Методичні рекомендації з вивчення дисципліни «Психолого-педагогічні основи мовного спілкування»



Сторінка6/7
Дата конвертації20.11.2016
Розмір1.03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

«Живий» досвід завжди добре сприймається слухачами, він переконливий і йому вірять.

Матеріал публічного виступу може бути теоретичним і фактичним . Насиченість промови тим чи іншим типом матеріалу залежить від жанру. Так, у звітній доповіді потрібно наводити безліч фактів, щоб довести положення і переконати слухачів. Матеріал виступу повинен бути достовірним. Попередньо перевіряють точність інформації, цифр, дат, цитат, імен.

Систематизуючи матеріал, оратор створює план, продумує композицію, логіку викладу, складає і редагує текст.



Підготовка письмового тексту має багато переваг. Написану промову можна перевіряти, виправляти; вона легше запам'ятовується і довше утримується в пам'яті. Писати треба на окремих аркушах, на одній стороні. Досвідчений оратор може обмежитися складанням тез, чи конспекту розгорнутого плану виступу.

Репетиція являє собою проголошення тексту думкою або вголос, краще перед дзеркалом. Треба знайти таку позу, у якій ви почуваєте себе легко і зручно, і постаратися її запам'ятати; вивчити обличчя - розправити нахмурені брови, мімічні зморшки, що набігають на чоло; продумати жести, прийоми встановлення контакту. Досвід показує, що на 3 хвилини виступу витрачається 20 - 25 хвилин підготовки. Якщо виступ ретельно розроблений, то в момент зустрічі зі слухачами оратор буде триматися впевнено.

Існує три способи виголошення промови:

  • Читання тексту,

  • Відтворення по пам'яті з читанням окремих фрагментів (з опорою на текст),

  • Вільна імпровізація (експромт).

Читають ті промови, від тексту яких не можна відступити: дипломатичні, урочисті, доповіді і співдоповіді офіційного змісту. Інші види, як правило, вимовляють з опорою на письмову основу. Досить опустити погляд на сторінку, щоб відновити хід викладу, знайти потрібну цифру і т.п. Такий виступ створює враження вільного володіння матеріалом, дає можливість оратору впевнено спілкуватися зі слухачами.

У мовця , однак, не завжди є можливість попередньо підготувати текст. Іноді на нарадах, засіданнях, зборах, зустрічах доводиться виступати експромтом. При цьому потрібна велика мобілізація пам'яті, енергії, волі. Імпровізація можлива тільки на базі великих знань, володіння риторичними навичками.

Після виступу оратор часто відповідає на питання слухачів, полемізує з ними. Така форма спілкування жадає від оратора швидкої реакції, доброзичливості, володіння гумором. Відповідь доповідача призначається не тільки опоненту але і всім присутнім.

Методика ораторського мистецтва рекомендує не квапитися з відповіддю, а спочатку переконатися, що питання правильно зрозуміле; відповідати лаконічно, ясно і не давати необґрунтованих чи сумнівних відповідей; мати під рукою довідковий матеріал для тих, хто хоче одержати більш докладне обґрунтування ваших припущень.



2. Установлення контакту з аудиторією

Найвищий прояв майстерності публічного виступу - це контакт зі слухачами, тобто спільність психічного стану оратора й аудиторії. Це виникає на основі спільної розумової діяльності, подібних емоційних переживань. Ставлення оратора до предмета промови, його зацікавленість, переконаність викликають у слухачів відповідну реакцію. Як говорить прислів'я, слово належить наполовину тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає. Головні показники взаєморозуміння між комунікантами - позитивна реакція на слова виступаючого, зовнішнє вираження уваги у слухачів (їхня поза, зосереджений погляд, вигуки схвалення, посмішки, сміх, оплески), «робоча» тиша в залі. Контакт - величина перемінна. Він може бути повним (зі всією аудиторією) і неповним, стійким і хитким в різні фрагменти проголошення промови.

Щоб завоювати аудиторію, треба установити з нею і постійно підтримувати, зоровий контакт. Виступаючий звичайно повільно обводить поглядом слухачів.

Перед початком промови витримують невелику психологічну паузу - 5 - 7 секунд.

Яка б не цікава була тема, увага аудиторії згодом притупляється. ЇЇ необхідно підтримувати за допомогою наступних ораторських прийомів:



  • прийом питання - відповіді. Оратор ставить питання і сам на них відповідає, висуває можливі сумніви і заперечення, з'ясовує їх і доходить певних висновків.

  • Перехід від монологу до діалогу (полеміки) дозволяє прилучити до процесу обговорення окремих учасників, активізувати тим самим їхній інтерес.

  • Прийом створення проблемної ситуації. Слухачам пропонується ситуація, що викликає питання: «Чому?», що стимулює їхню пізнавальну активність.

  • Прийом новизни інформації, гіпотез змушує аудиторію припускати, міркувати.

  • Опора на особистий досвід, думки, що завжди цікаві слухачам.

  • Показ практичної значимості інформації.

  • Використання гумору дозволяє швидко завоювати аудиторію.

  • Короткий відступ від теми дає можливість слухачам «відпочити».

  • Уповільнення з одночасним зниженням сили голосу здатне привернути увагу до відповідальних місць виступу (прийом «тихий голос»).

Діючим засобом контакту є спеціальні слова і вислови, що забезпечують зворотний зв'язок. Це особові займенники 1 і 2 особи (я, ви, ми, ми з вами), дієслова у 1 і 2 особі (спробуємо зрозуміти, обмовимося, відзначимо, прошу вас, відзначте собі, подумайте, конкретизуємо й ін.), звертання (шановні колеги, дорогі мої), риторичні запитання (Ви хочете почути мою думку?). Перераховані мовні засоби контакту допомагають перебороти «бар'єр», служать об'єднанню оратора зі слухачами.

3. Поза, жести, міміка оратора

Поза, жести, міміка - приналежність індивідуального стилю. Ці елементи кінетичної системи спілкування діють на зоровий канал сприйняття, акцентують увагу на змісті інформації, що надходить слуховим каналом, підвищують емоційність і тим самим сприяють кращому засвоєнню висловлених думок. На думку психологів, мова на 25% сприймається зоровим шляхом.

Оратор повинен домогтися відчуття стійкості, рівноваги, легкості, рухливості і природності на трибуні, перед аудиторією. Вигляд людини, що тривалий час стоїть нерухомо, стомлює слухачів. Під час тривалої доповіді досвідчений виступаючий змінює позу. Крок вперед у потрібний момент підсилює значимість того чи іншого місця промови, допомагає зосередити на ньому увага. Відступаючи назад, оратор ніби дає аудиторії можливість «відпочити» і потім переходить до іншого положення промови. Не варто ходити, пересуватися у різні боки під час виступу.

Майстерність оратора виявляється в посиленні впливу жестом, мімікою. Зайва віртуозність не прикрашає мовця і викликає іронію, ворожість. Від жестів значимих, котрі сприяють успіху промови, необхідно відрізняти безглузді, механічні (струшування головою, поправлення волосся, одягу, вертіння ручки й ін.). Стверджують, що кращий жест той, на який не зважають слухачі, тобто який органічно зливається зі змістом промови. В ораторському мистецтві використовуються:

Визначте, до якого мовного типу належить оратор (за класифікацією С. Ф. Іванової).

4. Типи ораторів

С. Ф. Іванова в роботі «Специфіка публічної промови» (М. , 1978) виявила індивідуальні мовні типи:



Раціонально - логічний. Оратори цього типу схильні до аналізу явищ, до міркувань і строгої аргументації своїх і чужих учинків. Їхня підготовка до будь-якого виступу відрізняється послідовним добором і суворою систематизацією матеріалів, обмірковуванням і розробкою докладного плану. Цей виношений план ніби «сидить у них усередині», і оратори під час виступу не користуються ним. Їх часто турбує інше: як зробити свою промову більш яскравою , емоційною, які дібрати приклади, щоб зацікавити аудиторію. «Логіками» найчастіше бувають сангвініки.

Емоційно - інтуїтивний. Представники цього типу говорять жагуче, захоплено, пересипаючи свою промову гострими словами, каламбурами, але не завжди можуть устежити за твердою логічною послідовністю промови і «звести кінці з кінцями». План своїх виступів пишуть не завжди, вважаючи, що він їх сковує. Спостерігається збіг емоційного мовного типу з холеричним темпераментом.

Філософський. Оратори - «філософи» більш-менш емоційні, схильні до аналізу, іноді бувають дуже організовані у своїй роботі, а іноді без усякої видимої організації розкривають яке-небудь одне питання, добираються до кореня, і раптом, як променем світла, опромінюють усе знайденою ідеєю. Їхня загальна риса - прагнення до дослідження, глибокого осмислення явищ прямо на очах у слухачів, бажання й уміння втягнути в цей процес аудиторію. Найчастіше дану групу складають люди флегматичного темпераменту.

Ліричний, чи художньо - образний. Глибока емоційність, ліризм, внутрішнє хвилювання, гостра вразливість, проникливість - риси, характерні для цього типу. Найчастіше в основі його - характер витончений, меланхолійний.

5. Доповідь і промова як жанри ділового спілкування

Доповідь - це розгорнуте повідомлення з певної теми з метою сформувати думку слухачів про порушені питання, визначити характер подальших практичних дій. У доповіді дається аналіз проблеми , наводяться відомості, ставляться задачі, даються рекомендації й оцінки діяльності колективу. У звітній доповіді характеризуються результати роботи підприємства чи організації за певний період, а також формуються перспективи розвитку.

Промова - це вид публічного виступу, у якому здійснюються короткі повідомлення на службових нарадах, у ході дискусії, на урочистих зустрічах, презентаціях. Промова відрізняється від інших жанрів концентрацією ряду якостей: емоційністю, чіткістю постановки проблем, насиченістю, конкретністю, дієвістю, а також стислими часовими межами.

Промови поділяють за видами:

Інформаційна промова (повідомлення) звучить на нараді. Звичайно це актуальне повідомлення, що дає нове уявлення про розглянутий предмет чи явище, гіпотезу розв’язання проблеми.

Привітальна промова може бути присвячена ювілею особи , організації, зустрічі делегації, врученню нагороди, початку роботи конференції, пам'ятній даті ... Головна задача цієї мови - створити піднесений , святковий настрій, надихнути слухачів. Привітальна промова повинна бути емоційною. Оратору варто використовувати яскраві приклади, асоціації, засоби мовної виразності.

Привітальна промова, як правило, має таку структуру:

1) звертання, слова вітання,

2) коротка характеристика події,

3) успіхи і досягнення, перспективи,



4) побажання.

Теми для самостійного опрацювання

  1. Мета спілкування.

  2. Типові помилки у спілкуванні.

  3. Основні правила і механізми атракції.

  4. Механізми міжособистісного сприймання.

  5. Вербальні засоби спілкування.

  6. Поняття про невербальні засоби спілкування.

  7. Жести.

  8. Міміка.

  9. Контакт очей у спілкуванні.

  10. Просторове розташування.

  11. Дистанція у спілкуванні.

  12. Експресія як засіб невербального спілкування

  13. Порушення бар'єри та труднощі у спілкуванні.

  14. Слухання у процесі спілкування.

  15. Нерефлексивне і рефлексивне слухання.

  16. Емпатичне слухання.

  17. Техніка ведення переговорів.

  18. Використання телефону в професійній діяльності.

  19. Поняття автокомунікації.

  20. Способи і види автокомунікації.

  21. Психічні стани їх вплив на комунікативну діяльність особистості.

  22. Механізми міжособистісного сприймання.

  23. Основи техніки саморегуляції.

  24. Способи саморегуляції (виховання доброзичливості, контроль власної поведінки, самонавіювання, розрядка у діяльності, терапевтичні обійми та інші).

  25. Роль риторики в педагогічній майстерності.

  26. Сучасна риторика як теорія та майстерність ефективного мовлення.

  27. Конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків

  28. Педагогічний конфлікт: структура, сфера, динаміка.

  29. Конфлікт у взаємодії “педагог — учні”.

  30. Поведінка педагога в конфліктній ситуації

  31. Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі.

  32. Поняття про тренінг. Види тренінгів.

  33. Особливості тренінгової групи.

  34. Основні тренінгові методи.

  35. Структура тренінгових занять.

  36. Техніка переконання співрозмовника.

  37. Спілкування з клієнтами з різними типами темпераменту.

Завдання для студентів індивідуальної форми навчання

  1. Самостійно опрацювати лекційний матеріал та теми, що виносяться на самостійне опрацювання.

  2. Підготувати ґрунтовний реферат на одну із тем, що виносяться на самостійне опрацювання.

  3. Укласти програму тренінгового заняття з розвиток комунікативних навичок.

  4. Підготуватись до іспиту з дисципліни.

  5. Виконайте тестові завдання:

  1. Дайте власне визначення поняття «спілкування».

    1. Спілкування виконує цілий ряд функцій. З'єднайте функцію спілкування та її пояснення:

    Комунікативна функція спілкування

    а)Переживання своїх стосунків з оточуючим світом

    Емотивна функція спілкування

    б)Спілкування, пов’язане з творчим перетворенням дійсності

    Креативна функція спілкування

    в) зв'язок людини з світом в усіх формах діяльності

  2. Оберіть невірну відповідь. За змістом спілкування буває:

    1. матеріальне;

    2. біологічне;

    3. когнітивне ;

    4. кондиційне;

    5. мотиваційне;

    6. діяльнісне.

  1. Відповідно до засобів спілкування визначають два види спілкування:

    1. соціальне і біологічне;

    2. вербальне і невербальне;

    3. пряме і опосередковане.

  2. Назвіть чотири етапи структури процесу спілкування.

  3. Спілкування класифікують на підставі різних ознак. З'єднайте ознаки з видами спілкування:

    За суб’єктами

    а) короткочасне і тривале, закінчене і незакінчене

    За тривалістю

    б) ділове, особистісне, інструментальне, цільове

    За спрямуванням

    в) міжіндивідне, індивідно – групове, міжгрупове

  4. Функція спілкування, яка полягає в переживанні людиною своїх стосунків з оточуючим світом –це:

    1. інформаційна;

    2. конативна;

    3. когнітивна;

    4. комунікативна;

    5. креативна;

    6. емотивна.

  1. Закінчіть речення. Вербальне спілкування – спілкування …..

  2. Етап структури процесу спілкування, під час якого встановлюється емоційний та діловий контакт, у цей час здобувається ініціатива, що дає змогу керувати спілкуванням, - це:

    1. Прогностичний;

    2. Комунікативна атака;

    3. процес безпосереднього спілкування;

    4. аналіз процесу спілкування.

  1. Спілкування виконує цілий ряд функцій. З’єднайте функцію спілкування та її пояснення:

    Інформаційна функція

    а) полягає в усвідомленні сприйнятих значень завдяки мисленню, відображенню, фантазій

    Конативна функція

    б)забезпечення отримання, зберігання та передача інформації

    Когнітивна функція

    в) пов’язана з індивідуальним прагненням людини до тих чи інших об’єктів, завдяки цій функції

    відносини реалізуються в конкретній поведінці



  2. Оберіть невірну відповідь. В залежності від спрямування спілкування може бути:

    1. ділове;

    2. особистісне;

    3. соціальне;

    4. інструментальне.

  1. Закінчіть речення. Невербальне спілкування – це спілкування за допомогою …

  2. Етап структури процесу спілкування, у якому закладаються обриси майбутньої взаємодії, відбувається планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілкування, - це:

  1. прогностичний;

  2. комунікативна атака;

  3. процес безпосереднього спілкування;

  4. аналіз процесу спілкування.

  1. Спілкування класифікують на підставі різних ознак. З'єднайте ознаки з видами спілкування:

    За метою

    а) безпосереднє, опосередковане, пряме, непряме

    За засобами

    б) матеріальне, когнітивне, кондиційне, мотиваційне

    За змістом

    в) біологічне та соціальне

  2. Функція спілкування, яка полягає у забезпеченні отримання, зберігання та передача інформації – це:

    1. інформаційна;

    2. конативна;

    3. когнітивна;

    4. комунікативна;

    5. креативна;

    6. емотивна.

  1. Оберіть дві вірні відповіді. За тривалістю спілкування розрізняють на :

    1. пряме та опосередковане;

    2. короткочасне і тривале ;.

    3. соціальне і біологічне;

    4. закінчене та незакінчене

  1. Б. Ломова, який виокремлює три рівні спілкування. З’єднайте рівні спілкування з вірною характеристикою.

    макрорівень


    а) спілкування відбувається в межах змістової теми;

    мезарівень

    б) це акт контакту: запитання — відповідь

    мікрорівень

    в) людина спілкується з іншими людьми відповідно до традицій, звичаїв, суспільних стосунків, що склалися;

  2. Назвіть рівні спілкування за Е. Берном.

  3. А. Добрович вирізняє сім рівнів спілкування. Оберіть дві невірні відповіді.

  1. конвенціональний,

  2. примітивний,

  3. маніпулятивний,

  4. розважальний,

  5. стандартизований,

  6. ритуальний,

  7. ігровий,

  8. діловий,

  9. духовний.

  1. З’єднайте фази спілкування з вірною характеристикою:

    перша фаза

    інформування партнера;

    друга фаза

    спрямованість на партнера;

    третя фаза

    відключення від партнера, якщо спонукальні мотиви з ним зникли, або повернення до другої фази, якщо вони збереглися;

    четверта фаза

    психічне відображення партнера.

  2. Назвіть три основні стилі спілкування. Коротко їх охарактеризуйте.

  3. Оберіть невірну відповідь. До монологічних форм спілкування відносять:

    1. доповідь;

    2. промова;

    3. лекція;

    4. політичний огляд;

    5. диспут.

  1. Назвіть основні форми діалогічного спілкування.

  2. Назвіть три основні методи нейтралізації маніпулятивних технік.

  3. З’єднайте види запитань з вірною характеристикою:

    Закриті запитання

    Питання, яке дозволяє вам довідатися, чи слухає вас співрозмовник і чи правильно він розуміє те, що ви говорите

    Відкриті запитання

    Питання цього типу варто задавати, коли ви хочете обхідним шляхом, лавіруючи й обходячи небезпеки, досягти своєї мети. Вони носять дипломатичний характер і вимагають особливої інтуїції і чуття.

    Навідні запитання

    Запитання, які варто задавати, коли:

    • знову взяти на себе керівництво бесідою;

    • одержати більш докладну інформацію;

    • змусити партнера дати уточнення; виграти час для міркування тощо.

    Альтернативні запитання

    Запитання, якому передує короткий вступ-обґрунтування, що пояснює Ваш інтерес до запитуваної інформації.

    Обґрунтовані питання

    Питання, що дає співрозмовнику можливість зробити вибір із двох (чи більш) пропозицій.

    Зустрічні питання

    Питання, що відносяться до цієї категорії, змушують співрозмовника підтвердити сказане вами. У запитанні вже формулюється визначена думка. Задаючи таке питання, ви сподіваєтеся, що співрозмовник погодиться з цією думкою.

    Обхідні запитання

    Питання, на які співрозмовник не може відповісти односкладово, сказавши тільки “так” чи “ні”. Такі питання спонукують його повідомити вам певну інформацію і цим дати новий поштовх для розмови.

    Контрольні питання

    Питання, на яке співрозмовник може, як правило, відповісти тільки односкладовими “так” чи “ні”.

  4. Коротко охарактеризуйте чотирьохсхідчасту модель проведення продуктивних ділових бесід: ласкаво просимо – сприйняття – віддача – прощання.

  5. Усталена система способів і прийомів, які використовує педагог під час взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі – це ….

  6. Педагогічно грамотне спілкування в складних педагогічних ситуаціях, уміння знайти педагогічно доцільний і ефективний спосіб впливу, відчуття міри, швидкість реакції, здатність швидко оцінювати ситуацію і знаходити оптимальне рішення – це…

  7. Назвіть основні стилі педагогічного спілкування.

  8. Назвіть основні показники педагогічного такту педагогічного працівника.

  9. Назвіть вісім структурних компонентів педагогічно\ майстерності.

  10. Найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків; «синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей учителя»; комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності – це:

    1. педагогічний такт;

    2. педагогічний стиль;

    3. педагогічна майстерність.

  1. У сучасній в ораторській діяльності виділяють 3 основних етапи. Оберіть невірну відповідь..

    1. Прогностично-комунікативний;

    2. Докомунікативний;

    3. Комунікативний;

    4. Посткомунікативний.
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка