«Математика»



Скачати 173.32 Kb.
Дата конвертації02.04.2017
Розмір173.32 Kb.
Державний навчальний заклад
«Черкаський професійний автодорожній ліцей»



Шляхи активізації пізнавальної діяльності учнів при вивченні предмета

«Математика»

Автор:

Філіпова Ольга Олексіївна,

Кваліфікаційна категорія –

викладач вищої категорії.

Педагогічне звання – викладач-методист

Автор: Філіпова О.О. – викладач предмета «Математика»

Кваліфікаційна категорія – викладач вищої категорії.

Педагогічне звання – викладач-методист

Рецензент: Рибалко Л.М. – методист Черкаського ОНМЦ ПТО

Посібник містить методичні рекомендації щодо шляхів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках, використання комплексу форм, методів та засобів навчання, що підвищує рівень усвідомленого сприйняття навчального матеріалу, розвиває творче мислення та сприяє стійкому формуванню знань учнів з предмета.

Рекомендований до використання викладачам предмета «Математика» професійно-технічних навчальних закладів області.

Схвалено на засіданні обласної методичної ради ЧОНМЦ ПТО

(протокол № _ від ____________)

Підготовлено до друку навчальною частиною

ДНЗ «Черкаський професійний автодорожній ліцей»

Зміст


  1. Шляхи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках спецдисциплін.

  2. Методика використання активних форм та методів навчання.

  3. Методичні розробки уроків з предмету «Математика»

  4. Дидактичні матеріали .


1.Шляхи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Знайти шлях до кожного учня, змусити його мислити, робити висновки, навчити його вчитися - таку мету обираю для себе, готуючись до кожного уроку.

Під активізацією навчально-пізнавальної діяльності розумію підвищення рівня усвідомленого сприйняття навчального матеріалу.

Кожен викладач застосовує у навчальному процесі свої прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, але досвід роботи одного не може бути механічно перенесений іншим викладачам в іншу групу. У зв'язку з цим виникає потреба в теоретичному обґрунтуванні системи роботи кожного викладача з активізації пізнавальної діяльності учнів.

В процесі роботи я не тільки пояснюю навчальний матеріал, а й організовую пізнавальну діяльність учнів. Починаю виклад матеріалу з повідомлення теми. Перш за все проводжу обґрунтовану мотивацію навчального матеріалу, доводжу до відома учнів необхідність вивчення теми та логіку вивчення кожного її питання. Важливо викликати інтерес до теми. Для цього наводжу цікаві факти, вказую пізнавальні завдання, що будуть розв'язуватися на уроці. Адже усвідомлення мети діяльності є необхідною умовою будь-якої вольової дії.

Під методами активізації навчально-пізнавальної діяльності маю на увазі сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на учнів, що (порівняно з традиційними методами навчання) першою чергою спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію пізнавальної діяльності, формування творчих навичок та вмінь нестандартного розв'язання певних професійних проблем і вдосконалення навичок професійного спілкування. В своїй роботі застосовую наступні методи активізації пізнавальної діяльності учнів.




Класифікація методів активізації навчально-пізнавальної діяльності

Імітаційні методи

Неімітаційні методи

Ігрові

Неігрові

Бесіда, сокрастична бесіда

«Асоціативний кущ»

Метод інсценування

Метод аналізу конкретної ситуації

Прес-конференція

«Мікрофон»

Ділові ігри

«Мозкова атака»

Дискусія

«Мозаїка»




Метод круглого столу

Урок із заздалегідь запланованими помилками

Робота в парах




Моделювання виробничої ситуації

Інтелектуальна розминка

Робота в групах

За ступенем активності учнів чи характером їхньої навчально-пізнавальної діяльності можна виокремити імітаційні та неімітаційні методи.

Імітаційні методи активізації навчально-пізнавальної діяльності розподіляються на ігрові та неігрові.

До ігрових належать розігрування ролей і ділові ігри різних модифікацій. Вони заповнюють ту прогалину в навчальному процесі, яку не можуть компенсувати інші методи (наприклад словесні методи, практичні заняття тощо), але не замінюють їх. Вони суттєво допомагають закріпленню й поглибленню знань, отриманих під час бесід, лекцій, розповідей, семінарів, практичних занять, удосконаленню практичних навичок та вмінь, їх застосуванню, творчому використанню у вирішенні професійних проблем, створенню умов для активного обміну досвідом. 


Основна функція цих занять полягає в навчанні шляхом дій.

Основними різновидами ігрових методів активізації навчально-пізнавальної діяльності є метод інсценування і ділові ігри, в тому числі і моделювання виробничих ситуацій.

Метод інсценування має багато спільного з театром, який викликає сильні почуття і, відповідно, впливає на емоційно-вольову сферу особистості. Характерними особливостями цього методу є, по-перше, ознайомлення учасників заняття з конкретною дидактичною ситуацією, яка найбільш повно відповідає професійній діяльності і потребує вирішення; по-друге, надання їм ролей конкретних посадових осіб, які існують в реальній ситуації; по-третє, розподіл цих ролей між учнями. 


Метод інсценування забезпечує учням такі умови для занять, які не в змозі створити інші методи навчання – випробувати на собі результати своїх рішень і дій.

Ділові ігри мають багато різновидів, спільною рисою яких є елемент гри.

Під час ділової гри особлива увага приділяється формуванню навичок і вмінь ухвалення рішень за умови взаємодії, суперництва і конкуренції між активно діючими особами. В ділових іграх учні мають можливість виконувати ролі учасників певних ситуацій, протиборчих чи взаємодіючих сторін. Проте ці ситуації розглядаються у динаміці їх вільного розвитку.

Отже, сутність ділової гри полягає у відтворенні предметного і соціального змісту професійної діяльності, моделюванні основних умов і системи відносин, характерних для відповідної діяльності. Вони розгортаються на імітаційній моделі, що відтворює динаміку певного виду діяльності.

Ділову гру проводжу так: її учасникам рекомендую взяти участь у розв'язанні виробничої ситуації, що склалася, і на основі інформації, яка є на даний час, прийняти обгрунтоване оптимальне рішення. Прийняте рішення піддаю всебічному аналізу з метою виявлення його обгрунтованості, відповідності ситуації, нарешті, його оптимальності. Ухвалене рішення і його аналіз надають можливість оцінити конкретні дії учасників цієї гри, проаналізувати хід їхніх міркувань і опрацювати певний алгоритм дій у стандартних ситуаціях, а також сприяють формулюванню певних правил ефективної діяльності в екстремальних умовах, розвиткові евристичного мислення під час вирішення складних завдань, кращому розумінню логіки дій інших людей і на основі цього спонукають діяти більш цілеспрямовано і рішуче.

Розглянемо імітаційні неігрові методи навчання, основними різновидами яких є аналіз конкретної ситуації, мозкова атака, круглий стіл тощо.

Аналіз конкретної ситуації.  Аналіз конкретної ситуації, в основі якої лежить певна проблема, відрізняється від традиційних методів навчання тим, що практичних навичок учні набувають за допомогою реальних прикладів із життя, а також із певної професійної діяльності. На основі цього відбувається дискусія, що сприяє вирішенню суттєвої ситуаційної проблеми. Цей метод надає можливість порушувати будь-які проблеми, що випливають із ситуаційного опису. Тому він полегшує виникнення змістовних емоційних дискусій, мета яких – опрацювання обгрунтованого плану діяльності та прийняття відповідного рішення. Вивільняючи творче мислення під час всебічного аналізу конкретної ситуації, цей метод спонукає учнів до творчої дії та колективного самовдосконалення.

Залежно від дидактичної мети можна провести заняття, застосовуючи такі різновиди методу аналізу конкретної ситуації: 



  • розв'язання ситуаційних задач – метод аналізу;

  • розбір інцидентів (явищ) – метод інцидентів;

  • розбір конфліктів – метод конфліктів;

  • метод «лабіринту дій»;

  • метод послідовних ситуацій.

 Розв'язання ситуаційних задач – метод аналізу – один із ефективних методів навчання. Його дидактична цінність полягає в тому, що він навчає правильно і логічно мислити, розвиває вміння спостерігати й аналізувати проблеми, які випливають із певної професійної діяльності. Цей різновид рекомендується застосовувати тоді, коли є необхідність розвитку в учнів самостійного і творчого мислення, формування у них переконання, що немає готових проторованих шляхів ухвалення стандартних рішень. І, навпаки, кожне рішення потребує всебічного аналізу ситуації та врахування різноманітних чинників, які на неї впливають. 

Безумовно, не кожну ситуацію можна розглядати як ситуаційну задачу. Така ситуація має, окрім матеріалу для аналізу, обов'язково містити і проблему, що потребує вирішення. Опис ситуації не повинен включати жодних коментарів викладача, його емоційного ставлення до неї, а має охоплювати тільки ту інформацію, яка вкрай необхідна для прийняття рішення. Це означає, що викладач висвітлює лише побічні та проміжні вказівки, які підштовхують учнів до пошуку правильного рішення.



Розбір інцидентів (явищ) – метод інцидентів – спрямовано на вдосконалення умінь прийняти обгрунтоване рішення в умовах нестачі інформації та зібрати й раціонально використати необхідну для цього інформацію. Учні отримують лише коротке письмове або усне повідомлення про інцидент, але цього аж ніяк не достатньо для прийняття обгрунтованого рішення. Вони змушені шукати додаткову інформацію, звертаючися також до педагога. Отримавши необхідну і достатню, на їхню думку, інформацію, учні можуть проаналізувати інцидент у невеликих (3-5 осіб) підгрупах, прийняти відповідне рішення й запропонувати його для обговорення в навчальній групі.

Відомо, що вміння ставити правильні й суттєві додаткові запитання, щоб отримати на них обгрунтовані відповіді, – це велике мистецтво. Тому педагог націлений учити учнів формулювати запитання і вміло добирати необхідну інформацію.



Розбір конфліктів – метод конфліктів – вимагає від педагогів уміння виокремити з практики учнів такі конфліктні ситуації, які мають для них суттєве значення і можуть стати змістовним предметом дискусії на занятті. Дидактично-виховна цінність цього методу полягає, головне, у тому, що він сприяє навчанню на конкретних життєвих прикладах шляхом всебічного аналізу і прийняття обгрунтованого рішення в обмежений термін часу і за відсутності достатньої інформації. Він також вчить учнів відповідальності та формує її під час прийняття рішень щодо різних проблем.

Метод «лабіринту дій» передбачає отримання учнями великої кількості однакової інформації. Це може бути докладний опис складного інциденту або ситуаційної задачі. Серед цієї інформації можуть бути як необхідні, так і побічні відомості, які не стосуються навчальної проблеми. Кожен учень повинен на основі розрізненої інформації з вивчених документів скласти чітке уявлення про ситуацію, зробити висновки і прийняти всебічно обгрунтоване рішення з метою знайти правильний вихід із складного становища. Отже, цей метод удосконалює вміння працювати з різноманітною інформацією в умовах обмеженої її кількості та часу, формує навички й уміння правильно оцінити обстановку, вибрати певну лінію поведінки, прийняти правильне і своєчасне рішення.

Метод послідовних ситуацій включає сукупність кількох взаємозалежних і взаємозв'язаних інцидентів, конфліктів і лабіринту дій. Безумовно, проведення заняття таким методом вимагає високої педагогічної майстерності викладача і наявності професійних навичок в учнів. Цей комплексний метод передбачає оволодіння учнями спочатку більш простими різновидами аналізу конкретної ситуації, а тільки згодом – перехід до нього.

Метод «мозкової атаки» грунтується на груповому формуванні ідеї розв'язання певної задачі. Група, перед якою вона ставиться, висуває якомога більше нових ідей, інколи абсолютно несподіваних, що сприяє створенню атмосфери невимушеності та співробітництва. Заохочується будь-яка пропозиція, думка, ідея, забороняється критика і насмішки щодо них. Тільки після збирання всіх пропозицій починається їх оцінка, яка полягає у вчебічному та об'єктивному аналізі всіх пропозицій і виборі найбільш оптимальної з них. Учні роблять припущення, викладач записує їх на дошці, правильно формулюючи. Згодом робиться аналіз записаних причин, вказується, які з них більш важливі і це записується в конспект. Учні, які не висували жодних ідей заохочуються до повторення та узагальнення. Метод сприяє активності учнів на уроці та міцності здобутих самостійно знань.

Метод круглого столу використовую, як правило, з метою обговорення складних теоретичних проблем і обміну досвідом. Формулюю тему, яка має неоднозначне тлумачення, і тому виникає необхідність її аналізу і обгрунтування в різноманітних аспектах. На це заняття запрошуються певні компетентні особи – спеціалісти різних галузей знань. Учні заздалегідь готують доповіді, реферати та виступи. На занятті вони заслуховуються, після чого починається їх обговорення, аналіз, коментування, обмін думками. Щоб створити сприятливі умови для активної участі всіх учнів у цьому процесі, педагогу слід спрямувати дискусію в необхідне русло, вміло поєднуючи різні погляди щодо предмета дискусії, звертаючи особливу увагу на суттєві аспекти проблеми, що вивчається, але й не гальмуючи полемічних виступів учнів. Педагог має забезпечити змістовний і всебічний аналіз проблеми, намагаючись уникати поверхового її обговорення. У своєму заключному виступі він узагальнює колективну думку і визначає основні напрями самостійної роботи слухачів над проблемою, що аналізується. 
Неімітаційні методи активізації навчально-пізнавальної діяльності

Нарівні з імітаційними активними методами навчання в дидактичному процесі повинні широко застосовуватися й неімітаційні, бо, по-перше, не завжди через певні об'єктивні та суб'єктивні причини вдається організувати заняття в ігровій формі, по-друге, традиційні методи навчання потребують пожвавлення, внесення певних нестандартних методичних прийомів.

• Урок-бесіда – «діалог з аудиторією» – найбільш поширена й порівняно проста форма активного залучення учнів до навчального процесу. Вона передбачає безпосередній контакт педагога з аудиторією, що дає змогу зосередити увагу учнів на найбільш важливих проблемах теми, яка вивчається, визначити зміст і темп викладу навчального матеріалу з урахуванням рівня підготовленості та освіти аудиторії.

Участь учнів у бесіді забезпечую різними прийомами, такими як: запитання до аудиторії (спантеличення). Вони носять інформаційний характер, тобто спрямовані не на контроль, а на з'ясування думок і рівнів поінформованості учнів з проблеми, що вивчається, актуалізації знань, необхідних для її розуміння, та визначення ступеня готовності до сприйняття матеріалу лекції. Коли рівень підготовленості слухачів досить високий, можна ставити проблемні запитання, які, вказуючи на сутність навчальної проблеми, спонукають до обмірковування проблемної ситуації. Учні, замислюючись над змістом ситуації, виявляють інтерес до теми лекції, позитивно ставляться до проблем, які підлягають вивченню, намагаються самостійно або разом з педагогом розв'язати проблемну ситуацію. Таким чином, відбувається всебічний і глибокий аналіз проблеми. 

Здебільшого зовнішні діалоги переходять в урок-дискусію, яка передбачає активний обмін думками в інтервалах між логічними розділами уроку. Це значно пожвавлює навчальний процес, активізує пізнавальну діяльність учнів, дає можливість педагогу керувати колективною думкою групи.

До уроку-прес-конференції залучаються заздалегідь ознайомлені з проблемою учні: тоді вони готують запитання, які групуються за проблемами, і для відповіді на них запрошуються кращі учні. Учні готують питання протягом 2-3 хвилин після чого, протягом 3-5 хвилин, викладач групує запитання за змістом і починає викладати тему. При цьому він відповідає не на кожне запитання, а на групи однорідних запитань. Як свідчить практика, учнів більше цікавлять розв’язання виробничих ситуацій, прийняття правильних рішень. Тому викладач повинен бути готовий до такого роду запитань і розповісти про питання, які менше цікавлять учнів, так, ніби він сам усе бачив і свідчить як очевидець. Це стимулює увагу учнів, їх фантазію, творче мислення. Викладач може оцінити кращі запитання та підсумкове узагальнення вивченого матеріалу.

 Лекція із заздалегідь запланованими помилками передбачає закладання в її зміст певної кількості помилок змістового, методичного і поведінкового характеру. Опис таких помилок педагог пред'являє учням наприкінці лекції. Для цього підбираються найбільш характерні помилки, яких припускаються як педагоги, так і учні. Завдання учнів полягає у тому, щоб виявити під час лекції ці помилки, занотувати їх та оголосити в кінці заняття. На аналіз помилок відводиться 10-15 хвилин. Вони аналізуються спочатку слухачами, а потім спільно з педагогом. Досвід свідчить, що учні в основному віднаходять навмисні помилки (їх також звіряють із заздалегідь підготовленим описом), а інколи такі помилки можуть мати місце у підручниках.

Інтелектуальна розминка. Цей прийом можна застосовувати з метою привести учнів в активний «стартовий» стан за допомогою актуалізації їхніх знань, обміну думками, опрацювання загальної позиції та формування мотивації до навчально-пізнавальної діяльності. Водночас педагог має можливість з'ясувати рівень підготовленості учнів до розв'язання певних теоретичних і практичних проблем та набуття знань. Інтелектуальна розминка проводиться у швидкому темпі у формі експрес-опитування: педагог звертається до учнів із запитаннями, на які вони повинні дати коротку, але конкретну і змістовну відповідь. На проведення цього дидактичного заходу відводиться 10-15 хвилин. Розминка може передувати практично будь-яким груповим заняттям.

Сократична бесіда. Цей метод спрямований на формування навичок та вмінь творчого мислення, дає змогу виявити певні прогалини в знаннях учнів, підвищує інтерес до історії, сприяє активному набуттю знань, формує навички творчого мислення і самостійної роботи, розвиває критичне мислення та вміння аргументовано відстоювати власну думку, вчить полемізувати. Сократична бесіда здійснюється шляхом постановки педагогом перед учнями певних запитань у чіткій логічній послідовності. Вона передбачає ґрунтовну підготовку учнів до заняття, але педагог так формулює запитання, що вони повинні давати не готові відповіді, а аналізувати певні факти і явища та водночас висловлювати власні погляди. Педагог, критично оцінюючи відповіді учнів, вміло спрямовує бесіду в потрібне русло, заохочує учнів до нестандартного ставлення до проблеми та активної участі в бесіді, розвиває навички дослідницької діяльності.

Серед інтерактивних методів навчання вчителі віддають перевагу методу побудови «асоціативного куща».

Зупинімось детальніше на методі побудови «асоціативного куща». На початку роботи викладач визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Викладач фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.

Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.

Правила проведення:


  • говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон;

  • подані відповіді не коментуються і не оцінюються;

  • коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.

Робота в парах

Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі учні в групі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:



  • обговорити текст, завдання;

  • узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до будь-якої навчальної діяльності;

  • зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного;

  • проаналізувати разом проблему, вправу;

  • протестувати її, оцінити одне одного;

  • дати відповіді на запитання викладача;

  • порівняти записи, що зроблені в класі.

Робота в групах

Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.

Під час створення груп рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків.

Методична література містить сформульовані на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах:



  • кожен учасник за бажанням має можливість висловитися;

  • усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними;

  • обговорюються ідеї, а не люди, що їх висловили;

  • усі учасники роблять зауваження стисло й по суті;

  • усі конфлікти, що виникають, розв'язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

  • усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу;

  • після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам.

«Мозаїка»

Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.

Таким чином, основна мета роботи викладача з активізації пізнавальної діяльності учнів полягає в розвитку їх творчих здібностей. З психології відомо, що здібності людини, в тому числі і учнів, розвиваються в процесі діяльності. Засобом розвитку пізнавальних здібностей учнів є вміле застосування таких методів і прийомів, які забезпечують високу активність учнів у навчальному пізнанні. Методи і прийоми активізації, що їх застосовує викладач, повинні враховувати рівень пізнавальних здібностей учнів, бо непосильні завдання можуть підірвати віру учнів у свої сили і не дадуть позитивного ефекту. Тому система роботи викладача з активізації пізнавальної діяльності учнів повинна будуватись з врахуванням поступового і цілеспрямованого розвитку творчих пізнавальних здібностей учнів, розвитку їх мислення. У процесі навчання учень здійснює різні дії, в яких виступають основні психічні процеси: відчуття, сприймання, уява, мислення, пам'ять та ін. Оскільки з усіх пізнавальних психічних процесів провідним є мислення, то можна сказати, що активізувати діяльність учнів - це активізувати їх мислення. Разом з тим треба пам'ятати, що без бажання учня вчитися всі старання викладача не дадуть очікуваних наслідків. Звідси випливає висновок, що потрібно формувати мотиви навчання, бажання учнів розв'язувати пізнавальні задачі.

В учнів потрібно сформувати мотиви навчання, головним з яких є інтерес до предмету. Під пізнавальним інтересом до предмету розуміють вибіркову спрямованість психічних процесів людини на певні об'єкти і явища оточуючого світу. Звичайно, учнів навчають не тільки тому, що їм цікаво.



Навчання - це праця, що потребує великої напруги сил. І все ж стійкий інтерес учнів до предмету іде через цікавість і допитливість і значною мірою визначає успіх учнів у навчанні.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка