Методичні розробки з охорони праці у фармації для студентів 5 курсу фармацевтичного факультету



Сторінка1/7
Дата конвертації11.05.2017
Розмір1.51 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ

з охорони праці у фармації

для студентів 5 курсу фармацевтичного факультету

(спеціальність – клінічна фармація)
Тема №1. Організація охорони праці у фармацевтичній галузі як складова системи охорони праці в державі.
Тема №2. Особливості проектування, забудови, внутрішнього облаштування та санітарно-технічного забезпечення аптечних закладів як складова заходів з охорони праці у фармації.
Тема №3. Основи охорони праці в процесі виготовлення, реалізації та зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення.
Тема №4. Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів з покращання умов та охорони праці у фармацевтичній галузі.
Тема №5. Пожежна безпека як складова охорони праці у фармацевтичній галузі.

Підсумкове заняття з охорони праці у фармації.


ТЕМА №1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ У ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ ГАЛУЗІ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ В ДЕРЖАВІ
МЕТА: Засвоїти особливості організації охорони праці у фармацевтичній галузі і зокрема персоналу аптечних мереж.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

  1. Особливості організації охорони праці та створення служб охорони праці у фармацевтичній галузі.

  2. Класифікація аптечних закладів та орієнтовний зміст функціональних обов’язків роботодавців і працівників у справі охорони праці.

  3. Гігієнічна характеристика негативних чинників виробничого середовища у фармацевтичній галузі.

  4. Зрушення у стані здоров’я та можливі професійні захворювання персоналу фармацевтичної галузі.


ЗАВДАННЯ:

До протокольних зошитів занести:

а) орієнтовну схему орієнтації охорони праці у фармацевтичній галузі;

б) розрахунки визначень кількості штатного персоналу служби охорони праці;

в) функціональні обов’язки роботодавців аптечних закладів у справі охорони праці;

г) основний зміст інструкцій з охорони праці.


ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України “Про охорону праці” (Нова редакція із змінами та доповненнями станом на 1 січня 2004 р.) статті 1-6.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 р. за №1570 “Про затвердження правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах”.

3. Единая система управления охраной труда в структурных подразделениях АО “Фармацевтическая фирма “Дарница” Киев, 1996; 63 с.

4. В.М.Мороз, І.В.Сергета, Н.М.Фещук, М.П.Олійник Охорона праці і медицині та фармації (посібник) Вінниця. Нова книга, 2005 р. Розділ 7.1.


  1. Методична розробка до практичного заняття з основ охорони праці на тему “Основи охорони праці у медичній галузі як складова системи охорони праці в державі”.


МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Фармацевтична галузь в нашій країні об’єднує як виробництво так і реалізацію великого асортименту лікарських засобів та виробів медичного призначення, і саме тому на людей, зайнятих у ній, негативні чинники виробничого середовища справляють не лише ізольований, але й поєднаний, комбінований та комплексний вплив.

Нині в фармацевтичній галузі державної, комунальної та приватної власності лише одних провізорів працює біля 17 тисяч осіб. В країні відбувається становлення великої мережі різноманітних аптечних закладів та суттєво зростає кількість осіб, що працюють в них. Відповідно закон України “Про охорону праці” у повному змісті є обов’язковим і для фармацевтичної галузі, для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності та видів діяльності (статті 2 та 4).

У нашій країні мережа аптечних закладів відповідно до свого призначення об’єднує:


  • аптеки як заклади в яких зберігають, готують і відпускають медичним закладам та продають населенню лікувальні засоби, перев’язочні матеріали, предмети санітарії та догляду за хворими. Причому аптеку, на яку покладено адміністративне та організаційнометодичне керівництво аптеками району (міста), називають центральною районною (міською) аптекою, і, отже, при таких аптеках обов’язково повинна функціонувати служба охорони праці;

  • аптеки лікарняні, що входять до складу лікарні і забезпечують її лікувальними засобами та іншими предметами аптечного асортименту;

  • аптеки між лікарняні, що забезпечують лікувальними засобами та іншими предметами аптечного асортименту декілька лікарень;

  • аптечні бази (склади) та контрольноаналітичні лабораторії;

  • магазини медичної техніки та магазини медичної оптики.

  • За специфікою виробничої діяльності аптеки загального типу поділяються на:

  • аптеки, які здійснюють виготовлення лікарських форм і реалізацію лікарських препаратів;

  • аптеки, які здійснюють тільки реалізацію лікарських препаратів.

  • Крім того, досить великим слід вважати поширення відокремлених аптечних структурних підрозділів, що, як правило, реалізують готові лікарські препарати:

  • аптечний кіоск – структурний підрозділ аптеки (закладу охорони здоров’я), що здійснює роздрібну реалізацію готових лікарських засобів, які дозволені до відпуску без рецептів;

  • аптечний пункт – структурний підрозділ аптеки (закладу охорони здоров’я), що здійснює роздрібну реалізацію готових лікарських засобів, які дозволені до відпуску за рецептом і без рецептів, а також виробів медичного призначення.

Як правило, аптечні пункти створюються при закладах охорони здоров’я, аптечні кіоски  на виробничих підприємствах, вокзалах в торговельних комплексах тощо.

За погодженням з регіональними державними адміністраціями згідно з Постановою Кабінету Міністрів України за №448 від 24.03.1999 року роздрібна реалізація лікарських засобів може здійснюватися фельдшерськоакушерськими пунктами, розташованими у сільської місцевості.

Аптечні склади (аптечні бази) слід розглядати як заклад аптечного управління (аптечних закладів), який приймає, зберігає і відпускає аптечним та лікувальнопрофілактичних закладам лікувальні засоби, перев’язочні матеріали, предмети гігієни і санітарії, медичне обладнання, інструментарій та інші товари медичного призначення.

Наведена структура аптечних закладів, визначає особливості їх діяльності лише у загальних рисах насамперед для того, щоб відзначити особливості характеру та специфіку охорони праці персоналу, що працює в них на підставі урахування особливостей виробничої діяльності. При необхідності дізнатися про більш повну структуру аптечних закладів слід скористатися Наказом МОЗ України №114 від 22.06.1995 року “Про затвердження переліку закладів охорони здоров’я, переліку лікарських посад і переліку посад фармацевтичних працівників”, а також Наказом МОЗ України №365 від 04.12.1996 року відповідно до якого внесено деякі зміни до попереднього наказу.

Працівника, який задіяний у певній галузі народного господарства країни, має захищати, у першу чергу, діюче законодавство. В нашій країні основою для захисту людини на виробництві та забезпечення її профільної діяльності є Закон України “Про охорону праці”. До речі, наша держава стала першою серед країн СНД, яка прийняла ще у 1992 році цей Закон. На основі вказаного Закону та з урахуванням внесених до нього у 2002 році змін напрацьовано значну кількість нормативних, правил та положень з охорони праці та техніки безпеки.

Проте при всіх негараздах більшість аптек, передусім тих, що мають право на виготовлення лікарських форм, зберегли свою організаційну структуру та особливості взаємозв’язку окремих видів праці (рис 1).


Завідувач аптеки




Завідувач відділу безрецеп-

турного відпуску ліків


Завідувач рецептурно-

виробничого відділу аптеки







Провізор Провізор






Фармацевт Фармацевт


аналітик






з приймання рецептів і

відпуску ліків
Фасувальник



з контролю якості



ліків


з виготовлення

внутрішньоаптечних

заготовок, концентра-

тів та напівфабрикатів





Фармацевт Фармацевт



Фасувальник Фасувальник



Санітарка Санітарка

мийниця мийниця

Рис.1. Організаційна структура та особливості і розподілу праці в аптечному закладі з правом виготовлення лікарських форм
Можливо, на перший погляд, робота абсолютної більшості персоналу аптечних закладів справляють враження як легка, сприймається як така, що здійснюється у винятково аптечних виробничих приміщеннях, що у своїй більшості мають відповідне обладнання, сучасне оздоблення. Однак це лише перше враження, яке у сторонньої людини може викликати певні непорозуміння. Які виробничі шкідливості мають місце в роботі “аптекаря”? Чи можна їх порівняти з роботою лікаряінфекціоніста, або лікаряпатологоанатома, або радіологарентгенолога? Однак, якщо лікарям, що відносяться до вище означеного перебігу, працювати важче, то чому ж абсолютна більшість посад та професій персоналу фармацевтичної галузі визнані як шкідливі та віднесені до списку № 1 та № 2, тобто повинні розглядатися як такі, що мають право на пенсію за віком на пільгових умовах? Ми навмисно поставили ці запитання, щоб ще раз привернути увагу на новий пріоритетний напрямок державної політики у справі охорони праці фахівців інтелектуальної зайнятості. І, якщо сьогодні визнано, що серед абсолютної більшості інтелектуальних професій у світі, професія лікаря є найбільш небезпечною то поруч має стояти і лікарфармацевт.

Якщо скористатися Переліком професійних захворювань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1662 від 08.11.2000 року то також слід визнати, що виробнича діяльність персоналу фармацевтичної галузі пов’язана з впливом великої кількості негативних чинників (табл. 1).



Таблиця 1

Перелік можливих професійних захворювань персоналу фармацевтичної галузі

Назва захворювання

Небезпечні та шкідливі чинники виробничого середовища

Перелік робіт та виробництв на яких можливе виникнення професійні захворювання

I. Захворювання, що виникають під впливом хімічних факторів

1. Гострі, хронічні інтоксикації та їх наслідки для перебігу яких характерне ізольоване або поєднане ураження органів і систем.

Хімічні речовини: сировина, проміжні, побічні та кінцеві продукти.

Одержання, переробка, хімічна стерилізація та застосування сировини.


1.1. Токсичні ураження органів дихання: ринофарингіти, риніти, трахеіт, бронхіт, пневмоконіоз

Азотна кислота, аміак, оксид азоту, селен, сірка та її сполуки, хлор та його сполуки, фтор та його сполуки, бензол та його похідні, свинець




1.2. Гострий, хронічний перситсуючий гепатит

Бензол та його похідні, аміно та нітросполуки вуглеводнів аромати-ного ряду тощо




1.3. Токсичні ураження очей: катаракта, кон’юнктивіт, кератокон’юнктивіт

Тринітросполуки, йод, фтор, азотна кислота, аміак, сірка, хлор, фтор.




2. Хвороби шкіри: епідерматоз, контактний дерматит, токсидерматит, фотодерматит тощо.

Бензин, уайт-спирт, хло-ровані нафталіни, кисло-ти, луги, органічні роз-чинники, хлорне вапно, солі важких металів, формалін, клеї тощо.

Виробництво та розфасовування фармацевтичних препаратів та іншої аптечної продукції її стерилізація

II. Захворювання викликані впливом виробничих аерозолів:

Пневмоконіози, коніотуберкульози, бісинози, хронічний бронхіт, токсопиловий бронхіт, хронічний ринофарингіт.

Тривале вдихання окре-мих органічних (в тому числі тваринних і рос-линних) неорганічних та змішаних видів пилу, насамперед несприятли-вих метеорологічних умовах.

Переробка лікарських рослин та іншої сировини, виготовлення та розфасування лікарських засобів.

III. Захворювання, викликані дією фізичних факторів:

1. Захворювання, пов’язані з дією іонізуючих випромінювань: гостра або хронічна променева хвороба; місцеві (гострі або хронічні) променеві ураження

Усі види іонізуючих випромінювань (зовнішнє опромінення, або надходження радіонукліду усередину організму)

Виробництво радіофармацев-тичних препаратів, стериліза-ція виробів із пластмас, паку-вальних виробів та деяких лікарських засобів із викорис-танням радіаційного методу

2. Електрофтальмія

Інтенсивне ультрафіолетове випромінювання

Стерилізація води та іншої аптечної продукції санація повітря приміщень аптечних споруд тощо

3. Катаракта

Систематичний вплив променевої інфрачерво-ної енергії, ультрафіо-летове, надвисоке радіочастотне та інші випромінювання.




4. Гостре перегрівання (тепловий удар, непритомність, теплові судоми тощо).

Нагрівний мікроклімат та інтенсивне теплове випромінювання у виробничому середовищі

Парова та повітряна стерилізація тощо

ІV. Захворювання пов’язані з фізичним перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем

1. Дисоціативні моторні розлади, у тому числі писальний спазм

Роботи що потребують високої координації ру-хів і виконуються у швидкому нав’язаному темпі

Рукописні, машинописні роботи, оператори комп’ютерного набору тощо.

2. Захворювання периферичної нервової системи:

моно- і полінейропатії верхніх і нижніх кінцівок



Роботи, пов’язані з ло-кальним м’язовим напру-женням, однотипними рухами, які виконуються у швидкому темпі, пере-несенням вантажів за участю верхніх кінцівок тощо.


Фасувальні процеси, сортування, складування готової продукції.

3. Прогресуюча короткозорість

Підвищене напруження зору у разі необхідності розрізнення дрібних предметів з близької відстані


Мікроскопія, сортування, визначення забарвлень ліків, читання рецептів, інструкцій тощо

V. Захворювання, викликані дією біологічних факторів:

1. Інфекційні та паразитарні захворювання, мікози, дисбактеріози, вісцеральний кандидоз.

Контакт з інфекційними хворими (відвідувачами), поверхнями, що забруд-нені мікроорганізмами та антибіотиками


Робота персоналу з реалізації аптечної продукції, виготовлення, розфасування та реалізація вітамінних препаратів, антибіотиків тощо

VI. Алергічні захворювання:

Алергічні захворювання: кон’юктивіт, ринофарингола-рингіт, риносинусіт, астматик-ний бронхіт, бронхіальна астма, дерматит, екзема, токсикодер-мія, набряк Квінке, кропив’ян-ка, анафілактичний шок, токси-коалергічний гепатит тощо.

Речовини та сполуки алергічної дії (згідно з переліком відповідних речовин)

Роботи пов’язані з впливом алергенів у фармацевтичний галузі (в аптечних закладах)

VІІ. Злоякісні новоутворення (професійний рак)

  1. Пухлини шкіри: гіперкератози, епітеліоми, папіломи, рак, лейкокератози

2. Пухлини порожнини рота та органів дихання.

3. Рак шлунка.

4. Лейкози.


Іонізуюче та ультрафіо-летове випромінювання, поліароматичні вугле-водні, вінілхлорид, хром, миш’як, бензол, аміни бензольного і нафталі-нового рядів (бензидин, діазидин) тощо

Стерилізація пакувальних, фасувальних матеріалів, сировини та медичних препаратів, виконання контрольно-аналітичних робіт, проведення дезобробки тощо

Слід зауважити, що наведений перелік професійних захворювань далеко не повний і потребує подальших уточнень та доповнень.

Проте у будь-якому разі згідно з Законом України “Про охорону праці” (стаття 13) роботодавець (у даному випадку – завідувач аптеки або керівник фірми) зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою завідувач аптеки або керівник фірми:



  • створює відповідні служби охорони праці і призначає посадових осіб, що забезпечують вирішення конкретних питань з охорони праці персоналу, діяльність яких повинна проводитися згідно з Положенням “Про систему управління охороною праці”. При створенні служби охорони праці завідувач аптеки або керівник фірми має керуватися існуючими нормативами, що ураховують кількість працівників:

– 50 і більше осіб – створюється відповідна служба охорони праці;

– менше 50 осіб – посадові функціональні обов’язки фахівців служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку;

– менше 20 осіб – можуть залучатися на договірних засадах сторонні спеціалісти, які мають відповідну підготовку.

Створення служби охорони праці аптечного закладу, затвердження обов’язків працівників структурних підрозділів з питань охорони праці та затвердження порядку взаємодії керівників структурних підрозділів з питань охорони праці мають бути визначені окремими наказами. Основний зміст обов’язків керівників аптечних підрозділів та порядок їх взаємодії буде викладно нижче.



  • затверджує інструкції, положення та інші акти з охорони праці про обов’язки, права та відповідальність посадових осіб, що вирішують конкретні питання охорони праці, а також контролюють їх дотримання. При розробці та затвердженні інструкцій слід керуватися відповідним Положенням, що затверджене наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці №9 від 20.01.1998 року. Відповідно до ДНАОП 0.00-4.15-98 інструкції повинні містити такі розділи:

– загальні положення;

– вимоги безпеки перед початком роботи;

– вимоги безпеки під час виконання роботи;

– вимоги безпеки після закінчення роботи;

– вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

У разі необхідності до інструкцій можна включити інші розділи та додатки.



    • забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання і устаткування та здійснює моніторинг за їх технічним станом;

    • розробляє, за участю сторін, умови колективного договору і реалізує комплексні заходи з охорони праці в тому числі організовує проведення попередніх та періодичних медичних оглядів;

    • забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів, усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань та здійснює заходи, які визначені у ході проведення відповідних перевірок або зазначень комісіями з розслідувань;

    • організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання і атестацію робочих місць та за їх результатами вживає заходи щодо усунення небезпечних та шкідливих для здоров’я працівників виробничих факторів;

    • здійснює контроль за додержанням працівниками правил проведення технологічних процесів, використанням засобів колективного та індивідуального захисту;

    • вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає у разі виникнення такої необхідності професійні аварійно-рятувальні формування;

    • організовує пропаганду безпечних методів праці;

    • несе безпосередню відповідальність за порушення вимог чинного законодавства.

Впроваджуючи у життя основні положення системи управління охороною праці роботодавець для збереження процесів формування здорових і безпечних умов праці персоналу аптечного закладу має сприяти:

  • нерозривному зв’язку процесу виробництва з засобами та заходами щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

  • економічній зацікавленості працівників у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

Керівник структурного підрозділу аптечного закладу (завідувач відділом, завідувач аптечним складом, завідувач контрольно-аналітичної лабораторії тощо) є безпосереднім організатором виробництва та у повній мірі відповідає за створення безпечних умов праці підлеглого персоналу і, отже, зобов’язаний:

    • на основі знань законодавств про охорону праці впроваджувати та забезпечувати функціонування системи управління охороною праці у підрозділі аптечного закладу;

    • організовувати та забезпечувати відповідне виконання технологічних процесів, експлуатації обладнання в умовах безаварійної роботи;

    • створювати безпечні та здорові умови праці на робочих місцях, впроваджувати ефективні технічні засоби безпеки, а також здійснювати контроль за виконанням заходів з охорони праці, що передбачені приписами, актами, наказами та розпорядженнями;

    • розробляти пропозиції до річних та перспективних планів заходів з охорони праці і колективного договору та забезпечувати їх виконання;

    • забезпечувати проходження медичних оглядів та проведення інструктажів, навчання та перевірки знань з охорони праці персоналу аптечного підрозділу, контролювати дотримання порядку допусків співробітників до виконання самостійних видів робіт;

    • забезпечувати своєчасний перегляд та внесення змін до регламентів, інструкцій та інших документів з охорони праці, які регламентують правила безпечного виконання робіт;

    • організовувати своєчасне оформлення замовлень для забезпечення персоналу спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, контролювати їх справність та використання за призначенням;

    • приймати участь у комплексних та цільових обстеженнях стану охорони праці, організувати та проводити відповідні контрольні перевірки за участю повноважених з охорони праці, аналізувати причини, що зумовили виникнення нещасних випадків та порушення вимог з охорони праці;

    • знайомити усіх щойно прийнятих на роботу з вимогами безпеки праці, забезпечувати робочі місця відповідною службовою документацією та наочними матеріалами з охорони праці;

    • організовувати належні побутові умови для персоналу закладу та лікувально-профілактичне харчування;

    • здійснювати заходи з пожежного захисту, призупиняти роботу персоналу у разі небезпечних ситуацій, невідкладно повідомити керівника про кожний нещасний випадок, та проводить їх розслідування згідно з діючим Положенням.

Велике значення у справі охорони праці має обґрунтовано розроблена інструкція для кожного співробітника, що є виконавцем конкретного виду робіт та конкретних службових обов’язків.

У цій справі значну роль відіграють Національний науково-дослідний інститут охорони праці, комітет медичної та мікробіологічної промисловості України, Державний науковий центр лікарських засобів, Національний фармацевтичний університет тощо, які надають значну методичну допомогу щодо розробки інструкцій з охорони праці та визначають основні положення їх окремих примірних зразків.

Нижче наведений зміст приблизної інструкції з охорони праці для лаборанта хімічного аналізу, основні положення якої можна використати і для розробки інструкцій з охорони праці для інших фахівців, що працюють в контрольноаналітичних та інших лабораторіях аптечних закладів.
Інструкція з охорони праці

(для лаборанта хімічного аналізу)

1. Загальні положення

Ця інструкція встановлює вимоги щодо охорони праці для лаборанта хімічного аналізу (далі  лаборант).

Роботи, що проводяться лаборантом, відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, і, отже, обов’язково повинні виконуватися відповідно до інструкції. Згідно з Законом України “Про охорону праці” особи, які не виконують вимоги інструкції з охорони праці, що запропонована, залежно від характеру порушень притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або карної відповідальності.


    1. Лаборант має постійне робоче місце.

    2. Лаборант повинен виконувати такі види робіт:

  • проведення складних аналізів розчинів, реактивів, концентратів, готової продукції, допоміжних матеріалів, кислот, солей за установленою методикою;

  • встановлення та перевірка складних титрів;

  • підготовка складних реактивів та перевірка їх придатності;

  • проведення в лабораторних умовах синтезу за заданою методикою;

  • проведення аналізу сумішей вибухонебезпечних органічних речовин;

  • оформлення та розрахунок результатів аналізу;

  • збирання лабораторних установок за існуючими схемами;

  • проведення арбітражних аналізів простої та середньої складності;

  • виконання інших робіт відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника.

    1. До виконання робіт за фахом, що визначений, допускаються особи, які:

  • досягли 18-років;

  • пройшли медичний огляд відповідно до наказу №45 Міністерства охорони здоров’я України від 30.03.1994 року та не мають медичних протипоказань;

  • пройшли навчання, інструктаж з питань охорони праці, в тому числі у разі виконання робіт з підвищеною небезпекою, мають навички з надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, та правил поведінки при виникненні аварій і надзвичайних ситуацій.

    1. Лаборант зобов’язаний:

    • вміти користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

    • дотримуватися зобов’язань з охорони праці, що передбачені колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі: своєчасно розпочинати і закінчувати роботу, дотримуватися технологічної та обідньої перерв, не виконувати роботи, не передбачені змінним завданням, не знаходитися на роботі у позаурочний час без відповідного дозволу і керівника.

1.5. В процесі виконання професійних обов’язків, лаборантами можливий вплив небезпечних і шкідливих виробничих чинників:

фізичних:



  • рухомі частинки виробничого обладнання, виробів, заготівок, матеріалів, що пересуваються;

  • напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися крізь тіло людини;

  • підвищена загазованість та запиленість повітря робочої зони;

  • підвищена або знижена температура повітря, поверхонь обладнання, матеріалів;

  • підвищена або знижена швидкість руху повітря;

  • недостатня освітленість робочої зони;

  • гострі кромки, задирки, шорсткість на поверхні заготівок, інструментів та обладнання.

хімічних:

  • токсична та подразнююча дія шкідливих речовин на організм людини.

психофізіологічних:

  • нервово-психічні перевантаження (перенапруження окремих сенсорних систем, монотонність праці).

1.6. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, роботах, пов’язаних з забрудненням або на роботах, які здійснюються у несприятливих температурних умовах, лаборанту за встановленими нормами безкоштовно видається спецодяг; спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту:

  • халат бавовняний ГОСТ ССБТ 12.4.103-83;

  • ковпак бавовняний ГОСТ ССБТ 12.4.011-89;

  • взуття шкіряне ГОСТ ССБТ 12.4.137-84*;

  • окуляри захисні ГОСТ ССБТ 12.4.013-85;

  • респіратор ШБ “Пелюстка” ГОСТ ССБТ 12.4.004-74;

  • рукавички гумові ГОСТ ССБТ 12.4.103-83;

  • фартух спеціальний ГОСТ ССБТ 12.4.029-76;

  • мило.

1.7. У разі проведення робіт в умовах можливого впливу на людину агресивних хімічних речовин (кислоти, луги тощо), повинен застосовуватися одяг, виготовлений з матеріалів, які забезпечують надійний захист від цих впливів.

1.8. При виконанні своїх обов’язків лаборант зобов’язаний дотримуватися вимог санітарних норм та особистої гігієни:



  • приступити до роботи одягнувши відповідні засоби індивідуального захисту;

  • прийняти і утримувати впродовж виробничої зміни робоче місце в чистоті і порядку;

  • зберігати і приймати їжу тільки у відведених місцях;

  • зберігати харчові продукти, в тому числі молочні, що видаються на підприємстві, в холодильниках, які використовуються тільки з цією метою;

  • після роботи вимити забруднені частини тіла.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перед початком роботи лаборант зобов’язаний перевірити та одягти засоби індивідуального захисту.

2.2. Включити систему припливно-витяжної вентиляції за 10-15 хвилин до початку роботи.

2.3. На робочому місці лаборанта повинні бути розроблені тільки необхідні для виконання конкретної роботи реактиви, прилади та обладнання.

2.4. Лаборант перед роботою зобов’язаний перевірити справність приладів і обладнання, включити загальнообмінну припливно-витяжну вентиляцію та у разі необхідності вентиляцію у витяжній шафі.

2.5. Перед проведенням робіт із застосуванням вакууму необхідно випробовувати установку на герметичність.

2.6. У разі виявлення несправностей виробничого обладнання та засобів колективного захисту сповістити керівника робіт та не приступати до роботи до усунення несправностей, що виявлені.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Всі операції, пов’язані із застосуванням або можливим утворенням і виділенням отруйних, їдких, вибухонебезпечних речовин або речовин, які володіють специфічним запахом, виконувати тільки у витяжній шафі при загально обмінній вентиляції, яка працює, із застосуванням засобів індивідуального захисту.

3.2. Для нагрівання легкозаймистих та горючих рідин не використовувати відкрите полум’я.

3.3. Змішування або розведення хімічних речовин, що супроводжуються виділенням тепла слід виконувати тільки у термостійкому або порцеляновому посуді.

3.4. При нагріванні рідини в пробірці необхідно спрямувати її у бік від себе та осіб, які знаходяться поруч.

3.5. При збовтуванні рідини, що знаходиться у колбах та пробірках закривати їх тільки пробками.


    1. Не здійснювати відбір дрібних порцій безпосередньо із великих бутлів та банок.

3.7. Лаборант повинен:

– не залишати запалені пальники та інші нагрівальні прилади без нагляду;

– не зберігати будь-які речовини невідомого походження без напису і етикеток;

–зливати відпрацьований ефір, бензол та інші горючі рідини, а також відходи кислот і лугів тільки у спеціальну тару.


  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка