Методичні рекомендації з оцінки рівня охоплення учнівської та студентської молоді профілактичними програмами



Скачати 190.36 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір190.36 Kb.

Проект



Методичні рекомендації

з оцінки рівня охоплення

учнівської та студентської молоді профілактичними програмами

як компоненту національної системи моніторингу та оцінки ефективності заходів, що забезпечують контроль за епідемією ВІЛ/СНІД

МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»

Київ

2004


Зміст

Проект 1

I. Національна система моніторингу та оцінки ефективності заходів, що забезпечують контроль за епідемією ВІЛ/СНІД 5

II. Дослідження ефективності здійснення програм 6

III. Оцінка рівня охоплення учнівської молоді профілактичними програмами 7

До Національних показників моніторингу та оцінки ефективності заходів, що забезпечують контроль за епідемією ВІЛ/СНІД входять два індикатори: 7

1.„Відсоток загальноосвітніх навчальних закладів, учителі яких пройшли підготовку з питань освіти щодо ВІЛ/СНІДу на засадах життєвих навичок і які проводили такі заняття протягом останнього академічного року” (основний). 7


Методичні рекомендації розроблено групою експертів:

Ольга Балакірєва, Український Інститут соціальних досліджень

Марина Варбан, аналітичний центр «Социс»

Ірина Демченко, аналітичний центр «Социс»

Олег Єресько, управління змісту освіти Міністерства освіти і науки України

Тетяна Петренко, Київський міжнародний інститут соціології



I. Національна система моніторингу та оцінки ефективності заходів, що забезпечують контроль за епідемією ВІЛ/СНІД 1

На даному етапі стрімкого розповсюдження епідемії ВІЛ-інфекції в країні, Уряд України вирішив створити національну систему М/О, яка повинна оцінювати профілактичні втручання, виявляти успіхи, досягнення і перешкоди та відповідно корегувати процес відповіді на епідемію.



Національна система М/О – це гнучкий інструмент нагляду за розвитком епідемії, який повинен реагувати на зміни в епідемічній, економічній, соціально-політичній ситуації в країні та відповідати меті, завданням та діям щодо протидії ВІЛ/СНІДу. Саме тому вона повинна охоплювати наступні сфери профілактичних втручань2:

  • політика в області ВІЛ/СНІДу;

  • стигматизація та дискримінація;

  • знання;

  • добровільне консультування та тестування;

  • передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;

  • ведення переговорів щодо безпечного сексу та ставлення до нього;

  • сексуальна поведінка (включаючи чоловіків, які мають секс з чоловіками та працівників комерційного сексу);

  • сексуальна поведінка молоді;

  • доступність та якість презервативів;

  • вживання ін’єкційних наркотиків;

  • безпека крові;

  • профілактика та лікування ХПСШ;

  • догляд та підтримка;

  • медичні та соціальні наслідки епідемії.

Основні завдання системи М/О:

  • Забезпечення ефективного та дієвого використання обмежених ресурсів.

  • Оцінка обсягів та якості очікуваних результатів, впливу тих чи інших проектів/програм.

  • Визначення рівня відповідності діяльності програм та проектів, досягнутих ними результатів, особливостям епідемії та.

  • Розробка та здійснення відповідних коригувань програм протидії епідемії.

  • Ухвалення поінформованих рішень, спрямованих на покращання існуючих втручань, відмову від неефективних проектів та розширення успішних програм.


Основні компоненти національної системи М/О:
Національна система М/О складається з:

  • епідеміологічного та поведінкового нагляду,

  • моніторингу фінансового управління,

  • моніторингу програмної діяльності,

  • оцінки програм втручання.

Нагляд (епідеміологічний, поведінковий), як правило, відстежує розповсюдженість ВІЛ або ХПСШ. У більшості країн цей компонент є одним з найбільш розвинених компонентів М/О та традиційно відокремлено збирає епідеміологічні та поведінкові дані. Епіднагляд другого покоління передбачає поєднання біологічних та поведінкових даних, що надає можливість пояснити взаємозв’язок між ними. Дані отримуються за допомогою спеціальних досліджень у сфері ВІЛ/СНІДу: епідеміологічних, оцінювальних, поведінкових, соціальних, економічних тощо.

Моніторинг фінансового управління передбачає аналіз використання ресурсів Національною програмою профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом, державним сектором та громадянським суспільством.

Моніторинг програмної діяльності передбачає регулярну оцінку витрат, діяльності та результатів, як окремих проектів і програм, так і заходів Національної програми профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом.

Оцінка програми базується на визначенні та аналізі програмних витрат, результатів, впливів.

Для ефективного функціонування національної системи М/О необхідний системний і більш скоординований підхід до збору даних. Для цього потрібно розробити єдину програму досліджень, яка б базувалася на національних пріоритетах. До останнього часу спеціальні дослідження були здебільшого некоординовані і спрямовані на забезпечення особливих потреб окремих організацій, як правило, агенцій ООН, міжнародних донорських організацій та НУО.

Особливим аспектом національної системи М/О є національні показники, які дозволяють відстежувати хід діяльності та досягнення в особливих сферах профілактики та догляду за певні проміжки часу, а також дозволяють порівняти українські національні заходи з протидії епідемії ВІЛ/СНІДу з показниками інших країн.

Національні показники повинні охоплювати основні сфери профілактичних втручань та давати загальне бачення ситуації та тенденцій розповсюдженості ВІЛ у різних групах, поведінки (зміни), надання послуг, доступу до лікування, та інших аспектів національних заходів з протидії епідемії. Такі загальні знання допоможуть визначити національні дослідницькі пріоритети.

Для України були визначені 15 ключових та 15 додаткових показників М/О, у розробленні яких брали участь усі основні зацікавлені сторони. Ключові показники дозволяють здійснити порівняння на міжнародному рівні, а додаткові служать для задоволення особливих потреб з М/О окремих відомств та проекту ГФСТМ. Серед додаткових показників виокремлюється показник стигми та дискримінації, який визначається через оцінку толерантного ставлення до людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом.

II. Дослідження ефективності здійснення програм


Моніторинг стану відповіді на епідемію ВІЛ в країні передбачає збір даних щодо реалізації різноманітних програм, включаючи профілактичні, інформаційно-просвітницькі, лікування, догляду та підтримки тощо. Інструментом такого моніторингу, поряд з аналізом документації, спостереженнями під час моніторингових візитів, є спеціальні дослідження ефективності реалізації програм.

Мета та завдання національної системи М/О вимагають від досліджень ефективності програм та проектів поєднання аналізу різних параметрів, показників ефективності, а саме: витрат, процесу реалізації програм/проектів, конкретних результатів, наслідків та впливу, які прямо пов’язані з програмною/проектною діяльністю, її цілями та завданнями.


Основні параметри ефективності програм/проектів профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом:





Обсяг грошових коштів, кількість закуплених презервативів, тренінгів, кількість ліків, протоколів лікування, центрів підтримки ЛЖВС тощо

Кількість навчених вчителів, медиків, учнів, студентів, молоді, кількість розданих презервативів, кількість підготовлених та розданих ІОМ, працюючи центри підтримки, пункти обміну шприців тощо

Стримання темпів поширення епідемії ВІЛ/СНІДу, покращання якості та тривалості життя ЛЖВС тощо




Дієва та ефективна система профілактично-освітньої діяльності у навчальних закладах, лікування та підтримки ЛЖВС, відсутність стигми та дискримінації, безпечні поведінкові практики тощо

Для збору даних за основними параметрами ефективності програм/проектів необхідно визначити спеціальні показники. Щоб показники були надійними, вони повинні стосуватися основних параметрів програм/проектів, піддаватися збиранню, легко тлумачитися і давати можливість відслідковувати зміни у часі.

При визначенні показників слід пам’ятати, що оцінка параметрів ефективності реалізації програм/проектів ускладнюється тим, що програми/проекти впроваджуються у певному соціально-економічному, політичному середовищі, яке також дуже активно впливає на них та корегує обсяг витрат, якість і кількість результатів та наслідків дії програм/проектів. Так, наприклад, розповсюдження презервативів та сексуальне виховання підлітків та молоді будуть більш ефективними, якщо політичний та релігійний клімат сприятимуть використанню презервативів. Проблема стигми та дискримінації, що супроводжує епідемію ВІЛ, може створювати несприятливе середовище, в якому програмні витрати та результати погано вплинуть на поведінку людей. Збільшення рівня стигми та дискримінації зменшує обсяг звертань за тестуванням на ВІЛ та ХПСШ, а також рівень використання презервативів, що матиме безпосередній вплив на імовірність передачі ВІЛ-інфекції через статевий акт, а отже, і на захворюваність на СНІД.

Саме тому, для визначення основних показників ефективності програм/проектів та збору даних за ними необхідні спеціальні дослідження. З метою відслідковування певних тенденцій щодо змін у параметрах ефективності певних програм/проектів, такі дослідження повинні повторюватися через певні проміжки часу. Результати цих досліджень дадуть можливість виявити зміни у часі та порівняти загальний стан виконання та ефективність окремих національних заходів протидії епідемії.


III. Оцінка рівня охоплення учнівської молоді профілактичними програмами




До Національних показників моніторингу та оцінки ефективності заходів, що забезпечують контроль за епідемією ВІЛ/СНІД входять два індикатори:

  1. „Відсоток загальноосвітніх навчальних закладів, учителі яких пройшли підготовку з питань освіти щодо ВІЛ/СНІДу на засадах життєвих навичок і які проводили такі заняття протягом останнього академічного року” (основний).


  2. "Відсоток учнів та студентів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, які охоплено профілактичними програмами" (додатковий).

Життєві навички (за визначенням ВООЗ) – це здатність до адаптивної та позитивної поведінки, яка дає можливість індивідуумам ефективно вирішувати проблеми та долати повсякденні труднощі. Через специфічність формування життєвих навичок спеціалісти рекомендують для навчання так звані інтерактивні методи, що базуються на принципі активної участі самих учнів:



  • обговорення в класі;

  • дискусія;

  • мозкова атака;

  • рольова гра;

  • вироблення навичок у тренінгах;

  • робота та виконання вправ у малих групах;

  • аудіо-візуальна діяльність (образотворче мистецтво, театр, музика, співи, танці, пантоміми тощо);

  • дебати, дискусії, ток-шоу (індивідуальні та командні);

  • конкурси, вікторини, змагання кмітливих та винахідливих;

  • випуски інформаційних листків, бюлетенів, стінних газет, плакатів;

  • розгляд та аналіз окремих життєвих ситуацій;

  • навчання однолітків та молодших школярів;

  • складання планів дій у проблемних ситуаціях та інше (за “Навчання здоровому способу життя на засадах розвитку навичок через систему шкільної освіти: оцінка ситуації”, О.М. Балакірєва, Л.С. Ващенко, О.Т. Сакович та інші).

Для вимірювання кількісного та якісного значення цих показників необхідно включення певних індикаторів до спеціального оціночного дослідження серед учнівської та студентської молоді, директорів навчальних закладів.


Основні завдання дослідження оцінки рівня охоплення учнівської молоді профілактичними програмами:

  1. Збір даних за індикаторами рівня охоплення учнівської молоді, що включені до переліку Національних показників;

  2. Оцінка впливу профілактичних навчальних та інформаційно-просвітницьких програм на учнів навчальних закладів різних типів; відслідковування тенденцій щодо знань, ставлення, та поведінки учнівської молоді внаслідок участі в профілактичних програмах;

  3. Забезпечення стратегічними даними для планування подальших профілактичних дій серед учнівської молоді.



Основні підходи до оцінки рівня охоплення
Спираючись на рекомендації ЮНЕЙДС щодо підрахунку національних індикаторів щодо рівня охоплення навчальними профілактичними програмами учнівської молоді, можна виокремити 2 різних інструмента їх вимірювання: аналіз навчальних програм та проведення опитувань.
1. Аналіз навчальних програм.

Згідно з рекомендаціями ЮНЕЙДС для того, щоб навчання з питань ВІЛ/СНІДу на засадах життєвих навичок кваліфікувалась як "Стандартне", необхідно проводити ці заняття не менш 30 навчальних годин на рік. Проведення аналізу програм має на меті визначити за якою кількістю годин проводяться (можуть проводитись) ці заняття.

Виходячи з того, що ризикова поведінка значно підвищує імовірність ВІЛ-інфікування, під навчанням з питань ВІЛ/СНІДу слід розглядати навчання здоровому способу життя. Формування та розвиток навичок, необхідних для збереження здоров’я, сприяє тому, що молода людина вчиться успішно чинити опір зовнішнім впливам, що можуть мати негативні наслідки для нього, у тому ж числі ВІЛ-інфікуванню. Тому, аналізуючи навчальні програми, слід рахувати кількість годин, що відводяться на теми, пов’язані з формуванням навичок здорового способу життя, ризиковою поведінкою та ВІЛ/СНІДом (куріння, вживання алкоголю, наркоманія, сексуальне виховання, ІПСШ/ВІЛ/СНІД тощо).

За станом на 1 вересня 2004 року ці теми розглядаються у навчальних програмах середніх загальноосвітніх навчальних закладах з предметів:

інваріантна складова


  • "Основи здоров'я" (1-4 класи 12-річної школи);

  • "Основи безпеки життєдіяльності (5-11 класи 11-річної школи);

  • Біологія (8-11 класи 11-річної школи);

  • Правознавство (9 клас 11-річної школи).

варіативна складова

  • “Екологія” (10-11 класи 11-річної школи);

  • "Валеологія" (1-4 класи 12-річної школи, 5-11 класи 11-річної школи);

  • інші факультативні курси оздоровчого спрямування (наприклад, факультативні курси "Твій вибір" (проект "рівний-рівному", "Екологія людини та валеологія" 8-9 класи 11-річної школи тощо).

Для підрахування національного індикатору необхідно здійснити аналіз навчальних програм для середніх загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів. Аналіз навчальних програм має складатися з основних компонентів, які дадуть можливість не тільки зібрати кількісні дані щодо рівня охоплення учнівської молоді, а і якісні дані щодо їхнього змісту та особливостей впливу:

    • кількість таких навчальних програм з розбивкою за теоретичними та практичними курсами, тематикою, приналежністю до більш загальних курсів, до варіативної чи інваріантної складової навчання;

    • їхній зміст;

    • кількість годин за темами та за класами чи курсами навчання;

    • кількість навчальних закладів, де ці курси/програми/теми викладаються;

    • кількість вчителів, які викладають ці курси;

    • кількість профілактичних програм з ВІЛ/СНІДу, які викладаються шкільними психологами в позаурочні години;

    • їхній зміст, погодинна розбивка курсів, спрямованість (теоретичний чи практичний курс) тощо.

Для моніторингу ефективності профілактичних навчальних програм необхідно розробити єдину форму для проведення аналізу навчальних програм.


Аналіз навчальних програм можуть здійснювати фахівці Науково-методичних центрів середньої, професійно-технічної та вищої освіти МОН. Збір та аналіз даних із навчальних закладів найкраще доручити інститутам післядипломної педагогічної освіти.
Проведення аналізу навчальних програм доцільно лише в перший рік збору даних та у випадку зміни навчальних програм (перехід основної та старшої школи на 12-річну структуру тощо).
2. Проведення опитування директорів шкіл щодо наявності вчителів, що пройшли відповідну підготовку та проводять інтерактивні заняття з учнями
За рекомендаціями ЮНЕЙДС, необхідно провести опитування директорів шкіл за спеціально розробленим опитувальником.

Основні завдання опитування:

  • збір даних за національними індикаторами;

  • оцінка впливу навчальних програм на знання, ставлення та поведінку учнів;

  • забезпечення стратегічними даними для планування подальших профілактичних дій серед цільових груп.

Метод вибірки

Вимогою до вибіркової сукупності директорів шкіл є її репрезентативний характер для основних цільових груп, а саме:



  • для різних типів шкіл (гімназії, ліцеї, загальноосвітні школи, спеціалізовані школи тощо);

  • для різних типів власності – приватні, державні тощо;

  • для типів поселень, де розташовані школи – сільські, міські.

При опитуванні респондентів мають бути витримані квоти за чотирма параметрами: тип школи, тип власності школи, тип поселення, де розташована школа, наявність у штаті школи психолога. Важливо, щоб кожна підгрупа аналізу була не менше за 100 осіб.
Метод опитування: індивідуальне напівструктуроване інтерв’ю з директорами шкіл.
До запитальника обов’язково повинні бути включені запитання, які дають можливість визначити національний показник:

Обов’язкові запитання:


Питання

Варіанти відповідей

Національний показник

Відсоток загальноосвітніх навчальних закладів, учителі яких пройшли підготовку з питань освіти щодо ВІЛ/СНІДу на засадах життєвих навичок і які проводили такі заняття протягом останнього академічного року (You 1)

Чи є у Вашій школі кваліфіковані вчителі, які за останні 5 років пройшли навчання щодо методики інтерактивного навчання учнів щодо проблем здорового способу життя та, зокрема, ВІЛ/СНІДу?

Так.....................……1

Ні.......................……2

Не знаю....................8

Немає відповіді.......9



Якщо відповідь на це запитання „Так”, то

Чи проводили ці вчителі регулярні (більше одного разу) інтерактивні заняття з профілактики ВІЛ/СНІДу у всіх класах Вашої школи протягом учбового року?



Так.....................……1

Ні.......................……2

Не знаю....................8

Немає відповіді.......9


Приклади інтерактивних методів наведено вище (перед початком інтерв’ю, з ними потрібно ознайомити директорів). Крім того сюди належать заняття, проведені за методиками “рівний – рівному” тощо.

Національний показник підраховується загалом для всіх зазначених інтерактивних методів профілактики.

До анкети має бути включено запитання щодо того, якими саме методами вчителі проводили заняття. Для відповіді пропонується наступна класифікація методів профілактичних занять:



  • лекція;

  • показ відео-, телефільмів;

  • лекція з елементами бесіди;

  • обговорення в класі;

  • дискусія;

  • мозкова атака;

  • рольова гра;

  • проведення тренінгів;

  • робота у малих групах;

  • дебати, дискусії, ток-шоу (індивідуальні та командні);

  • конкурси, вікторини, змагання кмітливих та винахідливих;

  • випуски інформаційних листків, бюлетенів, стінних газет, плакатів;

  • розгляд та аналіз окремих життєвих ситуацій;

  • складання планів дій у проблемних ситуаціях;

  • інше.

Для більш глибокого кількісного та якісного аналізу, крім обов’язкових запитань, до запитальника слід включити додаткові запитання:



  • щодо кількості таких вчителів у кожній школі;

  • щодо їхньої вчительської спеціалізації;

  • щодо закладів, де вони проходили навчання;

  • щодо кількості навчальних годин на проведення інтерактивних занять;

  • щодо класів, в яких вони викладають ці теми;

  • щодо соціально-демографічних характеристик вчителів (вік, стать, рівень кваліфікації тощо).


Обрахунок результатів за національним показником
Обов’язковою частиною аналізу результатів дослідження є аналіз даних за національними показниками.

Номер посилання




(You 1)


Описання



Відсоток загальноосвітніх навчальних закладів, учителі яких пройшли підготовку з питань освіти щодо ВІЛ/СНІДу на засадах життєвих навичок і які проводили такі заняття протягом останнього академічного року

Метод




Опитування директорів шкіл з застосуванням обов’язкових запитань:

1) Чи є у Вашій школі кваліфіковані вчителі, які за останні 5 років пройшли навчання щодо методики інтерактивного навчання учнів щодо проблем здорового способу життя та, зокрема, ВІЛ/СНІДу?



Якщо відповідь на це запитання „Так”, то

2) Чи проводили ці вчителя регулярні (більше одного разу) інтерактивні заняття з профілактики ВІЛ/СНІДу у всіх класах Вашої школи протягом учбового року?



Чисельник




Кількість шкіл, вчителі яких проходили протягом останніх 5 років підготовку та регулярно (протягом останнього учбового року) навчають учнів з питань ВІЛ/СНІДу за допомогою інтерактивних методів навчання

Знаменник




Кількість шкіл, директорів яких було опитано

Методом опитування директорів різних навчальних закладів можливий збір даних також за індикатором «Відсоток учнів та студентів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, які охоплені профілактичними програмами».

Питання:

Кількість учнів, які були охоплені протягом року профілактичними програмами? Загальна кількість учнів у вашому навчальному закладі?


Після розроблення інструментарію з методикою проведення опитування слід познайомити фахівців інститутів післядипломної педагогічної освіти, які можуть щорічно збирати цю інформацію.


3. Опитування учнівської та студентської молоді щодо охоплення різноманітними профілактичними програмами
Додатковим національним індикатором є відсоток учнів та студентів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, які охоплені профілактичними програмами. Для підрахунку кількісного значення цього індикатора, а також визначення його якісних характеристик, необхідне спеціальне опитування серед учнівської молоді.
Основні завдання опитування:

  • збір даних за національним індикатором;

  • оцінка впливу різноманітних профілактичних програм на знання, ставлення та поведінку учнівської молоді щодо ВІЛ/СНІДу;

  • забезпечення стратегічними даними для планування подальших профілактичних дій серед цільових груп.


Метод вибірки

Вимогою до вибіркової сукупності учнівської молоді є її репрезентативний характер для основних цільових груп, а саме:



  • для учнів різних типів навчальних закладів (школи, професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІVрівнів акредитації тощо);

  • для різних типів власності – приватні, державні тощо;

  • для різних класів /курсів;

  • для різних спеціальностей, яким навчаються студенти;

  • для типів поселень, де розташовані навчальні заклади.

При формуванні вибірки необхідно враховувати представленість основних регіонів, типів поселень. Важливо, щоб кожна підгрупа аналізу була не менше за 400 осіб. Розмір вибіркової сукупності має бути визначений, виходячи із задач аналізу, але для національного репрезентативного опитування має бути не менше 3000 осіб.

Рекомендується багатоступенева, стратифікована, індивідуальна вибірка, з використанням квотного методу відбору респондентів на останньому ступені. При опитуванні респондентів мають бути витримані квоти за п’ятьма параметрами: тип навчального закладу, тип власності школи, тип спеціальності (факультети), рік навчання в навчальному закладі (класи/курси), тип поселення, де розташовано навчальний заклад.
Метод опитування: індивідуальне напівструктуроване інтерв’ю з учнівською молоддю.
До запитальника обов’язково повинні бути включені запитання, які дають можливість визначити національний показник:

Обов’язкові запитання:


Питання

Варіанти відповідей

Національний показник

Відсоток учнів та студентів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, які охоплені профілактичними програмами (You 2)

Чи брали Ви участь протягом останнього року в заходах, спрямованих на профілактику ВІЛ/СНІДу?

Так.....................……1

Ні.......................……2

Не знаю..................…8

Не пам’ятаю………98

Немає відповіді....…..9


Якщо відповідь на це запитання „Так”, то

Чи були Ви активним учасником цього заходу, тобто брали участь в його підготовці та проведенні, або брали участь в обговоренні, або були волонтером тощо?



Так.....................……1

Ні.......................……2

Не пам’ятаю………98

Немає відповіді.......9


Для більш глибокого кількісного та якісного аналізу, крім обов’язкових запитань, до запитальника слід включити додаткові запитання:



  • щодо видів, типів профілактичних заходів (тренінги, лекції, масові акції, фільмолекторій тощо);

  • щодо організацій, установ, які проводили ці заходи (навчальний заклад, НУО, ЦССМ, міжнародні організації тощо);

  • щодо осіб (спеціалістів), які проводили ці заходи (вчителі/викладачі, психологи, соціальні працівники, медики тощо);

  • щодо впливу різноманітних профілактичних заходів на знання, ставлення та поведінку учнівської молоді;

  • щодо оцінки учнівською молоддю різних видів, типів профілактичних заходів.


Обрахунок результатів за національним показником
Обов’язковою частиною аналізу результатів дослідження є аналіз даних за національними показниками.


Номер посилання




(You 2)


Описання



Відсоток учнів та студентів загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, які охоплені профілактичними програмами

Метод




Опитування учнівської молоді з застосуванням обов’язкових запитань:

1) Чи брали Ви участь протягом останнього року заходах, спрямованих на профілактику ВІЛ/СНІДу?



Якщо відповідь на це запитання „Так”, то

2) Чи були Ви активним учасником цього заходу, тобто брали участь в його підготовці та проведенні, або брали участь в обговоренні, або були волонтером тощо?



Чисельник




Кількість учнів та студентів, які протягом останнього року брали участь в профілактичних заходах та були активними під час їх відвідування

Знаменник




Кількість учнів та студентів, яких було опитано


1 Проект «Український національний план моніторингу та оцінки з питань ВІЛ/СНІДу»

2 Национальные программы по борьбе со СПИДом. Руководство по мониторингу и оценке. ЮНЕЙДС и др., 2000.



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка