Медіакритика  Інтернет проти телебачення



Скачати 278.25 Kb.
Дата конвертації21.02.2017
Розмір278.25 Kb.
Інформація заради інформації і прогрес заради прогресу? Автор цієї книги майже не має сумніву, що саме так воно відбувається. Питання в іншому: чи можна змінити такий хід речей? Медіа є плодом, який людство виносило в своєму лоні, але який людству не належить. Культура і цивілізація постають у  книзі як низка проектів, що саморозгортаються, експлуатуючи людські і машинні ресурси.

 

 



 

 

        Медіакритика



        Інтернет проти телебачення

        Глобалізація

        Якісні й популярні медіа

        Авторитарні, тоталітарні й лібертальні медіасистеми

        Цензура

        Пропаганда й реклама

        Еротика проти порнографії

        Екранне насильство

        Парадоксальне мислення

        Медіаосвіта і медіаграмотність

        Семіоцентризм

        Небезпечна ноосфера

        Нооценоз

         Від медіаекології до екології ноосфери

 

 

Потятиник Б.В.



П 646    Медіа: ключі до розуміння. Серія: Медіакритика. – Львів: ПАІС, 2004. – 312 с.

 

ISBN 966-7651-18-5

 

Ключову роль у цій книзі відведено медіакритиці – одному  з найважливіших інструментів саморегуляції масової комунікації. Медіакритика є також доброю школою для тих, хто готує себе до праці у сфері мас-медіа. Втім, не тільки для них. У деяких розділах автор пропонує настільки відмінні погляди на масову комунікацію, що це може спонукати читача до переоцінки його стосунків з медіасвітом, а отже, зацікавити журналістів й усіх, хто схильний до філософсько-критичного осмислення медіа, зокрема студентів, які вивчають журналістику і масову комунікацію.



 

ББК 460+Ч612.18

 

ISBN 966-7651-18-5



© Потятиник Б.В., 2004

© ПАІС, 2004, верстка, оформлення

ЗМІСТ

 ПЕРЕД  БРАМОЮ



Деякі вступні завваги.

Media i Medium. Віртуальність

Комунікаційні зони:  критерії поділу

КРИТЕРІЙ  ГАЛУЗЕВИЙ

Телебачення

Інтернет

Глобалізація

Підтримка позатериторіальних етнокультур

КРИТЕРІЙ  ВІРОГІДНОСТІ

Зона якісних медіа

Зона популярних медіа

Між зонами: містифікація

КРИТЕРІЙ  СВОБОДИ

Авторитарна зона

Медіа і аудиторія

Авторитарна концепція преси

Цензура

Зона свободи

Теорія і практика вільної преси

Свобода у концепції соціально відповідальної преси

Свобода медіа в Україні

Комунікаційна техніка і свобода

Тоталітарна зона

Електронний тоталітаризм

''Класика" тоталітаризму

Маніпуляція масовою свідомістю

Реклама – PR – пропаганда: спільне і відмінне

Відступ І. 
СВОБОДА ЯК СПОКУСА


КРИТЕРІЙ  ПАТОГЕННОСТІ

Зона "раю": реклама – позитивна пропаганда – еротика

Зона "пекла"

Медіанасильство

Насильство і страх  в дискурсі тоталітарного суспільства

До "раю" через "пекло"

 

КРИТЕРІЙ ХРОНОЛОГІЧНИЙ:  КОНФЛІКТ МЕДІУМІВ

Проти письма

Народження нової галактики

На троні – телебачення

Ідеал всевідання як межа розвитку

Інформація заради інформації

Відступ ІІ. 
СЕМІОЦЕНТРИЗМ:  НООСФЕРА ЯК НЕБЕЗПЕКА


КРИТЕРІЙ  АВТОМАТИЗМУ

Зона людей

Зона машин

Комунікаційні машини і роботи

Мегамашина

Парадоксальне мислення як елемент філософії масової комунікації

ЗА БРАМОЮ:  ПРИКІНЦЕВІ ЗАВВАГИ

ДОДАТКИ

Вілбур Шрамм.  Чотири теорії преси

Іван Дзюба. Тридцять років із Сталіним. П'ятдесят років без Сталіна

Герберт Велс.  Війна світів

Володимир Войтенко. Шокова футурологія

Девід Ловренс.  Порнографія і непристойність

Анатоль Франс.  Перший одяг

З листів:  спроба "бунту"

Парадоксальне мислення

ЛІТЕРАТУРА

ПОКАЖЧИК

BOUNDS OF GROWTH (AFTERWORD)

 

 



ПЕРЕД  БРАМОЮ

ДЕЯКІ ВСТУПНІ ЗАВВАГИ

Як і годиться перед входом, дозволимо собі трохи побрязкати клю­чами. Власне ключі – це критері XE "Критерій" ї, на основі яких ми спробуємо по­ді­лити масову комунікацію на зони. І що ж ми збираємося відкривати?

Деякі теми здадуться читачеві знайомими, хоча не обійдеться без сюр­призів. І не всі сюрпризи приємні. Скажімо, телевізійник чи той, хто захоплюється цим медіум XE "Медіум" ом, не буде в захваті від параграфа "Те­ле­ба­чен­­ня XE "Телебачення" ". Він прочитає чимало такого, що XE "Книга"  суперечить уявленням про мас-медіа XE "Мас-медіа"  як самодостатню четверту владу. Натомість йдеться про"авто­матизм" роботи на медіа-конвеєрі. З міркувань корпоративної гід­нос­ті, може, варто було б "загубити" ключі від деяких комірок, при­хо­вую­чи від непосвячених якісь не надто привабливі професійні таєм­ни­ці…

Більшість людей висловлюють невдоволення існуючими медіа, які, попри те, мають дивовижну владу над нами. Ми, звісно, не пре­тен­дує­мо на розгадку усіх медіа-таємниць і хочемо застерегти читача від не­виправданих сподівань. Комунікаційні зони, про які піде мова, не біль­ше, ніж умовність, яка може полегшити розуміння медіа. Це ніби фотографії одного й того ж об’єкта у різних ракурсах: зони популярної і якісної прес XE "Преса" и, телебачення XE "Телебачення"  та Інтернет XE "Інтернет" у, свободи та авторитаризм XE "Авторитаризм" у… За бажання цей перелік можна продовжувати, точнісінько так са­мо, як можна робити все нові й нові фотографії. Особливо, якщо об’єкт – гі­гант­ський, складний і малозрозумілий. При цьому ми на­ма­га­тимемось да­ти не так вичерпний опис кожної зони, як про­де­монст­ру­ва­ти ха­рак­тер­ні взірці медіакритик XE "Медіакритика" и. Наприклад, у параграфі "Те­ле­ба­чен­ня XE "Телебачення" " йдеть­ся про погляди Ніла Постмен XE "Постмен Н" а (Neil Postman) на природу те­ле­ба­чен­ня XE "Телебачення" , яке, на його думку, схильне перетворювати все в су­ціль­ний розіграш.

Поділ масової комунікації на зони "раю" і "пекла", звісно, також до­сить умовний і навіть дещо іронічний. Насправді зона "раю" є таким са­мим об’єктом критики, як і "пекло". Ще у 60-х роках ХХ ст. Герберт Мар­шалл Маклюген XE "Маклюген М."  (McLuhan) стверджував, що реклама XE "Реклама"  наче на­ма­гається повернути обивателям втрачений рай. Звичайно, це міркування сто­сується не всієї рекламної продукції, проте абсолютна більшість її справ­ді апелює до відчуттів задоволення, комфорту, насолоди, навіть бла­женства, імітуючи "райське життя". Подібне можна сказати про т. зв. позитивну пропаганд XE "Пропаганда" у, відеопродукцію еротичного спрямування, біль­шість музичних кліпів. Відповідно, в зоні віртуального  XE "Віртуальність" "пекла" опи­­няються ігрові та документальні жанри, пов’язані передусім з ка­таст­роф XE "Катастрофа" ами, агресією, стражданнями, страхом і болем. В описі цієї зо­ни ми зробимо суб’єктивний акцент на екранному насильств XE "Насильство: Екранне насильство" і та над­зви­чайно агресивній пропаганд XE "Пропаганда" і тоталітарних режимів. Моторошна си­ла цієї пропаганд XE "Пропаганда" и, як відомо, полягала в тому, що голови, які не під­да­ва­лися ідейному перевихованню, могли бути без особливих церемоній роз­трощені пострілами в потилицю.

Така спрощена схема, звісно, не надто узгоджується з усім різно­маїт­тям, складністю та непередбачуваністю масової кому­нікації. Тому, з очікуваною невідворотністю, виникла ще одна – змішана зона (До “раю” через “пекло”). І справа не тільки в тому, що пропаганд XE "Пропаганда" а чи, ска­жі­мо, садомазохістська еротик XE "Еротика" а входять одразу до обох вищезга­да­них зон. Річ у тім, що впродовж усього періоду розвитку масової ко­му­ні­ка­ції можна спостерегти наполегливі спроби навести ідеальний лад (ко­му­нікаційний "рай") за допомогою усіляких "пекельних" засо­бів, як-от цен­зур XE "Цензура" а, гоніння на опозиційних до влади журналістів тощо.

Хронологічний критері XE "Критерій" й дав підстави поділити масову ко­му­ні­ка­цію на зони-епохи, в яких панують ті чи інші медіа, і вести мову про конф­лікт XE "Конфлікт медіумів"  медіум XE "Медіум" ів. А також розглянути гіпотезу про межу розвитку – ідеал “всевіданн XE "Всевідання" я і всюдисущості”, при наближенні до якого може від­бу­ватися сповільнення розвитку.

Консерватори і революціонери – це ще два умовні ракурси. Най­більшої критики, як правило, зазнають найпопулярн XE "Медіа: Популярні" іші медіа, як от те­лебачення XE "Телебачення"  в другій половині ХХ і на поч. ХХІ ст. Його критику мож­на розділити (відповідно до позицій) на дві великі категорії. Пер­ша по­зи­ція належить консерваторам. Консерватори критикують з огля­ду на "золотий вік" друкованого слова, який "зіпсувало" теле­бачення XE "Телебачення" , і на­ма­гають­ся запропонувати ті чи інші заходи (від моральних закликів до за­ко­нодавчих та організаційних обмежень), щоб стримати чи поліпшити те­лебачення XE "Телебачення" .

Друга позиція (назвімо її революційною чи прогресистською) на­ле­жить поки що нечисленним критикам телебачення XE "Телебачення"  з погляду прогре­сив­нішого, на їхню думку, медіум XE "Медіум" у – всесвітньої мереж XE "Мережа" і Інтернет XE "Інтернет" . Тра­ди­ційні ЗМК, особливо телебачення XE "Телебачення" , застаріли, а отже, мають звіль­ни­ти місце новому інтегрованому медіум XE "Медіум" у, який найближче переносить нас до ідеалу "всевіданн XE "Всевідання" я і всюдисущості". Вони не вірять у те, що те­ле­бачення можна поліпшити. Проте переконані, що Інтер­нет XE "Інтернет" , який зно­ву повертає нас до тексту, точніше гіпертексту, в новому муль­ти­ме­д XE "Мультимедіа" ій­но­му сервіруванні, позбавлений основних вад телеба­чен­ня, так би мо­ви­ти, від народження. Їхня критика мала б стимулювати "відмирання" заста­рілого медіум XE "Медіум" у.

У другому відступі "Семіоцентризм XE "Семіоцентризм" : ноосфер XE "Ноосфера" а як небезпека" –своє­рідному філософському осерді книги – йдеться  про те, що за­хо­ва­не за бутафорними "раєм" і "пеклом", про те, що, зазвичай, не потрап­ляє у приціл медіакритик XE "Медіакритика" ів, хоча, може, є ще важливішим.  Те, що прий­ня­то сьогодні позначати такими багатозначними термінами, як "інфор­ма­ційна ера" чи "інфор­ма­ційне суспільство XE "Суспільство" ", з нашого погляду, є  од­ним із симптомів наближен­ня семіотичної революції. Революцією ми на­­зи­ваємо перерозподіл се­міотичних потоків, порушення доте­пе­ріш­ньої семіотичної ієрархії (наймолодші структури стають до­мі­ную­чи­ми).

Хоч заперечення антропоцентризму і не належить до авторських пе­ре­конань, все ж ми хотіли відійти якомога далі від традиційного і де­що поверхового, на нашу думку, антропоцентризму на користь семіо­цент­ризм XE "Семіоцентризм" у. Тобто особистіст XE "Особистість" ь людини у цій книзі – не більше, ніж функ­ція синергетичних семіотичних потоків або одна з форм само­прис­корення цих потоків, яка реалізується, зокрема, через пси­хо­ло­гі XE "Психологія" ч­не прагнення бути більш значущим в очах інших людей.

Так уже є, що майже будь-яка тема, коли приділити їй достатньо ча­су, виводить далеко за свої власні межі і робить нас причетними вза­га­лі до роздумів про те, що є людина і що є істина XE "Істина" . Чи це, бува, не іскра елект­ричного розряду, що проскакує поміж двома протилежно за­ряд­же­ними електродами-твердженнями, тоді як жодне окремо взяте тверд­ження не може претендувати на істинність?

Принаймні, нам би хотілося, щоб саме так сприймали мірку­ван­ня, висловлені у цій книжці. Духом парадоксального поєднання про­дик­товані також деякі особливості структури книжки, яка містить два від­ступи есеїстичного характеру. Вони ніби нагадують, що самого лише класифікованого опису та аналізу недостатньо для належного розу­мін­ня масової комунікації.

Журналістик XE "Журналістика" а і медіакритик XE "Медіакритика" а віддавна належать до тем загаль­но­го інтересу. Тому не дивно, що чимало міркувань формувалося в дов­гих бесідах з моїми рідними: батьками, дружиною Уляною і сином Оле­сем, колегами з факультетів журналістик XE "Журналістика" и й філософії, зокрема про­­фесором Володимиром Здоровегою, який свого часу був моїм нау­ко­вим керівником. Тому буде доречним не тільки попросити вибачення за відібраний час, але й висловити їм щиру вдячність. Принагідно хо­че­ть­ся подякувати студентам та аспірантам, спілкування з якими було й за­лишається інтелектуальною насолодою.

Неоціненну допомогу в підготовці книги надали Наталя і Василь Ґа­бори, Мирослава Прихода та Ліенн Фрідріксон (Baylor UniversityTe­xas).



MEDIA I MEDIUM. ВІРТУАЛЬНІСТЬ XE "ВІРТУАЛЬНІСТЬ"

Перед тим, як увійти в браму, ще  кілька слів про найбільш вжи­ва­ні поняття. Як уже, мабуть, зрозумів читач, слово "медіа" ми ви­ко­рис­товуємо як синонім до "мас-медіа XE "Мас-медіа" ". Медіум XE "Медіум"  (відповідно до латин­сько­­го чи англі XE "Медіа: Медіа Англії" йського medium) вживаємо на позначення окремого за­со­бу передавання інформації. Отже, мас-медіа XE "Мас-медіа"  – певна сукупність ме­діу­мXE "Медіум" ів, що об’єднує, як правило, телебачення XE "Телебачення" , радіо XE "Радіо" , газет XE "Газета" и, журна­ли, кі­но, книжки, записи на магнітних носіях чи цифрових компакт-дисках і т.п. Це – засоби донесення інформації до масової аудиторії. І хоча чіт­кої межі між масовою і міжособис­тісною комунікацією ніколи не було, існує нав'язлива спокуса провести демаркаційну лінію.

Саму масову комунікацію, здебільшого, визначають, як інфор­ма­цій­н XE "Інформація: Інформаційний потік" і потоки, розраховані на велику гетерогенну аудиторію, розділену прос­торовими і часовими бар'єрами. Наприклад, радіосигнали вод­но­час може приймати аудиторія різних, віддалених у просторі, населених пунк­тів. Інші люди через рік, десять чи навіть сто ро­ків зможуть пере­гля­нути відзнятий сьогодні фільм XE "Фільм"  чи написаний текст. Чимало дос­лід­ни­ків оцю розділеність аудиторії часом чи прос­то­ром навіть вважали обо­в'язковою ознакою масової комунікації. Нато­мість комунікація, що характеризується єдністю місця і часу, аудиторія якої не розділена ча­со­вими чи просторовими бар'єрами (усі реципієнти присутні тут і те­пер, як-от лекція чи мітинг), за цією логікою, не є масовою.

Що й казати, розмежувальна лінія достатньо чітка. Але чи ко­рект­на?*

Уявімо, що поряд відбувається багатолюдний мітинг (5 тис. осіб). Журналісти відсутні. Отже, засоби масової комунікації про цю по­дію мовчатимуть. Єдиний технічний пристрій, який викорис­то­вуєть­ся – гучномовець. Отож, 5 тис. присутніх добре чують усіх промовців. Уве­­чері вони повернуться додому і, ймовірно, розкажуть про цю подію своїм близьким родичам чи друзям. У результаті, вже першого вечора про подію матимуть уявлення до 20 000 осіб. А тим часом описане не від­повідає наведеним критері XE "Критерій" ям масової комунікації.

З іншого боку, візьмімо для прикладу книжку або газет XE "Газета" у. Багато кни­жок в Україні на межі ХХ – ХХІ ст. виходили мізерно малими на­кла­дами: 300–500 примірників. Схожою є ситуація з неве­ли­кими га­зе­т XE "Газета" а­ми. Наклад багатьох з них не перевищує 1–3 тис. прим. А тим часом, за прийнятою класифікацією, описані книжка й газета однозначно бу­дуть віднесені до засобів масової комунікації.

Як бути в цьому випадку? Вважати описані ситуації винятком із пра­вил чи пробувати змінити правила?

Візьмімо ще один приклад. Християнство в перші століття після смер­ті Ісуса поширилось на величезні території. Здебільшого це був ре­зуль­тат міжособистісної комунікації – від людини до людини. Спро­буй­мо уявити, що вчення Христа народилося сьогодні – у час роз­ви­не­них масовокомунікаційн XE "Комунікаційна техніка" их технологій. Ми не певні, чи всі випуски но­вин внесли б цю подію у свій перелік подій дня, з їхніми катастроф XE "Катастрофа" ами, те­рористичними актами, заявами урядів і президентів. Деякі, вірогідно, по­відомили б про це десь наприкінці, як про щось вельми екзотичне, мов­ляв, в одному з міст Близького Сходу новітній проповідник за­кли­кає любити не тільки ближніх своїх, але навіть ворогів. І що було б да­лі? Які шанси нової релігії в суспільстві, вкрай пересиченому інтен­сив­ни­ми інформаційн XE "Інформація: Інформаційний потік" ими потоками? Звісно, ми тут абстрагуємося від Гос­под­нього Провидіння, яке перебуває поза звичною логікою. Але чи справ­ді масова комунікація, яка базується на новітніх науково-тех­ніч­них досягненнях і спроможна миттєво охоплювати мільярди людей, – чи справді вона ефективніша за архаїчне спілкування "від людини до лю­дини"?

Замість того, щоб проводити межу відчуження поміж масовою і між­особистісною комунікацією, запропонуємо іншу і природнішу, з на­­шо­го погляду, схему. Міжособистісна комунікація є частиною масо­вої. Штучний антагонізм у такий спосіб знімається. Щоправда, така ко­му­нікація, хоч і охоплює величезні території й може мати грандіоз­ний вплив, все ж відбувається без використання технічних засобів.

А тим часом саме на технічному аспекті зроблено акцент у бага­тьох ви­значеннях масової комунікації [Див., напр., Mass Media Dictionary. Lin­coln­wood: National Textbook Company, 1992. P. 351]. З іншого боку ЕлвінТофф­лер (Alvin Toffler) веде мову про демаси­фі­ка­цію масової кому­ні­ка­ції, тобто про появу дедалі більшої кількості жур­налів, газет XE "Газета" , теле- і ра­діо­передач, призначених для дедалі вужчої, немасової аудиторії.

Ще інакше виглядає трансформація масовокомунікаційних про­це­сів XE "Мас-медіа"  у всесвітніх Інтернет XE "Інтернет" -мереж XE "Мережа" ах, де взагалі нема виробництва тисяч чи мільйонів примірників (як це маємо у друкованій періодиці) і, за­зви­чай, відсутня "доставка" ефірних медіапродуктів, як це маємо в тра­ди­цій­ному телебаченні чи радіо XE "Радіо" . Веб-сайт XE "Веб-сайт"  просто розміщується на одному з мільйонів серверів, і "користувачі" самі вже шукають його чи "йдуть" до нього, подібно до того, як ідуть туристи до якихось цікавих при­род­них об’єктів чи релігійні паломники – до святих місць.Припустімо, що все­світня мереж XE "Мережа" а – щось на кшталт колективн XE "Пам’ять: Колективна" ої пам’яті, де зо­се­ред­же­на вся можлива інформація і завдяки якій можна будь-що і будь-коли "при­гадати". Тоді стосунки між усесвітнім сховищем інформації і сві­до­містю людини в майбутньому будуть подібними до "стосунків" з влас­ною пам’яттю. У такому разі поняття "масова інформація" втра­тить своє сьогоднішнє значення.

 

Віртуальність

Розпочнемо із загальноприйнятого розуміння цього поняття. На ме­жі другого і третього тисячоліть термін "віртуальність" увійшов до най­більш вживаних слів. Йдеться не тільки про таке іро­ніч­не сло­во­вжи­вання як "віртуальна економіка" чи "віртуальна політика". Роз­ши­рю­валось і основне значення слова, пов'язане з комп'ютерами та реа­ліс­тич­ною імітаці XE "Імітація реальності" єю реальності за допомогою електронних пристроїв. По су­ті, воно набуло значення паралельної реальності, ство­ре­ної за до­по­мо­гою засобів масової комунікації. Стрімке розширення цієї сим­во­ліч­ної сфери надало йому небачену раніше владу над реаль­ніс­тю. Саме в цю сферу перемістили свої основні зусилля багато полі­тиків. Саме в ній максимально швидко можна отримати надприбутки. Створення ком­п'ютерних програм, рекламна індустрі XE "Рекламна індустрія" я, Інтернет XE "Інтернет" -комерція і шоу-біз­нес XE "Шоу-бізнес" , як виглядає, безповоротно здобули лідерство за прибутковістю і ди­намікою розвитку. Серйозно почали говорити про віртуальну війну і вір­туальне кохання. Своєрідним, хоч і курйозним виявом цієї тенденції бу­ло одруження в 2000 році 42-річного мешканця Мельбурна Мітча Хел­лена з широкоекранним телевізором фірми Sony. Церемонія "одру­жен­ня" відбулася, як повідомляла прес XE "Преса" а, в присутності священика і де­ся­ти запрошених гостей.

Загалом, у більшості людей поняття віртуальності асоціюється з чи­мось на кшталт дзеркала, яке відображає реальність XE "Реальність" . Реальність XE "Реальність"  фі­зич­­ну чи психічну. Відображає адекватно чи викривлено, як у кімнаті смі­ху, але не більше. Тому думка, що "віртуальне дзеркало" може не тіль­ки допомагати нам корегувати реальність XE "Реальність" , а й домінувати над нею чи навіть творити її, – така думка здається абсурдною, бо тоді це – "дзер­кало, що сказилося". А тим часом будь-який віртуальний  XE "Віртуальність" потік, ска­жімо, реклама XE "Реклама"  чи пропаганд XE "Пропаганда" а, дає нам свідчення на користь такого по­гляду. Хоча, з іншого боку, знайдеться чимало доказів протилежного ку­та зору, що робить межу поміж реальністю і віртуальністю дещо таєм­ничою і наштовхує на думку, що нам ніколи не пощастить збаг­ну­ти її до кінця.

Домінуючий погляд щодо екранного насильств XE "Насильство: Екранне насильство" а і порнографі XE "Порнографія" ї по­­лягає у тому, що ці віртуальні потоки ніби наелектризовують нашу пси­­хіку, невротизують її, тобто віртуальність наче ПЕРЕТІКАЄ у реаль­­ність XE "Реальність" . З іншого боку, соціологічні і психологі XE "Психологія" чні дослідження дають підстави говорити про ефект катарсису у деяких людей, які дивлять­ся насильницькі чи еротичні сцени, про зменшення реальної агре­сії. У цьому випадку реальність XE "Реальність"  наче ВИТІКАЄ у віртуальний простір.

Ми опинилися перед необхідністю переглянути наше до­те­пе­ріш­нє розуміння віртуальності.

Давній китайський філософ Чжуан-цзи описує, що якось бачив не­ймовірно реалістичний сон про метелика. Після цього він зупинився на перехресті думок, вагаючись:

– Тепер я не знаю, чи я людина, і мені приснилось, ніби я – ме­те­лик. Чи, може, я лише метелик, і мені сниться, що я – людина [100, 267]. Один із цих варіантів – реальний. Інший – віртуальний. А, мо­же, віртуальні обидва?

У фільм XE "Фільм" і братів Вачовскі "Матриц XE "Матриця" я" (Matrix, 1999) мега­ком­п'ю­тер, до якого всі непомітно для них під'єднані, створює для людей своє­рід­ну віртуальну оазу, приховуючи від них правду постнуклеарної ка­таст­роф XE "Катастрофа" и – напівпустельних обгорілих руїн. Автори фільм XE "Фільм" у зумисне чи ми­моволі підштовхують глядача до крамольного припущення: чи не є все наше сприйняття світу приємною віртуальною ілюзі XE "Ілюзія"  XE "Ілюзія" єю?

Настав час переосмислити поняття "віртуальність" і поста­ви­ти йо­го у дещо ширший контекст. Однак спершу спробуємо "впій­ма­ти" йо­­го у рамки дефініцій. Virtualis у перекладі з латинської означає "мож­ли­вий", "гаданий", "здатний", "той, що повинен чи може прояви­тися". Яс­но, що це розуміння має мало спільного з тим значенням, якого зга­да­ний термін набув у 80-90-х рр. ХХ ст. Словник Вебстера за 1996 р. ви­значає віртуальність XE "Віртуальність"  як "реалістичну імітацію довкілля, включно з три­вимірною графікою, за допомогою комп'ютерних засобів (1985–90) [Webster's New Universal Unabridged Dictionary, 1996].

Оксфордський словник за 1996 р. подає "віртуальний, як такий, що не існує фізично, проте виглядає таким завдяки комп'ютерним про­грам­ним засобам, що його генерують. Віртуальна реальність XE "Реальність" , вір­туаль­ність – імідж чи довкілля, генероване комп'ютерними програ­мами, з яки­ми людина може взаємодіяти в інтерактивному режимі, ви­ко­рис­то­вую­чи шолом, обладнаний екраном" [The Oxford English Reference Dic­tio­nary, 1996].

Як бачимо, ці визначення аж ніяк не вичерпують означуваного фе­номена. У словниках йдеться передусім про комп'ютерну імітаці XE "Імітація реальності" ю реаль­ності. І тут об’єкт нашої уваги робить свій перший "виверт", уни­каю­чи можливості потрапити в рамки дефініції.



І виверт. Віртуальність XE "Віртуальність"  – не тільки комп'ютер

Так, справді, віртуальність не можна обмежувати самим лише ком­п'ютером. Передусім тому, що на базі комп'ютерних цифрових тех­но­логій відбувалась швидка інтеграція таких традиційних електронн XE "Медіа: Електронні" их ме­діа як радіо XE "Радіо"  і телебачення XE "Телебачення" . Веб наче всмоктував їх у себе. Відповідно і поняття віртуальності поширювалося з комп'ютерної графіки на ві­део- та аудіоматеріали.

Отже, варто включити в наше визначення аудіо- та відеотехніку. Однак не квапмося це робити. Бурхливий розвиток цифрових тех­но­ло­гі XE "Технологія: Цифрова" й призводить до стирання меж поміж різними медіа. На зміну їм при­хо­дить універсальний мультимедійн XE "Мультимедіа" ий інформаційно-аналітичний чи до­відково-розважальний ресурс. Таким чином, віртуальність варто по­в'язувати взагалі із сучасною електронною технікою.

 

II виверт. Сюр-віртуальність XE "Віртуальність"  

Віртуальність, як правило, асоціюється з комп'ютерною гра­фі­кою, яка вдало імітує реальність XE "Реальність" . Принаймні так вважає більшість тлу­мач­них словників. Але чому йдеться лише про імітаці XE"Імітація реальності" ю реальності? Адже більшість іміджів, генерованих комп'ютером – сюрреальні? Ма­буть, з твердженням про імітаці XE "Імітація реальності" ю реальності треба розпрощатися. Хо­ча, з іншого боку, віртуальність  XE "Віртуальність" має щонайменше кілька прошарків, як атмос­фера: в ній є розріджені гази стратосфери, а є такі, що пере­бу­вають в самому низу і навіть змішуються з іншими сферами. Найвищі ша­ри віртуальної сфери мають дуже мало спільного з імітаці XE "Імітація реальності" єю реаль­нос­ті. Нижні ж, навпаки, виявляють тенденцію до максимальної прав­до­подібності. Причому йдеться про правдоподібність двох типів.

Перший полягає у максимально точному і повному копіюванні, а зго­дом відтворенні предметів реальності. Другий передбачає створення не­­правдоподібних, сюрреалістичних об'єктів. Проте ми можемо по­ба­чи­­ти, послухати, понюхати чи доторкнутися до них точнісінько як до справж­­ніх. Тобто можна говорити про реалістичне сприйняття сюр­реа­ліс­тич­них образів, коли сюрреальний образ сприймаєш як реально існуючий.

 

III виверт. Реальність XE "Реальність" , загублена у віртуальності XE "Віртуальність"

Подальше занурення в природу віртуального приведе нас до ще ди­вовижніших висновків. Ми помітимо стирання межі поміж реаль­ніс­тю і віртуальністю. Веб має мільйони очей (веб-камер), якими стрімко всмок­тує природне довкілля, набуваючи у такий спосіб рис уні­вер­саль­ної віртуальної реальності. Іншою тенденцією є стирання межі між ру­кот­ворним і нерукотворним, природним об'єктом. Автоматична відео­ка­мера фіксує і залишає у світовій павутині відображення природних об'єк­тів подібно до того, як це робить дзеркальна поверхня озера.

Ще одна подібність з природними об'єктами полягає у тому, що веб-ресурс, як правило, нікуди не доставляється. У цьому сенсі веб-сайт XE "Веб-сайт"  нагадує дерево або скалу, потенційно відкриті для огляду манд­рів­ни­ків. Подібно до цих природних об'єктів, веб-сайт, здебільшого, “че­кає”, коли на нього глянуть. Звичайно, таке було й раніше. Книга XE "Книга"  у біб­ліо­теці чи книгарні теж є таким об'єктом, що чекає. Те саме можна ска­за­ти про рекламний щит. Проте тенденція здається нам вартою уваги. У певному сенсі нема різниці між якимось цілком природним об'єктом, ска­жімо, скалою і веб-сайтом. Жоден з цих об'єктів не доставляється ре­ципієнтові. Той, хто хоче щось довідатись, мандрує до них (реально чи віртуально).  XE "Віртуальність"

Виняток, звичайно, становлять веб-сторінки, які надсилають з ко­мер­ційних міркувань.

Тенденція медіа до злиття з реальністю таїть у собі загрози, про які ми не раз чули. Вже оскому набили розмови про пересичення вір­туаль­­ного довкілля насильницькими сценами. За законами гіпер­реаль­нос­ті (Умберто Еко XE "Еко У." ), ці сцени – як було вже сказано – втягають у свою сти­хію реальне життя, долучаючись до збільшення насильства реаль­ного.

Інший аспект – ФАЛЬСИФІКАЦІ XE "Фальсифікація" Я реальності. Це коли одного чу­дового дня по телевізору покажуть "правдиві" кадри, де ви начебто роз­важаєтеся в підпільному будинку розпусти або пропагуєте спожи­ван­ня наркотиків... Звісно, ви подасте в суд за наклеп. І навіть виграєте спра­ву. Сьогодні. Але хто зна, як буде завтра. Технології розвиваються так швидко. І цілком ймовірно, що завтра ваш віртуальний двійник візь­ме гору над вами реальними. Ідучи далі, можна висунути тверд­жен­ня, що віртуальність – це не тільки імітація XE "Імітація реальності"  реальності, це – сама реаль­ність XE "Реальність" . Повертаючись до твердження, що віртуальність – це не тільки ком­п'ютер, зробимо наступний крок і скажемо, що віртуальність – ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ТЕХНІКА. Тобто, що це образи, зовсім не обов'язково ге­не­ровані електронною технікою.

Але допоможе нам дійти такого висновку саме техніка. Причому тех­ніка не так сьогоднішнього, як завтрашнього дня. У цьому контексті не зайвим було б ознайомитися з поглядами українського футуролога, док­тора медицини Володимира Войтенка, уривок статті якого подаємо в додатку. Йдеться про таку імітацію життя в "комп’ютерному боксі", яка нічим не відрізняється від реальності.

 

Увійти в мозок, оминаючи посередників

Володимир Войтенко змалював крайній, граничний пункт роз­вит­ку медіа з їхньою віртуальною  XE "Віртуальність" реальністю. Тепер можна вибуду­ва­ти сходинки трансформації цього феномену. Спочатку це – екранні обра­зи. Передусім зображення і звук. У найближчому майбутньому сю­ди можуть додати подразники нюху. Активно також розробляються за­соби передачі тактильних відчуттів. Зрозуміло, що звичайний екран (на­віть збільшений у розмірах), не забезпечує бажаної реалістичності від­чуттів (реалістичності не в сенсі буквальної правдо­подібності; нав­па­ки, персонаж може бути зовсім неправдоподібним, як-от Шрек. Тут важ­ливо інше – досягнення ілюзі XE "Ілюзія" ї, що цей персонаж справді поруч з ва­ми – аж до того, що відчуєте, як він торкається вашої руки.

Цебто для перегляду фільм XE "Фільм" ів потрібні будуть спеціальні кос­тю­ми. Однак, як передбачають фахівці з комунікаційн XE "Технологія: Комунікаційна"  XE "Комунікаційна техніка" их технологій, може виявитися, що значно простіше буде використовувати пристрій, який доз­волить генерувати в мозку бажані образи (зорові, звукові, тактильні то­що) без посередництва окулярів, навушників чи костюма. Невідомо, як і коли цього пощастить досягнути. Важливо, що така мета посту­люєть­ся як ідеал, до якого прямує комунікаційн XE "Комунікаційна техніка" а техніка – УВІЙТИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО В МОЗОК, тобто оминаючи медіа в традиційному розумінні.

Існує тенденція не тільки до мініатюризації, але й до перенесення обра­зів "всередину". Мегафон – навушники – внутрішнє вухо. Екран – шо­лом. Що далі? Недавно прес XE "Преса" а повідомила, що у Британії розроблено мо­дуль стільникового зв'язку, який має розміщуватись у корпусі зуба, сиг­нал з нього передаватиметься безпосередньо у внутрішнє вухо, оминаючи у такий спосіб мембрану вуха зовнішнього. Ще у 50-х роках ХХ ст. корпорація ІТТ у США XE "Медіа: Медіа США"  розпочала розробляти технологію, яка да­ла б змогу отримати зображення того, про що думає людина (машина влов­лювала електромагнітні імпульси головного мозку і переводила їх у зрозумілу форму). У 70-их роках перші результати дали досліди про­ти­лежного вектора: за допомогою спеціальних підсилювачів намага­ли­сяство­рювати думки чи образи у мозку іншої людини [Тайная наука ХХ ве­ка. Машина, внушающая мысли // www.science.pravda.ru (23.01.03)].

 

Як зникає віртуальність XE "Віртуальність"

Сходинки вдосконалення аналогової комунікації можна описати так:

– наскельні малюнки та живопис;

– фотографія;

– рухома фотографія, фільм XE "Фільм" , телебачення XE "Телебачення" ;

– шолом з окулярами-екраном, ілюзі XE "Ілюзія" я присутності;

– пряма демонстрація образів на "екрані" індивідуальної пси­хі­ки.

Уважно приглянувшись, зауважимо, що в переході від передос­тан­нього до останнього пункту наче губиться предмет нашого розг­ля­ду. Віртуальність  XE "Віртуальність" зникає. В останньому пункті вже нема того моря ком­п'ю­терно-телевізійних іміджів, які оточують сучасну людину, і які влас­не й прийнято називати віртуальною реальністю. Замість гамір­ли­во­го екранного світу западає мовчанка, яку порушує лише тихе дзиж­чан­ня приладів, що безпосередньо демонструють іміджі у мозку реци­пієн­та. Можна також вважати, що віртуальний світ не зник, а пере­міс­тив­ся всередину людської психіки, наче злився з внутрішнім світом. Ось це злиття зовнішнього і внутрішнього світу є, на нашу думку, прин­ципово важливим. Це злиття кардинально змінює погляд на при­ро­ду віртуального. Навіть для людей, далеких від філософії, стає зро­зу­мі­лою думка, що справжня віртуальність – це наш внутрішній світ, обра­зи, які існують в нашій психіці.

Тепер саме час розглянути шляхи генерування іміджів у психіці. Елект­роніка – не єдиний з них. Першим, звичайно ж, йде природне і ру­котворне фізичне довкілля, яке зазвичай називають реальністю. За­галь­новідомо, що генеровані нею образи залежать від будови, фі­зич­но­го стану і характеру наших тілесних рецепторів. Якби ми були здатні сприй­мати, наприклад, інфрачервоне світло чи ультразвук, то наша кар­тина реальності виглядала б суттєво інакше.

Наступний шлях пов'язаний з медіа. Віднесемо сюди мову (мов­лен­ня) та похідні від неї тексти (письмо). А також електронн XE "Медіа: Електронні" і медіа, ма­люн­ки, фото. Треба сказати, що цей інформаційн XE "Інформація: Інформаційний потік" ий потік вступає у взає­модію з усіма іншими потоками, зокрема і з тим потоком, який ге­не­рує реальне фізичне довкілля. Відомо, як слово (міф XE "Міф" , релігія, фраза гіп­нотизера) може кардинально змінити сприйняття реальності та спо­сіб реакції.

Нарешті третій – внутрішній потік образів, який пов'язують з па­м'яттю і мисленням. Звісно, сюди ж належать сни і галюцинації. Внут­ріш­ній потік тісно взаємозв'язаний також з емоційним станом орга­ніз­му, що залежить від низки фізіологічних факторів. Останні, як відомо, спро­можні суттєво впливати на тон і емоційне забарвлення картини зовніш­нього світу.

Власне ці взаємопов'язані і взаємозалежні джерела і генерують, чи – краще сказати – "проявляють" в мозку людини картини, які ми тут по­значимо терміном "віртуальна XE "Віртуальність"  реальність XE "Реальність" ". Доречно нагадати, що одне із значень слова "віртуаліс" – той, що може проявитися.

Можна припустити, що віртуальність – це "велика свідомість" яка інкорпорує так звану реальність XE "Реальність" . РЕАЛЬНІСТЬ XE "Реальність"  Є ЧАСТИНОЮ ВІР­ТУАЛЬНОСТІ. Це лише один з інформаційн XE "Інформація: Інформаційний потік" их потоків, який ге­не­рує на "екрані психіки" певні іміджі. Якщо розвиток електронної ко­му­ні­кації, як ми припустили, прямує до безпосереднього проек­ту­вання імід­жів на "екран" психіки, і це коштує нам неймовірних зусиль в сенсі тех­нології, то мова/текст, як виглядає, вже давно досягли подібної ме­ти. Щонайменше, за часів виникнення мови, не кажучи вже про пись­мо. Тобто мова, попри свою архаїчність, є надзвичайно ефективним за­со­бом генерування образів у нашому мозку.

При порівнянні цих двох джерел – мови і електроніки – спадає на дум­ку різниця між аналоговим і аналітично-знаковим способами транс­ля­ції змісту. Аналоговий метод полягає у тому, що в голову на­ма­гають­ся вкласти вже готовий образ. Натомість аналітично-знаковий варіант пе­ред­бачає розкладання і закодовування повідомлення у словах, які, своєю чергою, мають генерувати у психіці реципієнта образи (при цьо­му вони можуть відрізнятися від образів, які перед тим були в уяві авто­ра повідомлення). Тобто другий метод залишає за реципієнтом пев­ну свободу у відтворенні іміджу.

 

Внутрішня реальність XE "Реальність"

Комп'ютер допоміг багатьом з нас зробити відкриття: вір­туаль­ність XE "Віртуальність"  – це не стільки зовнішня, скільки внутрішня реальність XE "Реальність" . Спокон­ві­ку вона перебуває всередині нас. Ми носимо її з собою у вигляді снів і галюцинацій, уяви і звичного "бачення" світу. Ми починаємо ро­зу­мі­ти, що комп'ютер аж ніяк не створює віртуальність. Він лише транс­фор­мує її, збільшуючи кількість доступного для сприйняття матеріалу, а також продукуючи принципово інший матеріал, не властивий ні для реаль­ності, ні для попередніх медіа. Можна сказати, що КОМП'ЮТЕР РЕ­ФОРМУЄ ВІРТУАЛЬНІСТЬ.

Зрештою, світ для людини завжди був віртуальним.  XE "Віртуальність"  Тобто уяв­ним. Був усього лише проекцією та інтерпретаці XE "Інтерпретація" єю реальності, збаг­ну­ти яку до кінця, напевно, так ніколи і не пощастить. Думка ця не нова для філософів. Згадаймо Зенона, який доводив своїми парадоксами-апоріями, що руху насправді нема, або Берклі, Юма, Фіхте. Зрештою, Кан­та з його речами в собі... Не кажучи вже про буддистське розуміння жит­тя як "маї", свого роду сну, від якого належить прокинутись.

Однак в комп’ютерну епоху міркування про віртуальність  XE "Віртуальність" так зва­ного реального світу стає масовим надбанням. Чимало спричинився до цього кінематограф XE "Кінематограф" . Славой Жижек на прикладі таких фільм XE "Фільм" ів як "Шоу Трумана" (The Truman Show), "Час вивихнув суглоба" (Time Out of Joint), аналізує психологі XE "Психологія" ю персонажів, які несподівано відкрили для се­бе моторошну істин XE "Істина" у: світ, у якому вони живуть, є підробкою, вис­та­вою, гігантським шоу, а за ними самими постійно стежать телекамери. У цьому сенсі "Матриц XE "Матриця" я" братів Вачовскі з Кіану Ривзом у головній ро­лі є лише продовженням довгої голлівудської традиції:

"Матеріальна реальність XE "Реальність" , яку ми всі переживаємо і бачимо навколо се­бе, виявляється віртуальною, генерованою та координованою гігант­ським мегакомп’ютером, до якого всі ми під’єднані. Коли головний ге­рой прокидається у "реальну реальність XE "Реальність" ", він бачить безлюдний пей­заж, засмічений обгорілими руїнами – це те, що залишилося від Чикаго піс­ля світової війни. Лідер опору Морфей іронічно кидає: "Ласкаво про­си­мо до пустелі реального" [48].

У підсумку зупинимося на кількох аспектах феномену вір­туальнос­ті.

 XE "Віртуальність"

Простір і час

Віртуальна сфера не має простору у тому розумінні, в якому ми вжи­ваємо це слово, характеризуючи реальність XE "Реальність" . Нема тут і часу в ста­ро­му "реальному" розумінні. У віртуальній сфері ми маємо "все-тут-і-не­гайно" без звичних просторових і часових обмежень. Для порівняння зга­даймо газет XE "Газета" у, у якій завше бракує МІСЦЯ для вашого допису. Або ж візь­мімо телебачення XE "Телебачення"  чи радіо XE "Радіо" , де вам відмовлять у виступі через брак ЧАСУ. Натомість у віртуальній сфері єдине обмеження – це увага ауди­торії, яка реально може сприйняти і перетравити лише невелику част­ку інформації. Проте і це обмеження стосується здебільшого ко­мер­ційних сайтів. Для більшості ж користувачів, створення пер­со­наль­но­го веб-сайт XE "Веб-сайт" у – спосіб самовираження. Кількість відвідувачів сайту не має великого значення. Головне – потенційна можливість того, що будь-хто у світі може відвідати персональний сайт. У цьому сенсі спа­дає на думку вже згадана вище асоціація з природними об'єктами, що ні­би пасивно чекають чиєїсь уваги.

 

Втягування у віртуальність XE "Віртуальність"

Наступна тенденція полягає у втягуванні реальності у вір­туаль­ність, у спробах часткової і повної заміни реальності, витіснення її. Те­пер це вже відбувається в автоматичному режимі, наближаючи нас до тех­нічного здійснення ідеалу всевіданн XE "Всевідання" я і всюдисущості. Незабаром мож­на буде не тільки знати, що відбувається на Близькому Сході чи в Аме­риці. З'явиться можливість буквально відчути себе у гарячій точці, в джунглях чи на субтропічному пляжі. Цілковита ілюзі XE "Ілюзія" я реальності, де лік­відовано просторові і часові бар'єри. Де зливаються "там" і "тут", "ко­лись" і "тепер". Йдеться про те, що машина буде творити осмис­ле­ний цікавий текст, використовуючи для озвучення імідж потрібної лю­ди­ни.

Отже, віртуальність XE "Віртуальність"  – це певний внутрішній простір, картини у на­ших головах. Тобто віртуальність – це психічна реальність XE "Реальність" , це прояв у психіці численних інформаційних сигналів, реалізація їх на "екрані" пси­хіки як "внутрішнього світу". Власне цей внутрішній світ і є єдиним доступним нам світом. Проте не тільки. Людина винайшла засоби ко­му­нікації, завдяки яким можна ПОЄДНУВАТИ внутрішні світи, тво­ря­чи віртуальну сферу. Тому віртуальність також – інша свідомість або сві­домість іншого, яка входить у мою. Тут можна було б вжити поняття "ко­лективна" чи "велика свідомість".

Віртуальність у такому розширеному розумінні викликає асо­ціа­ції з ноосфер XE "Ноосфера" ою. Проте ми розуміємо, що наша "велика свідомість" що­най­більше може претендувати лише на частину того феномена, який по­значають цим туманним терміном "ноосфер XE "Ноосфера" а".



Відступ ІІ
СЕМІОЦЕНТРИЗМ XE "СЕМІОЦЕНТРИЗМ" 
НООСФЕР XE "НООСФЕРА" А ЯК НЕБЕЗПЕКА

 

Медіа мають двояку природу. З одного боку, вони створені людь­ми й існують для людей. З іншого, вони є виявом усесвітнього інфор­ма­ційного процесу, точніше, епізодом цього процесу. У семіотиці та­кий процес називають семіоз XE "Семіоз" ом – діяльністю чи активністю знаків.



Семіоз XE "Семіоз" , як вважають, починається задовго до виникнення людст­ва. Наче потяг, на одній із зупинок до якого увійшов пасажир (людина чи людство), щоб вийти на іншій зупинці. В цілому ж "потяг" йде, можливо, зовсім не туди, куди треба людині. Можна навіть ствер­джувати, що глибинно цей напрям іноді ворожий інтересам людини як біологічної істоти. Наше трактування масової комунікації пов'язане з гіпотезою про комунікаційний проект, що самоздійснюється. Взагалі науково-технічний прогрес XE "Прогрес" , з нашого погляду, це значною мірою авто­номний процес, який зовсім не обмежується людським середовищем. То­му однією з найважливіших у цій книзі є думка про необхідність від­мо­ви від домінуючих антропоцентричних поглядів (коли людину розглядають як осердя інформаційного всесвіту) і переходу до інших семіоцентричних поглядів. Семіоцентричне пояснення світобудови про­понує систему, рушійним центром якої є агресивна семіотичн XE "Структура: Семіотична" а струк­тура. З цього погляду, медіа є плодом, який людство виносило в своє­му лоні, але який людству не належить. Швидше навпаки, людство є "поживою" чи засобом для розгортання цієї структури. Так зване служіння комунікаційн XE "Комунікаційна техніка" ої техніки людям є скоріше ілюзорним, воно аж ніяк не змінює загального балансу щастя/нещастя, хоч і натис­кає на інстинктивні "важелі", пов'язані з допитливістю, комфортом, значу­щіс­тю, славою, еротик XE "Еротика" ою і насильством. Тобто людство можна вважати сурогатною матір'ю медіа. У такому разі культура і цивілізаці XE "Цивілізація: Цивілізація і культура" я по­стають як низка проектів, що саморозгортаються, експлуатуючи людсь­кі й машинні ресурси.

 



* Заради справедливості  треба сказати, що існують десятки інших спроб означити це по­няття. Професор Ф. Данс (F. Dance) з університету Вісконсіна якось склав список з 98 різних визначень масової комунікації. У більшості з цих визначень акцент по­став­ле­но на первісному значенні слова "комунікація", яке походить від латинського communi­ca­re, що означає "усуспільнювати". У дефініції А. Года комунікація – це процес, який робить над­банням двох чи багатьох те, що попередньо було монополією одного чи кількох. Віл­бур Шрамм  додає до сказаного, що йдеться не стільки про обмін знаками, скільки про обмін сенсом, значенням, бо одні й ті ж знаки можуть мати різне значення, або не ма­ти йо­го взагалі, залежно від реципієнта. Воррен Вівер (Warren Weaver) комунікацією на­зи­­ває будь-які процедури, завдяки яким один розум впливає на інший [Цит. за: Se­ve­rin W. J., Tankard J. W. Communication Theories. – New York, Hasting House. 1979. – 286 p. P. 5,6]. Докладніше про різні підходи до розуміння масової комунікації див.: Іва­нов В. Ф. Масова комунікація як соціальне явище // Наукові записки Інституту журна­ліс­ти­ки. Т. 6. // www.journlib.univ.kiev.ua.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка