М. П. Пан, В.І. Торкатюк, О. С. Вороніна міжнародний менеджмент



Сторінка1/12
Дата конвертації26.12.2016
Розмір2.55 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


Затверджую:

перший проректор Стадник Г.В.

«___»________________ 2007р.
М.П. Пан, В.І. Торкатюк, О.С. Вороніна
МІЖНАРОДНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

(Конспект лекцій для студентів магістерської підготовки за спеціальностями

8.050107 “Економіка підприємства”та 8.050106 “Облік та аудит”денної форми навчання)

Харків – ХНАМГ – 2007

УДК 333.13

ББК 65.290-2


Пан М.П., Торкатюк В.І., Вороніна О.С. Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій для студентів магістерської підготовки за спеціальностями 8.050107 - “Економіка підприємства”і 8.050106 - “Облік та аудит”денної форми навчання. - Харків: ХНАМГ, 2007. – 210 с.
Автори: к.т.н., доцент М.П.Пан,

д.т.н., проф. В.І.Торкатюк,

О.С.Вороніна.

Конспект лекцій побудовано за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП).

Рекомендовано для студентів економічних спеціальностей.

Рецензент: зав. кафедри управління будівництвом і міським господарством Харківської національної академії міського господарства, доктор технічних наук Ачкасов А. Є.


Затверджено на засіданні кафедри економіки будівництва.

протокол №11 від 27.06.2007 р.

©Пан М.П., Торкатюк В.І., Вороніна О.С., ХНАМГ, 2007



ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ ПРОГРАМИ КУРСУ „МІЖНАРОДНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ”

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи міжнародного менеджменту


Змістовий модуль 2. Ключові проблеми міжнародного менеджменту



СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА КУРСУ

Змістовий модуль 1. Теоретичні основи міжнародного менеджменту



Змістовий модуль 2. Ключові проблеми міжнародного менеджменту



ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Теоретичні основи міжнародного менеджменту

ТЕМА 1. Суть і характерні риси міжнародного менеджменту


План: 1.1.Суть міжнародного бізнесу та періодизація його розвитку.

1.2.Глобалізація та інтернаціоналізація міжнародного бізнесу.

1.3.Транснаціональні корпорації як об'єкт міжнародного менеджменту.

1.4.Суть міжнародного менеджменту та основні національні школи менеджерів.


1.1. Суть міжнародного бізнесу та періодизація його розвитку

frame1

Міжнародний бізнес базується на можливості отримання вигод саме з переваг міждержавних ділових операцій, тобто з того факту, що продаж даного товару в іншій країні або налагодження фірмою однієї країни виробництва в іншій країні, або надання послуг спільно фірмами двох країн третій і т. д. забезпечують залученим у бізнес сторонам більше переваг, ніж вони б мали, якби вели справу у своїх країнах. Це — ключовий момент не лише в розумінні природи і специфіки власне міжнародного бізнесу, але й поясненні виникнення і розвитку міжнародного менеджменту як такого.

Варто звернути увагу на те, що конкретні вигоди міжнародного бізнесу пов'язані з отриманням більшого прибутку з урахуванням таких факторів:


  1. доступ до зарубіжних ринків робочої сили (ціна, кваліфікація);

  2. вихід до родовищ корисних копалин і джерел сировини;

  3. прагнення нових ринків збуту;

  4. збільшення обсягів виробництва і зниження собівартості виробів (ефект масштабу і крива досвіду);

  5. зменшення валютних ризиків.

Основні риси міжнародного бізнесу:

  1. Отримання прибутку міжнародними корпораціями, використовуючи переваги виходу за межі виключно національних кордонів.

  2. Підприємці прагнуть використовувати додаткові економічні можливості, що випливають із:

  • ресурсних особливостей зарубіжних ринків;

  • місткості зарубіжних ринків;

  • правових особливостей зарубіжних країн;

  • специфіки міждержавних політичних і економічних взаємовідносин, що регулюються відповідними формами міждержавної взаємодії.

3. Міжнародний бізнес суттєво варіаційний залежно від глибини рівня інтернаціоналізації: від разових поставок на зарубіжний ринок до розвинутої структури МНК.

  1. Унаслідок інтернаціоналізації будь-якому бізнесу стає максимально доступнім глобальний бізнес-сервіс пакету різноманітних послуг: від наукових до фінансових і від транспортних до підбору інтернаціональних колективів.

  2. Врахування в бізнесі культурного фактора, тобто сукупності вимог і обмежень, що накладаються культурою даної країни на тих, хто веде в ній бізнес.

  3. Глобальний характер міжнародного бізнесу є його найважливішою рисою: він охоплює світову систему інформаційного ділового обміну, світовий фінансовий ринок, глобальну структуру технологічних нововведень і т.д.

  1. Міжнародний бізнес як система поновлюваних і складно взаємодіючих професійних знань принципово вищого рівня, ніж наявна в будь-якому національному бізнесі.

  2. Міжнародний бізнес вбирає найкращі національні зразки, все найкраще у світовій практиці.

  3. Інформація — головний стратегічний ресурс, а адаптація — головна стратегічна зброя.

10. Принципова відмінність міжнародного бізнесу полягає в оберненій оцінці внутрішньодержавної ситуації: негативні тенденції в економіці країни (або окремої її галузі) можуть бути оцінені міжнародною фірмою по-іншому, оскільки саме ці тенденції можуть відкрити фірмі додаткові можливості бізнесу.

11. На відміну від внутрішньодержавної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох неявних формах.

Найвідоміша концепція періодизації розвитку міжнародного бізнесу запропонована відомим американським дослідником Річардом Робінсоном. Згідно з його концепцією протягом останніх п'яти століть виокремлюються чотири ери у розвитку міжнародного бізнесу: комерційна, експансійна, концесійна та ера незалежних держав.

Комерційна ера (1500—1850 рр.). Починається з часів великих географічних відкриттів і закінчується серединою XIX ст. Пошук величезних особистих вигід, пов'язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був потужною рушійною силою, яка визначала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. Ризики цього бізнесу були також надзвичайно великими (пов'язані з далекими морськими подорожами), але сама можливість отримання прибутків, що набагато перевищували затрати, залучала в цей найперший міжнародний бізнес дедалі нові покоління підприємців.

Ера експансії (1850—1914 рр.). У цей період здійснюються остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій на фоні бурхливого розвитку європейських країн (пізніше США), спричиненого промисловою революцією початку XIX ст. і наступними досягненнями технологічного розвитку. Відбувся перехід від виведення екзотичних заморських товарів до видобутку сировини і систематичного плантаційного господарства в колоніальних регіонах як вигідніших і економічно перспективніших сфер міжнародного бізнесу.

Ера концесій (1914 — 1945 рр.). В цей період якісно змінилась роль найбільших компаній, що оперували на колоніальних ринках. Майже повсюдно компанії-концесіонери перетворюються на автономні економічні держави, що здійснюють виробничі, торгові, освітні, медичні, транспортні, поліцейські функції не лише для своїх робітників, але часто для всіх жителів районів, що належать до концесій.

Ера національних держав (19451970 рр.), якій притаманні дві особливості розвитку. З одного боку, це — становлення і бурхливий розвиток десятків нових національних держав, що отримали внаслідок концесійної ери в певному розумінні розвинутий економічний базис і певну кадрово-технологічну структуру. З іншого боку, у спадщину дісталися і всі недоліки колоніального господарського розвитку: від монопродуктових економік до тяжких фінансових проблем. Це стало першим поштовхом для значного розвитку міжнародного бізнесу: незалежні держави проводили активний пошук ринків збуту традиційних продуктів свого експорту і були активними реципієнтами для будь-яких інвестицій. Таким чином розвиток міжнародних ринків капіталу дістав нового імпульсу, що зумовило появу і розвиток ряду нових фінансових інструментів, зростання сфери міжнародного аудиту та консалтингу.

Згодом Р. Робінсон виокремив п'яту еру розвитку міжнародного бізнесу, що охоплює період після Другої світової війни і включає такі чотири періоди:

1.Післявоєнна декада (19451955 рр.), для якої було притаманне утворення численних міжнародних фірм, насамперед у США, які здійснювали ефективний трансфер ресурсів між країнами та експорт американського менеджменту.


  1. Період зростання (19551970 рр.). У цей час утворились великі міжнародні фірми і почала проявлятися міжнародна конкуренція.

  2. Кризовий період (19701980 рр.). За умов кризи в практику міжнародного бізнесу запроваджуються конкретні корпоративні стратегії, системи управління політичними ризиками, розробляються механізми формування міжнародних корпоративних культур, що поєднують організаційну культуру, з одного боку, та національну культуру — з іншого.

  3. Новий міжнародний порядок (після 1980 р.). Для сучасного періоду дедалі більшого значення набувають процеси глобалізації й утворення глобальних підприємств. Це знаходить свій прояв, зокрема, у зростанні прямих іноземних інвестицій.


1.2. Глобалізація та інтернаціоналізація міжнародного бізнесу

Суть глобалізації полягає в розвитку взаємозв'язків і посиленні взаємозалежності між окремими країнами й географічними регіонами світу.



frame2

За умов глобалізації міжнародні корпорації стають частиною трикутника, в якому, крім них, діють місцеві фірми, а також інші міжнародні конкуренти. Кожній корпорації доводиться вести конкурентну боротьбу в трьох напрямах:



  1. з місцевим конкурентом даної країни;

  2. з іноземним конкурентом у даній країні;

  3. з іноземними конкурентами на зарубіжних ринках.

Щоб отримати успіх в умовах глобалізації, міжнародним корпораціям доводиться пропонувати, а місцевим фірмам сприймати не окремі дії компаній, а цілий комплекс пропозицій — так звані пакети розвитку, що містять усі основні аспекти бізнесу: від досліджень і персоналу до реклами й капіталу.

Ця ідея була обґрунтована С. Роненом [Rohnen, 1986, р. 67]. Згідно з цією ідеєю реальне просування бізнесу до ефективного виробництва товарів і послуг потребує комплексу «пакета розвитку», до складу якого входять: капітал, технології, інформація, кваліфікація і компетенція персоналу, рекламна і консалтингова підтримка, збутова мережа і т. ін. Звичайно, можна отримувати складові пакета частками окремо від різних фірм і дешевше. Однак врешті-решт досягнення світового рівня виробничих процесів уповільнюються. У цьому зв'язку варто звернути увагу на ефективність впровадження в Україні «пакетів розвитку» міжнародних корпорацій «Мак-Дональдс», «Кока-Кола», «Лукойл» та ін.



frame3

З розвитком процесів інтернаціоналізації форми міжнародного бізнесу змінюються від простих (міжнародна торгівля) до складних (міжнародні корпорації з прямими іноземними інвестиціями).

До основних форм міжнародного бізнесу можна віднести:


  • експорт (імпорт);

  • ліцензування;

  • управлінські контракти;

  • спільні підприємства;

  • міжнародні корпорації.

Слід підкреслити, що експорт є найпростішою формою міжнародного бізнесу і являє собою продаж товарів (послуг) в інші країни. В сучасних умовах зовнішньоторговельні операції становлять понад 80% обсягів міжнародного бізнесу. До того ж експорт є найменш ризикованою, але й найменш прибутковою формою міжнародного бізнесу.

Зазначені особливості примушують учасників міжнародного бізнесу модернізувати експорт. Найпоширенішими формами такої модернізації є локальне складування і продаж, а також локальне складання і продаж.



frame4

frame5

frame6

frame7

frame8

frame9

Для розуміння етапів інтерналізації корисно використовувати відому модель ЕРRG (етноцентризм — поліцентризм — регіоцентризм — геоцентризм), яку розробив Говард Перлмуттер.



Етноцентризм (Е) означає підпорядкування зарубіжних операцій внутрішнім операціям.

Поліцентризм (Р) — врахування особливостей бізнесового середовища кожної приймаючої країни.

Регіоцентризм (К) — зосередження повноважень і комунікацій на регіональному рівні, який включає групу приймаючих країн-сусідів.

Геоцентризм (глобалізм) (О) — означає діяльність компанії по всьому світу шляхом розвитку співробітництва штаб-квартири з філіями для розробки стандартів і процедур, що відповідають і загальним, і локальним завданням фірми.

Більш розгорнуту схему інтернаціоналізації бізнесу пропонує Ненсі Адлер. Вона наведена на рис. 1.1. Як видно з цієї схеми, національні фірми (фаза І) не мають міжнародної діяльності. Міжнародні фірми (фаза II) спрямовують свої зусилля на експансію зовнішніх ринків. Після перетворення їх на мультинаціональні фірми вони намагаються збалансувати свої зв'язки в межах власних міжнародних ринків (фаза III). Нарешті, фаза IV означає, що збалансування внутрішніх зв'язків супроводжується динамічним пошуком нових ринків.



Рис. 1.1. Фази інтерналізації за Н.Адлер


1.3. Транснаціональні корпорації як об’єкт міжнародного менеджменту

frame10

Основними характеристиками транснаціональних компаній є: наявність власників у різних країнах, міжнародний склад працівників, у тому числі менеджерів;міжнародне мислення вищого керівництва; джерела прибутку в різних країнах; міжнародна структура активів; продаж на закордонних ринках.

Сьогодні у світі налічується близько 65 тис. міжнародних корпорацій, що включають понад 700 тис. відділень. Для всіх міжнародних корпорацій (міжнародних організацій, мультинаціональних організацій, транснаціональних організацій) загальним є рух товарів, послуг, капіталу, технологій, інформацій, менеджменту між національними економіками. Самі корпорації утворюють у своїй сукупності систему багатонаціональних компаній.

Міжнародна корпорація складається з материнської компанії (М), розташованої в країні походження (заснування), і мережі відділень (філій) В1; В2;... Вп, які розміщені в приймаючих країнах 1; 2;... N.

Організація бізнесу в міжнародних корпораціях ґрунтується на спеціалізації окремих відділень і материнської компанії на певних видах продукції чи видів діяльності. Існує дві моделі спеціалізації: горизонтальна і вертикальна інтеграція.



Горизонтальна інтеграція означає таку взаємодію відділень міжнародної корпорації, за якої виготовлення і реалізація певної продукції на міжнародних ринки закріплюється за відповідними відділеннями з урахуванням усіх витрат.

Вертикальна інтеграція базується на спеціалізації окремих відділень за стадіями технологічного процесу й зосередженні виготовлення кінцевої продукції в незначній кількості філій, які поставляють її на світові ринки.

Природа міжнародних корпорацій значною мірою віддзеркалюється теорією інтерналізації, обґрунтованою Пітером Баклі та Марком Кассоном.



Теорія інтерналізації міжнародних корпорацій полягає в тому, що ринки проміжних продуктів і напівфабрикатів менш досконалі, ніж ринки кінцевої продукції, тому виготовлення проміжної продукції доцільно зосередити всередині компанії, розміщуючи замовлення між окремими відділеннями як у країні походження, так і за кордоном.

Таким чином, інтерналізація означає процес перетворення зовнішніх ринкових зв'язків у внутрішні (централізовано корпоративні) за умов більшої досконалості останніх.


1.4. Суть міжнародного менеджменту та основні національні школи менеджерів

frame11

ММ — особливий вид менеджменту, головними цілями якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн і міждержавної взаємодії.



Природа міжнародного менеджменту має дві основні складові:

  • функції і концепції загального менеджменту — базова складова;

  • національні моделі менеджменту материнських країн, в яких були засновані ті чи інші міжнародні корпорації — культурологічна складова.

Дослідження національних моделей менеджменту сформували нову галузь наукових досліджень — порівняльний менеджмент.

frame12

Таким чином, методологічною основою міжнародного менеджменту є, по-перше, загальний менеджмент, а по-друге, порівняльний менеджмент.

Треба зауважити, що успішна діяльність менеджерів у міжнародних корпораціях потребує їх високої кваліфікації. Вона забезпечується не лише набутим досвідом, а й професійною управлінською освітою, «а надається в провідних школах бізнесу, а також постійним навчанням у міжнародних корпораціях. У наш час загальновизнаною є теза про неможливість бути кваліфікованим менеджером без належного професійного навчання.

Узагальнення досвіду навчання маркетингу і менеджменту у провідних школах бізнесу світу дає змогу виокремити такі альтернативні підходи до навчання маркетингу, менеджменту, фінансів та ін.:



  • кейс-метод Гарвардської школи бізнесу;

  • метод досліджень Чиказької школи бізнесу;

  • навчання за допомогою практикуючих менеджерів у Кейптаунському університеті (Південно-Африканська Республіка);

  • японський підхід до навчання.

Інші навчальні заклади або віддають перевагу одному із запропонованих методів, або ж комбінують зазначені підходи у різному співвідношенні для різних дисциплін і програм.

Кейс-метод дає можливість через колективну творчу дискусію на прикладі конкретної абсолютно правдивої ситуації, що містить оригінальний практичний досвід, виробити у слухачів цілком конкретні практичні навички.

Метод досліджень Чиказької школи бізнесу, заснованої в 1898 р., ґрунтується на самостійних дослідженнях слухачами публікацій і діяльності корпорацій з певних питань, наступному обговоренні отриманих висновків і результатів і внесенні пропозицій щодо прийняття відповідних рішень у компаніях.

Підхід Кейптаунського університету полягає в тому, щоб залучати до викладання не окремих тем, а цілих курсів менеджерів-практиків, які мають певний хист до педагогічної роботи і досвід викладацької діяльності.

Японський підхід до навчання менеджменту і маркетингу ґрунтується переважно на підготовці фахівців у навчальних центрах усередині компаній, орієнтуючись насамперед на власний досвід фірми.

Кожна із національних шкіл менеджменту робить свій внесок у соціально-культурну складову міжнародного менеджменту. Однак внесок різних націй у менеджмент не може бути однаковим. Тому розглянемо особливості провідних національних шкіл менеджменту з урахуванням відомої світової тріади фінансово-економічних центрів, що утворюють три кластери національних шкіл менеджменту.



frame13

На рис. 1.2 представлений склад трьох основних кластерів відповідно до таких критеріїв, як прямі іноземні інвестиції і міжнародна торгівля.



Рис. 1.2. Основні кластери прямих іноземних інвестицій та міжнародної торгівлі


До складу кластерів включені не всі країни світу, а лише ті, які піддаються найбільшому впливу кластерних центрів. Тому якщо говорити про місце прибалтійських країн чи України у зазначеній схемі, то їх слід було б віднести до європейського кластера.

Відповідно до трьох зазначених світових центрів як основні виокремлюється американська, європейська та японська національні школи менеджменту.



Контрольні запитання

  1. Чим саме національний бізнес принципово відрізняється від міжнародного?

  2. Чому міжнародний бізнес розвивається швидшими темпами, ніж національний?

  3. Яке існує співвідношення між поняттями «міжнародний бізнес», «міжнародний менеджмент», «загальний менеджмент»?

  4. Сформулюйте риси сучасного міжнародного бізнесу.

  5. Які критерії покладено в основу періодизації розвитку міжнародного менеджменту?

  6. Які фактори прискорюють або гальмують процес глобалізації?

  7. Наведіть визначення поняття «міжнародна корпорація».

  8. У чому полягають відмінності між поняттями «міжнародна корпорація», «багатонаціональна корпорація», «мультинаціональна корпорація», «транснаціональна корпорація», «глобальна корпорація»?

  9. У чому полягають сильні та слабкі сторони широкого географічного розміщення ТНК?

  1. У чому полягає провідна роль американської школи менеджменту?

  2. Які суть і структура міжнародного менеджменту?

  3. Яке співвідношення між національною та міжнародною моделями менеджменту?

  4. Який взаємозв'язок існує між загальним і міжнародним менеджментом?

  5. Чим принципово відрізняється досвід американського і японського менеджменту?

  6. Чи існує, на ваш погляд, українська модель міжнародного бізнесу?

Термінологічний словник ключових понять

Вертикальна інтеграція, геоцентризм, глобалізація, експорт, етноцентризм, інтерналізація, інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту, кластер, локальне складання і продаж, локальне складування і продаж, ліцензування, міжнародна організація, міжнародний бізнес, міжнародний менеджмент, мультинаціональна організація, національна школа бізнесу, пакет розвитку, поліцентризм, порівняльний менеджмент, регіоцентризм, спільне підприємство, транснаціональна корпорація, транснаціональна організація, управлінські контракти, франчайзинг.
ТЕМА 2. Середовище міжнародного менеджменту

План: 2.1. Політико-правове середовище міжнародних корпорацій.



2.2. Економічне середовище міжнародних корпорацій.

2.3. Соціально-культурне середовище міжнародних корпорацій.

2.4. Технологічне середовище міжнародного менеджменту.

Головною особливістю поняття «середовище» пов'язане з об'єктивністю зазначених відносин і інтересів, які складаються у країнах незалежно від міжнародної корпорації. До міжнародного середовища корпорація має пристосуватись, витрачаючи на це відповідні ресурси. Урахування вимог місцевого законодавства до організації бізнесу, сплата податків до приймаючої країни, обмеження щодо тривалості робочого дня тощо вимагають певних витрат.



frame14

Важливо підкреслити, що особливість міжнародного середовища пов'язана зі складністю його географічного й галузевого аспектів.



Географічна складність середовища діяльності міжнародних корпорацій полягає у тому, що воно включає три елементи:

  1. середовище материнської країни (країни походження корпорації);

  2. середовища приймаючих країн (країн-господарів);

  3. нейтральне середовище (нейтральні водні і повітряні простори, території міжнародних організацій, нейтральний материк Антарктида та ін.).

Галузевий аспект міжнародного середовища може бути представлено відомою формулою PEST (politic, economic, social, technological), яка визначає суттєві особливості в міжнародному контексті.

Середовище, у якому функціонує фірма, що здійснює міжнародні операції, відчуває великий вплив із боку цієї фірми і сама справляє на неї величезний вплив.

У зв'язку з цим комплексний аналіз і оцінка середовища розвитку міжнародного бізнесу фірми є найважливішим моментом підготовки всіх стратегічних і багатьох тактичних рішень міжнародного менеджменту.

Схема середовища міжнародного менеджменту приведена на рис. 2.1.



Рис. 2.1. Схема середовища міжнародного менеджменту


2.1. Політико-правове середовище міжнародних корпорацій

Базовим елементом середовища є політико-правове середовище міжнародних корпорацій.



frame15

Політична складова політико-правового середовища включає три фактори впливу на діяльність міжнародних корпорацій.

1. Урядові позиції щодо міжнародних операцій:



  • стимули для започаткування бізнесу в країні-господарі (низькі процентні ставки за кредит, податкові пільги, прискорена амортизація, дотації і субсидії);

  • встановлення різних вимог до міжнародних компаній, виходячи зі свого суверенітету (обмеження частки іноземного капіталу у статутному фонді підприємств, вимоги продавати товари і технології на місцевих ринках, створення робочих місць для місцевого населення і т. д.).

2. Ефективність державного управління:

  • наявність бюрократичних структур, що заважають діяльності БНК (МНК);

  • вплив бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах;

  • хабарництво.

3. Політична стабільність:

  • експропріація і націоналізація;

  • політичні ризики;

  • тероризм.

Структура основних даних політичного аналізу зовнішнього середовища включає таке:

  1. Політичний режим у країні-господарі (країні перебування)та його відносини з країною базування.

  2. Міждержавні угоди між країною перебування і країною базування.

  1. Участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних союзах.

  2. Політичні партії і громадські організації в країні базування.

  3. Найвидатніші політичні лідери (короткі біографічні дані).

  4. Основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні перебування.

  5. Загальна оцінка політичної стабільності у країні.

З урахуванням різноманітного історичного досвіду існує чотири правових системи: звичайне, цивільне, теократичне та соціалістичне право, які використовуються в усіх країнах з певними особливостями.

Національні системи права мають безпосередній вплив на процес управління зарубіжними відділеннями міжнародних корпорацій.



frame16

Прикладами міжнародного права являються: Женевська конвенція з прав людини, Віденська конвенція дипломатичної безпеки, Загальна угода з торгівлі і тарифів (САТТ), двосторонні і багатосторонні міждержавні угоди про торгівлю, співробітництво і т. ін.


2.2. Економічне середовище міжнародних корпорацій

frame17

Ключові характеристики національних економік як елемента середовища міжнародного бізнесу і менеджменту включають таке:

  • стабільність і рівень розвитку;

  • рівень інфляції;

  • стабільність національної валюти.

Для порівняння економічного середовища різних країн використовують різноманітні інструменти. Найбільш поширеними є такі:

  • індекс конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму;

  • індикатор структурних реформ Європейського банку реконструкції і розвитку;

  • індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба;

  • індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобатона-Ведера.

Індекс конкурентоспроможності визначається за такими факторами:

  1. стан внутрішньої економіки (Е);

  2. глобалізація: участь у міжнародній торгівлі та інвестиціях (Г);

  3. уряд: якість державної виконавчої політики (У);

  4. фінанси: стан ринків капіталів, якість фінансових послуг (Ф)|

  5. інфраструктура: обслуговування бізнесу (І);

  6. менеджмент: якість управління (М);

  7. наука і технології: потенціал і використання науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт (Н);

  8. людський фактор: наявність і кваліфікація (Л).

За цим індексом Україна посідає 59-те місце у світі.

Індикатор структурних реформ ЄБРР базується на середньому значенні 8 показників: приватизація і реструктуризація підприємств, лібералізація і конкуренція, реформа фінансового сектору, та ін. Шкала оцінок від 1 (централізована планова економіка) до 4 (розвинута економіка). Для України цей індикатор становить 2,4. Для порівняння відзначимо, що зазначений індикатор становить для Угорщини 3,7, Естонії та Польщі — 3,5, Чехії — 3,4.

Індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельна ґрунтується на визначенні кумулятивного показника зменшення впливу держави на економічні процеси. Україна має цей показник 2,55, у той час, як Угорщина — 6,84, Польща — 6,81, Словенія — 6,77, Хорватія — 6,53, Чехія — 6,4, Росія — 4,32.

Індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобато-на-Ведера визначається за 300 показниками економічного розвитку, що зведені в 6 груп і змінюються у межах від (-25) до (+25). Для розвинутих країн цей показник становить (+12,6). Україна має від'ємний показник (-6), Угорщина (+8,7), Словенія (+8,5), Польща (+7,0), Чехія (+6,8), Естонія (+6,1).
2.3. Соціально-культурне середовище міжнародних корпорацій

frame18

Під культурою розуміють домінуючу в суспільстві систему цінностей, вірувань, звичаїв і установок. Кожне суспільство має свою культуру, яка вливає на стиль повсякденного життя.

Особливий інтерес становить урахування національних стереотипів у діяльності міжнародного менеджера.

1. Американський національний стереотип (США):


  1. Жорсткий прагматизм, орієнтація на реальну справу, що приносить користь, повага і прагнення до матеріального достатку і заробляння грошей.

  2. Цільовий динамізм («ціль — дії — досягнення — нова ціль.

  1. Американець виключно з повагою ставиться до часу і тим більше до часу як найважливішого ділового ресурсу.

  2. Глибокий індивідуалізм і впевненість у тому, що лише ти сам можеш все зробити для себе і, відповідно, виняткова самостійність у прийнятті і реалізації рішень, рівно як і повна готовність нести за них усю необхідну відповідальність.

  3. Ставлення до інших людей і комунікативні риси характеризуються загальною дружелюбністю, відвертістю і щирістю, готовністю до співробітництва і пошуку розумних компромісів.

  4. Жорсткий розподіл ділового й особистого в американській діловій практиці і поведінці взагалі.

  5. В американцях досить часто цілком зрозумілий патріотизм і гордість за успіхи і становище США у світі переходять у певні прояви етноцентризму.

2. Англійський національний стереотип:

1.Прагматичність, орієнтація на справу і дію, життєвий здоровий глузд. При цьому англійців не спостерігається американської пристрасті до грошей і збільшення доходу як головного мірила життєвих досягнень.



  1. Нелюбов до абстрактних проектів, за якими не стоїть реальної справи.

  2. Почуття власної гідності: саме воно підводить до усвідомлення необхідності дотримання етичних норм і загальноприйнятих традиційних правил, навіть якщо ці норми і правила не записані у жодних законах..

4. Глибока повага до традицій національних, державних, сімейних та ін.

5.Певний етноцентризм, але порівняно з американським він більш прихований, винятково коректний.



3. Французький національний стереотип:

  1. Інтелектуалізм, любов до мистецтва, гармонії і краси цікаво проявились у сфері ділового життя.

  2. Побоювання і нерішучість у сфері реалізації і практичного виконання всього задуманого на папері.

  3. Нелюбов до компромісів і більша, ніж інших націй, схильність до конфліктів і спорів під час вирішення різних проблем.

  4. Щодо особистих рис, їх манери і стилю спілкування, поведінки в сім'ї та особистому житті взагалі, то тут діє ефект компенсації, тобто ніхто так не розкутий, вільний від умовностей, природний і відрізняється гумором і винахідливістю в неофіційній обстановці на противагу строгим схемам, законам і регламентам у діловому та офіційному житті.

4. Національний стереотип, характерний для країн Близького і Середнього Сходу.

1. Базова риса стереотипу — прагнення до створення обстановки неквапливості, дружелюбності і довіри у всіх справах, які веде бізнесмен з цього регіону.



  1. Дуже розвинута гордість і страх «втратити обличчя».

  2. Під час переговорів необхідно пам'ятати:

а) потрібно по можливості суворо додержуватись прийнятого раніше порядку переговорів, загальної канви бесіди;

б) якщо виникає необхідність обговорити незаплановану тему, то потрібно дати час і можливість партнеру ознайомитись із нею;

в) стежити за звучанням своєї мови, не допускати різких або грубо озвучених слів, прагнути до максимальної теплоти і дружелюбності у звуках, позах, жестах, виразі обличчя.

5. Японський національний стереотип:.


  1. Базові риси стереотипу — це надзвичайно продуктивне поєднання справді безмірної працьовитості і терпіння японців з таким же безмежним внутрішнім прагненням до краси і досконалості.

  2. Японці — безумовні традиціоналісти, але, разом з тим, оригінали. Бережно зберігаючи все краще у своїй культурі, вони жадібно сприймають і досить уміло адаптують кращі досягнення інших країн і націй.

  3. Дисциплінованість і відданість почуттю відповідальності перед колективом (групою), визнання безумовного авторитету колективу, готовність приносити в жертву йому свої особисті потреби та інтереси.

  4. Життєві риси нації — ввічливість і делікатність, акуратність і порядність, східна відданість володінню собою та абсолютному контролю над особистою поведінкою й емоціями.


2.4. Технологічне середовище міжнародного менеджменту

frame19

Технологічне середовище є найдинамічнішим елементом міжнародного середовища, оскільки за сучасних умов темпи науково-технічного прогресу різко прискорились. Технологічний рівень країни, з одного боку, визначає ступінь її економічного розвитку, а з іншого, — є важливим мотивом входу до цієї країни транснаціональних корпорацій.



Вплив змін технологічного середовища на міжнародний менеджмент у наступні десять років який полягає в такому:

  1. Швидкий розвиток біотехнологій дозволяє будувати такі точні органічні системи, які означають революцію в агротехніці, медицині, промисловості.

  2. Поява молекулярних технологій дає змогу повністю змінювати фізичні процеси.

  3. Супутники відіграватимуть дедалі більшу роль у навчанні.

  4. Автоматичні телефони з перекладом.

  5. Штучний інтелект.

  6. Силіконові чіпи, що містять до 100 мільйонів транзисторів.

  7. Суперкомп'ютери потужністю один трильйон операцій за секунду.

Важливо зазначити, що в умовах глобалізації ключового значення в змінах міжнародного технологічного середовища набувають два напрями:

  • електронні розрахунки (Е-сash), що є основою швидкого поширення електронної комерції через систему Інтернет;

  • телекомунікації, бурхливий розвиток яких по всьому світу означає залучення до міжнародних операцій дедалі більшої кількості регіонів.


Контрольні запитання

  1. Які складові зовнішнього середовища менеджменту?

  2. У чому полягають реальні можливості виходу українських фірм на зовнішні ринки?

  3. Що потрібно знати менеджерові ТНК про аналіз економічного середовища?

  4. Правовий аналіз середовища: що важливо врахувати для прийняття управлінських рішень?

  5. Що є важливим для міжнародного менеджера в політичних аспектах середовища?

  6. Яка роль маркетингового аналізу для прийняття рішень у міжнародному бізнесі?

  7. У чому полягає значення міжнародного права для функціонування і розвитку міжнародного менеджменту?

  8. У чому суть глобальної конкуренції?

  9. Які особливості зовнішнього середовища в Україні?

  10. У чому полягає природа культури?

  11. Назвіть основні риси культури.

  12. Які існують закономірності формування культури?

  13. Що таке культурна модель (кластер)?

  14. У чому полягає відмінність кластерного і ціннісного підходів до культури?

  15. Які характерні риси притаманні поведінковим стереотипам американських, європейських та японських менеджерів?

Термінологічний словник ключових понять

Брендинг країни, громадянське право, економічне середовище міжнародного менеджменту, звичайне право, індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобатона-Ведера, індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба, індикатор структурних реформ ЄБРР, критерій само сприйняття, культура, міжнародне право, політико-правове середовище, правове середовище, середовище міжнародного менеджменту, соціалістичне право, соціально-культурне середовище, теократичне право, технологічне середовище, успіхологія.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка