Методичні рекомендації для працівників соціальної сфери та фахівців центрів професійної реабілітації Лютіж 2008



Сторінка4/6
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.85 Mb.
1   2   3   4   5   6

Варіанти опитувальника ПВ

Інструкція. Вам пропонується 22 твердження про відчуття і переживання, які пов'язані з роботою. Будь ласка, прочитайте уважно кожне твердження і вирішите, чи бувають у вас такі думки або відчуття. На бланку для відповідей позначте, як часто ви відчуваєте ті або інші переживання. Позиція «0» - ніколи; позиція «6» - щодня. Для цього закреслюйте або обведіть кружком бал, відповідний частоті переживань того або іншого відчуття.

Бланк для відповідей

ПІП______________________________ Вік ________

Професія/посада _______________________________

Стаж роботи на посаді__________________________





питання


Ніколи

Дуже

рідко


Рідко

Інколи

Часто

Дуже

часто


Щодня

1

0

1

2

3

4

5

6

2

0

1

2

3

4

5

6

3

0

1

2

3

4

5

6

4

0

1

2

3

4

5

6

5

0

1

2

3

4

5

6

6

0

1

2

3

4

5

6

7

0

1

2

3

4

5

6

8

0

1

2

3

4

5

6

9

0

1

2

3

4

5

6

10

0

1

2

3

4

5

6

11

0

1

2

3

4

5

6

12

0

1

2

3

4

5

6

13

0

1

2

3

4

5

6

14

0

1

2

3

4

5

6

15

0

1

2

3

4

5

6

16

0

1

2

3

4

5

6

17

0

1

2

3

4

5

6

18

0

1

2

3

4

5

6

19

0

1

2

3

4

5

6

20

0

1

2

3

4

5

6

21

0

1

2

3

4

5

6

22

0

1

2

3

4

5

6


Опитувальник ПВ для медичних працівників
1. Я відчуваю себе емоційно спустошеним(ой).

2. Наприкінці робочого дня я відчуваю себе як вичавлений лимон.

3. Я почуваю себе втомленим(ой), коли встаю вранці і повинен(винна) йти до роботи.

4. Я добре розумію, що відчувають мої пацієнти, і використовую це для успішнішого лікування.

5. Я спілкуюся зі своїми пацієнтами(хворими) тільки формально, без зайвих емоцій і прагну звести час спілкування з ними до мінімуму.

6. Я відчуваю себе енергійним(ой) та емоційно піднесеним(ой).

7. Я вмію знаходити правильне рішення у конфліктних ситуаціях з хворими та їх родичами.

8. Я відчуваю пригніченість та апатію.

9. Я можу позитивно впливати на самопочуття і настрій хворих (пацієнтів).

10. Останнім часом, я став(а) черствішим по відношенню до хворих.

11. Як правило, люди, що оточують мене, дуже багато вимагають від мене. Вони швидше стомлюють, чим радують мене.

12. Я маю багато планів на майбутнє, я вірю в їх здійснення.

13. Я відчуваю все більше життєвих розчарувань.

14. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багато чого, що радувало мене раніше.

15. Буває, мені дійсно байдуже те, що відбувається з деякими моїми хворими.

16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від всього і від всіх.

17. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості і оптимізму у відносинах з моїми колегами і у відносинах з моїми хворими.

18. Я легко спілкуюся з хворими і їх родичами незалежно від їх соціального статусу і характеру.

19. Я багато що встигаю зробити за день.

20. Я відчуваю себе на межі можливостей.

21. Я багато ще зможу досягти в своєму житті.

22. Хворі, як правило, - невдячні люди.


Опитувальник ПВ для консультантів фонду соціального захисту
1. Наприкінці робочого тижня я відчуваю себе емоційно спустошеним (ой).

2. Наприкінці робочого дня я відчуваю себе як вичавлений лимон.

3. Я почуваю себе втомленим(ой), коли встаю вранці і повинен(винна) йти до роботу.

4. Результати моєї роботи не коштують тих зусиль, які я витрачаю.

5. Мене дратують клієнти, які довго і багато говорять про страхи бути обдуреним нашим фондом.

6. Я відчуваю себе енергійним(ой) і емоційно піднесеним(ой).

7. При розмові з агресивними клієнтами я вмію знаходити потрібні слова, що знижують їх агресію або образи.

8. Я відчуваю пригніченість та апатію.

9. Мені подобається заспокоювати недовірливих клієнтів і допомагати їм.

10. Останнім часом я став(а) черствішим(ой) бездушним(ой) по відношенню до клієнтів.

11. Клієнти, з якими мені доводиться працювати, нецікаві для мене. Вони швидше стомлюють, чим радують мене.

12. У мене багато планів на майбутнє, і я вірю в їх здійснення.

13. У мене все більше життєвих розчарувань.

14. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багато чого, що радувало мене раніше.

15. Мені байдуже, що думають і відчувають клієнти. Я віддаю перевагу формальному спілкуванню з ними, без зайвих емоцій і прагну звести спілкування з ними до мінімуму.

16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від всього і всіх.

17. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості і довіри при зустрічі з клієнтом.

18. По телефону я розмовляю без напруги з будь-якими клієнтами незалежно від їх амбіцій, емоційного стану і культури спілкування.

19. Я задоволений(а) своїми життєвими успіхами(досягненнями).

20. Я відчуваю себе на межі можливостей.

21. Я зможу ще багато зробити в своєму житті.

22. Я проявляю до інших людей більше уваги і турбота, чим отримую про них у відповідь вдячності і подяці.


Ключ


Субшкала

Номер твердження

Максимальна сума балів

Емоційне виснаження

1, 2, 3, 6*, 8, 13, 14, 16, 20

54

Деперсоналізація

5, 10, 11, 15, 22

30

Редукція персональних

досягнень



4, 7, 9, 12, 17, 18, 19, 21

48

* Відмічено «зворотне» питання, яке розглядається в зворотному порядку, тобто, відповідь «щодня» відповідає нульовому значенню.
Оцінка рівнів вигорання (дані російської вибірки)


Субшкала

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень


Емоційне виснаження

0 – 15

16 – 24

25 і більше

Середнє значення по вибірці (бали)




19,73




Деперсоналізація

0 – 5

6 -10

11 і більше

Середнє значення по вибірці (бали)




7,78




Редукція персональних

досягнень



37 і більше

36 – 31

30 і менше

Середнє значення по вибірці (бали)




32,93





Діагностика рівня дистресу

( для самодіагностики)

Осухова Н.Г., Кожевникова В.В. Возвращение к жизни: Методические материалы для ведущих тренингов и семинаров по профилактике профессионального выгорания // Помощь помощнику: социально-психологическое сопровождение социальных работников /Под ред. Н.Г.Осуховой. – М.: Изд-во «Амиго-пресс», 2006. – С.96 – 112.
Інструкція. Будь ласка, прочитайте кожен абзац окремо і подумайте над питаннями. Відзначте, які думки та почуття з'являються у вас.
1. Як ви оцінюєте свій емоційний стан наприкінці кожного робочого дня та робочого тижня?

2. Як ви покидаєте робоче місце, які думки, відчуття, тілесні відчуття ви помічаєте у себе?

3. Як ви почуваєте себе:


4. Чи сниться вам робота? Якщо так, то які теми і образи цих снів?

5. Чи відзначаєте ви, що якісь дні для вас важчі, а якісь неначе легше? Чи можете виявити в цьому якусь закономірність?

6. Чи існують певні клієнти або тип клієнтів, відносини з якими для вас найбільш стресогенні? Ви усвідомлюєте, чому саме вони такі складні для вас? Чи завжди це так?

7. Чи існують певні робочі обов'язки або завдання, виконання яких викликає у вас стрес? Чи усвідомлюєте ви, чому?

8. Чи впливає на вас робочий графік?

9. Як ви використовуєте вільний час?

10. Що допомагає вам розслабитися?

11. Як довго ви відновлюєтеся після закінчення робочого тижня?

12. Чи використовуєте ви ліки, алкоголь, азартні ігри, особливу їжу або ходіння по магазинах, щоб відновити рівновагу? Чи маєте потребу ви в алкоголі або снодійному, щоб нормально спати?

13. Чи помічаєте ви, що у вас з'явилися певні стійкі особливості - зміни в емоційній сфері, зайва напруженість, замкнутість, пригніченість, хронічна втома або цинізм?

14. Можливо, ваші близькі говорять вам про зміни, які відбулися з вами, а ви не помічаєте цих змін?

15. Які зміни в своїй поведінці ви відзначаєте?

16. Чи робите ви що-небудь таке, чого не робили раніше?

17. Що ви перестали робити з того, що зазвичай робили раніше?

18. Які зміни в своєму тілі і своєму здоров'ї ви відзначаєте?

19. Чи змінилися ваші відносини зі своїм тілом - фізичні вправи, дієта, сексуальність, тілесна напруга або постава?

20. Які зміни відбулися у ваших відносинах з тими, що оточують: колегами, друзями, партнерами, дітьми і іншими членами сім'ї, сусідами, сторонніми?
Проаналізуйте отримані відповіді, відзначте для себе позитивні та негативні моменти. А як щодо ваших відносини з САМИМ СОБОЮ? Що змінилося? Що ви хочете змінити, але не можете?

Що вам здається найбільш цінним результатом виконаної зараз роботи?


Оцінка умов роботи, що впливають на вигорання

(для самодіагностики)

Осухова Н.Г., Кожевникова В.В. Возвращение к жизни: Методические материалы для ведущих тренингов и семинаров по профилактике профессионального выгорания // Помощь помощнику: социально-психологическое сопровождение социальных работников /Под ред. Н.Г.Осуховой. – М.: Изд-во «Амиго-пресс», 2006. – С.96 – 112.


Інструкція. Опитувальник можна заповнити самостійно або разом з колегами, а потім обговорити результати в групах професійної підтримки, з супервізором або психологом.

1. Особливості роботи:



  • наскільки я вільний у виборі і можу управляти своєю ситуацією на роботі?

  • чи роблю я роботу яка мені подобається?

  • чи роблю я роботу яка мені підходить?

  • чи роблю я роботу у якій я відчуваю себе компетентним?

  • чи відповідає моя робота моїм цінностям і переконанням?

2. Особливості клієнтів:

  • з яким контингентом я працюю?

  • скільки клієнтів я приймаю:

- щодня;

- кожного тижня.



  • чи збалансовано моє навантаження з погляду кількості роботи і різноманітності проблематики, що пред'являється клієнтами?

  • чи є клієнти, з якими мені найприємніше працювати? Чому?

  • інші чинники, які впливають на мене, пов'язані з клієнтами.

3. Особливості ситуації на роботі:

  • чи достатньо я маю організаційної підтримки?

  • чи підтримують мене колеги (усередині організації і поза нею)?

  • чи забезпечений я супервізорською підтримкою?

  • інші чинники, пов'язані з ситуацією на роботі.

4. Особливості того, що допомагає (самоопис):

  • чи достатньо у мене підготовки, відповідній моїй роботі?

  • які стреси я переживаю зараз у житті і що мене підтримує?

  • що в моїй життєвій історії привело мене до того, чим я зараз займаюся?

  • як я зазвичай справляюся зі стресом?

  • які основні особливості мого емоційного реагування?

  • що мене більше всього зачіпає?

  • я відповідаю своїй посаді?

  • чи мені подобається моя робота?

  • інші чинники.

4. Особливості соціально-культурного контексту:

  • як впливають на мене соціально-економічні зміни, що стосуються роботи (такі, як скорочення фінансування певних напрямів, зміна управлінської структури та інше)?

  • яке відношення у суспільстві до тієї роботи, якою займається моя організація і я особисто?

  • як відноситься суспільство до тієї категорії населення, з якою я працюю?


Розділ ІІІ.

Профілактика та корекція професійного вигорання
3.1 Командний метод роботи.

Дуже важливо для уникнення професійного вигорання фахівців та організацій правильно організувати робочий процес. Принципи командного методу роботи суттєво відрізняються від традиційних підходів, що існують сьогодні, і вимагають від учасників команди формування бригадного стилю мислення та взаємодії.

Професійний склад команди залежить від типу установи, його штатного розкладу і бюджету, домінуючої терапевтичної ідеології і категорії клієнтів. Принципові функції кожного члена команди визначаються його професійним статусом, формою і змістом роботи з клієнтом, з яким працює команда.

Переваги команди.

Форма команди має велике значення в структурі служб надання допомоги. Цінність командної роботи полягає у тому, що необхідно, щоб декілька фахівців знали і працювали з клієнтом, оскільки взаємини з клієнтом один на один дуже вразливі. У цієї командної моделі є багато переваг над іншими, в ній фахівці доповнюють один одного і тісно взаємодіють при вирішенні проблем клієнтів і реалізації його запитів. Але це може бути і недоліком для клієнта, що він пов'язаний з великою кількістю людей. Він повинен бути впевнений у тому, що є хтось, хто знає, як йдуть справи у відсутності його куратора. Для фахівців ця модель має переваги в тому, що їх поле діяльності розширюється. Відособлена індивідуальна робота фахівців стає менш цінною. Якщо у клієнта трапляється криза або він потребує додаткової уваги, а фахівець захворів або ж у нього вихідний, то його колеги можуть здійснити турботу про клієнта.

Другою цінністю команди є те, що вона припускає взаємну підтримку, яка є життєво важливою, оскільки існує небезпека вигорання. Суспільна і емоційна підтримка колег, а також хороша взаємодія з адміністрацією дуже важливі у запобіганні вигоранню.

Основними принципами роботи команди є:


  • динамічний рівномірний розподіл ролей та функцій з подальшим дотриманням свободи кожного члена команди у виконанні його функцій;

  • регулярні зустрічі команди (приблизно один раз на тиждень) з обговоренням «складних клієнтів/випадків»;

  • взаємне інформування з питань роботи з певним клієнтом;

  • обмін думками з метою досягнення згоди і взаєморозуміння;

  • контроль та самоконтроль на кожному етапі роботи з клієнтом;

  • виключення зайвої жорсткої регламентації стилю роботи членів команди;

  • розширення діапазонів стилю роботи за виключенням директивного;

  • різносторонність зусиль;

  • динамічне підвищення комунікативних умінь членів команди;

  • послідовне обговорення ефективності роботи кожного учасника команди (з використанням принципу Балінтовських груп, групова супервізія);

  • використання єдиного однозначного словника понять (термінів).

Розвиток команди.

Ще одним важливим відправним моментом для сучасних команд фахівців є організація навчання з метою розвитку. Це означає, що функціонування команди не повинно бути статичним, воно повинно бути динамічним навчальним процесом. Команда не є підтримкою, якщо вона заснована на взаємному контролі. Безперервна, постійна побудова команди має велике значення. Творчі команди підкреслюють, з одного боку, позитивні якості і результати роботи, з іншого боку, орієнтовані у напрямі розвитку.


3.2. Використання наявних внутрішніх ресурсів.

Якості, що допомагають фахівцеві уникнути професійного вигорання:

По-перше:

  • добре здоров’я та свідома, цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом, здоровий спосіб життя);

  • висока самооцінка та впевненість у собі, своїх здібностях та можливостях.

По-друге:

  • досвід успішного подолання професійного стресу;

  • здатність до конструктивних змін у напружених умовах;

  • висока мобільність;

  • відвертість;

  • товариськість;

  • самостійність;

  • прагнення спиратися на власні сили.

По-третє:

  • здатність формувати і підтримувати у собі позитивні, оптимістичні настанови і цінності — як відносно до самих себе, так і до інших людей і життя взагалі.

У четвертих:

  • вміння звернутися по допомогу;

  • вміння не боятися ставити «дурні питання»;

  • вміння приймати допомогу.

Базові техніки продуктивної взаємодії.

Володіти базовими прийомами встановлення терапевтичних (допоміжних) відносин з клієнтами під час консультування або інтервьювання, необхідно кожному фахівцеві.

Нижче пропонуються техніки, які можуть стати практичним керівництвом для тих, хто прагне оволодіти базовими навичками допоміжних відносин.

1. Сприйняття.. Це один з найпростіших, але сильніших парадоксів життя — людина відчуває, що інший щиро сприймає його, і починає думати про те, що варто змінитися. З’являється бажання рости, стати іншим. Не випадково гуманістичні психологи вважають схвалення «умовою психологічного зцілення людини», тим «ґрунтом, на якому зростають і міцніють людські можливості».

Мова схвалення допомагає людині стати відкритим, розділити свої відчуття і проблеми з вами. Секрет успішних консультантів криється в умінні вселити людям, які приходять за допомогою, що щиро їх сприймають і вірять, що їм під силу подолати життєві труднощі.



Допомогти людині відчути себе такою, яку сприймають можна, просто уважно вислуховуючи її. Це запрошує людину говорити про те, що турбує, пом’якшує її негативні емоції, підсилює проникнення у глибші почуття та повідомляє їй: «Тебе сприймають таким, яким ти є, зі всіма проблемами...» Можна сказати, що наріжним каменем консультаційного процесу є вислуховування. Воно допомагає встановити довіру між його учасниками і стимулювати активність клієнта.

2. Чотири варіанти вислуховування Т. Гордон виділяє чотири різні варіанти вислуховування, які на перших порах дають можливість консультанту допомогти людині, що має проблеми.

  • пасивне (нерефлексивне) вислуховування — це, по суті, тиша, мовчання, але не просте, а таке, що «вислуховує», коли вся увага консультанта спрямована на клієнта. Залежно від ситуації консультант може виражати розуміння, підтримку або схвалення короткими фразами або вигуками («так», «звичайно» і тому подібне), кивком голови та іншими невербальними засобами (жестами, мімікою, поглядом).

  • реакції визнання, підтвердження — цей прийом особливо добрий у паузах. Консультант використовує вербальні і невербальні знаки, репліки і натяки, які означають, що він дійсно налаштований на хвилю того, про що говориться. Кивання головою, схиляння вперед, посмішка, нахмурення, тобто відгук на те, про що говорить клієнт, дають йому змогу зрозуміти, що його дійсно слухають. Вербальні репліки («О-о», «Я розумію») також повідомляють, що консультант уважний, зацікавлений і супроводжує людину у процесі саморозкриття, тобто можна продовжувати бесіду.

  • «Відкриття дверей» — так прийнято називати додаткові заохочення, які потрібні для того, щоб допомогти людині, що прийшла на консультацію, почати говорити або стати більш відкритим. Ось декілька прикладів: «Чи не хочете ви детальніше розповісти про це?», «Це цікаво... ви хотіли б продовжити?», «Схоже, це глибоко торкнулося ваших відчуттів...». Всі ці репліки є відкритими питаннями або твердженнями. Вони не містять у собі оцінки того, про що йдеться.

Всі ці три прийоми слухання відносно пасивні. Вони перш за все підходять до напружених ситуацій. Люди, що переживають життєву кризу, шукають у консультанті на початковій стадії роботи «дзеркало», «резонатора», а зовсім не порадника, отже найпотрібніше для них у цей період — бути почутими і відчувати, що їх зрозуміють, мати можливість висловитися. Коли ж це завдання вирішене і клієнт вже прагне вирішити свою проблему, необхідні інші прийоми слухання, більш активні.

  • активне вислуховування (рефлексія) – таке вислуховування допомагає зрозуміти, що стоїть за тим або іншим висловом людини. Коли фахівець слухає клієнта активно, він аналізує його турботи, труднощі, відчуття, розшифровує сенс його повідомлень, виявляє їх реальне значення.

Основні прийоми:

Уточнення. Це звернення до того, хто говорить за уточненням: «Чи правильно я зрозумів, що ваша головна трудність полягає саме у цьому?», «На жаль, я не зовсім розумію, що ви маєте на увазі...», «Ви саме так думаєте?» і тому подібне

Переповідання. Полягає у тому, що консультант висловлює думку клієнта або його почуття іншими словами, як би уточнюючи сенс того, що сказане і ступінь свого власного розуміння. Фраза консультанта у такому випадку може починатися зі слів: «Таким чином...», «Кажучи іншими словами...», «Якщо я правильно зрозумів...», «На вашу думку...», «Ви можете поправити мене, якщо я помиляюся, але з ваших слів я зрозумів...» — і далі своїми словами консультант висловлює суть проблеми людини і зміст його вислову. Якщо клієнт відповість «так», «угу» або щось подібне, значить, припущення консультанта справедливе.

Відображення почуттів. Цей прийом деколи називають «емпатичним вислуховуванням». Під час розмови з клієнтом консультант зосереджується на емоціях клієнта. Він прагне уловити у вислові, що пролунав актуальне переживання і визнає його, «називає» його співбесідникові.

Підсумування. Використовується у тривалих бесідах, щоб надати фрагменту розмови смислову єдність і підсумувати основні ідеї і відчуття того, хто говорить. Це можна зробити за допомогою таких фраз: «Як я розумію, вашою основною ідеєю є...», «Якщо тепер підсумувати сказане вами...» і ін.
Яким чином ви можете уникнути зустрічі з синдромом професійного вигорання?

1. Будьте уважні до себе: це допоможе вам своєчасно помітити перші симптоми втоми.

2. Любіть себе або принаймні прагніть собі подобатися.

3. Підбирайте справу собі по душі: згідно до своїх схильностей і можливостей. Це дозволить вам знайти себе, повірити у власні сили.

4. Припиніть шукати у роботі щастя або порятунку. Вона — не притулок, а діяльність, яка є доброю сама по собі.

5. Припиніть жити життям інших. Живіть, будь ласка, своїм власним життям. Не замість людей, а разом з ними.

6. Знаходьте час для себе, ви маєте право не тільки на робоче, але і на приватне життя.

7. Вчиться тверезо осмислювати події кожного дня. Можна зробити традицією вечірній перегляд подій.

8. Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити за нього його роботу, поставте собі питання: чи так вже йому це потрібно? А може, він впорається сам?

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка