Маложенівська зош І-ІІІ ступенів



Скачати 405.69 Kb.
Дата конвертації22.04.2017
Розмір405.69 Kb.


Маложенівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Вступ


Ми навчаємося не лише для школи, а й для життя.

Сенека


В умовах розбудови національної системи загальної середньої освіти важливого значенім набуває інноваційна діяльність, яка харак­теризується системним експериментуванням, апробацією та застосуванням інновацій в освітньому процесі. Маложенівська ЗОШ І-ІІІ ступенів працює в режимі розвитку, упроваджує різні освітні інновації.

Головні завдання оптимізації методичної роботи:

  • уникнення формалізму;

  • розвиток творчого потенціалу кожного вчителя;

  • створення належних умов для самоосвіти та самовдосконалення педагогічного колективу.

Нетрадиційний підхід до методичної роботи в навчальному закладі допомагає педагогам стати відвертішими, демократичнішими, лояльнішими до дітей, колег і насамперед до себе. Ці форми роботи сприяють створенню позитивного іміджу навчального закладу та про­фесійному зростанню вчителів, активізують творчі здібності педагогів.

ПРОБЛЕМНІ СЕМІНАРИ

Семінар-тренінг «Ефективність уроку — результат організації активної діяльності вчителів і учнів»

Мета: не лише навчитись методів і форм навчання, що підвищу­ють пізнавальний інтерес, а й стимулювати бажання застосовувати їх у своїй практиці, визначити складові ефективності уроку.

Проблема дослідження: визначення ефективності змісту освіти, методів, форм навчання.

Об'єкти дослідження: методи, форми навчання, діяльність учи­теля та учнів на уроці.

Виступи вчителів

1.Чинники ефективності уроку

З новими словами й поняттями в наше життя входять і нові мож­ливості. Виявляється, успіх у людських взаєминах залежить не тільки від природних даних, а й від того, як ми навчилися запитувати, відпо­відати, коментувати. Високого вміння спілкуватися вчить життя. Але це процес довгий і не завжди успішний. Сучасна психологія пропонує шлях практичний, орієнтований на безумовний успіх, доступний і ді­євий — це тренінги.

Тренінг — це розв'язання конкретного завдання безпосередньо на занятті. Це ефективний спосіб навчання, що дає можливість швидко реалізовувати будь-яке освітнє питання.

Правила тренінгу


  1. Виконувати групові завдання.

  2. Не розголошувати за межами групи того, що відбувається на тренінгу.

  3. Говорити про все відкрито й щиро.

  4. Не використовувати загальні фрази, говорити змістовно.

  5. Називати учасників тренінгу на ім'я.

Урок — це серцевина творчості вчителя, джерело його педагогіч­ного натхнення, його мистецький почерк.

Критерії ефективності уроку:

  • високий професійний рівень;

  • вдале поєднання форм, методів, прийомів навчання;

  • творчий підхід до проведення уроку;

  • диференціація та індивідуалізація навчання;

  • суб'єкт-суб'єктні відносини між вчителем і учнями.

Розвиток компетенцій

Передумовою розбудови цілісного педагогічного процесу є усві­домлення вчителями базових ідей, принципів, методів, прийомів, форм роботи, які об'єднані в єдину систему — навчально-виховний процес. Навчальна діяльність повинна дати людині не просто знання, уміння й навички, а й розвинути її компетенції.

Компетенція — загальна здатність, що базується на знаннях, до­свіді, цінностях, здібностях, набутих упродовж навчання. Отже, по­няття «компетентності» не зводиться тільки до знань і навичок, а на­лежить до сфери складних умінь і рис особистості.

Основні групи компетенцій:


  • соціальні (готовність брати на себе відповідальність, бути актив­ним у прийнятті рішень, у суспільному житті);

  • полікультурні (взаємоповага між людьми, повага до їхньої мови, традицій, культури);

  • комунікативні (опанування усного й писемного мовлення, воло­діння кількома мовами);

  • інформаційні (опанування інформаційних технологій);

  • саморозвитку й самоосвіти (потреба постійно навчатися як про­фесійно, так і в особистому та суспільному житті);

« креативні компетенції, що реалізуються в прагненні й здатності до продуктивної, творчої діяльності.

Отже, компетенції є інтегрованим результатом навчальної діяль­ності учнів і формуються передусім на основі опанування змісту за­гальної середньої освіти.

Зміст освіти

Для успішного здійснення навчання як важливого засобу розвитку н виховання особистості потрібно знати: чого навчати, які навички мають набути учні.

Що ж таке зміст освіти? Це система наукових знань, практичних умінь і навичок, які повинні опанувати учні в процесі навчання. Істо­рія переконує, що визначення змісту освіти — складна справа.

Чинники, що впливають на зміст освіти:

• об'єктивні:



  • потреби суспільства;

  • зміни в розвитку науки і освіти.

• суб'єктивні:

  • політика, ідеологія суспільства;

  • методологія позиції учених.

  • Вимоги щодо змісту освіти:

1. Виховувати гармонійно розвинену особистість.

2. Виховувати громадянсько-патріотичну позицію.




  1. Навчати відповідно до вікових особистостей учнів.

  2. Науковий рівень.

  3. Певна система, логіка.

  4. Міжпрпедметні зв'язки.

  5. Зв'язок теорії з практикою.

Документи, що визначають зміст освіти:

1. Навчальні плани.

Навчальний план — це документ, затверджений Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, який визначає склад на­вчальних предметів, кількість годин, відведених на вивчення певно­го предмета в класах. Усі предмети в сучасних планах поділяють на обов'язкові (базові), за вибором, шкільний компонент (визначає шко­ла).



  1. Навчальні програми (затвердженні Міністерством освіти і на­уки, молоді та спорту України, авторські).

  2. Підручники (експериментальні, альтернативні).

  3. Навчальні посібники.

У змісті освіти виокремлюють дві частини: інваріантну (обов'язкову) й варіативну, яку оформляють відповідно до особливос­тей школи й реалізують для розширення й поглиблення змісту під­готовки школярів.

2.Зміст навчального матеріалу

Сучасним вважають урок, який за своєю метою (освітньою, розвивальною, виховною), змістом, структурою й методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії і практики навчання в школі та є високоефективним. На такому уроці школярі опановують оптималь­ний обсяг знань, учаться творчо застосовувати їх, набувають необхідні вміння й навички.

Урок — цілісна система, елементи якої відображають основні по­ложення дидактики й спрямовані на виховання учнів і формування їхньої пізнавальної активності.

Сучасний урок містить зміст, форми, методи й засоби навчання. і шовне в уроці — його зміст. Заняття повинно містити певний обсяг інформації, теоретичних відомостей, опанування яких збагачувало б учнів знаннями. Крім знань, до змісту входять уміння й навички, які набувають у процесі навчання. Особливе місце в змісті уроку займа­ють також методи, прийоми й засоби навчання, використовувані вчи­телем. Якість уроку залежить і від правильного співвідношення між діяльністю вчителя й діяльністю учнів. Важливе значення при цьому має раціональне поєднання індивідуальної, фронтальної та групової роботи учнів на уроці.



Основі складові змісту уроку:

  • науковість;

  • оптимальність;

  • зв'язок із життям;

  • ідейність(виховна мета).

Обсяг навчального матеріалу

Кажучи про оптимальність змісту уроку, звичайно, мають на увазі, що теоретичний і практичний матеріал, який у ньому міститься, за своїм характером і обсягом є найкращим для конкретних умов школи, певного класу.



Оптимальний зміст уроку:

  • високий науковий рівень;

  • урахування сучасних завдань вивчення предмета;

  • добір навчального матеріалу;

  • доступність теоретичних відомостей, практичних завдань і вправ для учнів.

Урок повинен бути містким, але не перевантаженим. Порушен­ня цієї умови призводить до механічного запам'ятовування мате­ріалу, послаблення інтересу учнів і затримки їхнього загального розвитку.

Прагнучи якнайбільше «втиснути» в урок інформації, без достат­нього врахування можливостей учнів, ступеня їхньої підготовки, учи­тель часом вдається до такого тлумачення певних явищ, фактів, яке далеко виходить за межі шкільної програми.

Наприклад, тема «Другорядні члени речення», 4-й клас. Не варто детально розглядати різні види обставин, адже їх вивчають у старших класах.

Іноді педагоги довільно збільшують обсяг і складність фактів, не досягаючи, однак, потрібного ефекту, оскільки зайве ускладнення ма­теріалу робить його значною мірою непосильним для учнів. Вимога навчати на високому ріпні повинна здійснюватись із неодмінним ура­хуванням доступності матеріалу, інакше високий рівень із позитивно­го чинника перетвориться на негативний.

Визначення ступеня ускладнення для кожного конкретного урок}' з урахуванням підготовки класу — важливе завдання вчителя. Кожен розділ шкільного курсу, хоч і має свої особливості й завдання, не по­винен і не може вивчатися ізольовано від інших. Педагог повинен пам'ятати, що навчаючи учнів відповідних теоретичних значень, роз­виваючи практичні вміння й навички, слід одночасно сприяти вихо­ванню особистості.

Терміни


«Початкове навчання повинне виконувати розвивальну функцію, реалізацію якої передбачає насичення його змісту теоретичними зна­ннями» (В.Давидов).

Учителі початкових класів виховують у молодшого школяра творче ставлення до навчальної діяльності та мотиви, спрямовані на розв'язання навчальних завдань. Зміст навчального матеріалу на уро­ках подають, використовуючи відповідні терміни: лінгвістичні, мате­матичні, природничі, економічні.

Чи необхідна робота над термінами? Звісно, так. Саме робота з термінами забезпечує принцип науковості.

Наприклад, на уроці природознавства, ніяк не обійтися без такого наукового терміну як «масштаб».

Під час роботи над термінами можна використати різні прийоми:


  • самостійне ознайомлення;

  • складання схем;

  • анаграми;

  • гра «Поле чудес».

На основі знання термінів, створюють проблемні ситуації. Учні аналізують, порівнюють, роблять певні висновки. Вивчаючи компо­ненти дій при додаванні, відніманні, оперують термінами «доданок», «сума»; «зменшуване», «від'ємник», «різниця». Будують алгоритм залежності між компонентами й результатом дій. У результаті — розв'язування рівнянь, спочатку простих, а потім ускладнених.

Отже, зміст навчального матеріалу повинен містити роботу над термінами.

Понятійний апарат

Понятійний апарат — поняття ширше, ніж терміни. Його створю­ємо на уроках закріплення вивчених знань, підсумкових. До складу понятійного апарату входять терміни з певної теми, визначення окре­мих понять, особливості певного явища, різні аспекти вивчення «по­няття».

Інноваційною формою роботи зі створення понятійного апарату є метод гронування (накопичення навколо основного поняття опорних слів, які допомагають у різних напрямах його розкрити).

Наприклад: океан — саке — кімоно — рис — Японія — острови — роботи — ікебана — автомобілі.


3. Методи навчання

Метод (від грец. шлях до будь-чого) — означає спосіб діяльності, орієнтованої на досягнення певної мети. Методом навчан­ня називають спосіб впорядкованої взаємопов'язаної діяльності вчи­теля й учнів, спрямованої на розв'язання завдань навчання. Методи навчання — це частина методів цілісного педагогічного процесу.



Класифікація методів:

за джерелом подачі й характерам сприйняття інформації:



  • словесні;

  • наочні;

  • практичні;

за основними дидактичними завданнями:

  • методи здобуття знань;

  • формування умінь і навиків;

  • застосування знань у творчій діяльності;

за характером пізнавальної діяльності учнів:

  • пояснювально-ілюстративні;

  • репродуктивні;

  • проблемні;

  • частково-пошукові;

  • дослідницькі.

Репродуктивні методи

Репродуктивний характер мислення передбачає активне сприйнят­тя й запам'ятовування інформації, яку повідомляє вчитель. Застосу­вання цих методів неможливе без використання словесних, наочних і практичних. Під час використання репродуктивних методів учитель формулює факти, доведення, визначення понять, акцентує увагу на головному, що необхідно опанувати. Педагог опирається уже на відо­мі дітям факти, на здобуті знання й не ставить завдання обговорення будь-яких гіпотез, тверджень.

Наочність при репродуктивних методах застосовують для актив­нішого й міцнішого запам'ятовування інформації. Загалом репродуктивні методи навчання не допомагають на достатньому рівні розви­вати мислення школярів, їхню самостійність, формувати в учнів нави­чки пошукової діяльності.

Проблемні методи

Використовують під час проблемного навчання.

Прийоми проблемних методів:


  • створення проблемної ситуації;

  • колективне обговорення можливих шляхів розв'язання проблем­ної ситуації;

  • підтвердження правильності висновків;

  • формулювання проблемного завдання.

Учні висловлюють припущення щодо шляхів розв'язання проб­лемної ситуації, узагальнюють раніше здобуті знання, висувають причини явищ, пояснюють їх походження, шукають найраціональніший варіант вирішення проблемної ситуації. Важливими є дослідні роботи, під час яких учні самостійно досліджують і формулюють за­кони.

Частково-пошукові методи

Застосовують переважно з метою розвитку навичок творчої на­вчально-пізнавальної діяльності. Вони сприяють більш осмисленому й самостійному опануванню знань.

Особливо ефективно застосовують ці методи тоді, коли зміст на­вчального матеріалу спрямований на формування понять, законів, а не на повідомлення фактичної інформації, а також коли вчитель уже підготував учнів до діяльності з розв'язання проблемної ситуації.

4.Форми навчання

Колективна робота

Форма організації навчання, пов'язана з кількістю, часом і місцем навчання, а також порядком його здійснення. Під час уроку учитель забезпечує активну пізнавальну діяльність учнів, використовуючи різ­номанітні форми навчання.

Організація навчальної діяльності на уроці тісно пов'язана з формуванням і розвитком колективу класу. Цій меті сприяє колек­тивна робота, під час якої класний колектив виступає як єдине ціле, а кожний учень, виконуючи доручене завдання, є членом цього ко­лективу.

Колективна організація навчальної діяльності учнів сприяє вста­новленню особливих відносин у спілкуванні учителя з класом, друж­ній діяльності школярів, під час якої спільно розв'язують навчальні, виховні, розвивальні завдання, формування виховують сталі пізна­вальні інтереси, використовують різноманітні методи й прийоми ак­тивізації процесу навчання, залучають до роботи всіх учнів класу.

Проте така організація не може бути універсальною, тому що вона не досить враховує рівень розвитку, пізнавальні інтереси й можли­вості, специфічні особливості кожної дитини. Тому для максимальної ефективності пізнавальної діяльності колективна робота має поєдну­ватись з індивідуальною. При використанні на уроці бесіди учитель залучає до участі в колективному обговорюванні окремих учнів, розу­міючи їхні індивідуальні особливості.



Організація навчального процесу:

  1. Урок — основна форма організації навчання.

  2. Лабараторно-практичні завдання.

  3. Науково-теоретичне читання.

  4. Дидактичні, рольові, сюжетні ігри.

  5. Театралізоване дійство.

  6. Нетрадиційні форми навчання:

  • КВК;

  • урок-гра;

  • урок-кінофільм;

  • урок-суд;

  • лекції;

  • семінар;

  • співбесіди;

  • факультативні заняття;

  • урок-диспут;

  • урок-подорож;

  • урок-екскурсія.

7. Контрольні роботи, консультації, іспити, заліки, тематичне оці­нювання.

Колективна робота на уроці:

  • лекція;

  • диспут;

  • бесіда;

  • розв'язання проблеми;

  • відповіді на проблемні запитання.

5.Індивідуальна робота

Колективний характер урочних занять викликає змагальність учнів. Стимулює їхню пізнавальну активність, розвиває їхні творчі здібності, сприяє формуванню дисциплінованості, товариськості та інших моральних рис. Хоч урочні заняття й проводять колективно, навчально-пізнавальна діяльність і опанування знань учнями реалі­зуються через індивідуальні особливості їхнього мислення, пам'яті, кмітливості,здібностей.

Постає питання про облік цих особливостей і організації індиві­дуальної роботи з учнями в процесі урочних занять. Які з цих занять мають бути в полі зору вчителя?

Індивідуальний підхід до учнів відбувається більш успішно, якщо на уроках широко практикують самостійну навчальну роботу. Само­стійне виконання завдань дає змогу вчителю бачити труднощі, з якими стикаються окремі учні, і своєчасно надати необхідну їм допомогу. Що ж стосується сильніших учнів, то їм дають більш ускладнені та додаткові завдання, які відповідають вищому рівню їхньої підготовки н стимулюють розвиток їхніх здібностей.

Важливим елементом індивідуальної роботи на уроці є підхід до слабших у навчанні й сильних учнів. Якщо школяр проявляє ліно­щі й непосидливість у навчанні, педагог повинен тактично посили­ти контроль за його роботою й відповідним чином орієнтувати його батьків. Учень із недостатнім рівнем знань потребує індивідуальної допомоги вчителя. Дітям, які вчаться успішно, потрібно давати більше матеріалу для роздумів, рекомендувати для самостійного опрацюван­ня додаткову літературу з метою розвитку їхніх творчих здібностей.

Індивідуальну роботу з учнями на уроці провадять у процесі пе­ревірки й оцінювання знань. Слабких у навчанні школярів частіше потрібно перевіряти щодо опанування ними вивченого матеріалу. Це роблять із метою залучення їх до регулярних занять і підвищення наполегливості в навчальній роботі. Сильнішим учням, як правило, ставлять складніші запитання, їхні знання перевіряють на складнішому матеріалі.

Дуже важливою, хоча і складною, є проблема індивідуалізації ви­ховної роботи з учнями в процесі урочних занять. Дітей потрібно час­тіше залучати в колективні форми роботи, давати їм завдання щодо надання допомоги в навчанні своїм товаришам.

Не менше значення має індивідуальна виховна робота щодо фор­мування позитивних мотивів навчання в тих школярів, які не проявля­ють їх в опануванні знань або ж ігнорують підприємницькі професії. Потрібно добре зрозуміти, що тільки вміле поєднання колективної й індивідуальної роботи з учнями на уроці забезпечує належну педа­гогічну діяльність навчально-виховного процесу.



6. Групова форма роботи

Навчання для дитини має бути приємним, активним і максималь­но індивідуалізованим. Сучасна початкова школа шукає гнучкі форми організації, навчання. Гуманізація взаємин «учитель — учень», задо­волення потреб дітей у спілкуванні та співпраці визначає певну систе­му поєднання індивідуальних, групових і фронтальних видів роботи. Саме через групові форми в дітей формується позитивна мотивація до навчального співробітництва.

Групова робота, робота в парі, варіативні форми навчання учнів, різновиди сумісної діяльності, яка характеризується спільними для її суб'єктів цілями, планами, прийняттям рішень, презентацією проек­тів — ця діяльність передбачає напрацювання спільного багажу ін­формації, який формує певна конкретна група учнів.

Групові та індивідуальні форми навчання слід розглядати залежно від мети та форми організації:



  • завдання з орієнтовно однаковим рівнем складності;

  • завдання з різними рівнями складності.

Особливості групової діяльності зумовлюються характером сто­сунків, що виникають у групі під час виконання певного завдання.

Ознаки групової навчальної діяльності учнів:

  • спільна мета, що передбачена всіма структурними елементами діяльності суб'єктів;

  • підпорядкованість конкретних дій кожного члена групи загаль­ній меті та їх взаємодія;

  • зацікавленість усіх учасників групової роботи в спільному ре­зультаті, що сприяє співробітництву та взаємодопомозі;

  • ефективне спілкування між членами групи;

• залучення потенціалу кожного учасника до спільної праці.
Об'єднуючи учнів у групи, прагніть, щоб вони були максимально різними. У них разом працюють і хлопчики, і дівчатка, учні з різним рівнем розвитку, типом темпераменту та стилем навчання.

Прийоми об'єднання дітей у групи:

  • за інтересами;

  • за допомогою лічилочки;

  • за цифрами на картках;

  • за розрахунком на 1-й — 5-й;

  • за умовними позначками;

  • за різнокольоровими картками;

  • за геометричними фігурами;

  • за кольором волосся;

  • за першою буквою імені тощо.

Правила групової роботи:

  1. Уважно читати завдання-інструкцію.

  2. Працювати так, щоб не заважати іншим.

  3. Вислуховувати думки кожного члена групи.

  4. Користуватися додатковою літературою.

  5. Дотримуватися відведеного часу.

  6. Дотримуватися правила піднятої руки.

  7. Презентувати дослідження можуть усі члени групи.


Обов'язки учасника групи:

  • ознайомитись із завданням;

  • опрацювати розділ, орієнтований на опанування певних умінь і навичок;

  • самостійно перевірити свої вміння;

• узгодити свої дії з групою й прийти до єдиного рішення.
Підсумком групової роботи є презентація своєї ідеї чи рішення.

Учитель разом із дітьми визначає, як буде проводитись презентація.



Правила проведення презентації:

  1. Презентувати спільний проект може лідер групи.

  2. Презентувати свою роботу може кожен член групи по черзі.

  3. Дотримуватись відведеного часу.

  4. Бути ввічливими і стриманими.

Вплив групової роботи на учнів:

  • діти сміливо висловлюють свої думки, припущення та результа­ти досліджень;

  • учаться користуватись енциклопедичною літературою, відшуку­вати необхідну інформацію, робити узагальнення, аналізувати;

  • роблять вибір і відповідають за нього;

  • спільно розв'язують завдання;

  • розподіляють ролі, набувають комунікативних навичок;

  • працюють у команді;

  • допомагають один одному.

Семінар «Педагогіка успіху»

Питання для обговорення:

  • Що таке успіх?

  • Педагогіка оптимізму.

Усім педагогам бути готовими до дискусії, розв'язування педаго­гічних ситуацій, демонстрування інноваційних технологій та інтерак­тивних методів навчання.

Форма проведення: нетрадиційна.

Притча про рай і пекло

Одного разу іудейський мудрець попросив Господа показати йому рай і пекло. Господь підвів його до приміщення, де билися, плакали іі страждали голодні люди. Посеред кімнати стояв великий казан із смачною їжею, у людей були ложки, але вони були довші за руку й тому було неможливо потрапити ложкою до рота. «Так, це справжнє пекло!» — сказав мудрець.

Потім вони зайшли до наступного приміщення. Усі люди там були ситі й веселі. Та коли мудрець придивився, то побачив такий самий казан і точнісінько такі самі ложки! Що ж робило їхнє життя рай­ським? Вони годували один одного! Тобто вміли взаємодіяти між со­бою.

Створення ситуації успіху

Успіх школяра може створювати вчитель, який сам переживає ра­дість успіху. Хто має створити ситуацію успіху для вчителя? Його ото­чення; директор, завучі, колеги, батьки, учні. Проте успіх приходить до того, хто має улюблену справу.

Успіх учителя — передусім поняття людське, а вже потім профе­сійне. Більшість педагогів прагнуть бути налаштованими на ті емо­ційні імпульси, які випромінюють учні. І якщо якась частина цієї ін­формації минає вчителя, або, навпаки, учнів, то винні в цьому перші: не зуміли певним чином налаштуватися. Здатність самоналаштовуватись — шлях до педагогічної майстерності.

Розмови про те, що учитель повинен розуміти учня, — тільки по­ловина правди. Це однобічний зв'язок. Потрібен і зворотній зв'язок, щоб і учень розумів стан учителя. Однобічний контакт — це початок індивідуального підходу, а двосторонній — особистісного. Діти про­бачають багато чого, крім байдужості: щоб дарувати учням радість, не потрібно бути талантом, але обов'язково — майстром своєї справи.

Головний зміст діяльності вчителя полягає в тому, щоб створити учневі ситуацію успіху.

Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, що дає енергію подолання труднощів і бажання вчитися.

Із психологічної точки зору успіх — це переживання стану радос­ті, задоволення результатами діяльності.

З погляду педагогіки ситуація успіху — це цілеспрямоване орга­нізаційне поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності.

Професійний педагог знає: наявність віри в успіх кожного учня та вміння продемонструвати класу цю впевненість сприяють вільнішому залученню учнів до пізнавальної діяльності.

Прийоми досягнення успіху

1. «Емоційне понижування».

Констатація будь-якого, навіть незначного успіху, навіювання ди­тині віри в себе, відкритість учителя для довіри й співчуття.

2. «Авансування».

Репетиція майбутньої дії, що створює психологічну настанову на успіх. Можна заздалегідь оголосити питання семінару, назвати прізвища учнів, яких учитель планує опитати, даті! пробну контрольну роботу тощо.

3. «Даю шанс».

Шанс, про який іде мова, — це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, за якою учень отримує можливість зненацька для себе роз­крити свої можливості.

4. «Сповідь».

Рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є надія, що від­верте звертання вчителя до кращих почуттів дітей зустріне розуміння, викличе відповідний відгук. Як його застосувати — справа досвіду й техніки. Тут треба все прорахувати, прогнозувати можливі реакції.

5. «Загальна радість».

Це емоційний відгук оточення на успіх члена свого колективу. Важливо, щоб у досягненнях кожного школяра інші бачили резуль­тати своєї праці, а сама дитина розуміла, що її радість — це радість підтримки, стан «свій серед своїх».

Зрештою, у тім, як реагує дитячий колектив на успіхи чи невдачі своїх членів, особливо помітно виявляється його моральна сутність. На практиці цей прийом реалізують за допомогою окремих учнів, що «ведуть» за собою слабких у навчанні.

6. «Емоційний сплеск».

Хороший стосовно дітей, які емоційно реагують на похвалу й крити­ку. Завдання вчителя — у кожному учневі звільнити енергію, перетво­рити її на «ланцюгову реакцію», ініційовану гарячим словом учителя.

7. «Обмін ролями».

Рольові ігри на зразок «День дублера» або їх елементи, які вико­ристовують на уроках, стають діловими іграми й перетворюються на специфічний прийом створення ситуації успіху. Щоб цей прийом був вдалим, важливо, щоб інтелектуальне поле колективу перетнулося з його емоційним полем, а в місці перегину виявився конкретний учень,

8. «Еврика».

Суть прийому полягає в тому, щоб створити умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, дійде висновку, що розкриває невідо­мі для себе раніше можливості.

Завдання вчителя — помітити це глибоко особисте відкриття, всіляко підтримати учня, поставити нові завдання і надихнути на їх розв'язання. Допомога вчителя в створенні ситуації відкриття має бути якомога прихованішою.

9. «Навмисна помилка».

Його можна застосовувати з урахуванням віку й знань учнів на ві­домому матеріалі, що використовується як опорне знання.

10. «Лінія обрію».

Перший успіх дитини відразу ж підхоплює вчитель, пропонує спо­соби, за допомогою яких можна збудити думку учня, вивести його на обрії самостійного мислення, причому лінію цього обрію вчитель по­стійно відсуває.

Звичайно, реалізація цих прийомів можлива лише за позитивної установки вчителя на успіх учня.




Проблемний семінар «Формування еталонної

моделі компетентного вчителя»

Едвард де Боно, один із найвідоміших дослідників механізмів і творчості, розробив метод, що допомагає в навчанні дітей і дорослих ефективного мислення. «Шість капелюхів мислення» — назвав він свою працю. Шість капелюхів — це шість різних способів мислення. Щоб одержати еталонну модель компетентного вчителя, не досить од­нієї думки. Використовуючи метод Едварда де Боно, думають різни­ми способами, якісно різнобічно оцінюють ключові компетентності, створюють модель компетентного вчителя.

На бажання педагоги обирають свій колір капелюха.

Значення кольорів капелюхів:

білий — нейтральна позиція, мова холодних цифр, голих фактів;

чорний — негативна оцінка подій, критика;

червоний — емоційне ставлення до дій, що відбуваються;

жовтий — оптимізм, надія й позитивне мислення;

зелений — це трамплін для майбутніх досягнень, творчий початок, поле фантазії і розквіт;

синій — керівна роль, диригент великого оркестру.

Відповідно до позиції учасники об'єднуються в шість груп. Проб­лему семінару обговорюють у кожній групі, після чого учасники озна­йомлюються з виробленими моделями.



Фрагменти виступів

Чорний капелюх:

— Прослухавши складові моделі компетентного вчителя у викладі


білого капелюха, наш капелюх вносить такі пропозиції:

  • об'єднати методичну й дидактичну компетентності в один розділ — професійну компетентність;

  • виключити мотиваційну компетентність, оскільки вона має вхо­дити до всіх видів компетентності;

  • виокремити здоров'язбережну компетентність, тому що необхід­но піклуватися про здоров'я учасників навчального процесу;

  • виокремити інформаційно-технологічну компетентність.

Сучасний учитель має бути готовим творчо переосмислювати отри­ману інформацію, уміти використовувати у своїй роботі комп'ютерну техніку.

Жовтий капелюх:

— До назви «комунікативна компетентність» пропонуємо додати слово «соціально». Це пов'язано з тим, що вчитель має володіти знання­ ми в галузі соціологи й теорії спілкування; принципів міжособистісного спілкування; уміти проектувати стратегії власної діяльності з ураху­ванням інтересів і потреб навчального закладу й суспільства загалом,


продуктивно працювати з колегами, учнями, батьками, адміністрацією, виявляти самостійність та ініціативу, уміти емоційно налаштовуватися на спілкування, мати свій стиль поводження в конфліктних ситуаціях.

Ми згодні з доповненням «інформаційна й громадська компетент­ність». Тільки до терміна «інформаційна» слід додати «технологічна» компетентність і об'єднати під загальною назвою «інформаційно-тех­нологічна компетентність».

Під поняттям «інформаційна компетентність» розуміємо здібність учителя орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти й оперу вати інформацією відповідно до своєї професійної підготовки; уміння ефективно використовувати технічні засоби навчання, ЕОМ, засоби наочності.

Поняття «технологічна компетентність» — це використання й створення банку інноваційних технологій, методик, форм і методів ро­боти. Щодо громадянської компетентності, то компетентний учитель повинен орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя України, виконувати свої громадянські обов'язки, уміти вико­ристовувати засоби й моделі поводження відповідно до законодавства України.

Отже, наша модель компетентного вчителя:


  1. Психолого-педагогічна компетентність.

  2. Інформаційно-технологічна компетентність,.

  3. Соціально-комунікативна компетентність.

  4. Інтелектуальна компетентність.

  5. Громадянська компетентність.

  6. Мотиваційна компетентність.

  7. Управлінська компетентність.

  8. Загальнокультурна компетентність.

  9. Професійна компетентність.

Червоний капелюх:

— Ми не згодні щодо об'єднання методичної й дидактичної ком­петентності. Представники чорного капелюха у своїх пропозиціях не врахували, що є класичні компетентності, необхідні як основа всієї роботи вчителя.

Наприклад, дидактична компетентність. Адже дидактика — це пе­дагогічна техніка, тактика, стратегія, це основа, початок усіх початків, константа.

Методична компетентність — це змінювана величина, що зале­жить від предмета, інноваційних технологій і. зрештою, від таланту й творчості вчителя.

Об'єднання психологічної й здоров'язбережної компетентностей вважаємо недоцільним, бо психологічна компетентність —урахуван­ня психологічного стану кожного учня (тобто наявність знань загаль­ної та вікової психології), нормальний психічний стан і стійкий на­стрій учителя, розумні вимоги вчителя до учня, педагогічний етикет і такт. Здоров'язбережна компетентність — це і температурний ре­жим, і норми освітлення, і провітрювання тощо.

Синій капелюх:

— Наша група вважає, що цю модель можна вважати еталоном компетентного вчителя для асоціації наших шкіл. Модель — це під­ґрунтя для формування в собі поданих ключових компетентностей. Тепер на основі цього кожен із нас зобов'язаний працювати над со­бою, над своїм професійним удосконаленням.

Усі ми обов'язково дивимося в дзеркало, щоб оцінити свій зовніш­ній вигляд. Це тільки гоголівська Оксана, дивлячись на себе в дзер­кало, говорила: «Яка я красива, яка гарна». А ми, бачачи своє відо­браження, починаємо підфарбовуватись, виправляти вади, щоб бути «на висоті».

Ця модель компетентного вчителя — свого роду теж дзеркало. Вона зобов'язує нас працювати над собою, підвищувати свій профе­сійний рівень, педагогічну майстерність і культуру. Модель одна, мета й завдання єдині. Але кожен із нас ітиме до досконалості своїм шля­хом — і результати будуть, звичайно, зовсім різні. Ми через кілька секунд у цьому переконаємося.



Завдання

Візьміть аркуш. Складіть удвічі, ще раз складіть, і так А—5 разів. А тепер відірвіть один кутик, другий кутик, відірвіть частину серед­ини. Розгорніть аркуш і підніміть свої витвори вгору.

Аркуші — різні, як і ми всі різні. Тому модель у кожного буде своя, а подана нами — основа. Бажаємо всім також старанно, творчо пра­цювати над собою, як ви щойно це робили. І нехай ваші учні виходять компетентними людьми. Боротись і шукати, знайти й не здаватися!

Ключові компетентності учнів початкової ланки

Соціальна компетентність:

— почуватися часткою колективу, жити з ним спільним життям;


  • уміння спілкуватися з друзями, шанобливо ставитися до дорос­лих;

  • уміння висловлювати власну точку зору, вислуховувати думку товариша;

  • виконання правих, морально-етичних норм, громадських дору­чень;

  • уміння працювати в парах, малих групах за інтересами, рольо­вих групах;

  • уміння розв'язувати тестові та різнорівневі завдання, проблемні

ситуації.

Полікультурна компетентність:



  • повага до традицій, звичаїв України;

  • володіння досягненнями національної культури, розуміти інші культури;

  • толерантне ставлення до культури й традицій інших народів;

  • володіння загальнолюдськими цінностями, нормами гуманіс­тичної моралі.

Інформаційна компетентність:

- уміння працювати з підручниками, словниками, пам'ятками;

— уміння користуватися художньою літературою, енциклопедич­ною літературою, картами, таблицями, репродукціями;

— уміння опрацьовувати інформацію на підставі аналізу, синтезу, порівняння.

Компетентність саморозвитку й самоосвіти:

— володіння загальнонавчальними вміннями як основою самоос­вітньої діяльності;


  • уміння виконувати диференційовані, творчі завдання, брати участь в інтелектуальних, розвивальних, пізнавальних іграх;

  • володіння початковими навичками критичного мислення;

  • уміння доводити правильність судження, власної думки;

— розвиненість пізнавальних, психічних процесів: мислення,
пам'яті, уваги.

  • Комунікативна компетентність:

володіння усним і писемним мовленням як засобом вільного спілкування та самовираження.

  • Компетентність творчої діяльності:

- уміння працювати під девізом «Допоможи мені це зробити са­мому»;

— розвинуте логічне, образне мислення, бажання пізнати себе, са­мовизначитись, самореалізуватися.



Ключові компетентності учнів середньої ланки

Соціальна компетентність:



  • здатність до вибору (вивчення курсів, факультативів, профілю подальшої освіти, навчального закладу тощо);

  • уміння співпрацювати з різними людьми, брати відповідаль­ність за індивідуальну, групову діяльність, узгоджувати свої дії з ді­ями членів колективу, визначати напрями майбутньої діяльності;

  • володіння навичками етичної та правової поведінки, толерант­ністю й мати повагу до інших:

— використання самооцінки та взаємооцінки учнів;

— опанування знань, навичок на рівні, не нижчому від Державно­го стандарту базової школи.



Полікультурна компетентність:

  • опанування духовних і культурних цінностей свого та інших народів;

  • толерантне ставлення до людей різних расових, культурних і соціальних груп;

  • уміння проявляти й виокремлювати гуманістичні цінності осо­бистості;

  • опанування мов: української, російської, іноземних на рівні на­вчальних програм;

  • партнерські відносини з людьми.

Інформаційна компетентність:

  • уміння раціонально використовувати фактичний матеріал під­ручника як основного джерела інформації;

  • уміння аналізу, синтезу, порівняння інформації;

  • уміння використовувати нові інформаційні технології;

  • уміння формалізувати інформацію через складання схем, алго­ритмів, малюнків;

  • уміння обирати потрібні додаткові джерела інформації, вико­ристовувати додаткову літературу;

  • критичне ставлення до повідомлень засобів масової інформа­ції;

  • володіння загальною інформаційною культурою.

Компетентність саморозвитку і самоосвіти:

  • осмислення потреби в саморозвитку;

  • готовність до постійного навчання;

  • опанування прийомів і форм самоосвітньої діяльності;

  • свідоме застосування знань, умінь і навичок в умовах швидких змін для виконання самоаналізу й самоконтролю;

  • розв'язання проблемних завдань і ситуацій;

  • використання інтенсивних завдань, які передбачають пояснення учнями певних питань;

  • опанування здатностей самокритики й самоорганізації.

Комунікативна компетентність:

  • уміння висловлювати свою точку зору;

  • уміння використовувати усні й письмові рецензії на відповідь, доповнення й зауваження до неї;

  • уміння ставити перед собою мету власної діяльності й робити висновки за результатами;

  • уміння слухати й чути з метою запобігання помилок у чужому її власному мовленні;

  • володіння культурою мовлення через дотримання норм сучас­ної літературної мови;

  • уміння поважати один одного;

  • емоційна врівноваженість.

Компетентність продуктивної творчої діяльності:

— створення проблемних ситуацій на основі сучасного життя;

— уміння самостійно складати задачі, тести, вірші, експерименти,
вести дослідження, творчі роботи, звіти й захищати їх;

—уміння розв'язувати проблеми в індивідуальній діяльності та групі;



  • використання своїх особливих творчих здібностей (у музиці, живопису, літературі тощо) в нестандартних ситуаціях;

  • уміння вибирати творчі завдання;

  • уміння нетрадиційно підходити до розв'язання завдань.

Ключові компетентності випускника школи

Соціальна компетентність:

— свідоме ставлення до власного здоров'я;

— сформована власна позиція, орієнтація на успіх, позитивне і ставлення до себе, інших людей і життєвих перспектив;



  • свідоме професійне самовизначення;

  • свідоме ставлення до природи, її багатств;

  • наявність патріотичних почуттів;

  • здатність усвідомлювати свої права, обов'язки.

Комунікативна компетентність:

  • уміння спілкуватися усно, письмово рідною та іноземними мовами;

  • уміння працювати в команді;

— володіння комунікативними навичками: вміння вести дискусію;
поставити запитання; відрекомендувати себе; уміння адаптуватися
в мовному середовищі; толерантне ставлення до думки опонента.

Компетентність саморозвитку й освіти:

— здатність до саморегульованого набуття знань і вмінь, самостій­ного пошуку відповідей на актуальні запитання;

— уміння вільно орієнтуватися в різноманітних джерелах інфор­мації та критично аналізувати їх, аналізувати й контролювати власну щільність;

— уміння працювати з науковою літературою, досвід написання
наукових робіт, участь у дослідженнях.

Інформаційна компетентність:



  • уміння учнів обирати потрібні джерела інформації;

  • уміння користуватися комп'ютером;

  • володіння загальною інформаційною культурою;

  • уміння накопичувати інформацію з різних джерел.

Полікультурна компетентність:

  • повага до традицій, звичаїв рідного народу, релігій;

  • опанування досягнень культури;




  • толерантне ставлення до представників різних расових, куль­турних і соціальних груп;

  • досягнення високоморальних, гуманних, духовних цінностей.

МЕТОДИЧНИЙ РИНГ «Сучасні педагогічні технології»

Мета рингу:

  • ознайомити вчителів із сучасними інноваційними педагогічними технологіями;

  • актуалізувати та розширити понятійний апарат педагогів, погли­бити їхні теоретичні та практичні знання з цієї проблеми;

  • показати необхідність науково обгрунтованого впровадження су­часних технологій у практику роботи;

  • стимулювати прагнення вчителів до пошуку, творчості;

  • створити умови для обміну досвідом роботи, педагогічних зна­хідок.

Перебіг методичного рингу

Учасники методичного рингу об'єднуються в команди за кафедра­ми:



  • гуманітарних наук;

  • точних наук;

  • природничих наук;

  • початкових класів.

Склад груп та їх капітани визначені заздалегідь. Ведучий оголо­шує порядок і правила проведення гри й розпочинає перший раунд. Відповіді команд оцінює методичне журі.

І раунд «Мозковий штурм»

Кожна команда отримує великий аркуш паперу із заданою темою: «Інновація».



Завдання: записати слова, які мають будь-яке відношення до тер­міна.

Через 3 хв лідер команди звітує щодо результатів мозкового штурму. Ведучий вивішує аркуші. Члени журі оцінюють відпові­ді.



II раунд перевірка теоретичних знань із питань сучасних пе­дагогічних технологій

Ведучий пропонує закриті картки, на яких написано терміни:



  • інновація;

  • оптимізація;

  • педагогічна технологія;

  • гуманізм;

  • прийом навчання;

  • концепція;

  • диференціація;

  • метод навчання.

Завдання: лідер групи витягає картку. Через ЗО с один з учасників
команди дає визначенім заданого поняття. Журі оцінює відповіді ко­манд.

/// раунд «Педагогічні технології в практиці вашої школи». Цей конкурс проводиться у вигляді міні-захистів технологій навчан­ня, які використовують учителі під час викладання своїх предметів. Кожна група пропонує не більше ніж дві сучасні та найрезультатив­ніші технології.

Анотації захисту вивішують на стенді. У результаті утворюється імпровізована виставка, яку можна залишити для подальшого ознайомлення вчителів. На захист кожній групі відводять 5 хв.

Підбиття підсумків

ДІЛОВА ГРА «Ми крокуємо до майстерності»

Мета: розглянути професійні, особистісні, творчі риси та компе­тентності вчителя, створити модель педагога-майстра.

Групи для проведення гри:


  • «Школа вищої майстерності»;

  • «Школа вдосконалення»;

  • «Школа становлення».

Ділова гра спрямована на розв'язання реальних виробничих пи­тань в ігровій формі. Учасники не грають чужі ролі, а зберігають влас­ні професійні обов'язки, спрямовують зусилля на розв'язання наяв­них у навчально-виховному процесі проблем.

Завдання 1

Сформулюйте мету діяльності своєї групи, педагогічне кре­до вчителя. Уявіть гарний урок. Усміхнений учитель, чудові діти, панує атмосфера творчої співпраці, на уроці все найвищого гатун­ку — і техніка, і логіка побудови уроку, і сучасні методичні при­йоми. Провести такий урок зможе лише майстер своєї справи. Але більшість із нас не чарівники, а лише вчаться ними стати. Для лю­дини, що за своїм духом — учитель, стати майстром — життєва потреба.



Завдання 2 «Чарівний мікрофон»

Тримаючи мікрофон, розповісти про свої враження від професії вчителя представнику кожної групи.



Завдання З

Із слів скласти вислів про творчість.

Слова: до, це, здатність, дар, нагородила, яким, природа, вищий, людину, творчості. (Здатність до творчості — це найвищий дар, яким нагородила природа людину.)

Дискусія «Чи тотожні поняття: "творчий учитель" і "май­стер "».

Учителі дискутують на запропоновану тему.



Завдання 4

До анаграми слова «майстер» дібрати:



  1. група — дієслова;

  2. група — іменники;

  3. група — прикметники

Варіанти відповідей

Мислити, апробувати, іти вперед, самовдосконалюватись, творити, експериментувати, розуміти.

Майстерність, альтернативність, імовірність успіху, старанність, толерантність,! ентузіазм, раціональність.

Мудрий, активний, старанний, творчий, енергійний, розумний.

«Творчість — це виживання» (К. Роджерс). Отже, творчий педагог сам створює особистий імідж. Імідж педагога — образ, характеристи­ка його особистості.

Завдання 5

Скласти список основних ознак поняття «професійність». Кожна група вказує по дві ознаки.



Рівні професіоналізму педагога відповідно до ознак професійнос­ті:

Пасивний — характерний, як правило, для вчителів-початківців або байдужих педагогів.

Основні ознаки: низький темп уроку, не спостерігається логіка уроку, одноманітна діяльність учнів на уроці, пасивність, бідна мов дешева діяльність учителя, не створює умови для співробітництва, перед учнями не ставить ніякі виховні завдання, школярі не здобува­ють на уроці нові знання, не набувають уміння і навички.

Відносно активний — вирізняється цікавими прийомами, що ін­коли використовує.

Учителеві не вистачає майстерності, а можливо, і волі в щоденній підготовці до занять. Основні ознаки: атмосфера уроку залежить від настрою вчителя, низька активність учнів, мова вчителя не досить ви­разна, на уроці не виражений навчальний діалог з учнями, недостат­ній порядок на занятті, матеріал уроку опановують фрагментарно або окремі учні.

Активний — притаманний, як правило, педагогам із певним до­свідом роботи.

Основні ознаки: урок відбувається в оптимальному темпі, вико­ристовують проблемні методи навчання, творчі завдання, здійснюють контроль і корекцію на всіх етапах уроку, учитель вільно володіє мате­ріалом уроку, мова виразна, поважне ставлення педагога й учнів один до одного, матеріал уроку опановують практично всі школярі.

Творчий — зустрічається нечасто, під час оцінювання професіо­налізму педагога говорять про активно-творчий стиль.

Основні ознаки: різними засобами педагог стимулює пошукову ді­яльність учнів, використовує дослідницькі методи: творчі завдання, пізнавальні ігри, досліди, дискусії, тощо; на уроці працюють усі учні в різних видах і формах навчальної діяльності, між учителем та ді­тьми панують відносини поваги та співробітництва; матеріал уроку опанували всі, закріпили з опорою на попередній матеріал і перспек­тивою на майбутнє.

Завдання 6

Кожна група отримує смужку із назвою компетентностей. Необ­хідно пояснити значення кожної.

Компетентності: інтелектуальна, психологічна, мотиваційна, ко­мунікативна, дидактична.

Завдання 7

З переліку рис вибрати ті, що характеризують учителя-майстра.



Риси:

  • соціальна: зверхність; відповідальність;

  • гуманізм;

  • неадекватність;

  • песимізм;

  • неврівноваженість;

  • критичність;

  • почуття гумору;

  • самокритичність;

  • авторитаризм;

  • оптимізм;

  • духовна культура;

  • креативність мислення;

  • інтелігентність.

Завдання 8

Розв'язання педагогічних задач.



КРУГЛИЙ СТІЛ «Творча діяльність учителя»

Мета: стимулювати пошук нових засобів і шляхів навчання учнів, активність учителів, прагнення до самоосвіти; підвищити у членів ко­лективу вимогливість до себе, своєї методичної майстерності, само­аналізу й результатів своєї педагогічної діяльності.

Запитання:

  • Яке місце в системі «методична майстерність» посідає особис­тість педагога, його творча індивідуальність?

  • Яку роль у зростанні педагога відіграє робота над підвищенням свого теоретичного рівня?

  • Чи можливе творче зростання педагога без постійного розвитку загальної культури особистості?

  • Як впливає творча діяльність учителя на творчу діяльність учнів?

  • Що означає навчити «просто»?

  • Яку роль на уроці відводять роботі з підручником?

  • Які прийми роботи з підручником використовуєте?

Наскільки негативною є шпаргалка?

  • Що означає метод «узаконеної шпаргалки»?

  • Як ви гадаєте, чи поганий традиційний урок?

  • Якщо ні, то в чому його переваги?

  • Які, засоби активізації пізнавальної діяльності використовують па уроці?

а) створити проблемну ситуацію;

б) завдання творчого характеру;

в) зв'язок із життям;

г) використання новизни;

ґ) активний діалог на уроці;

д) пізнавальні ігри;

є) прийоми випереджального навчання.

Гаслом учителя, що творчо працює, можуть бути слова А. Дистервега: «Поганий учитель виголошує істину, гарний навчає її знаходити».

Творчий учитель повинен мати педагогічний талант, який передбачає: цілеспрямованість; уміння узагальнювати; експериментувати; працювати нетрадиційно. Професіоналізм учителя пов'язаний із комплексом здібностей, знань, навичок, які складають педтехніку пе­дагога, що творчо працює.

Групи компонентів педтехніки:

• уміння управляти собою;

• уміння взаємодіяти і особистістю та колективом:


акторська майстерність;

дидактичні уміння;

уміння управляти емоційним станом;

організаторські уміння;

комунікативність;

здатність до соціальної адаптації;

уміння заохочувати, карати;

розвинутість мовлення;

елементи режисерської майстерності;

уміння розв'язувати педагогічні завдання.



Конкурси. Фантазія

І. «Муза Педагогіки».

Музи надихають, дають наснагу поетам, художникам, ученим. Якою с муза Педагогіки? Опишіть її. У що ви її одягнете? Які речі дасте в руки?

2. «Цікаві яблука».

Вибирають яблучка, у яких пропонуються різні педагогічні ситу­ації.

Педагогічні ситуації для конкурсу

• Ви заходите в клас на урок. На столі сидить симпатичне пухнас­те кошеня. Ваші дії?

• Ви перевіряєте контрольну роботу учнів випускного класу. Розкриваєте зошит, а там замість розв'язаної задачі фраза: «Я вас люб­лю...». Ваша реакція?

• Ви розкрили класний журнал і думаєте, кого з учнів викликати. У цей час вам на стіл «приземляється» паперовий літачок. Що ви зробите?

• Ви приходите на урок, натхненно пояснюєте важку тему й рап­том помічаєте, що на останніх партах хлопці грають у карти або іншу гру. Що буде далі?

• Підійшовши до дверей класу, у якому у вас за розкладом урок, ви з'ясовуєте, що двері закриті, а в класі — тиша. Ваші дії?

• Першого квітня учень, який запізнився на урок, повідомляє, що вас викликає директор. Ви поспішаєте з уроку на виклик, який ви­ явився фальшивим. Ваша реакція?

3. Правила діяльності вчителя «Готуємося до...».



  • Улюблений учитель той, що посміхається, має почуття гумору.

  • Пояснюючи — переконуй, дивись на учнів, не кричи — у них ще п'ять уроків.

  • Викликаючи почуття страху, ти принижуєш і себе, і дитину, при­туплюєш її інтелект. Подумки полічи до 10, перш ніж викликати бать­ків, робити запис у щоденнику чи відсилати учня до завуча: а чине розписуєшся ти у власному безсиллі?

  • Змирися з думкою, що багатство вчителя здебільшого духовного рівня, а не матеріального.

  • Зрозумій, що учень мовчить не від незнання предмета, а від стра­ху перед аудиторією (пригадай-но свій перший урок).

  • Ти і твій предмет — не центр Землі, є ще й інші... Не намагайся перекласти на домашнє завдання те, чого не зробив сам на уроці.

  • Кожен учень унікальний.

  • Не будь формалістом — відступай від свого плану, якщо зміню­ється ситуація в класі.

  • Не бійся створювати гостру ситуацію на уроці.

  • Реалізація тези «Легко вивчати цей предмет» залежить тільки від тебе.




База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка