Методичні матеріали для студентів юридичного факультету



Скачати 263.5 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір263.5 Kb.


Міністерство освіти та науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка


Юридичний факультет

Кафедра історії та теорії держави і права

Римське приватне право


Методичні матеріали
для студентів юридичного факультету

Львів 2005



Г.М. Федущак-Паславська

Римське приватне право. Завдання для практичних занять, для студентів юридичного факультету. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. – 24 с.
Схвалено кафедрою історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка.

Протокол № 15 від “01” липня 2004 р.

Авторські права застережені.
В історії європейської цивілізації розрізняють три елементи, які на неї вплинули: римський, християнський і германський. Ці ж фактори формували і європейську юриспруденцію. Її розвиток був викликаний появою у Європі римської юриспруденції і полягав у використанні античного матеріалу разом з науковою рецепцією римського права.

У країнах, де правова наука розвинулася на базі римського права, склалася романська правова система, характерними рисами якої є сильний зв’язок права із засадами моралі і справедливості. Українське право, як право держави з міцними християнськими традиціями, тісно пов’язане етичними засадами.

Разом з тим, у час вдосконалення правової системи України, інтеграції у європейську спільноту, автори нового Цивільного кодексу України також прагнули використати найцінніші здобутки цивілістики: ідеї, принципи, формулювання римського права, які лежать в основі законодавства, в першу чергу цивільного законодавства, держав Європи.

Так, ст. 3 ЦК України (від 16.01.2003 р.) загальними засадами цивільного законодавства визнає: справедливість, добросовісність та розумність.

Посилання на цивільне законодавство і право пояснюється тим, що у Римі саме інститути приватного права були доведені до досконалості. Проте, це не означає, що публічно-правові інститути не запозичувалися у правові системи держав наступних суспільних формацій. Однак, це не було настільки всеохоплюючим явищем як із приватним правом. Крім того, відомо, що норми публічного права більше схильні сприймати вплив моменту і тому не були такими абстрактними як норми приватного права, які легко приживаються у будь-яких цивілізованих економічних умовах.

Римське приватне право є дисципліною, яка закладає не тільки основи правової культури, а й юриспруденції загалом, дає знання про історію становлення та розвитку багатьох інститутів сучасного права.

На межі ХІХ-ХХ століть римське приватне право втратило свою роль зобов’язуючого права і стало виключно історико-правовою дисципліною, що на той час привело до втрати багатьох елементів правової культури, які були спільними для всієї Європи. Але сьогодні і в такій ролі римські ідеї, принципи, формулювання здійснюють вплив на зобов’язуючі норми. А римське право є обов’язковим елементом правової освіти.

Високої досконалості, яка сприяла його запозиченню правовими системами різних держав світу, римське право досягло, перш за все завдяки творчій ролі преторів у формуванні римського приватного права.

Розвиток наукової систематики права також пов’язаний із діяльністю римських юристів. Зокрема, йдеться про підручник з основ права юриста Гая – Інституції. Саме звідси походить поділ викладу римського приватного права за інституційною системою на: personae, res, actiones1, яка покладена в основу викладення даного курсу і пропонує вивчення дев’яти тем.

Навчальною програмою передбачені семінарські заняття з усіх запропонованих тем, готуватися до яких треба, зокрема за такими підручниками, спеціальними дослідженнями та першоджерелами:



  1. Андреев М. Римское частное право. - София, 1975.

  2. Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения. - М., 1989.

  3. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник для вузов / Под общ. ред. проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2003.

  4. Дроніков В.К. Римське приватне право. - К., 1961.

  5. Косарев А.И. Римское право. - М., 1986.

  6. Лоський К. Історія і система римського приватного права. T.I: Історія джерел римського права. - Київ; Відень: Історія і право, 1921.

  7. Новицкий И.В. Основы римского гражданского права. - М., 1972.

  8. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права: Навч. посібник. –Львів: ЛНУ, 2000.

  9. Основи римського приватного права: Курс лекцій. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

  10. Основы римского гражданского права // Учебно-метод. указания / под ред. проф. Рясенцева В.А. - М., 1964.

  11. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. – К., 1995.

  12. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. – К.: Юрінком, 2003.

  13. Покровский И.А. История римского права. – СПб, 1998.

  14. Тексты римского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. - М.: Зерцало, 1997.

  15. Франчози Дж. Институционный курс римского права / Пер. с итал. – М.: Статут, 2004.

  16. Харитонов Є.О. Джерела приватного (цивільного) права // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. Вип.11. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – С.226-229.

  17. Харитонов Є.О. Історія приватного права Європи: Західна традиція. – Одеса, 2001.

  18. Харитонов Є.О. Римське приватне право: Конспект лекцій. Практикум. – Х., 2000.

  19. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Рецепції приватного права: парадигма прогресу. – К-д, 1949.

  20. Черниловский З.М. Лекции по римскому частному праву. – М., 1991.

  21. Штаммлер Р. Сущность и задачи права и правоведения // Вестник Гуманитарного университета: Серия: «Право»: Научный альманах / Ред. кол. С.С. Алексеев, С.И. Архипов, В.А. Брызгалин и др. – Екатеринбург: Гуманитарный университет, 2000 №1(2). – С. 58-110.

  22. Kurylowicz М. Historia і wspolczesnosc prawa rzymskiego. - Lublin: Wydawnictwo lubelskie, 1984.

  23. Osuchowski W. Rzymskie prawo prywatne. Zarys wykladu. – Warszawa, 1986.

  24. Wolodkiewicz W., Zablocka M. Prawo rzymskie. Instytucje. – Warszawa, 2000.

До кожної теми, винесеної на семінарські заняття, подані методичні вказівки, які зосереджують увагу студентів на найважливіших питаннях теми.

Зважаючи на те, що завданням Римського приватного права є дати студентам основи юриспруденції, підготувати до сприйняття окремих курсів у майбутньому, формувати світогляд юриста тощо на семінарські заняття винесені питання, визначені цими завданнями.


Тема № 1. Предмет римського приватного права


Вивчаючи тему студент повинен з’ясувати які саме відносини врегульовувало римське приватне право і що є предметом курсу “Римське приватне право”, якою є структура курсу. Важливими також є питання періодизації історії розвитку римського права та держави.

Розгляд основних систем римського приватного права дасть можливість зрозуміти співвідношення ius civile з іншими системами приватного права у Римі.

Дана тема покликана також закласти основи розуміння студентами критеріїв поділу галузей права на приватну і публічну сфери, а також дати основи знань про типи правових систем сучасності.

Важливо визначити основні риси римського приватного права, які характеризують високий рівень його розвитку і серед інших чинників стали причиною рецепції римського права.

Процес рецепції римського права став визначальним для історії Європи та європейського права. Студент повинен також знати як цей процес відбувався в Україні.


  1. Періодизація історії розвитку римського права і держави.

  2. Етапи розвитку римського приватного права. Jus civile. Jus gentium. Jus praetorium.

  3. Критерії поділу римського права на приватне і публічне.

  4. Характеристика римського приватного права. Причини рецепції римського права.

  5. Види і форми рецепції римського права. Рецепція римського права та його роль у розвитку права наступних суспільних формацій. Рецепція римського приватного права в Україні.

  6. Предмет Римського приватного права. Предмет курсу "Римське приватне право". Пандектна та інституційна системи викладу римського приватного права. Структура курсу "Римське приватне право".

  7. Значення вивчення римського приватного права для студентів-правників. Місце римського права в історії європейського права

Тема № 2. Джерела римського приватного права


У даній темі термін “джерела права” використовується у кількох значеннях. Крім джерел змісту та джерел пізнання римського права виділяють форми правоутворення (форми права). Студент повинен знати органи, які на різних етапах розвитку римської держави видавали закони.

Важливо засвоїти джерела (форми) права і зосередитися на специфічних для Риму джерелах правоутворення: практиці преторів та ін. магістратів і діяльності римських юристів (юриспруденції). Цікаво, що в основу їх діяльності було покладено bonus та aequum, що заклали етичні засади римського права. Необхідно засвоїти не лише форми діяльності римських юристів, але й зміст законодавчих актів, які надали офіційного значення їх правотворчості, напрямки освітньої діяльності римських юристів, які і таким способом здійснювали розвиток юриспруденції.

Особливої уваги заслуговують кодифікації римського права: Закони ХІІ Таблиць, кодифікації преторського едикту та імператорських конституцій, кодифікації у германських державах. Зрозуміло, що детального розгляду потребує кодифікація Юстиніана (Corpus Juris Civilis), яка у всі часи була основним джерелом пізнання римського приватного права.


  1. Види джерел римського права.

  2. Форми правоутворення у Римській державі (звичай; закон, едикти преторів та магістратів, діяльність римських юристів).

  3. Звичаї та звичаєве право. Закони XII таблиць.

  4. Закон. Органи державної влади, які на різних етапах розвитку Римської держави володіли законодавчими повноваженнями.

  5. Імператорські Конституції ти їх види. Кодифікація імператорських конституцій.

  6. Преторський едикт та його кодифікація.

  7. Діяльність римських юристів як джерело права у Римі.

    А) форми діяльності римських юристів;

    Б) наукова розробка права часів республіки;

    В роль етичних цінностей у діяльності римських юристів;

    Г) законодавчі акти, які врегульовували питання використання правових позицій римських юристів.



  1. Кодифікації римського права. Кодифікація Юстиніана — завершальний етап систематизації римського права.

Тема № 3. Особи (суб’єкти права) в Римі


Особа (persona) у римському приватному праві є метою і суб’єктом права. У даній темі слід вивчити складові правосуб’єктності фізичних осіб. Особливе значення для римського приватного права має з’ясування елементів правоздатності у цивільно-правовій сфері та питання повної правоздатності. Через певні подібності із сучасним правом важливості набуває питання обмеження дієздатності за віком.

Аналіз правового статусу окремих верств римського населення дасть змогу з’ясувати ієрархію у суспільному устрої. Незважаючи на те, що раба у Римі не вважали суб’єктом права, питання джерел рабства, припинення рабства, проблеми, пов’язані з рабським пекулієм, вимагають розгляду саме у цій темі.

Серед видів суб’єктів права особливе місце займають юридичні особи. Виділення ознак, вимоги до створення і підстави припинення юридичної особи є передумовою засвоєння поняття юридичної особи, хоч ці питання і не були до кінця сформульовані у римському праві.


  1. Поняття особи (суб'єкта права) у Римі. Види суб'єктів права. Римське громадянство (виникнення, набуття, припинення).

  2. Поділ людей у Римі та їх правове становище. Джерела рабства і способи припинення рабства. Рабський пекулій.

  3. Правоздатність (caput). Три стани у правоздатності. Елементи правоздатності у цивільно-правовій сфері. Повна правоздатність.

  4. Дієздатність. Фактори, які впливали на дієздатність у Римі.

  5. Опіка і піклування у римському приватному праві.

  6. Юридичні особи (universitas). Ознаки, виникнення та припинення. Види юридичних осіб у різні періоди розвитку римської держави і права.

Тема № 4. Врегулювання сімейних відносин
у римському приватному праві


Давня римська сім’я базувалася на владі домовладики (paterfamilias), яка об’єднувала тоді дружину домовладики, дітей, онуків і правнуків по чоловічій лінії, інших родичів, а також рабів. Поступова заміна основи римської сім’ї – від влади домовладики до кровної спорідненості – відповідно послаблює необмежену владу домовладики як в майновій, так і в особистій сфері, як стосовно дружини, так і стосовно дітей. Студент повинен простежити цей поступальний процес, який привів до зміни видів шлюбу, порядку його укладення, особистих і майнових відносин між подружжям у шлюбі та між батьками і дітьми.

Слід вивчити визначення шлюбу, сформульоване римським юристом Модестіном, запам’ятати умови та порядок укладення шлюбів з чоловічою владою та без чоловічої влади, особливості правового становища жінки у кожному з цих шлюбів.

Належить зосередити увагу на лініях та ступенях споріднення, які мали значення при спадкуванні та укладенні шлюбу.

Розмежовуючи усиновлення і узаконення у римському праві, спочатку треба засвоїти поняття конкубінату, яке відрізняється від законного римського шлюбу, але дає підстави батькові узаконити власних дітей, народжених поза шлюбом.

Важливими є питання виникнення і встановлення батьківської влади, її поступового послаблення та припинення.


  1. Поняття сім'ї. Агнатична і когнатична спорідненість.

  2. Лінії і ступені споріднення та їх значення.

  3. Поняття шлюбу. Види законного римського шлюбу. Конкубінат.

  4. Умови вступу у шлюб. Заручини.

  5. Порядок укладення шлюбу.

  6. Припинення шлюбу. Причини розірвання шлюбу.

  7. Особисті і майнові відносини між подружжям у шлюбах cum manu і sine manu.

  8. Батьківська влада. Повноваження домовладики стосовно своїх дітей в особистій та майновій сферах. Припинення батьківської влади.

  9. Усиновлення та узаконення за римським приватним правом.

Тема № 5. Речове право


Важливим у римському праві є поділ майнових прав на речові і зобов’язальні, а звідси, необхідно здійснити порівняльний аналіз цих двох груп прав. Поряд з цим речі (res) – головний об’єкт цивільних правовідносин у Римі – класифікуються за різними критеріями, які слід запам’ятати. У римському праві було проведено розмежування володіння і права власності, що є основою римської “філософії” власності. Визначення двох елементів, які складають володіння, також дає змогу розмежувати поняття володіння і держання. Виділення видів володіння передбачає різні способи набуття, різні підходи до відшкодування при появі власника речі. Проте, центральним правовим інститутом виступає право власності, зміст якого в Римі складався з п’яти елементів. Зважаючи на визначальність цього поняття, римське право передбачає первинні і похідні способи його набуття, захист спеціальними позовами, а найважливіше – виділення факту володіння і права на річ, які не обов’язково повинні співпадати в особі власника.

Необхідно звернути увагу на поняття, підстави виникнення спільної власності, повноваження співвласників. Важливо засвоїти й інші види власності, обмеження права власності.

Незважаючи на абсолютний характер права власності, воно все ж могло бути обмежене. Мова йде, перш за все, про права на чужі речі. Слід засвоїти причини, підстави виникнення та види прав на чужі речі, їх захист. Студент повинен зрозуміти чому інститут застави відносять до речових прав, якими є види застави і в чому полягає відмінність між ними.


  1. Поділ майнових прав на речові і зобов’язальні.

  2. Поняття та види речей у римському приватному праві.

  3. Види прав на речі (загальна характеристика).

  4. Володіння (поняття, види, захист володіння).

  5. Володіння і держання (порівняльний аналіз). Володіння і право власності.

  6. Право власності (поняття, зміст та види).

  7. Обмеження права власності.

  8. Способи набуття права власності.

  9. Спільна власність. Повноваження співвласників.

  10. Захист права власності.

  11. Види прав на чужі речі (сервітути, емфітевзис, суперфіцій, застава).

Тема № 6. Спадкове право


Засвоєння цієї теми тісно пов’язане із речовим і сімейним правом. Також належить враховувати поступовий розвиток окремих інститутів спадкового права: за ius civile, за ius prаetorium, за законодавством Юстиніана.

Важливо з’ясувати суть двох форм спадкування: універсальної та сингулярної наступності і вивчити підстави спадкування, принципи спадкування, умови дійсності заповіту, а також зупинитися на основних поняттях спадкового права Риму, особливо на тих, що відбилися у сучасному цивільному законодавстві. Серед таких понять треба розглянути, зокрема, зміст заповідальних відказів (відписів) та їх види: легати та фідеїкоміси.

Також належить ознайомитися із способами захисту прав спадкоємців від порушень з боку третіх осіб.


  1. Поняття спадкового права. Поняття спадкування.

  2. Форми спадкування у Римі. Принципи спадкування за римським приватним правом.

  3. Спадкування за законом.

  4. Спадкування за заповітом. Поняття заповіту. Умови дійсності заповіту.

  5. Спадкове представництво і спадкова трансмісія.

  6. Форми прийняття спадщини.

  7. Легати і фідеїкоміси як види сингулярної наступності.

Тема № 7. Загальне вчення про зобов’язання
і договір


Для успішності засвоєння наступних питань зобов’язального права належить вивчити поняття зобов’язання (obligatio), його зміст та види зобов’язань. Особливого значення у римському праві надавали засобам забезпечення зобов’язань, підставам їх виникнення (з договору, ніби з договору, з делікту, ніби з делікту). Найважливішою підставою виникнення зобов’язань є договір (contractus), обов’язковою ознакою якого є позовний захист. Серед видів договорів слід розрізняти контракти і пакти, інші види договорів. Вже римське право передбачало умови дійсності договору та порядок його укладення, умови виконання договору та наслідки неналежного виконання чи невиконання договору. Ці питання тісно пов’язані із поняттям та видами збитків; видами вини як підстави відповідальності боржника; проблемою покладення ризику випадкової загибелі речі. Важливо з’ясувати способи забезпечення виконання зобов’язань.

Окремо розглядаються способи припинення зобов’язань, найважливішим із яких є виконання зобов’язання. Слід зупинитися на умовах, при яких зобов’язання погашалося, а також звернути увагу на такий спосіб припинення зобов’язань як неможливість його виконання.



  1. Поняття і підстави виникнення зобов'язань.

  2. Класифікація зобов'язань.

  3. Припинення зобов'язання. Умови належного виконання зобов'язання.

  4. Наслідки неналежного виконання зобов’язання. Поняття вини та її види. Поняття шкоди. Відповідальність за чужу вину.

  5. Поняття та структура договору. Класифікація договорів.

  6. Умови дійсності договору.

  7. Порядок укладення договору.

Тема № 8. Окремі види договорів


Значної уваги заслуговує римська система контрактів, кожна із груп якої містить закритий перелік договорів. Договори групуються за різними способами їх укладення. Особливо треба зупинитися на реальних та консенсуальних контрактах, оскільки це дасть змогу визначити правову природу окремих договорів із цих груп, які існують і сьогодні. Значної уваги заслуговує договір купівлі-продажу, який у Римі був основним договором товарного обігу. Важливо з’ясувати момент переходу відповідальності за ризик випадкової загибелі речі в окремих видах договорів, з’ясувати зміст та значення права евікції. Студент повинен запам’ятати визначення окремих видів реальних та консенсуальних договорів, типи безіменних договорів, а також види пактів та підстави їх класифікації.

Оскільки зобов’язання виникають не лише з договорів, а й з інших юридичних фактів, слід розкрити зміст, різновиди та ознаки зобов’язань ніби з договору, з правопорушення та ніби з правопорушення.

Юридичними фактами, що були підставою виникнення зобов’язань, є також зобов’язання ніби з договору (ведення чужих справ без доручення, безпідставне збагачення). Важливо зрозуміти хто виступає сторонами цих зобов’язань, які їх права і обов’язки; якими позовами захищаються ці види зобов’язань.

Зобов’язання в римському праві також виникали із правопорушень (ex delicto). Тому важливо розрізняти договірні і деліктні зобов’язання.

Крім того, зобов’язання виникали ніби з правопорушень (відповідальність судді за заздалегідь несправедливе рішення; відповідальність за небезпечне виставлення чи підвішування речей; відповідальність за виливання чи викидання на дорогу суспільного проїзду; відповідальність господарів готелів, кораблів за пошкодження чи викрадення речей клієнтів та пасажирів). Слід пам’ятати, що позов ніби з правопорушення міг пред’явити не лише потерпілий, а й будь-хто із громадян – позов в інтересах народу.


  1. Контракти і пакти. Римська система контрактів.

  2. Поняття та види вербальних договорів. Форми їх укладення.

  3. Стипуляція та її форми. Договір доручення.

  4. Поняття та види літеральних договорів. Сінграфи, хірографи.

  5. Поняття та види реальних договорів.

  6. Консенсуальні контракти та їх види.

  7. Договір купівлі-продажу. Евікція речі та її юридичні наслідки. Ризик випадкової загибелі речі за цим договором.

  8. Безіменні контракти та їх види.

  9. Поняття та види пактів у римському зобов'язальному праві.

  10. Зобов’язання ніби з договору.

  11. Зобов’язання з правопорушення та ніби з правопорушення.

Тема № 9. Вчення про позов


Дана тема дає можливість зрозуміти, які етапи розвитку пройшов римський цивільний процес. Прогресивність його полягала в тому, що саме у Римі було розділено процес на цивільний і кримінальний; судові функції були відокремлені від адміністративних; цивільні справи розглядалися у цивільному процесі. Та, на жаль, римський процес зробив крок назад в період абсолютної монархії, коли вся влада зосередилася у руках адміністративної вертикалі і судові справи розглядалися правителями провінцій, начальниками поліції, а не суддями, як це було до того.

Особливої уваги вимагає визначення поняття позову (actio) та його видів, виділення серед речових позовів віндикаційного та негаторного. Цікавими є правові засоби, за допомогою яких претор вирішував майнові спори, зокрема, фікція та аналогія.

У темі також слід звернути увагу на поняття реституції та умов її застосування, на особливості екстраординарного процесу, багато ознак якого характеризують і сучасний судовий процес.

Також необхідно з’ясувати поняття позовної давності, що дасть змогу зрозуміти правову природу і значення даного інституту у сучасному процесуальному праві.



Важливо зрозуміти і запам’ятати звідки походить така характеристика римського приватного права як системи позовів.

  1. Досудові способи захисту порушених прав.

  2. Судочинство в Римі (судові органи та судовий процес).

  3. Етапи розвитку римського цивільного процесу.

  4. Стадії римського цивільного процесу. Преторська формула.

  5. Види процесу: легісакційний, формулярний та екстаординарний.

  6. Причини виникнення та особливості екстраординарного процесу. Апеляція.

  7. Особливі засоби преторського захисту порушених прав. Реституція та умови її застосування.

  8. Поняття та види позовів.

  9. Позовна давність (поняття, переривання і зупинка збігу строку позовної давності).

Перелік запитань, які виносяться на залік

  1. Походження і загальна характеристика ius praetorium.

  2. Назвіть види рецепції.

  3. Дайте загальну характеристику ius civile.

  4. Дайте загальну характеристику ius gentium.

  5. Які структурні елементи інституційної системи римського права?

  6. В чому суть рецепції римського права на першому її етапі (XI – XII ст.)?

  7. Поясніть зміст таких характерних рис римського приватного права як консерватизм і прогресивність.

  8. В чому суть рецепції римського права на другому етапі її розвитку?

  9. Поясніть зміст таких характерних рис римського приватного права як індивідуалізм та універсальний характер.

  10. В чому суть рецепції римського права на третьому етапі її розвитку?

  11. Які два правові інститути були особливо досконало розроблені в римському приватному праві?

  12. Дайте загальну характеристику етапів рецепції римського приватного права.

  13. В чому полягає рецепція римського приватного права?

  14. Причини рецепції римського приватного права.

  15. Які Ви знаєте критерії для поділу римського права на приватне і публічне?

  16. Який критерій для поділу римського права на приватне і публічне запропонував римський юрист Ульпіан?

  17. Що є предметом римського приватного права?

  18. Які правові категорії римського права використовуються в сучасному українському праві?

  19. Характерні риси римського приватного права.

  20. Чому римське приватне право називають системою позовів?

  21. Предмет курсу римського приватного права.

  22. Назвіть послідовно теми курсу.

  23. Назвіть латинською мовою три системи, які складають римське приватне право.

  24. Назвіть види рецепції.

  25. Назвіть форми рецепції.

  26. Чим відрізняється звичай від звичаєвого права?

  27. Дайте визначення звичаєвого права.

  28. Назвіть кодифікації римського права.

  29. Назвіть кодифікації імператорських конституцій.

  30. Назвіть джерела пізнання римського приватного права.

  31. Хто із римських юристів дав визначення шлюбу?

  32. Які органи державної влади в різні періоди розвитку Риму мали повноваження видавати закони?

  33. Назвіть форми діяльності римських юристів.

  34. Що таке aequitas в римському праві?

  35. Дайте визначення звичаю.

  36. Якими засобами претор впливав на розвиток права у Римі?

  37. Назвіть види імператорських конституцій.

  38. Причини кодифікації Юстиніана.

  39. Які збірники складають кодифікацію Юстиніана?

  40. Значення кодифікації Юстиніана.

  41. Що таке senatus consulta?

  42. Як латинською мовою позначається “закон”?

  43. Головний зміст закону “Про цитування юристів”.

  44. Твори кого з римських юристів могли бути покладені в основу судового рішення?

  45. Назвіть джерела (форми) права у Римі.

  46. Поняття особи (суб’єкта права) в Римі.

  47. Особливості правового становища вільновідпущеників.

  48. Види суб’єктів права.

  49. Чи були наділені дієздатністю юридичні особи в Римі?

  50. Якими трьома станами визначалася правоздатність в Римі?

  51. Назвіть підстави припинення юридичної особи в Римі.

  52. Які органи займалися призначенням і звільненням опікунів (піклувальників)?

  53. Способи втрати римського громадянства.

  54. На які три групи поділялися недієздатні громадяни за віком?

  55. Які Ви знаєте способи виникнення рабства?

  56. Що таке рабський пекулій?

  57. Які особи вважалися недієздатними?

  58. Назвіть способи припинення рабства.

  59. Які особи вважалися обмеженими в дієздатності?

  60. В якому віці наставало повноліття в Римі?

  61. Термін, яким в Римі позначали суб’єкт права.

  62. Скільки осіб достатньо для утворення юридичної особи?

  63. Які фактори складають повну правоздатність?

  64. На які категорії поділялося римське населення за станом громадянства?

  65. Хто такі марнотратники?

  66. Які обов’язки виконував в Римі опікун (піклувальник)?

  67. Як визначали момент народження римські юристи?

  68. Коли припинялася правоздатність?

  69. Які складові правосуб’єктності?

  70. Способи набуття римського громадянства.

  71. Що таке дієздатність?

  72. Дві основні групи прав, які складають правоздатність у сфері цивільно-правових відносин.

  73. Фактори, які впливають на дієздатність.

  74. Поняття конкубінату.

  75. Назвіть умови укладення шлюбу в Римі.

  76. Наслідки розриву заручин.

  77. Шлюбний вік для осіб жіночої статі.

  78. Підстави розірвання шлюбу sine manu.

  79. Види законного шлюбу в Римі.

  80. Хто такий pater familias?

  81. За якою ознакою розрізняють шлюби cum manu i sine manu?

  82. Кого в Римі об’єднувала сім’я під владою pater familias?

  83. Тривалість траурного року в Римі.

  84. Яких осіб об’єднувало поняття “сім’я”?

  85. Назвіть способи укладення шлюбу.

  86. Яким було становище дружини в давній римській сім’ї?

  87. Коротко охарактеризуйте usus як спосіб укладення шлюбу в Римі.

  88. Хто такі агнати?

  89. Назвіть випадки припинення шлюбу.

  90. Яких осіб об’єднує когнатична спорідненість?

  91. Що таке батьківський пекулій?

  92. Хто такі єдиноутробні діти?

  93. Чим відрізняється усиновлення від узаконення?

  94. Що таке військовий пекулій?

  95. На які категорії поділялося римське населення за сімейним станом?

  96. Назвіть підстави розірвання шлюбу cum manu.

  97. Який критерій було обрано для поділу володіння на види?

  98. Що таке специфікація у вченні про право власності?

  99. Дайте характеристику права власності за римським правом.

  100. Що означає “право на річ”?

  101. Що таке майно?

  102. Яке значення мало виділення похідних володільців в окрему категорію?

  103. Назвіть способи набуття законного володіння.

  104. Що таке суперфіцій?

  105. Що таке об’єктивний елемент володіння?

  106. Умови набуття права власності за давністю володіння.

  107. Назвіть елементи права власності.

  108. Що таке суб’єктивний елемент володіння?

  109. Назвіть елементи, які складають поняття володіння.

  110. Назвіть види сервітутів.

  111. За якими основними ознаками володіння відрізняється від держання?

  112. Які вимоги ставилися до суб’єктів володіння в Римі?

  113. Види володіння.

  114. Для чого встановлювалася добросовісність володіння?

  115. Назвіть обмеження права власності в Римі.

  116. Назвіть випадки припинення володіння.

  117. Назвіть первинні способи набуття права власності.

  118. Назвіть підстави виникнення спільної власності.

  119. Назвіть похідні способи набуття права власності

  120. Назвіть види права власності в Римі.

  121. Чим подібні емфітевзис і суперфіцій?

  122. Які речі називаються манципними?

  123. Сформулюйте суть негаторного позову.

  124. У чому полягає зміст прав на чужі речі?

  125. Види прав на чужі речі.

  126. У чому полягає відмінність між емфітевзисом і суперфіцієм?

  127. Що таке іпотека?

  128. Що таке емфітевзис?

  129. Поняття скарбу в римському праві.

  130. Чому заставу відносять до прав на чужі речі?

  131. Що таке квіритська власність?

  132. Поняття речі.

  133. Якими позовами захищалися речові права в Римі?

  134. Назвіть види речей у римському праві.

  135. Що таке сервітут?

  136. Види прав на речі.

  137. Назвіть інститути, які складають речове право.

  138. Випадки визнання заповіту недійсним.

  139. Умови, необхідні для прийняття спадщини.

  140. Коли спадщина ставала вимороченою?

  141. Що таке спадкова субституція?

  142. Які вимоги до спадкодавця ставило римське право?

  143. Назвіть принципи римського спадкового права.

  144. Продовжіть речення: “спадкування за заповітом виключало спадкування за законом, але поступалося місцем…”

  145. Хто такий спадкоємець?

  146. З якого моменту відкривається спадщина?

  147. У чому міг виражатися фактичний вступ у права спадкоємця?

  148. З якого часу виникає право набуття спадщини?

  149. Поняття заповіту (testamentum).

  150. Умови дійсності заповіту.

  151. Які особи мали право надзвичайного спадкування?

  152. Що означає термін “виморочена спадщина”?

  153. Назвіть умови сингулярного наступництва у спадковому праві.

  154. Що означає принцип універсальності спадкування?

  155. Що таке спадкове представництво?

  156. Чим обмежений принцип свободи заповіту?

  157. Назвіть види заповідальних відказів (відписів).

  158. Що означає поняття необхідного спадкування?

  159. У чому суть сингулярного наступництва?

  160. Хто такі необхідні спадкоємці?

  161. Хто одержує майнову вигоду при сингулярній наступності?

  162. Як визначали розмір обов’язкової частки центумвіральні суди?

  163. Як визначається розмір обов’язкової частки за законодавством Юстиніана?

  164. У якому вигляді можна було залишити обов’язкову частку для необхідних спадкоємців?

  165. Що означає поняття “законна частка спадкового майна”?

  166. Що означає поняття “обов’язкова частка спадкового майна”?

  167. Поняття легату.

  168. Хто мав право призначати легат?

  169. Що таке фідеїкоміс?

  170. Поняття спадкування.

  171. Що означає принцип свободи заповіту?

  172. Назвіть розповсюджені форми спадкування в Римі.

  173. Поняття спадкового права в Римі.

  174. Підстави виникнення спадкування в Римі.

  175. Що таке спадщина (heredias)?

  176. Які зобов’язання називаються сіналагматичними?

  177. Коли виникають зобов’язання при укладенні літерального контракту?

  178. Назвіть критерії використані для поділу зобов’язань на види.

  179. Види договорів.

  180. На які види поділяються зобов’язання за підставами їх виникнення?

  181. Коли виникають зобов’язання при укладенні консенсуального контракту?

  182. Які договори називаються договорами строгого права?

  183. Дайте поняття контракту.

  184. Хто такі контрагенти?

  185. Який критерій покладено в основу класифікації договорів, що складають систему контрактів?

  186. Що означає особиста відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання?

  187. Що означає оферта при укладенні договору?

  188. Дайте поняття пакту.

  189. Поняття договору (contractus).

  190. Що є предметом зобов’язання?

  191. Загальна назва сторін в договорі.

  192. Які зобов’язання називаються односторонніми?

  193. Які зобов’язання називаються двосторонніми?

  194. Коли виникають зобов’язання при укладенні вербального контракту?

  195. Коли виникають зобов’язання при укладенні реального контракту?

  196. Назвіть підстави виникнення зобов’язань.

  197. Назвіть вимоги, яких треба було дотриматися, щоб зобов’язання вважалося виконаним.

  198. Договір позики – це реальний контракт, за яким…

  199. Поясніть різницю між дольовими і солідарними зобов’язаннями.

  200. Які елементи договору є суттєвими?

  201. Що таке цесія у зобов’язальному праві?

  202. Які елементи договору є звичайними?

  203. Що таке юридичний факт?

  204. Договір купівлі – продажу – це контракт, за яким…

  205. Договір найму – це контракт, за яким…

  206. Як латинською мовою позначають зобов’язання?

  207. Які елементи складають зміст договору?

  208. Які зобов’язання називають натуральними?

  209. Що таке новація у зобов’язальному праві?

  210. Які зобов’язання називають альтернативними?

  211. Договір найму послуг – це консенсуальний контракт, за яким…

  212. Поясніть зміст права евікції.

  213. Договір підряду – це консенсуальний контракт, за яким…

  214. Договір доручення - це консенсуальний контракт, за яким…

  215. Які зобов’язання називають родовими?

  216. Договір товариства - це консенсуальний контракт, за яким…

  217. Які зобов’язання називають видовими?

  218. Назвіть найпоширеніші види безіменних договорів.

  219. За якою основною ознакою пакти відрізняють від контрактів?

  220. Які зобов’язання називають дольовими?

  221. Що означає акцепт при укладенні договору?

  222. Зміст зобов’язання.

  223. Які зобов’язання називають солідарними?

  224. Сторони зобов’язання.

  225. Що таке юридичний факт?

  226. Назвіть основні частини преторської формули.

  227. Хто такий позивач?

  228. Які Ви знаєте позови власника?

  229. Назвіть основні риси, які відрізняють екстраординарний процес від двох попередніх.

  230. Чи підлягало оскарженню рішення винесене в легісакційному процесі?

  231. Як називають сторони цивільного процесу?

  232. Правові наслідки пропуску строку позовної давності.

  233. Хто такий відповідач?

  234. Назвіть дві стадії римського цивільного процесу.

  235. В чому суть негаторного позову?

  236. Види процесу в римському приватному праві.

  237. Назвіть стадії легісакційного процесу.

  238. Назвіть органи, які здійснювали судочинство в Римі.

  239. Назвіть стадії формулярного процесу.

  240. Назвіть додаткові частини преторської формули.

  241. Які обставини переривають збіг строку позовної давності?

  242. Чи підлягало оскарженню рішення винесене у екстраординарному процесі?

  243. Назвіть види представників у суді.

  244. Сформулюйте суть віндикаційного позову.

  245. Назвіть засоби преторського захисту порушених прав.

  246. Які органи вирішували майнові спори у екстраординарному процесі?

  247. Що таке реституція у римському приватному праві?

  248. Умови застосування реституції.

  249. Види позовів.

  250. Назвіть досудові способи захисту порушених прав.

  251. Що таке віндикація у римському приватному праві?

  252. Поняття позову у Римі.

  253. Що таке позовна давність?

Зміст

Тема № 1. Предмет римського приватного права 5

Тема № 2. Джерела римського приватного права 6

Тема № 3. Особи (суб’єкти права) в Римі 7

Тема № 4. Врегулювання сімейних відносин
у римському приватному праві 8


Тема № 5. Речове право 9

Тема № 6. Спадкове право 10

Тема № 7. Загальне вчення про зобов’язання
і договір 10


Тема № 8. Окремі види договорів 11

Тема № 9. Вчення про позов 12

Перелік запитань, які виносяться на залік....................14 21

Перелік запитань, які виносяться на залік....................14


1 Існує також і пандектна система, при якій виклад поділяють на “загальну” і “особливу” частини, що у свою чергу значно більше деталізовані, ніж при трьохчленній інституційній системі.



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка