Методичні рекомендації щодо викладання предметів духовно-морального спрямування на 2014-2015 навчальний рік



Скачати 222.66 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір222.66 Kb.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТІВ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ НА 2014–2015 НАВЧАЛЬНИЙ РІК.

Відповідно до Типових навчальних планів (Додаток 13 до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012 р. X « 409 (в редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 29.05. 2014 № 664) загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням укра­їнською мовою і вивченням етики чи курсів духовно-морального спря­мування у 2014/2015 навчальному році у 5 класі відновлюється, а у 6 класі продовжується вивчення предмета «Етика» або курсів духовно-морального спрямування. Для шкіл, що користуються іншими Типо­вими планами ці курси можуть вивчатись за рахунок варіативної скла­дової. Натепер міністерством рекомендовано кілька програм. «Розмаїття релігій і культур світу», «Християнська етика в українській культурі» (1–4 класи) (Ігумен Лонгин (Чернуха), Бєлкіна Е. В.), «Біблійна історія та християнська етика» (1–11 класи) (архиєпископ Филип, Євнух М. Б., І. Ковровський та ін.), «Основи християнської етики» (5–8 класи) (Жуковський В. М. та ін.), "Етика: духовні засади" (для учнів 5 - 11 класів) (авторський колектив учителів Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського під керівництвом В.М. Хайруліної).

Актуальність вивчення цих предметів обумовлена не тільки істот­ними змінами в ціннісних орієнтирах українського суспільства, що спостерігаються нині, а й загальним зростанням ролі моралі в житті людства в інформаційному суспільстві часів глобалізації.

Курси духовно-морального спрямування є дисциплінами передусім світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, які вибудовуються як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Вони не є вченням віри, не передбачають вивчення релігійних обрядів, і не повинні ставити за мету залучення до певної конфесії. Вивчення цих предметів передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві.

Нагадуємо, що у своїй роботі вчителі, які викладають курси духовно-морального спрямування, повинні керуватися наступними нормативно-правовими документами:

Конституцією України (28.06.1996 року);

Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" (23.04.1991 року);

Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій"(21.03.2002 року);

Дорученням Президента України за № 1-1\ 657 від 8 липня 2005 року, яке стало підґрунтям до наказу Міністерства освіти і науки України № 437 від 26.08.2005р. "Про вивчення у навчальних закладах факультативних курсів з етики віри та релігієзнавства";

Рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України № 8/1-2 від 29.06.2006 року "Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування";

Наказом обласного управління освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації № 425 від 16.06.2006 р. «Про впровадження в дошкільні, загальноосвітні та позашкільні навчальні заклади області курсу «Основи православної культури».

Викладання предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах можливе лише за умови письмової згоди батьків та за наявності підготовленого вчителя. При цьому слід інформувати батьківську громадськість про особливості вивчення цих предметів, давати їм можливість відвідувати уроки й позакласні заходи.

Зміст курсів духовно-морального спрямування не може нести катехізацію, неприпустимим є також нав’язування учителем дітям власних поглядів у ставленні до тих чи інших церков, примусу дітей до молитви під час уроків, відвідування церковних служб тощо.

Курси духовно-морального спрямування можуть викладатися в 1–11 класах за рахунок варіативної частини; як курс за вибором; на факультативних заняттях; в 5 – 6 класах ще і як предмет за рахунок годин, передбачених для вивчення предмета «Етика». В останньому випадку знання дітей обов’язково перевіряються та оцінюються. В інших випадках – оцінювання за бажанням учителя. Але, як показує досвід, оцінки стимулюють роботу учнів на уроці.

Відповідно до Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України № 8/1-2 від 29.06.2006 року "Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування" для проведення факультативних занять із зазначених предметів необхідно 8 дітей з міської місцевості, 4 – із сільської. Оцінки учням на факультативних заняттях не ставляться.

Звертаємо увагу вчителів на суттєву відмінність християнської етики від світської етики. Це дисципліна про християнську мораль, про правила життя згідно Біблії. Метою курсів духовно-морального спрямування є формування в учнів християнських моральних чеснот.

У процесі досягнення мети передбачається реалізація таких завдань:

– ознайомлення учнів з основами християнської моралі як фундаменту загальнолюдських цінностей;

– ознайомлення учнів із християнськими моральними цінностями: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов’язку, совісті, честі;

– формування свідомої та відповідальної особистості учня на основі християнських духовних, моральних та культурних цінностей.

– створення належних морально-етичних умов для самопізнання і самореалізації.

Урок християнської етики має виконувати триєдину мету: освітню, розвиваючу, виховну.

Освітня мета у процесі викладання християнської етики передбачає:

– отримання і засвоєння учнями знань про Бога як джерело моралі, про добро і зло у світлі Біблії, про принципи моральної поведінки у ставленні до Бога, до себе, до своїх ближніх, до своєї держави, до природи;

– оволодіння знаннями про культуру, історію та реалії народів періоду написання Біблії;

– формування навичок та розвиток умінь роботи з Біблією, релігійною та довідковою літературою, підручником, посібником.

Освітня мета здійснюється на основі підбору навчального матеріалу, зокрема, біблійних історій, інформації історико-культурологічного характеру, цікавих наукових фактів.

Розвиваюча мета реалізовується в процесі розвитку пізнавальної, емоційної та вольової сфери учнів. Передбачається розвиток в учнів:

– емоційної сфери: співчуття, співпереживання, радості;

– інтелектуальних і пізнавальних здібностей (різних видів уваги, пам’яті, мислення);

– готовності до спілкування, взаємодії та співпраці з оточуючими людьми на основі християнських моральних цінностей;

– готовність до подальшої самоосвіти і морального самовдосконалення.

Виховна мета слугує для виховання в учнів характеру і поведінки у світлі Біблійних моральних цінностей у зазначених сферах: у ставленні до Бога, до себе, до своїх ближніх, до держави та природи. Передбачається виховання в учнів:

– культури мислення, спілкування, взаємодії та співпраці на основі християнських моральних цінностей;

– рис характеру – доброзичливість, працьовитість, любов до ближнього, співчуття, оптимізм;

– ціннісних орієнтацій, почуттів та емоцій учнів.

Виховання учнів у процесі викладання християнської етики забезпечується:

– підбором навчального матеріалу: біблійних віршів, біблійних історій, прикладів з художньої літератури повчального спрямування, матеріалів культурологічного спрямування, прислів’їв тощо;

– застосування у процесі навчання запитань, проблемних завдань, ситуацій, рольових ігор, які вимагають від учня висловлення своїх почуттів, власної думки з питань моральної поведінки.

Нагадаємо найголовніші сучасні дидактичні вимоги до уроків духовно-морального спрямування. Урок розпочинається вступною організаційною частиною, мета якої – створення духовної атмосфери християнського спілкування. Етап актуалізації особистісного досвіду учнів передбачає врахування їхніх життєвих пріоритетів, емоційного налаштування та читацьких інтересів. На цьому етапі доцільне використання яскравої наочності, інтерактивних вправ, індивідуальних повідомлень, цікавих життєвих історій, уривків з літературних творів. Етап актуалізації опорних знань може реалізуватись через перевірку домашнього завдання, повторювальну бесіду, індивідуальні відповіді, міні-самостійну роботу з розгорнутою відповіддю на запитання або тестами. Етап мотивації навчальної діяльності передбачає можливу участь учнів у формулюванні теми і мети уроку, первинне ознайомлення з ключовим Біблійним віршем, формування плану уроку, пам’яток щодо певних видів навчальної діяльності, створення проблемних ситуацій. На етапі засвоєння нових знань, формування опорних умінь і навичок необхідно забезпечити активну взаємодію учителя та учнів, поєднання індуктивного та дедуктивного способів засвоєння нових знань, врахування вимог вікової психології щодо дозування нової інформації для сприймання на слух, підвищення ролі евристичної бесіди у засвоєнні нових знань та формуванні опорних умінь і навичок, ефективну роботу зі Святим Письмом, зокрема опорною Біблійною історією, керовано-самостійне опрацювання матеріалу підручника. На етапі закріплення навчальних досягнень ефективними є читання, обговорення та аналіз повчальних оповідань, інтелектуальні, рольові та ділові ігри, робота з образотворчою наочністю, матеріалами хрестоматії, прослуховування та виконання пісень духовного змісту, інтерактивні вправи, етичні практикуми, міні-проекти, закріплення змісту ключового Біблійного вірша. Характерними особливостями етапу узагальнення та систематизації набутих компетентностей є підсумкова бесіда, складання узагальнювальних таблиць та схем, самостійна робота за завданнями в робочому зошиті. Під час підсумкової частини уроку слід використовувати питання типу: «Найбільше на уроці мене вразило…», «Після уроку я хотів би в собі змінити…», «Після уроку я зрозумів…».

Основною роботою на уроках християнської етики повинно бути знайомство учнів зі Святим Письмом. При цьому вчителям слід використовувати тексти, адаптовані для дітей: дитячу Біблію, Закон Божий для дітей, Біблійні оповідання. Важливо при викладанні предмета не обмежуватись чисто текстуальним ознайомленням з біблійним сюжетом чи євангельською подією, а на їх підставі вміти дати оцінку вчинками з точки зору етичної вартості, моральної правди, і ці вартості впроваджувати у життя дитини. Щоб правильно пояснити зміст біблійних текстів, вчителям потрібно звертатися до класичної духовної літератури: тлумачення Біблії, Закону Божого, житійної літератури. Уроки християнської етики повинні передавати християнські традиції українського народу, а не народознавчі, які містять безліч язичницьких звичаїв та обрядів.

У програми курсів духовно-морального спрямування введено категоріальний апарат етичних понять («совість», «чесноти», «гріх», «милосердя», «доброчинність», «відповідальність» та ін.), розкриття яких повинно здійснюватися відповідно до вікових психологічних особливостей учнів з урахуванням поступового розкриття основ релігійного життя. Наголошуємо, вчитель повинен пояснювати етичні поняття з християнської точки зору, користуючись словниками релігійних понять.

При проведенні уроків християнської етики слід дотримуватися принципу доступності, посильності, що вимагає ретельного визначення обсягу навчального матеріалу і його характеру з урахуванням віку і рівня підготовки учнів, щоб завдання, які ставляться перед школярами, були їм зрозумілими.

Так, згідно з дослідженням психологів, для учнів молодшого віку не рекомендується давати більше трьох віршів з Біблії, оскільки вони їх не можуть сприйняти.

При поясненні навчального матеріалу для учнів початкових класів вчитель може використати форму бесіди, запропоновану білоруським православним педагогом, письменником Борисом Ганаго, ознайомившись з його книгою «Будем как дети». Слід пам’ятати, що для школярів 1 – 4 класів велике значення має ігрова діяльність, тому на уроках християнської етики потрібно використовувати навчально-розвивальні ігри: кросворди, ребуси, головоломки, загадки, акровірші. Доцільною буде на уроці предметно-ремеслова діяльність: малювання, розфарбовування, аплікації, ліплення. На допомогу вчителеві можна порекомендувати дитячі православні журнали з названими завданнями.

Ефективність навчальних занять значно зросте, якщо вчитель, розкриваючи тему того чи іншого заняття, звертатиметься до життєвого досвіду своїх вихованців, якомога частіше апелюватиме і розширюватиме їх морально- етичний та життєвий досвід. Заняття з учнями мають бути різноманітними за формами та змістом: уроки-роздуми, уроки-бесіди, уроки-лекції, ігри-мандрівки, уроки-подорожі, уроки-диспути, уроки з елементами дискусії, уроки-екскурсії тощо.

Ефективними можуть бути форми і методи, які залучають дітей до художньо-музичного мистецького світу християнських цінностей, а саме:

² метод діяльності самих дітей, живопис, ліплення, аплікація, заняття музикою, драматизація, театралізація, художня творчість тощо, що відповідають таким вимогам, як діалогічний, діяльнісно-творчий характер, спрямованість на підтримку індивідуального розвитку особистості.

Саме тому в процесі виховання дітей на основі українських релігійних традицій важливим є застосування інтегративного підходу – ознайомлення дітей з художньо-музичним, мистецьким світом духовних цінностей слід обов'язково підкріплювати відповідними релігійно-моральними нормами, принципами, ідеалами.

У зв’язку з цим рекомендуємо педагогам використовувати на уроках християнської етики твори на біблійну тематику художників Рафаеля, Мікеланджело, Рембранта, С. Далі, Леонардо да Вінчі, ілюстрації до Старого та Нового Заповітів Юліуса Шнора фон Карольсфельда, релігійні сюжети творів німецького художника Альтдорфера Альбрехта, полотна з біблійними сюжетами І. Рєпіна, Г. Чернецова, О. Іванова, І. Айвазовського; духовну музику Баха, Моцарта, Ліста, Чайковського, С. Рахманінова, Чеснокова, М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, твори на біблійні теми композиторів Л. Дичко, М Леонтовича, М. Верховинця, пісні християнського спрямування на слова В. Крищенка, С. Кисельова, пісні-притчі С. Копилової, О. Корольової, дитячі пісні Л. Херувимської.

При проведенні занять рекомендуємо використовувати краєзнавчий матеріал, що дасть змогу школярам детальніше познайомитися зі своїм рідним краєм. Адже Полтавщина – один із духовних центрів України. Тут збереглося понад 40 високохудожніх зразків православної архітектури різних епох і стилів; ікони XII-XIX століть, серед яких особливо шановані Козельщанська, Каплунівська, Горбанівська ікони Божої Матері, а також «гадяцьке чудо» – образ Миколая Чудотворця. З особливим почуттям маємо згадувати православних святих нашого регіону: Іосафа Бєлгородського, Афанасія Лубенського чудотворця, Даниїла Ачинського, Єфрема Печерського, Іони Київського, Афанасія Полтавського(нетлінні мощі якого знаходяться у Хрестовоздвиженському монастирі), а також новомучеників 20 століття, імена яких зазначені в мартирологу Полтавщини. Думаємо, учням цікаво буде дізнатися, що доктор мистецтвознавства, професор, полтавка О.С. Цалай-Якименко відкрила для широкого загалу музику нашого земляка преподобного Паїсія Величковського – святого, відомого перекладача «Добротолюбія», з вивчення життя і творчості якого в Європі проходять щорічні науково-практичні конференції. При підготовці вчитель може використати і туристичний довідник «Православна Полтавщина», Полтава: ТОВ «АСМІ», 2008.

У роботі з дітьми доцільно використовувати індивідуальні, мікрогрупові, групові (колективні) і масові форми роботи. Ефективними є індивідуальні форми роботи, оскільки вони дозволяють педагогу краще розкрити індивідуальність, сутнісні сили, здібності і нахили учня, спрямовувати його моральний і духовний розвиток. А сам учень має можливість отримати кваліфіковану консультацію, конфіденційну пораду педагога з морально-етичних проблем.

Робота у мікрогрупах є найбільш ефективною у практичній частині занять, при виконанні творчої і пошукової роботи активізує процеси самоосвіти і самовиховання учнів. Робота у мікрогрупах привчає дітей до роботи в команді, сприяє формуванню товариськості і дружби в учнівському колективі.

У процесі викладання курсів вчителю доцільно використовувати такі методи проведення занять: розвивального переконання; пояснення; роз'яснення; бесіди; метод прикладу; обговорення прикладів морально-етичного змісту як зі Святого Письма, так і української світової історії, літератури, життєвих прикладів; розв'язання задач та ситуацій морально-духовного спрямування; написання творчих робіт; екскурсій до храмів, музеїв; використання аудіо- та відео-матеріалів; використання репродукцій, картин на біблійну тематику; етичний тренінг, застосування рольових ігор, інсценування, ігор-драматизації; навчально-розвивальні ігри (кросворди, ребуси, головоломки, загадки, акровірші).

Провідним методом у вивченні курсів є метод розвивального переконання. Це метод впливу на свідомість, що сприяє формуванню відповідних поглядів, світогляду школярів, залученню їх до загальнолюдських, християнських цінностей на противагу бездуховності та аморальності. Метод переконання передбачає обгрунтування певної морально-етичної категорії, відстоювання морально-духовної позиції особистості, оцінки вчинків та дій інших людей, своїх власних. Переконання – вміння довести дитині істинність християнських цінностей, необхідність формування тих чи інших духовних якостей, розвиток потреб у пізнанні і самопізнанні. Ефективність його використання залежить від аргументованості, впевненості, емоційності і доброзичливості педагога. Метод переконання найдоцільніше використовувати в духовних бесідах, бесідах-роздумах, сократівських бесідах з учнями.

Бесіди морально-етичного спрямування мають будуватись у вигляді діалогу з дітьми і передбачають поетапне знайомство дітей з морально-духовними, як ментальними, так і загальнолюдськими характеристиками людини. Цикли бесід можна присвятити обговоренню таких важливих морально-етичних проблем, як: цінності людини; цінності життя; сенс людського життя; значення віри, надії, любові в житті людини; шлях до самовдосконалення; життєва програма людини; дитяче дозвілля; конфлікти, шляхи їх подолання тощо.

Важливе місце на уроках християнської етики повинно займати розв’язання ситуативних завдань, що є ефективним засобом формування християнської поведінки дитини. Спеціально створювані педагогом задачі морально-духовного спрямування можуть використовуватись при засвоєнні та закріпленні матеріалу з метою активізації знань дітей у висловленні власної позиції щодо обговорюваної проблеми, обміну думками і досвідом. Такі задачі сприятимуть розгляду проблеми з різних точок зору, аналізу можливих варіантів рішення і промахів, проектуванню шляхів з їх уникнення, а також корекції небажаної поведінки. Застосування задач морально-етичного змісту вимагає інструкції вчителя, знайомства з проблемою, організації пошуку правильного рішення та аналізу запропонованих варіантів.

Матеріалом для створення задач морально-духовного спрямування для дітей можуть бути ситуації, взяті вчителем не лише з релігійних джерел, але із фольклору (казки, притчі, легенди) та авторських творів морально-етичного спрямування. Часто під час їх використання можна скористатися методикою незакінченого оповідання, коли вчитель перериває читання твору у найдраматичніший для героїв момент події, з метою колективного вибору можливого закінчення твору. Лише потім озвучується закінчення оповідання, аналізуються, порівнюються дитячі варіанти з оригінальним закінченням твору, обирається найдоцільніший вихід у даній ситуації. На допомогу педагогам рекомендуємо збірку вибраних творів «Таємниця твоєї душі» (Упор. В. Семчук. – Нововолинськ: Мінотавр, 2004), «Дидактичні матеріали» християнсько-просвітницького часопису «Слово Вчителю».

Творчим різновидом ситуативних завдань можуть бути ситуації в малюнках, так звані прожективні методики. Найскладнішим видом ситуацій морально-духовного вибору є конфліктні ситуації, у змісті яких вміщено конфлікт, розв'язання якого потребує певних моральних зусиль від виконавців (вияву альтруїзму, готовності прийти на допомогу людям, діяти на благо інших в противагу егоїстичним устремлінням).

Етичний тренінг – ефективний метод морально-духовного розвитку школярів, що дозволяє формувати морально-духовні цінності та норми поведінки, коригувати ставлення учнів до оточуючих.

Етичний тренінг – це форма моделювання ситуацій взаємин людей (на основі рольової гри), що відтворюються в даний момент і аналізуються з позицій відповідних морально-етичних норм (ставлення до людей похилого віку, до старших членів родини , до молодших, до однолітків). Усі ситуації тренінгів складаються з урахуванням важливості формування емпатії, поступливості, такту, милосердя, поваги, доброзичливого ставлення до людей, співчуття однієї людини іншій, уміння прийняти позицію іншої людини.

У вивченні християнської етики ефективним є також метод інсценування, гра-драматизація. Гра-драматизація є засобом осмислення аналізу, відчуття та бачення дитиною зв'язку між еталонами моральної поведінки та власною поведінкою. У процесі гри-драматизації, беручи на себе позитивну чи негативну роль, дитина вчиться робити власний моральний вибір на користь добра, переконується у правильності моральної поведінки. Учитель, який буде проводити заняття з даного людинознавчого курсу, повинен викликати інтерес у школярів до занять, бажання їх відвідувати на засадах добровільності, гуманного особистісно орієнтованого підходу до кожної дитини, встановлюючи рівноправні суб'єкт-суб'єктні взаємини між всіма учасниками навчально-виховного процесу (вчителями, дітьми, батьками).

Важливого значення слід надавати використанню наочності на уроці. Використовуючи наочність, учитель християнської етики не повинен занадто деталізувати біблійний матеріал, перебираючи на себе функцію Творця (наприклад, зображення створення світу). Наочність, яка використовується на уроці, повинна бути високохудожньою.

Не допускається наочність, яка може показати Творця у непривабливому чи карикатурному вигляді. Не слід під час інсценізації виконувати роль Бога. Його голос має звучати за кадром, за сценою.

Особливості викладання курсів духовно-морального спрямування передбачають відповідні вимоги до професійної підготовки вчителя та його поведінки. Згідно із Законом України «Про загальну середню освіту», викладати предмети морально-етичного спрямування можуть учителі загальноосвітніх навчальних закладів, які пройшли відповідну курсову підготовку на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти та мають моральний авторитет серед учнів, їхніх батьків, колег, орієнтуються у змістових особливостях і методиці викладання предмету, не чинитимуть у будь-якій формі тиску на своїх вихованців на релігійному ґрунті. Для належного підвищення кваліфікації вчителів етики та інших курсів духовно-морального спрямування, обміну досвідом, підвищення якості викладання можуть бути створені районні (міські) методичні об’єднання вчителів, творчі групи, методичні кабінети тощо.

Особливу увагу звертаємо на поведінку вчителя християнської етики. Вчитель християнської етики повинен використовувати у своїй праці засади християнської педагогіки (спостереження, стримування емоцій, коректування особистих відчуттів і переживань), зберігаючи високий професіоналізм, любов, доброту і довір’я до учнів. Він повинен бути чуйним і самокритичним, бо учні дивляться на нього, як на свій зразок, а тому його мають прикрашати терпеливість, справедливість, лагідність, працелюбність, любов до Батьківщини, релігійність і скромність. Учитель християнської етики має бути стійким у переконаннях та повинен зберігати дисципліну у щоденній поведінці. На уроках християнської етики він привчає учнів до збереження морального закону, але не накидає його згори, а на прикладах життя показує його конечність і необхідність. Він дає учням обдумані вказівки, поради, які мають бути: доцільними, справедливими, спроможними до виконання і несуперечливі попереднім вказівкам. Він дає позитивні вказівки за принципом: ”давайте спробуємо так”. Учитель християнської етики не має упередження до учнів, дотримується обіцянок, не робить різниці у любові до учнів. Він повинен уміти створювати атмосферу доброзичливості, довіри.

При навчанні християнської етики та оцінюванні знань учнів бажано уникати фанатизму, інфантилізму (падання в дитинство), сентименталізму (надмірних почуттів), раціоналізму (намагання все пояснити з допомогою розуму), вербалізму (багатомовства) та фальшивого активізму.

Календарне планування навчального матеріалу вчителі можуть робити безпосередньо в навчальних програмах. Можна користуватися також окремими брошурами, зробленими на основі навчальних програм. На основі календарних планів учителі розробляють поурочні плани, структуру і форму яких визначають самі. Поурочними планами для вчителів можуть слугувати також методичні посібники, що мають гриф Міністерства освіти і науки України. Під час розроблення календарних планів учитель може на власний розсуд використовувати резервні години – планувати проведення контрольних робіт, лабораторних, практичних, семінарів, засідань «круглих столів», здійснення акцій милосердя, пізнавальних екскурсій, зустрічей, поїздок, поглиблення, узагальнення і розширення знань з основ християнської етики, тощо.

Учнівські зошити учителі перевіряють один раз на семестр, виставляючи або не виставляючи (на власний розсуд) бал за ведення зошита в журнал. Виставляючи тематичні оцінки, вчитель може враховувати чи не враховувати оцінку за ведення зошита.

Для викладання «Християнської етики в українській культурі» у 1-4 класах творчим колективом Київського міського педагогічного університету ім. Б.Д. Грінченка розроблено відповідні навчально-методичні матеріали. Це – програма «Християнська етика в українській культурі» для учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів (2007 р.), методичний посібник для вчителів 1, 2, 3, 4 кл. (2009 р.), підручник та робочий зошит для 1 класу - «Дорога Добра», підручник та робочий зошит для 2 класу - «Дорога Милосердя», підручник та робочий зошит для 3 класу - «Дорога Доброчинності», підручник та робочий зошит для 4 класу – «Дорога Мудрості» (2009 р.); методичні рекомендації для вчителів 2 класу - А. Мовчун «Міжпредметні зв’язки курсу «Християнська етика в українській культурі» (2007 р.); сценарії святкових заходів до курсу «Християнська етика в українській культурі» (2007 р.), розроблені вчителями, які викладають даний курс, а також CD-диски з музичним супроводом для 1-4 класів (2009 р.).
Для молодших школярів можна використовувати також посібник для початкових класів загальноосвітніх шкіл «Основи християнської культури. Божий світ і я» (автор: свящ. Б. Огульчанський), виданий за підтримки Православного Педагогічного товариства у 2003 р.

Цінним доповненням до уроків християнської етики в початковій школі є журнали та книги українського дитячого письменника Ю. Лігуна – дипломанта та переможця багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів дитячої книги. Його твори – «Король Головешка», «Залізний Булкін», «Карасенки-поросенки», «Підводна казка», «Країна без правил», «Король Попелюшко», «В банку – як в танку», «Ілля Муромець і Сила Небесна» та багато ін., написані з любов’ю до дітей, зі щирим бажанням допомогти їм розібратися у світі моральних цінностей, пробудити в них добре ставлення до людей, природи, своєї Батьківщини. Його казки озвучуються і транслюються по радіо, ставляться в театрах.



Для викладання «Основ християнської етики» у 5-му та 6-му класі розроблено відповідний навчально-методичний комплект, який включає підручник, хрестоматію для читання та робочий зошит (видавництво "Літера ЛТД" 2008 рік").

У підручнику з основ християнської етики для учня (автори Жуковський В.М., Ніколін М.М., Саннікова Т.В., Лахман Н.М., Филипчук С.В., Гаврисюк О.Я.) міститься методично організований матеріал, подано ключові вірші, словничок нових слів, біблійні історії, оповідання та вірші повчального характеру, завдання для перевірки отриманих знань та їх застосування на практиці для формування відповідної поведінки.

Хрестоматія з основ християнської етики для 5 класу (Жуковський В.М., Мазур І.Є.) включає матеріал для читання, укладений відповідно до тематики підручника.

  Зошит для учня (Жуковський В.М., Кучма Л.Є., Гаврилюк О.Я.) призначений для закріплення навчального матеріалу, отриманого на уроці.



У шостому класі предмет "Основи християнської етики" викладається за підручником "Основи християнської етики. 6 клас" (автори Жуковський В.М., Ніколін М.М., Филипчук С.В.).

Звертаємо увагу педагогів, що вказані матеріали адаптовані для шкіл Західного регіону, де релігійна освіта є традиційною та поширеною. Тому вчителеві потрібно використовувати їх розсудливо, враховуючи релігійну ситуацію на Полтавщині.

Для програми «Біблійна історія та християнська етика» розроблено таке навчально-методичне забезпечення: «Методичні рекомендації для вчителя» (конспекти уроків для 1, 2 класів), робочі зошити для учнів 1, 2 класів (автори: Ковровський І. Г., Мартиненко О. А.), підручники для 5, 6 класів (Дроздовський О.М., Шемшук Т.А., Любченко Л.С. та ін.). Окрім того журнал видавничої групи «Основа» «Педагогічна майстерня» (№№ 8, 9, 11, 2011 р., № 2, 5, 2012 р.) друкує методичні розробки для 1, 5 класів, написані членами обласної спеціальної дослідницької групи ПОІППО імені М. В. Острогадського.

При підготовці до уроків необхідно користуватися літературою, що має гриф МОН або ж рекомендована методистом ПОІППО. Слід уникати літератури окультного та теософського спрямування.

На допомогу вчителям у викладанні християнської етики рекомендуємо наступні джерела:
1. Артемий Володимиров. Учебник жизни. Москва «Дрофа», 2001. – С.235

2. А.І. Лахно, В.М. Варенко. Християнська етика (в поняттях і категоріях). Навч. Посібник. Київ: Видавництво європейського університету, 2002 – С.212.

3. А. Калашник. Загальні методи вивчення предмета «Християнська етика». Навчально-методичний посібник (Львів, 2003).

4. А. Калашник. Педагогічно-методичні підходи та дидактичний матеріал до уроків християнської етики. Навчально-методичний посібник . – Тернопіль, 2007.

5. Александра М., Крижанівська В. Біблійні сюжети у творчості майстрів італійського відродження //Історія в школі. – 2001. – №7. – С.41-44.

6. Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії к. ХІХ – поч. ХХ століть // Українська мова і література в школі. – 1991. № 10. С. 64 – 70.

7. Біблія в переказі для дітей. Старий і новий завіт. – 3-є вид., перегл. і удоскон. – К.: Українське біблійне товариство, 2003.

8. Білоусова Н. Біблійні сюжети у світовій художній культурі // Зарубіжна література – 2003. – №1. – С 7–11.

9. Бородина А.В. Основы православной культуры: Учебник для средней и старшей ступеней общеобразовательных школ, лицеев, гимназий. / Под общ. ред. иеромонаха Киприана (Ященко). – Изд. 2-е, переработ., доп. – М.: Покров, 2003.

10. Демченко С, Демченко О. Жизнь Иисуса Христа и искусство //Імідж сучасного педагога. – 2002 - №10. – С.68–72.

11. Васкевич О.В. Уроки християнської етики: Методичні розробки уроків для учнів 3-4 класів / О.В. Васкевич – Вінниця: Глобус-Прес, 2006. – 106 с.

12. Вивчаємо біблійну історію та християнську етику в 5 класі. Плани-конспекти занять. І, ІІ семестр. – Краматорськ: «Тіраж-51». – 2013. – 206 с.

13. Виховання Істини, Добра і Краси. Імідж сучасного педагога – 2012. – №3 – 68с.

14. Каліберда Г. А., Лобач О.О. «Християнська етика в українській культурі» /науково-методичний посібник/ – Полтава, 2011. – 323 с.

15. Кузик Б. М., Литвин Л.І. Джерело вічності. Основи православної культури. – Вид.3-тє, випр.й допов .– Дніпропетровськ , 2009.

16. Л.А.Лисяк. Вивчаємо біблійну історію та християнську етику в 1 класі. Плани-конспекти занять. І семестр. – Краматорськ: «Тіраж-51». – 2012. – 110 с.

17. Мовчун А. Міжпредметні зв'язки курсу "Християнська етика в українській культурі" /А. Мовчун //Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2008. – N 9. – С. 51– 56.

18. Мороз А., Берсенева Т. Уроки добротолюбия: Учебное пособие для среднего школьного возраста – СПб САТИСЪ-ДЕРЖАВА, 2005. – 220 с

 19. О. Обеднікова, О. Новікова. Уроки християнської етики для підлітків (Остріг, 2002).

20. О.Дроздовський. Біблійна історія та християнська етика. Довідник в опорних схемах та конспектах. [Електронний ресурс] Режим доступу:

www.rokim.org.ua

21. Огірко О. В. Християнська етика – могутній засіб педагогіки // Слово вчителя. – 2008. – № 4. – С. 26–28.

22. О.А.Басова, О.А.Бельма, В.А.Сорокіна. Вивчаємо християнську етику в українській культурі. Методичний посібник. – Донецьк, 2011. – 418 с.

23. Саннікова Тетяна. Християнська етика: Розробки уроків для учнів 5-6 класів. Розділ 2 (6 кл.) Світогляд – основа бачення життя // Шкільний світ. – 2007. – №29–32. – С. 60–71

24. Чередник Л. Біблійні герої у витворах видатних художників і скульпторів //Всесвітня література та культура в навчальних закладах України – 2000. – №9. – С. 44–45.

25. Формування духовно-моральних цінностей засобами курсу «Біблійна історія та християнська етика». Навчально-методичний посібник за редакцією І.Г.Ковровського. – Біла Церква, 2010. –110 с.

26. Хвилинка святості: Збірка легенд, притч, переказів на основі творів Високопреосвященнішого Митрополита Полтавського і Кременчуцького Феодосія (Дикуна-Ваколюка Митрофана Никоновича) для позакласного читання учнів молодших класів / Підготувала Л.А. Лисяк. – Полтава: АСМІ, 2006. – 64 с.

27. Янушкявичюс Р.В., Янушкявичене О.Л. Основы нравственности: Уч. пособие для школьников и студентов / Р.В. Янушкявичюс , О.Л.Янушкявичене  – М: Про – Пресс, 2000.


Додатково до запропонованих матеріалів вчителі можуть використовувати християнський духовно-просвітницький часопис «Слово вчителю», який містить матеріали наукового та методичного характеру щодо викладання християнської етики, відповіді на актуальні теми, що стосуються сім’ї, здоров’я, релігії та інших важливих проблем, а також журнал «Отрок» для підлітків та молоді.

Заслуговує уваги вперше створений в Україні мультимедійний підручник для загальноосвітніх шкіл «Християнська етика: сходинки духовності» для 5 класів, який містить зміст уроку, інтерактивні завдання, які можна виконувати на уроці, вірші та твори морального змісту, відео фрагменти до уроків, життя святих, поради дорослих, словничок, тести для самоперевірки.


Також можна використовувати передачі, мультфільми, фільми для дітей і дорослих духовно-морального змісту телерадіокомпанії «Глас».

Методист КМНМЦ Т.Л.Доброгаєва


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка