Методичні рекомендації для самопідготовки до практичних занять з



Сторінка1/8
Дата конвертації06.12.2016
Розмір1.14 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І. Пирогова

кафедра фармації

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для самопідготовки

до практичних занять з фармакології

для студентів ІІІ-IV курсу

фармацевтичного факультету

Вінниця-2008

"Ухвалено"

Методичною Радою

Фармацевтичного факультету

Вінницького національного медичного

університету ім. М.І.Пирогова

Протокол № 1 від 29.08.2008р.



Складачі: канд. мед. наук, доц. В.П. Бобрук,

докт. мед. наук, проф. Т.А.Германюк,

ас. О.М.Семененко,

ас. Т.І.Баланчук



Рецензенти: зав. кафедрою патологічної фізіології ВНМУ,

канд. мед. наук, доц. Т.М.Слободянюк

доц. кафедри фармакології мед. ф-ту,

канд. мед. наук Н.І.Волощук



Комп’ютерна верстка: Резнік Я.В.

Методичні рекомендації розраховані для студентів фармацевтичного факультету медичних вузів для самостійної підготовки до занять з фармакології.




Передмова
Сучасна фармакологія вітдтворює прогрес медико–біологічних і фармацевтичних наук. Раціональне використання лікарських препаратів, на сьогоднішній день, є однією з найбільш актуальних проблем сучасної медицини. Ліки — це головний інструмент у вирішенні важливої задачі: повернення здоров’я пацієнтові. Фармацевтичний ринок щороку поповнюється все новими лікарськими засобами, сотнями генериків з новими торговельними назвами у різноманітних лікарських формах.

Сьогодні провізор на високому професійному рівні бере активну участь у виконанні загальної стратегії медицини і фармації — підвищенні ефективності та безпечності застосування лікарських засобів.

Отже, головна мета при вивченні фармакології на фармацевтичному факультеті полягає в тому, щоб навчити студентів орієнтуватись у засобах лікування та профілактики захворювань за допомогою лікарських препаратів, а також підготувати провізора до інформаційної роботи з питань раціонального застосування ліків.

”Методичні рекомендації” окреслюють структуру і необхідний обсяг знань, яким має опанувати студент, в процесі підготовки до практичного заняття. В рекомендаціях представлені найбільш поширені сучасні класифікації лікарських засобів і наводиться найновіша номенклатура ліків – міжнародна (INN). Для всіх препаратів відображені їх синоніми (торговельні марки). Особлива увага надана фармакобезпеці кожної фармакологічної групи. В зв’язку з постійними змінами асортименту на світовому фармацевтичному ринку, певний акцент зроблений на питаннях фармакомаркетингу.


До уваги! Міжнародні назви (INN) лікарських препаратів починаються з маленької літери, поряд (в дужках) - з великої літери наводиться торговельна марка вказаного засобу. Наприклад, зопіклон (Імован). В тих випадках, коли міжнародна назва співпадає з комерційною, назва препарату пишеться одразу з заглавної літери (наприклад, Етимізол). Назви комбінованих препаратів виділені курсивом (Наком).

Фармакокінетика, фармакодинаміка, показання і протипоказання до застосування, побічна дія об’єднуються терміном ”фармакологічна характеристика”.



ЛІКАРСЬКА РЕЦЕПТУРА

Заняття 1
ОСНОВИ ПРОПИСУВАННЯ ЛІКІВ І КОНРОЛЮ ЛІКАРСЬКИХ РЕЦЕПТІВ
Загальні питання

Основні положення лікарської рецептури. Поняття про лікарську речовину, лікарський засіб, лікарський препарат, лікарську форму, дозу.

Рецепт як медичний, юридичний та фінансовий документ. Рецептурний бланк. Структурний план рецепту, його складові частини. Правила (схеми) прописування рецептів на окремі лікарські форми. Умовні скорочення, що допускаються у рецептах. Офіцінальні та магістральні прописи. Термінові рецепти. Прописування речовин зі списку А. Оформлення у рецепті доз, що перевищують фармакопейні. Прописування рецептів дітям. Прописування наркотичних засобів. Використання Державної фармакопеї для перевірки рецепту. Таблиці вищих доз для дорослих та дітей. Розрахунок доз для дітей та людей похилого віку.

Значення сигнатури для перевірки разової, добової та курсової доз. Важливість чіткого та зрозумілого заповнення сигнатури. Можливість заміни екстемпорального пропису готовою лікарською формою з відповідним дозуванням і незначними відхиленнями для несильнодіючих речовин.

Типові помилки, що зустрічаються у лікарських рецептах. Корекція рецепту.

Фармацевтична опіка – новий напрямок професійної діяльності провізора. Концепція самолікування, причини її розвитку за сучасних умов. Препарати безрецептурного відпуску (ОТС-препарати, від англ. over the counter).

Поняття про брендові (оригінальні) препарати та препарати-генерики. Вимоги до препаратів-генериків. Система генеричної та фармакотерапевтичної заміни ліків. Дозволяючі та забороняючі помітки у рецепті.

ПРАВИЛА ПРОПИСУВАННЯ ТВЕРДИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

Основні питання

Особливості прописування твердих лікарських форм:



порошків (простих, складних, поділених, неподілених, порошків із рослинної сировини); припустима маса порошків для внутрішнього і зовнішнього застосування; порошки для інгаляцій, для приготування крапель і розчинів;

присипок (скорочений та розгорнутий спосіб прописування);

таблеток (простих, складних, що мають комерційну назву); поняття про таблетки з модифікованим вивільненням, ретард, філмтаблетки;

драже (скорочений спосіб прописування);

капсул (простих, складних, що мають комерційну назву);

гранул (скорочений спосіб прописування);

зборів (офіцинальні та магістральні прописи);

Інші різновиди твердих лікарських форм: кахети, глосети, спансули, карамелі, пастилки, сольвеоли, пелети, перли, очні плівки тощо.

Необхідно вміти:

  1. Користуватися таблицями вищих доз у фармакопеї.

  2. Здійснювати необхідні рецептурні розрахунки.

3. Проводити корекцію помилок у лікарських рецептах, в яких виписані тверді лікарські форми.

Заняття 2
ПРАВИЛА ПРОПИСУВАННЯ М’ЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ
Основні питання

Особливості прописування м’яких лікарських форм:



мазей (офіцінальні і магістральні прописи, очні мазі);

паст (відмінність паст від мазей, офіцінальні і магістральні прописи);

супозиторіїв (знати середню масу ректальних і вагінальних супозиторіїв) та паличок;

трансдермальних терапевтичних систем (пластирів) і медичних клеїв;

лініментів (відміннність від мазей).

Інші різновиди м’яких лікарських форм: креми, гелі, желе, кульки, овулі, песарії.

Необхідно вміти:

  1. Здійснювати необхідні рецептурні розрахунки.

2. Проводити корекцію помилок у лікарських рецептах, в яких виписані м’які лікарські форми.

Заняття 3
ПРАВИЛА ПРОПИСУВАННЯ РІДКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

(для зовнішнього і внутрішнього застосування, для ін’єкцій, аерозолей)
Основні питання

Поняття про розчини. Види розчинників. Способи вираження концентрації розчинів. Дозування рідких лікарських форм для внутрішнього застосування.

Особливості прописування рідких лікарських форм:

розчинів для зовнішнього застосування (скорочений і розгорнутий способи прописування водних, спиртових та олійних розчинів);

розчинів для внутрішнього застосування (розрахунок загального об’єму розчину і кількості кожної речовини, що входить до складу розчину);

офіцинальних розчинів;

розчинів для ін’єкцій (офіцинальні ампульні розчини і розчини для ін’єкцій екстемпоральної рецептури);

аерозолів, спреїв.

Полоскання для рота і горла, зрошення, обмивання, лосьйони, колодії, спирти, гліцерини, їх використання.

Основні помилки, які можуть зустрічатись у рецептах, виписаних лікарем.
Необхідно вміти:


  1. Здійснювати необхідні рецептурні розрахунки.

  2. Проводити корекцію помилок у лікарських рецептах, в яких виписані рідкі лікарські форми.



Заняття 4
ПРАВИЛА ПРОПИСУВАННЯ РІДКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

(настоїв, відварів, настойок, екстрактів, слизів, суспензій)
Основні питання

Особливості прописування рідких лікарських форм:



настоїв і відварівякої сировини готують, фармакопейні співвідношення сировини і води очищеної, загальна кількість, дозування, спосіб прописування);

настойок (в якій кількості і яким способом виписують, як дозують);

слизів (коли і з якою метою використовують);

мікстур (розрахунок речовин, котрі входять до їх складу);

суспензій, емульсій.

Сиропи, ароматичні води, магми, напої, еліксири, лінктуси, бальзами, їх застосування.



Необхідно вміти:

  1. Здійснювати необхідні рецептурні розрахунки.

  2. Проводити корекцію помилок у лікарських рецептах, в яких виписані рідкі лікарські форми.


Заняття 5
ПІДСУМКОВЕ ЗАНЯТТЯ ПО ТЕМІ ”ЛІКАРСЬКА РЕЦЕПТУРА”
Питання для самопідготовки:

Основні теоретичні положення лікарської рецептури та фармацевтичної опіки.

1. Правила і способи виписування рецептів на лікарські препарати в твердих, м’яких і рідких лікарських формах.

2. Схеми прописування основних різновидів лікарських форм та галенових препаратів.

3. Речовини, що використовуються в якості основи і наповнювачів для порошків (зовнішнього і внутрішнього застосування), мазей, паст, лініментів, супозиторіїв.

4. Розчинники для розчинів, що призначаються для зовнішнього, внутрішнього і парентерального використання. Способи вираження концентрації розчинів.

5. Складові частини мікстур (слизи, ароматичні, води, сиропи). Дозування рідких лікарських форм.

6. Рецептурні розрахунки при прописуванні твердих, м’яких і рідких лікарських форм.

7. Типові помилки, що зустрічаються у лікарських рецептах, їх корекція.

8. Перевірка разової, добової та курсової доз лікарських препаратів.

9. Розрахунок доз для дітей і людей похилого віку.

ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ
Заняття 6
ВИДИ ДІЇ ТА ШЛЯХИ ВВЕДЕННЯ ЛІКІВ В ОРГАНІЗМ. ФАРМАКОКІНЕТИКА: БІОЛОГІЧНА ДОСТУПНІСТЬ ТА МЕТАБОЛІЗМ ЛІКІВ. УМОВИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФАРМАКОКІНЕТИКУ ТА ФАРМАКОДИНАМІКУ ЛІКІВ

Основні питання

Види дії ліків: місцева, рефлекторна, резорбтивна. Способи і характер впливу лікарських речовин: прямий (первинний), опосередкований (вторинний), вибірковий, переважний. Оборотна і необоротна дії. Характер та сутність взаємодії лікарських речовин з компонентами клітинних мембран. Головна і побічна дії лікарських речовин.

Залежність ефекту лікарських засобів від їх фізичного стану, лікарської форми, розчинності, розчинника, концентрації розчину, чистоти препарату, стійкості його при зберіганні, складу, якості вихідної сировини.

Залежність дії лікарських засобів від їх хімічних властивостей і будови. Практичне значення цих співвідношень.

Шляхи введення лікарських речовин в організм. Залежність дії препаратів від шляху введення, відповідні вимоги до лікарської речовини. Переваги та недоліки кожного шляху введення. Вплив швидкості введення ліків у вену на реакцію хворого. Реакція хворого на внутрішньовенне введення лікарського препарату як критерій якості препарату та його індивідуальної переносимості.

Загальні поняття про фармакокінетику: всмоктування, розподіл, депонування, метаболізм, шляхи виведення ліків. Правила визначення біодоступності лікарської речовини. Значення фізіологічних бар’єрів організму.



Фармакодинаміка: механізм дії ліків, фармакологічні ефекти. Залежність дії лікарських речовин від впливу екзогенних (фізико-хімічні властивості, доза ліків, лікарська форма, стан зовнішнього середовища) та ендогенних факторів (вік, стать, маса тіла людини, її фізіологічний і патологічний стан). Категорії пацієнтів, що потребують особливої уваги провізора.

Принципи класифікації лікарських засобів. Можливий розподіл по групах: за подібним механізмом дії, фармакологічним ефектом, за фармакотерапевтичним застосуванням (за нозологічною ознакою), за хімічною будовою, за впливом на функціональні системи і біохімічні процеси. Класифікаційна система АТС останнього перегляду (Anatomical Therapeutic Chemical classification system, WHO, 1999). Номенклатура лікарських речовин - міжнародні непатентовані назви активних фармацевтичних субстанцій, рекомендовані ВООЗ (International Nonproprietary Names (INN) for pharmaceutical substances).

Фармакопрофілактика і фармакотерапія (етіотропна, патогенетична, замісна, симптоматична, стимулююча).

Необхідно вміти.

За допомогою фармакотерапевтичних довідників і анотацій на лікарські засоби:



  1. Користуватися класифікаційною системою АТС.

  2. Визначати INN назви та синоніми препаратів.

  3. Визначати механізм дії, показання та протипоказання до застосування різних препаратів, можливі шляхи введення.

  4. По запропонованій назві препарату наводити перелік засобів з аналогічною фармакологічною дією.

  5. Проводити порівняння нових лікарських препаратів з відомими вітчизняними та зарубіжними аналогами.



Заняття 7
ДОЗУВАННЯ ЛІКІВ І БІОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ЇХ ЯКОСТІ.

ЗМІНИ, ЩО СПОСТЕРІГАЮТЬСЯ ПРИ ПОВТОРНОМУ ТА КОМБІНОВАНОМУ ЗАСТОСУВАННІ ЛІКІВ. НЕГАТИВНА ДІЯ ЛІКІВ
Основні питання

Залежність дії лікарського засобу від дози. Значення концентрації лікарської речовини, для місцевої та резорбтивної дії. Підстави для розподілу лікарських речовин на отруйні, сильнодіючі, інші (несильнодіючі).

Вчення про дози. Види доз – разова (dosis pro dosi), добова (dosis pro die), курсова (dosis pro cursu). Разова доза за силою дії: мінімальна терапевтична (порогова), середня, максимальна терапевтична, мінімальна токсична, мінімально смертельна. Ударна і підтримуюча дози. Широта терапевтичної дії та терапевтичний індекс (ТІ). Закономірність „доза-ефект”.

Види негативного впливу лікарських речовин на організм: лікарська алергія, ембріотоксичний, тератогенний, фетотоксичний, мутагенний, канцерогенний ефекти, дисбактеріоз, суперінфекція, синдром відміни. Специфічна (органотропна) небажана дія лікарських засобів. Правила, яких необхідно дотримуватись, для уникнення негативної дії ліків. Поняття про ідіосинкразію та лікарську хворобу.

Комбінована дія лікарських речовин. Поняття про синергізм, його види – сумація і потенціювання. Види антагонізму – хімічний, фізичний, функціональний; прикладне його значення при отруєннях (антидоти, патогенетичні та симптоматичні засоби). Явища, що виникають при повторному введенні ліків: звикання (толерантність і тахіфілаксія), кумуляція, пристрасть.

Поняття про біологічну стандартизацію і біологічний контроль якості ліків. Вимоги Державної фармакопеї і рекомендації міжнародних конференцій. Одиниці активності і стандартні препарати.



Необхідно вміти.

За допомогою фармакотерапевтичних довідників, фармакопеї і анотацій на лікарські засоби:



  1. Знаходити діапазон разових, добових і курсових доз різних

препаратів.

  1. Відмічати схеми раціонального застосування, побічні ефекти та можливі ускладнення від застосування лікарських засобів.

  2. Знаходити інформацію про біологічні методи контролю якості ліків та біологічне визначення активності лікарських засобів.


СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПЕРИФЕРИЧНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ
Заняття 8
ЗАСОБИ, ЩО ДІЮТЬ НА ЕФЕРЕНТНИЙ ВІДДІЛ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ (ПЕРИФЕРИЧНІ НЕЙРОМЕДІАТОРНІ ПРОЦЕСИ)
Загальні питання

Анатомо-фізіологічні особливості еферентного відділу нервової системи. Хімічні посередники передачі нервового імпульсу (нейромедіатори, нейротрансмітери). Загальна структура синапсу. Види медіаторних речовин – міметичні (агоністи) та блокуючі (антагоністи). Роль холінестерази, моноамінооксидази (МАО) і катехол-орто-метилтрансферази (КОМТ).

Поняття про афінітет, вибірковість (селективність), частковий агонізм.

Види рецепторів. Принципи класифікації ліків, що діють переважно на еферентну частину нервової системи.


ХОЛІНОМІМЕТИКИ. АНТИХОЛІНЕСТЕРАЗНІ ЗАСОБИ. РЕАКТИВАТОРИ ХОЛІНЕСТЕРАЗИ
Основні питання

Будова і принципи функціонування холінергічного синапсу. Метаболізм ацетилхоліну в організмі. Мускаринчутливі (М) і нікотинчутливі (Н) холінорецептори, їх переважна локалізація. Фармакологічні ефекти з боку органів і тканин у відповідь на стимуляцію холінорецепторів.

Фармакомаркетинг. Класифікація і номенклатура холінергічних (холіноміметичних) засобів. Фармакологічна характеристика, відмінність прямих холіноміметиків від непрямих, особливості застосування, взаємозамінність. Фармакобезпека.
ХОЛІНОМІМЕТИКИ

1. Холіноміметики прямі:

- М-холіноміметики: Пілокарпіну гідрохлорид, ацеклідин (Глаукостат, Глаудин), цизаприд (Координакс, Препульсид, Перістіл);

- Н-холіноміметики: Цитизин, лобеліну гідрохлорид (Лобетон), Табекс, Лобесіл ;

- М- і Н-холіноміметики: Ацетилхолін, карбахолін (Карбахол).

2. Антихолінестеразні засоби (холіноміметики непрямі):

- зворотної дії: фізостигмін (Езерину саліцилат), неостигміну метилсульфат (Прозерин), галантаміну гідробромід (Нівалін), піридостигміну бромід (Калімін), дистигміну бромід (Убретид); аміридин (Нейромідин), амбенонію хлорид (Оксазил);

- незворотної дії: Армін, Фосфакол, ФОС (інсектициди, бойові отруйні речовини).

Реактиватори холінестерази: тримедоксиму бромід (Дипіроксим), Аллоксим, Ізонітрозин, Діетиксим. Механізм дії. Допомога при отруєннях ФОС.

Необхідно вміти:

1. Працювати з АТС класифікацією і номенклатурою холінергічних засобів..

2. Аналізувати анотації на лікарські препарати.

3. Розв’язувати ситуаційні задачі по темі.

4. Здійснювати генеричну і фармакотерапевтичну заміну препаратів.

5. Готувати інформацію для лікарів і населення з питань вибору та раціонального застосування вищезазначених ліків.

6. Проводити фармакотерапевтичний контроль і необхідну корекцію рецептів, що виписані на препарати відповідних груп.

Заняття 9
АНТИХОЛІНЕРГІЧНІ ЗАСОБИ

(М- І Н-ХОЛІНОБЛОКАТОРИ)

Основні питання

Фармакологічні ефекти з боку органів і тканин у відповідь на блокування М- і Н-холінорецепторів.

Фармакомаркетинг холіноблокаторів. Класифікація і номенклатура. Фармакологічна характеристика, взаємозамінність препаратів. Порівняльна оцінка. Фармакобезпека.

Симптоми отруєння рослинами, що містять атропін – красавкою, блекотою, дурманом. Міри допомоги. Речовини для припинення нервово-м’язевої блокади (декурарезації).

Міорелаксанти центральної дії: толперизон (Мідокалм), баклофен (Ліоресал). Вплив на міжнейронну провідність у спинному мозку. Використання при підвищеному м’язовому тонусі.

Комбіноване застосування холінолітиків з анальгетиками, спазмолітиками, наркозними засобами, психотропними і т. ін.



1. М-холіноблокатори

- рослинного походження: атропіну сульфат (Атромед),скополаміну гідробромід (Скоподерм), Гоматропіну гідробромід, Платифіліну гідротартрат; препарати красавки (комбіновані)Бесалол, Беластезин, Беласпон, Бетіол, Анузол;

- синтетичні: третинні амонієві сполуки - адифенін (Спазмолітин), Апрофен, Арпенал; четвертинні амонієві сполуки - бутилскополоміну бромід (Бускопан), пірензепін (Гастроцепін), метоцинію йодид (Метацин), іпратропію бромід (Атровент), тропікамід (Мідріацил), тровентол (Трувент),Фубромеган.

2. Н-холіноблокатори

- гангліоблокатори: третинні амонієві сполуки – пемпідин (Пірилен), Пахікарпіну гідройодид,

Четвертинні амонієві сполуки – гексаметонію бензосульфонат (Бензогексоній), азаметонію бромід (Пентамін), трепірію йодид (Гігроній), дімеколонію йодид (Димеколін);

міорелаксанти (курареподібні засоби): деполяризуючої дії (лептокураре): суксаметонію йодид (Дитилін),

не- або антидеполяризуючої дії (пахікураре): тубокурарину хлорид (Куралін), піпекуронію бромід (Ардуан), Мелліктин, атракурію безилат (Тракріум) Діплацин.

змішаної дії: Діоксоній

3.М і Н-холіноблокатори: тригексифенідил (Циклодол, Паркопан).

Необхідно вміти:

1. Працювати з АТС класифікацією і номенклатурою антихолінергічних засобів.

2. Аналізувати анотації на лікарські препарати.

3. Розв’язувати ситуаційні задачі по темі.

4. Здійснювати генеричну і фармакотерапевтичну заміну препаратів.

5. Готувати інформацію для лікарів і населення з питань вибору та раціонального застосування вищезазначених ліків.

6. Проводити фармакотерапевтичний контроль і необхідну корекцію рецептів, що виписані на препарати відповідних груп.


Заняття 10
АДРЕНЕРГІЧНІ ЗАСОБИ (АДРЕНОМІМЕТИКИ)
Основні питання

Адренергічний синапс, механізм передачі імпульсу. α- і β-адренорецептори, дофамінові рецептори, їх переважна локалізація. Фармакологічні ефекти з боку органів і тканин у відповідь на стимуляцію адренорецепторів. Фармакомаркетинг адреноміметиків (агоністів адренорецепторів), номенклатура, класифікація. Фармакологічна характеристика, взаємозамінність. Фармакобезпека. Порівняльна оцінка препаратів.



1. Прямі адреноміметики

А. α- β-адреноміметики

норепінефрин ( Норадреналіну гідротартрат), епінефрин (Адреналіну гідрохлорид, Адреналіну гідротартрат).



Б. α-адреноміметики

α1-адреноміметики: фенілефрин (Мезатон), оксиметазолін (Назол), тетризолін (Візин, Тизин); ксилометазолін (Галазолін, Фармазолін), нафазолін (Нафтизин);

центральні α2-адреноміметики: клонідин (Клофелін, Гемітон), гуанфацин (Естулік), метилдофа (Допегіт).

В. β-адреноміметики

β1-адреноміметики: добутамін (Добутрекс);

β2-адреноміметики: фенотерол (Беротек, Партусистен), сальбутамол (Вентолін), сальметерол (Серевент), тербуталін (Бриканіл), гексопреналін (Гініпрал);

β12-адреноміметики: ізопреналін (Ізадрин), орципреналіну сульфат(Астмопент).
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка