Методичні рекомендації для викладачів



Сторінка6/19
Дата конвертації05.11.2016
Розмір3.21 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

ІV. Зміст теми заняття: синдроми дисфагії, блювання та порушення акту дефекації; значення цих синдромів у діагностиці та диференційній діагностиці хірургічних захворювань; лікарська тактика при синдромах дисфагії, блювання та порушення акту дефекації.

V. План і організаційна структура заняття:

№ п/п

Основні етапи заняття, їх функції та зміст

Навчальні цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення

Час у хв.

1

2

3


4

5

6

І
ІІ

ІІІ

Підготовчий етап:

Організаційні заходи.
Постановка навчальних цілей.
Контроль вихідного рівня знань.

1. Визначення поняття синдрому дисфагії.

2. Класифікація синдрому дисфагії.

3. Визначення поняття синдрому блювання.

4. Визначення поняття синдрому порушення акту дифекації.

5. Диференційна діагностика хірургічних захворювань, що .

супроводжуються синдромами дисфагії, блювання та порушення акту дифекації.

6. Лікарська тактика при синдромах дисфагії, блювання та порушення акту дифекації.



ІІ

ІІ

ІІ

ІІ


ІІ








ІІ

Індивідуальна теоретична співбесіда.

Рішення типових задач ІІ р.

Тестовий контроль ІІ р.

ІІ.2.“Навча-льні цілі”


ІІ.2. “Актуаль-ність теми”.

Питання ІІ рівня.

Тести ІІ рівня.

Задачі ІІ рівня.

1-3 хв.


10-25

%

10-25



%

ІV
Основний етап:

Формування професій-них вмінь та навичок:

1. Надати невідкладну допомогу пацієнту з асфіксією на фоні синдрому дисфагії.

2. Невідкладна допомога при блюванні.

3. Медична допомога при порушенні акту дефекації.

4. Методика виконання трахеотомії.

5. Промивання шлунка.

6. Постановка різних видів клізм.


ІІІ

Метод фор-мування навичок: практичний тренінг.

Метод формування вмінь: професійний тренінг у вирішенні нетипових завдань.


Відповідні інструкції по лікарській тактиці при синдромах дисфагії, блювання та порушення акту дефекації.


60-90%

V


VІІ


Заключний етап:

Контроль і корекція рівня професійних вмінь та навичок.

Підведення підсумків, оголошення оцінок.

Домашнє завдання, інструкція до виконання.

ІІІ

Індивідуаль-ний контроль практичних навиків


Індивідуаль-не усне опитування.

Задачі ІІІ рівня.

Орієнтована карта для самостійної роботи з літературою.


10%


VІ. Матеріали методичного забезпечення заняття

VІ.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття:

Контрольні питання теми:



  1. Визначення поняття синдрому дисфагії.

  2. Ступені вираженості синдрому дисфагії.

3. Хірургічні захворювання, що супроводжуються синдромом дисфагії.

4. Диференційна діагностика хірургічних та нехірургічних захворювань, що супроводжуються синдромом дисфагії.

5. Покази до проведення та методика трахеотомії при асфіксії на фоні дисфагії.

6. Характеристика і деталізація синдрому блювання.

7. Хірургічні захворювання, що супроводжуються синдромом блювання.

8. Значення синдрому блювання у діагностиці та диференційній діагностиці захворювань органів живота.

9. Надання невідкладної допомоги при синдромі блювання.

10. Покази до проведення та методика промивання шлунка при синдромі блювання.

11. Характеристика і деталізація синдрому порушення акту дефекації.

12. Значення синдрому порушення акту дефекації у діагностиці та диференційній діагностиці захворювань органів живота.

13. Покази до проведення та методика постановки очисних, гіпертонічних і сифонних клізм.

Тести

1. При ураженні якого відділу шлунково кишкового тракту найчастіше виникає синдром дисфагії?

*А. Стравоходу.

Б. Шлунка.

В. Тонкого кишечника.

Г. Товстого кишечника.

2. Синдром дисфагії - це:

*А. Порушення акту ковтання.

Б. Порушення процесів засвоєння їжі.

В. Порушення кислотоутворюючої функції шлунка.

Г. Порушення акту дефекації.

3. Синдром дисфагії є характерним для:

*А. Ахалазії кардії.

Б. Виразок кардіального відділу шлунка.

В. Гастро-кардіального синдрому.

Г. Розривів слизової кардіального відділу шлунка.

4. Аерофагія і гідрофагія - це:

*А. Способи боротьби хворих з дисфагією.

Б. Види дисфагії.

В. Ступені розвитку дисфагії.

Г. Передвісники появи дисфагії.

5. Небезпечним ускладненням при блюванні є кислотно-аспіраційний синдром, який ще називається:

*А. Синдром Мендельсона.

Б. Синдром Пирогова.

В. Синдром Кохера.

Г. Синдром Більрота.

6. У випадку, коли блювотні маси нагадують «кавову гущу», можна запідозрити:

*А. Шлунково-кишкову кровотечу.

Б. Гастро-езофагеальну рефлюксну хворобу.

В. Гостру кишкову непрохідність.

Г. Ахалазію кардії.

7. Розриви слизової кардіального відділу шлунка при багаторазовому блюванні називаються:

*А. Синдром Мелорі-Вейса.

Б. Синдром Золінгера-Елісона.

В. Синдром Спасокукоцького-Кочергіна.

Г. Синдром Мейо-Робсона.

8. До протиблювотних середників, що часто використовуються в хірургічній практиці, належить:

*А. Метоклопрамід.

Б. Метилурацил.

В. Метипред.

Г. Метиндол.

9. Не існує такого виду клізм, як:

*А. Гіпотонічна.

Б. Гіпертонічна.

В. Сифонна.

Г. Очисна.

10. Багаторазове промивання кишечника використовується при проведенні:

*А. Сифонної клізми.

Б. Очисної клізми.

В. Гіпертонічної клізми.

Г. Гіпотонічної клізми.

VІ.2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

професійні алгоритми (інструкції, орієнтовні карти) щодо оволодіння навичками та вміннями.





Завдання

Вказівки

Примітки

1.

2.

3.


4.


Методика трахеотомії.

Методика промивання шлунка.

Методика проведен- ня очисної клізми.

Постановка газовідвідної трубки.





1. Хворого кладуть на спину, підклавши під неї валик, голову закидають і підтримують для запобігання зміщення трахеї.

2. Ділянку шиї обробляють антисептиками.

3. Пропальповують нижній край щитовидного хряща і по серединній лінії шиї між хрящовими напівкільцями проводять прокол шкіри, підшкірної клітковини, фасції і трахеї.
1. Хворий сідає на стілець, обпершись на його спинку і розвівши коліна.

2. На хворого надягають фартух. Між ногами хворого ставлять таз для промивних вод.

3. Надягнувши фартух і рукавички, лікар і медична сестра стають пра­воруч від хворого, поруч ставлять відро з чистою водою.

4. Вимірявши відстань, на яку необхідно ввести зонд (від пупка хворого до різців), просять хворого відкрити рот.

5. Кінець зволоже­ного кип'яченою водою зонда кла­дуть на корінь язика, просять хворого зробити кілька ковтальних рухів і в цей час швидко просу­вають зонд по стравоходу.

6. Ввівши зонд до потрібної мітки, до вільного його кінця приєднують скляний перехідник, гумову трубку і закріп­люють скляну лійку. Тримаючи лійку на рівні колін хворого в нахиленому положенні, щоб не ввести повітря в шлунок, наливають у неї близько 1 л води.

7. Повільно піднімають лійку вище від голови хворого — вода при цьому поступає в шлунок. При наближенні рівня води до вічка лійки, її опускають униз у вихідне положення і тримають на цьому рівні до того часу, поки вода з шлунка з домішками слизу і їжі не заповнить її. Вміст лійки виливають у таз.

8. Процедуру повторюють до того часу, поки промивні води не будуть абсолютно чистими. Після закінчення промивання лійку від'єднують, а зонд виймають зі шлунка.


1. Підготовка кухля Есмарха, гумової трубки (1,5 м), нако-нечника, судна, вазеліну, води 25-35°С.

2. Надання хворому положення на лівому боці з приведеними до живота колінами.

3. Звільнення підготованої системи від повітря.

4. Введення наконечника в задній прохід і подолання опору зовнішнього сфінктера (спочатку у напрямку до пупка на 3-4 см, потім паралельно куприку на 10-12 см).

5. Вливання в просвіт кишки до 1 літра рідини.

6. Виймають наконечник і після 5-10 хв затримки пропонують хворому здійснити акт дефекації.


1.Підготовка необхідного інструментарію (товстий шлунковий зонд, змащений вазеліном).

2. Надання хворому положення на краю тапчана на лівому боці з приведеними до живота колінами.

3. Введення гумового зонда, змащеного вазеліном, через задній прохід у пряму кишку на 20-30 см.




Якщо є зубні протези, їх виймають. При позивах на блювання просування зонда припиняють, а хворому про­понують зробити кілька ков­тальних рухів і глибоко подихати через ніс.

При попаданні зонда в дихальні шляхи хворий починає кашляти, синіти і втрачати голос. У такому випадку зонд негайно виймають і через кілька хвилин процедуру повторюють.

При впиранні наконечника в стінку кишки чи тверді калові маси, його слід витягну-ти на 1-2 см, ввести невелику кількість води, і просунути далі.

При розвитку спастичного болю і позивів на випо-рожнення тимчасово зменшують тиск рідини.
Просування трубки в пряму кишку здійснюють обертовими рухами, обережно, пам’ятаючи про мож-ливість поранення і перфорації прямої кишки.


VІ.3. Матеріали для контролю заключного етапу:

Ситуаційні задачі

1. Хвора А., 72 років, доставлена в ургентне хірургічне відділення в дуже важкому стані. Часте блювання «кавовою гущею» та свіжою кров'ю з домішками шматочків тканин, різка загальна слабкість, спрага, сухість у роті, запаморочення. Лікувалася з приводу хронічного гепатохолециститу, не обстежувалася. Різко схудла за останні 2 місяці. Об'єктивно: виснажена. Знижений тургор шкіри. Пульс 124 уд./хв. АТ 70/40 мм Hg. Ригідність в епігастрії, печінка не збільшена. Hb крові - 52 г/л. ШОЕ - 48 мм/год. Яке захворювання найбільш вірогідно спричинило кровотечу?

A. * Рак шлунка.

B. Виразкова хвороба шлунка.

C. Цироз печінки з портальною гіпертензією.

D. Поліпоз шлунка.

E. Синдром Золінгера- Елісона.

2. Хворий Б., 47 років, госпіталізований в хірургічне відділення зі скаргами на біль у животі переймоподібного характеру, нудоту, багаторазове блювання, сухість у роті. Хворіє впродовж 16 годин. В анамнезі – холецистектомія (2 роки тому). Подібні скарги з’явились після вживання бобових харчів. Об’ективно: живіт помірно здутий, болючий. Аускультативно: кишкові шуми посилені. Симптом Щьоткіна-Блюмберга негативний. Гази відходять, затримка випорожнення. При оглядовій рентгенографії черевної порожнини виявлені “арки” та “чаші Клойбера”. Який із діагнозів найімовірніший?

A. *Гостра тонкокишкова спайкова непрохідність.

B. Обтураційна товстокишкова непрохідність.

C. Гострий панкреатит.

D. Харчове отруєння

E. Ниркова коліка.

3. У хворого на виразкову хворобу дванадцатипалої кишки зі скаргами на часте виникнення синдрому блювання при рентгенологічному дослідженні виявлена затримка контрастної суміші у шлунку на термін від 12 до 24 годин. Ваш діагноз?

A. * Виразкова хвороба 12-палої кишки. Пілоростеноз. Стадія

субкомпенсації.

B. Неускладнена виразкова хвороба 12-палої кишки.

C. Виразкова хвороба 12-палої кишки. Пілоростеноз. Стадія декомпенсації.

D. Виразкова хвороба 12-палої кишки. Пілоростеноз. Стадія компенсації.

E. Виразкова хвороба 12-палої кишки, пілороспазм.

4. До хірургічного відділення госпіталізовано хвору В., 52 років, зі скаргами на переймоподібний біль та відчуття важкості у правому підребер’ї, нудоту, багаторазове блювання жовчю. Хворій виставлено діагноз “Гострий холецистит”. Про яку причину хвороби слід думати у першу чергу?

A. * Жовчевокам`яну хворобу.

B. Хронічний панкреатит.

C. Перихоледохеальний лімфаденіт.

D. Аскаридоз загальної жовчевої протоки.

E. Хронічний стенозуючий папіліт.

5. Хвора Д., 59 років, поступила зі скаргами на болі в правій підреберній ділянці, блювання, підвищення температури тіла до 38,4С, появу жовтяниці після приступів. Позначені скарги виникають після погрішностей в дієті. Рік тому була оперована з приводу гострого калькульозного холециститу. Тоді субопераційної холангіографії не виконували. Спостерігається жовтяниця шкіри та склер. Кал ахолічний. Сеча – кольору пива. Білірубін крові: загальний - 137,5 ммоль/л, прямий - 99,2 ммоль/л, непрямий - 38,3 ммоль/л. Яка найбільш вірогідна причина жовтяниці?

A. * Холедохолітіаз.

B. Гострий холангіт.

C. Гострий панкреатит.

D. Рак головки підшлункової залози.

E. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки.

6. Хворий Ж., 71 року, впродовж багатьох років страждає закрепами. 3 дні тому після прийому послаблюючих ліків з'явився наростаючий біль у животі, нудота. Стільця не було. При огляді: шкірні покриви бліді, сіруваті. Пульс 104 уд./хв, аритмічний. АТ - 90/60 мм рт.ст. Язик сухий. Живіт здутий, болючий при пальпації по всій поверхні. В лівій здухвинній ділянці пальпується нерухомий щільний утвір. Ампула прямої кишки пуста, анальний сфінктер атонічний. На оглядовій рентгенограмі живота - множинні рівні рідини в тонкій і товстій кишках. Яке захворювання зумовило у хворого вищевказану симптоматику.

A. *Пухлина товстої кишки.

B. Гіпомоторна дискінезія кишечника з копростазом.

C. Перфорація кишечника на фоні хронічного виразкового коліту.

D. Заворот сигмовидної кишки.

E. Защемлення кишки в паховому каналі.

7. Чоловік 73 років скаржиться на порушення акту дефекації, періодичне виділення з калом темної крові, втрату ваги. Хворіє близько року. Який найвірогідніший діагноз?

A. Рак ободової кишки.

B. Хронічний геморой.

C. Тріщина анального каналу.

D. Проктосигмоїдит.

E. Гострий парапроктит.

8. Хвора С., 32 років, скаржиться на порушення проходження їжі по стравоходу, а також біль за грудиною після її вживання, нудоту, іноді блювання. Рентгенологічно: розширення стравоходу з його рівними контурами, звуження дистальної його частини за типом “мишачого хвоста”, затримка барію в нижній третині стравоходу. Який найбільш імовірний діагноз?

A. * Ахалазія кардії.

B. Пульсійний дивертикул стравоходу.

C. Рак стравоходу.

D. Тракційний дивертикул стравоходу.

E. Рак кардіального відділу шлунка.

9. На контрастній рентгенограмі стравоходу (в правій косій проекції) хворої, яка скаржиться на явища дисфагії, в його середній третині визначається додаткова тінь на пердній стінці, округлої форми, з чіткими гладкими контурами, до 2см в діаметрі. Що спричинило вказану рентгенологічну картину?

A. * Дивертикул стравоходу.

B. Ахалазія кардії.

C. Рак стравоходу.

D. Рубцева стриктура стравоходу.

E. Варикозне розширення вен стравоходу.

10. Хворий Т., 54 років, скаржиться на погане проходження їжі по стравоходу. Останні два роки помітив на шиї зліва випинання після їди. Вночі під час сну виникає кашель. Який найбільш ймовірний діагноз ?

A. *Дивертикул стравоходу.

B. Езофаготрахеальна нориця.

C. Рак стравоходу.

D. Стеноз стравоходу.

E. Езофагоспазм.


VІІ. ЛІТЕРАТУРА

Основна

  1. Шпитальна хірургія / За ред. Л.Я. Ковальчука.-Тернопіль: «Укрмедкнига», 1999.

  2. Хірургічні хвороби / за ред. П.Г.Кондратенка.-Харків: «Факт», 2006.

  3. Лекції з госпітальної хірургії / За ред. Мішанова В.Г. Т.2.-Київ: «Наукова думка», 2003.

  4. Хірургія / За ред. Я.І. Березицького.-Дніпропетровська РВА «Дніпро» - VAC, 2007.

  5. Клінічна хірургія / За ред. С.М. Геника, Р.П. Герича.-Київ: «Книга плюс», 2006.

Додаткова

1. Хирургия / Под ред. Кузина М.И.-Москва, 2002.

2. Методика обстеження хірургічного хворого / Під ред. М.О. Ляпіса.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.

3. Конспект лекцій по госпітальній хірургії проф. І.М. Шевчука, 2009.



МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА № 7 (для викладачів)

до практичного заняття на тему:

Синдром гострого живота, діагностика і лікувальна тактика.

Диференціальна діагностика гострих захворювань органів черевної порожнини.Локальні та розповсюджені гнійно-запальні процеси органів черевної порожнини та очеревини. Клініка, діагностика і лікування ”.

І. Актуальність теми: Гострі захворювання органів черевної порожнини являють собою грізну патологію, що обумовлено важкими і швидко виникаючими змінами функції життєво важливих органів, порушенням водно-електролітного обміну, виникненням септичного стану, больового шоку, які приводять до летального кінця. Тому знання цих патологічних станів, рання діагностика та адекватна хірургічна тактика необхідні для успішного лікування хворих з даною патологією. надання допомоги хворим з гнійно-запальними процесами органів черевної порожнини складає велику частину роботи загального хірурга. Складність невідкладної абдомінальної хірургії пояснюється великою кількістю захворювань з подібною клінічною симптоматикою. Тому знання чіткого алгоритму диференціальної діагностики та своєчасна хірургічна тактика при гнійно-запальних процесах органів черевної порожнини та очеревини сприяють успішному лікуванню даної патології.

ІІ. Навчальні цілі.

Знати:

1) Анатомію органів черевної порожнини і очеревини;

2) Клінічну симптоматику гострого апендициту;

3) Хірургічну тактику при гострому апендициті;

4) Клінічну картину гострого панкреатиту;

5) Хірургічну тактику при гострому панкреатиті;

6) Клінічну картину гострого холециститу;

7) Хірургічну тактику при гострому холециститі;

8) Клінічні прояви тромбозу мезентеріальних судин;

9) Хірургічну тактику при тромбозі мезентеріальних судин;

10) Клінічну картину та хірургічну тактику при проривній виразці шлунку та дванадцятипалої кишки;

11) Клінічну картину та хірургічну тактику при гострій кишковій непрохідності.

12) Етіологію та патогенез перитоніту,клінічну картину стадій перитоніту, хірургічну тактику при перитоніті,особливості передопераційної підготовки,особливості післяопераційного ведення хворих;

13) Клінічну картину піддіафрагмального абсцесу, міжпетельних абсцесів, абсцесу дугласового простору, апендикулярного абсцесу, їх диференціальну діагностику; Хірургічну тактику при абсцесах черевної порожнини.



Вміти:

  1. Оцінити стан хворого та дані об’єктивного обстеження хворих з гострою патологією органів черевної порожнини;

  2. Аналізувати дані лабораторного обстеження хворих з гострою патологією органів черевної порожнини;

  3. Аналізувати дані рентгенографічних методів обстеження, УЗД, КТГ;

  4. Визначити хірургічну тактику при синдромі гострого живота;

  5. Визначити і провести метод лапаротомії в залежності від виду гострої патології органів черевної порожнини;

  6. Вибрати об’єм оперативного втручання в залежності від виду гострої патології органів черевної порожнини.

ІІІ. Міждисциплінарна інтеграція:

п/п


Дисципліни

Знати

Вміти

1.

Забезпечуючі:
Анатомія

Фізіологія




Будову черевної порожнини. Анатомію шлунка, дванадцятипалої кишки, печінки та жовчевого міхура, підшлункової залози, кишечника


Особливості функції шлунково кишкового тракту, печінки та підшлункової залози


Визначати патологічний стан органу черевної порожнини,їх топографію та патологічну симптоматику, що виникає внаслідок гострого запального процесу


Оцінити стан функціональної активності шлунково кишкового тракту, печінки та підшлункової залози при наявності гострої їх патології

2.

Забезпечувані:
рентгенологія

Лабораторна діагностика

Інтенсивна терапія та реанімація


Рентгенологічні ознаки патології органів черевної порожнини


Лабораторні дані функції органів черевної порожнини

Нормальні показники функціонування серцево-судинної та дихальної системи органів



Правильно оцінити дані рентгенологічного обстеження.


Оцінити дані лабораторного дослідження при гострій патології органів черевної порожнини
Проводити медикаментозну підготовку в передопераційному періоді


3.

Внутрішньо- предметна інтеграція:
Передопераційна підготовка, хірургічна операція та післяопераційний період


Показання до передопераційної підготовки з метою корекції основних показників гомеостазу, хірургічну тактику та методи оперативних втручань при гострій патології органів черевної порожнини


Правильно і своєчасно встановити діагноз, показання до оперативного втручання, вибрати метод хірургічного лікування та провести лапоратомію
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка