Методична розробка по підготовці до лабораторного заняття №36 для студентів фармацевтичного факультету



Сторінка1/18
Дата конвертації02.04.2017
Розмір2.43 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
Методична розробка

по підготовці до лабораторного заняття №36

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність - клінічна фармація).
Тема: Шигели. Морфологія та біологічні властивості. Мікробіологічна характеристика

шигельозу. Етіотропна терапія та профілактика захворювань
1.1.Актуальність теми. Збудники кишкових інфекцій дуже поширені в зовнішньому середовищі. Вони забруднюють довкілля, харчові продукти, воду. Велику небезпеку для здоровя людини представляють збудники бактеріальної дизентерії. Хворіють на кишкові інфекції переважно діти різного віку і тому діагностика цих захворювань має велике значення в роботі практичних лікарів.

1.2. Мета вивчення теми.

Загальна. Вивчити основні спільні властивості представників роду шигел. Засвоїти біологічні властивості збудників бактеріальної дизентерії. Опанувати основи патогенезу дизентерії. Вивчити мікробіологічну діагностику дизентерії.

Конкретна :

1.Вивчити морфологію, культуральні та біохімічні властивості збудників дизентерії.

2.Ознайомитись із міжнародною класифікацією шигел.

3.Вивчити методи мікробіологічної діагностики гострої та хронічної форм дизентерії.

4.Засвоїти методи профілактики та лікування кишкових інфекцій.

1.3.Забезпечення вихідного рівня знань-умінь :

1.Морфологія та тінкторіальні властивості паличковидних бактерій.

2.Будова клітинної стінки грамнегативних бактерій.

3.Диференційно-діагностичні середовища.



1.3.1.Тести на вихідний рівень знань-умінь :

Бактерії характеризуються:

A. Паличковидною формою.

B. Обов’язковою наявністю джгутиків.

C. Розмірами від 1 до 10 мкм.

D. Розмірами від 1 до 10 нм.

E. Спороутворенням в зовнішньому середовищі .

Відповідь: A,C.

1.4. Графологічна структура змісту.

1.4.1. Графологічна структура мікробіологічного дослідження при дизентерії:

1.Матеріал для дослідження: випорожнення.

2.Бактеріологічний метод: посів на диференційне середовище.

3.Характер росту, колір колоній.

4.Мазок,забарвлення за Грамом.

5.РА на склі з дизентерійними сироватками.

6.Пересів на середовище Расселя.

7.Мазок, забарвлення за Грамом.

8.Пересів на “строкатий” ряд.

9.РА на склі з видовими та типовими сироватками.

10.Матеріал для дослідження: сироватка крові.

11.Серодіагностика: РА з дизентерійними діагностикумами.

12.РПГА з еритроцитними діагностикумами.

Відповідь.

1.4.2. Перелік теоретичних питань.

1.Сучасна міжнародна класифікація шигел.

2.Морфологія, культуральні та біохімічні властивості шигел.

3.Антигенна будова шигел.

4.Фактори патогенності шигел, механізм внутрішньоклітинного паразитизму.

5.Методи мікробіологічної діагностики гострої та хронічної дизентерії.

6.Бактеріоносійство при дизентерії та методи його виявлення.

7.Профілактика дизентерії.



1.4.4. Джерела навчальної інформації.

Основні.

1.В. П. Широбоков та співав. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія, Нова книга, Вінниця, 2011. – С. 367-370.

2. К.Д. Пяткін, Ю.С. Кривошеін, Мікробіологія, К.1982 (укр) - 214-216

3. К.Д. Пяткін, Ю.С. Кривошеін Микробиологія, М. 1980 (рос) 270-273.

4. В.Д. Тимаков Микробиология. М. 1983 (рос) 286-288.

5. А.И. Коротяєв С.А. Бабич Медицинская микробиология, иммунология и вирусология

Санкт-Петерб. 2002 (рос), 389-384.

6. И.Л. Дикий, И.Ю. Холупяк, Н.С.Шевелева, М.Ю. Стегний, Микробиология. Харк.232-236.

7. Микробиология . Руководство к лабораторним занятиям. Харк 2002

8. О.І. Климнюк, І.О, Ситник, М.С. Творко, В.П. Широбоков, Практична мікробіологія, Терн, 2004 209-212.

9. Л.Б. Борисов, Руководство к практическим занятиям по микробиологии М. 1984 (рос),176-181

10. Ю.С. Кривошеин, Руководство к практическим занятиям по мєдицинской микробиологии. М. 1986 (рос), 107-109

Додаткові

1. Словник по мікробіології, вірусології, імунології та інфекційним захворюванням. Заг. ред, проф. Г.К. Палій, К, 2004,7-146



1.5.Орієнтовна основа дії (ОДД).


  1. Виготовлення препаратів з культури дизентерійних бактерій, забарвлення, мікроскопія.

  2. Вивчення культуральних властивостей шигел на диференційно-діагностичних середовищах.

  3. Вивчення біологічних властивостей шигел на СІП.

  4. Урахування РПГА з метою серодіагностики дизентерії.

  5. Ознайомлення з біопрепаратами, що застосовують для діагностики і профілактики дизентерії.

  6. Оформлення протоколу.

1.6.Система навчальних завдань.
1.6.1. З випорожненнь хворого виділена культура грамнегативних, поліморфних, паличкоподібних бактерій. На середовищах Ендо і Плоскірєва колонії забарвлені в блідо-рожевий колір, на середовищі Лєвіна - в блідо-блакитний. Культура не розріджує желатину, не утворює індолу та сірководню. На “строкатому” ряду ферментує глюкозу, маніт, мальтозу і повільно лактозу з утворенням кислоти. Який мікроорганізм виділено?

Еталон відповіді: з матеріалу від хворого виділена культура шигел Зонне.



1.7.Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.
1.7.1.Методика проведення заняття.

1.Приготувати препарат з культури дизентерійних бактерій, забарвити за Граммом, подивитися під мікроскопом, замалювати в протоколи.

2.Вивчити культуральні властивості шигел на середовищах Ендо, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агарі, відмітити особливості колоній.

3.Вивчити біохімічні властивості шигел в демонстраційному наборі СІП.

4.Урахувати РПГА з сироваткою хворого та дизентерійним еритроцитарним діагностикумом в демонстраційному досліді. Визначити титр антитіл.

5.Ознайомитись з біопрепаратами, які застосовують для діагностики та профілактики дизентерії.



Автор: асистент, к.м.н. Колодій С.А.
Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №37

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність – клінічна фармація).

Тема: Сальмонели. Збудники черевного тифу та паратифів А і В. Морфологія та біологічні властивості. Мікробіологічна діагностика захворювань. Етіотропна терапія та профілактика захворювань.
1.1.Актуальність теми. Інфекційні захворювання зумовлені збудниками тифо-паратифозної групи, достатньо поширеної серед людей. Найбільш небезпечний серед них черевний тиф. Розвиток захворювання та мікробіологічна діагностика тісно пов’язані з особливостями патогенезу. Студенти мають добре опанувати послідовність перебігу хвороби, щоб на різних етапах вірно підібрати методи діагностики черевного тифу.
1.2.Мета вивчення теми.

Загальна: Засвоїти мікробіологічну діагностику тифо-паратифозних хвороб в залежності від стадії захворювання.

Конкретна: Уміти вибрати адекватні методи діагностики черевного тифу на 1,2,3, та 4 тиждень захворювання. Ідентифікувати сальмонели за біохімічними та антигенними властивостями.
1.3.Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

1.3.1.Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Визначте, який токсин утворює збудник черевного тифу.

А.Екзотоксин

В.Ендотоксин

С.Ентеротоксин

D.Нейротоксин

Е.Некротоксин



Відповідь:В
1.4.Зміст навчання

1.4.1.Графологічні структури змісту.

1) Графологічна структура виділення чистої культури(гемокультури) при черевному тифі та паратифах.



  1. Матеріал для дослідження: кров

  2. Посів на середовище Рапоппорт. Мазок за Грамом.

  3. Висів на диференційне середовище. Пересів на Расселя.

  4. РА з полівалентними та монорецепторними сальмонельозними сироватками

  5. Пересів на “строкатий” ряд. Фаготипування.

Відповідь.
1.4.2.Перелік теоретичних питань.

1.Морфологічні,культуральні та біохімічні властивості сальмонел черевного тифу, паратифів А та В.

2.Антигенна структура тифо-паратифозних сальмонел.

3.Принцип класифікації сальмонел по Кауфману-Уайту.

4.Етіопатогенез черевного тифу та паратифів.

5.Методи мікробіологічної діагностики в залежності від періоду захворювання.

6.Рання діагностика черевного тифу методом гемокультури.
1.4.3.Джерела навчальної інформації:

Основні

1.В. П. Широбоков та співав. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія, Нова книга, Вінниця, 2011. – С. 358-352.

2.К.Д. Пяткін, Ю.С. Кривошеін Мікробіологія К. 1982 (укр) 201-208.

3. К.Д. Пяткин, Ю.С. Кривошеин Микробиология М. 1980 (рос) 259-267.

4. В.Д. Тимаков Микробиология М. 1983 (рос) 279-285.

5.А.И. Коротаєв С.А. Бабич Медицинская микробиология, иммунология и вирусология Санкт-Петерб. 2002 (рос) 377-381.

6. И.Л. Дикий, И.Ю. Холупяк, Н.С. Шевелева, М.Ю.Стегний, Микробиология Харк. 1999 (рос) 227-230.

7. Микробиология . Руководство к лабораторним занятиям. Харк 2002.

8. О.І. Климнюк,І.О, Ситник, М.С. Творко, В.П. Широбоков, Практична мікробіологія, Терн, 2004 199-206.

9. Л.Б. Борисов, Руководство к практическим занятиям по микробиологии М. 1984 (рос)181-188.

10. Ю.С. Кривошеин Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии М. 1986 (рос) 99-104.

Додаткові

1.Словник по мікробіології, вірусології, імунології та інфекційним захворюванням. Заг.

ред , проф., Г.К. Палій, К, 2004 7-146.
1.5.Орієнтовна основа дії.

1.Виготовлення мазка із культур збудників черевного тифу, паратифів А і В.

2.Вивчення культуральних властивостей збудників тифо-паратифозних груп на диференціально-діагностичних середовищах.

3.Вивчення біохімічних властивостей в тест-системі СІП.

4.Оформлення протоколу.
1.6.Система навчальних завдань.

Назвіть середовище накопичення для виділення збудників тифо-паратифозної інфекції.

А. МПБ.

В. Цукровий МПБ.



С. Середовище Кітта-Тароцці.

D. Середовище Рапопорт.

Е. Середовище Ендо.

Відповідь:D
1.7.Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

1.7.1. Методика проведення заняття.

1.Приготувати мазки з культур збудників черевного тифу, паратифів А та В, забарвити за Грамом, замалювати.

2.Вивчити культуральні властивості збудників черевного тифу та паратифів на диф-діагно-сти-чних середовищах Ендо, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агарі та описати характер росту.

3.Вивчити ферментативні властивості збудників тифо-паратифів в тест-систем СІП.

4.Ознайомитись з біологічними препаратами, які використовують для діагностики та профілактики черевного тифу та паратифів.

Автор: асистент, к.м.н. Колодій С.А.

Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №38

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність - клінічна фармація).

Тема: Серологічна діагностика тифо-паратифозних інфекцій. Методи виявлення бактеріоносійства.

1.1.Актуальність теми. Інфекційні захворювання зумовлені збудниками тифо-паратифозної групи, достатньо поширеної серед людей. Найбільш небезпечний серед них черевний тиф. Розвиток захворювання та мікробіологічна діагностика тісно пов’язані з особливостями патогенезу. Студенти мають добре опанувати послідовність перебігу хвороби, щоб на різних етапах вірно підібрати методи діагностики черевного тифу. Вміння правильно інтерпитувати результати серологічного дослідження важливо не тільки для діагностики захворювання, а і для встановлення бактеріоносіства.

1.2.Мета вивчення теми.

Загальна: Засвоїти методику проведення серологічної діагностики тифо-паратифозних хвороб в залежності від стадії захворювання,а також правильно інтерпретувати її результати.

Конкретна: Уміти вибрати адекватні методи діагностики черевного тифу на 1,2,3, та 4 тиждень захворювання. Ідентифікувати сальмонели за біохімічними та антигенними властивостями. Вірно інтерпретувати результати реакції Відаля, РНГА з О- і Vi-еритроцитарними діагностикумами.

1.3.Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

1.3.1.Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Визначте, який токсин утворює збудник черевного тифу.

А.Екзотоксин

В.Ендотоксин

С.Ентеротоксин

D.Нейротоксин

Е.Некротоксин



Відповідь:В

1.4.Зміст навчання

1.4.1.Графологічні структури змісту.

1) Графологічна структура постанови реакції Відаля



  1. Матеріал для дослідження: сироватка хворого.

  2. Розведення сироватки фіз. розчином у відношенні від 1:100 до 1:1600 в чотирьох рядах пробірок.

  3. Внесення в перший ряд пробірок О-діагностикуму збудника черевного тифу.

  4. В другий ряд – Н-діагностикум збудника черевного тифу.

  5. В третій ряд – О-діагностикум сальмонели паратифу А.

  6. В четвертий – О-діагностикум сальмонели паратифу В.

  7. Супроводження реакції контролями сироватки та діагностикумів.

  8. Термостатування 2 години.

  9. Витримка при кімнатній температурі.

  10. Урахування.

Відповідь.

2). Оцінити результат РНГА.



1.4.2.Перелік теоретичних питань.

1.Морфологічні,культуральні та біохімічні властивості сальмонел черевного тифу, паратифів А та В.

2.Антигенна структура тифо-паратифозних сальмонел.

3.Принцип класифікації сальмонел по Кауфману-Уайту.

4.Етіопатогенез черевного тифу та паратифів.

5.Методи мікробіологічної діагностики в залежності від періоду захворювання.

6.Рання діагностика черевного тифу методом гемокультури.

7.Обгрунтування серодіагностики при черевному тифі. Накопичення О-, Н-, Vі-антитіл

в різні періоди захворювання, їх значення для серодіагностики.

8.Реакція Відаля, техніка її постанови.

9. Значення і оцінка результатів РНГА.

1.4.3.Джерела навчальної інформації:

Основні

1. В.П. Широбоков та співав. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія, Нова книга, Вінниця, 2011. – С. 362-367.

2. К.Д. Пяткін, Ю.С. Кривошеін Мікробіологія К. 1982 (укр) 201-208.

3. К.Д. Пяткин, Ю.С. Кривошеин Микробиология М. 1980 (рос) 259-267.

4. В.Д. Тимаков Микробиология М. 1983 (рос) 279-285.

5.А.И. Коротяєв С.А. Бабич Медицинская микробиология, иммунология и вирусология Санкт-Петерб. 2002 (рос) 377-381.

6. И.Л. Дикий, И.Ю. Холупяк, Н.С. Шевелева, М.Ю.Стегний, Микробиология Харк. 1999 (рос) 227-230.

7. Микробиология . Руководство к лабораторним занятиям. Харк 2002.

8. О.І. Климнюк,І.О, Ситник, М.С. Творко, В.П. Широбоков, Практична мікробіологія, Терн, 2004 199-206.

9. Л.Б. Борисов, Руководство к практическим занятиям по микробиологии М. 1984 (рос)181-188.

10. Ю.С. Кривошеин Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии М. 1986 (рос) 99-104.

Додаткові

1.Словник по мікробіології, вірусології, імунології та інфекційним захворюванням. Заг.

ред , проф., Г.К. Палій, К, 2004 7-146.

1.5.Орієнтовна основа дії.

1.Виготовлення мазка із культур збудників черевного тифу, паратифів А і В.

2.Вивчення культуральних властивостей збудників тифо-паратифозних груп на диференціально-діагностичних середовищах.

3.Вивчення біохімічних властивостей в тест-системі СІП.

4.Урахування серологічної реакції аглютинації Відаля.

5. Враування результатів РНГА.

6.Оформлення протоколу.

1.6.Система навчальних завдань.

Назвіть середовище накопичення для виділення збудників тифо-паратифозної інфекції.

А. МПБ.

В. Цукровий МПБ.



С. Середовище Кітт-Тароцці.

D. Середовище Рапопорт.

Е. Середовище Ендо.

Відповідь:D

1.7.Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

1.7.1. Методика проведення заняття.

1.Приготувати мазки з культур збудників черевного тифу, паратифів А та В, забарвити за Грамом, замалювати.

2.Вивчити культуральні властивості збудників черевного тифу та паратифів на диф-діагности-чних середовищах Ендо, Плоскірєва, вісмут-сульфіт агарі та описати характер росту.

3.Вивчити ферментативні властивості збудників тифо-паратифів в тест-систем СІП.

4.Провеси урахування розгорнутої реакції аглютинації Відаля з метою серодіагностики черевного тифу.

5. Провести урахування РНГА.

6. Ознайомитись з особливостями постановки остаточного діагнозу «бактеріоносійство» (необхідність виділення чистої культури збудника методом копро-, білі-, чи урино культури).

7.Ознайомитись з біологічними препаратами, які використовують для діагностики та профілактики черевного тифу та паратифів.


Автор: асистент, к.м.н. Колодій С.А.

Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №39

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність - клінічна фармація)..
Тема: Cальмонели – збудники гострих гастроентеритів. Морфологія та біологічні властивості. Мікробіологічна діагностика захворювань. Етіотропна терапія та профілактика захворювань.
1.1.Актуальність теми. Захворюваність на сальмонельозні гострі гастроентерити щорічно збільшується у всіх країнах. Проблема боротьби з сальмонельозами є актуальною проблемою медичної науки та практики. Під дією різних факторів, головним чином, соціально-економічних та біологічних, відбуваються постійні зміни територіального поширення, сезонності, вікової структури хворих на гострі гастроентерити. Тому лікарю необхідно знати етіологічні, епідеміологічні, клінічні та мікробіологічні особливості цих захворювань.

1.2. Мета вивчення теми.

Загальна. Опанувати мікробіологічну діагностику сальмонельозної токсикоінфекції.

Конкретна. Вивчити морфологію, культуральні, біохімічні властивості збудників харчових інфекцій, Знати заходи неспецифічної профілактики харчових гастроентеритів. Уміти провести бактеріологічне дослідження харчових продуктів на наявність сальмонел.

1.3. Забезпечення вихідного рівня знань – умінь.

Представники роду сальмонел за Кауфманом-Уайтом класифікуються на

А 25 груп.

В. 35 груп.

С. 45 груп.

Д. 55 груп.

Е. 65 груп .



Відповідь: Е

Мікробіологічна лабораторія інфекційної лікарні виділяє чисті культури збудників і здійснює їх серологічну ідентифікацію. Які діагностичні препарати для цього необхідні?

А . Діагностичні сироватки.

В. Антигени-діагностикуми.

С. Диференціально-діагностичні середовища.

Д. Еритроцитарні діагностикуми.

Е. Латексні діагностикуми.



Відповідь: А

1.4. Зміст навчання.

1.4.1.Графологічні структури змісту.

Графологічна структура мікробіологічного дослідження гострих гастроентеритів.



Матеріал для дослідження: блювотні маси, промивні води, випорожнення, сеча, залишки їжї.

  • висів на середовище Ендо, Плоскірєва, конденсаційну воду скошеного МПА.

  • вивчення культуральних особливостей на поживних середовищах,

  • мазок, забарвлення за Грамом,

  • пересів на скошений МПА (чиста культура),

  • реакція аглютинації на склі із специфічними сироватками,

  • пересів на строкатий ряд Гісса.

Відповідь.

1.4.2.Перелік теоретичних питань.

  1. Морфологія, біохімічні властивості та антигенна будова сальмонел – збудників харчових токсикоінфекцій.

  2. Класифікація сальмонел – збудників гострий гастроентеритів.

  3. Етіопатогенез гострих сальмонельозних гастроентеритів.

  4. Бактеріологічна диференціація харчових токсикоінфекцій, які викликаються сальмонелами, ешерихіями, стафілококами, протеями.

  5. Профілактика гострий гастроентеритів.


1.4.3.Джерела навчальної інформації.

Основні:

1.В. П. Широбоков та співав. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія, Нова книга, Вінниця, 2011. – С. 362-367.

2.К.Д. Пяткин, Ю.С. Кривошеїн. – Мікробіологія. – К., 1992 (укр..) – с. 208-210.

3. К.Д. Пяткин, Ю.С. Кривошеин. – Микробиология. – М. 1980 (рус.). – с. 267-270.

4. В.Д. Тимаков, В.С. Левашов. – Микробиология. – М. 1983 (рус.). – с.284-286.

5. А.И. Коротяев, С.А. Бабичев – Медицинская микробиология и вирусология. – Санкт-Петербург, 2002 (рус.). – с. 381-388.

6. И. Л. Дикий, И.Д. Холупяк. – Микробиология. – Харьков, 1999 (рус.). – с. 230-232.

7.В.И. Покровский. – Медицинская микробиология._М., 1998 (рус.). – с. 183-206.

8. О.І.Климнюк, І.О. Ситник. – Практична мікробіологія. – Терн. 2004 (укр..). – с. 206-209.

9. Л.П. Борисов. – Руководство к практическим занятиям по микробиологии. – М. 1984 (рус.). – с. 181-188.

10. Ю.С. Кривошеин. – Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии. – М. 1986 (рус.). – с. 104-106.



Додаткові:

Словник по мікробіології, вірусології, імунології та інфекційним захворюванням. Заг. ред. проф.. Г.К. Палій, К. 2004. с. 7-146.



1.5.Орієнтовна основа дії (ООД).

  1. Виготовлення та забарвлення препаратів сальмонел - збудників гострих гастроентеритів.

  2. Вивчення культуральних властивостей сальмонел на диференціально-діагностичних середовищах.

  3. Вивчення біохімічних властивостей на цукромістких середовищах.

  4. Проведення бактеріологічного дослідження харчового продукту.

  5. Оформлення протоколу.

1.6.Система навчаючих завдань.

1) Назвіть токсин, який виробляють сальмонели – збудники харчової токсикоінфекції.

А. Нейротоксин.

В. Ендотоксин.

С. Екзотоксин.

Д. Некротоксин.

Е. Гемолізин.



Відповідь:В

1.7. Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

1.7.1. Методика проведення заняття.

1. Виготовити, забарвити за Грамом та подивитися препарати з культури сальмонел – збудників гострих гастроентеритів.

2. Вивчити культуральні і біохімічні властивості сальмонел – збудників гострих гастроентеритів на середовищах Ендо, Плоскірєва, Лєвіна, СІП.

3. Провести бактеріологічне дослідження харчового продукту: висіяти його на середовище Ендо- і в конденсаційну воду на МПА.


Автор: асистент, к.м.н. Колодій С.А..
Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №40

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність - клінічна фармація).

Тема: Умовно-патогенні ентеробактерії – протеї, клебсієли. Морфологія та біологічні властивості. Мікробіологічна діагностика захворювань. Етіотропна терапія та профілактика захворювань.
Актуальність теми. Актуальність теми пов'язана з тим, що ентеробактерії викликають захворювання, як правило, в умовах зниження захисних механізмів макроорганізму. Збудники можуть потрапляти із зовнішнього середовища різними шляхами, але часто викликають аутоінфекції, для яких характерно хронічний перебіг у вигляді різних клінічних форм, у тому числі і госпітальних інфекцій, лікування яких ускладнене в зв'язку з їх антибіотикорезистентністтю.

  1. Цілі вивчення теми.

    1. Мета загальна. Ознайомитись із властивостями, патогенезом, принципами лабораторної діагностики захворювань, спричинених клебсієлами та протеями.

    2. Мета конкретна. Засвоїти диференційні ознаки клебсієл, протеїв. Ознайомитись з методами діагностики відповідних захворювань, знати роль даних мікроорганізмів у виникненні госпітальних інфекцій.

  2. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

3.1. Лекції „Специфічна профілактика і терапія інфекційних хвороб”, „Сучасні методи діагностики інфекційних хвороб”.

3.2. Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Приклад тесту.

Для діагностики захворювання, спричиненого бактеріальною інфекцією, необхідно використати всі методи крім:



А. Алергічного

В. Вірусологічного

C. Бактеріологічного

D. Бактеріоскопічного

E. Біологічного

Правильна відповідь: В – вірусологічного


4. Зміст навчання.

    1. Граф логічної структури змісту.

Умовно-патогенні ентеробактерії- Клебсієли.

Родина

Enterobacteriaceae-Рід Klebsiella

Klebsiella pneumoniae

Klebsiella ozaenae

Klebsiella rhinoscleromatis



Морфологія

форма

Гр- еліпсовидни палички

розташування

Поодиноко, попарно або короткими ланцюжками

спора

Немає

руливість

Нерухома

капсула

Є

Методи культивування

Факультативний анаероб 36º С рН - 7,0- 7,4

Живильні середовища - МПА, МПБ





Резистентність

Чутливі до дії дезінфектантів.

Стійкі до низьких та високих температур (25º С – тижні, місяці )



Ферментативна активність

Сахаролітична властивість знижується від Klebsiella pneumoniae,

Klebsiella ozaenae до Klebsiella rhinoscleromatis .

Протеолітичні властивості: індол, Н² S не продукують.


Антигени


О- АГ : 5 серогруп

К- АГ : 72 серовари



Культуральні властивості

МПБ- дифузне помутніння

МПА- утворення S- форми колонії, крупні, слизисті, випуклі.

Середовище Ендо, Лєвіна, Плоскірєва – колонії Klebsiella pneumoniae

та Klebsiella ozaenae забарвлені в колір індикатора.

Розташування клебсієл в юних колоніях:

Klebsiella pneumoniae- петлеподібно

Klebsiella ozaenae- спіралевидно

Klebsiella rhinoscleromatis- концетрично




Методи лабораторної діагностики

Мікроскопічний ( виявлення капсули методом Буррі - Гінса, Романовського - Гімза)

Бактеріологічний

Серологічний ( РЗК )

Біологічний

Алергічний ( алерген - склерозан)


Специфічна профілактика

Не розроблена

Специфічна терапія

Немає


Умовно-патогенні ентеробактерії- Протеї.


Родина

Enterobacteriaceae- Рід Proteus.

Proteus vulgaris

Proteus mirabilis

Proteus rettgeri

Proteus inconstans


Морфологія

форма

Гр- поліморфні палички

розташування

Попарно або ланцюжками

спора

Немає

руливість

+ перитрих

капсула

Немає

Методи культивування

Факультативний анаероб

25-37º С рН - 7,2- 7,4

Живильні середовища - МПА, МПБ



Резистентність

Стійкі до фізичних факторів та протимікробних препаратів.

Ферментативна активність

Оксидаза –

Каталаза+

Ферментативна активність знижується від Proteus vulgaris

до Proteus inconstans.



Антигени


О- АГ : 49 сероварів

Н- АГ : 19 сероварів



Культуральні властивості

МПБ- дифузне помутніння з осадом.

МПА- О- колонії (окремі S- форми з рівними краями),



Н- колонії ( вигляд “ роїння ” з дочірніми відростками)

Методи лабораторної діагностики

Бактеріологічний ( посів за методом Шукевича в конденсаційну воду скошеного агару ).

Фактори вірулентності

Ендотоксин Фімбрії Джгутики

Протеаза Уреаза Гемолізин





    1. Перелік теоретичних питань.

1.Джерела та шляхи розповсюдження госпітальної інфекції.

2. Умови і фактори, що сприяють прояв вірулентності умовно-патогенних бактерій і виникнення госпітальних інфекцій.

3 .Морфологія, культуральні і біохімічні властивості клебсієл.

4. Фактори патогенності клебсієл.

5. Мікробіологічна діагностика склероми.

6. Морфологія, культуральні та біохімічні властивості протеїв .

7. Методи лабораторної діагностики інфекцій, викликаних протеями .

8.Профілактика госпітальних інфекцій.



4.3. Джерела навчальної інформації.

В. П. Широбоков та співав. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія, Нова книга, Вінниця, 2011. – С. 370-373.

К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1992. – С. 309-314

К.Д.Пяткин, Ю.С.Кривошеин. Микробиология, М., 1980. – С. 274 -279.

В.Д.Тимаков. Микробиология, М., 1983. – С. 303-304.

А.І. Коротяєв, Г. А. Бабічев Медицинская микробиология, иммунология и вирусология, 2002.-348- 354.

Л.Б.Борисов. Руководство к практическим занятиям по микробиологии, М., 1984. Ю.С.Кривошеин. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, М., 1986. – С. 142-143.

М.Н.Лебедева. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, М., 1973. – С. 266-267.

Література додаткова.

Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник/ За ред Г.К.Палія, В.І.Палія. – Київ: Здоров'я, 2004.

Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» /Кол.авторів; За ред. В.Ф.Москаленка та співавт. – К.:Медицина, 2004.

  1. Орієнтовна основа дії.

Граф логічної структури лабораторного дослідження клебсієльозів .

Матеріал для дослідження: мокротиння, слиз носової порожнини, гранулематозна тканина, сироватка крові .



Бактеріоскопічне дослідження

  • Мазок, забарвлений за Грамом, за Буррі- Гінсом, Романовським- Гімзою. Бактеріологічне дослідження

  • – посів на МПА;

  • - агар-мікроскопія “юних” колоній;

  • - мазок, забарвлений за Буррі- Гінсом, Грамом;

  • - пересів на скошений агар;

  • - характеристика колоній;

  • - посів на вуглеводний ряд Гіса, на жовточний МПА;

  • - РА на склі з протикапсульними сироватками;

  • - розгорнута РА з прокип’яченою культурою та діагностичними О-сироватками;

Серологічне дослідження

  • РЗК зсироватками хворих і капсульним антигеном;

  • РА з сироватками хворих і без капсульними клебсієлами;

  • РПГА з сироватками хворих та еритроцитарним діагностикумом.


Граф логічної структури лабораторного дослідження протейних захворювань .

Матеріал для дослідження: гній, ексудат, кров, блювотні маси,випорожнення, вода, харчові продукти.



Бактеріологічне дослідження

Посів на МПА, МПБ, середовище Плоскірєва, свіжоскошений агар по Шукевичу.



  • Характеристика колоній;

  • Мазок, забарвлення за Грамом;

  • Препарат “роздавлена крапля” ;

  • Пересів на скошений агар;

  • Посів на вуглеводний ряд Гіса, на желатин, на МПБ з сечовиною ( проби на індол, сірководень, уреазу, каталазу ).

  1. Система цільових навчаючих завдань.

Приклади тестів.

Рід Klebsiella належить до родини:

А. Enterobacteriacea

B. Bacillaceae

C. Pasteurellaceae

D. Vibrionaceae

E. Pseudomonadaceae

Правильна відповідь: А- Enterobacteriacea




  1. Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

    1. Методика проведення заняття.

  1. Студенти готують мазки з культур клебсієл, забарвлюють за Бурі- Гінсом і мікроскопують, відмічаючи наявність капсул.

  2. Візуально під стереомікроскопом вивчають культуральні властивості клебсієл.

3. Здійснюють агар- мікроскопію юних колоній клебсієл з метою прискореної ідентифікації.

4. Враховують результати реакції аглютинації з парними сироватками хворого на склерому для виявлення наростання титру антитіл.

5. Враховують антибіотикограми клібсієл в демонстраційному досліді.

6. З метою виявлення діагнозу токсикоінфекції протейної етіології студенти враховують результати посіву харчових продуктів на скошений агар за Шукевичем. Звертають увагу на “повзучій” ріст протея. Готують мазки, забарвлюють їх за Грамом для вивчення морфологї, тінкторіальних властивостей протея.

7. Враховують чутливість протея до антибіотиків в демонстраційному досліді.

Автор: асистент к.м.н. Колодій С.А.
Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №41

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність - клінічна фармація).

Тема: Псевдомонади. Морфологія та біологічні властивості. Мікробіологічна діагностика захворювань. Етіотропна терапія та профілактика захворювань.
Актуальність теми. Актуальність теми пов'язана з тим, що псевдомонади викликають захворювання, як правило, в умовах зниження захисних механізмів макроорганізму. Збудники можуть потрапляти із зовнішнього середовища різними шляхами, але часто викликають аутоінфекції, для яких характерно хронічний перебіг у вигляді різних клінічних форм, у тому числі і госпітальних інфекцій, лікування яких ускладнене в зв'язку з їх антибіотикорезистентністтю.


  1. Цілі вивчення теми.

    1. Мета загальна. Ознайомитись із властивостями, патогенезом, принципами лабораторної діагностики захворювань, спричинених псевдомонадами.

    2. Мета конкретна. Засвоїти диференційні ознаки псевдомонад. Ознайомитись з методами діагностики відповідних захворювань, знати роль даних мікроорганізмів у виникненні госпітальних інфекцій.

  2. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.

3.1. Лекції „Специфічна профілактика і терапія інфекційних хвороб”, „Сучасні методи діагностики інфекційних хвороб”.

3.2. Тести на вихідний рівень знань-умінь.

Приклад тесту.

Для діагностики захворювання, спричиненого бактеріальною інфекцією, необхідно використати всі методи крім:



А. Алергічного

В. Вірусологічного

C. Бактеріологічного

D. Бактеріоскопічного

E. Біологічного

Правильна відповідь: В – вірусологічного


4. Зміст навчання.

    1. Граф логічної структури змісту.


Синьогнійна паличка


Родина

Pseudomonadaceae- Рід Pseudomonas

Pseudomonas aeruginosa



Морфологія

форма

Гр- палички

розташування

Поодиноко або короткими ланцюжками

спора

Немає

руливість

+ монотрих, амфітрих

капсула

Немає

Методи культивування

Облігатний аероб.

4-42º С


Живильні середовища - МПА, МПБ

Резистентність

Стійкі до фізичних факторів та протимікробних препаратів.


Ферментативна активність

Сахаролітичні властивості: ферментація глюкози до кислоти.

Протеолітичні властивості: індол, сірководень продукує слабо.



Антигени


О- АГ : 20 серогруп

Н- АГ : 15 серотипів



Культуральні властивості

МПБ- дифузне помутніння з осадом.

МПА- колонії S- форми, плоскі, слизисті.

Виділяють при рН< 7червоний пігмент, при рН> 7 – синьо- зелений пігмент. Виділяють специфічний запах.


Методи лабораторної діагностики

Бактеріологічний

Фактори вірулентності

Екзотоксин А

Цитотоксин

Екоензим S

Гемолізин

Нейрамінідаза

Ентеротоксин

Ендотоксин

Протеаза || ( еластаза )

Протеаза ||| ( лужна протеаза )




    1. Перелік теоретичних питань.

1.Джерела та шляхи розповсюдження госпітальної інфекції.

2. Умови і фактори, що сприяють прояв вірулентності умовно-патогенних бактерій і виникнення госпітальних інфекцій.

3. Морфологія, культуральні та біохімічні властивості псевдомонад.

7. Методи лабораторної діагностики інфекцій, викликаних синьогнійною паличкою.

8.Профілактика госпітальних інфекцій.

4.3. Джерела навчальної інформації.

В. П. Широбоков та співав. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія, Нова книга, Вінниця, 2011. – С. 406-408.

К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1992. – С. 216 -221.

К.Д.Пяткин, Ю.С.Кривошеин. Микробиология, М., 1980. – С. 250-255.

В.Д.Тимаков. Микробиология, М., 1983. – С. 288-291.

А.І. Коротяєв, Г. А. Бабічев Медицинская микробиология, иммунология и вирусология, 2002.-348- 354.

Л.Б.Борисов. Руководство к практическим занятиям по микробиологии, М., 1984. Ю.С.Кривошеин. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, М., 1986. – С. 135-138.

М.Н.Лебедева. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, М., 1973. – С. 208-211.

Література додаткова.

Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник/ За ред Г.К.Палія, В.І.Палія. – Київ: Здоров'я, 2004.

Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін «Крок-1. Загальна лікарська підготовка» /Кол.авторів; За ред. В.Ф.Москаленка та співавт. – К.:Медицина, 2004.


  1. Орієнтовна основа дії.


Граф логічної структури лабораторного дослідження псевдомонадних захворювань .

Матеріал для дослідження: гній, ексудат, кров, блювотні маси,випорожнення, вода, харчові продукти.



Бактеріологічне дослідження

Посів на МПА, МПБ, середовище Плоскірєва, свіжоскошений агар по Шукевичу.



  • Характеристика колоній;

  • Мазок, забарвлення за Грамом;

  • Препарат “роздавлена крапля” ;

  • Пересів на скошений агар;

  • Посів на вуглеводний ряд Гіса, на желатин, на МПБ з сечовиною ( проби на індол, сірководень, уреазу, каталазу ).



  1. Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

    1. Методика проведення заняття.

  1. Студенти готують мазки з культур псевдомонад, забарвлюють за Грамом, мікроскопують.

  2. Візуально під стереомікроскопом вивчають культуральні властивості псевдомонад.

3. Враховують чутливість псевдомонад до антибіотиків в демонстраційному досліді.
Автор: асистент к.м.н. Колодій С.А.
Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №42

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність – клінічна фармація).
Тема: Патогенні вібріони. Морфологія та біологічні властивості холерного вібріона.

Мікробіологічна діагностика холери. Етіотропна терапія та профілактика захворювань.


    1. Актуальність теми.

Сьома пандемія холери, розпочавшись в 1961 р., продовжується по сьогоднішній день. Знання біологічних характеристик збудника необхідне для підтвердження клінічного діагнозу «холера» і диференціації холери від холероподібних ентеритів, які не є особливо-небезпечними інфекціями з швидким епідеміологічним розповсюдженням. Враховуючи швидке поширення інфекції і важкий перебіг захворювання майбутнім лікарям будь-якої спеціалізації необхідно знати основні протиепідемічні, профілактичні і лікувальні заходи, які виконуються у вогнищі холери.

    1. Цілі вивчення теми.



      1. Мета загальна: ознайомитись з особливостями збудника холери, які мають значення в лабораторній діагностиці і профілактиці захворювання.

      2. Мета конкретна:

  1. Знати ключові ознаки роду Vibrio, диференційні культуральні і біохімічні властивості патогенних для людини вібріонів.

  2. Знати правила забору матеріалу від хворого і провести попередню діагностику холери.

  3. Засвоїти етапи мікробіологічної діагностики холери і холероподібних ентеритів.

  4. Знати основні протиепідемічні і профілактичні заходи для попередження розповсюдження захворювання у вогнищі.

    1. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.



  1. Морфологічні особливості вібріонів, методи мікроскопічного дослідження.

  2. Методи вивчення монотрихіальної рухливості бактерій.

  3. Методи виявлення соматичних антигенів бактерій.

  4. Етапи бактеріологічного методу дослідження.

  5. Порівняльна характеристика екзотоксинів та ендотоксинів бактерій.

    1. Зміст навчання.

      1. Граф логічної структури змісту:

1.Таксономія патогенних для людини вібріонів

Родина Vibrionaceae

Рід Vibrio

Види: V.cholerae, V.parahaemolyticus, V.vulnificus
2. Загальна характеристика вібріонів, що мають медичне значення

Морфологія:

Грам-негативні, злегка зігнуті палички у вигляді коми

0,5 – 1,5-3 мкм, спор та капсул не утворюють, рухливі (монотрихи)


Культуральні властивості:

Факультативні анаероби або аероби;

Адаптовані до лужного середовища (оптимальне рН 7,6-8,2);

Оптимальна температура 18-370С;

Невибагливі до складу поживного середовища;

Для швидкого росту культивують на спеціальних або селективних середовищах;

Деякі види адаптовані до підвищених концентрацій NaCl (галофільні)


Методи вивчення морфології:

  1. Нативні препарати «висяча» або «роздавлена» крапля (рухливість);

  2. Препарати, забарвлені за Грамом, Пфейфером.

Поживні середовища для культивування:

  1. Лужний агар, лужна пептонна вода

  2. Диференційно-діагностичні: TCBS-агар, середовище Монсуро

Характеристика росту:

  1. На пептонній воді утворюють блакитну плівку через 4-6 год.

  2. на лужному агарі утворюють диско видні прозорі S-колонії

  3. на TCBS-агарі утворюють жовті колонії (ферментують сахарозу)

  4. на середовищі Монсуро утворюють колонії з темно-сірим центром




  1. Класифікаційні біологічні ознаки вібріонів




Антигенна структура

Біохімічні властивості

Вірулентність

1. О-Аг (групоспецифічний)

2. Н-Аг (спільний)



Ферментація маннози, сахарози, арабінози

(тріада Хейберга)



1. Патогенні вібріони (V.cholerae)

2. Умовно-патогенні вібріони (V.parahaemolyti-

cus, V.vulnificus, V.metsch-

nicovi)


3.Сапрофітні вібріони

Метод вивчення: РА з групо-специфічною О-сироваткою

Поділ на 8 хемогруп

Поділ на 139 О-серогруп


Збудник холери (V.cholerae) належить до О-1 серогрупи і I хемогрупи за Хейбергом


  1. Внутрішньовидова класифікація V.cholerae




За структурою О-Аг

За біологічними властивостями

  1. О-1 група:

Серотип Огава (АВ)

Серотип Інаба (АС)

Серотип Гікошима (АВС)


  1. НАГ вібріони

  2. О-139 група (штам bengal)

  1. Біовар cholerae

  2. Біовар el-tor

  3. Біовар proteus

  4. Біовар albensis

Класифікаційні ознаки:

  1. Гемоліз курячих еритроцитів

  2. аглютинація еритроцитів барана

  3. чутливість до поліміксину

  4. фаголізабельність типовими фагами

  5. реакція Фогеса-Проскауера

  1. Патогенність і фактори вірулентності збудника холери




Патогенність

Фактори вірулентності

Викликає особливо-небезпечну кишкову інфекцію людини, що супроводжується водянистою діареєю і вираженою дегідратацією і характеризується швидким епідемічним розповсюдженням

  1. Джгутики

  2. Пілі (адгезини)

  3. Ферменти патогенності: плазмокоагулаза, лецитиназа, фібринолізин, нейрамінідаза, протеази

  4. Ендотоксин

  5. Екзотоксин (холероген) викликає пригнічення аденілатциклази, що призводить до накопичення цапф та виходу в просвіт кишківника води та електролітів




  1. Коротка характеристика захворювання




Механізм та шляхи передачі захворювання

Джерело інфекції

Стадії захворювання

Основні клінічні ознаки

Імунітет

Профілактика

Лабораторна діагностика

Фекально-оральний

Хвора людина;

вібріоносій



Інкубаційний період –

1-6 діб



-виражена інтоксикація -профузний водянистий пронос;

-блювота;

-симптоми зневоднення (сухість шкіри, зменшення тургору; падіння тиску; тромбози)


Напруже-ний, стійкий, антибакте-ріальний

і

антиток-синний



Неспецифічна конвенційна та етіотропна антибактері-альна

Прискорена

Мікроскопія (нативна, за-барвленних препаратів, імунофлюо-ресцентна)



Водний;

Аліментар-ний;

Побутовий

Фактори передачі:

Вода

Харчові продукти



Брудні руки

Патогенетичні стадії:

-ентерит;

-гастро-ентерит;

- холерний алгід;

-кома


Специфічна (тільки у постійних вогнищах холери):

Інактивована холерна вакцина;

Холероген-

анатоксин



Основна:

бактеріолог-гічний



Допоміжна:

(ретроспективна)

серологічний





      1. Перелік теоретичних питань.

        1. Загальна характеристика вібріонів, які мають значення в патології людини

        2. Морфологія та біологічні властивості збудника холери.

        3. Диференціація біоварів холерного вібріону

        4. Мікробіологічна діагностика холери. Етапи бактеріологічного дослідження.

        5. Методи прискореної діагностики холери.

        6. Профілактика холери.

        7. Етіологія і особливості мікробіологічної діагностики холероподібних гастроентеритів.

      2. Джерела навчальної інформації.

Література (основна):

1.В. П. Широбоков та співав. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія, Нова книга, Вінниця, 2011. – С. 378-382.

2. К.Д.Пяткін, Ю.С.Кривошеїн. Мікробіологія, К., 1982. Стор.

3. К.Д.Пяткин, Ю.С.Кривошеин. Микробиология, М., 1980. Стр. 284-291.

4. В.Д.Тимаков.Микробиология, 1983. Стр. 298-302.

5. А.И.Коротяев, С.А.Бабич. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология, Санкт-Петерб.,2002. Стр. 394-401.

6. Л.Дикий, И.Ю.Холупяк, Н.С.Шевелева, М.Ю.Стегний. Микробиология, Харьков, 1999. Стр.242-247.

7. Микробиология. Руководство к лабораторным занятиям. Под ред. И.Л.Дикого, Харьков, 1999. Стр.280-286.

8. С.І.Климнюк, І.О.Ситник, М.С.Творко, В.П.Широбоков. Практична мікробіологія. Тернопіль, 2004. Стор.214-221.

9. Л.Б.Борисов. Руководство к лабораторным занятиям по микробиологии, 1984. Стр. 188-193.

10. Л.Б.Борисов. Медицинская микробиология, вирусология,иммунология, М., 2002. Стр 409-412.



Література (додаткова):

  1. Словник по мікробіології, вірусології, імунології та інфекційним захворюванням. Загальна ред.. Г.К.Палій, К., 2004.

  2. Б.Л.Черкасский. Особо опасные инфекции, М.: «Медицина», 1996. Стр. 38-44.

  3. Лекційний матеріал.




    1. Орієнтовна основа дії (ОДД)

Схема мікробіологічної діагностики холери і холероподібних ентеритів

Матеріал для дослідження: випорожнення, блювотні маси, секційний матеріал (сегменти тонкого кішківника), вода, харчові продукти

Прискорена діагностика:

  • РІФ;

  • Реакція іммобілізації вібріонів О-1 сироваткою

Бактеріологічний метод:

Перший етап:

  • мікроскопія нативних мазків для виявлення рухливості;

  • мікроскопія забарвлених за Грамом мазків випорожнень;

  • висів дослідного матеріалу у лужну ПВ, лужний агар, середовище ТЦБС;

Другий етап (через 4-6 годин):

  • мікроскопічне дослідження плівки з лужної ПВ (нативна мікроскопія);

  • мазок, забарвлення за Грамом;

  • постановка орієнтовної РА з О-1 сироваткою;

  • при необхідності (відсутність видимих ознак росту) пересів у другу ПВ і на щільні середовища;

Третій етап (через 14-16 годин):

  • вивчення колоній, що утворились на щільних середовищах: мазок за Грамом, орієнтовна РА з О-1 сироваткою;

  • пересівання підозрілих колоній на лужну ПВ.

Четвертий етап (через 20-24 години):

  • ідентифікація чистих культур:

    • визначення цукролітичних властивостей (тріада Хейберга);

    • визначення серотипу у орієнтовній і розгорнутій РА;

    • постановка біологічних тестів для визначення біовару;

П’ятий етап (через 24-36 годин):

  • врахування результатів;

  • видача остаточного мікробіологічного діагнозу.

Серологічний метод (допоміжний, ретроспективна діагностика, виявлення носіїв, оцінка напруженості імунітету):

  • визначення вібріоцидів в сироватці хворих в реакції лізису (з 3-го дня); діагностичний титр 1:1000

  • визначення аглютинінів в розгорнутій РА; діагностичний титр 1:80;

  • визначення антитоксинів за допомогою РНГА; діагностичний титр 1:160.




    1. Короткі методичні вказівки для роботи студентів на лабораторному занятті.

      1. Методика проведення заняття.

  1. Про мікроскопувати демонстраційні препарати, виготовлені із культури холерного вібріону і забарвлені за Грамом. Вивчити характерну морфологію збудника. Мікроскопічну картину замалювати у протокол.

  2. Вивчити характер росту холерного вібріону на 1% пептонній воді. Відомості занести у протокол.

  3. Ознайомитись з демонстраційними щільними поживними середовищами, які використовують для виділення холерного і умовно-патогенних вібріонів з патологічного матеріалу (лужний агар, кров’яно-сольовий агар, ТЦБС). Характерні ознаки росту патогенних для людини вібріонів внести в протокол.

  4. Поставити орієнтовну РА на склі з культурою вібріону та групоспецифічною сироваткою. Врахувати результат, зробити висновок.

  5. Врахувати результати демонстраційної РА культури вібріону у пептонній воді з холерною О-сироваткою, що розведена до половини титру.

  6. Вивчити діагностичні і лікувально-профілактичні препарати, які використовують для лабораторної діагностики, профілактики і лікування холери (діагностичні О-сироватки групо- і типоспецифічні, бактеріофаги el-tor, C IV Мукерджі, ін активована холерна вакцина, холеро ген-анатоксин, тетрациклін, доксіциклін). Відомості внести в протокол.

  7. Оформити протокол, зробити висновки.


Автор : асистент, к.м.н. Колодій С.А.
Методична розробка

по підготовці та роботі на лабораторному занятті №43

для студентів фармацевтичного факультету

(спеціальність - клінічна фармація).

Тема: Збудники чуми, кишкового єрсиніозу та псевдотуберкульозу. Морфологія та біологічні властивості. Мікробіологічна діагностика захворювань. Етіотропна терапія та профілактика захворювань.


        1. Актуальність теми.

Чума - особливо-небезпечна зоонозна інфекція, природні вогнища якої існують майже на всіх континентах. Враховуючи стрімкий розвиток туризму існує вірогідність захворювання на чуму серед людей, які побували у стійких природних осередках циркуляції збудника в тропічних країнах, де щорічно реєструються десятки випадків захворювання на цю особливо-небезпечну недугу серед людей. Так, останній спалах інфекції був зареєстрований у 1997 р. в Індії, коли захворіло більше 800 осіб. Швидке епідемічне розповсюдження інфекції можна попередити тільки суворими протиепідемічними заходами, для впровадження яких необхідно лабораторно підтвердити діагноз. Таким чином, інформація про біологічні властивості збудника захворювання, що наводило жах на людство, починаючи з часів розпаду Римської імперії, не втрачає своєї актуальності на сьогодні.

На сьогодні кишкові єрсинії займають 3-4 місце в етіологічній структурі кишкових інфекцій, поступаючись лише шигелам і сальмонелам, і особливо часто викликають кишкові розлади у дітей і людей похилого віку. На України щорічно реєструють як спорадичні випадки, так і спалахи цієї харчової інфекції. Знання біологічних властивостей збудника дозволяє лікарю-лаборанту поставити правильний діагноз і віддиференціювати захворювання від псевдотуберкульозу, яке має більш важкий перебіг в зв’язку із генералізацією інфекційного процесу, але не поширено у нашій країні.



        1. Цілі вивчення теми.

Мета загальна: вивчити біологічні властивості збудника чуми і патогенних єрсиній, знати особливості мікробіологічної діагностики цих захворювань, основні протиепідемічні заходи в осередку захворювання на особливо-небезпечні зоонози

Мета конкретна:

Знати диференційні біологічні ознаки патогенних єрсиній

Знати і вміти правильно обрати метод для попередньої і остаточної мікробіологічної діагностики чуми,, харчових єрсиніозів.

Знати основні профілактичні заходи у вогнищі чуми, показання до їх впровадження; знати специфічні і неспецифічні профілактичні препарати, що застосовують при спалаху інфекції.

Засвоїти основні протиепідемічні заходи при спалахах особливо-небезпечних інфекцій.

Забезпечення вихідного рівня знань-умінь.


  1. Загальна характеристика родини ентеробактерій, типові морфологічні і культуральні властивості.

  2. Диференційно- діагностичні середовища для виділення збудників кишкових інфекцій.

  3. Спеціальні поживні середовища, характеристика факторів росту для вибагливих мікроорганізмів.

  4. Етапи бактеріологічного методу дослідження.

  5. Механізми і шляхи передачі збудників інфекційних захворювань.

  6. Поняття про мікробні алергени. Методи визначення гіперчутливості клітинного типу на мікробні алергени, значення алергічного методу в лабораторній діагностиці інфекційних захворювань.

  7. Серологічний метод діагностики інфекцій, особливості забору матеріалу, основні серологічні реакції.



        1. Зміст навчання.

        2. Графологічна структура змісту:

        3. 1.Таксономія патогенних для людини єрсиній

Родина Enterobacteriaceae

Рід Yersinia


Види: Y.pestis,

Y.enterocolitica,

Y.pseudotuberculosis

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка