Методичні матеріали для вчителів загальноосвітніх шкіл щодо викладання євроатлантичної інтеграції Вінниця – Рівне, 2010 Методичні матеріали „Доступно про нато”



Сторінка1/8
Дата конвертації02.01.2017
Розмір1.41 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8



Доступно про НАТО

методичні матеріали для вчителів загальноосвітніх шкіл щодо викладання євроатлантичної інтеграції


Вінниця Рівне, 2010



Методичні матеріали „Доступно про НАТО” створено у рамках проекту „Семінару-тренінгу з розробки методичних рекомендацій для шкільних вчителів „Доступно про НАТО”, що був проведений 27-28 серпня 2010 року організацією „Демократичні перетворення України” на базі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти за підтримки Центру інформації та документації НАТО.

Дане видання є третім, переробленим і доповненим варіантом методичних матеріалів «Доступно про НАТО», що були створені у рамках аналогічного семінару тренінгу 5-6 серпня 2008 року громадською організацією „Демократичні перетворення України” на базі Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників та 19 серпня 2009 року на базі Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників за підтримки Центру інформації та документації НАТО.
Для написання Частини І було використано методичні напрацювання Навчально-консультативного центру „Діалог”, Частин ІІ, ІІІ і ІV- публікації Офіційного сайту НАТО, Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України (ліквідований Указом Перзидента України № 495/2010 від 2 квітня 2010 р.), Інституту трансформації суспільства, Фонду „Демократичні ініціативи”, Сайту „Україна-НАТО”, Довідника НАТО, що вільно доступні у мережі Інтернет, Частини V – працю Дементієвської Н. П. “Стратегії розвитку навичок критичного мислення учнів при оцінювання ресурсів Інтернету”. – Київ, 2008.


Керівник проекту – Ігор Шевченко
Керівник робочої групи – Олександр Неприцький, кандидат історичних наук, доцент.

Склад робочої групи Третього видання:

Викладачі та методичні працівники вищих навчальних закладів:

Гавриш Н.П., Києнко-Романюк Л.А канд.пед.наук, Неприцька Т.І.



Вчителі ЗНЗ та методисти районних і міських методичних кабінетів:

Андреєчкіна С.О., Бабіна О.Д., Борейко В.П., Бречко О.П., Вавилкіна О.В., Відрик О.І., Волков В.В., Гамаюк О.В., Герасимчук Н.В., Гречковська Н.Б., Григорук О.М., Демянчук С.Ф., Довгань Ю.П., Дубич І.М., Євчук С.В., Зітка В.Й., Козак Л.М., Корнійчук І.А., Корнійчук С.А., Костицька Л.А., Кравець Л.В., Кравчук Л.Г., Лавренюк П.М., Левосюк О.А., Лесик І.М., Лукашевич О.Г., Любчик Н.Г., Малик Н.Ф., Міщук А.А., Мних В.В., Мосійчук В.Ф., Ничипорук В.В., Овчар О.О., Остра Я.Ю., Перепечай Т.М., Переходько А.М., Підгорна Н.В., Поліщук О.В., Прищепа В.В., Протасевич М.К., Романюк Н.В., Савчук Н.Й., Саливанюк О.В., Степаненко Л.П., Тимощук С.О., Федрук О.В., Юрчук І.Ф., Янчук О.Р.


Представники державних органів, НДО та ЗМІ:

Гаврилов О.В., Кавунець А.В., Шевченко І.А.



Склад робочої групи другого видання:

Викладачі та методичні працівник ки вищих навчальних закладів:

Велівченко В.О., Києнко-Романюк Л.А канд.пед.наук, Кравцов А.К., Корнієнко Г.Л., Кудін В.С., Маяцька Л.Ф., Неприцька Т.І. Степанова Н.М., Чепурна Н.М. канд.пед.наук.



Вчителі ЗНЗ та методисти районних і міських методичних кабінетів:

Бараник В.В., Бібік Ю.Г., Брусник Н.О., Гнідаш А.І., Громовий А.А., Гузь Л.М., Дяченко Г.В., Зінкевич М.П., Ігнатьєва А.В. Йосипенко О.І., Коваленко В.П., Король Н.В., Литвин С.В., Мандюк Н.І., Москаленко Т.М., Нестропа Т.Б., Новочуб Л.В., Онопрієнко Н.Я., Перевізник І.Г., Плясунова Н.Г., Поліщук М.В., Пономаренко А.В., Посікайло Л.М., Силенко В.А., Синеченко Т.В., Скрипник О.М., Теличко Т.Г., Тімофєєва Н.Г., Чалабієв Р.А., Черниш Л.Є., Чикаленко О.В., Читирка О.О., Чорна Т.В., Шаверо Л.І., Шевчук Н.М., Штепа І.Д.


Представники державних органів, НДО та ЗМІ:

Варварський С.В., Дядик І.В., Шевченко І.А.



Склад робочої групи першого видання.

Викладачі та методичні працівники вищих навчальних закладів:

Києнко-Романюк Л.А. канд.пед.наук, Неприцька Т.І., Савчук Н.І., Томашевська Ю.О., Юрчук Л.М. канд.пед.наук.



Вчителі ЗНЗ та методисти районних і міських методичних кабінетів:

Болюх А.В., Брига Л.А., Гайдук О.А., Гедзюк Т.В., Грабік Н.Г., Гунько Г.П., Дерун Т.В., Джужук М.І., Завертана С.О., Калачик В.В., Кравченко В.О., Кравчук О.В., Кузрєцова Н.Б., Куманівська С.Б., Линник М.М., Магденко С.П., Манзеватий Л.В., Михайлюк А.П., Мороз Н.М., Панова Л.І., Пашковський Р.С., Побережець Р.Б., Пустенька В.А., Розумнюк С.Г., Сичова В.О., Стець З.С., Столяр Г.В., Сторожук І.М., Сторожук С.О., Федоренко В.В., Харькова Н.С., Цвик С.І., Черниш В.В., Щербацький Д.В.


Представники НДО та ЗМІ:

Варварський С.В., Гаврилов О.В., Шевченко І.А.

© Неприцький О.А.

© ВММГО «Демократичні перетворення України»



ЗМІСТ


Вступ……………………………………………………………………..

5

Частина І




Особливості викладання євроатлантичної інтеграції у загальноосвітніх закладах………………………………………………

8


Частина ІІ




НАТО за часів „холодної війни”……………………………………….

18

Трансформація НАТО і розширення на країни колишнього соцтабору………………………………………………………………...

22


Зовнішня політика України і євроатлантична інтеграція…………….

27

Нейтралітет і європейські та євразійські проекти як альтернативи євроатлантичній системі безпеки………………………………………

33


Частина ІІІ




Типові питання, що часто задаються про євроатлантичну інтеграцію і відповіді на них…………………………………………...

43


Частина ІV




Робота із стереотипними запереченнями щодо євроатлантичної інтеграції України………………………………………………………

61


Частина V




Використання електронних джерел з євроатлантичної інтеграції......

Список використаних джерел і література ...........................................



72

81

76





Вступ
Євроатлантична інтеграція – це питання, що стало одним із найбільш актуальних і часто обговорюваних в українському суспільстві. Спочатку воно перейшло у ранг політичного, а кілька років тому стало навіть соціально-побутовим. Навколо нього точиться багато суперечок, існує маса міфів та дезінформації, панують укорінені стереотипи.

Як вчителеві у школі чітко, коректно і доступно подати історію євроатлантичної співпраці, сучасне обличчя НАТО, роль і місце України у міжнародній політиці та процесах євроатлантичної інтеграції?

На теперішній час вже написано і видано значну кількість наукової і науково-популярної літератури з питань євроатлантичної інтеграції. Проте, на думку вчителів, вона має деякі особливості, що ускладнюють її використання шкільним вчителем у своїй роботі. Переважно науковий стиль викладення матеріалу і великий обсяг публікацій, що вимагає від вчителя, по перше, розібратися самому, а по друге, перекласти отриману інформацію на мову зрозумілу для учня загальноосвітнього закладу. Також відсутня централізована система забезпечення вчителя необхідною літературою з питань євроатлантичної інтеграції через мережу методичних служб або управлінь і відділів освіти і науки. Наявна література містить значний фактичний та аналітичний матеріал, але повністю упускає методичні аспекти подачі матеріалу учням загальноосвітніх шкіл.

Перше видання методичних матеріалів „Доступно про НАТО” було створено під час роботи семінару-тренінгу, що проводився громадською організацією „Демократичні перетворення України” разом з Вінницьким центром євроатлантичної інтеграції на базі Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників за підтримки Центру інформації та документації НАТО (серпень 2008 р.).

Для вироблення рекомендацій були запрошені вчителі-суспільствознавці сільських та міських шкіл Вінницької області, а також, викладачі вузів, представники громадських організацій та ЗМІ. Запропонована збірка була покликана доповнити побудову цілісної системи інформування громадськості щодо євроатлантичного курсу України в практичній площині і розраховувалася, у першу чергу, на вчителів-суспільствознавців, та являла собою упорядковану компіляцію, щось на зразок „шпаргалки” для вчителя.

Методичні рекомендації поширені через мережу обласних інститутів післядипломної освіти педагогічних працівників, управління та відділи освіти і науки та розміщенні для вільного користування на низці сайтів у мережі Internet.

Як показала практика, попит на доступно викладену інформацію про НАТО не обмежився вчительською аудиторією. У зв’язку з актуальністю даного посібника, наступне видання, що спрямоване вже не на вчителів шкіл, а на державних службовців, вийшло друком у центрі перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій Вінницької області.

На основі матеріалів збірки „Доступно до НАТО” на початку 2009 року було опубліковано методичні рекомендації на тему „Євроатлантична інтеграція” для студентів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Пройшов рік, і деяка інформація у збірці застаріла. Як мінімум, країн у НАТО стало не 26, а 28, НАТО відсвяткувала свою 60-ту річницю, а в Україні все активніше почали пропагуватися ідеї нейтралітету або участі у неіснуючій європейській системі колективної безпеки. Це все потрібно було висвітлити у новому виданні методичних рекомендацій.

Для доповнення і оновлення змісту методичних рекомендацій було запрошено педагогів Черкащини. Друге видання „Доступно про НАТО” з’явилося на світ у результаті семінару-тренінгу, проведеного молодіжною організацією „Демократичні перетворення України” та Вінницьким центром євроатлантичної інтеграції за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні на базі Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників 19 серпня 2009 року.

Проте, час не стоїть на місці. Пройшов рік і знову відбулися зміни, які потрібно було висвітлити у новому виданні. В Україні відбулися президентські вибори. Новий Президент і його уряд в ряді моментів змінили зовнішньополітичний курс України, що знайшло відображення у внесенні відповідних змін до законодавства нашої держави. Країни-члени НАТО змушені реагувати на це і на нових засадах визначати умови співпраці із Україною.

Як відомо, час не стоїть на місці. І задача освіти не лише відображати сьогодення, але й випереджати його. Адже, майбутнє суспільства – сьогодні освіти. Педагоги-суспільствознавці в часи перемін у найскрутнішому становищі. Вони, як ніхто, мають володіти інформацією і методикою її подачі дітям. Саме на це спрямовані наші зусилля під час організації навчально-практичних семінарів та видання методичних рекомендацій.

Наступне видання „Доступно про НАТО” з’явилось в результаті проведеного 27-28 серпня 2010 року семінару-тренінгу на базі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Для участі було залучено педагогів Рівненщини. Захід реалізовано незмінними організаторами: ВММГО „Демократичні перетворення України” разом із Вінницьким центром євроатлантичної інтеграції за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.

„Доступно про НАТО” складається із п’яти частин. Перша – методичні рекомендації. У ній міститься набір форм і методів роботи вчителя у загальноосвітньому навчальному закладі, що можуть бути використані при вивченні євроатлантичної інтеграції у навчальному процесі та позакласній і позашкільній роботі.

Другу частину збірки складають розділи з історії НАТО та зовнішньої політики України. Обсяг розділу мінімально-достатній для роботи, щоб не переобтяжувати як вчителя, так і учня великою кількістю фактів і глибинним аналізом теми.

Третя частина містить відповіді на найбільш типові запитання щодо євроатлантичної інтеграції. Варто звернути увагу: питання обговорювалися і систематизувалися вчителями Вінницької та Черкаської областей, тому у інших регіонах можемо спостерігати ряд відмінностей.

Четверта частина збірки присвячена роботі із стереотипними запереченнями проти участі України у процесі євроатлантичної інтеграції України.

П’ята частина пропонує алгоритми пошуку і поширення достовірної інформації про євроатлантичну інтеграцію у мереж Інтернет.

„Доступно про НАТО” розрахована, перш за все, на вчителів-суспільствознавців, яким найбільше доводиться працювати із питаннями євроатлантичної інтеграції. Але, на думку авторського колективу, може бути використана вчителями інших спеціальностей (особливо у позашкільній та позакласній роботі), а також іншими фахівцями – державними службовцями, журналістами, активістами неурядових організацій – яким щоразу доводиться контактувати з людьми і здійснювати інформування з питань євроатлантичної інтеграції.

Методичні матеріали „Доступно про НАТО” дозволяється вільно копіювати і розповсюджувати на будь-яких носіях і в необмеженій кількості.

Частина І
Особливості викладання євроатлантичної інтеграції у загальноосвітніх закладах

Після президентських виборів 2010 року в Україні дедалі більше дискутується питання згортання курсу євроатлантичної інтеграції і повернення нашої держави у фарватер зовнішньої політики Російської Федерації. Ряд вчителів та директорів шкіл, пробуючи вловити тенденцію, згортають інформування учнів щодо історії і сучасності євроатлантичної інтеграції, ліквідовують інформаційні стенди, відмовляються від тематичних заходів у позакласній та позашкільній освіті.

Інші представники педагогічної громадськості, навпаки, вирішують «стояти до кінця» і боротися із владою, просуваючи ідею зради державницьких інтересів урядом і Президентом та пропагандуючи необхідність негайного вступу України до НАТО, а альтернативою показують швидку втрату незалежності і напівколоніальне існування.

У даних методичних рекомендаціях ми зробили спробу виважено подивитися на ситуацію, що склалася в Україні навколо питання євроатлантичної інтеграції.

На нашу думку, вилучення із українського законодавства позиції, що Україна повинна стати членом НАТО і акцентування «позаблоковості» тягне за собою декілька вагомих наслідків.

По-перше, відмова від прагнення якнайшвидше набути членство у НАТО зняло із порядку денного гостру суперечку в українському суспільстві і розподіл на «Схід-Захід» по лінії цивілізаційного розколу. Предмет суперечки, принаймні на деякий час, зник.

По-друге, позаблоковість української держави у теперішньому часі не виключає у майбутньому можливість вступу країни до даної організації (або організації, яка, можливо, коли-небудь стане її спадкоємницею). Прикладом можуть служити багато європейських держав. Зокрема Люксембург, який змінив норму своєї Конституції, для того щоб стати членом НАТО, і у такий спосіб гарантувати собі безпеку. Подібним чином відмовилися від політики нейтралітету після Другої світової війни Бельгія та інші країни.

Можливо, для таких змін у зовнішньополітичному курсі України навіть не доведеться міняти ні партію, ні осіб при владі. Згадаймо, що 19 червня 2003 прийнятий Закон „Про основи національної безпеки України”, де було записано, що „основними напрямками державної політики з питань національної безпеки України є: забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного Договору”. «За» проголосувала більшість депутатів у 319 голосів. Партія Регіонів голосувала «За», а Віктор Янукович був у той час прем’єр-міністром України. Пройшло сім років і 1 липня 2010 року, під час президентства Віктора Януковича, Верховна Рада України, більшість у якій сформована на базі Партії Регіонів, приймає Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», де вже прописана норма, про «дотримання Україною політики позаблоковості, що означає неучасть України у військово-політичних союзах». Тобто, рішення про участь або неучасть держави у воєнно-політичних союзах є для Партії Регіонів і Віктора Януковича питанням політичним, а не принциповим, і через певний час можемо чекати наступних трансформацій у позиції цієї політичної сили.

По-третє, відмова від негайного вступу до НАТО і прийняття на законодавчому рівні позиції про позаблоковість України, автоматично знімає з порядку денного питання втягування нашої держави у Організацію Договору про Колективну Безпеку (Ташкентський договір) і значною мірою нейтралізує пропагандистську діяльність Російської Федерації на території України. Адже, проводити агресивну пропагандистську діяльність на території лояльної нейтральної держави вважається некоректно.

По-четверте, у новому Законі «Про основи внутрішньої і зовнішньої безпеки» зазначається «пріоритетність участі у вдосконаленні та розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору та іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що становлять взаємний інтерес».

Навчання з країнами НАТО та країнами-партнерами «Сі бриз» проводяться. При чому з набагато більшим розмахом, ніж було у 1997, 1998, 1999, 2001, 2002, 2007 і 2008 роках. У минулому 2009 році, як пам’ятаємо, Верховна Рада України заблокувала дані навчання, а в 2010 лідерів Прогресивної соціалістичної партії Наталю Вітренко і Володимира Марченка, які виступали проти «Сі бриз 2010», просто, заарештували і антинатовський мітинг на цьому припинився.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 502 „Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки” продовжує діяти, а ми, як законослухняні громадяни, повинні її виконувати.

У варіативній частині шкільної програми залишається предмет «Безпечний світ», затверджений Міністерством освіти і науки України, і факультативний курс «Європейська безпека у контексті сучасних процесів європейської і євроатлантичної інтеграції».

Тобто, ніхто в Україні табу на вивчення історії та сучасності євроатлантичної інтеграції не наклав, зі шкільної програми параграфи про НАТО не вилучав. А від вчителя знову і знову вимагається виважена академічна позиція і активна просвітницька діяльність. Інформування, якщо воно не скочується до пропаганди ні в один, ні в інший бік, завжди залишається цінним внеском у загальний розвиток дитини у школі.

Питання євроатлантичної інтеграції України є надто „заполітизоване”, стосується глибоко вкорінених уявлень людей про власну ідентичність („хто ми?”, „з ким ми?”, „де ми маємо бути у майбутньому?” тощо), та тісно пов’язане із ціннісним світоглядом. Учні, вчителі, батьки, адміністрація шкіл, представники місцевої влади – всі вони мають свої думки і власні позиції щодо процесів євроатлантичної інтеграції. Часто ці позиції абсолютно полярні. Під час обговорення такої актуальної теми необхідно зберегти єдність громади, а не викликати конфронтацію і поглиблювати розкол в українському суспільстві.

Тому загальний напрямок роботи має бути орієнтований саме на інформування і підвищення рівня обізнаності учнів із питаннями євроатлантичної інтеграції. Це означає, що доцільно уникати диспутів і дебатів; пошуків „плюсів” і „мінусів” вступу України до НАТО; протиставлення одних позицій іншим. Уроки і позакласні заходи, на яких відбувається захист різних точок зору, безперечно, видовищні, захоплюючі і формують навички ораторського мистецтва та логічного викладення своїх думок. Проте, мають один „побічний ефект”. Якщо учасники мають глибокі переконання і усталені погляди, вони прагнуть переконати опонентів і ще більше вкорінюються у своїй власній правоті, не бажаючи нікого слухати. Це так само недоцільно, як, наприклад, проводити у змішаному за віросповіданням класі дебати та тему «Яка віра краща». Ні до чого, окрім зростання нетерпимості один до одного такі диспути не приведуть. А те, що „в суперечці народжується істина”, може, і є правдою, але лише для ситуації, коли, по перше, істину шукають, а по-друге, її шукають фахівці. А не доводять один одному свою правоту люди, що лише починають знайомитися із темою.

Натомість, ефективним є проектний метод, що дозволяє одночасно досягти як глибокого занурення у тему через емоційне залучення учасників до роботи, так і уникнення конфронтації. Метод проектів може бути застосований у навчальній, та позаурочній, позашкільній роботі. Принцип залишається незмінним. Учні отримують певну інформацію (або шляхи знаходження необхідних даних) і поради вчителя щодо методики виконання роботи. У результаті виконання проекту учні можуть з гідністю сказати: „Ми це з’ясували, дослідили, зробили”, – що сприяє сприйняттю і прийняттю нової інформації як власного напрацювання, а не насадженої силоміць. Наприклад, учні об’єднавшись у кілька груп за напрямками, підготували проект реформ в Україні з метою вступу до Північноатлантичного Альянсу.

Запитання типу «Що таке безпека?», «Хто забезпечує безпеку?», «Чи є безпечним життя в Україні?», «Чи відрізняється життя у нашій державі і в країнах Європи? Якщо так, то чим, якщо ні, то чому, на вашу думку?» є відкритими. Вони спонукають до включення учня у навчальний процес та формують мотивацію до вивчення євроатлантичної інтеграції. На цьому етапі можна розвинути питання безпеки. Показати, що слово безпека ми використовуємо у багатьох значеннях. З’ясувати, що наша особиста безпека залежить від нас самих і, що ми, так само, повинні щось робити для загальної безпеки (суспільства, культури, країни, територіальної цілісності, суверенітету тощо). Показати спорідненість, але у той же час, семантично розмежувати побутове і суспільно-політичне значення слова безпека.

Учні часто плутають поняття європейська і євроатлантична інтеграція. Різницю між цими термінами теж потрібно з’ясувати якомога раніше.

Завжди активно проходить мозковий штурм «Що ми знаємо про НАТО», «Що таке НАТО для нас», «Що ми чули про НАТО». З’ясовуючи рівень обізнаності учасників про євроатлантичну інтеграцію, ми можемо заповнювати таблицю



Що ми знаємо про НАТО

НАТО під час холодної війни

НАТО в умовах трансформації

НАТО на сучасному етапі

НАТО і Україна













Пізніше цю таблицю можна підкорегувати, доповнити фактажем і отримати хороший наочний матеріал, що легко запам’ятовується, оскільки створений безпосередньо учасниками групи/класу.

Для підтримки постійного інтересу до теми, як підказує досвід, добре підходить ознайомлення учнів із цікавими фактами, що стосуються близьких для кожного сфер життя: зарплати, умови навчання та роботи, побут, комп’ютеризація.

Учні залюбки шукають відповіді на проблемні запитання. Наприклад, чому кількість членів НАТО постійно зростає.

Увагу привертають колажі, комікси. Наприклад, колажі, які виконують самі учні називаються «Що нового у НАТО», «Хто є в НАТО» тощо. Добре себе зарекомендувала книжечка коміксів "Тарасик Чомучко в гостях у Брюссельського хлопчика".

Захоплюючими та ефективними є заходи із «живими книгами», коли окремі люди стають книгами з певною назвою і змістом. До такої «книги» можна підійти, задати питання, а вона дасть відповідь. Щоправда, не так багато людей погоджується стати «живими книгами». В основному, бояться виявитися некомпетентними у яких-небудь питаннях. Щоб залучити учасників до «живої бібліотеки» треба навчити їх правилам відповіді на запитання (частково вони описані на початку третьої частини даної брошури) та вмінню скеровувати читачів до інших книг, як «живих», так і паперових.

З огляду на тотальну інформатизацію, може коли-небудь з’явиться (а може ким-небудь уже днем раніше навіть створена) комп’ютерна гра-«стратегія» на тему євроатлантичної інтеграції. І, щоб пройти ту гру, потрібно буде непогано орієнтуватися у політичних ситуаціях країн-членів НАТО, взаєминах із сусідами, знати історію організації та розумітися на геополітиці.

Тема євроатлантичної інтеграції, завдяки своїй актуальності, добре підходить для батьківського всеобучу.

Різні аспекти євроатлантичної інтеграції можна розглядати у контексті впровадження громадянської освіти у школі. Наприклад, організація загальношкільної акції „Дерево демократії”. Оскільки, Організація Північноатлантичного Договору об’єднує саме демократичні держави, виникла для захисту від поширення тоталітаризму і стоїть на сторожі демократичного ладу, то вивчення євроатлантичної інтеграції органічно включається у зміст цієї та подібних акцій.

Наведемо стислий опис можливого сценарію проведення акції. Основою для проведення всіх заходів може стати шкільний євроклуб, гурток з історії, правознавства чи просто кабінет історії у школі. Формується оргкомітет, що займається оголошеннями, виготовленням наочності, зв’язками з громадськістю (як в середині школи, так і ззовні – з громадськими об’єднаннями, місцевою владою тощо). Біля кабінету історії (або іншому відведеному місці) розміщується стилізоване „Дерево” з стовбуром і гілочками. Над деревом напис „Дерево демократії” і можуть бути підзаголовки: „Україна – євроатлантична держава”, „Євроатлантична співпраці – запорука демократії” тощо. Поряд умови акції (щось на зразок положення або статуту). На „гілках” розміщені паперові листочки із написаними напрямками проведення учнівських досліджень. Наприклад, „Ми і НАТО”, „Україна і НАТО”, „Розширення НАТО на країни Центрально-Східної Європи”, „Соціально-економічний розвиток країн-членів НАТО” тощо.

Фінал акції може бути у формі захисту проектів (індивідуальних, колективних). На захист представляються плакати, газети, які розміщуються поряд з „Деревом” і доступні для ознайомлення всіх учнів, вчителів, батьків. Роботи повинні висвітлити, як група дослідників працювала над темою, що вдалося зробити, до яких висновків прийшли, і що це дало самим дослідникам та оточуючим.

Поряд з деревом прикріплюється невеличка скринька для запитань „Хто? Що? Де? Коли? Чому?” Після закінчення акції можна провести загальну конференцію всіх демократичних сил, на якій відбудеться урочисте нагородження кращих проектів, їх представлення та висвітлення питань, що потрапили до скриньки.

Для того, щоб подолати стереотипи, що були сформовані ще під час „холодної війни” і відображали ідеологічне протистояння двох систем, доцільно під час проведення круглих столів, обговорень, акцентувати увагу учасників на змінах, що відбулися у НАТО під час трансформації. НАТО сьогодні явно відрізняється від НАТО часів „холодної війни”. Звернути особливу увагу на миротворчу діяльність і гуманітарні акції НАТО. Показати вплив входження країни до Альянсу на посилення економічної безпеки, зростання стабільності, підвищення рівня довіри інвесторів, набуття державною нового статусу у міжнародному співтоваристві і можливості впливу на вирішення питань безпеки у світі.

В умовах загального дефіциту доступної інформації про євроатлантичні об’єднавчі процеси євроклуби, що покликані стати найближчим до молоді джерелом достовірної інформації про країни Європи та інтеграційні процеси на континенті можуть взяти на себе функції інформувати населення із питань євроатлантичної інтеграції. Адже, безпека сучасної Європи продовжує базуватися на структурах НАТО. Європейські клуби сприяють поширенню серед молоді спільних для європейського і північноамериканського континенту цінностей демократії, співпраці і взаєморозуміння. Через євроклуби відбувається пропагування демократичних цінностей, ознайомлення зі способом життя і культурою населення інших країн Європи, що вже є членами НАТО (зокрема, держави колишнього соцтабору – Польща, Словаччина, Чехія), уміння представити власну країну, культуру, спосіб життя.

На початковому етапі ознайомлення людей із євроатлантичною інтеграцією інформація, що надається євроклубами про НАТО, часто сприймається набагато більш відкрито, ніж, наприклад, інформація надана спеціально створеним центром НАТО. Напевно, це пов’язано із стереотипним сприйняттям самого слова „НАТО”, як такого, що пов’язане з війною, а „Євросоюз” – як більш „мирного”, що має переважно соціальне, економічне та політичне навантаження.

Керівники євроклубів нарікають на одну проблему – це плинність кадрів. Тільки підготували одних дітей, а вони вже випустилися зі школи. Досвідчені педагоги знайшли вихід із ситуації. Формують євроклуби не з однієї паралелі, а з учнів різного віку. А потім застосовують методики передачі знань від старших до молодших під час дискусій, рольових ігор, спільної підготовки стендів тощо.

Учасники євроклубів можуть бути залучені до організації інформаційних кампаній, поширюючи знання про процеси євроатлантичної інтеграції та засади функціонування системи колективної оборони. Шляхом пошуку інформації, опрацювання нових друкованих та електронних джерел відбувається підвищення загального інтелектуального рівня учнів.

Популяризація спільних демократичних цінностей допомагає подолати стереотипи негативного ставлення до сусідніх народів, із якими точилися криваві війни протягом багатьох століть.

Питання євроатлантичної інтеграції можна виносити на регулярні засідання євроклубів, де виголошуються виступи, поширюються інформаційні матеріали, проводяться обговорення питань безпеки, оборони. суверенітету, нейтралітету, участі у військово-політичних блоках тощо. Такі зустрічі допомагають слідкувати за поточними подіями і підтримувати високу групову динаміку роботи; створюють відчуття перебування у вирі подій.

Налагодження стосунків із закордонними шкільними євроклубами через міжнародні мережі дозволяє брати участь у програмах міжнародного обміну. Реалізовувати спільні проекти із молодіжними організаціями з сусідніх країн. На спільні проекти, як правило, легше знайти фінансування із міжнародних фондів. А саме такі програми найбільше впливають на самосвідомість молоді. Згадаймо попередній досвід клубів інтернаціональної дружби!

Налагодження контактів і листування із ровесниками з-за кордону сприяє отриманню інформації про зміни, що відбулися у країнах Центрально-Східної Європи, які нещодавно приєдналися до НАТО. Учні, що отримали таку інформацію від своїх ровесників з інших держав, можуть поділитися новими знаннями із колегами по євроклубу та виступити перед однокласниками. У тому числі, з використанням сучасних цифрових технологій, про які йдеться у Частині V даної збірки.

Для досягнення окреслених цілей і успішного застосування перелічених форм роботи Європейські клуби у школах повинні залишатися справді добровільними об’єднаннями і не перетворюватися у ще один формалізм для звітності.

Проведення виставок (фотографій, малюнків, плакатів), конкурсів, випуск інформаційних матеріалів (стінгазети, тематичні куточки у класах і бібліотеках) на теми, пов’язані із євроатлантичною інтеграцією. Такі форми роботи допомагають залучити нових творчих людей до інформаційної роботи. А також створити позитивні інформаційні приводи для висвітлення їх діяльності у місцевих засобах масової інформації. Журналісти місцевих ЗМІ із охотою відвідують подібні заходи, а редактори дають згоду на опублікування матеріалів із прес-релізів.

Вже стало традицією відзначати у другій декаді травня дні Європи в Україні (починаючи з 9 травня – Дня Європи). Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 502 „Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки” слушно рекомендує „включення питань співробітництва з НАТО до заходів з відзначення Дня Європи”. (Постанова є чинною на час підготовки даної праці – вересень 2010 р., хоча у ряді моментів уже конфліктує із іншими правовими актами. Зокрема у Постанові ще вказується, що стратегічним курсом України є повноправне членство в НАТО, у той час, як Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 червня 2010 року декларує позаблоковість нашої держави і передбачає лише «продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору та іншими військово-політичними блоками».

У багатьох навчальних закладах організовано інформаційні стенди та куточки євроатлантичної інтеграції. Але для того, щоб матеріал на стендах читався, учнів потрібно спонукати користуватися даною літературою. Адже, самостійно підлітки рідко проявляють ініціативу у вивченні шкільних інформаційних стендів та бібліотечних матеріалів. Тому варто подавати учням загальні дані по темі і скеровувати їх по детальну інформацію до матеріалів стендів та тематичних куточків. І обов’язково передбачити форму перевірки виконання завдання – захист дослідницьких проектів, виступи на позакласних заходах тощо. Тоді тематичні колекції починають користуватися значно більшою популярністю.

Інформаційні стенди необхідно регулярно оновлювати. А після кожного оновлення знову стимулювати учнів звертатися до тематичних виставок. У той же час, не варто замінювати весь обсяг тематичного куточка чи стенда одночасно, оскільки для кращого запам’ятовування інформація повинна повторюватися декілька разів (бажано, не менше 7 разів із різних джерел і у різних формах).

Матеріали для оновлення стендів можна отримати у Центрах євроатлантичної інтеграції, що відкриті у обласних центрах України, Інституті Трансформації Суспільства, Центрі інформації та документації НАТО. Або самостійно скачати з Інтернету і видрукувати на принтері.

Окрім усних виступів, обговорень, прослуховувань аудіозаписів, що спрямовані на слухове сприйняття, можемо використати перегляд фільмів, наприклад: „НАТО – свій чи чужий?”, „Нова Польща – вільний вибір”, а також виконання певних проектів самими учнями. Ці та багато інших матеріалів для роботи можна закачати із сайтів, що наведені у Частині V.

Перспектива співпраці України з Організацією Північноатлантичного Договору має довгостроковий характер, проте, вже сьогодні є потреба формувати у дітей усвідомлення характеру змін, які несе нашій державі тісніша співпраця з НАТО. Не менш важливою є і мінливість ситуації у самому Альянсі у зв’язку зі зміною геополітичної ситуації. Необхідно глибоко і всеосяжно охопити цілі та процес євроатлантичної інтеграції, роль і місце глобальних економічних і політичних тенденцій та оцінити значення політичної волі окремих осіб, можливості взаємодії між національними і наднаціональними інституціями та засобами масової інформації, лобіювання інтересів тощо.

Під час інформування учнів потрібно акцентувати увагу, що Північноатлантичний Альянс, всупереч стереотипному уявленню, є не тільки і не стільки воєнною структурою. Переважну більшість програм становлять цивільні дії. Та й сама організація функціонує опираючись на спільні цінності: демократія, захист прав людини, верховенство права у всіх сферах діяльності людини і держави. По суті, головними є цінності спільного життя, а воєнний інструментарій існує для захисту цього життя.

Подаючи дітям процеси світового, континентального або державного масштабу ми, здебільшого, мимоволі вириваємо сюжети із контексту і передаємо знання вирвані із життя. Натомість, знаємо, що потрібно давати комплексні знання, розуміння і усвідомлення цих процесів. Як подати знання разом із культурним, політичним, економічним і соціальним контекстом при обмежених часових можливостях?

Знайомство з євроінтеграційними процесами в шкільних та позашкільних освітніх програмах є особливо успішним, коли ця тема викладається інтерактивно і з максимальним наближенням до практичних ситуацій. Одним із способів, які доступні вітчизняним освітянам, є використання рольових моделюючих ігор. У таких іграх діти, відповідно до сюжету, отримують певні ролі і відтворюють їх, максимально наближаючись до інтелектуального і психофізичного стану героїв рольової гри. Починають спілкуватися, рухатися, в цілому, поводитися так, як повинні поводитися у вибраній ролі.

Практика показує, що проведення рольових ігор з євроатлантичної тематики є чи не найефективнішим заходом опанування учнями даної тематики. Адже, завдяки рольовим іграм у процесі навчання і практичної підготовки, можливо досягти багаторівневих та тривких навчальних результатів. При цьому знання передаються у спосіб, що підвищує мотивацію до подальшого вдосконалення і самоосвіти, тренування навичок спілкування, способів пошуку і використання інформації.

Однією із популярних у Європі та Україні є гра на євроатлантичну тематику „Європа у кризі”, де учасники виступають у ролі представників урядів своїх держав і приймають колективне рішення щодо воєнного конфлікту у одній з африканських країн. Учні отримують розуміння, наскільки багато компонентів (економічних, соціальних, правових, культурних тощо), окрім воєнних, включає у себе питання безпеки. А також наочно бачать, що кожна країна, навіть дуже маленька, має повне право впливати на вироблення колективного рішення. З огляду на сучасний стан міжнародних відносин, у результаті моделювання процесу прийняття рішення на рівні Ради Європейського Союзу, учасники встановлюють, що ЄС не може самостійно врегулювати воєнні конфлікти, а змушений опиратися на Організацію Північноатлантичного Договору.

Різного роду інформаційні кампанії, спрямовані на місцеву громадськість (зустрічі, лекції, вистави, вікторини тощо), хороший спосіб популяризувати діяльність навчального закладу і залучатися підтримкою місцевих органів влади та спонсорів.

Запрошення експертів залишається одним із найбільш дієвих методів інформування. Як правило, запрошені експерти користуються більшою довірою учнів, ніж вчителі. І, відповідно, інформація отримана від експерта має більшу вагу і краще запам’ятовується.

Хто може виступати у ролі експерта з євроатлантичної інтеграції? Традиційно, НАТО пов’язується із сферою оборони. Тому довіру викликають військові у ролі експертів з євроатлантичної інтеграції. Але з огляду на потребу змістити акценти на цивільне співробітництво, яке становить понад 70% загального обсягу співпраці країн Альянсу, можуть бути запрошеними працівники державних органів, що безпосередньо відповідають за процес євроатлантичної інтеграції України, в тому числі, Міністерства Закордонних Справ, представники управлінь та відділів міжнародних відносин і європейської інтеграції на місцях.

Недарма у народі кажуть, що краще один раз побачити, ніж сім разів почути. Доцільно запрошувати очевидців, які перебували, бажано протягом тривалого часу, у країнах, що є членами НАТО (а ще краще – нещодавно приєдналися до Альянсу), або корінних мешканців цих країн, які приїхали в Україну. У ролі експертів можуть виступати науковці – політологи, історики, економісти, правознавці, що займаються питаннями євроатлантичної інтеграції. Або ж лідери громадських об’єднань, що активно здійснюють міжнародну діяльність – Інституту Трансформації Суспільства, Громадської Ліги „Україна-НАТО” тощо. У Вінницькій області, наприклад, таким є обласне відділення Товариства „Україна-Польща-Німеччина”.

Інколи на зустрічі запрошують учасників миротворчих акцій. А вони можуть розказати такі жахливі історії, що можуть травмувати психіку дітей у підлітковому віці. Серед педагогічної громадськості немає одностайної думки щодо того, чи варто запрошувати цих очевидців на зустрічі із школярами. Залишаємо це на розсуд кожного вчителя окремо. Але акцентуємо увагу на високій відповідальності педагога при прийнятті рішення щодо даного питання.

Далеко не останню чергу займає інформування вчителями не учнів, а вчителів. Кожен вчитель проявляє більшу зацікавленість однією темою і меншу – іншою. Ті працівники, що цікавляться саме питаннями євроатлантичної інтеграції можуть ознайомити колег зі своїми напрацюваннями і підбіркою матеріалів під час роботи методоб’єднань, традиційних серпневих конференцій, через районні методичні служби. Навіть те, що Ви зараз читаєте цю брошуру, у жодному випадку не означає, що всі ваші колеги її мають і вже прочитали. Можливо, вони навіть за цих декілька сторінок будуть Вам вдячні.

  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка