Методичні рекомендації для аспірантів, стажистів І здобувачів суми Сумський державний університет 2011



Сторінка1/4
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.79 Mb.
  1   2   3   4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

CУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра філософії

3151 Ф І Л О С О Ф І Я
ПРОГРАМА КАНДИДАТСЬКОГО ІСПИТУ

ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ АСПІРАНТІВ, СТАЖИСТІВ І ЗДОБУВАЧІВ

Суми

Сумський державний університет
2011



Філософія: програма кандидатського іспиту та методичні рекомендації для аспірантів, стажистів і здобувачів / укладачі: д-р філос. наук, професор В. М. Вандишев; д-р філол. наук, професор О. С. Переломо-ва. – 2-ге вид., доопрацьоване. – Суми: Сумський державний університет, 2011. – 64 с.

Програма кандидатського іспиту з філософії та методичні рекомендації адресовані аспірантам, стажистам і здобувачам наукового ступеня кандидата наук.

Програма містить широке коло питань історико-філософської спрямованості, основні проблеми філософської онтології, гносеології, антропології, а також ряд тем логіко-методологічного характеру.

Програму підготовлено з урахуванням положень Державної національної програми «Освіта», Доктрини національної освіти, вимог та рекомендацій Вищої атестаційної комісії України, а також досвіду складання аналогічних програм Центром гуманітарної освіти України, філософськими факультетами КНУ імені Тараса Шевченка та ХНУ імені В. Н. Каразіна.



ЗМІСТ
Передмова…..………………………………………………………4

Философ в действии ((тактичное напоминание будущим учёным)………6



  1. Структура навчального курсу.…………………………………….7

  2. Список першоджерел………………………………………………8

  3. Підручники та навчально-методичні посібники………………...11

  4. Програма курсу філософії………………………………………...13

  5. Орієнтовний перелік питань до складання іспиту.……………..38

  6. Вимоги до написання реферату………………………………….42

  7. Орієнтовні теми рефератів……………………………………….43

  8. Зразок оформлення титульної сторінки реферату……………...46

  9. Тлумачний словник філософських та іншомовних понять….....47

  10. Риторика: основні поняття і терміни…………………………….56

  11. Поширені латинські вислови та прислів’я……………………....59

Кафедра філософії СумДУ (коротка довідка)……………………..60


ПЕРЕДМОВА
Підготовка аспірантів, стажистів та здобувачів вченого ступеня надзвичайно важлива для розвитку науково-технічного потенціалу нашої країни. Невід’ємною складовою цього процесу є рівень загальнонаукової та загальнокультурної підготовки українських науковців, у якому визначне місце, беззаперечно, належить філософським дисциплінам. Активне вторгнення сучасної науки в усі сфери суспільства перетворило її на об’єкт філософсько-соціологічного дослідження з цілим спектром предметних дисциплінарних відгалужень.

Зростання у науковій діяльності будь-якого фахівця розуміння ним сучасної наукової картини світу, сприяє більш правильному і ґрунтовному застосуванню загальних та специфічних методів у ході дослідження. Саме для цього і потрібні глибокі філософські знання.

Важливою формою навчальної роботи аспірантів, стажистів та здобувачів є самостійне вивчення першоджерел та рекомендованої літератури. Останнім часом вийшло друком багато оригінальних монографічних праць у царині філософських, економічних, філологічних наук, а також у галузях фізико-математичних та інформаційно-комунікативних наук. Тому майбутньому фахівцю важливо долучитись до новацій, які висвітлено у цих працях.

Досить корисним для підвищення загального рівня науково-методологічної підготовки є вивчення філософських та суспільно-політичних періодичних видань, які друкуються в Україні, в європейських країнах та США.

Зважаючи на те, що важливою складовою загальнокультурної підготовки науковця є його вміння логічно і змістовно правильно подати власні думки й ідеї, кафедра філософії СумДУ вважає за потрібне ввести до програми кандидатського іспиту ряд тем з логіки, філософії мови та ораторського мистецтва. Це важливо, оскільки професійне володіння ораторською майстерністю стає в сучасному світі невід'ємним елементом підготовки фахівців у будь-якій професійній сфері. Стосовно ж журналістики, юриспруденції, педагогіки, менеджменту, роботи в соціальній сфері та мистецтвознавстві, то тут без стійких навичок красномовства просто неможливо фахово працювати.
1.  Правильно організована та цілеспрямована самостійна робота аспірантів та здобувачів наукового ступеню кандидата наук дозволить їм набути навичок та вміння глибше осягнути сутність проблем, що вивчаються, і практично оволодіти ними. Для цього потрібно:

по-перше, наявність усвідомленої мети, що сприяє пошуку найбільш раціональних та ефективних способів і форм навчання;

по-друге, системність і послідовність під час вивчення необхідної для складання кандидатського іспиту сукупності філософських та загальнокульних знань;

по-третє, забезпечення раціональної організації умов для самостійної роботи (точне планування часу, наявність необхідних навчальних посібників тощо).


2.  Для надання допомоги в опануванні найбільш складними проблемами філософії викладачі кафедри викладають відповідний курс, проводять практичні заняття, групові та індивідуальні консультації.
3.  У процесі підготовки до кандидатського іспиту з філософії передбачається, що аспіранти та здобувачі повинні:

– уважно ознайомитися з програмою курсу філософії, переліком екзаменаційних питань та методичними рекомендаціями;

– ретельно вивчити матеріал, викладений у підручниках, навчальних посібниках та іншій літературі з філософії;

– визначити для себе коло незрозумілих питань та уточнити їх зміст на консультаціях, що передують іспиту;

– керуватись програмою курсу філософії та орієнтовним переліком екзаменаційних питань;

– вчасно написати та подати на кафедру реферат, враховуючи визначені кафедрою вимоги до реферату як важливої та необхідної науково-дослідницької роботи.



ФИЛОСОФ В ДЕЙСТВИИ

(тактичное напоминание будущим учёным)

Сталкивается ли философ с несчастьями и неудачами? Конечно! Но он ищет причину, стремится получить урок и вооружает себя против повторения события в будущем. Точно так же философ видит заблуждения других людей. Зная, что люди похожи друг на друга, и видя в себе склонность к тем же ошибкам, он почти наверняка не совершит их.

Философ способен предсказывать будущее не больше, чем другие. Однако он знает, что история имеет свойство повторяться, а посему, изучая прошлое, он на этой основе нередко способен составить представление о будущем.

Философ твёрдо помни о том, что лучший способ оказати помощь другому – это помочь тому найти своё истинное «Я». Философ не стремится бать реформатором, он избегает бесплодных усилий в попытке перевоспитать человека.

Философ знает, что время – великий уравнитель. Поэтому он терпелив, и время – его союзник, но никогда не враг. Понимая, что эффективный ум – это ум спокойный, философ не допускает в своё сознание эмоций, которые могут его расстроить и помешать рождению здравых идей.

Зная безграничную мощь ума, философ не истощает его мелкими мыслишками, но посвящает себя великим мыслям, которые суть прочный фундамент для достижений.

Философ-бизнесмен не путает сиюминутную выгоду с душевным покоем и жизненным успехом. Поэтому он будет поступать с другими честно, памятуя о грядущем за всё воздаянии.

Философ знает, что мысль материальна. Посылаемая в мир мысль, хорошая или дурная, неизменно возвратится к нам в своё время многократно усиленная, как благословение или как бич.

Истинный философ никогда не обвиняет другого человека, а если чувствует порой желание уступить праведному возмущению, не делает из этого привычки. Его гневливость – как надпись на песке, смытая волной прежде, чем её успели прочесть.

Философ делится щедро и свободно, зная, что отдавая сейчас, готовится к новым дарам. Он всегда помнит, что дающий взращивает будущее благо – заслуженное и большее.



І. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ
Розділ 1. ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ВСТУП

  1. Філософія: предмет, основні проблеми та функції.

  2. Філософія Стародавності: східна і західна традиції.

  3. Західноєвропейська філософія ХІV-ХVІІІ ст.

  4. Релігійно-філософська думка в Україні та Росії у ХІV-ХVІІІ ст.

  5. Західноєвропейська філософія ХІХ-ХХ ст.

  6. Філософська думка ХХ ст.: основні доктрини і напрямки.

  7. Розвиток філософії в Україні і Росії у ХІХ-ХХ ст.



Розділ 2. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ

  1. Філософська картина світу. Буття, матерія, свідомість, пізнання.

  2. Філософська антропологія: основні поняття і принципи.

  3. Суспільство й історія: основи філософського аналізу. Культура й духовність



Розділ 3. ЛОГІКА, РИТОРИКА, МЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ
1. Філософія мови і особливості міжособистісної комунікації.

2. Риторика як мистецтво і наука. Теорія і практика ораторського мистецтва



3. Форми і методи наукового пізнання.


ІІ. СПИСОК ПЕРШОДЖЕРЕЛ


  1. Августин Аврелий. Исповедь. – М., 1990.

  2. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. – М., 1989.

  3. Бэкон Ф. Новый Органон // Соч. в 2-х т. – Т.2. – М., 1972.

  4. Бэлл Д. Грядущее постиндустриальное общество. – М., 1969.

  5. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства // Сучасна зарубіжна соціальна філософія: Хрестоматія. – К., 1996.

  6. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. – М., 1989.

  7. Бердяев Н. Смысл истории. – М., 1990.

  8. Бодрийяр Ж. Система вещей. – М., 1995.

  9. Бохенский Ю.М. Современная европейская философия. – М., 2000.

  10. Вайцзеккер Э., Ловинс Э., Ловинс Л. Фактор четыре. Затрат – половина, отдача – двойная. Новый доклад Римскому клубу. – М., 2000.

  11. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму // Вебер М. Соціологія. Загальносоціологічні аналізи. Політика. – К., 1998.

  12. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. – М., 1988.

  13. Витгенштейн Людвиг. Философские работы: в 2 ч. – М., 1994.

  14. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук. – Т.1. Наука логики. – М., 1974.

  15. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли. М., 2001.

  16. Данилевский Н. Я. Россия и Европа. – М., 1991.

  17. Декарт Р. Рассуждения о методе // Сочинения: в 2-х т. Т.1. – М., 1989.

  18. Делёз Ж., Гваттари Ф. Что такое философия? – М.; СПб., 1998.

  19. Джемс У. Научные основы психологи. – СПб., 1992.

  20. Джемс У. Прагматизм. – СПб., 1993.

  21. Дрогобич Юрий. Годы и пророчества / Наук. ред. і укладач проф. В.М. Вандишев. – Харьков, 2002.

  22. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления. – М., 1995.

  23. Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії // Маркс К., Енгельс Ф. – Твори. – Т.21.

  24. Жильсон Э. Избранное. – М.; СПб., 2000.

  25. Иноземцев В.Л. К концепции постэкономического общества. – М., 1998.

  26. Камю А. Бунтующий человек. – М., 1990.

  27. Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизике // Антология мировой философии. Т. 3. – М., 1971.

  28. Категории диалектики, их развитие и функции.– К., 1990.

  29. Конт Огюст. Скромное обаяние позитивизма. – СПб., 1996.

  30. Кремо М., Томпсон Р. Неизвестная история человечества. – М., 1999.

  31. Кууси П. Этот человеческий мир. – М., 1988.

  32. Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977.

  33. Кьеркегор С. А. Болезнь к смерти // Этическая мысль. – М., 1990.

  34. Лиотар Ж. Ф. Состояние постмодерна. – М., 1998.

  35. Маркс К. До критики політичної економії. Передмова // Маркс К., Енгельс Ф. – Твори. – Т. 13.

  36. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року // Маркс К., Енгельс Ф. – Твори. – Т.42.

  37. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. – М., 1999.

  38. Михайловский В.М., Хон Г.Н. Диалектика формирования современной научной картины мира. – Л., 1989.

  39. Ницще Ф. По ту сторону добра и зла. Прелюдия к философии будущего // Сочинения в 2 т. – Т.2. – М., 1990.

  40. Новая постиндустриальная волна на Западе: антология. – М., 1999.

  41. Панарин А. С. Искушение глобализмом. – М., 2000.

  42. Печчеи А. Человеческие качества. – М., 1985.

  43. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

  44. Поппер К. Нищета историцизма. – М., 1993.

  45. Пригожин И. Р., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М., 1986.

  46. Радьяр Д. Астрология личности. – М., 1991.

  47. Рассел Б. Человеческое познание, его сфера и границы. – К., 1997.

  48. Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность. – М., 1996.

  49. Сартр Ж.-П. Екзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – М,. 1989.

  50. Скворцов Л. В. Культура самосознания. Человек в поисках истины своего бытия. – М., 1989.

  51. Сковорода Г. С. Твори в 2 т. – К., 1973.

  52. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

  53. Соссюр Ф де. Труды по языкознанию. – М.,1997.

  54. Табачковський В. Г. Людина–Екзистенція–Історія. – К., 1996.

  55. Тарский А. Понятие истины. – М., 1998.

  56. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М., 1987.

  57. Томпсон Р. Л. Механистическая и немеханистическая наука. – М., 1998.

  58. Тоффлер О. Футурошок. – М., 1997.

  59. Тоффлер Е. Третя хвиля. – К., 2000.

  60. Успенский П. Д. В поисках чудесного. – СПб., 1994.

  61. Уткин А. И. Глобализация: процесс и осмысление. – М., 2001.

  62. Уткин А. И. Мировой порядок ХХI века. – М., 2001.

  63. Федоров Н. Ф. Философия общего дела. – М., 1982.

  64. Фейербах Л. Основные положения философии будущего // Избр. филос. произв.- Т.1. – М., 1955.

  65. Франко І. Що таке поступ? // Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.45.

  66. Фрейд З. Толкование сновидений. – К., 1991.

  67. Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура. – М., 1992.

  68. Фрейд З. Психопатология обыденной жизни // Фрейд З. Избранное. – М., 1990.

  69. Фрейд З. Я и Оно // Фрейд З. Избранное. – М., 1990.

  70. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия // Фрейд З. Избранное. – М., 1990.

  71. Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

  72. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1993.

  73. Фромм Э. Иметь или быть? – М., 1986.

  74. Фуко М. Забота о себе. – К., 1998.

  75. Хайдеггер М. Бытие и время. – М., 1993.

  76. Цвейг С. Врачевание и психика. – М., 1992.

  77. Чижевський Д. Філософія і національність // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – №10.

  78. Шпенглер О. Закат Европы. В 2 т. – М., 1998.

  79. Юнг К.-Г. Архетип и символ. – М., 1991.

  80. Юркевич П. Д. Вибране. – К., 1993.

  81. Ясперс К. Смысл и назначение историии. – М., 1991.


ІІІ. ПІДРУЧНИКИ ТА НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ


  1. Алексеев П. В., Панин А. В. Философия: учебник. – М., 1996.

  2. Андрущенко В. Г., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія: курс лекцій. – 2-ге вид., випр. й доп.– К., 1996.

  3. Антология мировой философии. В 4-х т. – М., 1969-1970.

  4. Бацевич Ф.С. Філософія мови: Історія лінгвофілософських учень: підручник. – К., 2008.

  5. Блинников Л. П. Великие философы: учебный словарь-справочник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1997.

  6. Бойченко І.В. Філософія історії: підручник. – К., 2000.

  7. Вандишев В.М. Риторика. Екскурс в історію вчень і понять: навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

  8. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

  9. Вандишев В.М., Переломова О.С. Західноєвропейська філософія ХІХ-ХХ ст.: навчальний посібник. – Суми, 2010.

  10. Вандышев В. Н. Феномен украинской философии: соискание идей: монография. – Сумы, 2009.

  11. Вандышев В. Н. Феномен русской философии: соискание и филиация идей: монография. – Сумы, 2010.

  12. Введение в философию: учебник для высших учебных заведений в двух частях. Под ред. И.Т. Фролова. – М., 1989.

  13. Воронкова В.Г. Філософія: навчальний посібник. – К., 2004.

  14. Горак Г.І. Філософія: курс лекцій. – К., 1997.

  15. Горський В.С. Історія української філософії: курс лекцій. – К., 1996.

  16. Гране М. Китайская мысль от Конфуция и Лаоцзы. – М., 2008.

  17. Гусев С.С. Метафизика текста. – СПб, 2008.

  18. Ильин В., Машенцов А. Философия в схемах и комментариях: учебное пособие. – Питер, 2008.

  19. Історія філософії: підручник / Бичко І.В. та ін. – К., 2001.

  20. Історія філософії: підручник / За ред. В.І.Ярошовця. – К., 2002.

  21. Історія філософії України: підручник для студентів вищих навчальних закладів / М.Ф. Тарасенко, М.Ю. Русин та ін. – К., 1994.

  22. История античной диалектики. – М., 1982.

  23. История диалектики ХIV-ХVIII вв. – М., 1974.

  24. История китайской философии. – М., 1989.

  25. Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000

  26. Кіпотілова Н.А. Риторика: навчальний посібник. – К., 2007.

  27. Коган І.М. Лінгвістичний аналіз тексту: навч. посібник. – К., 2008.

  28. Лисоченко О.В. Риторика для журналистов: прецедентность в языке и речи: учебное пособие. – Ростов-на-Дону, 2007.

  29. Максюта М.Є. Вступ до філософії: навч. посібник. – К., 2001.

  30. Маньковская. Н.Б. Естетика постмодернизма. – СПб., 2000.

  31. Мир философии: книга для чтения: В 2-х ч. – М., 1991.

  32. Онуфрієнко Г.С. Риторика. – К., 2008.

  33. Пашук А.І. Нариси з історії філософії Середніх віків: підручник. – К., 2007.

  34. Переломова О.С. Лінгвокультурні коди інтертекстуальності українського художнього дискурсу: діахронічний аспект: монографія. – Суми, 2008.

  35. Петрушенко В.Л. Філософія: курс лекцій. – К., 2009.

  36. Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство: навч. посібник. – К., 2006.

  37. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: підручник. – К., 2008.

  38. Сломський Войцех. Біоетика: навчальний посібник. – Суми, 2008.

  39. Соколов В.В. Средневековая философия: учебное пособие для философских факультетов и отделений университетов. – М., 1979.

  40. Соколов В.В. Европейская философия ХV – ХVІІ веков: учебное пособие. – М., 1984.

  41. Спиркин А.Г. Философия. – М., 2007.

  42. Філософія: підручник / Бичко І.В., Табачковський В. та ін. – К., 2001.

  43. Філософія: навч. посібник / За ред. I.Ф. Надольного. – К., 2001.

  44. Философия XX века: учебное пособие. – М., 1997.

  45. Философия: учебное пособие / под ред. В.П. Кохановского. – Ростов-на-Дону, 2007.

  46. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М., 1991.

  47. Щуцкий Ю.К. Классическая китайская «Книга перемен». – Ростов н/Д., 1998.


ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА


  1. История философии: Энциклопедия. – Минск, 2002.

  2. Современная западная социология: Словарь. – М., 1990.

  3. Современная западная философия: Словарь. – М.,1991.

  4. Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник /Авт. кол.: В.С.Горський, М.Л.Ткачук, В.М.Нічик та ін. – К., 2002.

  5. Философия: энциклопедический словарь. – М., 1997.

  6. Философский энциклопедический словарь. – М., 1983.

  7. Философский энциклопедический словарь. – М., 2006.


ІV. ПРОГРАМА КУРСУ ФІЛОСОФІЇ
Розділ 1. ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ВСТУП
Тема 1. Філософія: предмет, основні проблеми та функції
Анотація теми:

Предмет філософії. Основні концепції походження філософії. Сутність філософських проблем, їх зв’язок з фундаментальними питаннями людського буття. Соціальні умови зародження та розвитку різноманітних світоглядних систем і напрямків у філософії.

Світогляд, його роль у житті особистості і суспільства. Історичні типи світогляду. Міфологічний світогляд і його особливості. Релігійний світогляд. Філософський світогляд.

Онтологія – вчення про буття. Матеріалізм, ідеалізм, дуалізм, деїзм, пантеїзм. Гносеологія – вчення про пізнання. Сенсуалізм, раціоналізм, агностицизм, скептицизм. Філософська методологія: метафізика, релятивізм, діалектика.

Філософія як форма суспільної свідомості та особливий тип знання. Проблема буття людини в світі. Сенс життя, свобода, доля, напередвизначеність.

Гуманістична орієнтація філософії. Роль філософського знання у методологічній та світоглядній підготовці фахівців. Філософія, наука, мистецтво, культура.


Основні поняття і категорії: світогляд, онтологія, філософія, буття, свідомість, філософська антропологія, гносеологія, праксеологія, аксіологія, етика, естетика, філософія релігії, ідеалізм, матеріалізм, об’єктивний ідеалізм, суб’єктивний ідеалізм, сенсуалізм, раціоналізм, агностицизм, релігія, міфологія, метафізика, релятивізм, діалектика, сенс життя, свобода, наперед визначеність, міфологічний світогляд, релігійний світогляд, наука, мистецтво, культура.
Література:

  1. Бальсис А.Б. Мировоззрение в жизни общества и человека. – Вильнюс, 1981.

  2. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

  3. История философии и культура / В.С. Горский, Ю.В. Кушаков, В. Ферстер и др. – К., 1991.

  4. Койре А. Очерки истории философской мысли. О влиянии философских концепций на развитие научных теорий. – М., 1985.

  5. Кувалкин В. А. Что такое философия? Сущность, закономерности развития и принципы разработки. – М., 1989.

  6. Лосев Л. Ф. Философия. Мифология. Культура. – М., 1991.

  7. Макаров М. Г. Развитие понятий и предмета философии в истории ее учений. – Л., 1982.

  8. Ортега-и-Гассет X. Что такое философия? – М., 1991.

  9. Світогляд і духовна творчість. – К., 1993.

  10. Спиркин А.Г. Философия. – М., 2007.

  11. Философия: Учебное пособие / под ред. В.П. Кохановского. – Ростов-н/, 2007.

  12. Філософія: підручник / Бичко І.В., Бойченко І.В. та ін.– К., 2001.

  13. Філософія: навч. посібник / За ред. I.Ф. Надольного. – К., 2001.

  14. Философия и мировоззрение. – М., 1990.



Тема 2. Філософія Стародавності: східна і західна традиції
Анотація теми:

Культурно-історичні передумови зародження філософської думки в країнах Стародавнього Сходу.

Провідні філософські школи Стародавньої Індії та їх бачення людини, Бога та Всесвіту. Ведична традиція: ключові поняття і категорії, теїстичний світогляд.

Сутність і основні напрями йоги: хатха-йога, джняна-йога, карма-йога та ін. Релігійно-філософський зміст буддизму: ідеологія і практика.

Класична китайска «Книга перемін» – «І цзин». Основні філософські школи Стародавнього Китаю: конфуціанство, даосизм, моїзм та ін. Конфуцій про закон Неба, людину та шляхетність. Даосизм про начала буття та ідеал мудреця. Особливості філософування моїстів.

Мілетська школа і проблема начала в натурфілософії Фалеса, Анаксимена, Анаксимандра. Системний характер філософії Геракліта Ефеського: онтологія, діалектика, гносеологія. Геракліт про призначення людини. Особливості піфагорійського світогляду: вчення про душу, про число, космос і сенс людського буття.

Актуальне значення поняття „архе” у давньогрецькій філософії. Начала механічного пояснення світу у Емпедокла і Анаксагора.

Атомізм Левкіппа-Демокрита. Атоми тілесні й атоми душі. Відмінності атомізму Епікура й основні принципи його етики.

Софісти – перші вчителі мудрості. Протагор, Продік Кеоський, Горгій та інші. Сократ і сократичні школи мегариків, кініків і киренаїків. Діоген Синопський.

Філософське вчення Платона про світ ідей і світ речей. Теорія пізнання, утопічне вчення про суспільство і державу.

Основні поняття онтології Аристотеля: субстанція, субстрат, матерія і форма. Гносеологія і теологія Аристотеля.

Філософія Стародавнього Риму: скептицизм, стоїцизм, епікуреїзм.

Філософсько-моральний зміст учення Ісуса Христа. Міф і реальність. Християнська апологетика. Християнська патристика. Онтологія і теологія Аврелія Августина.
Основні поняття і категорії: першооснова сущого, архе, варни, карма, сансара, дао, де, жень, натурфілософія, космоцентризм, антропоцентризм, атомізм, діалектика, ідея, матерія і форма, органон, релятивізм, гедонізм, атараксія, фаталізм, еманація, віра, геоцентризм, геліоцентризм, отці церкви, гностицизм, християнство, апологетика, патристика, теоцентризм, творіння, втаємничення.
Література:


  1. Августин Аврелий. Исповедь. – М.,1990.

  2. Антология мировой философии: В 4-х т.- Т.1. – М., 1970.

  3. Асмус В. Ф. Античная философия. – М., 1976.

  4. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

  5. Вернан Ж.-П. Происхождение древнегреческой мысли. – М., 1988.

  6. Древнеиндийская философия. Начальный период. – М., 1972.

  7. История китайской философии. – М., 1989.

  8. История античной диалектики. – М., 1989.

  9. Кессиди Ф. X. От мифа к логосу. Становление греческой философии. – М., 1979.

  10. Кондзьолка В.В. Нариси античної філософії. – Львів, 1993.

  11. Лосев А. Ф. История античной философии в конспективном изложении. – М., 1989.

  12. Лукьянов А.Е. Становление философии на Востоке (Древний Китай и Индия). – М., 1989.

  13. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: підручник. – К., 2008.

  14. Чанышев А. Н. Курс лекции по древней философии. – М., 1981.

  15. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. –М., 1991.

  16. Фрагменты ранних греческих философов. Часть 1. От эпических теокосмогонии до возникновения атомистики. – М., 1989.



Тема 3. Західноєвропейська філософія ХІV-ХVІІІ ст.
Анотація теми:

Схоластика і філософія. Характеристика основних понять. Сім вільних мистецтв –тривіум і квадріум. Реалізм і номіналізм про універсалії. Тома Аквінський про гармонію віри і розуму.

Гуманістичні ідеї Відродження та проблема індивідуальності людини. Неоплатонізм Георгія Геміста Плетона та Марсіліо Фічіно. Вчення Фічіно про Бога і людину, про природу і душу.

Геліоцентризм та вчення про нескінченність всесвіту (М. Копернік, Г. Галілей, І. Ньютон). Пантеїзм М. Кузанського та Дж. Бруно.

Особливості доби Нового часу. Формування нової парадигми філософствування. Наукова революція ХVІ-XVII ст. та проблема методу пізнання. Емпіризм «Нового Органону» Ф. Бекона – розробка нової моделі науки. Механістичний матеріалізм Т. Гоббса, його вчения про державу. Сенсуалізм і соціально-політична філософія Дж. Локка.

Особливості раціоналізму і дуалізму в філософії Р. Декарта. Монадологія В. Лейбніца. Особистісний вимір буття. Теодіцея. Необхідність, творчість, свобода. Поняття субстанції в філософії Б. Спінози.

Просвітництво ХVІІІ ст. – утвердження філософського раціоналізму і гуманізму. Філософсько-гуманістичні ідеї Ш. Монтеск’є, Франсуа Аруе (Вольтер), Жан-Жака Руссо. Вчення про «суспільне середовище» та шляхи його вдосконалення, про «суспільний прогрес».

Утвердження механістичної картини світу і французький матеріалізм ХVІІІ ст. Жульєн Офре де Ламетрі: «Людина-машина» Дені Дідро: «Енциклопедія». Клод Гельвецій: «Про розум», «Про людину» Поль Гольбах: «Система природи». Вчення про природу, матерію, рух, еволюцію, людину, свідомість, пізнання.


Основні поняття і категорії: універсалії, реалізм, номіналізм, істини віри, істини розуму, гуманізм, антропоцентризм, пантеїзм, картина світу, науковий метод, раціоналізм, емпіризм, сенсуалізм, суб’єкт, об’єкт, субстанція, індукція, дедукція, природний стан, громадянський стан, суспільний договір, суспільне середовище, суспільний прогрес, монада, матерія.

Література:

  1. Антология мировой философии: В 4-х т. Т.2. – М., 1970.

  2. Бруно Дж. Диалоги. – М.. 1949.

  3. Бэкон Ф. Новый Органон // Сочинения: В 2-х т. – М., 1977-1978.

  4. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

  5. Гайденко В. П., Смирнов Г. А. Западноевропейская наука в средние века. – М.,1989.

  6. Гоббс Т. Левиафан /Избр. произв. В 2-х т. – М., 1989.- Т.1.

  7. Горфункель А.X. Философия эпохи Возрождения. Учеб. пособие. – М.. 1980.

  8. Гусєв В.І. Історія західноєвропейської філософії ХІІ-ХVІІ ст. ст. – К., 1994.

  9. Декарт Р. Рассуждения о методе / Соч. В 2-х т. Т.1. – М., 1989.

  10. Дрогобич Юрий. Годы и пророчества / Наук. ред. і укладач проф. В.М.Вандишев. – Х., 2002.

  11. История диалектики ХІV-ХVІІ веков. – М., 1974.

  12. Кузнецов В. Н. Французский материализм XVIII века. – М., 1981.

  13. Кузнецов В.Н., Мееровский Б. В., Грязнов А.Ф. Западноевропейская философия XVIII века. – М., 1986.

  14. Ламетри Ж.О. де. Сочинения. – М., 1976.

  15. Лейбниц Г.В. Монадология // Соч.: В 4-х т. Т.1. – М., 1982.

  16. Майоров Г. Г. Формирование средневековой философия. – М., 1979.

  17. Роттердамський Еразм. Похвала глупості. – К., 1993.

  18. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. – М., 1969.

  19. Скирбекк Г., Гилье Н. История философии. – М., 2000.

  20. Соколов В.В. Европейская философия XV-XVII вв. – М., 1984.

  21. Философский энциклопедический словарь. – М., 1983.

  22. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М.,1991.

  23. Штекль А. История средневековой философии. – СПб., 1996.



Тема 4. Релігійно-філософська думка

в Україні та Росії у ХІV-ХVІІІ ст.
Анотація теми:

Особливості формування українського національного світосприйняття. Уявлення про долю, фортуну і сенс життя.

Релігійно-філософські шукання в Київській Русі ХІ–ХІІІ ст. Перші київські митрополити та церковні діячі.

Специфіка формування ідеї ренесансного гуманізму та ідеології реформації в Україні другої половини XІV–початку XVII ст. Релігійна і природничо-наукова складові тогочасної літератури в Україні: Палея Тлумачна, Зодії, Колядники, Зелейники, Бронтоскопії тощо.

Ранній гуманізм Юрія Дрогобича (Котермака), П. Русина з Кросна, С. Оріховського-Роксолана, М. Шимоновича та ін. Творчість І. Вишенського. Розвиток ідеології реформації діячами Острозького культурно-освітнього центру та братських шкіл Г. Смотрицького, К. Острозького, К. Саковича, К. Транквіліона-Ставровецького та ін.

Петро Могила – філософ, теолог, просвітитель, засновник Києво-Могилянського колегіуму. Проблеми онтології, натурфілософії та ідеї гуманізму у творах професорів Києво-Могилянської академії І. Гізеля, С. Полоцького, Ф. Прокопович та ін. Особливості філософсько-релігійного світосприйняття Симеоном Полоцьким. Феофан Прокопович: онтологія; гносеологія; теорія просвітницького абсолютизму.

Г.С. Сковорода про «дві натури», про Бога і природу. Значення вчення Сковороди «про три світи». Етико-поетична складова філософування Сковороди та її вплив на вітчизняну культуру і науку. Вчення філософа «про сродну працю» і щастя людини. Релігійні та моральні повчання Паїсія Величковського.

Слов’яно-греко-латинська академія як осередок релігійно-філософських знань у Москві. Передумови відкриття, перші професори брати Ліхуди.



Основні ідеї і принципи філософування російських мислителів другої половини ХVІІІ ст. М.В. Ломоносов – видатний російський мислитель, засновник Московського університету (1755). Філософські, натурфілософські та соціально-історичні ідеї у працях М.М. Поповського, Д.С. Анічкова, С.Ю. Десницького, О.А. Каверзнєва, Я.П. Козельсь-кого, І.А. Третякова, Д.І. Фонвізіна та ін.
Основні поняття і категорії: двоїста істина, релігійна література, палея, братські школи,просвітництво, філософія мови, позитивізм, апокрифи, вчення про три світи, вчення про дві натури, сродна праця, національне самовизначення, макрокосм, мікрокосм.
Література:

  1. Багалій Д. І. Український мандрований філософ Григорій Сковорода. – К,. 1992.

  2. Вандышев В. Н. Феномен русской философии: соискание и филиация идей: монография. – Сумы, 2010.

  3. Голенищев-Кутузов И. Н. Гуманизм у восточных славян (Украина и Белоруссия). – М., 1963.

  4. Голубев С. П. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. Т.1. – К., 1983.

  5. Дрогобыч Юрий. Годы и пророчества. – Харьков, 2002.

  6. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури 16-18 століть. – К., 1996.

  7. Історія філософія України: хрестоматія. Навчальний посібник /Упоряд. М.Ф.Тарасенко та ін. – К., 1994.

  8. Литвинов В. Д. Ідеї раннього Просвітництва у філософській думці України. – К., 1984.

  9. Лосский Н.О. История русской философии. – М., 1991.

  10. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.

  11. Мицько I.3. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. – К., 1990.

  12. Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні реформаційні ідеї на Україні. – К., 1990.

  13. Палея Толковая по списку сделанному в г. Коломне в 1406 г. – М., 1892.

  14. Пам’ятки братських шкіл на Україні. – К., 1988.

  15. Перетц В.Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы ХVІ–ХVІІІ веков. – Л., 1928.

  16. Православное исповедание или изложение Российской веры Петра Могилы. – М., 1996.

  17. Прокопович Феофан. Філософські твори: У 3 т. – К., 1979-1981

  18. Прот. Георгий Флоровский. Пути Русского Богословия / Третье издание с предисл. прот. И. Мейендорфа и указателем имен. – Paris, 1983; Киев, 1991.

  19. Русин Павло. Вірш (Українська література XIV-XVI ст.). – К., 1988.

  20. Сковорода Г.С. Твори у 2-х т. – К., 1973.

  21. Сковорода Григорій. Дослідження, розвідки, матеріали. – К., 1992.

  22. Стратий Я. М. Проблемы натурфилософии в философской мысли Украины XVII ст. – К., 1981.

  23. Україна: філософський спадок століть. Хроніка-2000. Вип. 1. – К., 2000.

  24. Українська культура: історія і сучасність. – Львів, 1994.

Тема 5. Західноєвропейська філософія ХІХ-ХХ ст.
Частина 1
Анотація теми:

Класична німецька філософія та її місце в історії філософської думки. «Коперніканський переворот» Імануїла Канта. Основні філософські та теологічні ідеї Канта у «до критичний» період. Обгрунтування Кантом всезагальної необхідності наукового знання. Теоретичний та практичний розум. Онтологія та етика Канта.

Філософська система та діалектичний метод Г.В.Ф. Гегеля. Принцип тотожності мислення і буття. Гегель про сутність категорій і законів діалектики, про закономірності становлення людини, історії, культури.

Антропологічний матеріалізм та гуманістична спрямованість філософії Людвіга Фейєрбаха. Діалектика чуттєвого і раціонального. Філософія любові і критика християнської релігії.

Критичний перегляд принципів та традицій класичної філософії у першій половині ХІХ ст. Ірраціоналізм та етика Артура Шопенгауера.

Екзистенціалізм Сьорена К’єркегора, його антираціоналістська спрямованість. Категорії страх, відчай, трепет, свобода. Сприйняття людини як духовної істоти, здатної до вибору і самовизначення. Проблема екзистенційної істини.

Антираціоналістична установка «філософії життя» Фридриха Ніцше: воля, відчуття, інтуїція тощо. Концепції надлюдини.

Становлення позитивізму Огюста Конта та Джона Мілля. Особливості позитивізму як «філософії науки». Другий позитивізм (махізм або емпіріокритицизм). Суб’єктивно-ідеалістична філософія Ернеста Маха та Рихарда Авенаріуса про матерію, свідомість, суб’єкт-об’єктні відносини, комплекси відчуттів, досвід, принцип економії мислення та комплексний характер філософії.


Основні поняття і категорії: активність суб’єкта, коперніканський переворот в філософії, апріоризм, категоричний імператив, діалектика, категорії діалектики, діалектична логіка, розвиток, суперечності, заперечення заперечення, філософський метод, філософська система, антропологічний принцип, родові сутнісні сили людини, відчуження, релігія любові, ірраціоналізм, воля, інтуїція, екзистенція, страх, відчай, свобода, позитивізм, емпіріокритицизм, комплекси відчуттів, досвід.

Частина 2
Анотація теми:

Передумови становлення марксизму та його філософії. Діалектичний матеріалізм у філософії Карла Маркса та Фридриха Енгельса. Категорії і закони діалектики. Матеріалістичне розуміння історії. Поняття суспільно-економічної формації та економічний детермінізм.

Проблема відчуження людини як історія її пригноблення і обмеження свободи. Історичні форми відчуження. Ідея комунізму як початку подолання відчуження і повернення людини до самої себе.

Неопозитивізм ХХ ст. – спроба дати логічний аналіз мови науки. Основні ідеї і принципи неопозитивізму М. Шліка, Р. Карнапа, Б. Рас-села, Л. Вітгенштейна: верифікація, фальсифікація, аналітика, проблеми семіотики (прагматика, семантика, синтаксис), логічний емпіризм.

Філософія прагматизму в США. Фаллібілізм (лат. fallibilis – помилковий) як невід'ємна риса гносеології Пірса. Проблема істини у прагматизмі Вільяма Джеймса. «Істинний емпіризм» Джона Дьюї. Неопрагматизм ХХ ст.: Дейл Карнегі, Наполеон Хілл, Роберт Кійосакі.

Особливості й основні ідеї екзистенціалізму Ж.-П. Сартра, А. Ка-мю, М. Хайдегера: буття-в-собі, межова ситуація, досада, свобода, існування, закиненість, нігілізм, абсурд, відчуження, турбота, справжнє й несправжнє буття. Головна онтологічна проблема екзистенціалізму. Людина в загальній структур буття. Сенс існування. Трансценденція. Проблема свободи. Екзистенція і комунікація.

Ідея несвідомого і психоаналіз Зигмунда Фрейда. Свідоме та несвідоме. Фрейд про витіснення та передсвідоме. «Я і Воно».

Конкретизація практики застосування психоаналізу учнями і послідовниками Фрейда. Карл Г. Юнг про несвідоме та колективне несвідоме. Філософсько-психологічні ідеї Юнга та вчення про архетипи. Основні ідеї неофрейдизму в працях Альфреда Адлера, Карен Хорні та Еріха Фромма.


Основні поняття і категорії: відчуження, комунізм, діалектичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, суб’єктивізм, волюнтаризм, філософія життя, ніцшеанство, надлюдина, неопозитивізм, прагматизм, принцип корисності, об’єктивізм, інтуїтивізм, екзистенціалізм, страх, розпач, нудота, зневіра, існування, межова ситуація, зайвий, свобода, психоаналіз, несвідоме, позасвідоме, неофрейдизм, аналітична психологія, логічний позитивізм, львівсько-варшавська школа.

Література:

  1. Асмус В. Ф. Иммануил Кант. – М.,1973 .

  2. Бердяев Н. Смысл истории. – М., 1990.

  3. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

  4. Вандишев В.М., Переломова О.С. Західноєвропейська філософія ХІХ-ХХ ст.: навчальний посібник. – Суми, 2010.

  5. Воронкова В.Г. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2004.

  6. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. – М., 1974-1977.

  7. Гегель Г.В.Ф. Философская пропедевтика /Работы разных лет: В 2-х т. Т.2. – М., 1972.

  8. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій. – К., 1997.

  9. Гулыга А .В. Немецкая классическая философия. – М., 1986.

  10. Енгельс Ф. Діалектика природи // Маркс К., Енгельс Ф. – Твори. – Т.21.

  11. Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії // Маркс К., Енгельс Ф. – Твори. – Т.21.

  12. История диалектики. Немецкая классическая философия // Рук. авт. колл. Т.Н. Ойзерман. – М., 1978.

  13. Камю А. Бунтующий человек. – М., 1990.

  14. Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизике // Антология мировой философии. Т. 3. – М., 1971.

  15. Категории диалектики, их развитие и функции.– К., 1990.

  16. Маркс К. Тези про Фейєрбаха //Маркс К., Енгельс Ф. – Тв. – Т.3.

  17. Маркс К., Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії // Тв.– Т.4.

  18. Маркс К. До критики політичної економіки. Передмова. // Маркс К., Енгельс Ф.– Твори.- Т.13.- С.5-9.

  19. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року //Маркс К., Енгельс Ф.– Твори.–Т.42.

  20. Ницще Ф. По ту сторону добра и зла. Прелюдия к философии будущего // Сочинения в 2 т. – Т.2. – М., 1990.

  21. Платонов С. После коммунизма. Книга, не предназначенная для печати. – М., 1991.

  22. Фейербах Л. Собрание призведений: В 3-х т. – М., 1974-1975.

  23. Фрейд З. Психология бессознательного.– М., 1989.

  24. Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

  25. Хюбшер А. Мыслители нашего времени: Справочник по философии Запада ХХ века. – М., 1994.

  26. Шопенгауэр А. Мир как воля и представление // Собр.соч.: В 5 т.– М., 1992.

  27. Юнг К.Г. О современных мифах. – М., 1994.

Тема 6. Філософська думка ХХ ст.:

основні доктрини і напрямки
Анотація теми:

Постпозитивізм як «філософія науки» ХХ ст. і його відображення у працях К. Поппера, Т. Куна, П. Фейєрабенда.

Філософія історії та культури. О. Шпенглер. А. Тойнбі. К. Ясперс.

Сучасна релігійна філософія. Неотомізм як панівний напрям у філософії католицької церкви. Тейярдизм: учення П. Тейяра де Шардена про людину як центр світової еволюції. Персоналізм. “Діалектична теологія”.

Філософський постмодернізм як концепція радикального плюралізму. Ж.-Ф. Ліотар. Ж. Дерріда.

Соціальна філософія Франкфуртської школи: К. Хоркхаймер. Т. Адорно. Г. Маркузе.


Основні поняття і категорії: монізм, плюралізм, феноменологія, прагматизм, герменевтика, філософська антропологія, суб’єктивізм, волюнтаризм, філософія історії, тоталітаризм, постмодернізм, автор, текст, інший, екзистенціалізм, трансценденція, свобода, неофрейдизм, неотомізм, персоналізм.
Література:

  1. Бичко А., Бичко І., Табачковський В. Історія філософії: Підручник.- К., 2001.

  2. Буржуазная философская антропология ХХ века / Под ред. Я.Т.Григорьяна. – М., 1986.

  3. Вандышев В.Н. Философия. Екскурс в историю учений и понятий. – Сумы, 1996.

  4. Вандишев В.М., Переломова О.С. Західноєвропейська філософія ХІХ-ХХ ст.: навчальний посібник. – Суми, 2010.

  5. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. – М., 1958.

  6. Воронкова В.Г. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2004.

  7. Гадамер Х.Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. – М.,1988.

  8. Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000.

  9. Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977.

  10. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

  11. Проблема человека и западной философии. –М., 1988.

  12. Скирбекк Г., Гилье Н. История философии. – М., 2000.

  13. Тейяр де Шарден. Феномен человека. – М., 1992.

  14. Хоркхаймер М., Адорно Т. Диалектика просвещения. – М.-СПб., 1997.

  15. Шварц Т. От Шопенгауэра к Хайдеггеру. – М., 1964.

  16. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.



Тема 7. Розвиток філософії в Україні і Росії у ХІХ-ХХ ст.
Анотація теми:

Особливості формування української академічної філософії в ХІХ ст. Створення Харківського університету – початок нового етапу розвитку академічної освіти в Україні. Визначальна роль у створенні університету В.Н. Каразіна та І.С. Рижського. Їх філософські та природничонаукові ідеї.

Філософія та богослов’я у Києві. В.М. Карпов – філософ-ідеаліст: поширення ідей Платона і критика новітньої філософії. Орест Новицький про предмет, завдання й поступальність розвитку філософії. «Філософський лексикон» С.С. Гогоцького: основні ідеї та персоналії.

Фундаментальні філософсько-світоглядні дослідження мови і семасіологія у творчості М.О. Максимовича та О.О. Потебні.

Релігійно-ідеалістична філософія П. Юркевича, особливості його вчення про ідею. Екзистенційні мотиви у його філософії. Критика антропологічного матеріалізму Л. Фейєрбаха та М. Чернишевського.

М.Я. Грот про можливість обґрунтування нового етичного, або морального світогляду на засадах сучасних природничо-наукових учень про силу, закон збереження енергії, розвиток природи. Відновлення ідеальних і абсолютних моральних ідей – добра і зла, обов’язку, свободи волі тощо.

Філософія науки в Україні ХІХ ст. Критичне дослідження В.В. Лєсєвичем основ позитивістської філософії від О. Конта до емпіріокритицизму Р. Авенаріуса. Логіко-психологічні ідеї Г.І. Челпанова.

Філософія І. Франка: матеріалізм, проблема поступу історії, людина та свобода. Соціально-філософські ідеї М. Драгоманова, їх вплив на розвиток слов’янського менталітету. Концепція національної еліти в історіософії В. Липинського та в політології Д. Донцова. Історіософія М. Грушевського.

В.І. Вернадський про феномен життя, всесвіт, людство, ноосферу. Вплив ідей В.Вернадського на світову філософську думку. Геліобіологія О.Л. Чижевського про тісний зв'язок земних і космічних явищ.

«Філософія спільної справи» М.Ф. Федорова і її вплив на суб’єктивно-волюнтаристське сприйняття реальності в добу російської революції і післяреволюційний період: К.Е. Ціолковський, М. Горь-кий, А.П. Платонов та ін.

Проблема Бога, людини, сенсу історії та творчості в філософії С. Соловйова, М. Бердяєва, С. Франка, М. Лоського, П. Флоренського та ін.
Основні поняття і категорії: ідея, поняття, уявлення, антропологічний матеріалізм, шеллінгіанство, платонізм, людина і нація, філософія мови, семасіологія, феномен життя, філософія космізму, ноосфера, «філософія загальної справи», суб’єктивізм, волюнтаризм, слов’янофіли, західники, об’єктивізм, історіософія, інтуїтивізм, свобода, творчість, поступ, національна еліта.
Література:


  1. Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. – М., 1990.

  2. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. – М., 1989.

  3. Вандышев В.Н. Философия. Екскурс в историю учений и понятий. – Сумы, 1996.

  4. Вандышев В. Н. Феномен русской философии: соискание и филиация идей: монография. – Сумы, 2010.

  5. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. – М., 1988.

  6. Горський В.С. Історія української філософії: Курс лекцій. – К., 1996.

  7. Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці. – К., 1970.

  8. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1992.

  9. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К., 1991.

  10. Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст. – К., 1993.

  11. Історія філософії на Україні: У 3-х т. – К., 1987.

  12. Огородник І.В., Огородник В.В. Історія філософської думки в Україні Курс лекцій. Навч. посіб. – К., 1999.

  13. Потебня А.А. Слово и миф. – М., 1989.

  14. Табачковський В. Г. Людина–Екзистенція–Історія. – К., 1996.

  15. Україна: філософський спадок століть. Хроніка-2000. В 2-х т. – К., 2000.

  16. Федоров Н.Ф. Философия общего дела. – М., 1982.

  17. Франко Ів. Біблійне оповідання про створення світу в світлі науки. – Вінніпег, 1918.

  18. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К., 1992.

  19. Юркевич П.Д. Вибране. – К., 1993.


Розділ 2. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ
Тема 1   Філософське розуміння світу.

Буття, матерія, свідомість, пізнання
Анотація теми:

Єдність матеріального буття і людського духу. Категорія «світ». Буття як вихідна категорія філософії. Суспільне буття, буття свідомості, буття духовного. Взаємозв’язок буття і небуття (ніщо).

Філософське визначення матерії. Матерія і речовина. Сутність природничо-наукових уявлень про матерію.

Рух як форма існування буття. Рух як взаємодія усього з усім. Різноманіття форм руху і проблема їх класифікації. Простір як наповнений матеріальним субстратом континуум буття. Час як плинність, як форма існування і як вимір тривалості існуючого. Сучасні філософські уявлення про простір і час. Субстанційна і релятивістська концепції простору і часу. Поняття історичного і соціального простору і часу. Прогрес і регрес.

Матеріалістична й ідеалістична концепції єдності світу. Філософське уявлення про макрокосмос і мікрокосмос. Картина світу.

Дух і свідомість. Основні концепції походження свідомості. Свідомість як субстанція. Свідомість як функція мозку і відображення дійсності. Феноменологічна концепція свідомості.

Структура свідомості: інтелектуальна, емоціональна, інстинктивна та рухова функції. Самосвідомість. Свідомість, мислення, мова. Інтелект, свідомість і штучний інтелект. Комп’ютерний світ як нова реальність. Сутність і перспективи штучного інтелекту.

Основні принципи і поняття гносеології. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Пізнання і практика. Форми і рівні пізнання. Відчуття як суб’єктивний образ об’єктивного світу. Сприйняття та уявлення. Уява і творчість. Раціональне пізнання: поняття, судження, умовивід.

Загальні ознаки та критерії розвитку. Діалектика як вчення про універсальні зв’язки, зміни та розвиток. Фундаментальні принципи і закони діалектики. Історичні форми діалектики та її філософські антиподи (софістика, еклектика, метафізика, догматизм).

Категорії діалектики: одиничне і загальне; причини і наслідок; необхідність і випадковість; сутність і явище; форма і зміст та iн. Роль системи принципів, законів і категорій діалектики у пізнавальній та практичній діяльності фахівців.



Основні поняття і категорії: буття, небуття, духовне, матеріальне, реальність, світ, субстрат, субстанція, матерія, речовина, рух, розвиток, простір, час, всесвіт, космос, макрокосмос, мікрокосмос, прогрес, регрес, діалектика, софістика, еклектика, метафізика, догматизм, категорія, принцип, закон, картина світу, онтологія, універсум. свідомість, психіка, вульгарний матеріалізм, біхевіоризм, відображення, самосвідомість, інтелект, мова, штучний інтелект, аутотренінг, медитація, діяльність, догматизм, епістемологія, інформація, істина, суб'єкт і об'єкт пізнання, творчість.
Література:

  1. Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени: истоки, зволюция, перспективы. – М., 1982.

  2. Вандишев В.М. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

  3. Гейзенберг В. Физика и философия. Часть и целое. – М., 1989.

  4. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій. – К., 1997.

  5. Диалектика в науках о природе и человеке: эволюция материи и ее структурные уровни. – М., 1988.

  6. Диалектика отрицания отрицания.– М., 1983.

  7. Доброхотов А.Л. Категория бытия в классической западноевропейской философии. – М., 1986.

  8. Енгельс Ф. Діалектика природи // Маркс К., Енгельс Ф. – Твори. – Т.20.

  9. Категории диалектики, их развитие и функции.– К., 1990.

  10. Климов А. Я. Диалектика практики и познания.– М., 1991.

  11. Лосский Н.О. Мир как органическое целое // Лосский Н.О. Избранное. – М., 1991.

  12. Новиков И. Куда течет река времени? – М., 1989.

  13. Подольный Р.Г. Освоение времени. – М, 1989.

  14. Потемкин В.К. Симанов А.Л. Пространство в структуре мира.– Новосибирск, 1990.

  15. Пространство и время.– К., 1984 .

  16. Скворцов Л.В. Культура самосознания. Человек в поисках истины свого бытия. – М., 1989.

  17. Спиркин А.Г. Философия. – М., 2008.

  18. Успенский П.Д. В поисках чудесного. – СПб., 1991.

  19. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г. та ін. – К., 1994.

  20. Философская энциклопедия: В 5-ти т. – М., 1960-1970.

  21. Философия: энциклопедический словарь. – М., 1997.

  22. Философский энциклопедический словарь. – М.: Инфра, 2006.

Тема 2  Філософська антропологія:

основні поняття і принципи
Анотація теми:

Філософська концепція людини. Діалектика природи і проблема походження людини. Світоглядно-методологічний зміст концепції антропогенезу. Праця Ф. Енгельса «Роль праці в процессі перетворення мавпи на людину» і концепція антропосоціогенезу. Антропосоціогенез та його комплексний характер у сучасній науці. Роль мови в антропосоціогенезі. Антидарвінізм і критика концепцій антропогенезу й антропосоціогенезу: ідеологія й емпірія.

Проблема взаємозв’язку душі і тіла. Особливості складності (складеності) тіла людини. Езотеричні й окультні уявлення і практики розвитку нефізичних тіл людини. Тілесне і чуттєво-емоційне в людині. Страсті душі й афекти.

Складна природа людини. Людина: особистість, сутність, індивідуальність. Гедонізм, альтруїзм, егоїзм і сенс життя. Екзистенція і самітність. Вибір, свобода та відповідальність як критерії відношення людини до навколишнього світу. Природа цінностей та їх класифікація. Проблема ціннісних орієнтацій. Проблема формування ціннісних орієнтацій в процесі навчання та виховання.


Основні поняття і категорії: людина, духовність, діяльність, вибір, відповідальність, індивід, індивідуальність, потреба, свобода, сенс життя, інтерес, індивід, особистість, антропогенез, антропосоціогенез, життя, безсмертя, гуманізм, альтруїзм, цінності.
Література:

  1. Алексеев В.П. Становление человечества. – М., 1984.

  2. Барулин В.С. Социально-философская антропология. Общие начала социально-философской антропологии. – М., 1994.

  3. Бердяев Н.А. О назначении человека. – М., 1993.

  4. Бердяев Н.А. Самопознание. – М., 1991.

  5. Вандишев В.М. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

  6. Григорьян Б.Т. Философская антропология.– М., 1982.

  7. Григорьян Б.Т. Человек: его положение и призвание в современном мире.– М., 1986.

  8. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера земли.– Л., 1989.

  9. Кремо М., Томпсон Р. Неизвестная история человечества. – М., 1999.

  10. Немировский В.Г. Смысл жизни: проблемы и поиски. – К., 1990.

  11. Ницще Ф. По ту сторону добра и зла. Прелюдия к философии будущего // Сочинения в 2 т. – Т.2. – М., 1990.

  12. Печчеи А. Человеческие качества. – М., 1985.

  13. Проблема человека в западной философии. – М.. 1988.

  14. Сартр Ж.-П. Екзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – М,. 1989.

  15. Сержантов В.О. Человек, его природа и смысл бытия. – Л., 1990.

  16. Табачковський В.Г. Людина – Екзистенція – Історія. – К., 1996

  17. Тейяр де Шарден. Феномен человека. – М., 1987.

  18. Успенский П.Д. В поисках чудесного. – Пб., 1994.

  19. Фромм Э. Иметь или быть? – М., 1986.

  20. Человек в системе наук. – М., 1989.



Тема 3.  Суспільство й історія:

основи філософського аналізу.

Культура й духовність
Анотація теми:

Соціальна філософія про чинники розвитку суспільства. Розвиток суспільства як історія змін в економічній, соціальній, політичній та духовній сферах життя суспільства. М.Я. Данилевський і О. Шпенглер про культуру і цивілізацію. Соціальна доктрина марксизму.

Зміст, критерії та історичні типи суспільного прогресу. Проблема «ціни» прогресу. Історія як прогрес свободи і необхідності. Суспільні ідеали і прогрес.

Людина як основа, мета і засіб виробництва. Духовне виробництво, його специфіка. Культура як об’єкт філософського осмислення. Культура та суспільна практика. Соціальні функції культури: науково-пізнавальна, ідеологічна, практична, регулятивна, комунікативна, компенсаторна. Культура і духовність. Соціальні функції культури. Творча воля, талант і хист як соціокультурні елементи.

Співвідношення технологічного і суспільно-економічного способів виробництва, їх історичні типи. Сутність і структура продуктивних сил. Техніка і науково-технічний прогрес. Технологічні і соціальні революції, проблема їх співвідношення. Сутність науково-технічної революції ХХ ст.

Індустріальне суспільство і концепції технократичного романтизму. Традиційне й індустріальне суспільство. «Масове суспільство». Соціально-футурологічні ідеї теоретиків постіндустріалізму: інформатизація та деідеологізація.

Природа і суспільство. Екологічна ситуація ХХ ст. Новий діалог людини з природою. Глобалізація і основні напрямки збереження екосистем. Демографічні особливості розвитку суспільства.

Сучасне розуміння сутності глобалізму як головного явища епохи. Світовий порядок на рубежі ХХ-ХХІ ст. Техногенні й інформаційні фактори радикального перетворення відносин у сучасному світі. Комп’ютеризація й інформатизація.

Глобалізація й населення. Людські якості і глобалізація. Глобалізація і міграція. Глобалізація і національні культури: уніфікація чи взаємопроникнення. Культурні, етнічні і релігійні проблеми сучасної глобалізації.
Основні поняття і категорії: історіософія, суспільний прогрес, виробничі відносини, базис, надбудова, суспільно-економічна формація, індустріальне та постіндустріальне суспільство, науково-технічна революція, промислова революція, теорія конвергенції, деідеологізація, плюралізм, масове суспільство, диверсифікація, інформаційне суспільство, духовна діяльність, культура, цивілізація, творчість, творча воля, глобалізація, постмодерна культура, демографія, екологія, екологічна криза, уніфікація, диверсифікація, уніфікація, освіта.
Література:


  1. Бек У. Что такое глобализация? – М., 2001.

  2. Бердяев Н.Л. Философия свободы. Смысл творчества.– М., 1989.

  3. Бойченко І.В. Філософія історії: Підручник. – К., 2000.

  4. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

  5. Введение в философию. Учебник для высших учебных заведений в двух частях. Под ред. И.Т. Фролова. – М., 1989.

  6. Воронкова В.Г. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2004.

  7. Герасимов И.П. Экологические проблемы в прошлой, настоящей и будущей географии мира. – М., 1985.

  8. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій. – К., 1997.

  9. Иноземцев В.Л. К концепции постэкономического общества. – М., 1998.

  10. Капустин М.Л. Конец утопии? // Прошлое и будущее социализма. – М.,1990.

  11. Кууси П. Этот человеческий мир. – М., 1988.

  12. Маркс К. До критики політичної економії . Передмова.// Маркс К., Енгельс Ф. -Твори.- 2-е вид. – Т. 13.- С.5-9.

  13. Панарин А.С. Искушение глобализмом. – М., 2000.

  14. Печчеи А. Человеческие качества. – М., 1985.

  15. Платонов С. После коммунизма. – М., 1990.

  16. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. – К., 1994.

  17. Римашевская Н.М. Глобализация и население. // Народонаселение. – 2001. – № 3. – С.4-23.

  18. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

  19. Тойнби А.Дж. Постижение истории. – М., 1993.

  20. Тоффлер Е. Третя хвиля. – К., 2000.

  21. Уткин А.И. Мировой порядок ХХI века. – М., 2001.

  22. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1993.

  23. Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.

  24. Ясперс К. Смысл и назначение историии. – М., 1991.

Розділ 3.  ЛОГІКА, РИТОРИКА, МЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ
Тема 1.  Філософія мови й особливості

міжособистісної комунікації
Анотація теми:

Соціально-культурні передумови виникнення постмодернізму. Р. Барт, Ж. Дельоз, Ж. Дерріда, М. Фуко, Р. Рорті – найбільш визначні представники постмодерністської літератури, філософії, соціології. Поняття «концепт» з точки зору філософії постмодернізму. Поняття «постмодерна реальність». Сутність «концепції деконструкції». Поняття постмодерної культури: «навратив», «ризома», «симулякр», «структуралізм», «художній дискурс». Постструктуралізм як аналітичний інструмент постмодерної науки. «Інтертекст» та інтертекстуальність. Роль автора в парадигмі сучасного постмодернізму.

Наука про мову кінця ХХ – початку ХХІ ст. Сучасне розуміння поняття «мова». Дискурсивний переворот у лінгвістиці й співвідношення функцій мови в суспільстві. Поняття «філософія мови».

Мова як об’єкт філософських досліджень. Типологія підходів до філософії мови. Основні поняття і категорії філософії мови. Лінгвофілософський підхід до мови (лінгвофілософські ідеї та вчення про мову). Розвиток лінгвофілософської думки в Україні: концепції О.О. Потебні та Г.С. Сковороди. Тенденції розвитку сучасної української філософії мови.



Сутність і основні поняття комунікативної філософії. Природа, компоненти і форми комунікації. Типи спілкування. Основні закони спілкування. Теоретичні аспекти концепції ідеальної комунікації, пов’язані з мовою. Особливості міжособистісного спілкування. Моделі комунікації. Вербальні та невербальні компоненти спілкування. Сутність комунікативного акту.
Основні поняття й категорії: постмодерна культура, комп’ютеризація, інформатизація, модуси, функції мови, філософія мови, метамова, комунікація, автокомунікація, комунікативний акт, знакова система, дискурс, структура, лінгвокогнітологія, образи мови, система, лінгвофілософія, соціолінгвістика, внутрішня і зовнішня форми мови, діалогічність, еманація, інтертекстуальність, інтерсуб’єктивність, прагматика комунікації, перцепція, аперцепція.
Література:

  1. Арутюнова Н. Д. Лингвистическая философия // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.,1990.

  2. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер с фр. – М., 1989.

  3. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. – М., 1986.

  4. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики. – К., 2004.

  5. Бацевич Ф.С. Філософія мови: Історія лінгвофілософських учень: Підручник. – К., 2008.

  6. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Пер. с фр. Под ред. Ю.С. Степанова. – М., 1974.

  7. Бодрийяр Ж. Система вещей. – М., 1995.

  8. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. – М., 1981.

  9. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. – М., 1984.

  10. Гусев С.С. Метафизика текста. – СПб., 2008.

  11. Дейк ван Т. А. Язык. Познание. Коммуникация: Пер с англ. / Сост. В.В. Петрова. – М., 1989.

  12. Делёз Ж., Гваттари Ф. Что такое философия? – М.; СПб., 1998.

  13. Киклевич А. Притяжение языка. Том 1: Семантика. Лингвистика текста. Коммуникативная лингвистика. – Olsztyn, 2007.

  14. Клюев Е. В. Речевая коммуникация. Успешность речевого взаимодействия.– М., 2002.

  15. Кристева Ю. Избранные труды: Разрушение поэтики / Пер. с фр. – М., 2004.

  16. Лиотар Ж. Ф. Состояние постмодерна. – М., 1998.

  17. Лосев А. Ф. Знак. Символ. Миф: труды по языкознанию. – М., 1982.

  18. Лотман Ю. М. Семиосфера. – С.-Пб., 2001.

  19. Павлюк Л. С. Знак, символ, міф у масовій комунікації. – Львів, 2006.

  20. Переломова О.С. Лінгвокультурні коди інтертекстуальності українського художнього дискурсу: діахронічний аспект: монографія. – Суми, 2008.

  21. Постмодернизм. Энциклопедия. – Мн., 2001.

  22. Потебня А. А. Мысль и язык. – М., 2003.

  23. Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность. – М., 1996.

  24. Соссюр Ф де. Труды по языкознанию. – М.,1997.

  25. Фуко М. Забота о себе. – К., 1998.

  26. Чижевський Д. І. Історія української літератури. – К., 2003.

  27. Этнолингвистика. – М., 1988.

  28. Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. 2-е изд. – М., 1998.



Тема 2. Риторика як мистецтво і наука.

Теорія і практика ораторського мистецтва
Анотація теми:

Місце і роль риторики в системі гуманітарних наук. Місце риторики на багаторівневому перетині наук: риторика, філософія, логіка, етика. Логіка як засіб виховання культури мислення. Логіка і культура суперечки. Зміст і обсяг понять термінів логіки. Форма суджень. Розподіл суджень. Учення про умовивід. Силогізм. Учення про доказ. Логічні помилки і парадокси. Мистецтво полеміки. Стратегія і тактика суперечки. Коректність у суперечці.


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка