Методичні рекомендації та індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів з дисципліни Теоретичні основи



Сторінка1/6
Дата конвертації19.04.2017
Розмір1.05 Mb.
  1   2   3   4   5   6

  1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра енергетики, електротехніки і фізики

Рег. № ___________________


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

та індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів

з дисципліниТеоретичні основи електротехніки. Частини 1,2для студентів ІІ курсунапряму підготовки6.050701 Електротехніка та електротехнологіїгалузі0507 Електротехніка та електромеханіка факультетукідернетики

Херсон – 2014 р.



Методичні рекомендації та індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів з дисципліни „Теоретичні основи електротехніки. Частини 1,2” (6.050701. Електротехніка та електротехнології)
Укладач: Дон Н.Л., ст. викладач, кількість сторінок 76
Рецензент:__________Баганов Є.О., к.т.н., доцент кафедри енергетики, електротехніки і фізики ХНТУ
Розглянуто на засіданні кафедри енергетики та електротехніки
Протокол № 2 від 02.10.14
Завідувач кафедри _________Баганов Є.О.

ЗМІСТ


ВСТУП


Роль самостійної роботи студентів при вивчанні навчальних дисциплін суттєво зростає у зв’язку зі вступом України в Болонський процес та переходом на кредитно-модульну систему освіти, тому що обсяг її повинен складати 60 % від загального обсягу необхідних для вивчення дисципліни годин.

Дисципліна «Теоретичні основи електротехніки. Частини 1,2», що викладається для студентів напряму «Електротехніка та електротехнології» складається з чотирьох модулів: «Лінійні електричні кола постійного струму», «Лінійні електричні кола однофазного синусоїдального струму», «Лінійні електричні кола періодичного змінного струму» та «Розрахунок перехідних процесів в лінійних електричних колах».


МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ»


Метою дисципліни є оволодіння фундаментальними поняттями, теорією та методологією сучасної теоретичної електротехніки, засвоєння фундаментальних знань, які є необхідною базою для подальшого вивчення електротехнічних дисциплін.

Завдання дисципліни:

  1. навчити основним законам електричних, магнітних і електромагнітних кіл та співвідношенням між електричними величинами в електричних та магнітних колах;

  2. ознайомити зі структурними елементами й фізичними величинами кіл;

  3. навчити теорії і методології аналізу електричних кіл постійного та змінного (синусоїдного і несинусоїдного) струмів;

  4. навчити теорії і методології аналізу симетричних і несиметричних трифазних кіл із синусоїдними й несинусоїдними джерелами енергії;

  5. навчити теорії і методології аналізу перехідних процесів в електричних колах із зосередженими параметрами;

Предметом вивчення дисципліни є основні закони теорії електричних кіл, теорії електромагнітного поля та оволодіння навичками їх практичного застосування для дослідження і розрахунків сучасних електротехнічних пристроїв.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


Основна література

  1. Бессонов Л.А. Теоретические основы электротехники. Электрические цепи: Ученик.- М.: Гардарики, 2002 – 640 с.

  2. Зевеке Г.В., Ионкин П.А. и др. Основы теории цепей: Учебник для вузов - М.: Энергоатомиздат, 1989– 528 с.

  3. Паначевний Б.І., Свергун Ю.Ф. Загальна електротехніка: теорія і практикум: Підручник. – К.: Каравела, 2004 - 440 с.

  4. Бессонов Л.А. Теоретические основы электротехники. Электромагнитное поле: Учебник. - М.: Гардарики, 2001 – 317 с.

  5. Перхач В.С. Теоретична електротехніка. Лінійні кола. - К: Вища школа, 1992 – 439 с.

  6. Демирчян К.С., Нейман Л.Р., Коровкин Н.В., Чечурин В.Л. Теоретические основы электротехники. 4-е издание, дополненное для самостоятельного изучения курса. - Издательство «Питер», 2004 (т. 1 – 462 с., т. 2 – 575 с., т. 3 – 376 с.).

  7. М.П. Рибалко, В.О. Есауленко, В.І. Костенко. Теоретичні основи електротехніки. Лінійні електричні кола: Підручник. – Донецьк: Новий світ, 2003 - 513 с.

  8. Жуховицький Б. Я., Негневицький І. Б. Теоретичні основи електротехніки. Т. П. М.; Енергія, 1972.

  9. Атабеков Г. І. Теоретичні основи електротехніки, Ч. І, П. М.; Енергія, 1970.

Додаткова література

  1. Родзевич В.Є. Загальна електротехніка: Навч. посібник для підготовки молодших спеціалістів. 2 вид., перероб. і доп. – К.: Вища школа, 1993 -183 с.

  2. Збірник задач з теоретичних основ електротехніки. Ч. 1: Навчальний посібник. – К.: «Магнолія плюс», 2004, 224 с.

  3. Шебес Н. Р. Теорія лінійних електричних кіл в вправах і задачах. М.; Вища школа, 1973.

  4. Збірник задач з ТОЕ/ Під ред. Л. А. Бессонова. М.; Вища школа, 1975.

  5. Збірник програмованих задач з ТОЕ/ Під ред. Н. Г. Максимовича , І. Б. Гуделько. К.; Вища школа, 1976

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

3.01.01.01. ЛІНІЙНІ ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА ПОСТІЙНОГО СТРУМУ


Після вивчення ЗМ 3.01.01.01 студент повинен знати:

  1. визначення та елементи електричного кола та схеми;

  2. основні закони електричних кіл;

  3. методи розрахунку електричних кіл: за законами Кірхгофа, контурних струмів, вузлових потенціалів, накладання, еквівалентного генератора;

  4. порядок проведення балансу потужностей та побудови потенціальної діаграми;

  5. основні властивості лінійних електричних кіл та умови передачі максимальної потужності від активного двополюсника до навантаження.

Залікові запитання

  1. Електричне коло і схема: елементи електричних кіл і схем. Лінійне і нелінійне, розгалужене й нерозгалужене електричне коло.

  2. Джерела електрорушійної сили (ЕРС) та струму. Еквівалентна заміна реального джерела ЕРС джерелом струму (і навпаки).

  3. Напруга на ділянці кола. Закон Ома для ділянки кола, що містить ЕРС та активні опори.

  4. Потенціальна діаграма і порядок її побудови.

  5. Закони Кірхгофа і порядок розрахунку електричних кіл за законами Кірхгофа.

  6. Метод вузлових потенціалів для розрахунку електричних кіл. Особливості методу.

  7. Метод контурних струмів для розрахунку електричних кіл. Особливості методу.

  8. Заміна паралельних віток, що містять опори, джерела ЕРС і струму, однією еквівалентною віткою, що містить еквівалентний опір та еквівалентне джерело ЕРС. Метод двох вузлів.

  9. Вхідні й взаємні провідності віток. Теорема взаємності й теорема компенсації. Лінійні співвідношення в електричних колах з постійними параметрами.

  10. Принцип та метод накладання. Порядок розрахунку методом накладання.

  11. Перетворення зірки опорів в еквівалентний трикутник опорів.

  12. Двополюсник: активний і пасивний. Теорема Тевенена про еквівалентний генератор. Заміна активного двополюсника еквівалентним генератором. Метод еквівалентного генератора.

  13. Передача енергії постійного струму від активного двополюсника до навантаження. Узгодження навантаження.

  14. Передача енергії постійного струму від активного двополюсника до навантаження. Передача енергії постійного струму по лініях передачі.

  15. Дайте порівняльну характеристику методів розрахунку електричних кіл постійного струму.



3.01.01.02. ЛІНІЙНІ ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА ОДНОФАЗНОГО СИНУСОЇДАЛЬНОГО СТРУМУ


Після вивчення ЗМ 3.01.01.02 студент повинен знати:

  1. основні величини й закони, що характеризують синусоїдний струм і коло синусоїдного струму;

  2. методи розрахунку кіл синусоїдного струму: тригонометричний та символічний, а також порядок проведення балансу активних і реактивних потужностей;

  3. графоаналітичні методи аналізу кіл синусоїдного струму (побудову векторно-топографічних діаграм напруги й струму, побудову кругових і лінійних діаграм);

  4. процеси в послідовному й паралельному коливальному контурах (явище резонансу напруг і струмів);

  5. принципи розрахунку кіл зі взаємною індуктивністю;

  6. основні схеми з’єднання трифазних кіл, визначення лінійних і фазних величин;

  7. методику розрахунку трифазних кіл при симетричному і несиметричному режимах та під час аварійних режимів роботи;

  8. методику проведення балансу потужностей при розрахунку трифазного кола;

  9. основні положення теорії чотириполюсників: основні рівняння, первинні й вторинні параметри.

Залікові запитання

  1. Синусоїдний струм і основні величини, що його характеризують. Середнє та діюче значення синусоїдної величини.

  2. Синусоїдний струм активного опору, індуктивності та ємності. Тригонометричний метод розрахунку кіл синусоїдного струму.

  3. Зображення синусоїдних величин на комплексній площині. Комплексна амплітуда, комплекс діючого значення. Додавання та віднімання синусоїдних функцій за допомогою комплексної площини.

  4. Застосування комплексних чисел для розрахунку кіл синусоїдного струму. Основи символічного методу розрахунку кіл синусоїдного струму. Закони Ома і Кірхгофа в комплексній формі запису.

  5. Комплексний опір і комплексна провідність ділянки кола. Зв’язок між опором та провідністю ділянки кола

  6. Зображення різниці потенціалів на комплексній площині. Порядок побудови векторно-топографічної діаграми.

  7. Активна, реактивна та повна потужності. Комплексна форма запису повної потужності. Баланс активних та реактивних потужностей в електричних колах синусоїдного струму.

  8. Резонанс напруг. Добротність контуру. Резонансні й частотні характеристики. Векторні діаграми.

  9. Резонанс струмів у колі з двома паралельними вітками. Резонансні та частотні характеристики. Векторні діаграми.

  10. Умови резонансу струмів і резонансу напруг. Складний резонансний коливальний контур. Практичне застосування явища резонансу. Компенсація кута зсуву фаз.

  11. Передача енергії синусоїдного струму від активного двополюсника до навантаження. Падіння та втрата напруги в лінії передачі енергії синусоїдного струму.

  12. Поняття взаємної індукції та індуктивно-зв’язаних кіл. Визначення взаємної індуктивності за допомогою досліду.

  13. Послідовне з’єднання двох магнітно-зв’язаних котушок. Векторні діаграми при узгодженому й зустрічному включенні котушок.

  14. Трансформатор без феромагнітного осердя. Основні його рівняння. Векторні діаграми. Опори, що вносяться.

  15. Розрахунок електричних кіл з двома магнітно-зв’язаними котушками (паралельне їх включення).

  16. Трифазна система ЕРС. Переваги трифазних систем. Основні поняття. Оператор трифазної системи, його властивості. Співвідношення між лінійними і фазними напругами.

  17. Розрахунок схеми „зірка-зірка” з нульовим проводом при симетричному й несиметричному навантаженні.

  18. Розрахунок трифазного кола „зірка-трикутник” при симетричному й несиметричному навантаженні без урахування опорів у лініях.

  19. Розрахунок трифазного кола „зірка-трикутник” при симетричному й несиметричному навантаженні з урахуванням опорів у лініях.

  20. Активна, реактивна та повна потужності трифазного кола. Комплекс повної потужності трифазної системи.

  21. Принцип роботи фазопокажчиків. Отримання кругового обертового магнітного поля.

  22. Визначення чотириполюсника, класифікація чотириполюсників. Основні рівняння чотириполюсників.

  23. Коефіцієнти чотириполюсника. Визначення коефіцієнтів чотириполюсника розрахунком.

  24. Коефіцієнти чотириполюсника. Визначення коефіцієнтів чотириполюсника за допомогою досліду.

  25. Первинні й вторинні параметри чотириполюсника. Характеристичний опір та постійна передачі чотириполюсника.

  26. Чотириполюсники. Т- і П- схеми заміщення пасивного чотириполюсника.

  27. Годографи. Діаграми опорів та провідностей простих електричних кіл. Рівняння прямої та кола на комплексній площині.

  28. Кругова діаграма для послідовного з’єднання двох опорів.



3.01.01.03. ЛІНІЙНІ ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА ПЕРІОДИЧНОГО ЗМІННОГО СТРУМУ


Після вивчення ЗМ 3.01.01.03 студент повинен знати:

  1. графоаналітичний метод розкладання періодичної несинусоїдної кривої в ряд Фур’є;

  2. порядок розрахунку однофазних кіл з періодичними несинусоїдними джерелами напруги та струму;

  3. особливості розрахунку трифазних електричних кіл, що живляться негармонійними джерелами напруги;

  4. особливості розрахунку кіл, де діють джерела енергії з періодичною обвідною;

  5. класичний метод розрахунку перехідних процесів у колах постійного й синусоїдного струму;

  6. операторний метод розрахунку перехідних процесів у колах постійного й синусоїдного струму;

  7. метод розрахунку перехідних процесів у колах, де вхідна напруга змінюється за складним законом (метод інтегралу Дюамеля);

  8. властивості й методи розрахунку нелінійних електричних кіл постійного струму й змінного струму.

Залікові запитання

1) Дайте визначення періодичних несинусоїдних струмів і напруг та вкажіть режими роботи електричних кіл, що призводять до виникнення несинусоїдних струмів і напруг.

2) Поясніть, як проводять розклад в ряд Фур’є кривих геометрично неправильної форми.

3) Вкажіть особливості періодичних несинусоїдних кривих, що мають деякі види симетрії.

4) Середні й діючі значення несинусоїдного струму і напруги. Вимірювання несинусоїдних струмів і напруг амперметрами й вольтметрами різних систем.

5) Активна, реактивна, повна потужність і потужність викривлення несинусоїдного струму.

6) Порядок розрахунку струмів й напруг в колах, де діють несинусоїдні джерелах напруги або струму. Особливості розрахунку.

7) Заміна несинусоїдних струмів і напруг еквівалентними синусоїдними.

8) Резонансні явища в колах при несинусоїдних струмах.

9) Вищі гармоніки в трифазних колах. Особливості роботи трифазних систем, що викликані гармоніками, кратними трьом: розрахунок схеми „зірка-зірка” без нульового проводу (симетричне й несиметричне навантаження).

10) Особливості роботи трифазних систем, що викликані гармоніками, кратними трьом: розрахунок схеми „зірка-зірка” з нульовим проводом (симетричне й несиметричне навантаження).

11) Несинусоїдні криві з періодичною обвідною: биття.



12) Несинусоїдні криві з періодичною згинаючою: модульовані коливання.

3.01.01.04. РОЗРАХУНОК ПЕРЕХІДНИХ ПРОЦЕСІВ В ЛІНІЙНИХ ЕЛЕКТРИЧНИХ КОЛАХ


Після вивчення ЗМ 3.01.01.04 студент повинен знати:

  1. основні поняття і закони, що характеризують перехідний процес;

  2. методику розрахунку перехідних процесів класичним методом;

  3. методику розрахунку перехідних процесів операторним методом;

  4. методику розрахунку перехідних процесів методом інтеграла Дюамеля.

Залікові запитання

  1. Визначення перехідних процесів. Закони комутації.

  2. Визначення класичного методу розрахунку перехідних процесів.

  3. Визначення примусових і вільних складових струмів та напруг; незалежних та залежних, нульових та ненульових початкових умов.

  4. Методи складання характеристичного рівняння: метод головного визначника і метод вхідного опору.

  5. Визначення ступеня характеристичного рівняння і властивості коренів характеристичного рівняння.

  6. Характер вільного процесу при одному корені характеристичного рівняння, при двох комплексно спряжених коренях, при двох дійсних рівних та двох дійсних нерівних коренях характеристичного рівняння.

  7. Визначення постійних інтегрування у класичному методі розрахунку перехідних процесів.

  8. Порядок розрахунку перехідних процесів класичним методом.

  9. Аналіз перехідних процесів при короткому замиканні та підключенні R-С кола до джерела постійної напруги.

  10. Аналіз перехідних процесів при короткому замикання R-L кола при постійному струмі, при підключенні R-L кола до джерела постійної напруги.

  11. Аналіз перехідних процесів при підключенні R-L та R-С кола до джерела синусоїдної напруги.

  12. Аналіз перехідних процесів у послідовному R-L-C контурі: аперіодичний режим, критичний режим, коливальний режим.

  13. Аналіз деяких особливостей перехідних процесів (при перемиканні R-L-C кола від джерела постійної напруги до джерела синусоїдної напруги).

  14. Визначення операторного методу. Перетворення Лапласа. Зображення постійної величини й показової функції.

  15. Зображення першої похідної і напруги на індуктивності.

  16. Зображення інтегралу та напруги на ємності.

  17. Деякі теореми й граничні співвідношення операторного методу.

  18. Закони Ома та Кірхгофа в операторній формі.

  19. Формула розкладання для визначення оригіналу струму (напруги) при перехідному процесі операторним методом й особливості її використання.

  20. Послідовність розрахунку перехідних процесів операторним методом.

  21. Поняття перехідної провідності й перехідної функції за напругою. Застосування інтегралу Дюамеля для розрахунку перехідних процесів.

  22. Загальна характеристика методів аналізу перехідних процесів.



КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ


Відповідь студента оцінюється за національною шкалою «відмінно» або за шкалою ECTS «А», якщо він при вивченні модуля набрав більше 90 100 включно балів і: вільно володіє програмним матеріалом; послідовно дає логічні відповіді на запитання екзаменаційного білету; правильно розв’язав задачу; вільно відповідає на додаткові запитання; володіє логічним мисленням; вільно застосовує ЕОМ при розв’язанні задач.

Відповідь студента оцінюється «добре» або «В», якщо він набрав більше 80 90 включно балів і: твердо володіє програмним матеріалом; грамотно і логічно дає відповіді на запитання екзаменаційного білету; при викладенні матеріалу припускається деяких помилок з другорядних питань курсу; правильно відповідає на додаткові запитання; правильно розв’язав задачу; впевнено працює з ЕОМ.

Відповідь студента оцінюється «добре» або «С», якщо він набрав більше 70 80 включно балів і: твердо володіє програмним матеріалом; грамотно і логічно дає відповіді на запитання екзаменаційного білету; при викладенні матеріалу припускається помилок з другорядних питань курсу; правильно відповідає на додаткові запитання; правильно розв’язав практичну задачу, але допустив помилки у одиницях вимірювання або чисто математичні помилки; вміє використовувати готові програмні системи при розв’язанні задач.

Відповідь студента оцінюється «задовільно» або «D», якщо він набрав більше 60 70 включно балів і: твердо володіє основним програмним матеріалом; припускає деякі неточності у формулюваннях та виводах основних залежностей; зазнає ускладнень при відповідях на додаткові запитання; правильно, але не до кінця розв’язано задачу; вміє працювати з ЕОМ.

Відповідь студента оцінюється «задовільно» або «Е», якщо він набрав більше 50 60 включно балів і: недостатньо твердо володіє основним програмним матеріалом; допускає неточності при формулюванні основних залежностей; не до кінця розв’язано задачу; має слабкі навики роботи з ЕОМ.

Відповідь студента оцінюється «незадовільно з можливістю повторного складання» або «FX», якщо він набрав більше 25 50 включно балів і: слабко володіє основним програмним матеріалом; допускає грубі помилки при формулюванні, визначенні й при виведенні основних залежностей; на додаткові відповідає невпевнено і неправильно; практичну задачу не розв’язано; навики роботи з ЕОМ слабкі.

Відповідь студента оцінюється «незадовільно з обовязковим повторним вивченням дисципліни» або «F», якщо він набрав від 0 до 25 включно балів й: не володіє основним програмним матеріалом; навики роботи з ЕОМ слабкі.
ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

Предмет курсу теоретичних основ електротехніки (ТОЕ) – вивчення електромагнітних процесів, що відбуваються в електричних колах і полях. Цей курс, що базується на курсах фізики та вищої математики, в свою чергу, є базою для вивчення спеціальних електротехнічних та радіотехнічних дисциплін.

При самостійному вивченні курсу ТОЕ особливу увагу слід приділити засвоєнню основних понять і положень, які визначають зв’язок і залежність одних величин від інших, добре розібратися в сутності фізичних явищ. При вивченні матеріалу рекомендується вести конспект, де коротко записувати прочитане, приділяючи особливу увагу найважливішим положенням і формулам, а також матеріалу, який важко запам’ятовується.

Важливе значення для розуміння і засвоєння матеріалу має розв’язування задач з кожного розділу курсу. Систематичне розв’язування задач і прикладів допомагає краще зрозуміти і запам’ятати теоретичний матеріал, а також сприяє придбанню навиків в розрахунках, необхідних для подальшої інженерної діяльності. Після вивченя теоретичної частини курсу, розбору деяких прикладів і розв’язування задач з відповідних розділів слід приступити до виконання контрольної роботи.

При розв’язуванні задач і оформлені контрольних завдань необхідно виконувати такі вимоги.

1. Номер варіанта контрольного завдання визначається двома останніми цифрами навчального шифру студента. Остання цифра визначає номер схеми завдання, передостання - номер рядка в таблиці даних. Якщо в задачі одна схема для всіх варіантів (задача 1 завдання 3, задача 1 завдання 4, задачі 1.2 завдання 6), тоді дається дві таблиці даних, і в цьому випадку передостання цифра шифру визначає номер рядка першої таблиці, а остання - номер рядка другої таблиці.

Наприклад, шифр студента 124. Для задачі 1 завдання 3 вихідні дані беруться з другого рядка табл. 4 і четвертого рядка табл. 5. Для задачі 2 того ж завдання беруться четверта схема і дані для неї з другого рядка табл. 6.

Якщо шифром студента є однозначне число, то передостанньою цифрою шифру треба взяти нуль.

2. Якщо задача не має громіздких обчислень, то всі перетворення формул краще виконувати в загальному вигляді (в буквеному виразі) з наступною підстановкою числових значень.

3. Хід рішення задачі потрібно супроводжувати стислими і чіткими поясненнями.

4. Всі графіки повинні бути виконані на міліметровому папері з вказівкою маштабів. По осях координат необхідно нанести рівномірну шкалу, вказати величину і одиниці, що відкладаються. Графіки повинні мати розміри не менше 8х8 см.

5. Контрольну роботу треба виконувати ретельно і акуратно, листи зошита необхідно пронумерувати. Робота повинна мати дату і бути підписана студентом.


КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 1

Задача 1. Розрахунок електричного кола постійного струму


Для електричного кола, у відповідності з номером варіанта, що зображений на рис. 1, виконати:

1. Чотириконтурну схему перетворити на триконтурну.

2. Для перетвореної схеми:

а) записати рівняння за законами Кірхгофа;

б) визначити струми в усіх вітках методом контурних струмів;

в) скласти рівняння методом вузлових потенціалів (коефіцієнти цих рівнянь подати в числах).

3. Використовуючи метод еквівалентного генератора (активного двополюсника), визначити струм в одній (будь-якій) з віток.

4. Скласти баланс потужностей в схемі.

5. Побудувати потенційну діаграму для замкнутого контуру, що включає в себе обидві ЕРС.

Числові значення опору і ЕРС задані в табл.1. Внутрішні опори джерел енергії прийняти рівними нулю.

Таблиця 1

  1. Номер


рядкаr1,

  1. Омr2,

Омr3,

Омr4,

Омr5,

Омr6,

Омr7,

Омr8,

Омr9,

ОмE1,

ВE2,

В012101571212815158060 1 181522101818122222806029810599161010804531614179161610171780454252030152525173030609053242332444525612101581212815156090720183012202015303050758109156101071515452594035602540403060606090

Рисунок 1

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка