Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття



Скачати 362.03 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір362.03 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичній нараді кафедри

_________________________

Завідувач кафедри

______________ _______________

«______»_____________200 ___ р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів

при підготовці до практичного заняття

Навчальна дисципліна

Внутрішня медицина

Модуль №




Змістовий модуль

Професійні хвороби

Тема заняття

ВІБРАЦІЙНА ХВОРОБА. нейросенсорна туговухість

Курс

5

Факультет

Медичний №2

Вінниця – 2010
Актуальність проблеми.

Серед професійних захворювань вібраційна хвороба все ще посідає одне з перших місць і частіше зустрічається у тих, хто працює в металообробній, машинобудівній, металургійній, будівельній, авіа- та суднобудівній, гірничодобувній промис ловості, у сільському господарстві, на транспорті та в багатьох інших галузях народного господарства. В умовах виробництва вплив вібрації часто поєднується з патологічною дією шуму.



В Україні вібраційна хвороба найчастіше розвивається у представників таких професій: обрубувачі, бурильники, рубачі, вибійники (вплив низькочастотної локальної вібрації), клепальники, полірувальники, шліфувальники, заточувальники (вплив високочастотної локальної вібрації), водії важких землерийних машин (вплив загальної вібрації). Шум як несприятливий фактор виробничого середовища діє на випробувачів моторів, клепальників, обрубувачів, котельників, пілотів, ткаль, прядильників, механізаторів сільського господарства, робітників ремонтних майстерень.

Навчальні цілі:

  • Засвоїти патогенез вібраційної хвороби, механізм розвитку основних її синдромів.

  • Оволодіти методом опитування та огляду хворих вібраційною хворобою.

  • Навчитися виявляти симптоми захворювання, групувати їх у синдроми.

  • Класифікувати вібраційну хворобу за рубриками.

  • Навчитися застосовувати додаткові методи обстеження для підтвердження діагнозу, визначення ступеня ураження.

  • Засвоїти принципи та способи лікування вібраційної хвороби.

  • Ознайомитися з експертизою стійкої непрацездатності у хворих з вібраційною хворобою.

  • Вивчити засоби профілактики захворювання.

  • Засвоїти патогенез професійної нейросенсорної туговухості.

  • Навчитися виявляти симптоми захворювання

  • Оволодіти класифікацією захворювання

  • Засвоїти принципи та способи лікування НСТ.

  • Ознайомитися з експертизою стійкої непрацездатності у хворих з НСТ

  • Вивчити засоби профілактики захворювання


Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

Студент повинен знати:

  • Визначення вібраційної хвороби

  • Професії, у представників яких може виникнути вібраційна хвороба.

  • Патогенез вібраційної хвороби, механізм розвитку основних її синдромів

  • Клініка вібраційної хвороби, основні симптоми та синдроми

  • Класифікація захворювання

  • Особливості перебігу вібраційної хвороби, що виникла від дії загальної вібрації

  • Особливості перебігу вібраційної хвороби, що виникла від дії локальної вібрації

  • Засоби лікування вібраційної хвороби

  • Експертизу стійкої втрати працездатності

  • Особливості патологічного впливу шуму

  • Класифікацію професійної НСТ

  • Клінічні прояви НСТ

  • Можливості діагностикиНСТ

  • Принципи лікування та профілактики захворювання

  • Експертизу непрацездатності


Студент повинен вміти:

  • Зібрати анамнез, зокрема, професійний, провести огляд хворого з вібраційною хворобою

  • Розпізнати симптоми вібраційної хвороби та групувати їх в синдроми;

  • Скласти план обстеження пацієнта

  • Призначити лікування хворому з разними варіантами та стадіями вібраційної хвороби

  • Запропонувати заходи профілактики захворювання.

  • Провести експертизу стійкої втрати працездатності хворого з вібраційною хворобою.

  • Зібрати анамнез, зокрема, професійний, провести огляд хворого з НСТ

  • Розпізнати порушення слуху та виявити загальні симптоми у хворого з НСТ;

  • Скласти план обстеження пацієнта

  • Призначити лікування хворому з НСТ

  • Запропонувати заходи профілактики захворювання.

  • Провести експертизу стійкої втрати працездатності хворого з НСТ.

Зміст теми.

Вібраційна хвороба — професійне захворювання, спричинене впливом вібрації. Цю патологію Лоріга описав уперше в 1911 р. як синдром мертвих пальців у каменярів, а в 1955 р. вона одержала назву вібраційна хвороба.

Основним фактором, що призводить до розвитку захворювання, є вібрація. Як фізичне явище вібрація є механічним коливальним рухом, який повторюється через певні проміжки часу. Виокремлюють локальну вібрацію, яка діє переважно на руки працюючого під час роботи з віброінструментом, і загальну вібрацію, яка впливає на весь організм.



Патогенез.

Вібраційна хвороба ґрунтується на складному механізмі нервових і рефлекторних порушень, які призводять до розвитку вогнищ застійного збудження і до стійких наступних змін як у рецепторному, так і в різних відділах центральної нервової системи. Вважають, що вібраційна хвороба є своєрідним ангіотрофоневрозом, при якому спостерігається спазм дрібних і великих судин. Останніми роками отримано дані, які свідчать про те, що в патогенезі судинних змін при вібраційній хворобі беруть участь:



  • порушення механізмів мембранного транспорту кальцію з підвищенням базальної концентрації останнього в непосмугованих м'язових клітинах кровоносних судин;

  • зростання швидкості як активного, так і пасивного транспортування калію;

  • зміна властивостей примембранного спектрин-актинового комплексу, зниження кількості цитоскелетних білків еритроцитів — спектрину й актину;

  • накопичення первинних і вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів та інактивація ферментів антиоксидантного захисту.

У генезі трофічних порушень, що розвиваються при цьому захворюванні, суттєву роль відіграють зміни мікроциркуляції, реологічних властивостей крові, порушення надходження й утилізації кисню.

Клініка.

Через те що прояви вібраційної хвороби багатогранні і поліморфні, дотепер залишається актуальною класифікація Є.Д. Андреєвої-Галаніної і В.Г. Артамонової, в якій розглянуто різні її форми, зумовлені дією локальної і загальної вібрацій.



Виокремлено сім синдромів захворювання: ангіодистонічний, ангіоспастичний, синдром вегетативного поліневриту, невриту, вегетоміофасциту, вестибулярний, діенцефальний з нейроциркуляторними порушеннями.

Клініка вібраційної хвороби складна, вона вирізняється варіабельністю. Захворювання розвивається поступово, тому тривалий час хворі можуть не звертатися до лікарів через удаване поліпшення стану під час роботи.

Клінічна симптоматика будь-якої форми вібраційної хвороби складається із нейросудинних порушень, порушень з боку нервово-м'язових систем, опорно-рухового апарату, змін обміну речовин, може зумовлюватися характером дії вібрації.

Вібраційна хвороба, зумовлена впливом локальної вібрації

Згідно з чинною класифікацією ця форма вібраційної хвороби характеризується трьома ступенями тяжкості:

І — початкові прояви: 1) периферійний ангіодистонічний индром верхніх кінцівок, у тому числі з рідкими ангіоспазмами Іальців; 2) синдром сенсорної (вегетативно-сенсорної) полінев-опатії верхніх кінцівок.

II — помірно виражені прояви: \) периферійний ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок з частими ангіоспазмами пальців; 2) синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок: а) з частими ангіоспазмами пальців; б) зі стійкими вегетативно-трофічними порушеннями на кистях; в) з дистрофічними


порушеннями опорно-рухового апарату верхніх кінцівок і плечового пояса (міофіброз, періартроз, артроз); г) з шийно-плечовою плексопатією; ґ) з церебральним ангіодистонічним синдромом;

III — виражені прояви: 1) синдром сенсомоторної поліневропатії верхніх кінцівок; 2) синдром енцефалополіневропатії;3) синдром поліневропатії з генералізованим акроангіоспазмом.


Початкові прояви хвороби перебігають у вигляді периферійного ангіодистонічного синдрому або синдрому сенсорної поліневропатії кистей. Захворювання починається поволі з минущої парестезії. Хворі скаржаться на відчуття затерплості,
поколювання, повзання комах, ниючий біль у дистальних відділах верхніх кінцівок, підвищену мерзлякуватість пальців кистей. Біль і парестезії відзначаються лише в стані спокою, після роботи і вночі. Крім того, ці самі прояви з'являються внаслідок
охолодження, зміни атмосферного тиску, під час виконання важкої фізичної роботи. Після тривалих перерв у роботі неприємні відчуття у верхніх кінцівках зникають.

У хворих з цією стадією вібраційної хвороби можуть спостерігатися такі симптоми: ціаноз, гіпотермія кистей рук, гіпергідроз, іноді сухість долоней, їхня мармуровість. Усе це свідчить про порушення периферійного кровообігу в кистях; ці симптоми непостійні. Периферійний ангіодистонічний синдром може супроводжуватися побілінням пальців унаслідок загального або місцевого охолодження. Акроангіоспазми розвиваються або на обох кистях одночасно, або спочатку на тій, яка найбільше підлягає впливу вібрації. Уперше вони з'являються звичайно в холодний період року після загального переохолодження: раптове побіління кінчиків одного або декількох пальців (крім першого) триває кілька хвилин, потім змінюється ціанозом (стадія ангіогіпотонії), що може супроводжуватися парестезією. Якщо процес прогресує, ангіоспазми можуть поширюватись і на інші фаланги пальців, з'являтися на другій верхній кінцівці. На початковій стадії захворювання синдром Рейно виникає рідко (близько 1 —2 разів на місяць).

Знижується сприймання вібраційної і больової чутливості. При початкових проявах вібраційної хвороби може розвинутися гіперестезія пальців, яка змінюється гіпестезією. Зона зниження чутливості поступово поширюється на кисть і передпліччя. Трофічні порушення на цій стадії захворювання обмежуються стертістю пальцевого малюнка і гіперкератозом долоней.

Периферійний ангіодистонічний синдром є, по суті, клінічним проявом вегетативної поліневропатії верхніх кінцівок. У разі посилення болю і парестезії в дистальних відділах верхніх кінцівок, розширення зони гіпестезії за межі кисті діагностують синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок.



Помірно виражені прояви хвороби характеризуються більш вираженою інтенсивністю болю і парестезії в верхніх кінцівках, появою поліартралгії, підвищеною мерзлякуватістю кистей, збільшенням частоти розвитку акроангіоспазму. Біль і парестезії в дистальних відділах верхніх кінцівок стають тривалішими протягом доби і досить стійкими. Вони посилюються після роботи і вночі, порушують сон, змушують хворих змінювати положення в ліжку, терти руки серед ночі. Під час відпустки або лікування ці неприємні відчуття в верхніх кінцівках звичайно зменшуються, але зовсім не зникають.

Зростає вираженість периферійних вегетативно-судинних, сенсорних і трофічних порушень. Вранці у хворих з'являються набряклість, тугорухомість пальців, які разом з болем і парестезією звичайно зникають або значно зменшуються після початку роботи. Холодовий ангіоспазм пальців легко розвивається після миття рук холодною водою, а іноді й спонтанно. Напад ангіоспазму може охопити всі пальці, його тривалість зростає до 30 — 40 хв. Він завершується ангіогіпотонією з больовою реакцією і тривалим (1 — 2 год) ціанозом пальців. При цьому спазм капілярів змінюється їхньою атонією.

Периферійні вегетативно-судинні порушення на цій стадії самостійно не розвиваються, лише в складі синдрому вегетативно-сенсорної поліневропатії. Спостерігають подальше підвищення порогу вібраційної чутливості, зниження поверхневої чутливості не лише в дистальних, а й у проксимальних відділах кінцівок. Іноді зона гіпестезії поширюється на грудну клітку, голову.

За наявності стійкої набряклості пальців, тугорухомості й помірно вираженої їхньої згинальної контрактури, деформації міжфалангових суглобів, гіперкератозу долоней, зміни форми і живлення нігтів ставлять діагноз синдрому стійких вегетативно-трофічних порушень. При цьому нігтьові пластинки можуть мати вигляд годинникових скелець, нерідко вони стовщені або стоншені, тьмяні.

Дистрофічні порушення в тканинах опорно-рухового апарату верхніх кінцівок і плечового пояса проявляються також у вигляді міалгії і міозиту м'язів-розгиначів кисті і пальців, надлопаткових та інших м'язів, періартрозу і деформівного артрозу ліктьового, плечового і міжфалангових суглобів.

З боку центральної нервової системи спостерігається неврозоподібний синдром з вегетативною дисфункцією в легкій формі. У міру розвитку захворювання у хворих посилюється дратівливість, втомлюваність, головний біль, порушення сну, кардіалгія, з'являються запаморочення, лабільність пульсу і артеріального тиску.

Отже, для вібраційної хвороби II ступеня найхарактернішими є поглиблення клінічних проявів синдрому вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок з поширенішим зниженням поверхневої чутливості, значно вираженим периферійним ангіодистонічним синдромом, стійкими вегетативно-трофічними порушеннями на кистях, частими ангіоспазмами пальців кистей, розвитком міофібродистрофічного синдрому.

Виражені прояви нині зустрічаються дуже рідко. У таких хворих формується синдром сенсомоторної поліневропатії верхніх кінцівок з посиленням болю і парестезій, появою слабості в руках. При цьому виявляються гіпотрофія м'язів кистей, передпліч, зниження сухожилкових рефлексів.

У деяких хворих може спостерігатися генералізація ангіоспазму та поява його на пальцях стоп. У таких випадках діагностують синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії з генералізованими акроангіоспазмами.

Треба наголосити, що клінічна картина сучасних форм вібраційної хвороби, зумовленої впливом локальної вібрації, ґрунтується на початкових проявах хвороби і симптоматики, їх можна розглядати як перехід від початкових до помірно-виражених проявів. Крім того, можуть виявлятися симптоми вісцеральної патології, такі як зміна артеріального тиску з переважанням гіпертензії, функціональні порушення діяльності травних залоз, дискінезія шлунка, кишок, жовчовивідних шляхів, порушення балансу вітамінів, а також вуглеводного, білкового, мінерального обміну. Вважають, що ці зміни мають рефлекторний характер і зумовлені порушенням ендокринної та вегетативної регуляції.

Вібраційна хвороба, спричинена впливом загальної вібрації

Класифікація. Виділяють три ступені тяжкості патологічного процесу:



  1. початкові прояви: 1) ангіодистонічний синдром (церебральний або периферійний); 2) вегетативно-вестибулярний синдром; 3) синдром сенсорної (вегетативно-сенсорної) поліневропатії нижніх кінцівок;

ІІ — помірно виражені прояви: 1) церебрально-периферійний
ангіодистонічний синдром; 2) синдром сенсорної (вегетативно-
сенсорної) поліневропатії в поєднанні з: а) полірадикулярними
порушеннями (синдром полірадикулоневропатії; б) вторинним
попереково-крижовим корінцевим синдромом (унаслідок остео
хондрозу поперекового відділу хребтового стовпа); в) функціональ
ними порушеннями нервової системи (синдром неврастенії);

III — виражені прояви: 1) синдром сенсомоторної поліневропатії; 2) синдром дисциркуляторної енцефалопатії в поєднанні з периферійною невропатією (синдром енцефало-поліневропатії).



Клініка.

На початковій стадії захворювання хворі скаржаться на головний біль, дратівливість, втомлюваність, порушення сну. При цьому спостерігається лабільність пульсу й артеріального тиску, хоча й переважає гіпертензія, пітливість, порушення дермографічної реакції. Все це свідчить про розвиток церебрального ангіодистонічного синдрому. Водночас із цим синдромом спостерігають прояви периферійного ангіодистонічного синдрому, для якого характерні непостійні й помірно виражені парестезія та біль у нижніх кінцівках, іноді судоми литкових м'язів. Під час огляду виявляють ціаноз або мармуровість, гіпотермію стоп, гіпергідроз підошов, зниження сприймання вібраційної і больової чутливості на пальцях стоп. Якщо наявні посилення болю і парестезії в стопах, вираженість периферійних вегетативно-судинних порушень, зниження поверхневої чутливості за поліневротичним типом переважно в дистальних відділах нижніх кінцівок, йдеться про синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії нижніх кінцівок.

При розвитку II ступеня хвороби виявляють помірно виражені прояви синдрому вегетативно-сенсорної поліневропатії нижніх кінцівок. У деяких випадках аналогічні симптоми з'являються і в кистях. Водночас з вегетативно-сенсорною поліневропатією розвивається вторинний попереково-крижовий синдром унаслідок остеохондрозу поперекового відділу хребтового стовпа.

Виражені прояви (III ступінь) хвороби зустрічаються дуже рідко. Для цієї стадії хвороби характерна сенсомоторна поліневропатія (біль і слабість у нижніх кінцівках під час ходьби, зниження сили і гіпотрофія окремих м'язів гомілки і стоп, болючість нервових стовбурів під час пальпації).

Вібраційна хвороба, спричинена комбінованим впливом загальної і локальної вібрації

Класифікація. Виділяють три ступені захворювання:

I — початковий;

II — функціональний;

III — виражених проявів.

Клініка.

Захворювання починається поступово. Хворі скаржаться на головний біль, запаморочення, підвищену дратівливість, загальне нездужання, швидку втомлюваність, ниючий біль, оніміння, парестезії у нижніх кінцівках. Можуть бути напади побіління пальців стоп. Захворювання на цій стадії (початкова) проявляється у вигляді неврастенічного синдрому з явищами вегетативної дисфункції, має компенсований характер, і після припинення контакту з вібрацією працездатність хворого поновлюється.

Надалі головний біль стає постійним, зростає збудженість, з'являється плаксивість. Періодично виникають вегетативні кризи: нудота, короткочасний провал пам'яті, запаморочення, підвищена загальна пітливість. Шкіра стає блідою, з'являються блиск в очах, розширення зіниць, напруження м'язів, підвищення температури тіла. Напад закінчується профузним потовиділенням з подальшим розвитком прострації. Ця стадія (функціональна) характеризується розвитком загальних ангіодистонічних явищ із вегетативними кризами, лабільністю серцево-судинної системи, вегетативно-сенсорною поліневропатією кінцівок. Спостерігається виражений астенічний синдром.

На пізніх стадіях захворювання знижується пам'ять, порушується сон, формується діенцефальний синдром (схуднення, анорексія, різка астенія, мікроорганічна симптоматика ураження стовбурового відділу головного мозку і гіпоталамічної ділянки), спостерігають зміни з боку серцево-судинної системи (брадикардія, артеріальна гіпертензія). Ця стадія (виражених проявів) має низку особливостей: головний біль стає постійним.

Кризи з короткочасною непритомністю стають частішими, розвивається вегетативно-сенситивна поліневропатія кінцівок, енцефалополіневропатія і діенцефальний синдром.

Лікування.

Етіологічний принцип лікування пацієнтів з вібраційною хворобою ґрунтується на звільненні (тимчасово на період лікування або постійно у випадках відсутності терапевтичного ефекту) від роботи за умов впливу вібрації та інших несприятливих факторів виробничого середовища.

Серед загальнозміцнювальних і лікувально-профілактичних заходів заслуговує на увагу аеро-, геліо-, гідротерапія із застосуванням природних факторів зовнішнього середовища: повітряні ванни, дозоване сонячне опромінювання, купання у відкритих водоймах улітку.

Щодо спеціальних лікувально-профілактичних заходів, то треба рекомендувати вітамінотерапію (вітаміни С, В,, РР, В12), ультрафіолетове опромінювання, препарати, які підвищують неспецифічну реактивність організму.

Для проведення патогенетичної терапії застосовують препарати холінолітичної дії, гангліоблокатори, голковколювання. Серед холінолітиків ефект дають спазмолітин, амізил; серед гангліо-блокаторів — пахікарпіну гідройодид, бензогексоній, гексаметон. Ефективнішими є поєднання гангліоблокаторів, холінолітиків із препаратами, які здатні розширювати судини (нікотинова кислота, папаверину гідрохлорид). Сьогодні отримано нові дані щодо позитивного результату від призначення антагоністів кальцію в комплексній терапії вібраційної хвороби. Використання антагоністів кальцію, насамперед групи ніфедипіну (коринфар, кордафен по 10 мг 3 рази на день протягом 3 тиж), і особливо коринфару та унітіолу (5 % розчин по 5 мл, 10 ін'єкцій) сприяє швидкому поліпшенню стану хворих, що супроводжується ослабленням болю, акропарестезій у кистях, зникненням вазоспастичних атак, ранішою появою відчуття тепла в кистях рук, поліпшенням сну. Одночасно з цим нормалізуються структурно-функціональний стан мембран еритроцитів, показники периферійної та центральної гемодинаміки, реологічних властивостей крові.

Щодо фізичних методів лікування рекомендують іонофорез 5 % розчину новокаїну на кисті; діатермію на шийні вузли; ультрафіолетове опромінювання на шийні вузли; застосування дво- і чотирикамерних гальванічних ванн.

Проводять спінальну блокаду 0,25 % розчином діфацилу в поєднанні з новокаїном, ультрафіолетове опромінювання на рівні сегментів С34 і В56, починаючи з 2 —3 біодоз, збільшуючи до 3 — 4; курс 7 — 8 сеансів. Показано також санаторно-курортне лікування сірководневими, азотно-термальними, радоновими ваннами, грязелікування аплікаціями (37 —38°С); раціональне харчування.



Експертиза працездатності.

При захворюванні І ступеня хворих тимчасово (на 1 міс) переводять на роботу, не пов'язану з дією вібрації (з видачею листка професійної непрацездатності в разі зниження заробітку). Якщо при зміні роботи різко знижується кваліфікація працюючого, рішенням лікарсько-експертної комісії визначається відсоток втрати працездатності на період перекваліфікації (один рік).

Так само вирішують питання і при вібраційній хворобі І—II ступеня. Тільки для закріплення стійкого ефекту таких хворих переводять на роботу, не пов'язану з дією вібрації терміном на 2 міс.

Лікування хворих з II ступенем захворювання проводять у стаціонарі з наступним переведенням для закріплення результатів лікування на 1—2 міс на роботу, що не пов'язана з впливом вібрації та охолодженням. За різкого зниження кваліфікації в разі зміни роботи хворі можуть бути направлені на експертні комісії для визначення ступеня втрати працездатності на період перекваліфікації (1—2 роки).

Хворі з вібраційною хворобою III ступеня, як правило, обмежено працездатні, їм визначають відсоток втрати професійної працездатності або групу інвалідності (III) внаслідок професійного захворювання.

Хворі на вібраційну хворобу І ступеня від впливу загальної вібрації не втрачають працездатності. Вони проходять лікування, а потім для закріплення його результатів їх переводять на 1—2 міс на роботу, що не пов'язана із впливом вібрації і інтенсивного шуму, з видачею листка непрацездатності.

При вираженості патологічних змін II ступеня потрібне раціональне працевлаштування з визначенням ступеня втрати працездатності на період перекваліфікації (один рік).

Для хворих з вібраційною хворобою III ступеня характерно зниження і професійної, і загальної працездатності, їм може бути встановлена III або II група інвалідності внаслідок професійного захворювання.



Профілактика.

Технічні заходи — зменшення вібрації у джерелі її утворення, застосування різних амортизаційних засобів; забезпечення нормальних мікрокліматичних умов у приміщеннях, де ведеться робота з вібраційними інструментами й устаткуванням; гігієнічне нормування рівня вібрації; організація режиму праці за мінімального контакту тих, хто працює, з вібрувальним устаткуванням.

Рекомендують проведення гідропроцедур — ванни для кистей з водою температури 37°С в поєднанні з самомасажем; ультрафіолетове опромінювання в суберитемних дозах переважно шийної ділянки; гімнастика; регулярні медичні огляди.

ПРОФЕСІЙНА ПАТОЛОГІЯ, ЗУМОВЛЕНА ВПЛИВОМ ШУМУ

Шум — це безладне поєднання звуків, тобто механічних коливань у зоні частот від 20 Гц до 16 кГц, які сприймаються слуховим аналізатором.



Патогенез.

До 60-х років XX ст. вважали, що шум спричинює ураження лише слухового аналізатора. Було встановлено, що в основі професійної приглухуватості лежать деструктивні зміни як у волоскових клітинах спірального (кортієвого) органа, так і в спіральному ганглії та у волокнах кохлеарного нерва. І лише в останні два десятиліття було доведено можливість неспецифічної дії шуму на організм, яка проявляється порушенням функціонального стану нервової і серцево-судинної систем.

Спочатку уражуються волоскові клітини завитка, які сприймають звуки високих тонів. Якщо відбувається подальший вплив шуму, до патологічного процесу залучаються опорні фалангові зовнішні клітини (клітини Дейтерса) і внутрішні волоскові клітини. Зменшується кількість нервових волокон зовнішніх волоскових клітин. Клітини спірального вузла мають вигляд здавлених і кількість їх зменшується. При професійній приглухуватості уражується звукосприймальний апарат (спіральний орган і сплетення волокон завиткової частини присінково-завиткового нерва навколо волоскових клітин), тобто професійне зниження слуху належить до перцептивної приглухуватості.

Треба мати на увазі, що в розвитку патології присінково-завиткового органа суттєву роль відіграють порушення нервової та серцево-судинної систем, зумовлені ними розлади крово-забезпечення і трофіки тканин. Під впливом інтенсивного і тривалого шуму збудження із слухового центра передається на сітчасту субстанцію і ретикулярну формацію.

Високочастотний шум переноситься суб'єктивно гірше і небезпечніше впливає на організм. Імпульсний шум вважають шкідливішим, ніж постійний.

Клініка.

У розвитку професійної приглухуватості виділяють чотири ступені втрати слуху. Професійна приглухуватість перебігає за типом кохлеарного невриту і характеризується повільним розвитком. Спочатку відзначають шум у вухах, який поступово стає інтенсивнішим і постійним. Під час дослідження за допомогою камертона або аудіометрії вже на ранніх стадіях відзначають зниження сприймання високих частот (4000 — 6000 Гц) і скорочення кісткової провідності. Поступово зниження слуху відбувається і на інших тонах, знижується рівень сприймання шепітної мови. Привертає до себе увагу погана чутність шепоту, в той час як чутність розмовної мови залишається доброю. Остання порушується лише за наявності значного стажу роботи в умовах впливу шумів (20 років і більше). Отоскопічна картина залишається без суттєвих змін.

Отже, хворі з професійною приглухуватістю / ступеня шепітну мову сприймають з відстані до 5 м і під час аудіометричного дослідження на звуковій частоті 4 кГц реєструють втрату слуху До рівня 50 дБ.

При // ступені (кохлеарний неврит з легким ступенем зниження слуху) шепітна мова сприймається з відстані до 4 м, наявне зниження слуху на звуковій частоті від 4 кГц до рівня 60 дБ.

При /// ступені (кохлеарний неврит з помірним ступенем зниження слуху) шепітна мова сприймається з відстані до 2 м, втрата слуху на звуковій частоті 4 кГц досягає рівня 65 дБ.

При ІУ ступені (кохлеарний неврит з значним зниження слуху) шепітна мова сприймається з відстані до 1 м або взагалі не сприймається, втрата слуху на звуковій частоті 4 кГц досягає рівня 70 дБ та більше

Процес має симетричний характер, тобто однаково вражаються обидва вуха. Поступово зявляються скарги на загальне нездужання, підвищену дратівливість та поганий сон, головний біль, запаморочення, відчуття звону або шуму у вухах. Більшість дослідників вважають, що під впливом тривалого та систематичного шуму формуються вегетативні порушення на загальному невротичному фоні та артеріальна гіпертензія.

Діагностика.

Діагноз кохлеарного невриту встановлюють на підставі професійного маршруту, санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, вивчення скарг хворого, анамнезу захворювання і життя, інструментального дослідження слухового вестибулярного аналізаторів. Для професійної приглухуватості характерні: поступовий розвиток процесу; здебільшого наявність кореляції між порушенням функції центральної нервової системи та низки інших органів і систем зі змінами слухової чутливості; наявність аналогічних випадків захворювання серед робітників цієї професійної групи; відсутність в анамнезі вказівок на початок цього захворювання в період, що передував контактові з професійними шкідливими факторами; втрата слуху, яка настає внаслідок ураження внутрішнього вуха і характеризується одночасним зниженням повітряної і кісткової провідності.



Лікування.

Враховуючи особливість клінічного прояву синдромів, зумовлених дією шуму, необхідно диференційовано підходити до вибору терапевтичних заходів. Це стосується, насамперед, загальнозміцнювальної терапії, організації регулярного харчування, режиму сну, обов'язкового перебування на повітрі протягом 1—2 год кожного дня. Із медикаментозних засобів рекомендують застосовувати броміди, еленіум, тріоксазин, амізил, а також глютамінову кислоту та рутин, залежно від вираженості супутнього синдрому і кохлеарного невриту. Для загальнозміцнювальної дії рекомендують аскорбінову ислоту в дозах до 300 — 500 мг, комплекс вітамінів групи В. При ангіодистонічному синдромі показані спазмолітичні засоби гангліоблокатори (броміди, аміназин, мепротан у поєднанні з ензогексонієм, пентаміном).

У разі розвитку у хворого нейроциркуляторної дистонії за гіпертонічним типом показано призначення бромідів, валеріани, іазепаму в комбінації зі спазмолітиками. Як нейротропні препарати призначають резерпін, раунатин, які порушують процеси зв'язку норадреналіну і дофаміну в депонуючих гранулах закінчень післягангліонарних симпатичних волокон, запобігають депонуванню циркулюючого в крові норадреналіну, чинять транквілізивну і нейролептичну дію.

Із фізичних методів лікування застосовують гальванізацію за методом Щербака, дарсонвалізацію, УВЧ на синокаротидну зону. Для проведення бальнеотерапії рекомендують соляно-хвойні, вуглекислі, сірководневі ванни.

Для лікування невритів слухових нервів застосовують дибазол, нікотинову кислоту, атропіну сульфат, тропацин.

Із фізіотерапевтичних методів позитивний результат справляє діатермія на зону соскоподібних відростків, грязьові аплікації на ділянку вуха.



Експертиза працездатності.

При невриті з легким зниженням слуху працездатність хворого зазвичай зберігається. Необхідні динамічний лікарський нагляд, проведення амбулаторного лікування з відвідуванням санаторію-профілакторію.

При кохлеарному невриті з помірним ступенем зниження слуху кваліфікованого працівника зі значним професійним стажем також можна залишити на попередній роботі під ретельним наглядом з проведенням амбулаторного лікування. У випадках, якщо переважають загальні порушення, згідно з професійним лікарняним листком доцільне переведення на іншу роботу, не пов'язану з впливом шуму. Однак молодим особам із незначним стажем, а також некваліфікованим працівникам і особам, які підлягають дії імпульсного шуму, особливо в разі швидкого прогресування процесу, необхідно рекомендувати раціональне працевлаштування, не пов'язане з дією шуму.

При кохлеарному невриті зі значним ступенем зниження слуху показане раціональне працевлаштування, не пов'язане з впливом шуму. В усіх цих випадках, якщо раціональне працевлаштування неможливе без зниження кваліфікації, хворих належить направити на експертні комісії для визначення групи інвалідності професійного характеру.



Профілактика.

Введення в слухові ходи різних заглушок, вати, протишумових вкладишів типу "Беруши"; застосування навушників, шлемів; проведення попередніх та періодичних медичних оглядів.



Тести початкового рівня знань

1. Вібраційна хвороба це:

А. Професійне захворювання, спричинене впливом вібрації

Б. Професійне захворювання спричинене патологічним впливом шуму

В. Професійне захворювання спричинене патологічним впливом електромагнітних хвиль

Г. Професійне захворювання спричинене патологічним впливом лише локальної вібрації

Д. Професійне захворювання спричинене патологічним впливом лише загальної вібрації



2. Скільки синдромів виділено у процесі перебігу захворювання?

А.5


Б. 7

В. 2


Г. 3

Д.8


3. У структурі ВХ виділяють такі синдроми, крім:

А. Ангіодистонічний

Б. Ангіоспастичний

В. Диспептичний

Г. Вегетативного поліневриту

Д. Діенцефальний з нейроциркуляторними порушеннями



4. За сучасною класифікацією ВХ поділяють на:

А. 4 стадії

Б. 2 ступені важкості

В. 3 ступені важкості

Г. 2 стадії

Д. 5 стадій



5. У клініці початкових проявів ВХ від локальної вібрації основним є:

А. Периферійний ангіодистонічний синдром

Б. Діенцефальний синдром

В. Вестибулярний

Г. Бронхообструктивний

Д. Гіпертензивний



1. У структурі ВХ виділяють такі синдроми, крім:

А. Ангіодистонічний

Б. Ангіоспастичний

В. Вестибулярний

Г. Бронхообструктивний

Д. Діенцефальний з нейроциркуляторними порушеннями



2. Хворі з професійною НСТ ІІ ступеня чують шепітну мову з відстані:

А. Більше 5 метрів

Б. До 5 метрів

В. До 4 метрів

Г. До 2 метрів

Д. До 1 метра або взагалі не сприймається



3. Виділяють наступні форми ВХ, крім:

А. ВХ, спричинена впливом загальної вібрації

Б. ВХ, спричинена впливом локальної вібрації

В. ВХ, спричинена впливом вираженої вібрації

Г. ВХ, спричинена комбінованим впливом загальної та локальної вібрації

4. У розвитку професійної НСТ виділяють:

А. 2 ступені втрати слуху

Б. 3 ступені втрати слуху

В. 4 ступені втрати слуху

Г. 5 ступенів втрати слуху

Д. 6 ступенів втрати слуху



5. Хворі з професійною НСТ І ступеня чують шепітну мову з відстані:

А. Більше 5 метрів

Б. До 5 метрів

В. До 4 метрів

Г. До 2 метрів

Д. До 1 метра або взагалі не сприймається



1. У структурі ВХ виділяють такі синдроми, крім:

А. Ангіодистонічний

Б. Вестибулярний

В. Нефротичний

Г. Вегетативного поліневриту

Д. Діенцефальний з нейроциркуляторними порушеннями



2. Хворі з професійною НСТ ІІІ ступеня чують шепітну мову з відстані:

А. Більше 5 метрів

Б. До 5 метрів

В. До 4 метрів

Г. До 2 метрів

Д. До 1 метра або взагалі не сприймається



3. Експертиза працездатності при ВХ І ступеня.

А. Тимчасове переведення на роботу терміном на 1 місяць, не повязану з вібрацією

Б. Тимчасове переведення на роботу терміном на 2 місяці, не повязану з вібрацією

В. Встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок загального захворювання

Г. Встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок професійного захворювання

4. У якості медикаментозної терапії у хворих на ВХ використовують:

А. Бета-адреноблокатори

Б. Антагоністи кальцію

В. Нітрати

Г. Інгібітори АПФ

Д. Венотоніки

5. Експертиза працездатності при ІУ ступені професійної НСТ:

А. Працездатність збережена, необхідний динамічний лікарський нагляд

Б. Доцільне переведення на іншу роботу, не повязану з впливом шуму без пониження ступеня кваліфікації працівника

В. Визначення групи інвалідності внаслідок професійного захворювання



1. У структурі ВХ виділяють такі синдроми, крім:

А. Ангіодистонічний

Б. Нефритичний

В. Вегетоміофасциту

Г. Вегетативного поліневриту

Д. Діенцефальний з нейроциркуляторними порушеннями



2. Хворі з професійною НСТ ІУ ступеня чують шепітну мову з відстані:

А. Більше 5 метрів

Б. До 5 метрів

В. До 4 метрів

Г. До 2 метрів

Д. До 1 метра або взагалі не сприймається



3. Експертиза працездатності при ВХ ІІ ступеня.

А. Тимчасове переведення на роботу терміном на 1 місяць, не повязану з вібрацією

Б. Тимчасове переведення на роботу терміном на 2 місяці, не повязану з вібрацією

В. Встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок загального захворювання

Г. Встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок професійного захворювання

4. У якості медикаментозної терапії у хворих на ВХ використовують:

А. Блокатори протонної помпи

Б. Гангліоблокатори

В. Нітрати

Г. Інгібітори АПФ

Д. Венотоніки



5. Експертиза працездатності при ІІІ ступені професійної НСТ:

А. Працездатність збережена, необхідний динамічний лікарський нагляд

Б. Доцільне переведення на іншу роботу, не повязану з впливом шуму без пониження ступеня кваліфікації працівника

В. Визначення групи інвалідності внаслідок професійного захворювання



1. У структурі ВХ виділяють такі синдроми, крім:

А. Ангіодистонічний

Б. Гострий коронарний

В. Ангіоспастичний

Г. Вегетативного поліневриту

Д. Діенцефальний з нейроциркуляторними порушеннями



2. Експертиза працездатності при ІІ ступені професійної НСТ:

А. Працездатність збережена, необхідний динамічний лікарський нагляд

Б. Доцільне переведення на іншу роботу, не повязану з впливом шуму без пониження ступеня кваліфікації працівника

В. Визначення групи інвалідності внаслідок професійного захворювання



3. Експертиза працездатності при ВХ ІІІ ступеня.

А. Тимчасове переведення на роботу терміном на 1 місяць, не повязану з вібрацією

Б. Тимчасове переведення на роботу терміном на 2 місяці, не повязану з вібрацією

В. Встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок загального захворювання

Г. Встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок професійного захворювання

4. У якості медикаментозної терапії у хворих на ВХ використовують:

А. Бета-адреноблокатори

Б. холінолітики

В. Нітрати

Г. Блокатори рецепторів до АІІ

Д. Венотоніки



5. Профілактика НСТ полягає у проведенні таких заходів:

А. Використання різноманітних заглушок, вкладишів типу «Беруши»

Б. Застосування навушників, шлемів

В. Проведення попередніх медичних оглядів

Г. Проведення поточних періодичних медичних оглядів

Д. Застосування усіх вищенаведених заходів

«КРОК-2»

Задача №1

Чоловік 44 років скаржиться на періодичний головний біль, підвищення артеріального тиску, біль в ділянці серця ниючого характеру, біль та побіління кистей рук при зануренні у холодну воду, парестезії та оніміння верхніх кінцівок. Об’єктивно АТ-160/100 мм рт. ст. акцент ІІ тону над аортою, систолічний шум на верхівці серця. Позитивні симптоми «білої плями», Паля, позитивна холодова проба, гіпестезія на руках до середини передпліччя за поліневритичним типом. Який з діагнозів є найбільш ймовірним?

А. ІХС


Б. Гіпертонічна хвороба

В. синдром Рейно

Г. остеохондроз хребта з корінцевим синдромом

Д. вібраційна хвороба

Задача №2

Робітниця ткацького цеху, 53 років, стаж роботи 15 років, при проведенні періодичного медогляду пред’явила скарги на часті головні болі, поганий сон, поколювання в області серця, дратівливість, швидку стомлюваність, зниження слуху та шум у вухах. Протягом багатьох років рівень шуму перевищує ГДК на 10-15 дБ. Рік тому проходила курс лікування з приводу гіпертонічної хвороби. Вкажіть найбільш ймовірний діагноз:

А. енцефалопатія атеросклеротична

Б. гіпертонічна хвороба

В. неврастенія

Г. астеновегетативний синдром

Д. нейросенсорна приглухуватість

Задача №3

Чоловік 35 років, працював бульдозеристом. Скаржиться на головокружіння, головний біль на кінець робочого дня, затерпання пальців і болі в мязах ніг вночі. При обстеженні виявлено порушення больової і тактильної чутливості за периферичним типом, болючість литкових мязів, пульсація на судинах ніг збережена. Яке захворювання найбільш можливе у данному випадку?

Ф. облітеруючий атеросклероз

Б. хвороба Рейно

В. сирінгомієлія

Г. вегетативний поліневрит

Д. вібраційна хвороба

Задача №4

Забійник 49 років, профстаж 14 років, 75% робочого часу працює відбійним молотком, що генерує вібрацію 30-45 Гц. Скаржиться на болі й оніміння кистей, що турбують у період відпочинку, болі в ліктьових та променевозап'ясткових суглобах, у шийному відділі хребта, поганий сон, періодичні ниючі болі в області серця. Розвиток якого захворювання можна припустити на підставі скарг хворого?

А. деформуючий артроз ліктьових суглобів

Б. неврит ліктьового нерва

В. вібраційна хвороба

Г. остеохондроз шийного відділу хребта

Д. синдром Рейно

Задача №5

Шліфувальник комбайного заводу 50 років звернувся до цехового лікаря зі скаргами на загальну слабкість, затерпання кінцевих фаланг пальців і інтенсивний біль в них. Об’єктивно блідість шкіри пальців рук. При обстеженні – зниження больової, тактильної і температурної чутливості за типом високих рукавичок. Зі сторони інших органів і систем відхилень не було. Яке захворювання у шліфувальника найбільш вірогідне?

А. остеоартроз

Б. поліневрит

В. хвороба Рейно

Г. сирінгомієлія

Д. вібраційна хвороба

Задача №6

Швачка-мотористка, 46 років, звернулась в медико-санітарну частину швейної фабрики зі скаргами на болі в ділянці серця, загальну слабкість, зниження слуху, шум у вухах. Об’єктивно блідість шкіри, пульс 80/хв.. серцева діяльність ритмічна. АТ 120/85 мм рт. ст.

На аудіограмі виявлено зниження порогу слухової чутливості. Яке захворювання можливе у пацієнтки?

А. хвороба Рейно

Б. вібраційна хвороба

В. НЦД


Г. нейросенсорна приглухуватість

Д. порушення кісткової провідності

Задача №7

Хворий 38 років, протягом 13 років працює на заводі залізобетонних виробів. Робота пов’язана з дією загальної місцевої вібрації. Скаржиться на загальну слабкість та головний біль, оніміння кінцівок та запаморочення, періодичний біль в ділянці серця. Об’єктивно пульс 84/хв., ритмічний? АТ 150/100 мм рт. ст. Тони серця приглушені. Шкіра кінцівок холодна на дотик, на кистях ціанотична, при натискуванні залишаються білі плями. При пальпації мязів гомілки відмічається біль. Больова і тактильна, температурна чутливість знижена. ЕКГ ознаки гіпоксії міокарда. На рентгенограмі кісток гомілково-ступневих суглобів відмічається помірний остеопороз. Який найбільш ймовірний діагноз?

А. Міопатія

Б. Поліневрит

В. Вібраційна хвороба

Г. Нейроциркуляторна дистонія

Д. Фунікулярний мієлоз

Задача №8

Хворий Д. 40 років. Працює клепальщиком протягом 16 років. Турбують різкі болі в плечовому поясі, особливо в нічний час, пальці рук німіють та біліють при охолодженні , став дратівливим. Обєктивно кисті набряклі, холодні, ціанотичні. Різко знижені всі види чутливості (больова, температурна, вібраційна). При пробі на холод – симптом «мертвих пальців». Сухожильні та периостальні рефлекси живі. Рентгенологічно – остеопороз дрібних кісток пальців кисті. Встановіть попередній діагноз.

А. Вібраційна хвороба І ст.

Б. Вегетативно-сенсорна полінейропатія

В. Вібраційна хвороба ІІ ст.

Г. Вібраційна хвороба ІІ ст.

Д. Міофасцит

Задача №9

В клініку професійних хвороб поступив шліфувальник із скаргами на зниження слуху, шум у вухах, серцебиття, швидку втомлюваність. Виробляє металічні деталі на шліфувальному станку протягом 13 років. Відмічає зниження слуху протягом останніх 2 років. Встановлено діагноз: нейросенсорна приглухуватість. Для підтвердження професійного генезу захворювання повинен бути зроблений запит на санітарно-гігієнічну характеристику умов праці. Хто повинен її скласти?

А. Лікар СЕС

Б. Адміністрація підприємства

В. Начальник цеху

Г. Головний лікар МСЧ

Д. Інспектор з технічної безпеки

Задача №10

У хворого вібраційна хвороба від локального впливу вібрації ІІ ст, з синдромом вегето-сенсорної полінейропатії рук. Який з перелічених медикаментів недоцільно використовувати при лікуванні?

А. Вітамін РР

Б. Вітаміни В1, В2

В. Вітамін К

Г. Гангліоблокатори

Д. Спазмолітики

Задача №11

У заточниці машинобудівного заводу зі стажем роботи в контакті з локальною вібрацією 8 років, на протязі останнього року зявилися скарги на побіління пальців рук на холоді, заніміння їх по ночах. Запідозрено вібраційну хворобу. Який з перелічених засобів діагностики не є інформативним у даному ипадку?

А. Капіляроскопія

Б. Ангіографія

В. Реовазографія

Г. Термографія

Д. Альгезиметрія

Протокол клінічного розбору хворого.

Матеріали, необхідні для самопідготовки.

Ідентифікація симптомів ВХ та професійної НСТ, групування симптомів у синдроми з визначенням попереднього діагнозу.

Призначення плану обстеження. Оцінка отриманих результатів. Визначення заключного діагнозу. Призначення лікування з урахуванням конкретної клінічної ситуації. Екпертиза стійкої втрати працездатності.

Матеріали, необхідні для самопідготовки.

Професійні хвороби: Підручник: за ред. І.Ф.Костюка. – К.: Здоров'я, 2003. – 635с.

Професійні хвороби: Підручник: за ред. П.П. Кузів. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – 296с

Професійні хвороби: Підручник: за ред. В.П.Маленького. – Вінниця.: Нова книга, 2005. – 336с

Методичну розробку склала асистент Старжинська О.Л.

Затверджено на засіданні кафедри______________



Протокол №_________


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка