М. В. Олійник I. Г. Ющук I. П. Українська мова у професійному спілкуванні навчальний посібник



Сторінка1/25
Дата конвертації05.03.2017
Розмір4.11 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Гуць М. В. Олійник I. Г. Ющук I. П.



УКРАЇНСЬКА МОВА

У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ



Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посбіник для студентів

вищих навчальних закладів

Київ

Міжнародна агенція „Вее2опе" 2004



Гуць М. В. Олійник I. Г. Ющук I. П.

УКРАЇНСЬКА МОВА

У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ



Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Київ

Автор низки ряду книжок та численних статей в царині дослідження української мо­ви, фольклору, етнографії та культурних зв'язків українського, сербського та хор­ватського народів.



Учасник міжнародних з'їздів славістів і україністів.-Табачук.

Автор підручників з української мови для середньої загальноосвітньої школи та вищих навчальних закладів.



ІРИНА ОЛІЙНИК — кандидат філо­логічних наук, доцент кафедри слов'янської філології Київського міжнародного універси­тету.

Автор і ведуча телепередач „Наша мова" на Першому Національному каналі та „Мов­на вітальня" на ТУ-Табачук.



МИХАЙЛО ГУЦЬ — кандидат філо­логічних наук, професор Київського міжна­родного університету, член Спілки жур­налістів України.

Автор низки ряду книжок та численних статей в царині дослідження української мо­ви, фольклору, етнографії та культурних зв'язків українського, сербського та хор­ватського народів.



ІВАН ЮЩУК — професор, завідувач ка­федри слов'янської філології Київського міжнародного університету, заслужений діяч науки й техніки України.

Автор і ведучий телепередач „Наша мо­ва" на Першому Національному каналі та „Мовна вітальня" на ТУ-Табачук.

Автор підручників з української мови для середньої загальноосвітньої школи та вищих навчальних закладів.

Гуць М. В., Олійник I. Г., Ющук I. П.

Українська мова у професійному спілкуванні. Навчальний посібник. − К.׃ Міжнародна агенція “BeeZone”, 2004. − 336 с.

ЗМІСТ

ЗАНЯТТЯ 1

Офіційно-діловий стиль ...................................................................16

Документ ..........................................................................................17

Поняття про мовний етикет .............................................................20

Основні принципи ділового етикету ................................................21

Конституційні права громадян ........................................................22



ЗАНЯТТЯ 2

Заява ................................................................................................24

Звертання ........................................................................................26

Особливості етикету різних країн ...................................................27

Милозвучність української мови.....................................................29

Візитна картка .................................................................................31



ЗАНЯТТЯ З

Автобіографія ..................................................................................34

Знайомство.......................................................................................36

Австралія .........................................................................................38

Написання -и-, -і- в кінці слова .......................................................39

Ваш офіс ..........................................................................................41



ЗАНЯТТЯ 4

Характеристика...............................................................................44

Комплімент ......................................................................................46

Англія...............................................................................................47

Написання -и-, -і- в іншомовних власних назвах ...........................49

Психологічні типи партнерів ...........................................................50



ЗАНЯТТЯ 5

Наказ................................................................................................53

Розпорядження, прохання...............................................................57

Близький та Середній Схід (Алжир, Єгипет, Йорданія,

Ірак, Іран, Лівія, Саудівська Аравія)...............................................58

Написання -и-, -і- в іншомовних географічних назвах ...................60

Як досягти взаєморозуміння............................................................62

ЗАНЯТТЯ 6

Діловий лист ....................................................................................64

Вибачення ........................................................................................71

Німеччина ........................................................................................72

Написання -и-, -і- в основах слів іншомовного походження ...........74

Стосунки з людьми ..........................................................................76



ЗАНЯТТЯ 7

Запрошення .....................................................................................78

Запрошення — етикетні формули...................................................81

Ізраїль ..............................................................................................82

Вживання м'якого знака ..................................................................84

Правила складання текстових матеріалів.......................................86



ЗАНЯТТЯ 8

Рецензія ...........................................................................................89

Науковий етикет ..............................................................................91

Індія .................................................................................................92

Випадання приголосних ..................................................................94

Мистецтво публічних виступів ........................................................96



ЗАНЯТТЯ 9

Протокол ........................................................................................100

Витяг з протоколу ..........................................................................105

Слухання .......................................................................................106

Італія ..............................................................................................106

Написання складних слів ...............................................................108

Голос — важливий чинник мистецтва говорити ...........................110

ЗАНЯТТЯ 10

Публічний виступ ..........................................................................113

Поздоровлення й побажання .........................................................115




Канада 116

Написання -н- та -нн- у прикметниках 117

Уміння говорити, сприймати й запитувати 120

ЗАНЯТТЯ 11

Прес-реліз 122

Подяка 124

Китайська Народна Республіка 124

Написання часток 126

Як давати інтерв'ю 128

Дискусія 1 ЗО

ЗАНЯТТЯ 12

Доручення 131

Повідомлення 135

Телефонна розмова 135

Написання прислівників 137

Правила телефонного етикету 140



ЗАНЯТТЯ 13

Доповідна й пояснювальна записки 144

Відмова 146

Центральна та Південна Америка 147

Написання іменників II відміни чоловічого роду

в родовому відмінку 148

Основні правила для керівника 151

ЗАНЯТТЯ 14

План, тези, конспект 152

Про деякі фразеологізми в українській мові,

які нам треба знати, готуючи свій виступ 157

Нагадування 158

Швейцарія 159

Подвоєння букв 160

Діловий блокнот і діловий щоденник 162

Авторучка 163

6

ЗАНЯТТЯ 15

Контракт 165

Трудова угода (договір) 169

Довідка 169

Подолання конфлікту 172

Японія 172

Написання російських власних назв українською мовою 174

Закони Мерфі 176



ЗАНЯТТЯ 16

Реферат 179

У транспорті 184

Вживання апострофа 185

Моральні засади ділових стосунків 188

ЗАНЯТТЯ 17

Розписка 190

Прощання 192

Написання російських власних назв українською мовою 194

Відрядження 196

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ТЕМА1

Рапорт 198



ТЕМА 2

Постанова 199



ТЕМА З

Ухвала 202

7

ЗМІСТ

ТЕМА 4

Статут 204



ТЕМА 5

Накладна 207



ТЕМА 6

Скарга 209



ТЕМА 7

Заповіт 211



ТЕМА 8

Розпорядження 213



ТЕМА 9

Телефонограма 215

Телефонна розмова 216

Радіограма. Телефакс 218

Нота. Комюніке. Конвенція 218

ТЕМА 10

Особливості перекладу з російської мови на українську 219

Переклад наукового тексту 222

ТЕМА 11

Відгук 224



ТЕМА 12

Звіт 232


8

ЗМІСТ


ТЕМА 13

Резолюція 237



ТЕМА 14

Акт 239


ТЕМА 15

Трудова угода (договір) 244



ТЕМА 16

Анотація 251



ТЕМА 17

Резюме 256



ДОДАТОК 1

Розділові знаки в реченні 260

  1. Розділові знаки між групою підмета й групою присудка 260

  2. Розділові знаки на місці пропущеного члена речення 260

  3. Дефіс при прикладці 260

  4. Розділові знаки між однорідними членами речення 261

  5. Розділові знаки при узагальнювальних словах 262

  6. Виділення уточнювальних членів речення 262

  7. Відокремлення узгоджених означень 262

  8. Відокремлення неузгоджених означень 263

  9. Відокремлення прикладок 263




  1. Відокремлення обставин 263

  2. Виділення звертань 264

  3. Виділення вставних і вставлених слів та речень 264

  4. Виділення слів-речень та вигуків 264

  5. Розділові знаки в складному сполучниковому реченні 265

9

  1. Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні 266

  2. Розділові знаки при прямій мові 266

ДОДАТОК 2

Пунктуація (відповіді) 268

ДОДАТОК З
Рішення Конституційного Суду України 278

ДОДАТОК 4

Український переклад 287

Література 288

СЛОВНИК


Російсько-український словник

сфери ділового спілкування 291

10

Українська мова — мова державна

У статті 10 Конституції України, прийнятій Верховною Ра­дою 28 червня 1996 року, записано: „Державною мовою в Ук­раїні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розви­ток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України".

Державна мова — це мова, якою складаються й видаються державні закони, постанови, укази, інші акти, ведеться доку­ментація в державних і недержавних установах, здійснюється судочинство, проводиться навчальна й виховна робота в усіх видах навчальних закладів, оформляються результати науко­во-дослідних робіт. Державна мова — це основний засіб спілку­вання в усіх сферах державної, громадської й виробничої діяльності. Володіння й користування державною мовою забез­печує всім громадянам рівні можливості для повноправної участі в будь-якій сфері суспільного життя незалежно від їхніх національних, територіальних, мовних та інших особливостей.

Державна мова як спільна для всіх громадян виконує в суспільстві ряд надзвичайно важливих функцій, зокрема:

а) інтеграційну — об'єднує людей, створює в них відчуття


групової ідентичності і, отже, сприяє перетворенню населення
в суспільство;

б) організаційну — виступає засобом мобілізації зусиль,


адекватного передавання волі від одних структур суспільства
до інших;

в) інформаційну — забезпечує здатність підтримувати й


відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків, якими
крізь час і простір поширюються інтелектуальні й моральні
імпульси, що пронизують усе суспільство.

Спільна для всього суспільства мова, отже, дає змогу скон­центрувати весь його інтелектуальний потенціал і таким чином у процесі історичного розвитку врешті-решт переростає в мо­гутню рушійну силу суспільного прогресу. Це добре розуміли й розуміють політики чи не всіх держав.

У Франції наприкінці XVIII століття половина її населення не володіла французькою мовою. Але внаслідок послідовної

13

мовної політики держави, яка залучила до цієї справи такі чинники, як освіта, військова повинність, засоби масової інфор­мації, видання книг, зрозуміло, французькою мовою, державні чиновники, які мусили вживати мову держави,— французька мова впродовж XIX століття утвердилась як єдина на всій те­риторії держави й у всіх сферах суспільного життя. Наслідки — консолідація суспільства й духовне та економічне зростання Франції.

Коли Італія 1861 року здобула незалежність, італійською мовою розмовляло менше 2,5 відсотка населення. „Італію ство­рено, тепер треба створити італійців",— робить висновок один із керівників національно-визвольної боротьби. І на державно­му рівні розробляється програма утвердження італійської мо­ви на всій території країни. „Услід за єдністю управління, збройних сил і законів єдність мови найбільшою мірою сприяє тому, щоб зробити єдність нації відчутною, міцною й благо­творною",— писав у цей час один з її авторів відомий італійський письменник А. Мандзоні. Втілення в життя цієї програми дало змогу консолідувати населення Італії в одне ди­намічне італійське суспільство, яке тепер відіграє не останню роль у світі.

Євреї відродження втраченої майже дві тисячі років тому власної держави тісно пов'язали з відродженням своєї давньої, донедавна мертвої мови — івриту. В Індонезії, у якій є понад 300 мов, на державному рівні розробляється й утверджується єдина мова — індонезійська, а голландська, як мова колишніх колонізаторів, заборонена. Американська держава вимагає від усіх своїх громадян, незалежно від їхнього етнічного поход­ження, знання англійської мови. Німеччина не приймає до себе своїх співвітчизників-репатріантів, якщо вони не володіють німецькою мовою. Франція встановлює суворі санкції за ігно­рування французької мови на території держави. У консти­туції багатонаціональної Росії записано: „Державною мовою Російської Федерації на всій території є російська мова". І це положення неухильно виконується.

Щодо національних меншин, які є майже в усіх країнах, то, з одного боку, їм гарантується вільний розвиток, використання

14

й захист рідних мов, а з другого — використання мов національних меншин, вказується в Рамковій Конвенції Ради Європи про захист національних меншин, не повинно завдава­ти шкоди вивченню й функціонуванню офіційної (державної) мови, „оскільки знання офіційної мови є одним із чинників соціальної злагоди та єдності".



В Україні державною мовою може бути і є такою тільки од­на мова — українська. Адже та чи інша нація виборює дер­жавність насамперед для того, щоб створити умови, необхідні для збереження й вільного розвитку власних традицій, власної етнічної, культурної й духовної самобутності, а отже, й якомо­га повніше розкрити й реалізувати свої творчі можливості за­ради власної і вселюдської користі. А все це можливе лише за умови повнокровного функціонування національної мови.

Українською мовою в Україні, за переписом 1989 року, вільно володіло 80 відсотків громадян, розуміють її практично всі. В Україні є велика оригінальна й перекладна література ук­раїнською мовою (тільки ж або не видана, або тиражі її мізерні), укладено різноманітні словники української мови, досконало опрацьована її граматика, достатньо розвинені засоби масової інформації українською мовою, в основному сформована науко­ва термінологія, випрацювані засоби ділового мовлення, ук­раїнською мовою ведеться навчання, є інтелектуальні сили, здатні повністю забезпечити потреби суспільства в навчальній, науковій і технічній літературі українською мовою. Мовна ситу­ація в Україні незрівнянно сприятливіша, ніж вона була у Франції, Італії, Індонезії чи Ізраїлі під час їхнього становлення як держав. Потрібно лише пам'ятати, що українська нація, як і будь-яка інша, має право на власні цінності, на власну культу­ру, на власний внесок у всесвітню духовну скарбницю.



Іван Ющук

15

ЗАНЯТТЯ 1



ЗАНЯТТЯ 1

ДІЛОВІ ПАПЕРИ Офіційно-діловий стиль

Слово стиль (від лат. зШиз — загострена паличка для пись­ма) вживається в широкому та вузькому значенні.

Кажуть: стиль керівництва, стиль роботи, стиль виховання, плавати стилем „брас", одягатися в сучасному стилі. Часто в мовленні це слово використовується і з термінологічним зна­ченням: газетний стиль, офіційний стиль, високий стиль, стиль (індивідуальна манера творення) того чи іншого письменника тощо.

Слово стгіль входить до термінології багатьох наук: мовоз­навства, літературознавства, мистецтвознавства, але в кожній науці в нього вкладається своє поняття.

Стиль — функціональний різновид літературної мови, який визначається сферою її функціонування й характеризується особливостями у виборі, поєднанні й організації системи мов­них засобів (лексичних, граматичних, фонетичних) залежно від мети й змісту спілкування.

Розрізняють такі основні стилі писемної мови: публіцистич­ний, розмовний, науковий, офіційно-діловий, художньо-белет­ристичний, конфесійний. Інколи виділяють ще виробничо-технічний, епістолярний та мемуарний. Кожен із цих стилів має свої особливості.

Офіційно-діловий стиль — це різновид літературної мови, який обслуговує сферу офіційно-ділових стосунків.

Офіційно-діловому стилю властиві такі ознаки: офіційність, точність (однозначність), ясність (доступність), лаконічність, конкретність, чіткість, змістова повнота й об'єктивність викла­ду, стандартизація.

Мовні ознаки — писемна (рідше — усна) форма мовлення, слова ділової лексики, канцелярські штампи й шаблони (ми, що нижче підписалися; вжити суворих заходів; винести дога­ну; попередити; відзначити; нагородити), відсутність

16

емоційно-експресивної лексики й будь-якої мовної індивіду­альності автора, наявність безособових і наказових форм дієслів; чітко регламентоване розміщення й будова тексту.



Офіційно-діловий стиль мови має такі підстилі: законодав­чий (закони, укази, статути, постанови), адміністративно-кан­целярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, за­яви, звіти), дипломатичний (конвенції, комюніке, ноти, прото­коли). Офіційно-діловий стиль реалізується в таких жанрах, як закон, указ, нота, контракт, договір, конвенція, статут, поста­нова, громадські та кримінальні акти, канцелярське листуван­ня, розпорядження, наказ, ділові папери (заява, довідка, до­повідна й пояснювальна записки, розписка, доручення, акт, ав­тобіографія, характеристика).

Документи ці можуть бути складені:

а) за обов'язковою стандартною формою (паспорт, диплом,
свідоцтво про народження та ін.);

б) за певним стереотипом (договори, ноти, заяви);

в) без певної стандартної форми (звіти, ділове листування).
У діловому мовленні поєднуються дві функції: інформатив­
на (повідомлення) і волюнтативна (наказовість).

Кожний документ складається з окремих елементів, що звуться реквізитами.

У діловому мовленні часто використовують неозначену форму дієслова, особливо в значенні наказового способу: звільнити від обов'язків...; забезпечити необхідними підруч­никами; контроль за виконанням покласти на...; прошу допу­стити до...; заслухати доповідь; обговорити звіт; доручити се­кретареві; організувати взаємоперевірку.

Документ

Документ (слово латинського походження, що означає „до­каз") — це основний вид офіційно-ділового мовлення, де запи­сується й передається інформація про події, явища, факти ре­альної дійсності та розумової діяльності людини.

В організаціях, установах і на підприємствах найчастіше по­слуговуються текстовими документами, у яких інформація

17


ЗАНЯТТЯ 1

ЗАНЯТТЯ 1


записується й передається в різних виглядах — рукописному, машинописному чи друкарському.

При оформленні тексту слід дотримувати основних правил його складання, за якими передбачається правильне написан­ня й розташування його елементів. Він має бути об'єктивним і достовірним.

Кожний текст документа має заголовок, який розміщується посередині рядка аркуша.

Тексти організаційно-розпорядчих документів оформляють на папері формату А4 (297x210 мм) та А5 (148x210). З обох боків сторінки для зручності залишають вільні поля: праве — не менше 8 мм, ліве — 35 мм; верхнє — 20 мм, нижнє — 19 мм (для формату А4) і 16 мм (для формату А5).

Перша сторінка тексту друкується на бланку, а наступні — на чистих аркушах паперу. Треба пам'ятати, що не можна пе­реносити на іншу сторінку тільки підпис. На наступній сторінці, де ставиться підпис, повинно бути хоча б два рядки.

Нумерація сторінок на документі, якщо текст розміщено на двох і більше аркушах, починається з другої сторінки (ставить­ся цифра 2).

Коли текст друкується лише з одного боку аркуша, то нуме­рація проставляється посередині верхнього поля арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю. Слово „сторінка" не пишеться й біля цифр не ставляться жодні позначки. Якщо ж текст друкується на обох боках аркуша, то непарні номери сторінок ставляться в правому верхньому кутку аркуша, а парні — в лівому верхньому кутку.

Текст доцільно чітко поділити на абзаци. Кожний з абзаців має містити відносно закінчену думку.

Коли ж документи складні (положення, статути, правила, до­повіді, огляди, звіти тощо), то тексти ділять на розділи, підрозділи, параграфи, пункти й навіть підпункти. Розділам дають заголовки, які розташовують у лівій частині сторінки й відокремлюють від тексту двома чи трьома міжрядковими інтервалами.

Розділи, підрозділи, пункти й підпункти нумеруються арабськими цифрами й розділяються крапками, як, наприклад,

позначення 14.10.8 означає: розділ 14, підрозділ 10, пункт 8. Та­ка нумерація застосовується для того, аби чітко розчленувати документ на складові частини й спростити техніку праці над великим текстом: коли додається чи знімається якийсь пункт, то нумерація інших пунктів змінюється тільки в межах відповідних розділів.

Тексти офіційно-ділового стилю вимагають точності форму­лювань. Вони не допускають двозначності, образливих слів, позбавлені емоційності.

Стандартні вислови та словосполучення в тексті, з одного боку, полегшують сприймання документів, а з іншого — прак­тично скорочують час для складання їх.

Усі документи можуть бути згруповані за різними ознаками:

За найменуванням: листи, телеграми, телефонограми, довідки, заявки, службові записки, інструкції та ін.

За спеціалізацією: службові (офіційні) й особисті. Службові документи створюються в установах, організаціях, на підприємствах службовими особами, які їх представляють, а особисті — окремими громадянами.

За походженням: внутрішні та зовнішні. До внутрішніх на­лежать документи, які готуються, оформлюються й викону­ються в межах тієї установи, організації чи підприємства, де вони складені. До зовнішніх належать ті документи, які надхо­дять до цієї установи та інших установ, організацій чи підприємств.

За призначенням: організаційні, розпорядчі, статутні, вико­навчі, інформаційні, колегіальних органів.

За структурними ознаками: регламентовані (стандартні) й нерегламентовані (нестандартні). Регламентованою зветься до­кументація, складена за певним зразком (це стосується не ли­ше стандартних аспектів змісту, а й формату паперу, складу реквізитів та ін.). Регламентований лист, наприклад, завжди фіксує регулярну виробничу або управлінську ситуацію та ре­алізується у формі стандартних синтаксичних конструкцій. Нерегламентований лист, як правило, стосується якоїсь не­передбаченої ситуації.


18

19

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка