорового покоління ставить цілий ряд організаційних питань перед адміністрацією інтернатних установ, органами охорони здоров'я та освіти. Необхідно створити умови, що сприяють формуванню та закріпленню в дітей загальногігієнічних навичок, навичок рефлексії, забезпечити матеріальну базу виховної та просвітницької роботи, зокрема з профілактики можливих труднощів, які пов'язані з інтимними проблемами дітей. У зв'язку із цим необхідні:

Глобальне обстеження дівчат, які виховуються в дитячих будинках і школах-інтернатах, з метою раннього виявлення в них патології розвитку (проводяться регіональними органами охорони здоров'я за участю медичних працівників інтернатного закладу з моменту надходження дитини й далі, тобто не рідше 1 разу на рік).

Обов'язкове консультування всіх вихованок та лікування в регіональних закладах охорони здоров'я дівчаток з виявленою патологією.

Підготовка консультантів з числа вихователів, які користуються найбільшою довірою в дітей, або вихованців 16 років і старше, які проявляють, за результатами тестування, здатність до роботи в системі "людина-людина", для консультування підлітків у важких випадках, пов'язаних з інтимними питаннями.

Організація у всіх інтернатних установах кімнат гігієни дівчаток у відповідності з останніми вимогами ВООЗ щодо збереження репродуктивного здоров'я підлітків.

Регулярна спільна робота керівників інтернатних установ, психологів та медичних працівників з персоналом установи щодо запобігання розпусних дій щодо вихованців з боку осіб з педофілічною (сексуальний потяг до дітей), педерастичною (сексуальний потяг до хлопчиків) і гомосексуальною орієнтацією.

Завдання статевого виховання:


  • адекватна статева ідентифікація;

  • розширення знань про себе й людину в цілому;

  • формування еталонів маскулінності й фемінності;

  • розвиток емоційної сфери дітей; зниження статевої агресивності;

  • прищеплення й закріплення гігієнічних навичок;

  • профілактика ранньої вагітності;

  • профілактика венеричних захворювань і СНІДу;

  • формування навичок взаємин у сім'ї.

Статеве виховання підлітків.

Підлітковий період щодо статевого виховання – це найвідповідальніший вік і найреальніший шанс навчити дітей сексуальному здоров'ю. Про статеве дозрівання підлітків свідчить поява вторинних статевих ознак. Підліток повинен володіти повною інформацією про фізіологічні зміни, що відбуваються в організмі при статевому дозріванні (полюції, менструації, ріст волосся й грудей і ін.), про венеричні хвороби, про існування насильства в сексуальних стосунках. Початок менструації і полюцій застає зненацька необізнаних хлопчиків і дівчаток, тому так важливо заздалегідь підготувати підлітків до цих змін, наголосити на здоровому характері цих процесів, пояснити їх механізм, навчити правилам особистої гігієни. У цей період у дітей розвивається почуття особистого, інтимного, і якщо вихователі поважають потребу своїх вихованців у формуванні власних кордонів і не порушують їх, підлітки поступово навчаться поважати й особисте життя інших людей. Викид великої кількості статевих гормонів викликає бурхливі емоції, спалахи люті й агресії, невмотивований смуток, і дорослі повинні делікатно навчити дітей з цим справлятися. Необхідність присутності тактовності, обережності у висловлюваннях педагогів викликана тим фактом, що нервова система підлітка не терпить грубого втручання й зневажливого ставлення до своїх переживань.

Важливим на даному етапі формування особистості є вироблення правил поведінки підлітка, прищеплення скромності щодо статевих питань, прийняття як власних установок понять «справжній чоловік» і «справжня жінка», виховання правильного ставлення майбутнього чоловіка до дівчаток, дівчат й жінок. Багато підлітків страждають від відсутності в їх житті шановного ними дорослого, який зможе завжди вислухати й допомогти у важкій ситуації. Будучи якось відкинутим або осміяним при проханні про пораду з питання любовних або сексуальних стосунків, підліток ніколи надалі не поновить розмову з дорослим, оскільки пубертатний період відрізняється особливою ранимістю й чутливістю особистості. Не можна також зводити статеве виховання до надмірної опіки й обмежуватися чіткими вказівками, як чинити в тому чи іншому випадку. Повага вихователями думок, переконань, почуттів підлітка, спільне знаходження відповідей і вирішення проблем піднімає авторитет дорослого.

Статеве виховання необхідно відрізняти від статевої освіти, яке полягає в ознайомленні підлітків з фізіологічними, сексологічними, санітарно-гігієнічними та іншими відомостями з питань статі та статевого життя й починається приблизно з 8-го класу. У статевому вихованні використовуються загальні принципи виховної роботи. Воно повинно бути складовою частиною навчально-виховних заходів, які здійснюються в сім'ї, дошкільному закладі, школі, і проводитися з урахуванням статі, віку, ступеня підготовленості дітей, а також з дотриманням наступності в процесі виховання. Обов'язковою умовою його ефективності є єдиний підхід батьків, медпрацівників, педагогів, вихователів. При всій складності й делікатності сексологічних проблем батьки, педагоги й медпрацівники повинні своєчасно та правильно відповідати на запитання, що хвилюють підростаюче покоління. Умовно процес статевого виховання можна розподілити на кілька етапів. Дітям дошкільного віку необхідно прищеплювати елементарні гігієнічні навички та правила поведінки. Важливе значення має загартовування організму дитини, так як правильний статевий розвиток тісно пов'язаний із загально фізичним. При догляді за дітьми дошкільного віку слід, зокрема, усувати дратівливі впливи на ерогенні зони, уникати незручного, тісного одягу, попереджати або своєчасно усувати глистні захворювання. Дуже важливо забезпечити здорову атмосферу в сім'ї, сповнену взаємною повагою та любов'ю. У дошкільному віці в дітей поступово формується свідомість приналежності до певної статі і як наслідок природного процесу пізнання навколишнього світу – зачатки інтересу до питань статі. Це виражається в численних запитаннях, які діти неминуче задають батькам, часом піддаючи їх зніяковілості. На запитання дітей, які цікавляться "таємницею" їх появи на світ, слід відповідати просто й доступно, не деталізуючи, не вдаючись до вимислу й казок про лелек, капусту тощо. Діти молодшого віку задовольняються такими відповідями матері, як: "я тебе народила в пологовому будинку" або "ти виріс у мене в животику". У той же час відмова відповідати на ці запитання зазвичай лише викликає інтерес дитини до теми, змушує шукати відповідь у більш "обізнаних" старших товаришів. Що ж до вигадок і казок, то рано чи пізно настає викриття цих вивертів і як наслідок - виникає недовіра дітей до батьків. Нерідко в дітей молодшого шкільного віку може виникати почуття симпатії, що досягає ступеня закоханості й зазвичай спрямоване на старшу, як правило, гарну й сильну людину. При цьому діти намагаються бути ближче до цієї людини, пестять, доглядають за нею. У таких випадках не слід фіксувати увагу дитини на її почуттях, оскільки така закоханість з часом проходить сама собою.

Статеве виховання в період статевого дозрівання набагато складніше, важче й має бути гранично делікатним, ураховуючи в першу чергу зміни в організмі, що відбуваються в цей час, а також особистісні якості підлітка. Дівчатка вступають у підлітковий період у 12 - 14 років, хлопчики – у 13 - 15 років. Першими вісниками статевого дозрівання підлітків можна вважати появу вторинних статевих ознак.

У хлопчиків у цей час відбувається "ломка" голосу, починаються перші полюції.

Початок їх іноді застає юнаків зненацька й викликає ряд неприємних, а часом і трагічних наслідків, якщо сім'явиверження приймаються за захворювання. Дівчаток ж у період статевого дозрівання перш за все слід підготувати до появи менструацій.

Матері повинні познайомити їх з правилами особистої гігієни при менструаціях ,залучити до ведення менструального щоденника, розповісти про фізіологію цього явища. Гігієнічні вимоги, з точки зору медицини, до чоловіків не настільки суворі, як до жінок, проте вже підлітку варто прищепити навички догляду за своїми статевими органами.

Фізіологічна перебудова організму в підлітковому віці, підвищене вироблення статевих гормонів призводять до змін стосунків між статями, а це вже набуває соціального й морального забарвлення. Дорослі зобов'язані знати й пам'ятати про це. Вони не повинні обмежуватися тільки гігієнічними порадами та рекомендаціями (про нешкідливість полюцій і менструацій та заходи гігієни у зв'язку з ними), а більш широко оцінювати зміни в організмі, які відбуваються.

Якщо відносно фізіологічної перебудови організму й заходів особистої гігієни в цьому віці батькам ще вдається знайти спільну мову з підлітками, то щодо оцінки деяких форм сексуальності підліткового віку дорослі нерідко допускають серйозні помилки. Насамперед, це стосується однієї з найважчих проблем, з якою доводиться зустрічатися, здебільшого батькам і багатьом педагогам, – питання про онанізм.

Виявивши, що підліток займається онанізмом, батьки ні в якому разі не повинні вдаватися до каральних заходів, а тим більше вимагати обіцянки чи клятв, що він більше не буде цього робити. Швидше за все бажання виявиться сильнішим за його волю, але при цьому кожен мастурбаційний акт буде супроводжуватися ще більшим каяттям і страхом розплати. Правильність поведінки батьків у даній ситуації залежить від безлічі умов, але в будь-якому разі не слід надавати, цьому досить поширеному в підлітків явищу, якогось драматичного значення, оскільки можливі негативні наслідки мастурбації в літературі минулих років явно перебільшують.

Однією з головних рис, яка властива підліткам у перехідному віці, є бажання утвердитися в житті (самоствердитися), прагнення до дорослості, а звідси постійний пошук свого "я", що приводить іноді до антисоціальних вчинків. На цьому етапі формування особистості підлітка лейтмотивом статевого виховання повинна стати подальша кристалізація в сина або доньки понять "справжній чоловік" і "справжня жінка". Важливо, щоб підліток не тільки знав зміст цих понять, але й прийняв їх як власну установку своєї життєвої позиції. Нервова система підлітка вельми вразлива, вона не терпить грубого втручання, зневажливого ставлення до внутрішнього світу й переживань. Необхідні такт і терпіння дорослих, визнання ними особистого життя сина чи доньки як самостійно існуючої сфери. Тоді виникає (або зберігається) довіра, бажання подолати труднощі, поділитися радістю, отримати пораду від близьких людей, а не від випадкових знайомих. Не можна зводити статеве виховання до дріб'язкової опіки, обмежуватися скрупульозними розпитуваннями й категоричними вказівками, як чинити в тому чи іншому випадку. Завжди краще спробувати повести бесіду так, щоб до потрібного висновку підліток прийшов сам. Адже діти в 13 - 15-річному віці вже все прекрасно розуміють і правильно оцінюють цей крок, який вимагає певної мужності.

Протягом останнього десятиліття погляди на статеве виховання стали ще більш суперечливішими. Усі згодні з необхідністю виробляти в дітей правильне ставлення до статевих питань, однак кожен має свою думку про те, чому слід навчати, де й хто повинен цим займатися.

Особливості сексуальної поведінки підлітків.

Протягом останнього століття статева зрілість і сексуальна активність відзначаються у все більш ранньому віці. Про це свідчать численні праці видатних психологів, соціологів, сексологів. У роботі П.С.Варшавського детально розглянуто особливості сексуальної поведінки підлітків. Огляд досліджень, проведених у багатьох країнах світу й присвячених вивченню поведінки юнаків і дівчат, показав, що пропорція молоді, яка стає сексуально активною, збільшувалася протягом останніх трьох десятиліть. Крім того, середній вік першого сексуального контакту знизився, при цьому приблизно половина підлітків із цієї категорії відчуває почуття провини й страху за наслідки. Є дані про те, що ранній сексуальний дебют супроводжується збільшеним числом сексуальних партнерів і, як наслідок, зростає ризик на ЗПСШ. Незрілі в статевому відношенні підлітки та їх рання сексуальна практика знаходять вираження в мастурбації (у віці 13 років наближається до 55 % в обох статях, а в 15 - річному віці становить більше 80 %).

Розвиток сексуальної активності з високим ступенем ризику для репродуктивного здоров'я підлітків має різну природу. Були вивчені й підтверджені значущі фактори такі, як: біологія, стадії розвитку та демографічний фон, включаючи соціально-економічну групу факторів, характер сімейних стосунків, вплив однолітків і засобів масової інформації. Очевидно, що найбільш значущим для формування сексуальної поведінки є роль однолітка. Низький соціально-економічний статус визначає більш високий рівень підліткової вагітності. Релігійність також стає все більш важливим позитивним фактором. Підлітки, які дотримуються релігійних правил, незалежно від віросповідання, починають сексуальне спілкування в більш пізньому віці, ніж нерелігійні однолітки. Гармонійні взаємостосунки "мати-донька" також чинять позитивний вплив на репродуктивне здоров'я підлітків.

Підлітковість – час сексуального експериментування з різними формами сексуальної поведінки. Для підлітка з нетрадиційною орієнтацією зіткнення між еротичними фантазіями й поведінкою, з одного боку, і очікуванням гетеросексуальної культури з іншого, служить джерелом занепокоєння, провини й болю. Підлітки, які відчувають нетрадиційні почуття, змушені терпіти насмішки з боку однолітків і часто бувають відкинутими ними. Поведінка таких підлітків нерідко носить саморуйнівний характер. Вони у два-три рази частіше, ніж їх однолітки, чинять спроби самогубства.

Сексуальний розвиток має різні основи, які включають багато питань, але зупинимося тільки на деяких з них.

Статеве виховання можна розглядати як комплекс виховних та освітніх впливів на дитину, які спрямовані на оволодіння нею нормами поведінки, що властиві представникам її статі. Завдання статевого виховання – сприяти гармонійному розвитку підростаючого покоління, повноцінному формуванню статевої поведінки й дітородної функції, сприяти зміцненню фізіологічних і моральних основ шлюбу та сім'ї.

Проблеми статевого виховання було б неправильно трактувати тільки як сферу сексуальних стосунків. Завдання статевого виховання охоплюють все коло проблем статі, статевих відмінностей і статевої поведінки. Сексуальна просвіта являє собою невід'ємний, але не єдиний компонент статевого виховання.

Для постановки та вирішення проблеми статевого виховання принципове значення має визначення понять "стать" і "секс". Останнє іншомовне поняття в українській мові набуло більш вузького змісту, ніж у тих мовах, з яких воно запозичене. Слово "секс", що походить від латинського кореня у європейських мовах, буквально означає "стать", і поняттям "сексуальний" таким чином визначає весь спектр статевих відмінностей і статевої поведінки. В українській мові цьому значенню відповідають поняття "стать", "статевий". Так, під статевими відмінностями розуміються специфічні особливості живого організму, пов'язані з його приналежністю до тієї чи іншої статі; під статевими стереотипами маються на увазі характерні для кожної статі особливості поведінки та ін.

В окремих випадках поняття "статевий" вживається і як синонім поняття "сексуальний". Укорінене в українській мові поняття "секс" прийнято для позначення специфічних відносин між статями, що виражаються у власне статевих стосунках. Поширене в суспільстві ставлення до сексуальних контактів як до чогось низинного призвело до того, що у свідомості окремих людей поняття "секс" стало асоціюватися з вадою й розпустою, що, безумовно, невиправдано.
Сексуальна поведінка підлітків і статеве виховання

Підлітки утворюють свою окрему групу з особливими проблемами зі здоров'ям і поведінкою, які не відносяться ні до дітей, ні до дорослих. Це призвело до того, що в деяких лікарнях з'явилися відділення спеціально для підлітків. Ці відділення спеціалізуються на соціальних, поведінкових проблемах й проблемах зі здоров'ям у підлітків. Але все ж природа таких відділень залишається суперечливою. У цієї вікової групи, яка є перехідною від дитинства до дорослого життя, зазвичай виникають свої патології. Тому плюсом таких відділень є особливий підхід до підлітків. Однак, порушення поведінки особливо добре характеризують на сьогоднішній день проблеми зі здоров'ям у підлітків: схильність до згубних звичок, спроби самогубства, дорожні пригоди, агресія та / або порушення апетиту. І хоча раннє материнство завжди було частиною історії, вагітність усе одно вважається наслідком ризикованої поведінки. Вагітність може стати вираженням занепокоєння в сучасному житті або бути відповіддю на ситуацію, що склалася чи просто бути продовженням сімейних традицій.

У Франції середній вік першого статевого акту залишається близько 17 років для обох статей. Але фактично перший досвід часто відбувається дуже рано: 21 % хлопчиків і 10 % дівчаток мали перший статевий контакт у віці 15 років і раніше.

У віці від 15 до 18 років 47 % хлопчиків і 41 % дівчаток вели сексуальне життя. У США 56 % дівчаток і 73 % хлопчиків у віці від 15 до 19 років були сексуально активними, причому у 20 % дівчаток і 33 % хлопчиків перший досвід стався раніше 15 років. Середній вік першого сексуального досвіду в США такий же, як і у Франції, тобто близько 17 років для дівчаток і 16 років для хлопчиків. Усі дослідження показують, що ранній статевий контакт трапляється дуже часто, причому найчастіше це примус, а не бажання.

У результаті національної кампанії Франції проти ВІЛ та СНІДу з 1994 року презервативи стали основним методом контрацепції для першого сексуального досвіду. Статеві стосунки в підлітків найчастіше бувають періодичними (5 - 15 разів на рік) і незапланованими (63 % статевих актів відбувається під час канікул). Більше того, такі стосунки довго не тривають, зазвичай не більше місяця, що частково пояснює перевага використання презервативів. Підлітки особливо схильні до сексу за примусом. Про примусові статеві стосунки свідчили 74 % дівчаток молодше 14 і 60 % молодше 15.

Оральні контрацептиви підлітки починають приймати кілька місяців по тому, бо презервативи насамперед асоціюються із захистом від СНІДу та інших захворювань, що передаються статевим шляхом, а не від небажаної вагітності. Проте, якщо статеві стосунки регулярні, то оральні контрацептиви можуть замінити презервативи. Використання одночасно презервативів та оральних контрацептивів не було поширене серед народу, тому багато хто вважає дві ці речі несумісними.

Рівень статевого виховання впливає на регулярність і кількість статевих актів. Але все ще величезна кількість підлітків не користуються ніякими засобами контрацепції. Це слід ураховувати при навчанні підлітків. Сексуальність підлітків можна розподілити на дві фази: перша – інфантильна сексуальність, яка вносить свій внесок у дослідження тіла й отримання задоволення, і друга – статева сексуальність, яка відображає здатність отримувати оргазм і народжувати дітей. Остання фаза у свою чергу складається з двох етапів: перший – дослідження тіла і його здібностей і другий – результат узаємодоповнюваності статі (потреба одного в іншому). У молодих людей все зрозуміло. А в дівчат питання фертильності лежить не на поверхні, що підвищує ризик вагітності: необхідність доведення хорошої роботи організму.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка