Мета: сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї. Завдання



Скачати 367.29 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір367.29 Kb.






Мета: сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї.

Завдання:

  • розглянути роль батьківства в житті людини;

  • обґрунтувати важливість відповідального ставлення до на­родження дитини;

  • проаналізувати шляхи у вихованні та їх вплив на процес формування особистості дитини;

  • визначити основні засади усвідомленого батьківства.

ХІД ЗАНЯТТЯ

  1. Представлення тренера заняття та повідомлення теми заняття.(2хв.)

  2. Емоційне настроювання. Вправа «Лагідне ім’я» (3 хв)

Пригадайте, як до вас звертаються вдома, як до вас звертали­ся в дитинстві? Ми будемо кидати м’яч. Той, хто його отримає, назве свої лагідні імена; головне — запам’ятати, хто кому кидав м’яч. Коли всі назвуть свої імена, м’ячик піде зворотним шля­хом. Треба намагатися не переплутати й кинути м’яч тому, хто першого разу кинув вам, а також назвати його лагідне ім’я.

Питання для обговорення

  • Що виявилося складним?

  • Що нового ви дізналися один про одного?

  1. Інформаційне повідомлення (2 хв.)

Коли в сім’ї народжується дитина, то велике щастя. Батьки – не тільки перші вихователі своєї дитини, а й найголовніші творці її особистості.

Виховання дитини – справа нелегка, але доступна кожній дорослій людині, якщо вона буде навчатися основ сімейної педагогіки, підвищувати рівень своєї педагогічної культури. Збудувати сімейне щастя може лише той, хто постійно примушує свою душу трудитися, хто об’єднаний спільною метою й інтересами, спирається у спільному житті на високі загальнолюдські цінності. Виховання в сім’ї відбувається постійно, завжди, і в основі його лежить особистий приклад поведінки батьків, культура їх взаємовідносин та ставлення до інших. А любов до дитини – одна з найважливіших умов успішного виховання.



  1. Визначення очікувань учасників тренінгу.

Вправа «Лелека» ( 3хв)

Тренер прикріпляє на стіні великий малюнок із зображенням лелеки, який несе у дзьобі немовля. Кож­ний учасник отримує паперову пір’їнку, на якій протягом 3 хви­лин йому пропонується написати власні очікування від тренінгу.



  1. МІНІ-ЛЕКЦІЯ „ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ”(презентація)(5хв.)

Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Ось коротка характеристика цих шляхів.

ВЛАДА

Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.

У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене”

Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.

ПОСТУПЛИВІСТЬ

На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини.

Дитина почувається у виграші - „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску. Можливі наслідки для дитини– відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).
ДІАЛОГ

На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз”.



Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших.Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину.Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

Загальний висновок: ефективний шлях у вихованні – це діалог.




  1. Вправа “Один день з життя Маші” (7хв.)
Необхідне обладнання: два однакові плакати із зображенням дівчинки Маші (1-й плакат і 2-й плакат)
Ведучий зачитує оповідання “Один день з життя першокласниці Маші” (Додаток 1), на стенді – плакат 1 із зображенням дівчинки. Під час читання ведучий відриває горизонтальні смужки від плакату із зображенням дівчинки. Для зручності краще зробити непомітні надрізи з обох сторін плакату. По закінченні оповідання від плакату залишаються лише рвані шматки паперу.

Після закінчення оповідання має бути пауза для емоційного переживання його змісту. Після неї – обговорення:

Чи є реальним це оповідання?

Що відчували ви в таких ситуаціях

Що можна було зробити, щоб із Машиною душею не сталося того, що сталося із плакатом? (при цьому вивісити неушкоджений плакат 2).

Тренер підводить підсумок: „Для дитини дуже важливе піклування та турбота, потреба – бути почутою.

Руханка "Пересадки”
Ви всі – батьки. Якщо вас стосуються мої слова – робіть те, що я вам скажу.
Встаньте і сядьте на вільні стільці ті,
- у кого є діти;
- у кого погана дитина;
- кому дитина хоч раз завдавала прикрощів;
- хто любить свою дитину більше, ніж кого-небудь і що-небудь у світі.

  1. Вправа “Заміни вимогу на прохання” (5хв.) (роздаткові картки з вимогами до дитини)
Ведучий пропонує учасникам уявити собі фантастичні ситуації, коли всі навкруг висувають до них лише одні вимоги (наприклад, під незнайомої людини: “А-ну, пропусти мене першим до автобуса!”; від начальника на роботі: “Швидко принеси мені квартальний звіт!”; від чоловіка чи дружини: “Бігом принеси мені пульт від телевізора!” та ін.). В реальності у сім’ях, на жаль, такі ситуації можна спостерігати щоденно - тільки не з дорослими, а з дітьми.

Учасники отримують картки, на яких написані фрази у вигляді вимоги до дитини. Завдання для кожного – необхідно переробити вимогу на прохання. Зміст роздаткових карток:

  1. “Вимкни негайно телевізора!”

  2. “Швидко йди лягати спати!”

  3. “Негайно прибери на місце іграшки!”

  4. “Викинь негайно це сміття у відро!”

  5. “А-ну, склади свій одяг так, як треба!”

  6. “Прийду з магазину - щоб в твоїй кімнаті був порядок!”

  7. “Зараз же додому!”

  8. “Не ходи босоніж, негайно взуйся!”

  9. “Щоб зараз же все доїв!”

  10. “Зараз же зайди в свою кімнату, тут - одні дорослі!”

Учасники зачитують записану в своїй картці вимогу і свій варіант прохання, коротко аргументують його.
Підсумок: Якщо ви не стрималися від гнівного слова, різкого зауваження на адресу своєї дитини, одразу ж попросіть у неї вибачення. Сказаного не вернеш, дитині буде неприємно, але слова вибачення зменшать негативні наслідки.
  1. Вправа “Квітка дитинства”(5хв.)

Учасники діляться на 2 команди. 1- отримує білу паперову квітку. Ведучий пропонує в середині квітки (на жовтому крузі) написати слово “Дитина”, а на пелюстках – ті необхідні для неї речі, якими батьки хочуть оточити свою дитину. Ведучий записує на плакаті із заголовком “Чим батьки хочуть оточити свою дитину?”

2- блакитну паперову квітку і просить їх побути в ролі дитини (пригадати себе). На жовтому крузі треба написати слово “Дитина”, а на блакитних пелюстках написати ті речі, якими б вони хотіли, щоб їх оточили батьки). Ведучий записує на плакаті із заголовком “Чим діти прагнуть оточити себе?”

Після цього ведучий звертає увагу учасників на обидві квітки, обидва плакати і пропонує учасникам відповісти на запитання:


  • Чим відрізняються білі квітки від блакитних?

  • Чи виникли відмінності?

  • Чи можуть існувати “дитячі квіти” без батьківського піклування?




  1. Вправа «Незакінчене речення» (3 хв)

Кожен учасник отримує картку з початком речення:

«Для мене усвідомлене батьківство — це*..»

Батькам пропонується упродовж 5 хвилин написати свій варіант його завершення. Всі члени групи по черзі зачитують свої тексти. Протягом декількох хвилин відбувається обговорення, в ході якого визначаються спільні підходи, пріоритети у розу­мінні поняття. Наприкінці вправи тренер ознайомлює учасників із визначенням поняття «усвідомлене батьківство»;

«Усвідомлене батьківство — це взаємодія батьків (чи осіб, які їх замінюють) між собою та іншими членами сім’ї, включаючи дітей, результатом якої є створення найбільш сприятливих умов для повноцінного розвитку дитини на всіх етапах її життя». (транслюється на екрані за допомогою мультимедійного проектора.)


  1. Вправа “Коли я був маленьким, я хотів, щоб мої батьки…”(3 хв.)

Всі учасники сідають у коло, ведучий тримає в руках запалену свічку і говорить про те, що коли він був маленьким, то хотів, щоби його батьки…(наприклад, зробили б для нього), потім передає свічку учаснику, що сидить поруч. Всі учасники заняття по черзі продовжують фразу: “Коли я був маленьким, я хотів, щоб мої батьки…” Під час цієї вправи бажано, щоб висловилися всі учасники.
Ведучий: З власного дитинства ми винесли впевненість – змінити вже нічого не можна. Це так, але в стосунках із своєю власною дитиною зміни - можливі! Наші діти нічим не завинили перед нами. Вони насправді страждають через наше нерозуміння, невмілість та наш батьківський егоїзм. Якщо є допущені помилки – їх ще не пізно виправити. Треба лише захотіти.

  1. Визначення здійснення очікувань учасників (5хв)

Тренер привертає увагу учасників до аркуша очікувань «Ле­лека», з якими вони працювали на початку тренінгу. Він звер­тався з проханням подумати, наскільки справдилися очікування кожного.

Далі психолог зауважує: «Нове життя... Від нього ми чекаємо когось дивного і світлого, обов’язково щасливого. Наш лелека несе в дзьобі немовля — кожного з нас — по шляху до нових знань і відкриттів. Що ж побажати цій дитині?»

Пропонує на бантиках, що роздаються кожному, написати побажання собі або групі.

Алгоритм подальшої роботи наступний: кожний учасник по черзі підходить до лелеки і коментує, наскільки виправдалися його очікування, а потім зачитує своє побажання й прикрашає бантиком ковдру дитини, яку несе лелека. . . |



  1. Перегляд відеоролику «Листи до батьків»

Тренер роздає пам’ятки для батьків.

Додатки
“Один день з життя Маші”

Сьогодні Маша прокинулася від дзвінка будильника. Спочатку так кортіло ще трохи поспати, але потім вона пригадала вчорашній день: і вдалий малюнок на уроці, і похвалу вчительки, і Оленчині червоні чобітки, і новий віршик, який вчителька доручила їй вивчити на свято … І головне – те, що вона так і не дочекалася маму з роботи, адже мама так багато працює… До того ж вчора мамі видали зарплату і вона зі своєю колишньою шкільною подругою відзначила це у кафе.

Зранку мама була не в настрої, дуже хотілося спати та й зачіска чомусь не виходила.

Ляп, ляп, ляп – пролунали легкі дитячі кроки у коридорі. “Зараз я все-все розповім мамі! І про похвалу вчительки, і про Оленчині червоні чобітки, і про новий віршик, який вчителька доручила їй вивчити на свято … Нехай мама послухає, ото вона зрадіє!” – із сяючою посмішкою бігла Маша до кухні, де мама робила вже сніданок.


  • Машо! Скільки разів казати, не ходи босоніж по квартирі! Невже не можна взути капці?! – суворо пролунав мамин голос. (Відірвати смужку плакату знизу).

Маша слухняно повернулася до кімнати і взула капці. “Ось і добре, зараз все розповім”, - подумала вона і швиденько побігла до кухні.

- Мамо, мамо, ти знаєш, вчора…- почала Маша.

- Машо, ти вже вмилася? – знову суворо спитала мама. (Відірвати ще смужку плакату)

Маша мовчки попрямувала до ванної кімнати. “Ну, нічого, швиденько вмиюся і одразу ж розповім мамі про всі свої новини”, - подумала дівчинка, не втрачаючи надії.

- Мамо, вчора на уроці…, - не дуже радісно почала свою розповідь Маша, - коли Лариса Миколаївна роздивлялась мій малюнок…

- Машо, ну що там знову, невже у тебе можуть бути проблеми з малюванням? Ти ж удома малюєш увесь час! (Відірвати ще смужку плакату)

- Я… Я… намалювала, - чомусь ще сумніше сказала Маша. Вже ніхто не згадував про Оленчині нові червоні чобітки, про віршика, що загадала вивчити вчителька…

- Машо! Ти вже готова? Чого ти завжди вовтузишся? Скільки можна чекати?!! Вже час виходити з дому! (Відірвати наступну смужку плакату)

- Так, мамочко, я вже йду, - сказала зриваючимся голосом Маша й зовсім сумно попленталася за мамою.

Вночі пройшов дощ і на асфальті порозтікалися калюжі – і круглі, і овальні, і такі, що схожі на чарівні хмарки… “Мамо, дивись, яка гарна калюжа!” – радісно зойкнула мамі в спину Маша. Мама, кваплячись, оглянулася і промовила: “Он вже видно школу. Біжи сама, а то я на роботу запізнюся із твоїми калюжами”. (Відірвати наступну смужку плакату)

Біля школи Маша зустрілася з Оленкою, яка перестрибувала через невеличкі калюжі, тримаючись за руку своєї мами. Оленчині червоні чобітки так гарно виблискували на сонці! “Може, ввечорі розкажу про них мамі?” – подумала Маша.

Оленка, радісно посміхаючись, підбігла до Маші й почала розповідати, як вона вчора разом із татом і мамою ходили до парку пригощати білочок горішками. Маша ж відразу пригадала свій учорашній вечір: як вона чекала маму, як тато мовчки сидів біля вікна, а вона з бабусею Ніною, що прийшла у гості, вчила віршика…

День у школі здався Маші таким довгим…

Після уроків Маша пішла на заняття танцювального гуртка, та рухи в дівчинки не вдавалися. Керівник гуртка спитала: “Машо, що з тобою? Я тебе сьогодні не впізнаю”. Маші стало соромно, але вона нічого не могла зробити з собою… (Відірвати наступну смужку плакату).

По дорозі додому Маша зустріла татуся. Вона спитала у нього про маму, та він сердито буркнув:

- На роботі твоя мама! Пішли швидше, ніколи мені”… (Відірвати наступну смужку плакату)

Вдома тато із пляшкою пива сів біля телевізора і почав дивитися якесь незрозуміле кіно про страховищ, від якого Маші стало дуже лячно. Вона побігла в свою кімнату і тихенько сіла в куточок за дверима (Відірвати наступну смужку плакату)

Пізно увечорі, коли Маша готувалася до сну, прийшла з роботи мама. Вона була у гарному настрої, адже начальник похвалив її за хорошу роботу. Маша чула, як мама на кухні розповідала про це татові. Тато був задоволений. Маша й собі хотіла вибігти до мами, але потім подумала, що мамі знову буде ніколи… Мама сама зайшла до Маші в кімнату:



  • Машуню! Я так скучила за тобою! Ну, розповідай про свій малюнок, про свого віршика. Що нового сьогодні?

Та Маші вже не хотілося ні про що розповідати, вона лежала в ліжку, згорнувшись у клубочок, і тихенько плакала. Чому? Вона сама цього не розуміла…

«ЗОЛОТІ ПРАВИЛА ВИХОВАННЯ ЩАСЛИВИХ ДІТЕЙ»

(від американського психолога доктора Віктора Клайна):

1. Не марнуйте часу дитини.

Створивши сприятливе середовище можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку маляти на 25-30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50-80 одиниць, якщо життя дитини нудне, одноманітне, безрадісне. Тому не гайте часу. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти їх набагато важче.

2. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним на роботі, при виборі друзів, у сім’ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків (дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх (не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість (одяг, манери); можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній (як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Телевізор, відео, ПК, як злі чарівники, здатні красти в неї години, дні й роки. За соціологічними даними маля перебуває перед блакитним екраном в середньому 50 годин на тиждень. Отож на час вступу до школи витратить на сидіння біля екрана часу більше, ніж студент коледжу на чотирирічне навчання. Перегляд телепередач гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отож з часом у дитини можуть виникнути ускладнення при спілкуванні. “Телемани” стають червоними, їхні дії визначаються миттєвою реакцією, завдаючи шкоди осмисленню та обговоренню події. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою роботою тощо.

5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що — погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6. Навчити дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Гармонійне сімейне життя – це, насамперед, рівноправ’я у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання робити для неї добро, ніжність та взаємна повага. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про гарне оточення дитини.

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким товаришують ваші діти, поцікавтеся репутацією школи, яку вони відвідують.

8. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож, подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими й корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Хай вчаться долати труднощі, впевняться, що можуть впоратись з будь-якою справою. Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю

9. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, нехай вчаться на власних помилках. Треба, щоб вони якнайчастіше брали участь у сімейних нарадах. Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, що в них добре виходить. Спілкуйтеся з дітьми! Якщо у важку хвилину ви опинитеся поруч як друг, а не бос, (так найчастіше буває вдень), дитина, можливо, довірить вам болючу таємницю і прислухається до ваших порад.

10. Будьте вимогливими.

Діти із високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися порядку в домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися.



Рекомендації батькам щодо виховання дітей

1. Повірте в неповторність своєї дитини ,у те ,що вона-єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією .Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете за будь - яких обставин.

4. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна , дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

6. Намагайтеся щоб ваша любов не перетворювалась на вседозволеність та бездоганність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато-лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особових негативних оцінювальних суджень « ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати : «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший, розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням-це найефективніший спосіб давати їй інструкцію. Якщо прохання не виконується, треба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку,а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання - найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний - пробачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною, як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття, про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти один одного.

10. Частіше розмовляйте з дитиною , пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.

11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книжки).

12.Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, переживаннями, досягненнями.

13. Дозволяйте дитині малювати, ліпити, розфарбовувати, вирізати, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.

14. Відвідуйте разом театри, музеї ( спершу достатньо одного залу , щоб запобігати втомі , а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію),організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом де ви мешкаєте.

15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).



Десять кроків, щоб стати кращими батьками

Крок 1 Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

Крок 2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить, відчуває.

Крок 3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам`ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

Крок 4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають надто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти і дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

Крок 5. Намагайтеся побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли з Вами поводилися несправедливо.

Крок 6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре. Заохочуйте її докладати зусиль до цього. Хваліть за хорошу поведінку.

Крок 7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили щось неправильно по відношенню до дитини.

Крок 8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

Крок 9. У кожній сім`ї є свої правила. Будьте послідовним в їх дотриманні і намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

Крок 10. Не забувайте про власні потреби. Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і Ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

РЕКОМЕНДУЄМО БАТЬКАМ

Радійте вашому сину, дочці.

Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорливим тоном.

Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перебиваючи.

Встановіть чітко визначені вимоги до дитини.

Ваші пояснення повинні бути простими і зрозумілими.

Говоріть чітко, ясно.

Будьте терплячі. Спочатку запитуйте «Що», а потім «Навіщо і чому».

Щодня читайте дитині й обговорюйте прочитане.

Заохочуйте в дитині прагнення ставити запитання.

Заохочуйте цікавість, допитливість і уяву вашої дитини.

Частіше хваліть дитину.

Заохочуйте ігри з іншими дітьми. Піклуйтеся про те, щоб у дитини були нові враження, про які вона могла б розповісти.

Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила вдома.

Збирайте диски із записами улюблених пісеньок, віршів, казок та мультфільмів дитини: нехай вона слухає і дивиться їх знову і знову.

Намагайтеся виявити цікавість до того, що їй подобається робити (колекціонувати, малювати і т.д.)

Регулярно водіть дитину в бібліотеку. Будьте прикладом для дитини: нехай вона бачить, яке задоволення ви одержуєте від читання газет, журналів, книг.

Не втрачайте почуття гумору.

Грайте з дитиною в різні ігри. Чимось займайтеся разом усією родиною.

Допоможіть дитині вивчити її ім’я, прізвище, адресу.



НЕ РЕКОМЕНДУЄМО

Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви все зрозуміли, не відвертайтеся, поки дитина не закінчила розповідати, — іншими словами, не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить.

Не ставте занадто багато запитань.

Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

Не змушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона крутиться, втомилася, засмучена.

Не вимагайте занадто багато — пройде чимало часу, перш ніж дитина привчиться самостійно прибирати за собою іграшки чи упорядковувати свою кімнату.

Не слід постійно виправляти дитину, постійно повторюючи: «Не так, перероби».

Не говоріть: «Ні, вона не червона», краще скажіть: «Вона синя».

Не треба критикувати дитину віч-на-віч, тим більше не слід цього робити в присутності інших людей.

Не треба встановлювати для дитини безліч правил: вона перестане звертати на них увагу.

Не очікуйте від дитини розуміння усіх логічних правил; усіх ваших почуттів; абстрактних міркувань і пояснень.

Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині вперед чи деякого регресу.

Не порівнюйте дитину ні з якими іншими дітьми: ні з її братом (сестрою), ні із сусідами, ані з її приятелями чи родичами.

Частіше радьтеся з фахівцями, іншими батьками, читайте книги з питань виховання



ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:

«Підеш в школу, – ще довідаєшся», «Може там з тебе людину зроблять»

«Мені такий хлопчик (таке ледащо…) не треба …!»

«Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»

«Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»

«Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта…»

«А чого від нього чекати гарного? Він же…»

«То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу…», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку… Ще чого!..»

«І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти…»

«Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу… Втомилася я вже прибирати після тебе…»

«І коли ти вже… До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати…», «Скільки це може продовжуватися…»

«Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка… Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею…».



ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:

«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»

«Я подумала, а що як нам зробити отак… Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше…»

«Я тебе так люблю… Ти нам дуже потрібна…»

«Ми з татом хочемо, щоб … , тому, що….»

«Я в тебе вірю…», «Подумай ще раз,… я теж колись зробила таку саму помилку…»

«Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж…»

«А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу…. Я зробила б так…»

«Колись давно я теж була у схожій ситуації… Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити…»

«Давай з татом порадимося… Разом ми вигадаємо найкращий вихід…»

«Мені було б приємно, якби ти… А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»

«У тебе сьогодні такий войовничий настрій… То може оголосимо війну бруду й пилу … Допоможеш мені…»

«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально… Що, як ми зробимо так…»

«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила…»



Пам’ятка батькам «Діти, Інтернет, Мобільний зв’язок»

Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення (т.. 5 Закон України „Про захист суспільної моралі”).

З метою реалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, створено Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі (далі – Національна комісія).

Відповідно до статті 17 Закону України „Про захист суспільної моралі” Національна комісія є постійним позавідомчим державним експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до цього Закону та чинного законодавства України і є відповідальним за утвердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, контролює обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.

Відповідно до статей 2, 6 Закону України „Про захист суспільної моралі” виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв.

Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.

Мобільний телефон та порнографія.

Порнографія стає одним з локомотивів розвитку мобільного зв’язку, так як і раніше вона допомогла розповсюдженню відеомагнітофонів та Інтернету. В Європі продаж розваг для дорослих, які можна отримати в мобільні телефони, вже став бізнесом, що приносить мільйони доларів. Користувачі стільникового зв’язку вже витрачають десятки мільйонів на рік на „контент для дорослих”.

На території СНД, за даними деяких провайдерів, еротика і порнографія складає не менше третини всього ринку мобільних картинок. Еротика користується великою популярністю у всіх сферах індустрії розваг і мобільний контент не є винятком. Найбільш популярними залишаються WAP-сайти порнографічного змісту. При цьому аналітики відзначають, що типовим споживачем мобільного порноконтенту є молодь та діти.

Діти в Інтернет

Проблема безпеки дітей в мережі Інтернет вже не здається Україні такою далекою. Ніхто не може заперечити, що на сьогоднішній день вона постала особливо гостро.

Відомо, що підлітки у період заниженої самооцінки шукають підтримки серед своїх друзів, а не у родинному колі. Старші підлітки, бажаючи незалежності, мають потребу ототожнювати себе з певною групою й схильні порівнювати цінності своєї сім’ї та своїх товаришів.



Що роблять підлітки в он-лайні

В он-лайні підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в он-лайнові ігри. За допомогою пошукових серверів підлітки знаходять інформацію будь-якого змісту та якості в мережі Інтернет. Більшість підлітків реєструються у приватних чатах та спілкуються на будь-які теми, видаючи себе за дорослих. Хлопці в цьому віці надають перевагу всьому, що виходить за межі дозволеного: брутальний гумор, насильство, азартні ігри, еротичні та порно сайти. Дівчатам, які мають занижену самооцінку, подобається розміщувати провокаційні фото, вони схильні на фривольні розмови, видаючи себе за дорослих жінок, в результаті чого стають жертвами сексуальних домагань.



Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:



  • розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;

  • поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

  • цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

  • вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;

  • наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;

  • навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

  • контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

  • цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

  • навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

  • переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;

  • інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;

  • розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації. Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

Пам’ятка батькам першокласника

  • Тільки разом зі школою можна добитися бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель — ваш союзник і друг вашої сім’ї. Зауваження про роботу учителя висловлюйте в школі, на зборах. Не можна цього робити у присутності дітей.

  • Обов’язково відвідуйте всі заняття і збори для батьків. Якщо не зможете, повідомте про це вчителю особисто або запискою через дитину.

  • Щодня цікавтеся учбовими успіхами дитини (запитуйте: «Про що цікаве ти сьогодні дізнався на уроках?» замість традиційного: «Яку сьогодні одержав оцінку?»). Радійте успіхам, не засмучуйтесь через кожну невдачу, що сталася, із сином або дочкою.

  • Регулярно контролюйте виконання дитиною домашніх завдань і надавайте їй, за необхідності, допомогу. Допомога і контроль не повинні бути муштрою, настирливим моралізуванням, що вимотує дитину. Головне — викликати у дитини інтерес до навчання.

  • Перевіряючи домашнє завдання націлюйте дитину на те, щоб вона уміла доводити правильність виконаної вправи або приклада. Частіше запитуйте: «Чому?», «Спробуй довести свою думку», «Чи можна відповісти інакше?».

  • Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у всіх заходах, що стосуються її, проводяться в класі, в школі.

  • Старайтесь вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу) до кінця. Поділитися своїми переживаннями — це природна потреба дітей.


Пам’ятка для батьків п’ятикласника

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школярів вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов'язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. На п'ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий: поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв'язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

3. У п'ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому

що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носиться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розпитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим.

Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога.

Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини»:

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.

Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо ;з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов'язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, еміраті у класі, шкільні предмети, педагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми.

Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем нашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини.

Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв'язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.

Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.

Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкра­щим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

5. Допоможіть дитині, відчути інтерес до того, що викладають

у школі.

З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми — купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися — купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

Виховання підлітків

1.Життя в сім’ї з підлітком схоже на парний танець зі зміною ролей. Ви виступаєте то в ролі ведучого, то в ролі веденого, то в ролі авторитету, то в ролі “чайника”, нічого не розуміючого в сучасній молодіжній субкультурі. Причому ролі ці – не маски (головне – нічого не “грати”), а реальна готовність батька адаптуватися до постійно мінливої ситуації і настрою, гнучка позиція по відношенню до думок і поглядів власної дитини і повага до іншої окремої особистості.

2.Вам доведеться визнати, що період “незаперечного авторитету батьків” більше ніколи не повернеться, тому перестаньте командувати і керувати. Це – абсолютно програшна стратегія взаємовідносин з будь-яким підлітком. Спробуйте заново “заслужити” колишній авторитет. На цьому шляху необхідно керуватися тим, що дитина більше не вірить абстрактним словами і деклараціям, вона аналізує Ваші дії, стратегії, статус.

3.Спробуйте не тільки слухати дитини, але й спостерігати за її реакціями. Часом її поза, жести і міміка краще говорять про її стан, ніж звичний вербальний (словесний) підлітковий протест. Ставте собі питання: “чому вона так неадекватно реагує?”, “Що я можу зробити, щоб згладити протистояння?”. Повірте, вона не хоче боротися, вона хоче розібратися і запрошує Вас піти за нею.

4.Не плануйте конкретного результату “виховного впливу”, і не зациклюйтея на ньому. Він все одно буде іншим. Адже це парний танець взаємин (див. п. 1). Ви задумували одне, а вийшло зовсім інше – радійте. Ваша дитина позбавила Вас ще від одного стереотипу. Таким чином, вона сприяє Вашому особистісному зростанню, провокуючи спонтанність реакції.

5.Пам’ятайте, що однією з особливостей підліткового віку є потреба в ризику, часом не дуже виправданому, продиктованому бажанням самоствердитися. Якщо Ви ще цього не навчилися, час прийшов. Не бійтеся ризикувати разом з дитиною, але на своїй території. Чим більш наполегливі й спритні Ви будете у своєму бажанні випробувати нові способи взаємодії з дитиною, тим швидше Ви почнете говорити з нею однією мовою. Головне, зробити так, щоб підліток не переставав дивуватися Вашій винахідливості.

6.Зберігайте почуття гумору і намагайтеся передати дитині хоча б невелику частину свого оптимізму. Справа в тому, що всі зміни, що відбуваються з ним як фізичні, так і духовні, Ваш підліток сприймає дуже трагічно. Якщо Ви самі теж починаєте застрявати на аналізі та розборі дитячих проблем та перспектив їхнього вирішення, то ситуація вдома стає схожою на безперервну виробничу нараду. Для того, щоб краще побачити ситуацію, відстороніться від неї і спробуйте подивитися на неї з неабиякою часткою гумору. “Велике бачиться на відстані”, бажано з більш легких і оптимістичних позицій. Не варто жартувати над емоціями підлітка, набагато ефективніше іронізувати над самою ситуацією. Жарт допоможе трошки розрядити обстановку.

7.Намагайтеся “фільтрувати” інформацію, що надходить до Вас із ЗМІ та літератури з проблем підліткового віку. По-перше, вона сама далека від ідеалу в плані глибини аналізу. По-друге, хорошим тоном публікацій останніх років стали “страшилки”. Повірте, що далеко не все, що Ви прочитали, відноситься саме до Вашої дитини. Спробуйте, ніби, приміряти прочитане на неї, і Ви побачите, що “костюмчик” не завжди доводиться якраз. Далеко не всі “страшилки”, які трапляються з підлітками, обов’язково має статися з Вашою дитиною.

8.Згадайте про ті сімейні цінності і традиції, які існують у Вашій родині. Проаналізуйте, що з цього багажу стало загальним для Вас і Вашої дитини, а де проходить очевидний вододіл. Це буде зіставлення і порівняння двох точок зору на одвічне ціннісне питання: “Що таке добре, і що таке погано?”. Моральні та етичні цінності не можна механічно передати, а вже, тим більше, нав’язати, вони формуються і стають своїми або залишаються чужими в період усього дитинства. І якщо, якісь, дуже значимі для вас ціннісні орієнтири, виявилися для дитини у списку чужих, не хапайтеся за голову і не “пиляйте”. Подумайте, не як розповісти і продекларувати, а як показати і переконати в перевагах тієї чи іншої якості чи властивості. Проаналізуйте, що б могли Ви запозичити у дитини, чого могли б повчитися.

9.Одне з головних прагнень підлітка – прагнення до самостійності. Але самостійність передбачає повну відповідальність за себе і посильну за життя сім’ї. Основна проблема полягає в тому, що підліток прагне до відповідальності тільки там, де вона йому вигідна. Ваше ж завдання навчитися ділитися своєю відповідальністю з ним і в інших “маловигідних”, на перший погляд, областях. Вам необхідно дати йому зрозуміти, що все, що відбувається в його житті і в житті сім’ї, відбувається тепер не тільки завдяки Вам або з Вашої вини, як це було в ранньому дитинстві, а й завдяки / всупереч його діям.

10.Підліток – не глина, та й Ви – не скульптор. На жаль, Вам не під силу виліпити скульптуру “ідеальної” дитини, що втілює всі Ваші бажання, мрії, фантазії і амбіції, з реального сина чи дочки. У нього-зовсім інше “ідеальне Я”. Ваша мета – допомагати йому мінятися і дорослішати, виходячи з його реальних прагнень і цілей.

11.Допомагайте дитині зробити конкретні кроки для її цілей. Це – дуже важливо для самовизначення. Оскільки у підлітковому віці мета глобальна, а можливості ще трішки відстають, то її “ідеал” так і може залишитися в області мрій про нездійсненне. Допоможіть дитині повірити в свої сили, і, якщо це необхідно, розробіть разом стратегію досягнення результату. Пам’ятайте, що провідна роль у такій роботі і відповідальність за неї належить ній, Ви – лише “аксакал”, здатний поділитися власним досвідом по запиту дитини.

12.Підлітковий період – це настільки інтенсивний етап змін у житті дитини, що він поглинає її цілком. Дайте можливість підлітку відчути безперервність життя і безперервність змін і саморозвитку, а даний етап лише як ще одну, можливо, найскладнішу і реальну, сходинку до дорослого життя. Покажіть взаємозв’язок і взаємовплив дитячого життєвого досвіду (минулого), бурхливих змін (справжнього), і самовизначення (майбутнього), адже життєвий сценарій – це результат, який об’єднує в собі всі компоненти.

13.Навчіть дитину не боятися власних помилок і ставитися до них як до, можливо, не найприємнішого, досвіду для подальшого аналізу. Банальне: “не помиляється тільки той, хто нічого не робить” допомагає це усвідомити. Бажано показувати досвід “падінь і злетів” на прикладах з власного життя та життя інших значущих для дитини людей, а не на постійному промовлянні і нескінченному “розборі його польотів”.

14.Зверніть увагу підлітка на те, що будь-якій людині властиві внутрішня суперечливість, неоднозначність, конфлікт бажань і мотивів поведінки. Поняття добро / зло, невдаха / переможець, свобода / залежність, воля / безвольність, правда / брехня і т.д. часом бувають настільки відносні, неоднозначні й непостійні, що кожна нова ситуація і в житті дорослої людини вимагає їх перевірки, аналізу, а іноді і повного перегляду. Тоді з ними вже легше впоратися, оскільки з ряду унікальних і особистісних проблем вони переходять у ранг універсальних. Позиція “всі через це проходять” набагато менше вразлива і більш захищена, ніж позиція “я такий непослідовний”.

15.Самопізнання – прерогатива будь-якої думаючої і відчуваючої людини, незалежно від того, який її вік і статус. Пов’язані з цим почуття і емоції, вперше виникаючі – це тільки відправна точка, точка відліку на цьому довгому, складному, але такому захоплюючому шляху



Пам’ятка батькам обдарованих дітей
    • Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
    • Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
    • Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
    • Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
    • Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
    • Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
    • Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
    • Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
    • Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.


Лист-звернення дитини до батьків

Не псуйте мене. Я чудово знаю, що я не повинен отримувати всього, про що прошу. Я просто перевіряю вас. Не бійтеся виявляти твердість щодо мене. Я віддаю перевагу цьому. Це дозволяє мені знати міру і місце.

 Не застосовуйте силу по відношенню до мене. Інакше це навчить мене вважати, що сила — це все, що має значення. 

Не давайте марних обіцянок. Це підірве мою довіру до вас.

Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю і роблю речі, які засмучують вас. Інакше я знову намагатимуся добитися такої «перемоги».

Не засмучуйтеся, якщо я говорю, що не люблю вас. Просто я хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили по відношенню до мене.

Не примушуйте мене відчувати себе малюком. Я компенсую це тим, що поводитимуся так, ніби я — «центр Всесвіту».

Не робіть для мене і за мене те, що я можу зробити сам. Якщо це відбудеться, я вимагатиму, щоб ви обслуговували мене завжди.

Не звертайте уваги на мої безглузді витівки. Ваша підвищена увага допоможе їх закріпити.

Не робіть мені зауваження у присутності інших людей. На зауваження я реагуватиму лише наодинці, без сторонніх.

Не намагайтеся мене повчати в конфліктній ситуації. Я все одно нічого не почую, а якщо почую, то не стану реагувати. Поговоріть зі мною тоді, коли ваш гнів поступиться місцем здоровому глузду.

Не намагайтеся мене весь час повчати. Ви здивувалися б, дізнавшись, як добре я знаю, що таке «добре» і що таке «погано».

Не примушуйте мене вважати, що помилки, зроблені мною, це — злочин. Я повинен навчитися робити помилки, не вважаючи при цьому, що я ні на що не здатний.

Не прискіпуйтеся до мене і не бурчіть. Інакше мені доведеться прикинутися глухим, щоб якось захиститися.

Не вимагайте від мене пояснень з приводу моєї поганої поведінки. Я, дійсно, відразу не зможу її пояснити.

Я спробую сам собі і вам пояснити свою поведінку, але на це треба час. Не забудьте, що я розвиваюся, а значить, експериментую. Таким чином я вчуся. Примиріться, будь ласка, із цим. Не оберігайте мене від наслідків моїх вчинків. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.

Не відмахуйтеся від мене, якщо я ставлю вам прямі запитання. Інакше раптом можете виявити, що я перестав вас питати і шукаю потрібну інформацію там, де мені її пропонують.

Школи не вважайте, що вибачитися переді мною — нижче за вашу гідність. Ваше чесне вибачення і визнання своїх помилок викликає у мене теплі почуття до вас.

Ніколи не стверджуйте, що ви досконалі і непогрішимі.

Не турбуйтеся про те, що ми проводимо дуже мало часу разом. Варто потурбуватися про те, як ми з вами його проводимо.

Не дозволяйте моїм страхам порушувати у вас тривогу. Інакше я дійсно злякаюся. Демонструйте мені вашу мужність і хоробрість.

Не забувайте, що мені потрібні ваші розуміння і підтримка.

Ставтеся до мене так, як ставитеся до своїх друзів. Я теж хочу бути вашим кращим другом.

Не забувайте, ваші добрі думки і теплі побажання, які ви даруєте мені, згодом повернуться до вас сторицею.



Пам’ятайте, що у вас є найбільше диво на світі. Це диво я — ВАША ДИТИНА!



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка