Методичні рекомендації до проведення практичних занять по дисципліні «актуальні питання фтизіатрії»



Сторінка1/10
Дата конвертації31.12.2016
Розмір1.43 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
МОЗ УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ З КУРСОМ ПРОФЕСІЙНИХ ХВОРОБ
«Затверджено»

на засіданні кафедри фтизіатрії і пульмонології

з курсом професійних хвороб

Протокол №____

«_____»____________20_____ р.
Зав. кафедри

Професор _________М.М. Островський



МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ПО ДИСЦИПЛІНІ «АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ФТИЗІАТРІЇ» НА V КУРСІ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ


Навчальна дисципліна

Актуальні питання фтизиатрии

Модуль №1

1

Змістовий модуль №1

Сучасна діагностика туберкульозу

Тема заняття №1

Діагностичний алгоритм при туберкульозі. Виявлення характерних для туберкульозу змін в органах і тканинах. Виявлення збудника туберкульозу.

Курс

5

факультет

Медичний, педіатричний

Івано-Франківськ


1. Актуальність теми: В процесі еволюційного розвитку, науково-технічного прогресу змінилися властивості мiкобактерiй туберкульозу (МБТ), i клiнiка туберкульозу. Зустрічаються клiнiчнi форми, якi перебігають безсимптомно. Такий перебіг спостерігається іноді при iнфiльтративному та дисемінованому туберкульозі, але почастішали випадки тяжких, задавнених форм туберкульозу: казеозна пневмонія, дисемінований туберкульоз з гострим, пiдгострим та хронічним перебігом, які протікають під маскою пневмонії, хронічних обструктивних захворювань легень. Клiнiчне мислення, знання причин розвитку тих чи інших симптомів хвороби, співставлення основних i другорядних проявів хвороби, сприяє правильному встановленню попереднього діагнозу, націлює лікаря на вибір методів обстеження, які дозволять виключити або підтвердити туберкульоз.

В умовах епiдемiї туберкульозу кожному лікарю, незалежно від спецiальностi, вкрай необхідно знати не лише перші прояви туберкульозу починаючи із скарг, особливостей розвитку хвороби та даних об`єктивного обстеження, а й методи його діагностики (лабораторні, рентгенологічні, туберкулінодіагностику).

Рентгенологічне дослідження один із основних методів діагностики туберкульозу і активного його виявлення при масових обстеженнях населення. Цей метод діагностики на відміну від бактеріоскопічного, бактеріологічного, гістологічного та туберкулінодіагностики не є специфічним в виявлені туберкульозу, але цим не втрачає своєї цінності і широко використовується в діагностиці туберкульозу.

Туберкулінодіагностика на сьогоднішній день передбачає використання туберкулінових проб Манту і Коха. Більш інформативного за пробу Манту методу діагностики раннього інфікування туберкульозом серед дітей і підлітків немає Проби Коха і Манту – специфічні методи дослідження. В умовах епідемії туберкульозу, коли зростає не тільки захворюваність на туберкульоз, але й інфікованість дітей і підлітків, студентам, майбутнім лікарям, необхідно знати цінність використання туберкулінових проб.

Клiнiчне мислення вкрай необхідне студенту-медику, майбутньому лікарю, розвиток його можливий лише в процесі самостiйноi роботи студента з хворим. Накопичені знання на попередніх теоретичних кафедрах студент може реалізувати та використати при обстеженні хворого та установленні діагнозу. Тільки за умов високої професійної грамотності всіх лікарів, при ранній діагностиці туберкульозу, можна зупинити епiдемiю туберкульозу.

2. Конкретні цілі:


  • Визначити категорії населення з групи підвищеного ризику захворювання на ТБ;

  • Визначити клінічні ознаки ТБ;

  • Визначити роль бактеріоскопічних і бактеріологічних методів дослідження харкотиння;

  • Визначити вид стійкості МБТ за даними бактеріологічного дослідження;

  • Аналізувати основні рентгенологічні синдроми у клініці ТБ;

  • Визначити тактику лікарів установ загальної медичної мережі щодо хворих за даними їх рентгенологічного обстеження та бактеріоскопічного дослідження мокроти;

  • Трактувати цілі туберкулінодіагностики;

  • Аналізувати результати проби Манту з 2ТО ППД-Л;

  • Пояснювати поняття віражу туберкулінової проби та його значення для ранньої діагностики ТБ;

  • Аналізувати основні показники функції зовнішнього дихання.

2. Базовий рівень підготовки.

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

Анатомія

Будову легень, дольову та сегментарну

Патанатомія

Характер туберкульозного запалення (морфологічний субстрат). Будова туберкульозної гранульоми

Патофізіологія

Алергічні реакції швидкої (анафілактичний шок) та уповільненої дії, механізм їх розвитку

Рентгенологія

Проекція долей, сегментів легень на рентгенівській плівці.

Рентгенологічні ознаки туберкульозу легень.



Мікробіологія

Патогенні штами МБТ для людини, особливості будови МБТ, властивості. Послідовність фарбування мазка по Цилю-Нільсону

Види імунітету (гуморальний, клітинний), механізми їх розвитку

Пропедевтика внутрішніх хвороб

Вміння збирати скарги, анамнез захворювання та життя, проводити об’єктивне обстеження хворого (огляд, пальпація, перкусія, аускультація)

3. Теоретичні запитання:

  1. Які об'єктивні причини зумовлюють складність діагностики туберкульозу?

  2. Які існують методи діагностики для виявлення характерних для туберкульозу змін в органах і тканинах?

  3. Які методи інструментальної діагностики застосовують для діагностики туберкульозу органів дихання?

  4. Під час, якого дослідження проводиться транс бронхіальна пункцій на біопсія легень?

  5. Які існують методи виявлення збудника туберкульозу?

  6. Які методи мікробіологічної діагностики?

  7. Які існують прискорені культуральні методи для виявлення збудника туберкульозу?

  8. Які методи імунологічної діагностики використовують для діагностики туберкульозу?

  9. Які генетичні методи застосовують для виявлення збудника туберкульозу?

  10. Який механізм імунологічної відповіді інфікованого організму при проведенні туберкулінодіагностики?

4. Організація змісту навчального матеріалу.
1. КЛІНІЧНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ

Обстеження хворого на туберкульоз проводять за загальним планом. Разом з тим для фтизіатрії як і для інших медичних галузей, характерні деякі специфічні особливості. На сам перед потрібно більше уваги приділяти вивченню симптомів властивих туберкульозу, а також фізичним методам обстеження.

Багатоманітність проявів ТБ залежить від стадії і поширення процесу, а також від локалізації специфічних змін в інших органах.

При початкових формах ТБ не викликає ніяких суб’єктивних хворобливих відчуттів, відсутні патологічні зміни під час клінічного обстеження. Тому часто рання діагностика можлива лише при застосуванні спеціальних методів дослідження. Якщо хворий звертається за медичною допомогою до лікаря будь-якої спеціальності i не обстежений флюорографiчно більше року, лікар зобов`язаний направити пацієнта на флюорографiю.

Клінічні прояви ТБ найчастіше зумовлені інтоксикаційним синдромом і місцевими проявами, пов’язаними з ураженням певного органу. Тубінтоксикація зумовлена ендотоксинами, що виділяються під час руйнування мікробних клітин, а також продуктами розпаду білків в ураженому органі. Ознаки тубінтоксикації – це загальна слабкість, знижена працездатність, погіршення апетиту, втрата маси тіла, пітливіст, порушення сну, дратівливість, підвищена температура тіла.

Пітливість на початку захворювання виражена не значно, переважно вночі, під час сну, піт має неприємний запах «прілого сіна» (Ф.Г. Яновський). Профузні поти, особливо вночі, властиві формам захворювання з масивними ексудативними і казеозними змінами.

У більшості хворих на ТБ легень температура тіла нормальна або субфебрильна. Для неї характерна велика лабільність (підвищення під час праці, менструації), відсутність монотонності. Хворі часто майже не відчувають температури тіла продовжують працювати у звичному режимі. У разі загострення ТБ процесу або гострого його початку вона підвищується до 38 – 390С. Тільки у випадках дисемінованого ТБ, казеозної пневмонії, гострого плевриту температура тіла досягає іноді 400С. Гектична температура спостерігається у хворих на міліарний ТБ та у випадках емпієми плеври. Отже у хворих на ТБ фебрильна температура тіла є мало характерною. Температурна крива має неправильний характер – здебільшого підвищується ввечері, а вранці нормалізується.

Місцеві прояви захворювання, пов’язані з ураженням переважно органів дихання (бронхо-легенево-плевральний синдром), – це кашель, виділення харкотиння, кровохаркання, задишка, біль у грудній клітці.

На початку захворювання кашель тихий (покашлювання), малопомітний для самого хворого, турбує його рідко і може пов’язуватись з курінням, простудою. З прогресуванням хвороби кашель поступово посилюється, а у випадках фіброзно-кавернозного ТБ стає виснажливим і не рідко не дає змоги хворому заснути. Гучний кашель характерний для хворих на бронхоаденіт, ТБ бронхів. Кашель, що триває 3 – 4 тижні, повинен бути показанням для ФГ-обстеження.

На початку захворювання харкотиння може не виділятись. З прогресуванням ТБ процесу і особливо після утворення порожнини розпаду кількість харкотиння збільшується, може досягати 200 мл на добу і більше. Мокрота слизова або слизово-гнійного характеру, але ніколи не має такого неприємного запаху, як при неспецифічних гнійних процесах, відкашлюється легко. Це пояснюється тим, що функція мерехтливого епітелію слизової оболонки бронхів тривалий час зберігається, мокротиння під сну просувається до біфуркації трахеї, а в ранці легко відкашлюється. Поступово розвивається ендо- і перибронхіт, порушується структура бронхів, кашель стає тяжким, мокротиння відкашлюється з великими труднощами.

Кровохаркання та кровотеча звичайно бувають при деструктивних формах ТБ процесу і особливо часто при цирозі легень; кров яскраво-червоного кольору, піниться.

Задишка на початку захворювання не виражена і виявляється тільки під час фізичного навантаження. З часом вона посилюється і не залишає хворого навіть у стані спокою. Оскільки легені мають великі компенсаторні можливості при порушенні дихання, можна припустити, що на початку захворювання причиною задишки є ТБ інтоксикація, яка впливає на функцію ЦНС та ССС. Згодом задишка визначається поширеністю процесу і розвитком легенево-серцевої недостатності. Задишка може бути різко виражена на початку захворювання тільки у випадках міліарного ТБ, плевриту, казеозної пневмонії.

Біль у грудній клітці часто виникає на початку захворювання, зумовлений поширенням процесу на плевру, а далі – зморщуванням легень і звужуванням грудної клітки. Біль може бути також зумовлений атрофією м’язів грудей, що розвивається при цьому, а також невралгією. Плевральний біль має колючий характер і пов’язаний з актом дихання, а біль внаслідок зморщування легень – тупий або ниючий.

При позалегеневих формах ТБ, крім загальних симптомів зумовлених інтоксикацією, бувають і місцеві прояви захворювання. При ТБ нирок – це біль у поперековій ділянці, при ТБ сечового міхура – дизуричні розлади, при мезаденіті – біль внизу живота і порушення менструального циклу, при менінгіті - головний біль, блювання. Проте при початкових стадіях деяких позалегеневих форм ТБ у хворих може не бути жодних скарг.

В анамнезі захворювання з’ясовуємо тривалість і особливості його перебігу. ТБ може починатися поступово, інаперцептно (неусвідомлено, не помітно для хворого) або гостро, під маскою іншого інфекційного захворювання. Слiд пам`ятати, що туберкульоз – iнфекцiйна, заразна хвороба, основний шлях передачi якої повiтряно-крапельний. Тому епiдемiологiчний анамнез вiдiграє суттєве значення в постановцi дiагнозу "туберкульоз". Обов`язково необхiдно вияснити контакт пацiєнта з хворими на туберкульоз людьми та тваринами. Не менш значимим є анамнез життя, особливо наявнiсть у пацiєнта ВIЛ-iнфiкованностi та СНIДу, цукрового дiабету, алкоголiзму, наркоманiї, захворювань бронхо-легеневої системи (хронiчнi неспецифiчнi захворювання легень), шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунку та 12-ти палої кишки, гастрити, дуоденiти). Також враховується професiйна шкiдливiсть (забруднення повітря шкідливими речовинами, постiйнi переохолодження), хронiчнi стреси, порушення режиму харчування i відпочинку, шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем, наркоманія). Пусковим механізмом розвитку туберкульозу є iмунодифiцит до якого призводять фактори перераховані в анамнезі життя. У дорослих людей необхідно з’ясувати дату та результати попереднього ФГ-обстеження, тому що давні не активні пост туберкульозні зміни за певних обставин можуть стати джерелом реактивації ТБ. Стосовно дітей, необхідно отримати відомості про щеплення БЦЖ, результати туберкулінодіагностики.

При початкових формах ТБ огляд пацієнта не виявляє видимих відхилень від норми. На пізніших стадіях можлива блідість шкіри, іноді ціаноз, схуднення, навіть кахексія. Під час огляду дітей треба з’ясувати наявність після вакцинних рубчиків на зовнішній поверхні плечей та їх кількість. Деколи в дітей з первинним ТБ знаходять параспецифічні прояви (вузлувата еритема, кератокон’юнктивіт). При огляді звертають увагу на збільшені лімфатичні вузли. Порівнюють симетричність і участь обох половин грудної клітки у диханні, вираженість над- і підключичних ямок. У хворих на хронічні форми ТБ внаслідок фіброзно-циротичних змін легеня зморщується і відповідна половина грудної клітки звужується, надключичні ямки западають, тому уражений бік часто відстає під час дихання і він вужчий за здоровий.



За допомогою пальпації визначають тургор, вологість шкіри, тонус м’язів, товщину підшкірного жирового шару. Пальпують периферичні лімфатичні вузли шиї, надключичні, підключичні, пахвові, ліктьові. У дітей з первинним ТБ можна виявити поліаденіт – незначно збільшені, м’яко-еластичні лімфатичні вузли, більше ніж у 5 групах, часніше шийні, пахвові, підщелепні.

Перкусію проводять за загальноприйнятою методикою. Над здоровою легенею перкуторний звук ясний легеневий, що зумовлено еластичністю і повітряністю легень. Порушення еластичності часто супроводжується підвищеною насиченістю легень повітрям, тому під час перкусії визначається тимпанічний звук. Це спостерігається у хворих з емфіземою легень. Тимпанічний звук виникає також над гігантськими або великими (більше 4 см в діаметрі) кавернами. Вкорочений і тупий перкуторний звук визначається над безповітряною легенею або в ділянці зниженої її пневматизації при інфільтратах, ателектазах, фіброзно-вогнищевих, фіброзно-циротичних змінах, а також у випатках ексудативного плевриту. Легше виявляють патологічні вогнища розміщені субплеврально і розміри яких не менше 4х4 см. Коробковий перкуторний звук найчастіше спостерігається після спонтанному пневмотораксі та над гігантськими кавернами.

Аускультація. ТБ є інфекційним захворюванням, тому під час аускультації лікар повинен стояти збоку від хворого. Хворий повинен повернути голову в протилежну лікарю сторону, дихати через напіввідкритий рот і на прохання лікаря тихо покашляти в кінці видиху. Над здоровою легенею вислуховується везикулярне дихання. При ранніх формах ТБ аускультативних змін над легенями не виявляють, бо вони мізерні: «мало чути і багато видно на рентгенограмі». Над ТБ інфільтратами дихання звичайно жорстке або ослаблене. Бронхіальний тип дихання може прослуховуватись при масивних цирозах. Різко ослаблене або відсутнє дихання – при ексудатовному плевриті, при пневмотораксі. Амфоричне дихання вислуховується над великими кавернами, які дренуються бронхом. Найбільше діагностичне значення мають локальні вологі хрипи, які іноді прослуховують після покашлювання. Сухі свистячі хрипи над обмеженою ділянкою легень можуть прослуховуватися при ТБ бронхів. При сухому плевриті вислуховують шум тертя плеври.
ЛАБОРАТОРНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ

Загальний аналіз крові. При ранніх «малих» формах ТБ гемограма без патологічних змін. Порушення процесів обміну в організмі хворого на ТБ є причиною змін у крові. Зазвичай у таких хворих в крові міститься нормальна кількість еритроцитів і гемоглобіну. В міру прогресування ТБ процесу порушується газообмін, внаслідок чого може розвиватися гіперхромна анемія. Частим супутником ТБ є невеликий лейкоцитоз (у межах 9,0-15,0х 109/л). Число лейкоцитів вище від 15,0х 109/л буває при казеозній пневмонії і у випадку приєднання неспецифічного запального процесу. Одночасно збільшується відсоток паличкоядерних нейтрофілів (у межах 6-14%), зменшується вміст лімфоцитів, можуть спостерігатися еозинопенія, моноцитоз. Збільшення ШОЕ при ТБ частіше буває у межах 25-35 мм/год, при казеозних формах, хронічних формах ТБ і амілоїдозі внутрішніх органів – до 50-60 мм/год.

Загальний аналіз сечі. При неускладненому ТБ легень аналізи сечі без патологічних змін. У хворих з вираженим інтоксикаційним синдромом на фоні ТБ можуть з’являтися протеїнурія, поодинокі еритроцити і лейкоцити. На фоні лікування ці зміни швидко проходять.

Методи виявлення МБТ. Велике значення в правильності виконання лабораторних пошуків МБТ має забір виділень хворого. Посуд, в який збирають виділення повинен бути стерильним. Проводити обстеження на наявність МБТ в матеріалі хворого треба 3-х кратно, тобто три дні підряд хворий здає мокроту чи інший біологічний матеріал.

Виділяють наступні лабораторні методи виявлення МБТ: бактеріологічний, бактеріоскопічний, біологічний.

За даними ВООЗ бактеріоскопічний метод виявлення МБТ є найбільш простий, дешевий, специфічний, доступний в порівнянні з усіма іншими методами діагностики туберкульозу, тому в сьогоднішніх умовах знаходить широке використання. Бактеріоскопічний має свої різновидності: проста бактеріоскопія, метод флотації та люмінесцентної мікроскопії.

При простій бактеріоскопії мазок фарбують по Цилю-Нільсону: скляною паличкою гнійні комочки мокроти наносять на предметне скло, рівномірно розмазують і фіксують в полум’ї горілки. Спочатку фарбують карболовим фуксином, якого наливають із лишком, підігрівають знову в полум’ї, щоб МБТ краще сприйняли фарбу, лишню фарбу зливають і промивають у воді, потім знебарвлюють 5% розчином сірчаної кислоти або етиловим спиртом, чи 3% соляною кислотою до цих розчинів МБТ стійкі і не втрачають рожеву фарбу фуксіна, а інші патогенні мікроби знебарвлюються. Мазок знову промивають в проточній воді, висушують і дофарбовують метиловим синім, після чого знову промивають і висушують. Препарат вивчають через імерсійну систему мікроскопа. Для цього на мазок наносять краплю оливкового або касторового масла, щоб створити однорідне середовище між об’єктивом і препаратом.

МБТ під мікроскопом мають вигляд продовгуватих паличок, рожевого кольору на синьому фоні. На фарбування затрачується 20-30 хв.. Метод простий і дешевий, але мало інформативний, щоб виявити МБТ в 1 см3 мокроти повинно бути близько 100 тис. МБТ, якщо ж буде менше, то МБТ не будуть знайдені.

При фарбуванні мазків за методом Ціля-Нільсена рекомендується наступний порядок видачі результатів:



Оцінка результатів бактеріоскопії при забарвленні за Цілем-Нільсеном

Кількість КСП

паличок у мазку

Кількість полів зору


Результат

Оцінка ступеня обсіменіння та

форма відповіді

Відсутні

300

Негативний

КСП не виявлене на 300 п/зору

1 - 3

300

Негативний

КСП не виявлене на 300 п/зору

4 - 9

100

Позитивний

(недостатня кількість)

Указати точне число виявлених КСП (4-9 на 100 п/зору)

10 - 99

100

Позитивний

1+ (від 10 до 99 КСП на 100 п/зору)

1 - 10

В полі зору

Позитивний

2+ (1-10 КСП у п/зору в 50 п/зору)

Більше 10

В полі зору

Позитивний

3+ (більш 10 у п/зору в 20 п/зору)

Примітки: КСП – кислостійкі палички; п/зору – поле зору.

Для підвищення інформативності цього методу використовують збагачення МБТ в 1 см3 за допомогою метода флотації, при цьому в посуді, де біологічний матеріал хворого ТБ добавляють рідини з різною питомою вагою (розчин лугів і ксилол та бензол). Рідина з меншою питомою вагою спливає і піднімає за собою МБТ. Наявність МБТ при цьому методі теж виявляють фарбуванням по Цилю-Нільсону. Методом флотації МБТ виявлять на 10-15% частіше, ніж простою бактеріоскопією.

Ще більш інформативний метод виявлення МБТ це люмінесцентна мікроскопія. В основу метода покладено світіння МБТ, які поглинули люмінісцентчутливі речовини (аурамін, родамін), що світяться в ультрафіолетових променях. Метод більш чутливий від простої бактеріоскопії на 10-15%, і на 8% порівняно з методом флотації.

При люмінесцентній мікроскопії мазків, як правило, використовується менше збільшення (250-630), у порівнянні зі збільшенням, використовуваним при перегляді мазків, пофарбованих за методом Ціля-Нільсена (1000). Поле зору в люмінесцентному мікроскопі охоплює більшу частину мазка, ніж при світловій мікроскопії. Представлена нижче схема дозволяє порівнювати результати, отримані в різних лабораторіях, незалежно від використаного методу мікроскопії і збільшення:

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка