Методичні рекомендації для працівників соціальної сфери та фахівців центрів професійної реабілітації Лютіж 2008



Сторінка2/6
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.85 Mb.
1   2   3   4   5   6

Симптоми професійного вигорання


До першої групи відносять психофізичні симптоми:

  • відчуття постійної втоми не тільки ввечері, але і вранці, відразу після сну (симптом хронічної втоми);

  • відчуття емоційного і фізичного виснаження;

  • зниження сприйнятливості і реактивності у зв’язку зі змінами зовнішнього середовища (відсутність реакції зацікавленості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);

  • загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергійності, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

  • частий безпричинний головний біль; постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

  • різка втрата або різке збільшення ваги;

  • повне або часткове безсоння;

  • постійний загальмований, млявий стан і бажання спати протягом всього дня;

  • задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;

  • помітне зниження зовнішньої та внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Друга група об’єднує соціально-психологічні симптоми:

  • байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);

  • підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;

  • часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування, замкнення у собі);

  • постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації немає причин (відчуття провини, образи, сорому, підозрілість, скутість);

  • відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»);

  • відчуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху, що «щось не вдасться» або «я не впораюся»;

  • загальна негативна настанова на життєві і професійні перспективи (за типом «як не намагайся, все одно нічого не вийде»).

Третя група — поведінкові симптоми:

  • відчуття, що робота стає все важчою і важчою, і виконувати її — все важче і важче;

  • співробітник помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);

  • постійно, без необхідності, бере роботу додому, але і вдома її не робить;

  • керівникові важко ухвалювати рішення;

  • відчуття даремності, зневіра, що справи поліпшаться, зниження ентузіазму у ставленні до роботи, байдужість до її результатів;

  • невиконання важливих, пріоритетних завдань і «зациклення» на дрібних деталях, не відповідна до службових вимог витрата більшої частини робочого часу на мало усвідомлюване або не усвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;

  • дистанційність від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватної критичності;

  • зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотичних засобів.

Симптоми професійного вигорання організацій:

  • неадекватно підвищується плинність кадрів (від 100% і більше на рік, тобто, протягом року звільняються практично всі співробітники, а деякі працюють менше року);

  • знижена мотивація працівників до праці, занадто часті «перекури» і «чайні перерви» (більше 30 % від загального обсягу робочого часу; кількість «перекурів» у «вигорілих» співробітників збільшується в 3-4 рази);

  • співробітники із симптомами хронічної втоми, професійного вигорання, витрачають на звичайну роботу на 40 % більше часу ніж звичайно;

  • занадто висока конфліктність персоналу і важка атмосфера в організації.

Наслідки вигорання для організації:

  • зменшення включеності співробітників в роботу;

  • зниження задоволеності працею;

  • збільшення плинності кадрів;

  • погіршення соціально-психологічного клімату в колективі;

  • збільшення несприятливих фізичних і емоційних симптомів;

  • погіршення якісних і кількісних показників роботи;

  • збільшення компенсацій на забезпечення здоров'я співробітників.

Можна ще дуже багато розповідати про синдром емоційного вигорання. Але хочеться звернути вашу увагу на те, що все, про що говорилось вище, - наслідки стресу. Давно доведено, що без стресу жива істота просто гине, однак, занадто часте перебування в стресових ситуаціях різного ступеню «токсичне» для людської психіки. Тому кожному з нас потрібно визначити для себе і постаратися встановити той рівень напруження, який необхідний для нашого благополучного існування.

Розділ ІІ.

Діагностика рівня емоційного вигорання

Діагностика рівня «Емоційного вигорання» (за В.Бойко) В. Бойко дає наступне визначення емоційного вигорання. Емоційне вигорання – це механізм психологічного захисту, вироблений особистістю, який має форму повного чи часткового виключення емоцій у відповідь на окремі психотравмуючі впливи. Емоційне вигорання є надбаним стереотипом емоційної, частіше професійної поведінки. Вигорання є частково функціональним стереотипом, оскільки дає змогу людині дозувати та економно витрачати енергетичні ресурси. Водночас можуть виникнути його дисфункційні наслідки, коли вигорання спричиняє негативний вплив на професійну діяльність та стосунки з партнерами. Бойко розглядає емоційне вигорання як професійну деформацію особистості, яка виникає під впливом низки чинників – зовнішніх та внутрішніх.

Зовнішні чинники:

  1. Хронічно напружена психоемоційна діяльність. (Це відбувається у тих випадках, коли професіоналу, який працює з людьми, доводиться постійно підкріплювати емоціями різні аспекти діяльності).

  2. Дестабілізуюча організація діяльності. (Дестабілізуючі обставини діяльності позначаються не тільки на самому професіоналі, але і на суб’єктові спілкування — клієнті, пацієнті, партнері).

  3. Підвищена відповідальність при виконанні функцій та операцій. (Перш за все, це стосується медиків, педагогів, соціальних працівників, юристів і працівників судових установ).

  4. Несприятлива психологічна атмосфера професійної діяльності. (Вона визначається двома основними обставинами: конфліктністю «по вертикалі», тобто між начальником і підлеглими, і конфліктністю «по горизонталі» — між колегами).


Внутрішні чинники:

  1. Схильність до емоційної ригідності. (Емоційне вигорання частіше виникає у тих, хто менш реактивний і виразний, та більш емоційно стриманий. У людей імпульсивних, (у яких рухомі нервові процеси), формування синдрому вигорання відбувається повільніше. Підвищена вразливість і чутливість можуть повністю блокувати механізм психологічного захисту).

  2. Інтенсивна інтеріоризація. (У людей з підвищеною відповідальністю більше шансів піддатися синдрому, але нерідко трапляється, що в роботі професіонала чергуються періоди інтенсивної інтеріоризації та психологічного захисту).

  3. Слабка мотивація емоційної віддачі у професійній діяльності. (В цьому випадку вірогідні два варіанти:

  • професіонал не вважає для себе необхідним або з якоїсь причини не зацікавлений виявляти співпереживання до об’єкту діяльності;

  • людина не звикла, не вміє заохочувати себе до співпереживання і співучасті, що проявляються до суб’єктів діяльності).

  1. Етичні дефекти і дезорієнтація особи.

Запропонована методика дає докладну картину синдрому емоційного вигорання як динамічного процесу, що виникає поетапно у повній відповідності до механізму розвитку стресу, коли присутні три його фази. Рівень емоційного вигорання оцінюється за 12 шкалами, які відповідають трьом фазам:

  • фаза «Тривожна напруга»: передвісник і «пусковий механізм» у формуванні емоційного вигорання. Напруга має динамічний характер, що зумовлено вимотуючою постійністю або посиленням дії психотравмуючих чинників;

  • фаза «Резистенція»: опір наростаючому стресу;

  • фаза «Виснаження»: характеризується більш або менш вираженим падінням енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи.


Фаза «Тривожна напруга». Нервова напруга — цей пусковий механізм — проявляється чотирма симптомами.

  1. Переживання психотравмуючих обставин: проявляється у усвідомленні посилення психотравмуючих чинників професійної діяльності.

  2. Незадоволеність собою: проявляється відчуттям незадоволеності собою, обраною професією, посадою, розвивається при неможливості конструктивного вирішення ситуації.

  3. «Загнаність до клітки»: проявляється відчуттям безвихідності, гостро переживається, коли психотравмуючі обставини дуже тиснуть і усунути їх неможливо. Розвивається при марних спробах усунути натиск психотравмуючих обставин. Це стан інтелектуально-емоційного затору, безвиході.

  4. Тривога і депресія: проявляються тривожно-депресивною симптоматикою, що стосується професійної діяльності в особливо ускладнених обставинах. Відчуття незадоволеності діяльністю і собою породжує велику напругу у формі переживання ситуативної або особистісної тривоги.


Фаза «Резистенція» (опір). Формування захисту на даній фазі проявляється такими симптомами вигорання:

  1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування: спостерігається у випадках, коли професіонал перестає уловлювати різницю між двома явищами, що принципово відрізняються: економним проявом емоцій і неадекватним вибірковим емоційним реагуванням. Тобто, професіонал неадекватно «економить» на емоціях, обмежує емоційну віддачу за рахунок вибіркового реагування на ситуації суб’єктів діяльності; емоційний контакт встановлюється не зі всіма суб’єктами, а за принципом «хочу – не хочу» — неадекватним або вибірковим чином.

  2. Емоційно-етична дезорієнтація: виявляється в тому, що у працівника емоції не спонукають або не достатньо стимулюють етичні відчуття. Не проявляючи належного емоційного ставлення до свого підопічного (учня, клієнта, пацієнта і так далі), він захищає свою стратегію: виправдовується перед собою за припущену грубість або відсутність уваги до суб’єкта, раціоналізує свої вчинки або проектує провину на суб’єкта, замість того, щоб адекватно визнати свою провину. У емоційно складних ситуаціях використовуються думки: «Це не той випадок, щоб переживати», «Таким людям не можна співчувати».

  3. Розширення сфери економії емоцій: проявляється поза професійною діяльністю — вдома, під час спілкуванні з приятелями і знайомими. На роботі фахівець так втомлюється від контактів, розмов, відповідей на запитання, що йому не хочеться спілкуватися навіть з близькими.

  4. Редукція професійних обов’язків: виявляється в спробах полегшити або скоротити обов’язки, які вимагають емоційних витрат.


Фаза «Виснаження». Характеризується більш або менш вираженим падінням загального тонусу і ослабленням нервової системи. Емоційний захист стає невід’ємним атрибутом особи. Дана фаза також проявляється низкою симптомів:

  1. Емоційний дефіцит: проявляє себе відчуттям, що емоційно професіонал вже не може допомогти суб’єктам своєї діяльності.

  2. Емоційна відчуженість: працівник майже повністю виключає емоції зі сфери своєї професійної діяльності. Його майже ніщо не хвилює, не викликає емоційного відгуку: ні позитивні, ні негативні обставини.

  3. Особисте відсторонення, або деперсоналізація: проявляється широким діапазоном зміни настрою та вчинків професіонала у сфері спілкування. Перш за все, відчувається повна або часткова втрата інтересу до людини – суб’єкта професійної діяльності.

  4. Психосоматичні та психовегетативні порушення: виявляються на рівні психічного і фізичного самопочуття.

Таблиця 1

Фази стресу та симптоми вигорання за В.В. Бойко

Фаза

Симптом

Тривожна напруга

Переживання психотравмуючих обставин

Незадоволеність собою

Відчуття «Загнаності в клітку»

Тривога і депресія



Резистенція

Неадекватне (виборче) емоційне реагування

Емоційно-етична дезорієнтація

Економія емоцій

Редукція професійних обов’язків



Виснаження

Емоційний дефіцит

Емоційна відчуженість

Деперсоналізація

Психосоматичні і психофізіологічні порушення


Відповідно до ключа визначається сума балів окремо для кожного з симптомів вигорання.

Показник вираженості емоцій коливається в межах від 0 до 30 балів.


Симптом не склався

Симптом, який склався

Симптом, який склався

9 і менш

10 – 15

16 і більш

Подальший крок в інтерпретації результатів опитування – підрахунок суми показників симптомів, який здійснюється для кожної з трьох фаз формування вигорання. Для кожної фази оцінка може бути від нуля до 120 балів. За кількісними показниками можна судити тільки про те, яка фаза сформувалася більшою чи меншою мірою.




Фаза не сформувалася

Фаза у стадії формування

Фаза сформувалася

36 і менш

37 – 60

61 і більш
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка