Методична розробка по підготовці до лабораторного заняття №36 для студентів фармацевтичного факультету



Сторінка17/18
Дата конвертації02.04.2017
Розмір2.43 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
Тема: Основи санітарної мікробіології та вірусології. Санітарно-мікробіологічне дослідження води, ґрунту, повітря.

    1. Актуальність теми: патогенні мікроорганізми, які знаходяться в організмі хворих або носіїв, потрапляють в навколишнє середовище і робить його фактором передачі захворювання. Мікрофлору навколишнього середовища вивчає санітарна мікробіологія, завданням якої є розробка методів мікробіологічних і вірусологічних досліджень ґрунту, води, повітря, предметів побуту, харчових продуктів та ін. Важливим показником санітарного стану ґрунту є загальна кількість наявних в ньому сапрофітів, термофільних мікроорганізмів, ентеробактерій (E. coli, протей), анаеробів. Ґрунт є чистим, якщо колі-титр=1,0 і вище, титр C. perfringens – 0,01 і вище. Мікрофлора води є дуже важливою. Водопровідну воду вважають придатною для споживання, якщо загальна кількість бактерій в 1 мл = 100, колі-індекс = 2-3, колі-титр = 300.Повітря несприятливе середовище для життєдіяльності бактерій і вірусів. Мікроорганізми повітря можна визначити седиментаційним, або аспіраціонним методами.

    2. Цілі вивчення теми:

      1. загальна: вміти проводити бактеріологічне та вірусологічне дослідження грунту, води, повітря;

      2. конкретна: вміти визначати санітарно-бактеріологічний показник води, повітря.

    3. Забезпечення вихідного рівня:

1) будова бактеріальної клітини;

2) бактеріологічний метод дослідження;

3) ферментативна активність мікроорганізмів.

1.3.1 Тести вихідного рівня знань-умінь.

1. При посіві на середовище Endo кишкової палички та інших організмів утворились колонії. Якого кольору колонії на середовищі Endo утворює кишкова паличка?



  1. Безбарвні

  2. Блідо-рожеві

  3. Червоні

  4. Напівпрозорі

  5. *Малинові з металевим блиском

2. Які патогенні для людини віруси можуть знаходитись у повітрі, воді, грунті, і бути причиною виникнення інфекційних захворювань у людини?

Відповідь: у воду та грунт можуть потрапляти віруси з кишківника людини (віруси поліомієліту, Коксакі, ЕCHО, ентеровіруси, віруси гепатиту, ротавіруси, реовіруси, аденовіруси). В повітря виділяються респіраторні віруси, до яких відносяться вірус грипу, парагрипу, аденовіруси, риновіруси, коронавіруси, респіраторно-синдитіальні віруси.

1.4. Зміст навчання

1.4.1. Для визначення санітарно-гігієнічного стану різних об’єктів навколишнього середовища, води, повітря, грунту, харчових продуктів та ін. проводяться санітарно-бактеріологічні дослідження, метою яких є визначення епідемічної безпеки.

Мікробна забрудненість визначається за мікробним числом. Мікробне число – це кількість мікроорганізмів,які знаходяться в одиниці об’єму (1 мл води, 1 г грунту, 1 м3 повітря ). Визначення санітарно-показникових мікроорганізмів проводиться за двома показниками: титру та індексу. Титром називається та мінімальна маса або об’єм, в якому знаходяться дані бактерії; індексом – кількість санітарно-показникових бактерій, які знаходяться в 1 л рідини, 1 г щільної речовини, 1 м3 повітря.



1.4.2 Перелік теоретичних питань

1. Визначення, мета і задачі санітарної мікробіології. Санітарно-показникові мікроорганізми.

2. Мікрофлора води. Санітарно-показникові мікроорганізми води.

3. Методи визначення мікробного числа, колі-титру, колі-індексу води.

4. Мікрофлора повітря. Санітарно-показникові мікроорганізми повітря.

5. Методи дослідження мікрофлори повітря (за Кохом, за Кротовим).

6. Мікрофлора ґрунту. Санітарно-показникові мікроорганізми грунту.

1.4.3. Навчальна література.

Основна:

В.П.Широбоков та співавт. Медична мікробіологія, вірусологія, імунологія, Нова книга, Вінниця, 2011. – С. 795-806, 838-850.

К.Д. Пяткiн, Ю.С. Кривошеiн. Мiкробiологiя К. 1982.- С. 71-89.

В.Д. Тимаков. Микробиология М. 1983.- С. 124-134.

А.И. Коротеєв С.А. Бабич. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология Санкт - Петерб 2002.- С. 107-118.

И.Л. Дикий, И.Ю. Холуняк, Н.С. Шевелёва, М.Ю. Стегний. Микробиология Харк. 1999.- С. 143-147.

О.І. Климнюк, І.О. Ситник, М.С. Творчо, В.П. Широбоков. Практична мiкробiологiя, Терн. 2004.- С. 78-89.

Л.Б. Борисов. Руководство к практическим занятиям по микробиологии М. 1984.- С. 81-95.

Додаткова:

Словник по мiкробiологiї, вiрусологiї, iмунологiї та iнфекцiйним захворюванням. Заг. ред, проф., Г.К. Палiй, К, 2004.


1.5. Орієнтовна основа дії



1.6. Система навчальних знань.

1. Звичайно грунт є не сприятливим середовищем для більшості патогенних видів бактерій, вірусів, грибів і найпростіших. Проте, як фактор передачі ряду збудників інфекційних захворювань він відіграє важливу роль. Які з названих мікроорганізмів найдовше можуть зберігатися у ґрунті?



A *Мікобактерії туберкульозу

B Збудники чуми

C Холерний вібріон

D Збудники туляремії

E Шигели

2. При поточному контролі санітарно-епідемічного стану аптеки проведено бактеріологічне дослідження повітря. Встановлено наявність у ньому бацил, дріжджоподібних грибів, гемолітичних стрептококів, мікрококи. Які з виявлених мікроорганізмів свідчать про пряму епідемічну небезпеку?



A *Гемолітичні стрептококи

B Мікрококи

C Бацили

D Дріжджоподібні гриби

1.7. Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті

1.7.1. Методика проведення заняття

1. В демонстраційному досліді визначити мікробне число води. Дати санітарно-гігієнічну оцінку води.

2. В демонстраційному досліді провести визначення колі-титру та колі-індексу водогінної води за методом мембранних фільтрів. Дати оцінку.

3. Визначити мікробне число повітря за методом Коха (демонстрація).

4. Визначити мікробне число повітря за методом Кротова (демонстрація).

Дати санітарно-гігієнічну оцінку.

5. Оформити протокол, зробити висновки.

Автор: доцент А.В.Крижановська
Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №67

для студентів фармацевтичного факультету (спеціальність - клінічна фармація).
Тема: Фітопатогенні мікроорганізми. Мікробіологічний контроль мікробної контамінації лікарської рослинної сировини та готових лікарських препаратів.

Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №72

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність – клінічна фармація)
Тема: Загальна вірусологія. Морфологія та ультраструктура вірусів. Методи культивування вірусів.
Актуальність теми. Віруси - це автономні генетичні структури, які здатні функцію-вати і репродукуватися у сприйнятливих до них клітин, використовуючи їх генетичний і білок синтезуючий потенціал. Здатність вірусів вносити нову генетичну інформацію в генетичний апарат клітини господаря, визначає їх роль важливого фактора мінливості і біологічної еволюції всього живого.

Цілі вивчення теми.


    1. Мета загальна. Ознайомитись з морфологією, ультраструктурою та методами культивування вірусів.

    2. Мета конкретна. Знати значення відкриття Д.Й.Іванівського, етапи розвитку вірусології; систематичне положення вірусів серед представників мікросвіту. Засвоїти принципи електронної мікроскопії, що дозволяє бачити будову вірусів серед представників мікросвіту; морфологію, ультраструктуру та класифікацію вірусів; вміти пояснити принципи культивування вірусів.

Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

Лекції „Віруси. Загальна характеристика. Біологічні властивості, „Сучасні методи діагностики інфекційних хвороб”, „Імунітет. Особливості противірусного імунітету”.


3.2. Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Приклад тесту.

Тест . Вкажіть компоненти РЗК для серологічної діагностики вірусної інфекції.

A. Сироватка хворого, вірусний матеріал, комплемент, еритроцити барана

B. Парні сироватки хворого, вірусний діагностикум, комплемент, гемолітична сироватка

C. Вірусний діагностикум, парні сироватки хворого, комплемент, гемолітична система

D. Вірус, специфічна сироватка, комплемент, еритроцити барана

E. Специфічна сироватка, вірусний діагностикум, гемолітична система

Відповідь: B. Парні сироватки хворого, вірусний діагностикум, комплемент, гемолітична сироватка


  1. Зміст навчання.

    1. Граф логічної структури змісту.

Забір матеріалу → обробка матеріалу антибіотиком → культивування вірусів

    1. Перелік теоретичних питань

  1. Значення відкриття Д.Й.Іванівського. Етапи розвитку вірусології;

  2. Систематичне положення вірусів серед представників мікросвіту.

  3. Принципи електронної мікроскопії вірусів ;

  4. Морфологія, ультраструктура та класифікація вірусів

  5. Принципи культивування вірусів




    1. Джерела навчальної інформації.

Література основна.

К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1982. – С. 385-391.

А.И.Коротяев, С.А.Бабичев. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. С.-Петербург, 2002. – С. 319-327.

І.С. Гайдаш, В.В. Флегонтова. Медична вірологія. Луганськ, 2002. – С. 195-213.

И.Л.Дикий и соавт. Микробиология, Харьков, 1999. – С. 375-387.

С.І.Климнюк та співавт. Практична мікробіологія. Тернопіль, 2004. – С. 375-379.
Література додаткова.

Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник/ За ред Г.К.Палія, В.І.Палія. – Київ: Здоров'я, 2004. – С. 58, 122, 110-111.

Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» /Кол.авторів; За ред. В.Ф.Москаленка та співавт. – К.:Медицина, 2004. - С.328-331.


  1. Орієнтовна основа дії.

Граф логічної структури вірусологічного дослідження патологічного матеріалу

Забір матеріалу → обробка матеріалу антибіотиком → культивування вірусів



Серологічна діагностика.

Виявлення антитіл за допомогою ІФА ,РІА,РНГА.

Виявлення антигенів ІФА, РІА.

Молекулярно-генетичний метод.

Виявлення провірусу в лімфоцитах, вірусних нуклеїнових кислот в патологічному матеріалі за допомогою ЛПР.




  1. Система навчаючих завдань.

Приклади тестів.

Тест Що таке цитопатична дія вірусів?

  1. Зміна біологічних властивостей вірусів після проникнення їх у клітину.

  2. Дегенеративні зміни в клітинах під впливом вірусів.

  3. Зміна біологічних властивостей вірусів після виходу їх з клітини.

  4. Утворення багатоядерних клітин внаслідок проникнення в них вірусів.

Е. Утворення внутрішньоядерних або внутрішньоцитоплазматичних включень у клітинах під впливом вірус

Відповідь: В. Дегенеративні зміни в клітинах під впливом вірусів.





  1. Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

Методика проведення заняття.

♦ ознайомитись з методом репродукції вірусів в культурах клітин;

♦ засвоїти метод постановки кольрової проби

Автор: доцент, к.м.н. Шевчук Н.М.

Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №73

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність – клінічна фармація)
Тема: Методи індикації та ідентифікації вірусів. Принципи діагностики вірусних захворювань.
Актуальність теми. Віруси не ростуть на штучних поживних середовищах, тому, що розмножуються виключно внутрішньоклітинно. Віруси культивують на трьох біологічних моделях: в організмі лабораторних тварин, в ембріонах птахів та культурах клітин тканин. Культивовані віруси визначають за допомогою методів індикації та ідентифікації.

Цілі вивчення теми.


    1. Мета загальна. Ознайомитись із методами індикації та ідентифікації

    2. Мета конкретна. Знати етапи постановки сучасних методів культивування, індикації та ідентифікації вірусних захворювань.

Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

Лекції „Віруси. Загальна характеристика. Біологічні властивості”, „Сучасні методи діагностики інфекційних хвороб”, „Імунітет. Особливості противірусного імунітету”.


3.2. Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Приклад тесту.

Тест. В основу класифікації вірусів покладено:

A. тип нуклеїнової кислоти

B. вміст пар гуанін/цитозин

C. тип симетрії віріонів

D. Наявність або відсутність суперкапсиду

E. Все вище вказане

Відповідь: E. Все вище вказане


Зміст навчання.

    1. Граф логічної структури змісту.

    2. Перелік теоретичних питань.

Загальна характеристика методів культивування вірусів.

ознайомитись з методом цитопатичної дії вірусів

засвоїти феномен бляшкоутворення та включень в цитоплазмі

ознайомитись з реакціями гемаглютинації, гемадсорбції та нейтралізації


Джерела навчальної інформації.

Література основна.

К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1982. – С. 385-391.

А.И.Коротяев, С.А.Бабичев. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. С.-Петербург, 2002. – С. 319-327.

І.С. Гайдаш, В.В. Флегонтова. Медична вірологія. Луганськ, 2002. – С. 195-213.

И.Л.Дикий и соавт. Микробиология, Харьков, 1999. – С. 375-387.

С.І.Климнюк та співавт. Практична мікробіологія. Тернопіль, 2004. – С. 375-379.

Література додаткова.

Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник/ За ред Г.К.Палія, В.І.Палія. – Київ: Здоров'я, 2004. – С. 58, 122, 110-111.

Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» /Кол.авторів; За ред. В.Ф.Москаленка та співавт. – К.:Медицина, 2004. - С.328-331.

Орієнтовна основа дії.

Граф логічної структури дослідження

Система навчаючих завдань

♦ ознайомитись з методом цитопатичної дії вірусів;

♦ засвоїти феномен бляшкоутворення та включень в цитоплазмі;

♦ познайомитись з реакціями гемаглютинації, гемадсорбції та нейтралізації



Приклади тестів.

Тест . Для індикації вірусів у досліджуваному матеріалі використовують реакцію:

А. латексаглютинації

B. гемаглютинації

C. кільцепреципітації

D. коаглютинації

E. аглютинації

Відповідь: B. гемаглютинації



Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

    1. Методика проведення заняття.

1. Ознайомитись з принципом постановки методів індикації та ідентифікації вірусних інфекцій


ЦПД – видимі під мікроскопом моріологічні зміни клітин (аж до їх відторгнення від скла), що виникають в результаті внутріклітинної репродукції вірусів.


Реакція гемадсорбції – здатність культур клітин, інфікованих вірусами, адсорбувати на своїй поверхні еритроцити.


Автор: доцент, к.м.н. Шевчук Н.М.

Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №74

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність – клінічна фармація)
Тема: Принципи діагностики вірусних захворювань. Серологічні реакції, які використовують для діагностики вірусних інфекційних хвороб.
Актуальність теми. Взаємодія антигену з антитілом проявляється у формі різноманітних імунних, або серологічних реакцій. У зв’язку з їх високою чутливістю і специфічністю вони знайшли широке діагностичне застосування.

Цілі вивчення теми.

    1. Мета загальна. Ознайомитись із серологічними реакціями в діагностиці вірусних інфекцій.

    2. Мета конкретна. Знати диференційні ознаки серологічних реакцій які використовують для типування вірусів у досліджуваному матеріалі.

Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

Лекції „Віруси. Загальна характеристика. Біологічні властивості”, „Сучасні методи діагностики інфекційних хвороб”, „Імунітет. Особливості противірусного імунітету”.


3.2. Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Приклад тесту.

Тест Компонентами реакції гем адсорбції є:

A. сироватка хворого, еритроцити барана

B. вірусний матеріал, тканинна культура, еритроцити курки

C. специфічні антитіла, вірусний матеріал, культура клітин

D. невідомий вірус, курячі еритроцити

E . культура клітин, еритроцити барана

Відповідь: B. Вірусний матеріал, тканинна культура, еритроцити курки

Зміст навчання.


    1. Граф логічної структури змісту.

    2. Серологічні реакції

Виявлення антитіл за допомогою ІФА ,РІА,РНГА.

Виявлення антигенів ІФА, РІА.



Молекулярно-генетичний метод.

Виявлення провірусу в лімфоцитах, вірусних нуклеїнових кислот в патологічному матеріалі за допомогою ЛПР.




    1. Перелік теоретичних питань.

Основні принципи використання серологічних реакцій для діагностики вірусних інфекцій

РГГА.


Реакція нейтралізації.

ІФА.


Реакції імунодифузії.

Генетичні методи ідентифікації вірусів




    1. Джерела навчальної інформації.

Література основна.

К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1982. – С. 385-391.

А.И.Коротяев, С.А.Бабичев. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. С.-Петербург, 2002. – С. 319-327.

І.С. Гайдаш, В.В. Флегонтова. Медична вірологія. Луганськ, 2002. – С. 195-213.

И.Л.Дикий и соавт. Микробиология, Харьков, 1999. – С. 375-387.

С.І.Климнюк та співавт. Практична мікробіологія. Тернопіль, 2004. – С. 375-379.
Література додаткова.

Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник/ За ред Г.К.Палія, В.І.Палія. – Київ: Здоров'я, 2004. – С. 58, 122, 110-111.

Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» /Кол.авторів; За ред. В.Ф.Москаленка та співавт. – К.:Медицина, 2004. - С.328-331.
Орієнтовна основа дії.

Граф логічної структури дослідження

Серологічна діагностика.

РГГА, реакція нейтралізації, ІФА, реакції імунодифузії.

виявлення антитіл до певних вірусних білків за допомогою імуноблотінгу.

Молекулярно-генетичний метод.

Виявлення вірусних нуклеїнових кислот в патологічному матеріалі за допомогою ЛПР.




  1. Система навчаючих завдань.

Приклади тестів.

Тест Для встановлення виду вірусу, який зумовив хворобу використовують

A. реакцію аглютинації

B. Реакцію непрямої гемаглютинації

C. Реакцію гальмування гемаглютинації

D. реакцію гемаглютинації

E. реакцію гемадсорбції

Відповідь: C. Реакцію гальмування гемаглютинації
Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.


    1. Методика проведення заняття.

1. Ознайомитись з принципом постановки імуноферментного методу з метою виявлення специфічних -антитіл в сироватці крові хворого.

Для відтворення принципу ІФА на занятті в якості твердофазного носія використовуються планшетки з адсорбованими на дні луночок антигенами. Студенти в луночки вносять по одній краплі досліджуваних сироваток і вміщують планшетки в термостат на 30 хвилин (37С). Потім промивають буферним розчином і вносять мічені ферментом (пероксидазою хрону) антивидові (антиімуноглобулінові) сироватки. Планшети приміщують в термостат на 30-40 хвилин при температурі 37С. Промивають луночки буферним розчином, вносять по краплі перекису водню та ортофенілдіаміну (ОФД). Вміщують в термостат до появи жовтого забарвлення в луночці з контрольною позитивною сироваткою. Інтенсивність забарвлення корегує з кількістю приєднаного до твердої фази ензиму і відповідає кількості вірусспецифічних антитіл в досліджуваній сироватці. Схему реакції замалювати.



Автор: доцент, к.м.н. Шевчук Н.М.

Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №75

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність – клінічна фармація)
Тема: Віруси бактерій (фаги). Використання біологічних препаратів з фагів.
Актуальність теми. Бактеріофаги – віруси бактерій. Бактеріофагія – процес взаємодії фагів з бактеріями, який закінчується їх руйнуванням.

Цілі вивчення теми.

    1. Мета загальна. Ознайомитись із явищами специфічного фаголізису та застосування фагів в мелицині..

    2. Мета конкретна. Знати етапи використовування фагів для ідентифікації інфекційних хвороб.

Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

Лекції „Віруси. Загальна характеристика. Біологічні властивості”, „Сучасні методи діагностики інфекційних хвороб”, „Імунітет. Особливості противірусного імунітету”.


3.2. Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Приклад тесту.

Тест Вірус отримує суперкапсид під час наступної стадії своєї репродукції:

  1. проникнення

  2. синтезу білка

  3. роздягання

  4. складання

  5. вихід вірусних часток із клітини

Відповідь: Е вихід вірусних часток із клітини

Зміст навчання.

    1. Граф логічної структури змісту.

У демонстраційному досліді ознайомитись з літичною дією колі фагу на кишкову паличку методом «стікаючої краплі», засвоїти метод фаготипування.

    1. Перелік теоретичних питань.

Загальна характеристика морфології фагів.

Механізм взаємодії вірулентного фагу з бактеріальною клітиною

Лізогенія та фагова конверсія.

Використання фагів в впрактичній медицині



    1. Джерела навчальної інформації.

Література основна.

К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1982. – С. 385-391.

А.И.Коротяев, С.А.Бабичев. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. С.-Петербург, 2002. – С. 319-327.

І.С. Гайдаш, В.В. Флегонтова. Медична вірологія. Луганськ, 2002. – С. 195-213.

И.Л.Дикий и соавт. Микробиология, Харьков, 1999. – С. 375-387.

С.І.Климнюк та співавт. Практична мікробіологія. Тернопіль, 2004. – С. 375-379.
Література додаткова.

Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник/ За ред Г.К.Палія, В.І.Палія. – Київ: Здоров'я, 2004. – С. 58, 122, 110-111.

Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» /Кол.авторів; За ред. В.Ф.Москаленка та співавт. – К.:Медицина, 2004. - С.328-331.
Орієнтовна основа дії.

Граф логічної структури дослідження

Віруси бактерій (фаги), будова та властивості; взаємодія фага з бактеріальною клітиною; практичне використання фагів.




  1. Система навчаючих завдань.

Приклади тестів.

Тест Вмонтований в хромосому клітини бактеріофаг носить назву:

А. інтерфаг

B. лізофаг

C. профаг

D. всі відповіді вірні

E. всі відповіді невірні

Відповідь: C. профаг



Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

    1. Методика проведення заняття.

    2. З метою визначення титру колі-фагу за апельманом, студенти по принципу серійних розведень переносять піпеткою по 0,5мл фагу в 10 прорбірок в яких розлито по 4,5 мл МПБ. Потім у всі розведення фагу вносять по -2 краплі завису кишкової палички. Облік проводять після добового термостатування.


Автор: доцент, к.м.н. Шевчук Н.М.

Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №76

для студентів фармацевтичного факультету (спеціальність – клінічна фармація)
Тема: Віруси грипу, парагрипу. Біологічні властивості. Методи лабораторної діагностики захворювань.

Актуальність теми. Віруси грипу, парагрипу спричиняють важкі інфекційні захворювання із схильністю до ускладнень: пневмонія, енцефаліт. У 40-60 % дітей після імунізації спостерігаються клінічно виражені симптоми кору (мітигована форма). Існує можливість трансплацентарної передачі вірусу кору. У пацієнтів з вираженою клінічною картиною грипу і парагрипу діагностичне значення має наростання титру антитіл в 4 рази. Для імунізації проти грипу використовують живу, інактивовану, хімічну вакцини. Вірус грипу має високу ступінь мінливості, що ускладнює розробку вакцинних препаратів.
Цілі вивчення теми.

    1. Мета загальна. Засвоїти методи лабораторної діагностики грипу, парагрипу.

    2. Мета конкретна. Вміти ідентифікувати вірус грипу; проводити врахування результатів наростання титру антитіл в парних сироватках хворого на парагрип; знати препарати для активної і пасивної імунізації проти грипу.


Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

3.1. Лекції „Віруси. Загальна характеристика. Біологічні властивості”, „Специфічна профілактика і терапія інфекційних хвороб”, „Сучасні методи діагностики інфекційних хвороб”.
3.2. Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Приклад тесту.

При розмноженні (репродукції) вірусів його складові частини(нуклеїнова кислота, вірусні білки) синтезуються в клітині окремо і лише потім йде збирання віріонів. Такий тип розмноження носить назву:

А - репродуктивний

В – диз’юнктивний

С - лізогенний

Д - спонтанний

Е – рекомбінативний

Правильна відповідь: В - диз’юнктивний.


Зміст навчання.

Граф логічної структури змісту.

Віруси грипу, парагрипу

Родина

Ortomyxoviridae – вірус грипу

Paramyxoviridae – віруси парагрипу



Морфологія

Тип НК

Однониткова РНК

Форма

Сферична

Складність будови

Складний

Антигена будова

Вірус грипу

N- нейрамінідаза (N1, N2)

H- гемаглютиніни (H1, H2, H3)


Вірус парагрипу

H, N


Методи культивування

  1. курячий ембріон (вірус грипу)

  2. культура клітин

Резистентність

Чутливі до висушування, УФП, ультразвуку, зміни рН, дезінфектантів.

Стійкі до низьких температур.



Джерело зараження

Хвора людина

Механізм та шляхи передачі захворювання

Повітряно-краплинний

Органотропність

Клітини слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, клітини органів дихання

Імунітет

нестійкий

Методи лабораторної діагностики

Вірусологічний

Серологічний

РІФ

Риноцитоскопія



Специфічна профілактика

  1. Протигрипозний гамма-глобулін

  2. Жива, інактивована, рекомбінантна, хімічна грипозні вакцини

Специфічна терапія

Протигрипозний гамма-глобулін


Перелік теоретичних питань.

Систематичне положення, ультраструктура, антигенна будова та мінливість вірусу грипу.

Резистентність вірусу грипу. Методи культивування, індикації та ідентифікації вірусу грипу.

Патогенез грипу, методи лабораторної діагностики захворювання.

Систематичне положення, ультраструктура, антигенна будова вірусу парагрипу.

Резистентність вірусу парагрипу. Методи культивування, індикації та ідентифікації вірусу парагрипу.

Патогенез парагрипу, методи лабораторної діагностики захворювання.

Препарати для лікування та специфічної профілактики грипу.




    1. Джерела навчальної інформації.

Література основна.

К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1982. – С. 351-355, 358-360.

К.Д.Пяткин, Ю.С.Кривошеин. Микробиология, М., 1980. – С. 406-411, 413-415.

В.Д.Тимаков. Микробиология, М., 1983. – С. 403-413.

А.И.Коротяев, С.А.Бабичев. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. С.-Петербург, 2002. – С. 263-269, 271-273.

І.С. Гайдаш, В.В. Флегонтова. Медична вірологія. Луганськ, 2002. – С. 252-266, 228-237.

И.Л.Дикий и соавт. Микробиология, Харьков, 1999. – С. 348-354.

С.І.Климнюк та співавт. Практична мікробіологія. Тернопіль, 2004. – С. 339-348.

Л.Б.Борисов. Руководство к практическим занятиям по микробиологии, М., 1984. – С. 229-239.

Ю.С.Кривошеин. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, М., 1986. – С. 221-225.

М.Н.Лебедева. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, М., 1973. – С. 232-235, 261.

Література додаткова.

Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник/ За ред Г.К.Палія, В.І.Палія. – Київ: Здоров'я, 2004. – С. 33, 83, 88, 91.

Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» /Кол.авторів; За ред. В.Ф.Москаленка та співавт. – К.:Медицина, 2004. - С.328-331.


  1. Орієнтовна основа дії.

Граф логічної структури лабораторного дослідження грипу і парагрипу.

Матеріал для дослідження: змив з носоглотки, кров, секційний матеріал.



Вірусологічне дослідження

  • Зараження курячих ембріонів (вірус грипу)

  • Зараження культури клітин

  • індикація: бляшкоутворення на ХАО, капіляротоксикоз, ЦПД (вірус грипу), РГА, РГадс (віруси грипу та прагрипу)

  • ідентифікація: РГГА, РГГадс, РН, РІФ


Серологічне дослідження

Виявлення титру антитіл в парних сироватках хворого за допомогою РГГА, РН, РЗК.



Біологічний метод (грип)

  • зараження дослідним матеріалом білих мишей або хом’яків

  • індикація вірусу за змінами в трахеях, бронхах, легенях, РГА

  • ідентифікація вірусу в РГГА, РН

Експрес-діагностика

        • РІФ

        • Риноцитоскопія



  1. Система цільових навчаючих завдань.

Приклади тестів.

Вірус парагрипу належить до родини:

А. Orthomyxoviridae

B. Paramyxoviridae

C. Togaviridae

D. Rinoviridae

E. Adenoviridae

Відповідь: В - Paramyxoviridae




  1. Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

    1. Методика проведення заняття.

Для серотипування вірусу грипу ставлять РГГА крапельним методом. На предметні скельця наносять 5 крапель змиву з носоглотки хворого. Додають по краплі типові анти грипозні сироватки N1H1, N2H2 та нормальну сироватку для контролю. Потім у кожну краплю додають по 1 краплі завису курячих еритроцитів. Результати враховують через 2-5 хв. Тип вірусу відповідає тій діагностичній сироватці, в присутності якої відбувається гальмування гемаглютинації. Інші сироватки, зокрема нормальна, не гальмують аглютинацію еритроцитів.

Студенти враховують результати РГГА в демонстраційному досліді для виявлення титру протигрипозних антитіл в парних сироватках хворого.



Розведення сироватки

1:10

1:20

1:40

1:80

1:160

1:320

1:640

Початок захворювання

N1H1






















N2H2






















Через 7 днів

N1H1






















N2H2






















3. Студенти враховують результати РЗК в демонстраційному досліді для виявлення титру протипарагрипозних антитіл в парних сироватках хворого.

Розведення сироватки

1:10

1:20

1:40

1:80

Початок захворювання

I













II













Через 5 днів

I













II













4.Студенти в протокол записують відомості про діагностичні, терапевтичні та профілактичні препарати, що застосовують при грипі, пара грипі, кору.
Автор: асистент Фоміна Н.С.
Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №77

для студентів фармацевтичного факультету (спеціальність – клінічна фармація)
Тема: Віруси поліомієліту, ЕСНО, Коксакі. Біологічні властивості. Методи лабораторної діагностики захворювань.

Актуальність теми. Основна кількість випадків захворюваності на поліомієліт, ЕСНО, Коксакі припадає на дітей. Важливе значення в попередженні захворювання має щеплення проти поліомієліту, розрив шляхів передачі захворювання.

Цілі вивчення теми.

    1. Мета загальна. Ознайомитись з методами вірусологічної діагностики поліомієліту, ЕСНО, Коксакі.

    2. Мета конкретна. Студенти повинні знати принципи мікробіологічної діагностики енетровірусних інфекцій, вміти проводити облік результатів „кольорової проби”, ЦПД вірусу на культурі клітин, реакції нейтралізації кольорової проби; знати переваги та недоліки живої та інактивованої вакцин проти поліомієліту, календар щеплень проти поліомієліту.

  1. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

3.1. Лекції „Віруси. Загальна характеристика. Біологічні властивості”, „Специфічна профілактика і терапія інфекційних хвороб”, „Сучасні методи діагностики інфекційних хвороб”.

3.2. Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Приклад тесту.

Перед зараженням культури клітин лікар-лаборант обробив досліджуваний матеріал пеніциліном та стрептоміцином. Який збудник планується виділити від хворого?

А. Бактерії

В. Гриби


С. Рикетсії

Д. Віруси

Е. Найпростіші

Правильна відповідь: Д – віруси


Зміст навчання.

    1. Граф логічної структури змісту.

Віруси поліомієліту, ЕСНО, Коксакі

Родина

Picornaviridae

Морфологія

Тип НК

Однониткова РНК

Форма

Багатогранник

Складність будови

Простий

Антигена будова

Вірус поліомієліту – серовари I, II, III

Віруси ЕСНО – 31 серотип

Віруси Коксакі А – 23 серотипи

Віруси Коксакі В – 6 серотипів



Методи культивування

Культура клітин фібробластів, HeLa

Резистентність

Стійкі до детергентів, спиртів

Чутливі до альдегідів, сполук хлору, фенолу, УФО, висушування



Джерело зараження

Хвора людина, носій

Механізм та шляхи передачі захворювання

Фекально-оральний механізм

Аліментарний шлях



Органотропність

Ентероцити, лімфоїдний апарат тонкого кишківника, мотонейрони головного та спинного мозку

Імунітет

Типоспецифічний

Методи лабораторної діагностики

Вірусологічний

Серологічний

РІФ


Специфічна профілактика

Поліомієліту:

  1. Жива вакцина Сейбіна

  2. Інактивована вакцина Солка

Терапія

Інтерферон, імуноглобулін




    1. Перелік теоретичних питань.

      1. Класифікація пікорнавірусів. Морфологія та антигенна структура вірусів поліомієліту, ЕСНО, Коксакі.

      2. Резистентність, методи культивування вірусів поліомієліту, ЕСНО, Коксакі.

      3. Патогенез поліомієліту, ЕСНО, Коксакі.

      4. Методи лабораторної діагностики захворювань.

      5. Профілактика захворювань: неспецифічна, препарати для специфічної профілактики поліомієліту.



    2. Джерела навчальної інформації.

Література основна.

И.Л.Дикий и соавт. Микробиология, Харьков, 1999. – С. 361-369.

К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1982. – С. 363-367.

К.Д.Пяткин, Ю.С.Кривошеин. Микробиология, М., 1980. – С. 418-423.

В.Д.Тимаков. Микробиология, М., 1983. – С. 388-393.

А.И.Коротяев, С.А.Бабичев. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. С.-Петербург, 2002. – С. 278-284.

І.С. Гайдаш, В.В. Флегонтова. Медична вірологія. Луганськ, 2002. – С. 284-296.

С.І.Климнюк та співавт. Практична мікробіологія. Тернопіль, 2004. – С. 249-251.

Л.Б.Борисов. Руководство к практическим занятиям по микробиологии, М., 1984. – С. 264-248.

Ю.С.Кривошеин. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, М., 1986. – С. 238-245.

М.Н.Лебедева. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, М., 1973. – С. 236-239, 260.

Література додаткова.

Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник/ За ред Г.К.Палія, В.Г.Палія. – Київ: Здоров'я, 2004. – С. 51, 97.

Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» /Кол.авторів; За ред. В.Ф.Москаленка та співавт. – К.:Медицина, 2004. - С.328-331.

Орієнтовна основа дії.

Граф логічної структури лабораторного дослідження на поліомієліт, ЕСНО та Коксакі

Матеріал для дослідження: фекалії, ліквор, кров, сеча, секційний матеріал.



Вірусологічне дослідження

  1. Культивування вірусів: зараження культури клітин HeLa (віруси поліомієліту, ЕСНО, Коксакі), білих мишей (віруси Коксакі).

  2. Індикація вірусів за ЦПД, бляшко утворенням, „кольоровій” пробі, спастичному паралічі та смерті мишей.

  3. Ідентифікація вірусів за РЗК, РН в культурі клітин або на новонароджених мишах.

Серологічне дослідження

Виявлення титру антитіл в парних сироватках за допомогою РЗК, РН.



Експрес-діагностика

РІФ, імунна електронна мікроскопія




  1. Система цільових навчаючих завдань.

Приклади тестів.

У хворої дитини із випорожнень виділені віруси ЕСНО. До якої родини вони належать?

А. Ortomyxoviridae

B. Picornaviridae

C. Coronaviridae

D. Herpesviridae

E. Retroviridae

Відповідь: B. Picornaviridae


7. Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

    1. Методика проведення заняття.

  1. Мікроскопія та замальовування незміненої культури клітин та ЦПД вірусу поліомієліту.

  2. Врахування результатів РН методом „кольорової” проби для ідентифікації вірусу поліомієліту.

пробірки

Компоненти для постановки реакції

Малюнок

1

Культура клітин в середовищі 199

Сироватка пацієнта

Вірус типу І




2

Культура клітин в середовищі 199

Сироватка пацієнта

Вірус типу ІІ




3

Культура клітин в середовищі 199

Сироватка пацієнта

Вірус типу ІІІ



3. Врахувати результати РН методом „кольорової” проби для встановлення титру антитіл в сироватці крові хворого поліомієлітом.



Розведення сироватки

1:4

1:8

1:16

1:32

1:64



















  1. Врахувати результати РЗК. Визначити титр антитіл в парних сироватках хворого поліомієлітом.

Тип вірусу

Розведення сироватки

1:5

1:10

1:20

1:40

1:80

1:160

Початок захворювання

І



















ІІ



















10-й день захворювання

І



















ІІ


















5. Познайомитись з препаратами для профілактики та діагностики поліомієліту, ЕСНО, Коксакі.



Автор: асистент Фоміна Н.С.
Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №78

для студентів фармацевтичного факультету (спеціальність – клінічна фармація)
Тема: Віруси сказу та енцефалітів. Біологічні властивості. Методи лабораторної діагностики захворювань.

Актуальність теми. Сказ – гостра інфекція ЦНС, яка супроводжується дегенерацією нейронів головного та спинного мозку; летальність для людини складає 100%. З точки зору передачі інфекції найбільш небезпечними є собаки (до 90 % всіх випадків), коти, дикі тварини (скунси, вовки, лисиці).

Вірус кліщового енцефаліту зустрічається в західних областях України. Інфікування людини можливо аліментарним шляхом (некип’ячене коров’яче та козине молоко) та при укусі іксодових кліщів. Сезонність – весняно-літня.

Вірус японського енцефаліту викликає захворювання в основному у дітей до 14 років. Смертність сягає 20-80 %. Людина – тупиковий хазяїн вірусу. Сезонність – червень-вересень. Переносники вірусу – комарі роду Culex. Ареал вірусу – Японія, Китай, Індія, Корея, Філіппіни, Тайвань, південь Примор’я.

Цілі вивчення теми.


    1. Мета загальна. Познайомитись із біологічними властивостями вірусів сказу, японського та кліщового енцефалітів, методами лабораторної діагностики сказу, японського та кліщового енцефалітів.

    2. Мета конкретна. Засвоїти: 1) методи прижиттєвого та постмортального виявлення вірусу сказу в організмі людини; 2) диференційні ознаки вуличного та фіксованого вірусів сказу; 3) препарати для специфічної профілактики сказу. Вміти: 1) здійснювати постановку РГГА з метою ідентифікації вірусів японського та кліщового енцефалітів; 2) проводити облік результатів РЗК, РГГА, РН з метою встановлення титру антитіл до збудників японського та кліщового енцефалітів.

Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

Лекції „Віруси. Загальна характеристика. Біологічні властивості”, „Сучасні методи діагностики інфекційних хвороб”, „Імунітет. Особливості противірусного імунітету”.



3.2. Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Приклад тесту.

Для профілактики інфекційного захворювання пацієнту ввели вакцину. Який вид імунітету формує такий препарат?

А. Активний штучний

В. Активний набутий

С. Пасивний штучний

Д. Пасивний набутий

Е. Природжений.

Відповідь: А. Активний штучний.

4. Зміст навчання.

4.1. Граф логічної структури змісту.

Вірус сказу

Родина

Rabdoviridae

Морфологія

Тип НК

РНК

Форма

Пуле видна

Складність будови

Складний

Антигена будова

Видяляють „дикий” штам та фікс-вірус.

Методи культивування

1) Перещеплювані культури HeLa

2) Курячий ембріон

3) Білі миші


Резистентність

Чутливий до детергентів, ефіру, спирту, УФП.

Стійкий до низьких температур



Джерело зараження

Хворі тварини (котячі, псові, рукокрилі, куничні)

Механізм та шляхи передачі захворювання

Укуси та ослизнення ран.

Інкубаційний період – 12 днів – 1 рік



Органотропність

Клітини ЦНС

Імунітет

Вірус нейтралізуючі АТ, інтерферон.

Методи лабораторної діагностики

Експрес-діагностика: РІФ, ІФА, РІА.

Молекулярно-генетичний: ЛПР.

Серологічний: РЗК, РГГА.

Біологічний.

Цитоскопічний: виявлення тілець Бабега-Негрі в гістологічних зрізах головного мозку.


Профілактика

Жива атенуйована вакцина

Культуральна інактивована вакцина

Імуноглобулін



Віруси кліщового та японського енцефалітів

Родина

Flaviviridae

Морфологія

Тип НК

РНК

Форма

Сферична

Складність будови

Складні

Антигена будова

Вірус кліщового енцефаліту – 3 серотипи

Вірус японського енцефаліту – 2 серотипи



Методи культивування

Чутливі до УФП, ефіру, високої температури.

Стійкі до низьких температур, висушування.



Резистентність

Клітинні культури HeLa

Оболонки курячого ембріону

Білі миші


Джерело зараження

Тварини і птахи

Механізм та шляхи передачі захворювання

Трансмісивний: іксодові кліщі, комарі роду Culex.

Аліментарний: молоко.



Органотропність

Клітини ЦНС

Імунітет

Стійкий

Методи лабораторної діагностики

Вірусологічний

Серологічний

Біологічний

Молекулярно-генетичний



Профілактика

Інактивовані вакцини

Терапія

Гетерологічні та гомологічні імуноглобуліни

Інтерферон




4.2. Перелік теоретичних питань.

4.1.1. Таксономічне положення, морфологія та резистентність вірусу сказу.

4.1.2. Патогенез сказу.

4.1.3. Лабораторна діагностика сказу: прижиттєва та постмортальна.

4.1.4. Профілактика сказу: неспецифічна та специфічна.

4.1.5. Таксономічне положення, морфологія та резистентність вірусів кліщового та японського енцефалітів.

4.1.6. Методи культивування та резистентність флавівірусів.

4.1.7. Патогенез кліщового та японського енцефалітів.

4.1.8. Методи лабораторної діагностики кліщового та японського енцефалітів.

4.1.9. Профілактика кліщового та японського енцефалітів: специфічна та неспецифічна.


4.3. Джерела навчальної інформації.

Література основна.

К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1982. – С. 360-363, 371-374.

К.Д.Пяткин, Ю.С.Кривошеин. Микробиология, М., 1980. – С. 415-418, 425-427, 429-430.

В.Д.Тимаков. Микробиология, М., 1983. – С. 394-397.

А.И.Коротяев, С.А.Бабичев. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. С.-Петербург, 2002. – С. 302-306, 312-315.

І.С. Гайдаш, В.В. Флегонтова. Медична вірологія. Луганськ, 2002. – С. 243-250, 312-316, 318-319.

И.Л.Дикий и соавт. Микробиология, Харьков, 1999. – С. 369-375.

С.І.Климнюк та співавт. Практична мікробіологія. Тернопіль, 2004. – С. 360-361, 362-364.

Л.Б.Борисов. Руководство к практическим занятиям по микробиологии, М., 1984. – С. 239-240, 244-246.

Ю.С.Кривошеин. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, М., 1986. – С. 232-238, 248-249.

М.Н.Лебедева. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, М., 1973. – С. 239-241, 261.

Література додаткова.

Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник/ За ред Г.К.Палія, В.Г.Палія. – Київ: Здоров'я, 2004. – С. 67, 102, 139, 146.

Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» /Кол.авторів; За ред. В.Ф.Москаленка та співавт. – К.:Медицина, 2004. - С.328-331.


  1. Орієнтовна основа дії.

Граф логічної структури лабораторного дослідження на сказ.

Матеріал для дослідження: слина, слинні залози, мозок, сироватка крові.



Мікроскопічне дослідження: забарвлення за Гуревичем та Муромцевим гістологічних зрізів слинних залоз, мозку для виявлення тілець бабега-Негрі.

Біологічне дослідження: інтрацеребральне зараження білих мишей (розвиток паралітичної форми сказу); виявлення тілець Бабега-Негрі.

Серологічна діагностика: виявлення антирабічних антитіл в РЗК, РІА, ІФА, РН на мишах.

Експрес-діагностика: РІФ для виявлення вірусних антигенів на мазках відбитках рогівки, гістологічних зрізах слинних залоз або мозку.
Граф логічної структури лабораторного дослідження кліщового та японського енцефалітів.

Матеріал для дослідження: спинномозкова рідина, мозок, сироватка крові.



Вірусологічний метод: культивування в культурі клітин, оболонках курячого ембріону, в організмі новонароджених мишей.

Індикація: ЦПД, бляшкоутворення, загибель Мишей та курячих ембріонів.

Ідентифікація: РН, РГГА, РЗК.

Серологічний метод: виявлення титру антитіл в РН, ГГА, РЗК з парними сироватками. Виявляють Ig M ( 3-4 день), Ig G (3 тиждень).

Біологічний: зараження новонароджених мишей.

Експрес-діагностика: РІФ, РІА, ІФА.

Молекулярно-генетичний метод: ПЛР.
6. Система навчаючих завдань.

Приклади тестів.

Пацієнту для профілактики сказу було введено живу атенуйовану вакцину. Чим обумовлений імунітет після щеплення проти сказу?

А. Фагоцитозом

В. Антитоксинами

С. Інтерференцією

Д. Преципітинами

Е. Немолізинами

Відповідь: С. Інтерференцією.


7. Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

7.1. Методика проведення заняття.

1. Здійснити постановку реакції гальмування гемаглютинації (крапельний метод) з метою ідентифікації вірусів японського та кліщового енцефалітів. На предметне скло до досліджуваного матеріалу вносять діагностичні сироватки, а потім завис еритроцитів. Вид вірусу визначають за сироваткою, яка гальмує гемаглютинацію еритроцитів.


2. Провести облік результатів реакції нейтралізації, поставлену з метою встановлення титру антитіл до вірусу кліщового енцефаліту в сироватці крові пацієнта. Діагностичний титр – 1:10 та вище.

Розведення сироватки

1:10

1:20

1:40

1:80

1:160















3. Провести облік реакції зв’язування комплементу, поставленої з метою встановлення титру антитіл в сироватці крові хворого на японський енцефаліт. Діагностичний титр – 1:64-1:256.



Розведення сироватки

1:5

1:10

1:20

1:40

1:80

1:160

1:320

























  1. Провести облік результатів реакції гальмування гемаглютинації, поставлену з метою встановлення титру антитіл до збудників японського та кліщового енцефалітів. В перший ряд луночок планшетки до розведення сироватки (1:10-1:5120) внесено діагностикум вірусу кліщового енцефаліту, в другий ряд – діагностикум вірусу японського енцефаліту. Діагностичний титр – 1:1280 і вище.

Розведення сироватки

1:10

1:20

1:40

1:80

1:160

1:320

1:640

1:1280

1:2560

Вірус кліщового енцефаліту




























Вірус японського енцефаліту



























1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка