«магістр» Спеціальність 04030203



Сторінка1/3
Дата конвертації18.04.2017
Розмір0.64 Mb.
  1   2   3
Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича


Факультет математики та інформатики

Підготовка фахівців
освітньо-кваліфікаційного рівня

«МАГІСТР»
Спеціальність 8.04030203СОЦІАЛЬНА ІНФОРМАТИКА

ЧЕРНІВЦІ 2015

Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Факультет математики та інформатики

Підготовка фахівців

освітньо-кваліфікаційного рівня

«МАГІСТР»
за спеціальністю
8.04030203СОЦІАЛЬНА ІНФОРМАТИКА

ЧЕРНІВЦІ 2015

Передмова
Магістр, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», це освітньо-ква­­л­і­­фікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-ква­лі­фі­ка­цій­ного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, дос­татні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) ін­но­ва­цій­но­го характеру пев­ного рівня професійної діяльності, що передбачені для первин­них посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка магістра здійснюється на основі освітньо-професійної про­г­ра­ми (ОПП), яка забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спе­ці­аль­­ністю та кваліфікацією. Освітньо-професійна програма підготовки магістра включає по­глиб­­лену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, пси­хо­лого-педаго­гіч­ну, спеціальну та науково-практичну під­готовку.

Особи, які успішно виконали програму підготовки магістра та пройшли дер­­жав­ну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття пов­ної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.


У Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федько­ви­ча осно­вою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «МАГІСТР» є нор­ма­тивно-правова база освіти: Закон України «Про вищу освіту», По­ло­жен­ня «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», По­ло­­жен­ня «Про ступеневу освіту», Положення Міністерства освіти і науки України «Про організацію науково-дослідної роботи студентів у вищих нав­чаль­них зак­ла­дах», Положення «Про магістратуру Чернівецького наці­ональ­ного універ­си­те­ту імені Юрія Федьковича», Положення «Про організацію педа­го­гічної прак­тики в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича».

Відповідно до Положення про магістратуру в ЧНУ від 31.08.2005 року, освітньо-професійна програма магістра (кожної спеціальності в універ­си­те­ті) передбачає теоретичну, практичну та наукову підготовку.



Теоретична підготовка визначається навчальним типовим (робочим) пла­­ном спеціальності, в якому зазначається перелік основних навчальних дис­цип­лін (загально університетських та професійно-практичних (фахових), до кожної з яких розроблені навчальна та робоча програми.

Практична підготовка включає проходження студентами педагогічної (асис­­тентської) практики, яка є завершальним етапом формування викладача вищої школи та дає оцінку готовності магістрантів до виконання функці­ональ­них обов’язків викладача ВНЗ різного рівня акредитації.

Практика має комплексний характер і передбачає забезпечення фахової ді­яль­ності за такими напрямами роботи:

1) викладацький – підготовка магістранта до забезпечення викладання ба­­зо­вих, професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності та методик їх ви­кла­дання у ВНЗ;

2) організаційно-виховний – підготовка магістранта до організації вихов­ної роботи в академічній групі (на посаді куратора академічної групи);

3) науково-дослідний – підготовка магістранта як науковця-дослідника.

Завдання практики:


  • ознайомлення зі специфічними особливостями педагогічної діяльності викла­дача ВНЗ І-ІV рівнів акредитації;

  • оволодіння уміннями та навичками організації навчально-виховної, ме­то­дичної та науково-дослідницької роботи зі студентами;

  • організація науково-дослідної роботи в умовах педагогічної діяльності;

  • виконання магістрантом функцій: викладача фахових дисциплін спе­ціаль­ності; молодого науковця; куратора студентської групи.

Наукова підготовка передбачає організацію самостійної дослідницької ді­яль­ності студента-магістранта, результатом якої є написання магіс­терської роботи.

Науково-дослідницький модуль включає:

  • збір та опрацювання матеріалів з теми магістерського дослідження;

  • підготовка тез на студентську наукову конференцію;

  • підготовка наукової статті до фахового збірника;

  • консультування студентів із написання наукових доповідей, повідомлень, кур­сових робіт;

  • аналіз та підготовка відзиву наукового керівника магістерської роботи сту­­ден­та;

  • узагальнення результатів власного наукового дослідження у формі руко­пи­су магістерської роботи;

  • подання науковому керівнику завершеного тексту магістерської роботи.

Магістерська робота є кваліфікаційним науково-практичним доробком, що містить науково обґрунтовані теоретичні чи експериментальні результати, вис­­новки та рекомендації і свідчить про спроможність студента самостійно про­водити наукові дослідження в обраній галузі знань.

Тематика магістерських робіт визначається випускною кафедрою, затверд­жу­ється її рішенням і доводиться до відома студентів на початку навчального року.

Студенту-магістранту надається право обирати тему, визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.

Теми магістерських робіт пов'язані з напрямами основних науково-до­слід­них робіт кафедри.

Керівниками магістерських робіт є професори та доценти даної кафедри.

Виконання магістерських робіт проводиться за індивідуальними планами, схва­леними кафедрою.

Захист магістерських робіт проводиться на відкритому засіданні Дер­жав­ної кваліфікаційної комісії, затвердженої наказом ректора університету у вста­нов­­леному Міністерством освіти і науки України порядку.

Програма підготовки фахівця ОКР «Магістр»

8.04030203 СОЦІАЛЬНА ІНФОРМАТИКА

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» Соціальна інформатика здійснюється на основі нормативно-правової бази освіти: Закону України «Про вищу освіту», Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», Концепції педагогічної освіти в Україні, Національної доктрини розвитку освіти в Україні (ХХІ століття), Положення Міністерства освіти і науки України «Про організацію науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах», Положення «Про магістратуру Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича», Положення «Про організацію педагогічної практики в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича».

Мета програми підготовки фахівця ОКР «Магістр» забезпечити фундаментальну теоретичну та практичну підготовку висококваліфікованих кадрів, які б набули глибоких міцних знань для виконання професійних завдань та обов’язків науково-дослідницького та інноваційного характеру в галузі сучасної математичної та статистичної науки, педагогіки та методики вищої освіти, здатності до самостійної науково-педагогічної діяльності в умовах вищих навчальних закладів різного рівня акредитації.
Основні види діяльності

Магістр спеціальності СОЦІАЛЬНА ІНФОРМАТИКА повинен вміти компетентно і відпо­ві­дально розв’я­зувати таку сукупність характерних комплекс­них за­дач з наступних видів його діяльності:



1) Науково-дослідна. Обробка інформації в складних соціальних системах; математичне моделювання і системний аналіз економічних, екологічних і соціальних процесів, інформаційні технології менеджменту і маркетингу, аналіз структур і обробку соціологічних даних, створення баз даних і знань соціальної інформації засобами сучасних СУБД, впровадження мережних технологій доступу до розподілених баз даних. Статистичний аналіз і прогнозування основних напрямків розвитку макроекономіки і мікроекономіки, моделювання, науковий пошук та розрахунки оптимальних заходів. Проведення наукової підготовки кадрів 2-го і 3-го рівнів акредитації, виконання експертних робіт з моніторингу, аналізу діяльності фінансо­вих структур. Складання науково-дослідних звітів.

2) Виробничо-технологічна. Умови діяльності випускника спеціальності СОЦІАЛЬНА ІНФОРМАТИКА будуть направлені на моделювання, обробку, структуризацію інформації складних соціально-економічних і соціологічних процесів, на прийняття рішень в умовах багатофакторних невизначеностей і ризиків, оперування значними обсягами інформації.

Розробка, впровадження та використан­ня статистично-ймовірнісних та математичних методів і алгоритмів, призначених для використання в економіко-фінансових організаціях, підприємствах, державних установах, інституціях сфери обслугову­ван­ня та торгівлі. Надання консультативних послуг підприємствам, організаціям і фірмам. Розробка виробничо-технологічної документації.



3) Організаційно-управлінська. Організація, управління науково-дослідною, вироб­ничо-технологічною діяльністю, направленою на розробку, дослідження, виготовлення і використання інформаційних баз та банків даних для аналізу і прогнозування основних напрямків розвитку економіки, фондового ринку цінних паперів, страхових стратегій відповідних державних та комерційних інститутів. Розробка організаційно-управлінської документації.

4) Виховна. Проведення навчально-виховної та педагогічної діяль­но­сті у вищих та середніх спеціальних навчальних економіко-фінансових і технічних закладах, які готують кадри для народного господарства України.
Соціальна напрямленість діяльності магістра

Магістр повинен:



  • бути підготовленим до успішної професійної і соціальної діяльності, яка забезпечуватиме прогрес України;

  • володіти знанням історії української держави та її народу, бачити місце України серед країн світу, визначити місце і роль професійної діяльності у вирішенні завдань науково-технічного і соціального розвитку України;

  • поєднувати широку фундаментальну наукову і практичну підготовку, досконало володіти своєю спеціальністю, безперервно поновлювати свої знання, розширювати суспільно-політичний кругозір, вміти на практиці використовувати принципи наукової діяльності, володіти навиками виховної роботи серед учнів, студентів, у колективі;

  • вільно володіти письмовою і усною літературною мовою, професійно користуватися хоча б однією іноземною мовою, володіти основами теорії і історії української і світової культури, а також мати потребу в постійному духовному і фізичному самовдосконаленні;

  • повинен бути підготовленим до діяльності по одержанню нових наукових знань які необхідні для розробки, впровадження і використання математичних методів і алгоритмів у різних галузях науки і народного господарства.

У результаті виконання даної програми студент-магістр має набути таких компетенцій:



Знання:

  • вміння та навички, які необхідні для розробки, впровадження і використання математичних методів і алгоритмів у різних галузях науки і народного господарства;

  • методи та засоби викладання математики та інформатики, форми організації навчального процесу в середніх та вищих навчальних закладах;

  • основні положення філософії та сучасних економічних, політичних теорій, основи природознавства, психології та педагогіки;

  • основні поняття, концепції і факти сучасної математики, зокрема, таких її розділів, як дійсний і комплексний аналіз, лінійна алгебра, аналітична і диференціальна геометрія, теорія ймовірностей і математична статистика, звичайні диференціальні рівняння, дискретна математика та математична логіка;

  • профілюючі та спеціальні дисципліни, в тому числі: числові методи, методи оптимізації, програмне забезпечення та архітектура ЕОМ, програмування (різноманітні напрямки), бази даних та інформаційні системи, математичне моделювання та системний аналіз, моделювання соціальних процесів, статистичні методи обробки інформації, основи захисту інформації в комп’ютерних мережах, технології розробки розподілених баз даних, економічний ризик та методи його моделювання;

  • принципи і засоби збору, систематизації, узагальнення інформації і проведення наукових досліджень за профілем спеціальності; практичні питання редагування і підготовки матеріалів до опублікування; складання рефератів, оглядів і рецензій; основи права і наукової організації праці;

  • психолого-педагогічної теорії педагогіки та психології вищої школи та готовності застосовувати її на практиці;

  • методологічних основ і категорій педагогіки та психології вищої школи;

  • нових освітніх та інформаційних технологій, сучасних засобів навчання та використання їх у педагогічному процесі;

  • раціональних способів підвищення професійної компетентності;

  • управління освіти, педагогічним процесом.

Вміння:

  • поєднувати широку фундаментальну наукову і практичну підготовку, досконало володіти своєю спеціальністю;

  • вміти на практиці використовувати принципи наукової діяльності, застосовувати одержані в області математики знання для розв’язання конкретних методичних, науково-практичних, виробничих, інформаційно-пошукових й інших задачах;

  • використовувати сучасну електронно-обчислювальну техніку; технічні засоби навчання і наукового експеременту, спеціальну апаратуру;

  • розробляти, впроваджувати та використовувати статистично-імовірнісні та математичні методи і алгоритми, призначені для використання в економіко-фінансових організаціях, підприємствах, державних установах, інституціях сфери обслугову­ван­ня та торгівлі;

  • надавати консультативні послуги підприємствам, організаціям і фірмам; робити складні економічні, статистичні, демографічні, фінансові, страхові і ділові розрахунки та прогнози, планувати управлінські рішення, виконувати функції аналітичної підтримки складних проектів та управлінських рішень, створювати відповідні інформаційні бази та банки даних; розробляти виробничо-технологічну документацію;

  • організовувати науково-дослідну, виробничо-технологічну діяльність, направлену на розробку, дослідження, виготовлення і використання інформаційних баз та банків даних для аналізу і прогнозування основних напрямків розвитку економіки, фондового ринку цінних паперів, страхових стратегій відповідних державних та комерційних інститутів; розробляти організаційно-управлінську документацію;

  • підвищувати професійний рівень і кваліфікацію;

  • забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності;

  • будувати логічно завершений педагогічний процес у навчальних закладах різного типу і рівня акредитації;

  • виділяти і встановлювати взаємозв'язки між складовими та напрямами виховання;

  • активізувати навчальну та професійну діяльність студента;

  • аналізувати та діагностувати педагогічні явища;

  • планувати зміст різних видів діяльності;

  • контролювати і давати оцінку (самооцінку) учасникам педагогічної діяльності;

  • створювати проблемні ситуації, умови для розвитку пізнавальних

процесів почуттів і волі студентів;

  • встановлювати психолого-педагогічний контакт з аудиторією;

  • організовувати спільну творчу діяльність;

  • моделювати та проводити експеримент;

  • робити ранжування комплексу цілей і задач для кожного етапу педагогічного процесу;

  • планувати індивідуальну роботу зі студентами з метою стимулювання їх до науково-дослідницької діяльності;

  • робити установку на формування морально-ціннісних якостей;

  • формувати стійкий інтерес до професійної діяльності і науки;

  • планувати, організовувати і вести науково-дослідну роботу; розробляти математичні моделі в сфері науки і техніки і економіки; ставити і обгрунтовувати цілі і задачі досліджень; проводити всі необхідні дослідження і ставити задачі для ЕОМ; здійснювати обробку одержаних даних і правильно оформлювати результати досліджень;

  • застосовувати раціональні методи пошуку, відбору і використання інформації, здійснювати її перевірку і класифікацію джерел; орієнтуватись в спеціальній науковій і науково-методичній літературі по спеціальності і суміжним питанням;

  • редагувати реферати і рецензувати тексти; підготовляти рукописи до публікації.


Призначення: підготовка магістра є базою для продовження навчання в аспірантурі та підготовки професорсько-викладацького резерву для кафедри математичної і прикладної статистики вищих навчальних закладах різного рівня акредитації.
МАГІСТР СОЦІАЛЬНОЇ ІНФОРМАТИКИ може працювати як інженер-математик, інженер-програміст, науковий співробітник у напрямках:

  • проектування структур баз даних і баз знань для збору соціально-економічної та екологічної інформації;

  • обробка результатів соціально-економічної та екологічної інформації;

  • математичне моделювання, прогноз, оптимізація соціальних, економічних й екологічних процесів;

  • менеджмент інформаційних систем;

  • розробка інформаційних систем моніторингу;

  • проектування і впровадження сучасних мережних технологій і засобів розподілених баз даних.

А також обіймати посади посади інженерно-наукового персоналу в галузях розробки, впровадження та використання статистично-ймовірносних та математичних методів, інформаційного та програмного забез­пе­чення електронно-обчислювальної техніки та систем у різноманітних установах як державного так і недержавного характеру, займати посади референтів, консультан­тів, менеджерів, системних аналітиків у різноманітних фірмах та організаціях, а також бути викладачем інформатики та математичних дисциплін у спеціалізованих та вищих навчальних закладах економіко-фінансового та технічного напрямку, молодшим науковим співробітником та інших, передбачених для заміщення спеціалістів з вищою освітою типових номенклатурних посад.

Підприємства (установи, організації) забезпечують умови для використання розподілених фахівців у повній відповідності з отриманою ними у ВНЗ кваліфікацією та спеціальністю.




Перелік навчальних дисциплін для підготовки фахівця

ОКР «Магістр»

8.04030203 СОЦІАЛЬНА ІНФОРМАТИКА




п/п

Назва дисципліни

К-сть

годин

К-сть

кредитів

1.

Цивільний захист

36

1

2.

Педагогіка та психологія вищої школи

108

3

3.

Охорона праці в галузі

36

1

4.

Методика викладання математики та інформатики у вищій школі

54

1,5

5.

Інформаційно-комунікаційні технології

162

4,5

6.

Науковий семінар

54

1,5

7.

Інтелектуальна власність

36

1

8.

Основи захисту інформації в комп’ютерних мережах

126

3,5

9.

Вища освіта і Болонський процес

36

1

10.

Розробка програмних додатків для мобільних пристроїв

108

3

11.

Технологія розробки розподілених баз даних

162

4,5

12.

Моделювання соціальних, економічних та екологічних процесів

162

4,5

13.

Диференціально-функціональні рівняння та їх застосування

108

3

14.

Чинники успішного працевлаштування за фахом

36

1


Програми навчальних дисциплін для підготовки фахівця ОКР «Магістр»

8.04030203 Соціальна інформатика

«цивільний захист»

36 год. (1 кредит)
Мета викладання дисципліни – це теоретична й практична підготовка студентів з питань організації захисту населення; вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

У результаті вивчення курсу студент має набути такі компетенції: знати характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу; способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження; порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин; призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю;методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної), біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії; основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС; основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні НС; уміти практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і застосування сучасної зброї масового ураження; оцінювати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку й обстановку, яка може виникнути в результаті стихійного лиха та аварії; керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах н/г відповідно до майбутньої спеціальності.



Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Цивільний захист (ЦЗ) в сучасних умовах; Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей; Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; Захист населення в надзвичайних ситуаціях.



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Організація навчання населення з цивільного захисту, методика проведення занять з цивільного захисту. Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях.


Основна література до курсу:
1. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня 2004.

2. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 152 с.

3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене. - К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

«ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»

108 год. (3 кредити)

Метою навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічного знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір.

Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступними компетенціями:



знання:

- специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принципів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки застосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого-педагогічних умов ефективності організації процесу навчання і виховання у вищій школі.

- психолого-педагогічних основ діяльності основних підрозділів вищого навчального закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимог Європейського освітнього простору, основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого- педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості студентського віку, основні компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірності формування і прояву Я-концепції студента; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього;

вміння:

- проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну програму, лекцію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу;



- організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та наукову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студентів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; використовувати педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати виховну роботу зі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ»
НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука. Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження.

НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні. Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Управління вищою освітою в Україні.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС У ВИЩІЙ ШКОЛІ»
НЕ 2.1. Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі. Сутність і структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу.

НЕ 2.2. Зміст освіти у вищій школі та способи його реалізації. Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі.

НЕ 2.3. Форми організації навчання у вищій школі. Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців.

НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі. Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ.

НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів. Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організаціїконтролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань.

НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю. Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

«УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ШКОЛОЮ»
НЕ 3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу. Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.
Основна література до курсу:


    1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. Навчальної літератури, 2003. – 316 с.

    2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно- рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

    3. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005.–399с.

    4. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.

    5. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005.

    6. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.: Скорпіон, 2000. - 120 с.

    7. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. - К., 1996

    8. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с.

    9. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с.

    10. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль, 2001.

    11. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. - 2002. - №3.

    12. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.

    13. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.



«ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС»

36 год. (1 кредит)
Мета курсу «Вища освіта і Болонський процес» полягає в тому, щоб ознайомити студентів з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати: поняття «вища освіта», загальні засади формування і функціонування системи вищої освіти та її інститути; хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС; зміст основних документів Болонського процесу, механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах, входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле; основні засади науково- технічного співробітництва України та ЄС; специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи і Америки; основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти; характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи; загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу; структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента; особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS; зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS; принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України; заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.



У результаті вивчення дисципліни студент повинен уміти: аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного розвитку держави; аналізувати роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами; аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії; здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи; характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти; аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей Болонського процесу; формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.; використовувати європейську систему «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента; визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗОНИ

ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ»
НЕ 1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно- технологічного та культурного розвитку.

НЕ 1.2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки. Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи.

НЕ 1.3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу: - Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25травня 1998 р.). - Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.). - Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій ( Саламанка, 29-30 березня 2001 р.). - До Зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту(Прага, 13-19 травня 2001 р.). - Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).

НЕ 1.4. Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти. Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти. Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприянняєвропейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із "європейським" змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА ПЕРЕЗАРАХУВАННЯ

КРЕДИТІВ (ЕСТS) У ВИЩІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ»
НЕ 2.1. Європейська кредитно-трансферна система та система накопичення (ЕСТS). Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін. Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу. Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS. Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор. Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

НЕ 2.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України. Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти. Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації. Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування нанавчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо- кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання).

НЕ 2.3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України. Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно- модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації. Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу. Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові. Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента. Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача. Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.
Основна література до курсу:


  1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Гамон, Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с.

  2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред. В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004. – 384 с.

  3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво“Політехніка”, 2003. – 200 с.

  4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. – 208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

  5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

  6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

  7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

  8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для студентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

  9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с.

  10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшенко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с.

  11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

  12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

  13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.

  14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.



«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ математики

та ІНФОРМАТИКИ У ВНЗ»

54 год. (1,5 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування знань магістрантів про закономірності, закони, принципи, форми, методи, прийоми викладання теоретичного та практичного курсу «Інформатика» в умовах вищої педагогічної школи.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про сутність педагогіки як науки та навчальної дисципліни в системі підготовки вчителя; особливості та вимоги до створення навчально-методичного забезпечення курсу «Інформатика» в умовах вищої школи; теоретичні основи щодо організації навчального процесу при викладанні «Інформатики»; шляхи активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення інформатики; особливості та специфіку викладання окремих розділів інформатики; уміння підбирати на основі аналізу зміст лекційного чи семінарського заняття з курсу «Інформатика»; розробляти структуру лекційних занять та семінарських занять з курсу «Інформатика»; здійснювати систему оцінювання педагогічних знань, умінь та навичок студентів у процесі вивчення курсу «Інформатика» в умовах ВНЗ



Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«Теоретичні основи викладання курсу «Інформатика у ВНЗ»
НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Методика викладання інформатики у ВНЗ»

Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр статистики» як початковий етап формування викладача економіко-математичних та статистичних дисциплін у ВНЗ. «Методика викладання інформатики у ВНЗ» в системі підготовки магістрантів напряму «Математика». Педагогічна наука та інформатика як основа формування компетенцій майбутніх викладачів ВНЗ щодо викладання курсу «Інформатика» у вищій школі.



НЕ 1.2. Особливості навчально-методичного забезпечення курсу «Інформатика». Створення навчально-методичного комплексу дисципліни «Інформатика»

Інформатика як фундаментальна дисципліна блоку професійного спрямування в навчальному плані напряму «Математика». Вимоги та особливості створення навчально-методичного комплексу дисципліни «Інформатика». Аналіз сучасних підручників з «Інформатики».



НЕ 1.3. Основні форми організації навчального процесу в системі вивчення курсу «Інформатика»: лекція, практичне заняття, лабораторний практикум, обчислювальна практика.

Аналіз основних форм організації навчального процесу у вищій школі. Лекція в системі формування професійно-орієнтованих знань майбутніх вчителів інформатики при вивченні курсу «Інформатика». Лабораторні та практичні заняття з курсу «Інформатика» як основа поглиблення теоретичних знань та формування практичних умінь майбутніх вчителів. Типологія та характеристика методів вивчення курсу «Інформатика». Комплексні форми організації навчання студентів у процесі вивчення курсу «Інформатика». Засоби навчання в системі викладання курсу «Інформатика»: види, вимоги до використання.



НЕ 1.4. Організація самостійної роботи студентів при вивченні курсу «Інформатика», активізація їх навчально-пізнавальної діяльності в процесі навчання. Перевірка та оцінювання знань, умінь студентів з курсу «Інформатика»

Теоретико-методичні засади самостійної роботи студентів у навчально-виховному процесі ВНЗ. Методи та прийоми активізації навчально-пізнавальної студентів у процесі вивчення курсу «Інформатика». Основи педагогічного контролю у ВНЗ та основні форми його здійснення при формуванні знань студентів.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«Методичні аспекти викладання курсу «Інформатика у ВНЗ»
НЕ 2.1. Методичні рекомендації до викладання розділу «Основи алгоритмізації»: аналіз змісту та особливостей вивчення

Аналіз змісту розділу як основи його викладання. Методика пояснення студентам загально педагогічних понять. Методика ознайомлення студентів з основними алгоритмами. Аналіз можливих засобів навчання при викладанні розділу.



НЕ 2.2. Методичні рекомендації до викладання розділу «Процедурне та обєктно-зорієнтоване програмування»: аналіз змісту та особливостей вивчення

Аналіз змісту розділу як основи його викладання. Методика пояснення студентам понять та сучасних підходів процедурного програмування.



НЕ 2.3. Методичні рекомендації до викладання розділу «Системне та прикладне програмне забезпечення»: аналіз змісту та особливостей вивчення

Аналіз змісту розділу як основи його викладання. Методика пояснення студентам дидактичних понять. Аналіз можливих засобів навчання при викладанні розділу.



НЕ 2.3. Методичні рекомендації до викладання розділу «Структури даних»: аналіз змісту та особливостей вивчення

Аналіз змісту розділу як основи його викладання. Методика пояснення студентам дидактичних понять. Аналіз можливих засобів навчання при викладанні розділу.



НЕ 2.5. Особливості формування знань та умінь студентів у процесі проходження обчислювальної практики

Обчислювальна практика в системі професійної підготовки. Аналіз організації різних видів практики в умовах ВНЗ з метою формування у студентів практичних умінь. Складання програми практики. Оцінювання навчальної діяльності студентів у процесі обчислювальної практики.


Основна література до курсу:


  1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти в Україні. – К.: Либідь, 1998.

  2. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник для викладачів, аспірантів, студентов магістратури. – К.: Кондор, 2008. – 272 с.

  3. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. – К., 1997. – 63 с.

  4. Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 224 с.

  5. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 232 с.

  6. Мороз А.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи: Навчальний посібник. – К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2003. – 267 с.

  7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2005. – 239 с.

  8. Семчук А.Р., Юрченко І.В. Економічна інформатика: теорія, лабораторний практикум. Навчальний посібник.– Чернівці: МВІЦ "Місто", 2005.– 416 с.

  9. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: От деятельности к личности. – М., 2001. – 304 с.

  10. Симонович С., Евсеев Г. Практическая информатика: универсальный курс.– М.: АСТ–ПРЕСС; Инфорком–Пресс, 1999.– 480 с.

  11. Симонович С.В. и др. Информатика. Базовый курс.– СПб.: Питер, 2002.– 640 с.



«Моделювання соціальних, економічних та екологічних процесів»

162 год. (4,5 кредити)

Мета викладання дисципліни: вивчення сучасних математичних моделей соціально-економічної сфери, підприємництва, екологічних процесів та методів їх дослідження.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про оптимізаційні моделі підтримки прийняття рішень у ринковій економіці, рекламної кампанії та страхування, моделі екологічних процесів; уміння досліджувати вище зазначенні моделі та робити висновки.



Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«Моделі прийняття рішень у ринковій економіці та страхуванні»
НЕ 1.1. Елементи фінансової математики.

Елементи фінансової математики: прості, складні, неперервні відсотки, їх застосування. Дисконт. Еквівалентність платежів.



НЕ 1.2. Оптимізаційні моделі прийняття рішень у ринковій економіці

Оптимізаційні моделі прийняття рішень у ринковій економіці: виробнича програма фірми, кредитний портфель за умов ризику щодо платоспромож­ності позичальників, управління портфелем фінансових активів.



НЕ 1.3. Оптимізаційні моделі теорії страхування

Прикладні аспекти використання математико-статистичних методів і моделей у теорії страхування: задача вибору страхового внеску, методи розрахунку страхових внесків, знаходження мінімальної величини власних засобів страхової компанії, оптимізація коефіцієнта навантаження з врахуванням кривої попиту.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«Моделі демографії, екологічних процесів й організації рекламної кампанії»
НЕ 2.1. Моделі демографії

Демографічні моделі, в якій враховуються рівень економіки, технологій та освіти.



НЕ 2.2. Модель залежності популяції від токсичності середовища.

Модель залежності популяції від токсичності середовища. Типові сценарії зміни структури популяції.



НЕ 2.3. Моделі організації рекламної кампанії

Моделі організації рекламної кампанії у випадку визначення кількості проінформованих клієнтів, максимізації прибутку, мінімізації вкладення засобів у рекламу.


Основна література до курсу:


  1. Астафьева Е. В., Терпугов А. Ф. Модель рекламной компании, когда цена продажи товара зависит от рекламы // Обработка данных и управление в сложных системах. Вып. 6. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 2004. – С. 3 – 13.

  2. Вітлінський В.В. Моделювання економіки. – К.: КНЕУ, 2003. – 408 с.

  3. Голубин А.Ю. Математические модели в теории страхования: построение и оптимизация. – М.: Анкил, 2003. – 160 с.

  4. Долгоносов Борис Михайлович. Нелинейная динамика экологических и гидрологических процессов /Отв. ред. М. Г. Хубларян; Предисл. Г. Г. Малинецкого. — М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. — 440 с.

  5. Кігель В.Р. Математичні методи ринкової економіки: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2003. – 158 с.

  6. Кігель В.Р. Методи і моделі прийняття рішень в ринковій економіці: Монографія. – К.: ЦУЛ, 2003. – 202 с.

  7. Райцин, В.Я. Моделирование социальных процессов : учебник: [пособие дня студентов факультета «Математические методы в экономике»] / В.Я. Райцин. — М.: Экзамен, 2005. – 189 с.

  8. Терпугов А. Ф., Щирова Н. П. Математическая модель оптимального вложения средств в рекламную компанию // Вестник Томского гос. ун-та, 2002, № 275, С. 224 – 227.

  9. Терпугов А. Ф., Щирова Н. П. Оптимизация функции капитала при вложении средств в рекламу // Вестник Томского гос. ун-та, 2007, № 301, С. 96 – 100.

  10. Долгоносов Борис Михайлович. Нелинейная динамика экологических и гидрологических процессов /Отв. ред. М. Г. Хубларян; Предисл. Г. Г. Малинецкого. — М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. — 440 с.


«ДИФЕРЕНЦІАЛЬНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ РІВНЯННЯ

ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ»


108 год. (3 кредити)
Мета викладання дисципліни: вивчення задач, що пов’язані із існуванням розвязків систем із запізненям, дослідження їх властивостей. Аналіз точних та наближених методів побудови розв’язків диференціально-фукціональних рівнянь.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання постановок початкових та крайових задач для диференціально-різницевих рівнянь, умов існування розв’язків та основних їх властивостей; уміння реалізовувати алгоритми знаходження наближених розв’язків рівнянь із запізненням при моделюванні на ЄОМ різноманітних прикладних процесів, що описуються диференціально-функціональними рівняннями.



Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«Основна початкова задача»
НЕ 1.1. Приклади систем з післядією.

Історичні аспекти розвитку теорії диференціально-функціональних рівнянь. Внесок українських математиків в теорію диференціально-різницевих рівнянь. Школа з диференціально-функціональних рівнянь у Чернівецькому університеті (Рубаник В.П., Царков Є.Ф., Фодчук В.І. та їх учні). Означення і класифікація диференціальних рівнянь з аргументом що відхиляється.



НЕ 1.2. Метод кроків. Теорема існування та єдиності розвязку.

Постановка початкової задачі для диференціальних рівнянь з аргументом що відхиляється. Метод кроків розв’язування початкової задачі Коші. Гладкість розв’язків для диференціальних рівнянь запізнюючого та нейтрального типу.

Теорема про існування та єдиність розв’язку початкової задачі та неперервна залежність від початкових даних. Наближені методи розв’язання диференціальних рівнянь із запізненням.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«Елементи теорії диференціально-функціональних рівнянь »
НЕ 2.1. Лінійні диференціально-різницеві рівняння.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка