Майстер-клас методистів-кореспондентів



Сторінка2/15
Дата конвертації30.12.2016
Розмір3.11 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Хід уроку:


Учитель: Діти, сьогодні ми перегорнемо ще одну літературну сторінку, відкриємо для себе багатогранний талант. Але при всьому цьому, це звичайна людина, життєвим покликанням якої було служіння рідному народові. Тож недаремно, що в її адресу звучить саме такий поетичний відгук:

Глибоким зором і пером тонким

Він слугував народові своєму,

Палаючи душею разом з ним…

Ці слова належать поетові М.Рильському, який присвятив їх Михайлу Коцюбинському. Про творчість Коцюбинського і піде мова на нашому уроці. Розпочнемо з біографічних відомостей про письменника. Цю інформацію підготували учні на основі листів, спогадів та інших літературних розвідок .

Виступають учні з попередньо підготовленими повідомленнями (бажано висвітлити наступну інформацію)

1-й учень: Біографія М.Коцюбинського не багата на події. В автобіографічному листі він сам зауважував: «Про своє життя я міг би написати або дуже багато, або зовсім мало… Коли подати дати… Ви, може, скажете, що цього мало і це не цікаво. На автобіографію я тепер не спроможуся, хоч розумію, що такий матеріал був би взагалі цікавим.» Ми маємо дуже скупі матеріали з біографії Коцюбинського, а деякі питання в ній і досі не з’ясовано. Раджу вам прочитати художні твори про письменника: Володимир Канівець «Родина Коцюбинських», Іван Цюпа «Через терни до зірок» (про Юрія Коцюбинського), Леонід Смілянський «Михайло Коцюбинський».

2-й учень: Факт народження М.Коцюбинського був закарбований у метричній книзі Вінницького Преображенського собору за 1864 рік у такій формі: «Сентябрь.5.» Народився «Михаил». Батьки – «губернський секретар Михаил Матвеев Коцюбинский и его законная жена Гликерия Максимовна, оба православного вероисповедания».

Дитинство і юність письменника проминули в селах і містечках Поділля.

3-й учень: Одного разу в дитинстві, коли Михайлик захворів, під час марення він раптом заговорив українською мовою. В сім’ї панувала російська, тому цей факт здивував домашніх. Українською з хлопчиком розмовляла тільки його няня. Саме ця жінка відкрила для дитини чарівний світ української казки і пісні. А ще хлопчик любив ходити на ярмарки і слухати лірників. Розповіді й народні пісні сліпого діда Купріяна хвилювали чутливе серце хлопчика. Знаючи це, не є дивом, що хлопчик заговорив українською. Мабуть, душа його прагнула чогось рідного, близького. Після одужання Михайлику розповіли про цей факт, і він ще більше загорівся цікавістю до українського слова. В дев’ять років пробує складати українські пісні на взірець народних.

4-й учень: Своїм вихованням Коцюбинський зобов’язаний матері. Від неї успадкував тонку і глибоку душевну організацію та любов до природи. У двадцять років Михайло змушений залишити рідну домівку. Закінчивши дворічну народну школу в місті Парі, їде до Шаргорода для навчання в духовній семінарії.

Одного разу в учительській сталася розмова (довідка із спогадів родича). Вчитель російської мови тільки-но закінчив перевіряти твори учнів 4-го класу «Як відбуваються різдвяні свята в моїй сім’ї» і, вибравши роботу Михайла, не міг стримати захоплення: «Будемо мати свого літератора!».

Ще раніше, коли хлопчику виповнилося одинадцять років, сім’я мешкала в селі, де Михайлику пощастило натрапити на гарну бібліотеку, яка належала місцевому священику. Прочитані книги «Кобзар» Шевченка та твори Марка Вовчка відіграли велику роль у житті Коцюбинського, остаточно направили на український шлях.

5-й учень: Літературна кар’єра Коцюбинського почалася з провалу. Після закінчення Шаргородської духовної семінарії він повертається до Вінниці, дає приватні уроки, щоб заробити гроші на підтримку сім’ї.

У 1884 році М. Коцюбинський пробує писати оповідання «Андрій Соловійко» або «Вченіє світ, а невченіє тьма». У Вінниці товаришує із священиком Вікулом, у домі якого часто збиралась прогресивна інтелігенція. Бував тут і місцевий присяжний уповноважений Нейман – людина освічена і з великими симпатіями до української літератури. Через Вікула оповідання «Андрій Соловійко» було передано на суд Нейману. І ось вирок: Нейман радив Коцюбинському «кинути цю справу, аби не калічити святу нашу мову». Присуд цей не спинив Михайла Михайловича. Протягом наступних 2-3 років він пише нові оповідання «21-го грудня, на введеніє», «Дядько та тітка» та інші. Але показувати їх комусь не наважується. А згодом і зовсім замовкає. У 1890 році їде до Львова. Працює в журналах «Дзвінок», «Правда», «Зоря». Займається перекладами, друкує вірші, оповідання. В 1891 році повертається до Вінниці, при реальному училищі складає іспит на звання народного вчителя. Учителює у селі Лопатинці. Продовжує писати твори, співпрацювати з львівськими журналами, в яких друкується.

Справжню увагу громадськості привернули оповідання «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник». Панас Мирний написав Коцюбинському схвильованого листа: «Прочитав я її («Харитю») та й нестямився!..У такій невеличкій приповісті та такого багато сказано! Та як сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком. Так тільки справжній художник зможе писати.»

Лише шість років минуло, як Нейман радив Коцюбинському «не калічити святу нашу мову», а він уже заслужив похвалу одного з визначних майстрів красного письменства.

25 квітня 1913 року М.М. Коцюбинський помер від хвороби.

Учитель: Зробивши короткий огляд життя і творчості письменника, можна з упевненістю сказати, що мета його була досягнута. Він прагнув «…взяти перо, обмокнути його у блакить неба, в шумливі води, в кров свого серця і все списати… що бачив, що почув… Бо в серці скипілась кров…, зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народився гнів…»

Коцюбинський по праву заслужив народне визнання.

У творчому доробку письменника є оповідання, новели, казки, пісні, вірші. За життя письменника більшість творів не було надруковано. А яку цінність складають вони для нашої літератури. Адже в них вкладено всю душу, талант, увесь літературний досвід. Майстерність їхня досягається завдяки поданню тонкого психологізму, фольклору, пейзажу, екзотичності, докладної характеристики персонажів, романтичного начала, історичних матеріалів.

Учитель: У творі, який вивчатимемо, звучить соціальний протест, вільнолюбний пафос. Напередодні революції 1905-1907 років необхідно було ще раз нагадати знедоленому народові, що воля в усі часи здобувалася в нелегкій запеклій боротьбі. Згадуючи про минуле, автор використовує історичні матеріали. (Один з учнів підготував повідомлення про історичний період, відображений у повісті «Дорогою ціною»).

Учитель: Перед тим, як розпочнемо вивчати повість «Дорогою ціною», звернімо увагу на особливості композиції. Крім того, що твір складається з 5 частин, він ще має вступну частину (пролог) та заключну частину (епілог).

Ми не просто будемо працювати над змістом, а проведемо дослідження (твір попередньо прочитаний!). Справа в тому, що в літературній критиці існують різні думки щодо визначення жанру твору. Одні науковці стверджують, що це оповідання, інші доводять, що це повість. Кожна точка зору має свої підстави. Спробуємо дослідити твір і визначити, що дає кожному з них привід доводити свою думку. Окрім цього одні вважають, що твір – пригодницька розповідь, інші – психологічна розповідь. Підвести підсумок нашого дослідження зможемо лише опрацювавши кожну частину твору. (Учитель пропонує сторінку в зошиті розділити навпіл і, розглядаючи твір, виписувати в одну колонку ознаки оповідання, в другу – ознаки повісті).

Отже, якщо в тексті, який розглядатимемо, йде опис пригод, що відбуваються з героями, тобто відчувається перевага пригодницького начала, то така розповідь називатиметься пригодницькою.

Психологічною вважатиметься розповідь, в якій більше уваги відведено автором для передачі душевного стану героїв, їхніх почуттів, настроїв, переживань. Кращому розкриттю почуттів допомагають пейзажі, монологи і роздуми героїв, художні деталі. Наше завдання – зробити висновок: пригодницьке чи психологічне начало переважає.

Розпочинаємо з коментування прологу, який уведено в твір з такою метою:



  1. напередодні революційних подій 1905 – 1907 років автор закликає до боротьби за волю, так як це було у XVIII – XIX століттях;

  2. згадка про минуле нібито не була актуальною проблемою, і тому цензура дає дозвіл на друкування твору, адже, насамперед, зверталася увага на його початок. Але все одно до вступу були пред’явлені серйозні претензії.

У вступі в узагальненій формі зображено життя українського народу в 30-х роках XIX ст., розкрито причини масової втечі кріпаків від панів, утверджується справедливість класової боротьби трудящих. Недарма царський цензор зауважував, що «не вважає можливим дозволити до друку вступ, а також роздуми Остапа про те, що розповідав йому дід його, який різав у свій час панів в Умані, про волю і про те, що необхідно хлопам скинути панське ярмо».

Забороняючи друкувати вступ, царська цензура послаблювала ідею твору, намагалася відірвати долю Остапа і Соломії від долі українського селянства.



Пролог – це ніби заспів, який потім (реалізується) конкретизується в типових людських долях, образах, пейзажах, подіях.

У пролозі Коцюбинський розповідає про підневільне, рабське становище селян-кріпаків, показує їх самовіддану боротьбу за волю, знайомить нас з формами цієї боротьби. Вступ показує читачеві середовище, в якому формувалися герої, психологічно готує читача до сприйняття вчинків Остапа і Соломії.

Перша частина

(при обговоренні учні доводять, яких ознак більше і приходять до висновку, що перед ними психологічна розповідь)

Робота з текстом. Учитель просить учнів дати відповіді на питання та знайти підтвердження відповідей у тексті.


  • Чому пан називає Остапа гайдамакою, чому пригадує Кодню? Знайдіть слова з тексту: «Бунтар… гайдамака! Він мені людей баламутить! Я ж йому пригадаю, гайдамаці, Кодню.»

  • Що вирішує робити Остап? Пригадаємо прізвище героя. (Мандрика). З якими словами воно співзвучне? (Мандрівка, мандрувати) (Уже саме прізвище підтверджує думку, що наш герой – мандрівник. В пошуках кращого, вільного життя постійно мандруватиме.)

  • З ким останнім бачиться і розмовляє хлопець у рідному селі? (Соломії тяжко думати, що Остап покидає її, дідуся, село. Але вона знає, що чекає його, якщо він залишиться. Через те з болем промовляє: «Тікай, Остапе, тікай, серце…»)

  • Кого Остап порівнює з волом? (Людей)

  • Який стан душі героїні передають слова: «Човен плавно загойдався на волі, а далі тихо й рівно посунув по воді над зорями, що тремтіли на дні блакитної безодні? (Тривога, біль перед прощанням з рідною людиною).

  • Які спогади зринають в пам’яті Остапа по дорозі? (Дитинство; батько, матір, дідусь, Соломія, себе називає панською худобою).

  • Чому з повтором вжиті слова: «…тут він пас панську худобу! Панську!»

  • Який прийом вживає автор: «Все промовляє до нього» (Персоніфікація)

  • За кого болить серце в Остапа?

  • Чому, згадуючи про дідуся, хлопець почув щось тепле у грудях?

  • Як звучали для Остапа в дитинстві слова про волю? (Піднесено, романтично…)

  • На кого ще, крім пана обурюється герой? (На людей).

  • Яких людей пригадує герой з дитинства? (Емісарів). Для чого вони приїздили?

  • Що уявляє Остап по дорозі, коли тікає? (Уявляє себе вільним козаком). Як це уявлення передає настрій героя?

  • Хто був «молодий безвусий парубок», що стрівся Остапу? Чому Соломія так вирішила?

  • Який стан душі героїні передають слова: «Довгі пасма чорних кіс, мов мертві гадюки…» (Біль), «Дивилась у простір засмученими карими очима» (Не знала, що їх чекає, передчуття чогось неприємного).

Друга частина

(учні доводять, що в цій частині більше ознак пригодницької розповіді)



  • Які особливості початку ІІ частини? (Починається захоплююче)

  • Хто пристав до Остапа в дорозі? (Іван)

  • Що найбільше напружувало втікачів? (Очікування допомоги)

  • Для чого введено символічний образ голодного вовка? (Люди дійсно були голодні, та ще їх мучив «голод» волі)

  • Від чого «груди вільно зітхнули, коли повернувся дід Овсій»?

  • Чому Іван обурився на діда-провідника, коли той з посмішкою згадав про вовка? (На душі й так було тяжко, а він ще й насміхається)

  • Що було далі? (Прибули човни для переправи. Настигли солдати)

  • Чому Іван був у розпачі і не зважав на кулі?

  • До кого вирішили звернутися втікачі за допомогою? (До мельника, одноокого Якима)

  • Який план запропонував Яким? (Звязати пліт, переплисти у плавні)

  • Як проходило здійснення цього плану? В якому настрої перебували герої? (Остап радів, Соломія: «…кажи гоп, як перескочиш»)

  • Що віщують слова: «Сірі, ледве помітні в тумані плавні, непривітно шуміли»? (З героями має статися щось недобре)

  • Чому герої, пливучи в тумані поміж берегами, почувають себе одірваними від землі й безпомічними? (Туман – символ безперспективності)

  • Яке почуття охопило Остапові груди, коли він відчув себе на волі? (Не радість, а навпаки – злість. Він утік з батьківщини не з власної волі)

Третя частина

(учні продовжують досліджувати)



  • Що сталося на кордоні?(Остапа поранено)

  • Чому Соломія одразу не зрозуміла, що Остапа поранено? (Вже майже досягли мети і щастя було так близько)

  • Де опинилися герої? Як веде себе Остап? Яка реакція у Соломії? (Вони втікають назад у плавні. Остап слабне. Соломія чим може допомагає…)

  • Що втікачі вирішують робити далі? Чому між ними виникає непорозуміння? (Бачать вихід по-різному: Соломія пропонує йти вліво, Остап – вправо)

  • На що зважується Соломія, коли бачить як Остапові важко йти? (Намагається знайти дорогу сама)

  • Який курс вирішила взяти Соломія? (Вирішила йти проти вітру)

  • Чому Соломія зупинилася і «мало не зомліла од страшної думки»? (Що вона може не знайти Остапа)

  • Як почуває себе дівчина? Що передають слова: «Комиші оточали її ворожою юрбою і шептались»? (Безвихідь)

  • Чому на мить «Серце в Соломії упало, руки звисли безвладно»? (Від безнадії)

  • Як веде себе Соломія далі? (Новий приплив енергії…біжить..кричить…)

  • Хто стає її заклятим ворогом? (Комиш)

  • З ким автор тут порівнює Соломію? (Із зраненим оленем)

  • Чи вдалося дівчині перемогти? З ким вона себе порівнює? (Ні. Зі звіром)

  • Що було на другий день? Що віщував дим? Як веде себе природа?

  • Чому несказанний жах охопив Соломію? (Горіли плавні)

  • Які почуття переживає Остап по відході Соломії? (Почуває себе відірваним від світу)

  • Хто приходив до хлопця в мареннях? Про що вони розмовляють? (Дідусь)

  • Про що почав турбуватися хлопець? Як змінюються його почуття? (Він турбувався за Соломію. Йому було зле)

  • Яку живу істоту побачив Остап біля себе удосвіта? (Вовка) Що було єдиним оружжям од звіра? (Вода)

  • Кого перед смертю хоче побачити Остап? (Соломію)

  • Кого Остапові найдужче шкода? (Соломію)

  • Як тепер дивиться в очі смерті Остап? Як вирішує врятуватися від неї? (Повзе)

  • Яка радість переповнила груди хлопця? Що передають слова: «вони летять обоє у високості, ген-ген до зоряного неба»?(Зустріч з Соломією)

Четверта частина

(спроба довести, що ця частина – пригодницька розповідь)



  • Хто була та «страшна жінка, бліда, простоволоса, в подертій заболоченій одежі»? Куди вона потрапила? (Соломія потрапила до циган)

  • Як просила Соломія допомоги? (Очима)

  • Після чого цигани згодились прийняти Остапа? (Коли Соломія дала гроші)

  • Хто надає першу допомогу Остапу? (Стара циганка)

  • Хто далі опікується Остапом? (Молода циганка)

  • Чому молодий циган ревнує?

  • Чим займалися циганки? (Їздили жебрачити)

  • Що робили чоловіки-цигани? Який спосіб життя вели цигани? (Нечесний)

  • Як почуваються Остап і Соломія?

  • За яку роботу бралась Соломія у циганській хаті? Чи вдовольняло це господарів? (Ні)

  • Куди вирішує податися Соломія? (На заробітки)

  • Як розпоряджалась Соломія своїм заробітком? Чи добрим було життя у циганській хаті?

  • Чого почали битися Маріуца та Раду? Що в цей час думав Остап?

  • Чому Остап вирішує більше не залишатися у циган?

  • Як гуляли цигани?

  • Яке лихо трапилося у циганській родині? (Гіцу поранено)

  • Чи вдалося Остапу й Соломії вчасно покинути небезпечне пристанище?

  • Що сталося з Остапом? Яким способом Соломія хоче добитися його звільнення?

  • У що вірить героїня?

  • Чому на зустріч з драгоманом Соломія прийшла «грізно-спокійна»?

  • Що відповів драгоман?

  • Який план склала Соломія з Котигорошком?

  • Як почався ранок? Як Соломія намагалася догукатися до Остапа?

  • Як розвивалися далі події?

  • Що сталося з Іваном?

  • Де опинилася Соломія? Що вона намагається перемогти? (У воді. Смерть)

Отже, чим герої платили за свою волю: втечею з рідного краю, голодом, холодом в дорозі, пораненням Остапа, переховуванням в плавнях, ув’язненням Остапа, життям Соломії та Івана, поверненням Остапа назад до пана).

Епілог


  • Хто був єдиним співрозмовником старого діда?

  • Що символізує вітер?

  • Чого радіє стареча душа?
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка