Методична розробка



Скачати 163.21 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір163.21 Kb.
Державна пенітенціарна служба України

Чернігівський юридичний коледж
Цикл: гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

Курс: «Релігієзнавство»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Для проведення лекції № 4

Змістовий модуль № 3: Світові релігії.

Тема № 5: Іслам.



Форма навчання: денна, І курс (ІІ семестр).

Для проведення заняття у складі курсу.



Тривалість: 2 академічні години.

Розглянуто та схвалено на засіданні циклу

«___» ____ 20___ р. Протокол № «___».

Чернігів 20____

Тема 5. Іслам.

Актуальність теми: Іслам є однією з найбільших за чисельністю послідовників та поширенням релігій, що дозволяє називати її світовою. Ця релігія насьогодні зберігає тенденцію до зростання і дедалі більше розширює свій ареал. Не є викл.ченням й Україна в якій насьогодні існують досить потужні громади мусульман. Тож вивчення теологічних основ даної релігії є необхідною умовою релігієзнавчої освіти майбутнього фахівця.


  1. Мета заняття:

    • дати слухачам знання про виникнення, особливості віровчення, культу та організації ісламу;

    • проаналізувати становище ісламу в Україні;

    • подолати у свідомості слухачів негативні стереотипи щодо сприйняття даної релігії.

  2. План заняття (розрахунок навчального часу)

з./п.

Навчальні питання

Розрахунок часу (хвилини)

1

Вступ.

5 хв.

2

Формування і поширення ісламу.

25 хв.

3

Основні віросповідні принципи ісламу.

25 хв.

4

Морально-етичні норми ісламу.

20 хв.

5

Висновок.

5 хв.

Разом:

80 хв.




  1. Організаційно-методичні вказівки

Вид лекції: інформаційна. Систематизований виклад основного матеріалу з питань лекції.

Метод проведення лекції: поєднання елементів усного викладання навчального матеріалу з використанням засобів наочності.

Перелік наочних та технічних засобів навчання: мультимедійний проектор, персональний комп’ютер, слайди підготовленні в програмі MS Power Point до Теми 3.

Місце проведення заняття: лекційна аудиторія.



Список літератури:

1. Академічне релігієзнавство/ ред. А. Колодного. – К., 2010.

2. Історія релігій / В.І. Лубський, М.В. Лубська. – К., 2009.

3. Кислюк К.В. Релігієзнавство / К.В. Кислюк.- К., 2011.

4. Релігієзнавство / Ю.А. Калінін, Є.А. Харьковщенко. – К., 1994.

5. Лобовик Б.А. Релігія як соціальне явище / Б.А. Лобовик. – К, 2006.

6. Лубський В.І. Релігієзнавство / В.І. Лубський. – К., 2011.

7. Мозговий Л.І. Релігієзнавство / Л.І. Мозговий. – К., 2012.

8. Москалець В.П. Психологія релігії / В.П. Москалець. – К., 2010.

9. Релігієзнавство / за ред.. С.А. Бублика. – К., 2000.

10. Релігієзнавчий словник. – К., 1996.

11. Сидоренко О.П. Релігієзнавство / О.П. Сидоренко. – К., 2007.

12. Черній А.М. Релігієзнавство / А.М. Черній. – К., 2009.

13. Яблоков И.Н. Религиеведение / И.Н. Яблоков. – М., 2010.

14. Яшин П.П. Релігія, держава, право / П.П. Яшин. – Харків, 2009.

15. Ященко Я.І.. Релігієзнавство : навч. посібник / Я.І. Ященко. – Черкаси, 2012.



  1. Порядок проведення заняття

4.1. Вступна частина (організаційний момент та вступне слово)

  • вирішення організаційних питань;

  • оголошення теми;

  • формування мети та завдань лекції;

  • оголошення плану заняття;

  • надання переліку літератури.

4.2. Змістовна частина (розгляд навчальних питань)

  • висвітлення процесу становлення ісламу, особливостей його віровчення та значення в історії релігії та суспільства;

  • визначення взаємозв’язку з іншими дисциплінами та темами (міжпредметний зв’язок);

  • надання методології вивчення предмету;

  • постановка та висвітлення актуальних проблемних питань лекції.

4.3. Заключна частина лекції

  • визначення завдань для самостійної роботи, надання методичних рекомендацій щодо самостійного опрацювання питань теми.

  1. Зміст навчальних питань

Вступне слово

Іслам (з араб. – покірність, підкорення, смиренність), мусульманство (від – муслім – покірний Аллаху), магометанство (від імені пророка-засновника) – наймолодша зі світових реліігй та друга за чисельністю, після християнства (до 1,8 мільярда послідовників). Іслам за своїми масштабами впливу не поступається іншим світовим реліігям. Дана віра сформувала обличчя культури народів Сходу, а також вступила в тривалу заємодію з європейською цивілізацією, зробивши багатий внесок в її розвиток.



Перше питання.

1. Формування і поширення ісламу.

Іслам склався на початку VІІ ст. на Заході Аравійського півострова серед арабських племен, синтезувавши в собі елементи християнства, іудаїзму та місцевих племенних вірувань.

Засновником цієї релігії був Мухаммед (Муххамад, Магомет) ібн Абдуллаг (570 – 6 липня 632 р.) – арабський релігійний, політичний, і військовий лідер. Мусульмани розглядають його не як творця нової релігії, а як реставратора первісної, монотеїстичної віри Адама. Він належав до роду Хашим з торгового племені Курайшитів, що володіли м. Меккою – центром економічного, політичного та релігійного життя арабів, де знаходиться храм Кааба в якому зберігається славнозвісний «чорний камінь», давній об’єкт поклоніння населення Аравії. Починаючи з віку 40 і протягом останніх 23 років свого життя, Мухаммед оголошував одкровення від одержані єдиного бога – Аллаха.

Пророк Мухаммед приблизно з 610 р. закликав у своїх проповідях вірити лише в одного бога (Аллаха) і бути покірним його волі. Спочатку, Мухаммед проповідує до жителів Мекки, благаючи їх полишити старих богів та розбещеність. В його проповідях звучали також вимоги соціальної справедливості, братерства віруючих, благодійної допомоги бідним, засудження лихварства, необхідності дотримання моральних норм. Хоча дехто сприйняв іслам, Мухаммед і його послідовники зазнали переслідування з боку влади Мекки. Тож, після 13 років проповідування – 15 липнґя 622 р., Мухаммед і мусульмани зробили хіджру (переселення) до Ясріба, що стало містом пророка (Медина). Дата переселення Мухамада до Медини стала початком ери іслама (за місячним календарем), від неї ведеться мусульманське літочислення.

В Мелині проповідь Мухамеда мала більший успіх і саме там розкрився талант Мухаммеда, як релігійного діяча, політика і полководця. За час життя Мухаммеда в Медині відбулось декілька битв між мусульманами та мешканцями Мекки (що характеризувалися перемінним успіхом). Врешті, мекканці були відрізані від торгівельних маршрутів, оскільки Мухаммед взяв під свій контроль навколишні племена. Тож у 629 р. Мухаммед зробив майже безкровне завоювання Мекки, і в рік його смерті – 632 р., він керував всією Аравією. Храм Каабу було перетворено у головну святиню ісламу. Згодом, починається стрімке поширення нової релігії. 

Після смерті Мухаммада його наступником став Абу-Бекр (632 – 634 рр..), який став головою держави – халіфом, що зосереджував у своїх руках політичну та релігійну владу. Він здійснив декілька завойовницьких походів у Сирію, Межиріччя. За правління другого халіфа Омара (634 – 644 рр..) було завойовано Іран, Палестину, Закавказ'є, Єгипет. Третій халіф Осман завоював Вірменію, Дагестан, Малу Азію, Північну Африку, мусульмани вийшли на береги Амудар'ї.

З 661 по 750 рік правила династія Омейядів, яка поширила володіння Халіфату від Інду на Сході до Атлантики на Заході. Просування мусульман на Північний-Захід припинили франки у битві при Пуат'є (732), на Північному-Сході їх зупинили хозари. У 750 – 1258 рр. правила династія Аббасидів, однак поступово Халіфат розпадається на окремі держави з ворогуючими династіями. В Єгипті правила династія Фатімідів, у Кордовському халіфаті (Іспанія) – династія Омейядів. Врешті Халіфат було знищено монгольським завоюванням. З ХV ст. провідною мусульманською державою стає Османська імперія, яка знищила Візантію і поширила іслам на теренах Південно-Східної Європи.

Швидкому поширенню ісламу сприяло його віровчення, досить просте та звернене до всіх народів, а також віра мусульман у те, що священна війна за поширення ісламу – джихад забезпечить їм місце у раю.

Зараз у 120 країнах діють мусульманські громади (уми). Насьогодні Іслам – панівна релігія на Близькому Сході (Близько 20% мусульман живуть у країнах арабського світу), в Центральній Азії, а також Північній Африцки. Існує велика ісламська громада є в Китаї, Індії на Балканському півострові у Східній Європі (Албанія, Боснія, Косово). Є також великі ісламські громади серед іммігрантів в інших частинах світу, як наприклад у Західній Європі. Іслам є другою за чисельністю релігійною групою населення США (після християнської). На теренах СНД мусульмани мешкають у Росії, Закавказзі, на Північному Кавказі, у Середній Азії, Татарстані, Башкортостані, в Криму та у багатьох інших регіонах.

У 35 країнах світу мусульмани становлять більшість населення, у 28 країнах іслам визнаний державною релігією (Єгипет, Іран, Ірак, Кувейт, Марокко, Саудівська Аравія, Пакистан, Афганістан та інші).



Висновки по першому питанню.

Отже, іслам пройшов складний шлях від виникнення до світової релігії. Зародившись у складних історичних та духовних умовах ця релігія сформувала культурне обличчя цивілізації Сходу та її духовне буття. Наразі іслам зберігає тенденцію до розширення свого впливу поза межі свого традиційного ареалу, активно розповсюджуючись в усіх регіонах світу.


Друге питання.

        1. Основні віросповідні принципи ісламу.

Основні віросповідні положення ісламу викладені в священній книзі мусульман – Корані (читання вголос). За мусульманським переказом зміст Корану був переданий Мухаммаду через архангела Джебраїла (Гавріїла). Мухамед до самої смерті отримував божі об’влення у вигляді вященнослу аятів (знамення).

Остаточно Коран був сформований при халіфі Османі (644 – 656 рр.). Коран представляє собою зібрання релігійно-побутових правил, приписів, законив, легенд і переказів, що були поширені як серед арабів, так і запозичених у інших народів. У Корані є багато сюжетних запозичень з Біблії, зокрема там фігурують особи Адама, Ноя (Нух), Авраама (Ібрагім), Ісаака (Ісхак), Мойсея (Муса), Аарона (Херун), Давида (Дауда), Соломона (Сулеймана), Ісуса Христа (Іса), які вважаються пророками Аллаха.

Коран складається зі 114 глав – сур («рядків»), сури поділяються на вірши – аяти. Мусульмани вважають, що об'явлення було зроблено арабською мовою і тому Коран не можна перекладати на інші мови.

Другу основу віровчення мусульман становить Сунна (звичай) – збірка оповідань (хадиісів) про справи і висловлювання пророка, його родичів та послідовників.

Серед основних догматів ісламу потрібно назвати такі:

1) вчення про єдинобожжя (поклоніння єдиному богу – Аллаху);

2) визнання Мухаммеда пророком Аллаха;

3) віра в ангелів;

4) віра у воскресіння, Судний день та потойбічний світ;

5) вчення про визначеність (приреченість) людської долі Аллахом – кісмет;

Космологія (вчення про світобудову) та космогонія (вчення про походження світу) Корана майже не відрізняються від біблійних. Відповідно до мусульманського віровчення Аллах створив світ за шість днів. 

Муххамед – головний та останній з пророків (печатка пророків), якому була дана істина. До нього істину отримали також іудеї та християни, проте вони її спотворили, і хоча поклоняються тому ж богу, що й мусульмани, все ж є «невірними».

Для іслама характерна віра в ангелів, які були створені Аллахом і виконують його волю. Частина ангелів на чолі з Іблісом через гордість перетворилися на демонів. Мусульмани вірять у безсмертя душі, що залишає тіло у день смерті і воскресає з мертвих у день Страшного суду. Долю кожної людини буде визначати сам Аллах на Страшному суді. Після смерті грішні мусульмани провалюються в пекло, а праведні проходять по вузькому та гострому як лезо меча мосту над пеклом до раю.

В ісламі дуже виразною є віра у визначеність наперед усіх дій людини та її долі (кісмет). Все підпорядковано незбагненій волі Аллаха, а людина має їй беззастережно коритися.

Головні приписи ісламу сформульовані у вигляді п’яти «стовпів віри» (аркан-ад-дін):

1) Віра в єдиного бога Аллаха є фундаментом мусульманського віросповідання. Цей догмат містить Символ віри ісламу (шахада) – «Немає ніякого Бога, крім Аллаха, і Мухаммед – його пророк». Мусульмани повинні повторювати шахаду в молитві;

2) Салят (Намаз) – п’ятиразова (на світанку, опівдні, у другій половині дня до заходу сонця, коли сонце сідає та на початку ночі) щоденна молитва, що здійснюється в сторону Мекки. Сигнал до молитви – азан подають з башні-мінарету біля мечеті спеціальні служителі – муедзіни.

3) Саум (ураз) – мусульманський піст в місяць рамазан. Протягом цього місяця правовірний мусульманин не має права їсти та пити від сходу до заходу сонця. З настанням темряви заборони відміняються. Від посту звільняються хворі, вагітні жінки, малі діти, подорожуючі та воїни під час військових дій.

4) Закят (милостиня) – сплата священного податку на користь бідних та мусульманського духівництва. Закят вважається обов’язковим і сплачується поза добровільними пожертвами.

5) Хадж – паломництво до Мекки, яке має здійснити кожен мусульманин за наявності матеріальної можливості. Поклоніння під час хаджу здійснюється перед головними святинями ісламу – храмом Кааба та гробницею Мухаммеда в Медіні. Після здійснення хаджу паломник отримує звання хаджа та користується повагою оточуючих.

Окрім поклонінню храму Кааби мусульмани поклоняються іншим святим місцям – мазарам (гробниці святих і т.п.).

Важливе місце у віросповідній системі ісламу займає вчення про джихад (священну війну), який іноді називають «шостим стовпом ісламу». Джихад позначає як війну з «невірними» так і особисту боротьбу за ствердження віри у своєму житті. Мусульманин який гине під час джихаду стає шахідом (праведником) і потрапляє до раю де отримує будинок, сад, безліч вишуканих страв та напоїв, а також велику кількість прекрасних дівчат – гурій у якості служниць та наложниць.

Іслам не має чіткої централізованої організації, центром релігійного життя в ісламі є мечеть. В мечеті проводиться богослужіння, читаються проповіді, здійснюються різноманітні обряди, а також громадські зібрання і судові засідання. При мечетях діють школи – загальні (мектебе) та вищі (медресе), де готують знавців ісламу, вчених богословів (улеми), знавців мусульманського права (каді).

Релігійна громада мусульман – умма, очолюється імамом (той, що стоїть попереду). Релігійні функції при богослужінні виконують: муедзін (закликає мусульман до молитви), хатіб – проповідник, мулла – вященнослужитель, учитель. Функції голови всієї мусульманської громади в державі виконують муфтії, яких обирають на спеціальних з'їздах ( в деяких країнах призначається урядом).

Серед характерних для ісламу обрядів є обряд обрізання – суннат, після якого хлопчик вважається мусульманином. Складна обрядовість супроводжує всі важливі події у житті людини: народження, весілля (завадж, ніках), похорон (джаназа) та ін.

Значну роль в культовій системі ісламу відіграють релігійні свята, серед яких особливе значення мають:



Ураз-байрам (свято закінчення посту) – святкується протягом перших трьох днів наступного за рамазаном місяця (шавваля). Курбан-байрам (день жертвоприношення, пов’язаний з закінченням хаджу) – це свято нагадує про історію Ібрагіма (Авраама), якому Бог сказав принести в жертву свого сина Ізмаїла (Ісаака). Ібрагім поклав єдиного сина на жертовник, але Бог послав архангела Джебраїла (Гавріїла) і той зупинив Ібрагіма. Замість Ісаака на жертовник було покладено ягня. В пам'ять Божого милосердя мусульманин повинен принести жертву (курбан), відповідно з ритуалом.

Шахсей-вахсей (ашура) – жалобні релігійні церемонії у мусульман-шиїтів. Свято встановлено на честь мученицької смерті онука пророка Мухаммеда – шиїтського імама Хусейна.

Свято Мірадж присвячено чудесному перенесенню Мухаммеда на чарівному коні Аль-Бураці з Мекки в Єрусалим і вознесіння його до трону Аллаха, після розмови з яким Пророк повернувся у ліжко.



Мавлюд – День народдження Мухаммеда.

П'ятниця (Йаум аль-джум'а – день об'єднання) – святкується кожного тижня. В цей день Мухаммед творив публічні молитви тож і мусульмани збираються у цей день в мечеті для колективної молитви та проповеді. До того ж, мусульмани вірять, що судний день припаде на п'ятницю.



Висновки по другому питанню.

Таким чином, іслам має досить розвинену систему віровчення, що увібрала в себе елементи іудаїзму та християнства (з ідеями єдинобожжя, гріха та чесноти, посмертного воздаяння тощо), свій кодекс священних текстів та складну культову систему.


Третє питання.

        1. Морально-етичні норми ісламу.

Опорою морального кодексу мусульман є страх перед Аллахом, правосуддя якого не уникне ніхто. Моральні та правоі настанови ісламу втілені у мусульманському праві, що носить назву – шаріат (правильний шлях) який регулює повсякденне життя мусульман і є обов’язковим для них незалежно від країни проживання. Ісламські закони контролюють всі аспекти життя, від державних питань, управління і міжнародних відносин, до проблем щоденної поведінки.

Джерелами шаріату є Коран, Сунна, іджма (узгоджена думка мусульманських теологів та юристів), фєтва (збірки рішень найбільш авторитетних юристів), кіяс (рішення за аналогією), адат (звичаєве право), а також державні закони (кануни). Даний комплекс джерел складає е м – мусульманську юриспунденцію, е мусул про правила поведінки мусульман, ісламський комплекс соціальних норм (мусульманське право у широкому сенсі). Знавці е му називаються факіхами, судді – каді.

У шаріаті слабо розроблені уявлення про скалад злочину, співучасть, рецидив, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини, зберігається кровна помста тощо. Основним доказом вважається свідчення чоловіка (його можуть замінити дві жінки), також враховуються письмові документи, клятва, обґрунтовані з точки зору судді чутки та особисте переконання судді на основі лише йому відомих фактів.

Іслам засуджує будь-яку діяльність, яка шкодить іншим людям та громаді. Категорично заборонені спиртні напої (покарання – до 80 ударів батогом, або навіть смертна кара), вживання наркотиків, їх купівля та продаж, заняття танцями і співами, азартні ігри, лотереї, лихварство тощо. Досить суворими є покарання за вбивство (смертна кара, або сплата високого викупу за згоди родичів вбитого), розбій (смертна кара) та крадіжку (відрубування кінцівок), але при умові що вартіть вкраденого відповідає певному мінімуму, також не вважається крадіжкою привласнення «нечистих речей»: вина, свинини тощо.

Особливу увагу іслам приділяє сім´ї як найважливішому елементу людського суспільства. Забороняється статева розпуста, яка вважається злочином і передбачає суворе покарання (побиття камінням). Для попередження розпусти існує положення про носіння жінками покривал (паранджі, чадри, хіджабу), заборонено зв´язки між чужими чоловіками й жінками, обмежено співи, танці, тобто все, що може спонукати до гріховних вчинків. Процедура шлюбу є максимально спрощеною (взаємна згода чоловіка та жінки у присутності двох свідків). Заборонено шлюб між близькими родичами та з е мусульманами. Чоловік вважається головою родини, він має піклуватися про дітей та дружин (мусульманин може мати до чотирьох законних дружин при умові спроможності їх рівного утримання). Розлучення для чоловіка доволі просте, достатньо тричі оголосити жінці про своє рішення розлучитися. Дружина може вимагати розлучення лише за певних умов (неспроможність чоловіка її утримувати, тривала відсутність уваги з боку чоловіка, його фізичні та деякі моральні вади тощо).

Велика кількість норм поведінки міститься в категорії адаб, що позначає ісламський етикет. Етикет включає вітання інших людей словами «Ас-Салям-Алейкум» («мир вам»), промовляння «Басмала» («в ім’я Аллаха») перед їжею, використання тільки правої руки для їжі і пиття. Мусульмани, подібно до іудеїв, обмежуються в їжі. Так, під заборону потрапляє: свинина, кров, мертвечина тощо. Все м’ясо повинне бути від травоїдних тварини зарізаних в ім’я Аллаха мусульманином, іудеєм, або християнином. Харчі, дозволені мусульман, відомі як халяль.

Мусульманину слід виявляти наполегливість у здобуванні засобів для існування: не сидіти без діла, не жебракувати, не морити себе голодом, не застосовувати сили, а йти законним шляхом у придбанні того, що створив Аллах на землі.

Слід сказати про спотворене уявлення про іслам яке проповідують носії ідей ісламського фундаменталізму та представники терористичних організацій. Використовуючи гасла боротьби за чистоту віри та священної війни на захист ісламу представники екстремістських кіл вчиняють злочини та провокують міжнародні конфлікти з метою власного збагачення та захоплення влади в ісламських країнах.



Висновки по третьому питанню.

Моральна система ісламу є тісно пов’язаною з мусульманським правом – шаріатом, який регулює повсякденне життя мусульман і є обов’язковим для них незалежно від країни проживання. Ісламські закони контролюють всі аспекти життя, від державних питань, управління і міжнародних відносин, до проблем щоденної поведінки. Особливу увагу іслам приділяє сім´ї як найважливішому елементу людського суспільства, етикету та суспільній поведінці мусульманина.



Висновки по темі

Отже іслам є однією зі світових релігій, що впливає на релігійне життя багатьох регіонів та країн світу, а також є потужним культурним та політичним чинником міжнародних відносин. Іслам є традиційною складовою релігійного різноманіття сучасної України і відіграє значну роль у духовному розвитку нашого суспільства.

Досвід історії, в тому числі недавньої, свідчить, що під стягом ісламу суспільство може консолідуватися. Але він свідчить і про те, що ісламськими гаслами інколи прикриваються реакційні, екстремістські і терористичні сили. Вся справа, отже, у тому, який реальний зміст має та чи інша течія, напрям, рух, що їх пропагує іслам.

Завдання та рекомендації до самостійного вивчення теми:

Із бюджету часу на самостійну роботу з даної теми виділяються дві академічні години. За цей час курсанти мають вивчити такі питання:

1. Ісламський фундаменталізм.

2. Ісламський тероризм та його загроза для світу і України.

При самостійному засвоєнню теми слід звернути увагу на основні проблеми:

1. Розкрийте основні віросповідні принципи ісламу.

2. Визначте особливості ісламського фундаменталізму.

3. Проаналізуйте становище ісламу в Україні.

4. Вкажіть на причини загрози ісламського тероризму та шляхи її вирішення.

При вивченні ісламської релігії слід звернути увагу на її загальні риси та роль у розвитку релігії та культури на родів Сходу. Також необхідно розглянути вплив напрямків ісламу на сучасне культурне та суспільно-політичне життя в умовах глобалізації світу.. Окремо слід звернути увагу на загрозу ісламського фундаменталізму та тероризму.

За даною темою передбачена підготовка доповідей, що можуть бути виголошені на семінарському занятті з теми:

1. Сучасний панісламізм.

2. Історія ісламу в Україні.

З цієї теми передбачений наступний перелік тематики індивідуальних навчально-дослідних завдань:

1.Проблема джихаду в контексті сучасних світових реалій.

2.Права людини і ісламський шаріат.

3. Іслам, як важливий чинник міждержавних відносин в сучасному світі.

4. Пророк Мухамед.

При опрацюванні зазначених питань та виконанні ІНДЗ слід скористатися переліком рекомендованої до теми літератури:

1. Академічне релігієзнавство/ ред. А. Колодного. – К., 2010. – С. 84 – 98.

2. Релігієзнавство / Ю.А. Калінін, Є.А. Харьковщенко. – К., 1994. – С. 52 – 76.

3. Лобовик Б.А. Релігія як соціальне явище / Б.А. Лобовик. – К, 2006. – С. 70 – 94.

4. Лубський В.І. Релігієзнавство / В.І. Лубський. – К., 2011. – С. 87 – 102.

5. Москалець В.П. Психологія релігії / В.П. Москалець. – К., 2010. – С. 88 – 114.

6. Релігієзнавство/ за ред.. С.А. Бублика. – К., 2000. – С. 77 – 98.

7. Релігієзнавчий словник. – К., 1996.

8. Суков Д.А. Религия как общественный феномен / Д.А. Суков. – М., 2011. – С. 87 – 100.

9. Сидоренко О.П. Релігієзнавство / О.П. Сидоренко. – К., 2007. – С. 96 – 113.

10. Токарев С.А. Религия в истории народов мира / С.А. Токарев. – М., 2012. – С. 80 – 115.

11. Черній А.М. Релігієзнавство / А.М. Черній. – К., 2009. – С. 89 – 107.

12. Яблоков И.Н. Религиеведение / И.Н. Яблоков. – М., 2010. – С. 78 – 93.

13. Яблоков И.Н. Религия: сущность и явление / И.Н. Яблоков. – М., 1992. – С. 182 – 204.



14. Яшин П.П. Релігія, держава, право / П.П. Яшин. – Харків, 2009. – С. 143 – 168.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка