Методичні рекомендації для самостійної роботи з навчальної дисципліни «спеціальна фізична підготовка»



Сторінка2/5
Дата конвертації26.12.2016
Розмір1.14 Mb.
1   2   3   4   5
Тема 1. Фізична підготовка – складова частина професійної підготовки працівників ОВС. Правомірність застосування заходів фізичного впливу
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ


  1. Роль держави в розвитку фізичної культури в Україні.

  2. Значення фізичної культури у сучасному суспільному житті.

  3. Формування здорового способу життя. Загартовування.

  4. Зміст Положення про організацію професійної підготовки для рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ МВС України : затв. наказом МВС України 13 квіт. 2012 р. № 318.

  5. Мета, спеціальні та загальні завдання фізичної підготовки в органах внутрішніх справ України.

  6. Організація фізичної підготовки в органах внутрішніх справ України.

  7. Форми занять з фізичної підготовки в органах внутрішніх справ України.

  8. Медично-вікові групи та службово-посадові категорії працівників ОВС для занять та складання нормативів з фізичної підготовки.

  9. Планування фізичної підготовки в органах внутрішніх справ. Облік та звітність.

  10. Мета, зміст, контрольні вправи та нормативи загальної фізичної підготовки працівників ОВС.

  11. Мета та зміст спеціальної фізичної підготовки працівників ОВС.

  12. Мета вивчення, зміст та класифікація заходів фізичного впливу.

  13. Мета, види та зміст перевірок стану фізичної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

  14. Етапи проведення перевірок з фізичної підготовки та медичний допуск до складання нормативів.

  15. Визначення індивідуальної оцінки із загальної та спеціальної фізичної підготовки у літній та зимовий період. Індивідуальна оцінка фізичної підготовки працівника ОВС.

  16. Критерії оцінювання техніки виконання заходів фізичного впливу та індивідуальна оцінка за володіння ними.

  17. Загальна оцінка службі, органу внутрішніх справ з фізичної підготовки.

  18. Фактори, які визначають особливості застосування заходів фізичного впливу в оперативно-службовій діяльності працівників міліції.

  19. Правомірність застосування заходів фізичного вплив працівниками органів внутрішніх справ. Відповідальність за їх незаконне застосування (ст.12, 13, 14 Закону України про міліцію» зі змінами та доповненнями, ст. 36 „Необхідна оборона” Кримінального Кодексу України).

  20. Загальна характеристика ударів руками, ногами, головою.

  21. Розташування уразливих точок на тілі людини. Їх характеристика та наслідки пошкодження.

  22. Загальна характеристика захисних дій від ударів руками, ногами, головою.

  23. Загальна характеристика больових та задушливих прийомів.

  24. Загальна характеристика кидків.

  25. Загальна характеристика способів звільнення від захоплень і обхоплень.

  26. Загальна характеристика захисних та контратакуючих дій при загрозі холодною зброєю.

  27. Загальна характеристика захисних та контратакуючих дій при загрозі вогнепальною зброєю.

  28. Правомірність дій працівника міліції при силовому затриманні правопорушника.

  29. Загальна характеристика дій працівника міліції при силовому затриманні правопорушника. Конституційні права затримуваного громадянина.

  30. Особливості взаємодії працівників міліції при затриманні правопорушника.

  31. Гарантії особистої безпеки працівника міліції при затриманні правопорушника.

  32. Загальна характеристика дій працівника міліції при доставлянні (конвоювання) затриманого до органу внутрішніх справ (пішим порядком, на транспорті, при вчиненні опору).

  33. Загальна характеристика та правила проведення зовнішнього огляду затриманого.

  34. Загальна характеристика та правила проведення надягання наручників.

  35. Особливості взаємодії працівників міліції при проведенні зовнішнього огляду та надяганні наручників.

  36. Заходи безпеки працівника міліції при проведенні зовнішнього огляду та надяганні наручників.

  37. Візуальна оцінка правопорушника і вибір можливих прийомів фізичного впливу та тактики їх застосування.

  38. Використання підручних засобів для захисту, нападу та затримання правопорушника.


ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
Конспектування основних положень з питань загальної характеристики фізичної підготовки в органах внутрішніх справ України, нормативно-правового забезпечення, історії розвитку та сучасного стану фізичної підготовки в органах внутрішніх справ України, організації, змісту та форм фізичної підготовки, перевірки й оцінки фізичної підготовки працівників органів внутрішніх справ України.

Конспектування статей 12, 13,14 Закон України “Про міліцію” та коментарів до Закону України «Про міліцію».

Підготовка і написання рефератів, доповідей:


  • роль і місце фізичної підготовки у професійній діяльності працівників ОВС;

  • система фізичної підготовки працівників ОВС;

  • зміст загальної та спеціальної фізичної підготовки працівників ОВС;

  • правомірність застосування заходів фізичного впливу у штатних та екстремальних ситуаціях оперативно-службової діяльності.



Література:


  1. Ануфрієв М.І. Службова підготовка працівників органів внутрішніх справ: Навч.-метод. посібник. – К.: РВВ МВС України, 2003.- 440 с.

  2. Закон України ”Про міліцію” від 20 грудня 1990 року(Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї, Стаття 13 Застосування заходів фізичного впливу, Стаття 14. Застосування спеціальних засобів. Стаття).

  3. Закон України "Про фізичну культури і спорт" від 24 грудня 1993 року № 3808-ХІ. в редакції від 1 січня 2011 року.

  4. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорт затверджена Указом Президента України 28 вересня 2004 року №1148/2004.

  5. Положення про організацію професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України: затв. наказом МВС України від 13.04.2012 року № 318.

  6. Спеціальна фізична підготовка працівників ОВС (матеріали для підготовки до державної атестації): Навчальний посібник /Авторський колектив: В.А. Дідковський, О.В. Кузенков, С.В. Буряк, І.М. Гриньов, О.А. Арсененко, С.С. Чорний. – К.: Національна академія внутрішніх справ, 2013. -108 с.

  7. Спеціальна фізична підготовка як складова частина службово-прикладної і професійної підготовки співробітників органів внутрішніх справ. Гігієна і контроль на заняттях спеціальною фізичною підготовкою і спортом: Фондова лекція / І.П. Закорко, О.В. Журавель, Ю.В. Логвіненко та інші. – К.: Знання України, 2010. – 27 с.


Основні поняття та терміни:
Професійна підготовка – це вид навчання, який охоплює систему підвищення професіоналізму працівників органів внутрішніх справ шляхом удосконалення спеціальних навичок з метою успішного виконання оперативно-службових завдань і функціональних обов’язків.

Фізична підготовка особового складу органів внутрішніх справ України – це педагогічно спрямований процес забезпечення спеціалізованої фізичної підготовленості до професійної діяльності із специфічними професійними фізичними характеристиками.

Фізична підготовка в органах внутрішніх справ спрямована на збереження здоров’я, творчої та трудової активності, всебічний розвиток фізичних якостей, життєво важливих умінь, необхідних для виконання оперативно-службових завдань.



Система фізичної підготовки працівників правоохоронних органів - упорядкована у відповідності з вимогами оперативно-службової діяльності сукупність взаємопов‘язаних компонентів, які складають концептуальні основи, процес фізичного вдосконалення працівників органів внутрішніх справ і управління цим процесом (Рис.1).

Головним системоутворюючим фактором, який визначає систему фізичної підготовки, є вимоги оперативно-службової діяльності до фізичного стану правоохоронців.

Концептуальна основа системи фізичної підготовки – це суб‘єктивне відображення вимог оперативно-службової діяльності до фізичного стану особового складу, а також реальних можливостей та шляхів забезпечення фізичної готовності правоохоронців до професійної діяльності. Вони складаються з мети, завдань та принципів фізичної підготовки.

Процес фізичного удосконалення правоохоронців (засоби, методи, форми) займає головне місце у системі фізичної підготовки працівників органів внутрішніх справ і включає: загальну фізичну підготовку (гімнастика, легка атлетика, плавання, марш кидки, лижна та інші види підготовки) та спеціальну фізичну підготовку (оволодіння прийомами фізичного впливу, навичками подолання окремих штучних та природних перешкод, спеціальних смуг перешкод, прикладного плавання, виконання спеціальних вправ).

Загальна фізична підготовка спрямована на збереження і зміцнення здоров’я; підвищення рівня загальної працездатності, оптимізацію фізичного та психічного стану; загартування організму; виховання звички до регулярних занять фізичними вправами та здатності до перенесення великих фізичних навантажень; усунення недоліків у фізичній підготовленості і цілеспрямований розвиток окремих фізичних якостей; корекцію особливостей будови тіла (обсягу м’язів, ваги тіла, осанки тощо). Вона виступає засобом залучення працівників до регулярних занять спортом, удосконалення спортивної майстерності, активного відпочинку та змістовного дозвілля.

Спеціальна фізична підготовка, як складова частина професійної підготовки сприяє досягненню об’єктивної готовності працівника органів внутрішніх справ до успішної професійної діяльності з мінімальним ризиком для власного життя та здоров’я і спрямована на:

  • формування спеціальних знань, вмінь та навичок використання заходів фізичного впливу, прийомів самозахисту та рукопашного бою у реальних обставинах оперативно-службової діяльності, у тому числі умовах значних фізичних і психічних навантажень;

  • формування навичок долання природних та штучних перешкод, пересування у різних умовах оперативно-службової діяльності;

  • формування і вдосконалення професійно важливих фізичних якостей (силової та швидкісної витривалості, швидкості реагування, спритності тощо);

  • формування професійно важливих психічних якостей (психічної стійкості; концентрації та переключення уваги, швидкості оперативного мислення, точності імовірного прогнозування тощо);

  • забезпечення професійної працездатності і надійності організму (досягнення високого рівня функціонування систем і органів, які отримують найбільше навантаження у процесі службової діяльності);

  • підвищення витривалості організму працівника до дій у несприятливих специфічних умовах професійної діяльності (в умовах високої та низької температури зовнішнього середовища, в умовах високогір’я, у процесі тривалого перебування у приміщенні, кабіні машини, літака, при несенні служби в нічний час, при перебуванні у засобах індивідуального захисту, при роботі з представниками специфічного середовища – правопорушниками, злочинцями тощо);

  • формування професійних рис характеру, у першу чергу сміливості, рішучості, витриманості, впевненості у власних силах тощо.

Фізична підготовка у вузькому розумінні – це процес спрямований на всебічний розвиток фізичних якостей людини. Вона поділяється на загальну та спеціальну.

Загальна фізична підготовка у вузькому розумінні – це процес спрямований на різнобічний і водночас пропорційний розвиток різних фізичних якостей працівників органів внутрішніх справ, спеціальна фізична підготовка – на розвиток їх фізичних якостей відповідно до вимог, обумовлених специфікою професійної діяльності.



Управління процесом фізичного удосконалення працівників органів внутрішніх справ являє собою підсистему фізичної підготовки, яке забезпечує оптимальне функціонування фізичної підготовки у відповідності до встановлених вимог. За своєю сутністю управління - це сукупність впливів на процес фізичного вдосконалення особового складу з метою приведення його в потрібний стан.

У системі управління процесом фізичної підготовки і спорту виділяються функціональні елементи: керівництво, організація, забезпечення і проведення.


Тема 2. Організація та методика спеціальної фізичної підготовки. Заходи безпеки під час занять, запобігання травматизму
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ


  1. Поняття про адаптацію до фізичних навантажень. Види адаптації.

  2. Характер, величина та спрямованість фізичного навантаження. Зовнішній та внутрішній бік фізичного навантаження.

  3. Компоненти фізичного навантаження. Регулювання зовнішнього боку фізичного навантаження шляхом зміни його компонентів.

  4. Вплив фізичних вправ на організм людини.

  5. Засоби фізичного виховання: фізичні вправи, гігієнічні фактори, природні фактори зовнішнього середовища.

  6. Гігієна занять з фізичної підготовки.

  7. Основні правила занять фізичними вправами (методичні принципи тренування).

  8. Методика самостійних занять фізичними вправами.

  9. Прийоми самоконтролю за станом організму під час занять фізичними вправами.

  10. Поняття про фізичні якості. Основи методики розвитку фізичних якостей.

  11. Поняття швидкості. Форми прояву, засоби та методи розвитку.

  12. Поняття сили. Види силових якостей, засоби та методи розвитку.

  13. Поняття витривалості. Загальна та спеціальна витривалість. Засоби та методи розвитку.

  14. Поняття гнучкості. Види гнучкості, засоби та методи розвитку.

  15. Поняття спритності. Форми прояву, засоби та методи її розвитку.

  16. Структура практичного заняття з фізичної підготовки.

  17. Форми організації практичного заняття з фізичної підготовки (індивідуальна, групова, фронтальна).

  18. Мета та методика ознайомлення з прийом фізичного впливу.

  19. Мета та методика розучування прийомів фізичного впливу. Методи розучування прийому по частинах та в цілому.

  20. Мета та методика вдосконалення прийому фізичного впливу.

  21. Запобігання травматизму на заняттях зі спеціальної фізичної підготовки.


ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
Конспектування основних положень з питань адаптації та фізичного навантаження, впливу фізичних вправ на організм людини, методичних принципів, видів, засобів та методів фізичної підготовки, методики розвитку фізичних якостей, вивчення та вдосконалення заходів фізичного впливу, структури практичного заняття, організації і методики проведення окремих його частин, попередження травматизму, самоконтролю під час занять фізичними вправами, планування фізичної підготовки і спортивно-масової роботи, обліку і звітності.

Підготовка і написання рефератів, доповідей:



  • професійно-прикладні види спорту у фізичній підготовці міліціонера;

  • самостійні заняття фізичними вправами – основа здорового способу життя;

  • методи самоконтролю фізичного стану організму;

  • методика розвитку окремих фізичних якостей людини.


Література:


  1. Акопов А.А., Вашурин К.М. Боевые приемы самбо. Учебно-методическое пособие для специальных средних учебных заведений МВД СССР. – М.: УУЗ МВД СССР, 1979. – 195 с.

  2. Ануфрієв М.І., Бутов С.Е., Гіда О.Ф., Решко С.М. Основи спеціальної фізичної підготовки працівників органів внутрішніх справ України: Навч. Посібник / Заг. ред. Я.Ю.. Кондратьєва та Є.М.Моісеєва. – К.: НАВСУ, 2003. – 338 с.

  3. Бутов С.Є., Решко С.М., Співак В.М. Попередження травм на заняттях з фізичної підготовки // Посібник – К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2009. – 48 с.

  4. Бутов С.Є. (у співавторстві). Методичні рекомендації про дії органів і підрозділів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС України щодо розшуку і затримання озброєних та інших злочинців, які становлять суспільну небезпеку та щодо готовності співробітників міліції і військовослужбовців внутрішніх військ до дій в екстремальних ситуаціях. Методичні рекомендації. – К.: Національна академія внутрішніх справ, 2011. – 104 с.

  5. Загальна фізична підготовка: Метод. рекомендації /Укладачі: В.Г.Бабенко, О.В. Попов, І.В. Янко. — К.: РВВ МВС, 2002. — 22 с.

  6. Заходи фізичного впливу: Метод. рекомендації / Укладачі: В.Г.Бабенко, О.В.Попов, І.В. Янко. — К.: РВВ МВС, 2001. — 24 с.

  7. Криволапчук В.О, Кримська М.С., Решко С.М, Бутов С.Є. під заг. ред. проф. Є.М. Моісеєва та проф. О.Ф. Долженкова. Навчальний посібник для курсантів ВНЗ МВС України з навчальної дисципліни «Спеціальна фізична підготовка» - К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2009. – 209 с.

  8. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена. — К.: Олімпійська література, 1995. — 320 с.

  9. Психофізична підготовка курсантів навчальних закладів МВС України: Навчальний посібник /Заярін Г.О., Несін О.М., Мельников Г.Б. . – Донецьк: МВС України, Донецький інститут внутрішніх справ, 2001. – 240 с.

  10. Рукопашный бой. Учебно-методическое пособие /Подгот. В.П. Старченко. – М.: Воениздат, 1985. –120 с.

  11. Синяков А.Ф. Самоконтроль физкультурника. — М.: Знание, 1987. — 96 с.

  12. Спеціальна фізична підготовка працівників ОВС (матеріали для підготовки до державної атестації): Навчальний посібник /Авторський колектив: В.А. Дідковський, О.В. Кузенков, С.В. Буряк, І.М. Гриньов, О.А. Арсененко, С.С. Чорний. – К.: Національна академія внутрішніх справ, 2013. -108 с.

  13. Спеціальна фізична підготовка: Матеріали для підготовки до держ. іспиту / Н.О. Андрєєва, І.П. Закорко, О.В. Журавель та інші. – К.: Знання України, 2011, - 43 с.

  14. Спеціальна фізична підготовка як складова частиа службово-прикладної і професійної підготовки співробітників органів внутрішніх справ. Гігієна і контроль на заняттях спеціальною фізичною підготовкою і спортом: Фондова лекція / І.П. Закорко, О.В. Журавель, Ю.В. Логвіненко та інші. – К.: Знання України, 2010. – 27 с.

  15. Суббот А.І. Рукопашний бій. – К.:»МП Леся», 2001. – 215 с.


Основні поняття та терміни:
Адаптація – здатність організму людини доцільно змінювати свою діяльність (пристосовуватись) відповідно до характеру і сили зовнішніх впливів або відповідно до змін, що відбуваються у самому організмі.

Термінова адаптаціяце пристосувальні зміни, що безперервно відбуваються в організмі людини і виникають як відповідь на постійну зміну умов зовнішнього середовища.

Довгострокова адаптація – це пристосувальні зміни, пов’язані зі стійким підвищенням функціональних можливостей регуляторних, робочих і обслуговуючих систем організму, які виникають під впливом подразників, що повторюються досить часто.

Фізичний стан – характеризує особистість людини, стан здоров‘я, тіло будову і конституцію, функціональні можливості організму, фізичну працездатність і підготовленість.

Показниками фізичного стану є: рівень максимального споживання кисню, рівень максимальної фізичної працездатності, параметри діяльності функціональних систем організму, морфологічного і психічного статусу, фізичної підготовленості, стан здоров‘я. У здорових та практичного здорових людей виділяють 4-5 рівнів фізичного стану (низький, нижче середнього, середній, вище середнього, високий).



Фізична працездатність – потенційні можливості людини виконувати фізичне зусилля без зниження заданого рівня функціонування організму, в першу чергу його серцево-судинної та дихальної систем.

Фізична працездатність – комплексне поняття. Воно визначається значним числом факторів: морфофункціональним станом органів і систем, психічним статусом, мотивацією та іншими факторами.



Фізична підготовленість – рівень, який досягнуто у розвитку фізичних якостей, формування рухових навичок у наслідку спеціалізованого процесу фізичного виховання, спрямованого на вирішення конкретних завдань (фізична підготовленість курсантів, міліціонерів, спортсменів і т.д.)

Фізичні вправи – специфічні засоби фізичної підготовки, що ґрунтуються на доцільно спрямованій руховій активності.

Змістом фізичних вправ є дії, що в них входять, та ті основні процеси, які відбуваються в організмі під час виконання вправи, визначаючи її вплив на тих, хто їх виконує.



Методичні принципи – загальні правила, якими необхідно керуватись при плануванні і проведенні занять з фізичної підготовки.

Методи фізичної підготовкиспособи роботи викладача, інструктора фізичної підготовки та працівника міліції, за допомогою яких відбувається оволодіння знаннями, вміннями і навичками, а також розвиток фізичних якостей.

Заходи фізичною впливу – дії працівника міліції, що виявляються у застосуванні мускульної сили та механічного впливу на будь-який орган, частину тіла або весь організм правопорушника без допомоги спеціальних засобів та вогнепальної зброї, щоб припинити правопорушення, затримати порушника та відвести небезпеку, що загрожує життю та здоров'ю громадян.

Заходи фізичного впливу включають: рукопашний бій, самбо (самозахист без зброї), дзюдо, айкідо, бокс, карате, кікбоксинг та інші види бойових єдиноборств.



Фізичне навантаженнярухова активність людини, яка супроводжується підвищеним, відносно спокою, рівнем функціонування організму. Виконання будь-якої вправи пов’язане з переходом енергозабезпечення життєдіяльності людини на більш високий, ніж у стані спокою, рівень (фізичне навантаження).

Величина навантаження може бути охарактеризована як із зовнішнього, так і внутрішнього боку. Зовнішній бік навантаження може бути виражений показниками сумарного обсягу виконаної роботи: загальний обсяг тренування у годинах, кілометрах, кількість навчальних та тренувальних занять і змагань та показниками його інтенсивності: темп руху, швидкість виконання вправ, час подолання відрізків та дистанцій, величина обважнювання тощо.

Найповніше навантаження характеризується з внутрішнього боку, тобто з огляду на реакцію організму відносно виконаної роботи. Про величину навантаження при цьому можна судити не лише за різними фізіологічними та біохімічними показникам, що свідчать про ступінь активності функціональних систем організму: частота серцевих скорочень (ЧСС), частота дихання, показники вентиляції легенів, обсяг кровообігу за хвилину, споживання кисню тощо, але й за такими відносно простими, проте досить об'єктивними, як колір шкіри, зосередженість і загальне самопочуття того, хто тренується.

Величина навантаження, спрямованого на вирішення завдань фізичної підготовки, регулюється:

1) інтенсивністю роботи при її виконанні;

2) тривалістю виконання вправи;

3) кількістю повторень вправи;

4)тривалістю і характером інтервалів відпочинку між окремими вправами.

Співвідношення цих компонентів визначає величину і спрямованість впливу навантаження на організм людини.

Інтервали відпочинку між окремими фізичними навантаженнями або їх серіями є складовою методів вправ.

При плануванні тривалості відпочинку за показниками працездатності слід розрізняти такі інтервали:

1) повні — тривалість пауз гарантує відновлення працездатності до початку виконання чергової вправи (використовують для розвитку швидкісних можливостей та при засвоєнні нових технічних прийомів);

2) неповні — повторне виконання вправ здійснюється у момент, коли працездатність, хоча ще і не відновилась, але близька до того рівня, який був перед початком виконання попередньої вправи; неповні інтервали складають приблизно 60—70% часу, необхідного для відновлення працездатності (використовують для одночасного розвитку витривалості та швидкісних можливостей, а також при вдосконаленні технічних прийомів в умовах максимально наближених до реальних обставин оперативно-службової діяльності);

3) скорочені — повторне виконання вправи проводиться у фазі значного зниження працездатності (використовують для розвитку спеціальної витривалості, а також для вдосконалення технічних прийомів в умовах значної втоми);

4) подовжені — вправи повторюються через проміжок часу, що в 1,5—2 рази перевищує тривалість відновлення працездатності (використовують для розвитку швидкісних можливостей та при засвоєнні нових технічних прийомів).

Самоконтрольпрості прийоми, які використовують для самостійного нагляду за змінами у стані власного здоров’я і фізичного розвитку, які відбуваються під впливом занять фізичними вправами.
Тема 3. Розвиток фізичних якостей

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка