Методичні рекомендації для вивчення курсу «Педагогіка І психологія вищої школи»



Сторінка6/6
Дата конвертації22.05.2017
Розмір0.51 Mb.
1   2   3   4   5   6

Основними дидактичними цілями їх проведення є:

забезпечити педагогічні умови для поглиблення і закріплення знань студентів з основ даного курсу, набутих під час лекцій та у процесі вивчення навчальної інформації, що виноситься на самостійного опрацювання;

спонукати студентів до колективного творчого обговорення найбільш складних питань навчального курсу, активізація їх до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування у них навичок самоосвіти;

оволодіння методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розглядаються та формування умінь і навичок до здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності.

Семінарські заняття виконують такі основні функції:


  • навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару);

  • розвивальну (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, явищ, проблем тощо);

  • виховну (патріотичне виховання, виховання економічної, екологічної культури і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху, формування потреби здорового способу життя тощо);

  • діагностично-корекційну (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин його засвоєнні та їх подолання) та ін.

Отож, визначаючи методичну концепцію організації і проведення семінарських занять, слід виходити з того, що:

1) під час вивчення різних дисципліни студенти повинні засвоїти їх провідні ідеї (зміст понять, положень, законів, теорій та ін.); знати галузі їх використання; вміти застосовувати набуті знання, вміння й навички під час вивчення фахових дисциплін, у майбутній практичній діяльності тощо;

2) до семінарських занять ставляться загально дидактичні вимоги (науковість, доступність, єдність форми і змісту, забезпечення зворотного зв’язку, проблемність та ін.);


  1. у методиці проведення семінарських занять є певні особливості, зумовлені логікою викладання конкретної дисципліни;

  2. необхідно забезпечити високий рівень мотивації (вивчення теми слід розпочинати із з’ясування її значення для засвоєння даної чи інших дисциплін, у майбутній професійній діяльності тощо);

  3. дотримання принципу професійної спрямованості та здійснення різнорівневих міжпредметних зв’язків з іншими дисциплінами, практичним навчанням забезпечує формування єдиної системи знань умінь та навичок студентів;

  4. важливим є також формування професійної культури і мислення;

  5. у процесі проведення семінарського заняття необхідно забезпечувати органічну єдність теоретичного і дослідницько-експериментального пізнання;

  6. семінарські заняття мають гармонійно поєднуватися з лекційними, практичними і лабораторними заняттями та самостійної роботою студентів.

Відмінною особливістю семінару як форми навчальних занять є: активна участь самих студентів у з’ясуванні сутності проблем, питань, що були винесені на розгляд; викладач надає студентам можливість вільно висловлюватися під час розгляду питань, що винесені на обговорення, допомагає їм вірно будувати свої міркування; така навчальна мета семінару вимагає, щоб студенти були добре підготовлені до заняття; якщо студенти непідготовлені до заняття, то семінарське заняття перетворюється у фронтальну бесіду (викладач задає питання, студенти відповідають на них).

Існує багато різновидностей семінарських занять, які відрізняються як за змістом, так і за формою організації роботи. У процесі проходження практики під час викладання тої чи іншої дисципліни рекомендується використовувати види семінарських занять, які проводяться в різних формах: розгорнута бесіда за повідомленим планом; невеличкі доповіді студентів з теми семінару з наступним обговоренням; повідомлення студентів з теми; заслуховування рефератів тощо. Студенти, що виступають по черзі, демонструють свої знання. Недоліком такого заняття є імовірність недостатньої активності частини студентів.

Інтелектуальній активності студентів сприяє організація семінару у вигляді «круглого столу». За такої форми занять учасники семінару діють ближче до реальних умов сучасного професійного спілкування на виробництві, привчаються до колективного висловлювання і прийняття рішень.

Іншою формою організації семінарського заняття, яка є адекватною моделлю спілкування людей у колективі, є семінар-дискусія. Під час такого заняття через діалогічне спілкування обговорюються і розв'язуються теоретичні і практичні проблеми курсу. Беручи участь у дискусії, студенти вчаться виражати свої думки, відстоювати свої погляди, аргументовано спростовувати хибну, з їхньої точки зору, позицію.

Семінар на старших курсах поступово готує студентів до спец-семінару, який має за мету формувати дослідницький підхід до навчального матеріалу стосовно окремих проблем науки. Спецсемінар, яким керує авторитетний спеціаліст, набуває змісту наукової школи. Ця форма роботи привчає студентів до колективного мислення і творчості, розкриває для них перспективи і можливості участі в дослідженні наукових проблем.

Семінари-бесіди – найпростіша форма семінару, побудована на основі евристичної бесіди (студенти дають відповіді на запитання, що мають проблемний характер і вимагають творчого, продуктивного мислення, як-от: “Чому ...?”, “Як Ви вважаєте...?”, “Чим можна пояснити... ?” тощо); на основі дискусії (від лат. розгляд, дослідження) є вищим рівнем евристичної бесіди; найбільш поширеними і ефективними є: “круглий стіл”, форум, дебати, симпозіум.

Семінари-симпозіуми базуються на обміні думками між усіма учасниками, що привчає студентів самостійно мислити, сприяє роз­витку аналітичних навичок, розвиває здатність до ви­важеної аргументації, обстоювання власної точки зору, адекватно оцінювати себе та поважати думки інших) Семінар може проводитися також шляхом розгляду питань у вигляді невеликих доповідей студентів та подальшого обговорення учасниками семінару.

Семінари з використанням ігрових ситуацій проводяться у формі пізнавальної гри за типом телевізійних ігор (наприклад: “Що, де, коли?”, “Брейн-ринг”, “КВК” та ін.); ефективним різновидом є рольові ігри, що проводяться у формі наукових конференцій (на них студенти-доповідачі виступають у ролі експертів з того чи іншого питання; їхні доповіді рецензуються і оцінюються групою рецензентів – до 3-х чоловік); студенти, які незгідні з деякими положеннями, висвітленими у доповідях експертів, виступають у ролі опонентів; веде конференцію студент-головуючий, який надає слово усім учасникам гри, підводить підсумки після кожної доповіді, організовує обговорення тощо). Різновидом рольових ігор є прес-конференції (студент, який виконує роль прес-секретаря веде конференцію; студенти-журналісти ставлять запитання експертам з проблем, що винесені на розгляд семінару)



Наукові семінари характеризуються високим рівнем узагальнення знань, умінь, навичок; дидактичні цілі і завдання цього заняття реалізуються шляхом заслуховування і широкого аналізу звітів студентів про проведену науково-пошукову роботу. Часто вони проводяться у формі наукових конференцій; на них студенти виступають з доповідями, у яких висвітлюють результати виконаної ними науково-пошукової роботи, підготовки до студентських наукових конференцій тощо

Міжпредметні семінари проводяться одним або різними викладачами; на них обговорюється навчальна інформація, яка є предметом вивчення декількох дисциплін.

Студент має можливістю користуватися вимогами до написання конспектів, які є на сайті кафедри: http://www.lnu.edu.ua/Pedagogika/indexukr.htm

Оцінюються конспекти до 10 балів.

Загальна сума балів за проект - портфоліо – 20 балів, якщо повністю виконані всі вимоги до написання проекту.

10. Методи контролю

Поточне оцінювання магістра на занятті, оцінка за індивідуальне навчально-дослідне завдання; тести (модульні зрізи).

Студент має змогу отримати:

30 балів за роботу на практично-семінарських заняттях (3x8 = 24 балів);

9 балів – за тести проміжного контролю (3Х3);

17 балів – за індивідуальне-дослідне завдання;

50 балів – за іспит.

10. Методи навчання

На заняттях застосовуються методи:



  • обміну навчально-методичною інформацією: лекція, пояснення, розповідь;

  • наочності: таблиці, схеми, презентації; методи організації мислитель них дій, розвитку творчого і критичного мислення (аналіз, синтез, порівняння;

  • синектика, дедукція, індукція та ін.) студентів; методи стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності: ділові та рольові ігри, дискусії: “круглий стіл”, дебати, “техніка акваріуму”, експертна група; диспути;

  • інтерактивні: кейс-метод, “мозковий штурм”;

  • самостійна робота: метод проектів, метод портфоліо.

Рекомендована література

Базова

  1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи. Історія. Теорія. Курс лекцій: модульне навчання : навч. посіб./ А. М. Алексюк. – К. : ІСДО, 1993.

  2. Біляковська О.О. Дидактика вищої школи: навч. посіб. / О.О. Біляковська, І.Я. Мищишин, С.Б. Цюра.– Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2013.

  3. Бойко А.М., Бардінова В.Д., Гриньова М.В., Пащенко В.О. та ін. Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги: Підручник/ За заг. ред. А.М. Бойко. – К., 2004.

  4. Васянович Г.П. Педагогіка вищої школи. Навч.- метод. посібн / Г.П.Васянович. – Львів, 2000.

  5. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки і психології вищої школи / В.М. Галузинський, М.Б. Євтух. – К., 1995.

  6. Дроздова І.П. Навчальний посібник із курсу “Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти”/ І.П.Дроздова. – Харків: ХНАМГ, 2008.

  7. Закон України Про вищу освіту //Голос України №148 (5898) 6 серпня 2014 р. Режим доступу 5.09.2014.

  8. Кудіна В.В. Педагогіка вищої школи / В.В. Кудіна, М.І Соловей, Є.С. Спіцин. – К.: Ленвіт, 2007.

  9. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. / А.І.Кузьмінський. – К., 2005.

  10. Мороз О.Г. Педагогіка і психологія вищої школи: навч. посіб. / О.Г. Мороз, О.С. Падалка, В.І. Юрченко; за заг. ред. О.Г. Мороза. – К. НПУ 2003.

  11. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. [для студ. вищ.навч. закл.]/ В.Л. Ортинський. – К.: Центр учбової літератури, 2009.

  12. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник. – Одеса: ПДПУ імені К.Д. Ушинського, 2002.

  13. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К., 2006.

  14. Чернілевський Д.В. Педагогіка та психологія вищої школи/ Д.В. Чернілевський, В.І. Томчук. – Вінниця: Вінницький соціально-економічний інститут Університету Україна, 2006.

  15. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – К., 2006.

  16. Інтернет-ресурси.

Допоміжна

  1. Андрущенко В. Основні тенденції розвитку вищої освіти на рубежі століть / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2001. – № 1. – С 11–17.

  2. Безпалько В.П. Слагаемые педагогической технологи / В. П. Безпалько. – М., 1989.

  3. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія / В.М. Галузинський, М.Б. Євтух. – К., 1995.

  4. Вишневський О. Теоретичні основи педагогіки/ О.І.Вишневський. – Дрогобич, 2001.

  5. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки/ О.І.Вишневський. Посібник. – Дрогобич, 2003.

  6. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори / Г. Ващенко. – Л., 1997.

  7. Ващенко Г. Виховний ідеал / Г. Ващенко. – Полтава, 1993.

  8. Ващенко Г. Загальні методи навчання / Г. Ващенко. – К., 1997.

  9. Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис. – Додаток 1 до Вип. 27, Том ІІ(35). – Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – К., 2012.

  10. Ідея університету : антологія. Львів, 2002.

  11. Корсак К. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів/ К. Корсак. – К., 1997.

  12. Кремень В.Г. Філософія освіти XXI століття // Освіта України. – 2002. – 28 грудня

  13. Куржуев А. Начинающему аспиранту. Избранные фрагменты методологии и истории педагогіки / А. Куржуев. – М., 1999.

  14. Левитес Д.Г. Практика обучения. Современные образовательные технологи / Д.Г.Левитес. – М., 1998.

  15. Мещанінов О.П. Сучасні моделі розвитку університетської освіти в Україні / О. П. Мещанінов. Монографія. – Миколаїв, 2005.

  16. Педагогіка для громадянського суспільства // під ред. Кошманової Т.С., Брайнс .– Львів, 2005.

  17. Попков В., Куржуев А. Избранные проблемы педагогического исследования / В.Попков, А. Куржуев. – М., 1999.

  18. Психологія педагогічної діяльності та управління. – Рівне, 2001.

  19. Пєхота О.М. Освітні технології / О. М. Пєхота. – К., 2001.

  20. П’ятакова Г.П. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі : навчально - метод. посібник / Г. П. П’ятакова. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2008.

  21. П’ятакова Г.П., Глотов О.Л. Інтерактивні методики та специфіка їх застосування у вищій школі / Г. П. П’ятакова, О.Л. Глотов. – Тернопіль: STUDIA METHODOLOGICA, Додаток 4, 2002.

  22. П’ятакова Г.П., Заячківська Н.М. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі/ Г. П. П’ятакова, Н.М. Заячківська. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003.

  23. Столяренко Л.Д., Самыгин П.К. Психология и педагогика в вопросах и ответах / Л.Д. Столяренко, П.К.Самыгин – М.,1999.

  24. Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи: Методол. семінар, 22 листопада 2000 р. Зб. наук. праць. Вип. 3 / За заг. ред. В. Андрущенка. – К.: Знання, 2000.

  25. Черниченко В.И. Дидактика высшей школы : История и современные проблемы / В.И.Черниченко. – М : Вузовская книга, 2002.

15. Інформаційні ресурси

    • освітні сайти Інтернет;

    • фонди бібліотек:

  • бібліотека кафедри загальної та соціальної педагогіки

(вул. Туган-Барановського, 7);

  • Львівська обласна педагогічна бібліотека (вул. Зелена, 24);

  • Наукова бібліотека ЛНУ ім. Івана Франка (вул. Драгоманова, 5, 17);

  • Львівська наукова бібліотека ім. Василя Стефаника НАН України (вул. Стефаника, 2).

- Електронна програма перевірки знань студентів з теми: «Сучасні технології навчання».

Розділ І. Загальні основи педагогіки вищої школи

  1. Педагогіка вищої школи як наука. Її об’єкт і предмет, зв’язок з іншими науками ( і з науками за фахом магістранта).

  2. Основні педагогічні категорії ( виховання, освіта, розвиток особистості, навчання та ін.).

  3. Система педагогічних наук.

  4. Педагогіка вищої школи як наука і як мистецтво.

  5. Сучасні методологічні підходи у педагогіці вищої школи.

  6. Основні ідеї, концепції, теорії педагогіки вищої школи.

  7. Завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі.

  8. Загальна характеристика методів науково-педагогічних досліджень.

  9. Методи педагогічних зрізів у дослідженнях з педагогіки вищої школи.

  10. Методи педагогічного експерименту і математичної статистики у дослідженнях з педагогіки вищої школи.

  11. Основні етапи становлення вищої освіти в Україні.

  12. Заснування і діяльність Львівського університету.

  13. Розвиток економічної освіти у Львівському університеті.

  14. Стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні на зламі ХХ і ХХІ ст.

  15. Світові тенденції розвитку вищої освіти.

  16. Сучасний світовий освітній простір. Інновації у вищій школі.

  17. Інтеграція вищої освіти України у європейський і світовий освітній простір.

Розділ ІІ. Основи національного виховання студентської молоді

18.Психолого-педагогічні особливості студентського віку.

19. Період переходу зі школи у вищій навчальний заклад як важливий етап становлення молодої людини.

20.Студентський колектив, його особливості. Вирішальний вплив студентського колективу на формування та розвиток особистості юнаків і дівчат.

21.Соціалізація як процес формування особистості у певних соціальних умовах.

22.Період навчання у вищих навчальних закладах – важливий період соціалізації людини.

23.Механізми соціалізації: засвоєння соціальної ролі студента, підготовка до оволодіння соціальною роллю (спеціаліста-професіонала), механізм наслідування та механізм соціального впливу з боку викладачів та студентської групи.

24.Проблема ідентичності, проблема вибору близької людини, проблема самореалізації у юнацькому віці.

25.Сутність християнського виховання ідеалу людини для виховання української молоді ( за Г.Ващенком).

26.Професія педагога і критерії його ефективної діяльності в системі безперервного національного виховання.



Розділ ІІІ. Основи дидактики вищої школи

27.Структура навчального процесу і вищій школі.

28.Філософські, методологічні і психологічні основи навчання, його рушійні сили.

29.Цілі та види діяльності викладача вищої школи.

30.Стилі, рівні, позиції , особливості педагогічного спілкування у вищій школі.

31.Дидактика вищої школи як наука. Мета, завдання та зміст вищої освіти України.

32.Принципи та методи навчання у вищому закладі освіти, як орієнтир у викладацькій роботі.

33.Основні проблеми дидактики вищої школи на сучасному етапі

34.Принципи науковості навчання, зв’язку теорії з практикою, практичного досвіду з наукою; доступності навчання і поєднання абстрактного мислення з наочністю викладання.

35.Принцип демократизму і гуманізму навчального процесу, його орієнтація на загальнолюдські і національні духовні вартості.

36.Принцип єдності навчання і виховання.

37.Принцип індивідуалізації і диференціації навчання.

38.Сутність поняття “метод навчання” і проблеми класифікації загальних методів навчання.

39.Загальна характеристика словесних і практичних методів навчання (з прикладами за фахом).

40.Характеристика наочних методів навчання і вимог до наочності ( з прикладами за фахом).

41.Характеристика методу проблемного викладу матеріалу, евристичного і дослідницького методів навчання ( з прикладами за фахом).

42.Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

43.Загальна характеристика форм організації навчальної діяльності студентів у вищій школі.

44.Лекція у вищій школі як провідна форма організації навчання, її структура, особливості, методична концепція.

45.Типи лекційних занять: вступна, тематична, оглядова, заключна лекції. Їх специфіка.

46.Методика підготовки до лекції. Загальнодидактичні вимоги до побудови лекційних курсів.

47.Методика і техніка читання лекцій.

48.Семінарські заняття у вищій школі як форма організації навчання.

49.Види і методика проведення семінарських занять у ВНЗ.

50.Особливості підготовки та проведення у вищій школі заняття типу “семінар запитань і відповідей”.

51.Особливості підготовки та проведення у вищій школі заняття типу “семінар – розгорнута бесіда”.

52.Особливості підготовки та проведення у вищій школі заняття типу “семінар, що передбачає обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінку (захист проектів)”.

53.Особливості підготовки та проведення у вищій школі заняття типу “семінар-конференція”.

54.Особливості підготовки та проведення у вищій школі заняття типу “семінар-вирішення проблемних завдань”.

55.Особливості підготовки та проведення у вищій школі заняття типу “семінар-заняття на виробництві”.

56.Особливості підготовки та проведення у вищій школі заняття типу “семінар -“мозковий шторм”.

57.Особливості підготовки та проведення у вищій школі спецсемінарів.

58.Особливості підготовки та проведення у вищій школі наукових студентських семінарів за спеціалізацією.

59.Дискусія як метод навчання у вищій школі.

60.Види дискусій: “круглий стіл”, дебати, “техніка акваріуму”, експертна група.

62.“Технології” дискусії: прийом “зливи ідей”, прийом “оживлення”, прийом “вулик”, прийом дискусії з розподіленими ролями.

63.Імітаційні ігри на заняттях у вищій школі як засіб адаптації студентів-магістрів до педагогічної діяльності.

64.Поняття про технологію навчання як системну категорію.

65.Структурні складові технології навчання (цілі навчання, зміст освіти, засоби педагогічної взаємодії, студент і викладач, результат діяльності).

66.Дистанційне навчання у ВНЗ та його особливості.

67.Типи практично-семінарських занять за інтерактивною методикою.

68.Сутність педагогічного діагностування, контролю, самоконтролю, корекції, оцінювання та обліку успішності навчання студентів.



1). Позначити основні етапи лекційного заняття як форми організації навчального процесу у ВНЗ: а) організаційна частина; б) діагностика правильності засвоєння студентами знань; в) підбиття підсумків заняття; г) мотивація та стимулювання навчальної діяльності; ґ) вступна частина; д) обговорення навчальних питань семінару; е) повідомлення домашнього завдання.

2). На якому етапі практичного заняття викладач повинен подбати про поетапне обговорення, сприймання, розуміння та закріплення навчального матеріалу: а) підбиття підсумків заняття; б) діагностика правильності засвоєння студентами знань; в)організаційна частина; г) мотивація та стимулювання навчальної діяльності; ґ) вступна частина; д) обговорення навчальних питань семінару; е) повідомлення домашнього завдання.

3). Позначити основні функції семінарського заняття як форми організації навчального процесу у ВНЗ: а) навчальна; б) розвивальна; в) виховна; г) інтерактивна; ґ) діагностично-корекційна; д) мотиваційна.

4). Позначити основні завдання лабораторного заняття як форми організації навчання у вищій школі:а) поглиблення та уточнення знань, здобутих на лекціях; б) обговорення навчальних питань заняття; в) опрацювання наукової літератури за темою заняття; г)формування інтелектуальних умінь і навичок планування, аналізу та узагальнень; ґ)опанування техніки; д) поглиблення та уточнення знань, здобутих в процесі самостійної роботи.

5). Виділити переваги лекції як форми організації навчання у класичному університеті:

а) є основним джерелом наукової, навчальної інформації у зв’язку з відсутністю необхідних підручників та посібників; б) у змісті використовуються результати власних спостережень викладача; в) навчальна інформація подається у визначеному, обмеженому обсязі; г) викладач може доступно пояснити суперечливі факти, теорії, концепції у сучасній науці; ґ) викладач має змогу об’єктивно оцінити всіх студентів; д) обмежує можливості викладача щодо перетворення аудиторії студентів у єдиний колектив.



6). Виділити особливістю інтерактивного навчання:

а) групова взаємодія учнів (студентів);б) суб’єкт-суб’єктні взаємини між викладачем і студентами;в) індивідуальне виконання завдання кожним учнем (студентом) самостійно;г) опосередковане керівництво педагога діяльністю учнів (студентів); ґ) особистісно зорієнтований підхід до учня (студента).



7).Белланкастерська система навчання – це

а) різновид групової форми навчання;б) навчання за системою А.Белла і Дж. Ланкастера;в) навчання під контролем моніторів;г) взаємонавчання; ґ) навчання із застосуванням ідей Г. Ващенка, В.Сухомлинського, А. Макаренка;

д) класно-урочна форма організації навчання;

8) . Моніторами називають:а) учнів, що беруть участь в груповій взаємодії; б) старших учнів, що працювали з молодшими; в) учнів, які щодня одержували завдання від вчителя;г) керівників груп, що звітувалися про результати навчання; ґ) методи навчання.

9) Що об’єднує Дальтон-план, Белланкастерську, бригадно-лабораторну системи як форми навчання:

а) спільна взаємодія учнів; б) опосередковане керівництво вчителем;

в) індивідуальний підхід до учнів; г) сприяють розвиткові комунікативних здібностей; ґ) активізують діяльність всіх учнів

10). Зазначити недоліки бригадно-лабораторної форми навчання:

а) порівнювалися результати, отримані групами; б) зниження ролі вчителя;



в) істина знаходилася у процесі дискусії; г) не було експериментально перевірено результати роботи; ґ) неекономне використання часу заняття.
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка