Методична розробка по підготовці до лабораторного заняття №36 для студентів фармацевтичного факультету



Сторінка18/18
Дата конвертації02.04.2017
Розмір2.43 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18



Автор: асистент Фоміна Н.С.
Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №79

для студентів фармацевтичного факультету (спеціальність – клінічна фармація)
Тема: Віруси гепатитів. Біологічні властивості. Методи лабораторної діагностики захворювань.
1. Актуальність теми. Проблема захворюваності вірусними гепатитами на сьогоднішній день надзвичайно актуальна, так як збудники спричиняють масові захворювання на всіх континентах.. Щорічно реєструють приблизно 350 випадків захворювання на 100 тис. населення. На сьогодні описано та вивчено 9 видів вірусів гепатитів, які належать до різних родин. Найбільш повно вивчені віруси гепатитів А та В.

  1. Цілі вивчення теми.

    1. Мета загальна. Ознайомитись з методами мікробіологічної діагностики гепатитів.

    2. Мета конкретна. Знати диференційні ознаки вірусів гепатитів; вміти пояснити принципи постановки імуноферментного аналізу (ІФА) з метою виявлення антигенів вірусів у досліджуваному матеріалі.

  2. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

3.1. Лекції „Віруси. Загальна характеристика. Біологічні властивості”, „Сучасні методи діагностики інфекційних хвороб”.

3.2. Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Приклад тесту.

Захист організму від збудників інфекційних хвороб забезпечується неспецифічними та специфічними факторами імунітету. Визначте фактори, які характерні для противірусного імунітету.

А. Інгібітори ферментів агресії

В. Інтерферон, секреторні імуноглобуліни А

С. Нормальні антитіла

Д. Реагіни

Е. Специфічні антитіла-антитоксини

Правильна відповідь: В. Інтерферон, секреторні імуноглобуліни А.




  1. Зміст навчання.

    1. Граф логічної структури змісту.

характеристика збудників вірусних гепатитів




вга

вгв

bгс

вгд

вге

вгf

вгg

Родина

Picorna-viridae





Hepadna-viridae

Flavi-viridae

Дефектний

рибозим


Сalici-viridae

Аdeno-viridae

Flavi-viridae

Розміри (нм)

27

42

30-60

35

30-32

50-100

40-50

Форма

ікосаедр


сферичний

сферичний

сферичний

ікосаедр

ікосаедр

сферичний

Геном

Рнк

днк

рнк

рнк

рнк

днк

Рнк


Виріон

простий

складний

складний

складний

простий

простий

складний


Резистент-

ність


стійкий

до кислот, дезрозчинам, toC (90)



стійкий до toC (120), чутливий до кислот

чутливий

до ефіру, кислот



чутливий

до кислот



чутливий до перепаду температури

стійкий до кислот

стійкий до

toC (90)



Механізм передачі

фекально-оральний

паренте-

ральний


паренте-ральний

паренте-ральний

фекально-оральний

фекально-оральний

паренте-

ральний


Розпов-сюдженість

сезонна

всюди

всюди

епідемічна

епідемічна

спорадична

епідемічна

Форма інфекції

гостра

хронічна

хронічна

хронічна

гостра

гостра

хронічна

Ступінь важкості

легка

середня

легка

важка

легка

легка

середня

Онкогенні властивості

немає

є

є

є

немає

немає

є



    1. Перелік теоретичних питань.

      1. Класифікація вірусів гепатитів. Їх диференційні ознаки.

      2. Ультраструктура, антигенна будова та резистентність вірусу гепатиту А.

      3. Патогенез вірусного епідемічного гепатиту.

      4. Ультраструктура, антигенна будова та резистентність вірусу гепатиту В.

      5. Патогенез вірусного епідемічного гепатиту.

      6. Методи лабораторної діагностики вірусних гепатитів.

      7. Профілактика вірусних гепатитів.

    2. Джерела навчальної інформації.

Література основна.

К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1982. – С. 348-351, 367-369.

А.И.Коротяев, С.А.Бабичев. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. С.-Петербург, 2002. – С. 286-295.

І.С. Гайдаш, В.В. Флегонтова. Медична вірологія. Луганськ, 2002. – С. 296-298, 188-194, 327-329, 341-345.

И.Л.Дикий и соавт. Микробиология, Харьков, 1999. – С. 356-361, 387-391.

С.І.Климнюк та співавт. Практична мікробіологія. Тернопіль, 2004. – С. 369-375.

Л.Б.Борисов. Руководство к практическим занятиям по микробиологии, М., 1984. – С. 246-248.

Ю.С.Кривошеин. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, М., 1986. – С. 245-248.

Література додаткова.

Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник/ За ред. Г.К.Палія, В.Г.Палія. – Київ: Здоров'я, 2004. – С. 32, 39.

Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» /Кол.авторів; За ред. В.Ф.Москаленка та співавт. – К.:Медицина, 2004. - С.328-331.


  1. Орієнтовна основа дії.

Граф логічної структури мікробіологічного дослідження гепатитів

Матеріал для дослідження: сироватка крові, випорожнення.



  1. Виявлення вірусів – імунна електронна мікроскопія

  2. Виявлення антигенів вірусів – ІФА, РІА.

  3. Виявлення антитіл – РНГА, ІФА, РІА.

  4. Виявлення генетичного матеріалу вірусів – ЛПР.




  1. Система цільових навчаючих завдань.

Приклади тестів.

До вірусів гепатитів, які містять РНК належать:

А. Вірус гепатиту А, дельта-вірус

В. Віруси гепатитів F i D

С. Віруси гепатитів А і В

Д. Віруси гепатиту G i TT-вірус

Е. Віруси гепатиту В і Sen-вірус

Відповідь: А - Вірус гепатиту А, дельта-вірус




  1. Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

Методика проведення заняття.

  1. Ознайомитись з принципом постановки ІФА з метою виявлення специфічних антигенів в сироватці крові хворого. На занятті в якості твердофазного носія використовують планшети з адсорбованими на дні луночок антитілами. В лунки вносять по 1 краплині досліджуваної сироватки і вміщують планшети в термостат при t 37 0C. Промивають луночки буферним розчином і вносять мічені ферментом (пероксидазою хрону) антитіла проти цього антигену (прямий варіант). Планшети вміщують в термостат при t 37 0C. Промивають луночки буферним розчином, вносять по 1 краплині перекису водню та ортофенілдіаміну (ОФД). Планшети вміщують в термостат до появи жовтого забарвлення в луночці з контролем. Кількість приєднаного до твердої фази ензиму відповідає кількості антигенів. При наявності в досліджуваній сироватці антигенів вірусу в лунках змінюється колір рідини на жовтий або жовтувато-коричневий (результат позитивний). В лунках з сироваткою, яка не містить антигенів вірусів, колір рідини не змінюється (результат негативний). Замалювати схему реакції.

  2. Познайомитись із принципом постановки реакції гібридизації нуклеїнових кислот. Метою методу є виявлення в досліджуваному матеріалі ділянок ДНК, характерних для даного збудника. Для цього використовують їх гібридизацію з діагностичними ДНК-зондами. ДНК-зонди – це однониткові фрагменти ДНК (комплементарні до специфічних ділянок ДНК збудника), мічені радіонуклідами, ферментами або флуорохромами. Схему реакції замалювати.

  3. Провести облік результатів реакції зв’язування комплементу, поставлену із сироваткою хворого на гепатит А.

    Розведення сироватки

    1:5

    1:10

    1:20

    1:40

    1:80

    1:160



















  4. Провести облік результатів реакції пасивної гемаглютинації, поставлену з сироваткою хворого хронічним гепатитом В та еритроцитами, навантаженими HBsAg.

    Розведення сироватки

    1:5

    1:10

    1:20

    1:40

    1:80

    1:160

    Початок захворювання



















    Через 7 днів



















  5. Записати препарати для профілактики гепатитів А та В і план щеплень проти гепатиту В.


Автор: асистент Фоміна Н.С.

Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №80

для студентів фармацевтичного факультету (спеціальність – клінічна фармація)
Тема: Вірус імунодефіциту людини. Біологічні властивості. Методи лабораторної діагностики СНІДу.

Актуальність теми. Серед уражених вірусом імунодефіциту 10-30 % пацієнтів хворіють важкою формою, 30-40 % - середньої важкості, а інші багато років залишаються носіями.

Цілі вивчення теми.

    1. Мета загальна. Ознайомитись із методами діагностики ВІЛ-інфекції.

    2. Мета конкретна. Знати етапи постановки імуноферментного аналізу для виявлення противірусних антитіл; інтерпретувати результати ІФА, поставлену з метою виявлення противірусних антитіл.

Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

Лекції „Віруси. Загальна характеристика. Біологічні властивості”, „Сучасні методи діагностики інфекційних хвороб”, „Імунітет. Особливості противірусного імунітету”.


3.2. Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Приклад тесту.

У пацієнта діагностовано вірусне захворювання. Який метод мікробіологічної діагностики було використано для встановлення діагнозу?

А. Алергічний

В. Мікроскопічний

С. Молекулярно-генетичний

Д. Біохімічний

Е. Фаготипування

Відповідь: С. Молекулярно-генетичний


Зміст навчання.

    1. Граф логічної структури змісту.

Вірус імунодефіциту людини

Родина

Retroviridae

Морфологія

Тип НК

Двониткова РНК

Форма

Сферична

Складність будови

Складний

Антигена будова

Поверхневі Аг (глікопротеїни суперкапсиду (gp 41, gp 120)

Внутрішні типоспецифічні Аг (структурні білки капсиду - матриксний білок - р17, капсидний білок - р 24, зв’язувальні білки – р9 і р6)



Методи культивування

Перещеплювані культури лейкозних Т-хелперів

Моношарові культури астроцитів

Первинні культури Т-хелперів, стимульованих ІЛ-2.


Резистентність

Чутливий до Н2О2, концентрованих кислот та лугів, жиророзчинників (етилового спирту, ефіру, ацетону), глютаральдегіду.

Стійкий до низьких температур, іонізуючої радіації, УФП



Джерело зараження

Хвора людина, носій (ВІЛ-інфікований)

Механізм та шляхи передачі захворювання

Парентеральний (перкутанний) і трансплацентарний механізми.

Статевий, трансфузійний, інструментальний, ін’єкційний, трансплантаційний, трансплацентарний шляхи.




Органотропність

Клітини із CD-4 рецепторами: макрофаги, моноцити, дендритні клітини лімфатичних вузлів, астроцити, олігодендроцити головного мозку, клітини Лангерганса, Т-хелпери.

Імунітет

Розвиток імунодепресії.

Методи лабораторної діагностики

1) ІФА

2) РІА


3) імуноблотінг

4) ПЛР


Профілактика

Раннє виявлення джерела інфекції.

Розрив механізмів і шляхів передачі інфекції.



Терапія

    1. нуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази

    2. ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази

    3. інгібітори протеази

    4. інгібітор інтегрази

5) блокатори вірусних рецепторів




    1. Перелік теоретичних питань.

Загальна характеристика родини Ретровірусів. Класифікація, роль в патогенезі людини.

Ультраструктура, антигенна будова, резистентність ВІЛ.

Патогенез ВІЛ-інфекції.

Методи лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції.

Профілактика СНІДу.


    1. Джерела навчальної інформації.

Література основна.

К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1982. – С. 385-391.

А.И.Коротяев, С.А.Бабичев. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. С.-Петербург, 2002. – С. 319-327.

І.С. Гайдаш, В.В. Флегонтова. Медична вірологія. Луганськ, 2002. – С. 195-213.

И.Л.Дикий и соавт. Микробиология, Харьков, 1999. – С. 375-387.

С.І.Климнюк та співавт. Практична мікробіологія. Тернопіль, 2004. – С. 375-379.
Література додаткова.

Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник/ За ред Г.К.Палія, В.І.Палія. – Київ: Здоров'я, 2004. – С. 58, 122, 110-111.

Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» /Кол.авторів; За ред. В.Ф.Москаленка та співавт. – К.:Медицина, 2004. - С.328-331.
Орієнтовна основа дії.

Граф логічної структури мікробіологічного дослідження ВІЛ-інфекції

Матеріал для дослідження: кров, сироватка.



Серологічна діагностика.

1 етап - виявлення антитіл за допомогою ІФА (трикратний повтор).

2 етап – виявлення антитіл до певних вірусних білків за допомогою імуноблотінгу.

Молекулярно-генетичний метод.

Виявлення провірусу в лімфоцитах, вірусних нуклеїнових кислот в патологічному матеріалі за допомогою ЛПР.



Вірусологічна діагностика.

1 етап – зараження культур клітин Т-лімфоцитів.

2 етап – ідентифікація вірусів за допомогою ІФА, РІФ.
Система навчаючих завдань.

Приклади тестів.

Репродукція яких вірусів включає обов’язкову інтеграцію їх нуклеїнової кислоти в геном клітини-хазяїна.

А. Ретровірусів

В. Ортоміксовірусів

С. Пікорнавірусів

Д. Рабдовірусів

Е. Ротавірусів

Відповідь: А. Ретровірусів


Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

    1. Методика проведення заняття.

1. Ознайомитись з принципом постановки імуноферментного методу з метою виявлення специфічних протиВІЛ-антитіл в сироватці крові хворого.

Для відтворення принципу ІФА на занятті в якості твердофазного носія використовуються планшетки з адсорбованими на дні луночок антигенами. Студенти в луночки вносять по одній краплі досліджуваних сироваток і вміщують планшетки в термостат на 30 хвилин (37С). Потім промивають буферним розчином і вносять мічені ферментом (пероксидазою хрону) антивидові (антиімуноглобулінові) сироватки. Планшети приміщують в термостат на 30-40 хвилин при температурі 37С. Промивають луночки буферним розчином, вносять по краплі перекису водню та ортофенілдіаміну (ОФД). Вміщують в термостат до появи жовтого забарвлення в луночці з контрольною позитивною сироваткою. Інтенсивність забарвлення корегує з кількістю приєднаного до твердої фази ензиму і відповідає кількості вірусспецифічних антитіл в досліджуваній сироватці. Схему реакції замалювати.


Автор: доцент, к.б.н. А.В.Крижановська

Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №81

для студентів фармацевтичного факультету (спеціальність – клінічна фармація)
Тема: Віруси кору та паратиту. Біологічні властивості. Методи лабораторної діагностики захворювань. Хіміотерапевтичні противірусні засоби для лікування та профілактика захворювань.

Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №82

для студентів фармацевтичного факультету (спеціальність – клінічна фармація).
Тема: Аденовіруси. Рота- та коронавіруси. Біологічні властивості. Методи лабораторної діагностики захворювань.

1.1 Актуальність теми обумовлена широтою розповсюдженя і високою інфекційністю аденовірусів, які в природі знаходяться у ссавців, птахів, амфібій від яких людина отримує інфекцію.

1.2 Цілі вивчення теми.

1.2.1 Мета загальна: Вміти використовувати біологічні особливості аденовірусів для їх ідентифікації, вміти використовувати біологічні особливості рота- та коронавірусів для їх ідентифікації.

1.2.2 Мета конкретна: Освоїти методи діагностики аденовірусної інфекції за допомогою експрес-метода ( імунофлюонесцентного ), серологічного та вірусологічного. Засвоїти головні методи діагностики рота- та корона вірусної інфекції за допомогою експрес-метода, вірусологічного та серологічного дослідження.

1.3 Забезпечення вихідного рівня

1. Будова віріону

2. Репродукція вірусів

3. Методи індикації вірусів

1.3.1. Тести вихідного рівня знань-умінь. Задача.

Приклад. Для віріонів, які не викликають захворювання у людини характерна форма, яка названа нижче,

a. Сферична

b. Багатогранна

c. Куполоподібна

d. Кулеподібна

e . Сперматозоїдна

Правильна відповідь: е. Сперматозоідна форма характерна для бактеріофагів.

1.4 Зміст навчання

1.4.1. Граф логічної структури змісту

1.4.1.1 Матеріалом для дослідження є мазки та змиви, харкотіння, зіскоби з кон’юктиви, слиномозкова родина, випорожнення, секційний матеріал.

1.4.1.2 Експрес-діагностика аденовірусної інфекції включає імунофлюрусцентну мікроскопію.

1.4.1.3 Виділення аденовірусів проводять при вірусологічному методі в культурах клітин (Heza, HEp-2, KB та ін.) з наступною ідентифікацією за ЦПД, ІФА, РІА й ідентифікацією в РН, РПГА з еритроцитами білих щурів, або макак резус.

1.4.1.4 Для серологічної діагностики застосовують РЗК, РН, РГГА, ІФА, РІА (для парних сироваток зростання титру антитів в 4 рази)


Захворювання на корона вірусну інфекцію немає специфічних ознак. Існують респіраторні або кишкові прояви інфекції. Вірусологічні дослідження не проводять – вірус довго адаптується до культури тканин. Головними методами діагностики є серологічні. Вірус специфічні антитіла визначають в РН, РЗГА. Ранні випадки захворювання визначають в РЗК, ранні та старі випадки захворювання визначають в РЗГА.

Лабораторна діагностика рота вірусних інфекцій включає: вірусологічне і серологічне дослідження.


Матеріалом для вірусологічного дослідження є кишковий вміст (перший тиждень захворювання),сироватка.

Кишковий вміст




Висів на культуру клітин

Ідентифікація віруса в РН


1.4.2. Перелік теоретичних питань

1. Структура та хімічний склад аденовірусів

2. Антигени аденовірусів

3. Культивування та репродукція віріонів

4. Патогенез захворювання у людини

5. Лабораторна діагностика

6. Профілактика захворювань

7. Структура та хімічний склад ротавірусів.

8. Антигенна будова ротавірусів.

9. Культивування та репродукція віріонів.

10. Патогенез захворювання у людини (особливості протікання у дітей).

11. Лабораторна діагностика рота вірусної інфекції.

12. Особливості будови та хімічного складу коронавірусів.

13. Антигенна будова та культивування коронавірусів.

14. Патогенез захворювання на коронавірусну інфекцію у людини.

15. Лабораторна діагностика корона вірусних інфекцій.

16. Особливості епідеміології рота- і коронавірусних інфекцій.
1.4.3. Джерела навчальної інформації

Література основна:

1.КД. Пяткін, Ю.С. Кривошеін Мікробіологія К. І982 (укр) 345-347

2.К.Д.Пяткін,Ю.С.Кривошеін Микробиология М.1980(рос) 440,403-405

3.В.Д. Тимаков Микробиология М. 1983 (рос) с 417-418

4. А.И. Коротеєв С.А. Бабич Медицинская микробиология, иммунология и вірусологія Санк. - Петерб 2002 (рос)


  1. И.Л. Дикий, И.Ю. Холуняк, Н.С. Шевелева, М.Ю. Стегний,
    Микробиология Харк. І999 (рос) с 195-197

  2. Микробиология. Руководство к лабораторним занятиям.Харк 2002
    7.О.І. Климнюк, І.О, Ситник, М.С. Творчо, В.П. Широбоков, Практична
    мікробіологія, Терн, 2004 357-358

  1. Л.Б. Борисов, Руководство к практическим занятиям по микробиологии М. 1984 (рос)

  2. М.Н. Лебедева, Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии М, 1973 (рос) 231-233

10. Ю.С. Кривошеин Руководство к практическим занятиям по

медицинской микробиологии М. 1986 (рос)



Додаткова:

1. Словник по мікробіології, вірусології, імунології та інфекційним захворюванням. Заг, ред, проф., Г .К. Палій, К, 2004

2. Гайдаш І.С, Флегонтові, В.В. Медична вірусологія, Луганськ 2002
1.5 Орієнтовна основа дії

Схема лабораторного дослідження аденовірусної інфекції

Матеріал Мазки і змиви з носоглотки, харкотиння, зіскрібки з кон’юктиви, кров, випорожнення.


Експрес метод

Вірусологічне дослідження

Серологічна діагностика

Ріноцитоскопія епітеліальних клітин носоглотки та кон’юктиви за допомогою реакції імунофлюоресценції

Зараження пультури тканин (HeZa, HEp-2, KB та ін.)

РЗК; РГГА; ІФА; РІА

наростання титру антитіл у парних сироватках в 4 рази і більше (другу сироватку беруть на 18-20 день хвороби)



Орієнтовна відповідь через 2-3 год.

Індикація по ЦПД, ІФА, РГГА, РГА (еритроцити мавп, щурів)

Кінцева відповідь

Кінцева відповідь 3-21 доба


1.5.2 Схема лабораторного дослідження коронавірусної інфекції
Матеріали для дослідження: випорожнення, мазки-відбитки слизової оболонки носа (при респіраторній інфекції), сироватка крові

1. Вірусологічне 2. Серологічне



дослідження

Зараження культури тканин (важко адаптувати до клітин)

РЗК (наростання титру антитіл в парних сироватках)

3. Виявлення антигену в клітинах епітелію слизової оболонки носа за допомогою флуоресціюючих антитіл (РІФ).




1.7 Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті
1.7.1 Методика проведення заняття

Родина Adenoviridae включає віруси тропні до залоз ссавців, птахів, амфібій. Вірус первинно локалізується в епітелії верхніх шляхів, кон’юктиви, слизової оболонки, сечостатевих органів, реціонарних лімфатичних вузлів людини. Репродукція вірусів відбувається в ядрах клітин. Ураженні клітини руйнуються, що супроводжуються запаленням.

В досліджуваному матеріалі (мазки та зливи з ротоглотки, зіскоби з кон’юктиви, випорожнення та ін.) за допомогою люмінесцентної мікроскопії визначають наявність вірусів.

Вірусологічне дослідження проводять на культурі тканин КВ, з наступною ідентифікацією в ПН, РГГА з еритроцитами білих щурів та мавп.

Серологічне дослідження проводять з парними сироватками в РЗК, РНГА, ІФА, РІА. (діагностичне значення має зростання кількості антитіл в 4 рази)
Ротавіруси мають специфічну морфологію: дрібні коліщатка з товстою втулкою. Розрізняють 4 серотипи ротавірусів. Вірус розмножуються в епітелії слизової оболонки кишківника – гострий гастроентерит (дитячий понос). Швидка діагностика проводиться визначенням вірусних антигенів в фекаліях (молекулярна гібридизація). Серологічна діагностика (РН, РЗК, РЗГА) проводиться на другому тижні захворювання.

До родини Coronaviridae відносяться збудники гострих респіраторних та кишкових інфекцій у людини, тварин та птахів. До цієї родини належить і вірус курячого інфекційного бронхіту.

Респіраторні віруси передаються повітряно-крапельним шляхом. Виникає запалення верхніх дихальних шляхів з профузним ринітом, ринофарингітом.

Головні методи діагностики полягають у виявленні антигену в епітеліальних клітинах (методом флуорисціюючих антитіл), вірусологічного методу та наростання титру антитіл в сироватці (РЗК,РЗГА)



Автор: доцент, доктор мед. наук С.А. Іванова

Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №83

з мікробіології, вірусології, імунології

для студентів фармацевтичного факультету (спеціальність – клінічна фармація).

Семінарське заняття.
Тема. Неканонічні віруси. Пріони. Патогенез пріонових інфекцій

Мета. Засвоїти особливості будови та властивості пріонів.

Завдання на формування та перевірку початкового рівня знань.

3.1. Канонічні та неканонічні віруси.



Питання, що підлягають вивченню:

Історія відкриття пріонів, хімічна будова та властивості пріонів.

Шляхи проникнення в організм людини.

Патогенез пріонових захворювань.

Методи діагностики пріонових захворювань.

Розповсюдження пріонових захворювань.



Література.

В.Г.Шлопов, Л.І.Волос, «Пріонові инфекції», Ж. „Інфекційні хвороби” (укр.)1999р.

В.Г.Шлопов, «Прионовые заболевания.Медико-биологическая проблема ХХI века» Донецк, 1998г.

А.И.Коротяев, С.А.Бабичев. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология, 2002. С.243-244.

Г.К.Палій, В.Г.Палій. Мікробіологія, Вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник. 2007.

Інформація інтернет – сайтів.



6. Порядок проведення заняття.

6.1. Заслухати повідомлення студента: «Історія відкриття пріонів, хімічна будова та властивості пріонів». Обговорити питання особливостей хімічної будови пріонів, їх властивостей.

6.2. Заслухати повідомлення студента: «Шляхи проникнення пріонів в організм людини, розповсюдження пріонових захворювань, резистентність». Обговорити з студентською групою питання проблеми можливого інфікування пріоновими інфекціями, світову статистику захворюваності на пріонові інфекції. Особливу увагу звернути на особливості резистентності пріонових білків щодо фізичних та хімічних факторів.

6.3. Заслухати повідомлення студентів: «Патогенез захворювань, основними етіологічними чинниками яких є пріонові білкі». Обговорити проблему патогенезу та особливостей розвитку пріонових інфекцій.

6.4. Заслухати повідомлення студентів: «Мікробіологічна діагностика пріонових інфекцій». Обговорити основні методи діагностики даної групи інфекцій, їх діагностичні можливості, та частоту застосування.

7. Основні висновки та узагальнення.

Пріони є модифікаційною ізоформою нормального білка організму хазяїна, які не містять генетичного матеріалу.

Резистентність. Неповна інактивація при дії:УФ променів, ультразвуку, іонізуючого випромінювання, кип’ятіння. Повна інактивація при дії: автоклавування (при 2 атм) за 18 хв, сухого жару (160°С) за 24 год. Стійкі до: ендонуклеаз.

Властивості: - проходять через бактеріальні фільтри,

- не розмножуються на штучних середовищах,

- викликають експериментальну інфекцію, спочатку накопичуються в селезінці, інших органах РЕС, потім – в мозковій тканині

- адаптуються до нового хазяїна

- не є індуктором інтерферону

- не викликають запальної реакції та імунної відповіді

Епідеміологія: Джерелом інфекції є різні види ссавців

Зараження відбувається при

- спадковій передачі (аутосомно-домінантний тип)

- трансмісії аліментарним або ятрогенним шляхом

- вживанні інфікованих харчових продуктів з м’яса, желатину

- використанні лікувальних засобів, що містять деривати тканин

- використанні косметичних засобів. що містять колаген, витяжки з тканин

- використанні гормональних препаратів тваринного походження

- при трансплантації рогівки та мозкової оболонки

Патогенез: Нейропатологія пріонових хвороб характеризується:

спонгіозними змінами,втратою нейронів, вакуолізацією цитоплазми, астроцитозом, формуванням амілоїдних бляшок.



Клінічно це проявляється:розладами чуттєвої та рухової сфер, порушенням психіки

Підгострі пріонові інфекції:

  • Хвороба Крейцфельда-Якоба

  • Синдром Герстмана-Страуселера-Штейнкера

  • Синдром фатального родинного безсоння

  • Хвороба Куру

  • Хронічна прогресуюча енцефалопатія дитячого віку

  • Аміотрофічний лейкоспонгіоз

  • Спонгіоформний міозит

Імунітет:

При пріонових інфекціях не розвивається



Лабораторна діагностика:

Матеріал для дослідження: тканини органів;



Використовують електронну мікроскопію та імунохімічний метод визначення пріонного білка

Профілактика і лікування:

Неспецифічна - здійснення заходів безпеки до груп ризику (особи, які стикаються з зараженим матеріалом або хворими на губчасті енцефалопатії), контроль харчового ланцюга, контроль медикаментозного ланцюга

Специфічна профілактика не розроблена

Лікування не розроблене.
Автор: асистент Н.С.Фоміна




1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка