Львівський національний університет імені Івана Франка Кафедра політології



Скачати 236.13 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір236.13 Kb.


Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра політології
ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з навчально-педагогічної роботи


___________________________

“______” серпня 2012 р.


РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



СОЦІОЛОГІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
галузь знань 0301 – соціально-політичні науки
напрям підготовки 6.030104 – політологія
факультет філософський_


Львів – 2012
Робоча програма “Соціологія громадської думки” для студентів галузі знань 0301 “Соціально-політичні науки” напряму підготовки 6.030104 “Політологія”. “31” серпня 2012. – __ с.

Розробник: Скочиляс Любомир Степанович, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології.

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри політології філософського факультету (Протокол від “31” серпня 2012 р № 1.)

Завідувач кафедри політології


_____________________ (доц.Поліщук М.В.)

“31” серпня 2012 року

Схвалено Вченою радою філософського факультету.

Протокол від “___” __________ 2012 року № _____

“ ” 2012 року Голова ________________ (проф.Мельник В.П.)

 Львівський національний університет імені Івана Франка, 2012.

Скочиляс Л.С., 2012.



  1. Опис навчальної дисципліни





Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

Кількість кредитів – 2

Галузь знань

0301 “Соціально-політичні науки”




Нормативна


Напрям підготовки

6.030104 “Політологія”




Модулів – 2




Рік підготовки:

Змістових модулів – 2

4-й

Індивідуальне науково-дослідне завдання

немає


Семестр

Загальна кількість годин - 72

7-й

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 2

самостійної роботи студента – 3


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

“бакалавр”



14 год.

Практичні, семінарські

14 год.

Лабораторні

год.

Самостійна робота

44 год.

Індивідуальні завдання: 0 год.

Вид контролю: залік


Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: для денної форми навчання – 1/1,6 год.



2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Що таке громадська думка? Як вона виникає? Як вона змінюється? Яке значення й у яких суспільних ситуаціях вона має і повинна мати? Це питання, на які ми намагатимемося дати відповідь у нашому курсі
Соціологія громадської думки — спеціальна соціологічна теорія, що вивчає, зокрема:

- закономірності виникнення, формування і функціонування громадської думки.

- теоретичні і прикладні дослідження громадської думки;

- вплив громадської думки на політичний процес та державне управління;



- роль та місце ЗМІ у формуванні, вивченні та функціонуванні громадської думки.
Громадська думка у соціологічному сенсі трактується як оціночне ставлення соціальних груп, класів, націй і народів, до актуальних проблем дійсності, що становлять суспільне зацікавлення.
Завдання курсу:


  • сформувати у студентів комплексні знання про соціологію громадської думки;

  • ознайомити із закономірностями і механізмами формування громадської думки, особливостей її вираження та функціонування;

  • навчити студентів аналізувати громадську думку у контексті суспільно-політичних процесів та прийняття управлінських рішень;

  • сформувати навички впливу на громадську думку з гуманітсичної метою за допомогою коректних методів.


У процесі вивчення курсу студент повинен
знати:


  • історію дослідження громадської думки в світовому контексті і вУкраїні;

  • структуру громадської думки, особливостями її формування, вираження і функціонування;

  • особливості природи та функцій громадської думки у різних політичних режимах;

  • механізми взаємодії громадської думки та ЗМІ;

  • сучасний стан вивчення громадської думки і нових підходів до її аналізу

  • принципи соціологічної інтерпретації результатів опитування громадської думки у контексті виборів, прийняття рішень, підготовки коментарів для ЗМІ, проведення наукових досліджень тощо.

  • -класові детермінанти громадської думки про основні проблеми сучасності;

  • основні параметри оціночного ставлення соціальних груп до актуальних проблем дійсності в сучасній Україні.


вміти:


  • аналізувати громадську думку в Україні та у світі;

  • розуміти і пояснювати фактори, що впливають на формування та динаміку громадської думки;

  • інтерпретувати дані соціологічних досліджень громадської думки;

  • володіти методологічним та методичним інструментарієм дослідження громадської думки;

  • оцінювати соціальні настрої та напрацьовувати рекомендації для прийняття рішень;

  • аналізувати громадську думку у контексті виборів та здійснювати менеджмент виборчих кампаній виходячи зі стану громадської думки;

  • розуміти і втілювати у практичній діяльності сприйняття інституту громадської думки як ключового елемента політичної демократії.



3. ПРОГРАМА КУРСУ
Змістовий модуль 1. ГРОМАДСЬКА ДУМКА: ІСТОРИЧНИЙ І ТЕОРЕТИЧНИЙ ВИМІР ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЯВИЩА.

Т ема 1. Громадська думка як соціальний феномен та об’єкт соціології.
Поняття "громадськість" і "громадська думка". Громадська думка як соціальній феномен, її роль в демократичному суспільстві. Напрями, особливості і методи вивчення громадської думки. Громадська думка як інститут громадянського суспільства. Громадська думка як явище суспільного життя та її найбільш характерні ознаки. Етапи формування громадської думки.

Наукові інтерпретації громадської думки: психологічна школа, юридична концепція, «двоступенева» модель, «спіраль мовчання», функціоналізм, французька школа, американська школа, нон-плюралістська думка, думка більшості...

Соціологічна інтерпретація феномену громадської думки. Громадська думка як об’єкт соціологічного дослідження. Суб’єкти громадської думки в сучасній соціології. Основні категорії та еволюція соціології громадської думки. Полістерівський та соціологічний підхід до визначення суб’єктів громадської думки. Специфіка суб’єктів громадської думки в посттоталітарних країнах.

Тема 2. Cтруктура, функції та динаміка громадської думки
Громадська думка як система, її структура, зміст і сутнісні першооснови. Сутнісна структура: раціональний, емоційний і вольовий компоненти. Динамічна структура громадської думки. Стадії динамічної структури: зародження; формування; функціонування; спадання; відмирання.

Шляхи вираження громадської думки: поведінка під час виборів; участь у законодавчій діяльності через референдуми, плебісцити, зібрання і т.д.; посередництвом засобів масової інформації і комунікації; мітинги, протести, демонстрації, страйки і т.д. (тобто масові поведінкові прояви громадської думки); через лобістські структури і групи тиску. Соціологічний шлях як специфічний, спеціально організований спосіб вираження громадської думки. Адаптаційна, контрольно-регулятивна, консультативна, захисна, директивна, мобілізаційна функції громадської думки.

Взаємозв’язок об’єктивних і суб’єктивних факторів еволюції громадської думки. Соціальна структура суспільства, структура і динаміка громадської думки.

Особливості чуток як виду масової комунікації і функціонування громадської думки: самотранслюювання, усність, анонімність і т.д. Роль ЗМІ у поширенні чуток. Психологія викривлення повідомлення у процесі передачі чуток. Боротьба із чутками.


Тема 3. Формування громадської думки
Фактори спонтанного формування громадської думки. Способи та мета цілеспрямованого формування громадської думки: реклама, медіа. Public Relations.

Маніпулювання громадською думкою і протистояння йому. Особливості формування громадської думки під час виборів.

Специфіка формування громадської думки в сучасні Україні. Фактори, що впливають на формування громадської думки і яким чином: специфіка залежно від сфери (об’єкта), приналежності до соціальної верстви (суб’єкта) тощо.

Субєкти формування громадської думки з певною метою. Якою може бути мета цього процесу. Відмінність між спекулятивною та гуманістичною метою цілеспрямованого формування громадської думки. Основні засоби і способи формування громадської думки під час виборів. Сучасна ситуація із формуванням громадської думки в Україні (спонтанним, цілеспрямованим, під час виборів і у звичайних умовах) із світовою практикою.



Змістовий модуль 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

Тема 4. Форми прояву та критерії ідентифікації громадської думки
Система факторів формування громадської думки. Взаємодія засобів масової інформації і громадської думки. Маніпулятивна і гуманістична стратегія формування громадської думки.

Механізм формування громадської думки трудового колективу. Основні принципи формування політичної громадської думки. Основні прийоми маніпулювання громадською думкою. Стратегія формування громадської думки.

Основні способи дії на поведінку індивідів і соціальних груп: примушення, співпраця, маніпулювання. Форми маніпулювання громадською думкою: затаювання інформації, зміщення акцентів, викривлення інформації. ЗМІ як один із найважливіших чинників формування громадської думки у сучасному світі.

Переконання, навіювання, наслідування та інші форми впливу на громадську думку. Логіка і теорія аргументації. PR і громадської думки. Визначення умов, вибір аудиторії і засобів комунікації.

Критерій відбору і оцінки ефективності дії PR-компаній. Імідж як компонент масового свідомості, його об’єктивна і суб’єктивна сторона. Стихійне та усвідомлене у формуванні іміджу. Імідж і архетипи масової свідомості. Умови ефективності сприйняття іміджу масовою свідомістю. Динаміка іміджу. Технологія формування іміджу.

Тема 5. Методологічне та методичне забезпечення досліджень

громадської думки
Методологічні засади соціологічних досліджень громадської думки. Методологічні постулати громадської думки Ф.Олпорта. Технологія емпіричної ідентифікації громадської думки (Дж. Геллапа).

Масова свідомість як об’єкт соціологічного аналізу. Вивчення громадської думки соціуму як мета соціального управління і засіб гармонізації відносин.

Специфіка і можливості кількісних методів. Збір, обробка і аналіз соціологічної інформації. Спостереження. Статистичний аналіз. Опитувальні методи. Математична обробка соціологічних даних. Стратегія масових опитувань громадської думки та соціологічний спосіб мислення і засвоєння дійсності.

Вивчення громадської думки на рівні оперативної свідомості населення (рейтинги, зондажі і т.д.). Фіксування стійких структур масової свідомості (вивчення ментальності, національного характеру і т.д.).

Специфіка і можливості якісних методів соціологічного дослідження громадської думки. Комплексне соціальне моделювання. Соціальний експеримент. Контент-аналіз. Мозкові атаки.

Основні умови отримання цілісної і достовірної соціологічної інформації в ході запитів громадської думки.

Нетрадиційні методи соціальних досліджень.
Тема 6. Практичні аспекти методології та методики дослідження громадської думки
Методологія вивчення громадської думки у виборчих кампаніях. Відстеження громадської думки урядовими службами. Особливості дослідження міжнародної громадської думки. Маркетинг і дослідження ринку як різновид вивчення громадської думки. Громадська думка про цінності: структура і особливості.

Особливості громадської думки про виборчі питання: методологічний аспект. Громадська думка і суспільні настрої: спільне і відмінне у контексті виборчої кампанії: способи вивчення і розрізнення.

Способи, методи та мета вивчення громадської думки урядовими службами. Методи вивчення громадської думки відомих маркетингові компаній. Особливість природи та структури громадської думки про цінності? Чи потрібен спеціальний інструментарій для її ідентифікації та аналізу?
Тема 7. Особливості громадської думки у посткомуністичних суспільствах.
Еволюція політичної громадської думки населення посткомуністичних суспільств. Вивчення стану громадської думки з питань соціальної справедливості. Громадська думка про національні відносини в Україні. Розвиток концепції Дж.Геллапа українськими соціологами. Вплив стану соціального диморфізму на ідентифікацію громадської думки в посттоталітарних суспільствах.

Інноваційні індикатори громадської думки, доречні у перехідних суспільствах: підтримка демократії і недемократичних альтернатив; корупція; ставлення до розширення Європи; економічний плюралізм; багатство і бідність; і демографія: вік, освіта, рід, місто-село тощо.



Країни: Болгарія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Хорватія, Сербія, Білорусія, Україна.

4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

Денна форма

Усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

ср

1

2

3

4

5

6

7

КСП.03.04. ГРОМАДСЬКА ДУМКА: ІСТОРИЧНИЙ І ТЕОРЕТИЧНИЙ ВИМІР ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЯВИЩА

Тема 1. Громадська думка як соціальний феномен та об’єкт соціології.

10

2

2







6

Тема 2. Cтруктура, функції та динаміка громадської думки


10

2

2







6

Тема 3. Формування громадської думки

12

2

2







8

Разом – зм. модуль1

32

6

6







20

КСП.03.05. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

Тема 4. Форми прояву та критерії ідентифікації громадської думки

10

2

2







6

Тема 5. Методологічне та методичне забезпечення досліджень

громадської думки



10

2

2







6

Тема 6. Практичні аспекти методології та методики дослідження громадської думки

10

2

2







6

Тема 7. Особливості громадської думки у посткомуністичних суспільствах.

10

2

2







6

Разом – зм. модуль 2

40

8

8







24

РАЗОМ

72

14

14







44



5. Теми семінарських занять

з/п


Назва теми

Кількість

годин


1

Громадська думка як соціальний феномен та об’єкт соціології

2

2

Cтруктура, функції та динаміка громадської думки

2

3

Формування громадської думки

2

4
Форми прояву та критерії ідентифікації громадської думки

2

5

Методичні та методологічні засади дослідження громадської думки

2

7

Практичні аспекти методології та методики дослідження громадської думки

2




Разом

14


6. Теми практичних занять

Практичні заняття не передбачені навчальною програмою.



7. Теми лабораторних занять

Лабораторні заняття не передбачені навчальною програмою.


8. Самостійна робота

з/п


Назва теми

Кількість

годин


1

Громадська думка як соціальний феномен та об’єкт соціології.

6

2

Cтруктура, функції та динаміка громадської думки

6

3

Формування громадської думки

8

4

Форми прояву та критерії ідентифікації громадської думки

6

5

Методологічне та методичне забезпечення досліджень

громадської думки



6

6

Практичні аспекти методології та методики дослідження громадської думки

6

7

Особливості громадської думки у посткомуністичних суспільствах.

6




РАЗОМ

44


9. Індивідуальні завдання

Індивідуальні завдання не передбачені навчальною програмою.


10. Методи навчання

Навчальний процес здійснюється за традиційною технологією: лекції, практичні заняття, самостійна робота.

На лекційних заняттях використовуються: словесні методи (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, діалог); наочні та практичні методи (ілюстрація, демонстрація); метод синтезу, аналізу, індукції, дедукції тощо.

Семінарські заняття: дискусія, репродуктивний, проблемно-пошуковий, інтерактивний тощо.

Дослідницькі методи.
11. Методи контролю

Оцінка знань, умінь та практичних навичок студента з навчальної дисципліни “Політична влада” здійснюється за 100-бальною шкалою.

Оцінювання знань студентів відбувається на основі результатів


  • поточного контролю знань - 50 балів;

  • підсумкового контролю знань (заліку) - 50 балів.

Поточний контроль знань студентів проводять за двома складовими:

  • контроль систематичності та активності роботи студента впродовж семестру;

  • контроль за виконанням модульних завдань.

При контролі систематичності та активності роботи студента оцінці підлягають:

  • самостійна робота студентів;

  • активність на семінарських заняттях;

  • рівень засвоєння знань програмного матеріалу;

  • оцінювання есе.

Залік з навчальної дисципліни проводиться в усній формі. Він передбачає теоретичні завдання. Максимальна кількість балів, яку студент може отримати на заліку – 50.

12. Розподіл балів, що присвоюється студентам

Максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з навчальної дисципліни “Соціологія громадської думки”, становить за поточну успішність 50 балів, на заліку студент може отримати – 50 балів.



Поточне тестування та самостійна робота

Підсумковий тест (залік)

Сума

Змістовий модуль 1

Змістовий модуль 2










Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

50

100

Т1, Т2 ... Т7 – теми змістових модулів

При оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.



Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS

Національна шкала

Рейтингова шкала

Оцінка за шкалою ЕСТS

Пояснення

5 (відмінно)

90-100

А

Відмінно

4 (добре)

81-89

В

Дуже добре

71-80

С

Добре

3 (задовільно)

61-70

D

Задовільно

51-60

Е

Достатньо

2 (незадовільно)



1-50



Незадовільно



13. Методичне забезпечення

1. Програма нормативної навчальної дисципліни “ЗМІ і політика”.

2. Робоча програма навчальної дисципліни “ЗМІ і політика”.

3. Методичні рекомендації до проведення семінарських занять.

4. Методичні вказівки до самостійної роботи.

5. Контрольні завдання та тести.



6. Перелік питань до заліку.


14. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова
  1. Бекешкина И. Исследования общественного мнения в период демократизации // Социология: теория, методы, маркетинг, №4, 2002.

  2. Бурдье П. Общественное мнение не существует // Социология политики. – М., 1993.

  3. Возмитель А. А. Формирование и изучение общественного мнения. М.: 3нание, 1987.

  4. Гавра Д.Общественное мнение как социологическая категория и как социальный институт. СПб., 1995.

  5. Глазкова С. Общественное мнение как фактор социального изменения: проблемы теории // Проблемы теоретической социологии, СПбГУ, 2003

  6. Громадська думка: теоретичні та методичні проблеми дослідження. К., 2001.

  7. Короткова Л. Социология общественного мнения. Конспект лекций. - Санкт-Петербург, 2000.

  8. Кушерець В. Соціологія громадської думки. - К., 1997

  9. Кушерець В. Формування громадської думки. - К., 1992

  10. Левада Ю. Активы и ресурсы общественного мнения// Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены, 1998, N4.

  11. Ноэль-Нойманн Э. Общественное мнение. Открытие спирали молчания. – М., 1996.

  12. Общественное мнение: методологические рекомендации для поведения социологических опросов/Под ред. Ж.Т. Тощенко. – М., 1980.
  13. Оссовський В.Л. Громадська думка: спроба соціологічної інтерпретації. -К.: Інститут соціології НАНУ, 1999.

  14. Полторак В.А. Социология общественного мнения. Учебное пособие. – Киев – Днепропетровск. – 2000.

  15. Халтобин В. О. Общественное мнение как социальная система и антисистема // Методология, теория и практика социологического анализа современного общества: Сборник научных работ, Харьков. – 2001.


Додаткова


  1. Актуальные проблемы изучения и формирования общественного мнения, его использование в управлении социальными процессами. М., 1987.

  2. Андреев Э., Осипов Г. Методы измерения в социологии. - Москва : Наука , 2003.

  3. Архів опитувань громадської думки в Україні / Queen’s University-Демократичні ініціативи, 1996-1998.

  4. Батыгин Г. Лекции по методологии социологических исследований: учебник для студентов гуманитарных вузов и аспирантов. - М.: Аспект-Пресс, 1995.

  5. Бекешкіна І.Е. Громадська думка у суспільствах, що трансформуються // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 4.

  6. Берч Р., Горбачик А. Досвід створення архіву опитувань громадської думки // Матеріали семінару „Громадська думка і політика”, 21-23 листопада 1997 року, м. Київ.

  7. Головаха Е., Панина Н., Горбачик А. Измерение социального самочувствия: тест ИИСС / Социология: 4М, 1998, №10.

  8. Городенко Л. Формування і функціонування громадської думки (масово-комунікаційний аспект): Дисертація. - К. - 2001.

  9. Громадська думка і політика: Матеріали семінару 21-23 листопада 1997 року, м. Київ.

  10. Громадська думка та електоральні настрої: червень 2003 р / Матеріали до прес-конференції. - ЦСМ-УІСД, 2003.
  11. Грушин Б. А. Мнение о мире и мир мнений. Проблемы методологии исследование общественного мнения. М., Политиздат, 1967.
  12. Дмитриев А., Тощенко Ж. Социологический опрос и политика. // Социс, 1994.

  13. Кирбят`єв О. Засоби масової інформації як фактор формування громадської думки / Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, №6, 2002.

  14. Кокорська О ., Кокорський В . Проблема довіри в контексті політичної культури сучасного українського суспільства / Наукова збірка "Розвиток демократії в Україні". – К.: 2000.

  15. Коноваленко І. Соціологічні дослідження у виборах: зріз суспільної думки чи політична технологія? // Вісник Школи політичної аналітики, № 1.

  16. Коробейников В. Пирамида мнений: общественное мнение: природа и функции. М.: Молодая гвардия, 1981.

  17. Королько В. Основы паблик рилейшнз. М.: Рефл-бук, 2000.

  18. Лавріненко Н. Гендерні відмінності громадської думки населення України // Україна–2002. Моніторинг соціальних змін. – К.: ІС НАНУ, 2002.

  19. Левада Ю. От мнений к пониманию. - Москва: ВЦИОМ-МШПИ, 2000.

  20. Левада Ю. Пирамида общественного мнения в электоральном зеркале. // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены, 1996, №1.

  21. Маккинни Дж. Методология, процедуры и техника социологии / В кн.: Современная социологическая теория в ее преемственности и изменении под ред. Г.Беккер, А. Боскова. - М., 1961.

  22. Массовая коммуникация и общественное мнение. М., 1988.

  23. Матусевич В. Субъект общественного мнения: теоретические и методические проблемы определения // Социология: теория, методы, маркетинг, №1, 2002.

  24. Мендельсон М. Громадська думка і державні органи влади: досвід взаємодії // Матеріали семінару „Громадська думка і політика”, 21-23 листопада 1997 року, м. Київ.

  25. Методика изучения общественного мнения. М., 1992.

  26. Методологические, методические, организационные проблемы изучения общественного мнения./Отв. Ред. Бритвин В.Г.- М., 1992.

  27. Методы сбора информации в социологических исследованиях. М., 1990. Кн.1, 2.

  28. Митин Н., Сергеев А. Моделирование процесса формирования общественного мнения // IX Международная конференция "Проблемы управления безопасностью сложных систем" , Москва, декабрь 2001г.

  29. Михайлов В.А. Общественное мнение как социальное явление // Вестник УлГТУ, №2, 2002.

  30. Нанеишвили Б. Фокус-группы как метод качественных маркетинговых исследований / Практический маркетинг, №8 1998.

  31. Ноэль Э. Массовые опросы. – М., 1978.

  32. Общественное мнение как социальный институт//Тонус. Научно-публицистический альманах. - №4. -1998. - С.210-215.

  33. Общественное мнение на переломе эпох: ожидания, опасения, рамки (К социологии политического перехода) / В Кн.: Левада Ю. От мнений к пониманию. - Москва: ВЦИОМ-МШПИ, 2000.

  34. Общественное мнение: механизм формирования, функции, проблемы изучения. В кн.: Социология. Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Н.Лавриненко. - М. Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998.
  35. Оссовский В. Поллинг versus социологическое исследование общественного мнения // Социология: теория, методы, маркетинг, №4, 2002. - С.207-214
  36. Оссовський В. Проблема взаєморозуміння журналістів і соціологів. – К.: Прес-клуб Міжнародного фонду "Відродження", 2000.
  37. Оссовський В.Л. Соціальні передумови фор­мування та функціонування суб’єктів громадської думки // Громадська думка: теоретичні та мето­дичні проблеми дослідження. – К.: ІС НАНУ, 2001.

  38. Паниотто В. Максименко В. Количественные методы в социологических исследованиях. - Киев , 2003.

  39. Санмен С., Брэдберн Н. Как правильно задавать вопросы: введение в проектирование массовых обследований / Пер. с англ. М.: Институт Фонда Общественное мнение, 2002.

  40. Семенова В. Качественные методы: введение в гуманистическую социологию: Учеб. пособие для студентов вузов / Ин-т социологии РАН. - М.: Добросвет, 1998.

  41. Современное состояние и ресурсы механизмов массового влияния на общественное мнение. - Москва, 1999.

  42. Социология общественного мнения. В кн.: Социология. Учебное пособие для студентов ВУЗов. / Отв.ред. А.Н.Елсуков. - Минск, 1998.

  43. Судак Л. Социология общественного мнения // Социально-политический журнал. 1995. - № 1.

  44. Сурмин Ю. Теория общественного мнения. - М., 1999. - 72 с.

  45. Тощенко Ж.Т. О парадоксах общественного мнения// Социс. 1995, №11.

  46. Тульский М. Социологические службы на выборах-99 / Социологические исследования, N 12. 2000.

  47. Фесенко В. Феномен международного общественного мнения в контексте отношений центр-периферия / Матеріали міжнародного наукового семінару «Теорії світосистем». – Харків, 21-22 червня 2000 р.

  48. Черниш Н.Й. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: ЛБА, 1998.

  49. Шампань П. Делать мнение: новая политическая игра. – М., 1997.

  50. Ядов В.Социологическое исследование: методология, программа, методы. М.: Изд-во Самарский университет, 1995.

  51. Ярош О. ЗМІ як дзеркало громадської думки. Проблеми коректної презентації результатів соціологічних опитувань. - К.: УНЦПД, 2001.
  52. Aikens G. The Democratization of Systems of Public Opinion Formation // International Symposium on Technology and Society. Technical Expertise and Public Decisions. Proceedings.. Princeton University. Princeton, NJ. June 21-22, 1996.
  53. Baines P., Egan J. Marketing and political campaigning: mutually exclusive or exclusively mutual? / Qualitative Market Research: An International Journal, 2001, Volume 4, Number 1.

  54. Bardes B., Oldendick R. Public Opinion: Measuring the American Mind. – London: Wadsworth 2003. - 304 p.

  55. Berinski A. The Two Faces of Public Opinion / American Journal of Political Science, № 43, 1999.

  56. Boudourides A. A review of network theories on the formation of public opinion / EURICOM Colloquium Electronic Networks and Democratic Engagement. – Nijmegen, the Netherlands, October 9-11, 2002.
  57. Childs H. Public opinion: Nature, formation and role. Princeton: 1965.

  58. Churchill R. Measuring Cuban Public Opinion: Methodology / Cuba in Transition. - ASCE, 1999.

  59. Converse P. Changing conceptions of public opinion in the political process. Public Opinion Quarterly, 1987, Vol. 51.

  60. Forward to Ferdinand Tonnies, A Theory of Public Opinion. Translated by H. Hardt and S. Splichal. Rowman and Littlefield, 2000.

  61. Fuchs D., Pfetsch B. The Observation of Public Opinion by the Governmental System/ Wissenschaftszentrum Berlin für Sozialforschung gGmbH (WZB), FS III 96-105, 1996.

  62. Gingras A.-M. with other. Public Opinion: Construction and Persuasion / Canadian Journal of Communication, Volume 21, Number 4, 1996.

  63. Goyder J. Measuring Social Identities: Problems and Progress // International Journal of Public Opinion Research, 2003, №15.

  64. Herbst S. The meaning of public opinion: citizens' constructions of political reality. In: Media, Culture and Society, Vol. 15. London/Newbury Park/New Delhi: Sage, 1993.

  65. Ianni A., Corradi V.The dinamics of public opinion Under majority rules / Discussion Papers in Economics and Econometrics, University Of Southampton, 2001.

  66. Inglehart R., Baker W. Modernization, cultural change, and the persistence of traditional values. - WVS, 2002.
  67. Jacobs L., Shapiro R. Pollwatch: the media's reporting and distorting of public opinion toward entitlements. University of Minnesota - Columbia University.
  68. Larson S. Public Opinion: Using MicroCase ExplorIt. - Tomson Leaning,2003. - 208 p.

  69. Lazarsfeld P. Public opinion research and the classical tradition // In Qualitative analysis: Historical and critical essays, edited by P. Lazarsfeld. - Boston: Allyn and Bacon, 1972.

  70. Levy M. The Methodology and Performance of Election Day Polls // Public Opinion Quarterly, Vol. 47, No. 1. (Spring, 1983)..

  71. Lewis J. Constructing Public Opinion: How Political Elites Do What They Like and Why We Seem to Go Along with It. - Columbia University Press, 2001.

  72. Lippmann W. Public opinion. - London: Allen & Unwin, 1922.
  73. Manza J. Policy responsiveness to public opinion: the state of the debate / Northwestern University Working Paper №01-06, 2001.
    Громадська думка теоретичні та методичні проблеми дослідження / За ред. В.Л.Оссовського. – К.: Стилос, 2001.

  74. Mlyniec E. Public Opinion: Element of Theory / in: Polish Public Opinion in Relation to Poland Joining NATO, as an Element of Regional and Social Safety NATO. - NATO - EAPC Fellowships research, 1999-2001.
  75. Model of Public Opinion Formation / Discussion Papers in Economics and Econometrics, Department of Economics University of Southampton, 2000.

  76. Mulligan K. , Grant J., Mockabee S., Quin Monson J. Response Latency Methodology for Survey Research: Measurement and Modeling Strategies // Political Analysis, 2003, № 11.
  77. Navigating public opinion: Polls,Policy,and the Future of American Democracy / Edited by J.Manza, F. Lomax, Cook Benjamin. - Oxford, 2002.

  78. Public Opinion as an Object of Study / In: Price V., Chaffee S. Public Opinion, Vol. 4. - SAGE Publications, 1992. - P.14 -15.

  79. Public Opinion in Ukraine: Background and Owerwiew. - International Foundation for Election Systems, 1998. - 4 p.

  80. Public Opinion: Current conceptions of public opinion // Encyclopaedia Britannica, 1996.

  81. Ray L. The ideological structure of mass opinion about european level policymaking. - Louisiana State University, 2001.

  82. Shani D., Chalasani S. Exploiting niches using relationship marketing / The Journal of Business and Industrial Marketing, 1993, Volume 8, Number 4.

  83. Steenbergen M., Brewer P. The not-so ambivalent public: Policy Attitudes in the Political Culture of Ambivalence. - University of North Carolina, Chapel Hill, The George Washington University, 2001.

  84. Steiner L. Review and Criticism. Public Opinion Paradigms. In: Critical Studies in Mass Communication, Sept. 1994.
  85. The Formation and Change of Public Opinion // Encyclopaedia Britannica, 1996.
  86. The Media, Public Opinion and Elections /In: Politics and the Press: The News Media and Their Influences/Ediated by Pippa Norris. - Lynne Rienner Publishers, 1997.

  87. Turowski J. The dichotomy of "private" and "public" as a theoretical framework for the analysis of social reality. - (Сhapter І.)

  88. Understanding Public Opinion in Post-Communist States: the Effects of Statistical Assumptions on Substantive Results // Europe-Asia Studies, Volume 53 Number 4 Issue Jun 2001.

  89. van Meter K.. How People See Society: the Network Structure of Public Opinion Concerning Social Conflicts. - Lasmas, IRESCO-CNRS. - 2000.

  90. Voss S., Gelman A., King G. Preelection Survey Methodology: Details from Eight Polling Organizations, 1988 and 1992 // Public Opinion Quarterly, Vol. 59, Issue 1, (Spring, 1995).
  91. Weakliem D. The Effects of Education on Political Opinions: An International Study / International Journal of Public Opinion Research 2002, № 14.

  92. Zaller J. The Nature and Origins of Public Opinion. – New York: Cambridge University Press, 1992.




База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка