Лектор доцент кафедри загальної гігієни та екології



Скачати 247.05 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір247.05 Kb.
Тема: ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ САНІТАРНОГО НАГЛЯДУ І

МЕДИЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВОДОПОСТАЧАННЯМ І

ХАРЧУВАННЯМ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ЗБРОЙНИХ СИЛ

УКРАЇНИ У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ.
(До циклу лекцій із дисципліни

«Гігієна та екологія»)



Лектор

доцент кафедри загальної гігієни та екології,

к.мед.н. Яцина Ольга Вікторівна.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1. Етапи організації санітарного нагляду за польовим водопостачанням

2. Пункти водопостачання, методи та засоби обробки води в польових умовах.

3. Організація харчування особового складу військ та населення.

4. Особливості санітарного нагляду за харчуванням та водопостачанням при використанні зброї масового ураження.
Військова гігієна – це галузь загальної гігієни. Мета військової гігієни також має дві основні задачі: перша – вивчити вплив чинників навколишнього середовища на стан здоров'я військовослужбовця; друга – максимально використати позитивну дію та попередити негативну дію чинників навколишнього середовища. Військова гігієна тісно пов'язана з екологією.

Екологія – це наука про стан формування та функціонування біологічних систем та їх зв'язок з навколишнім середовищем.

Приводиться приклад розповсюдження вірусного гепатиту під час війни в Афганістані (176%о при низькому рівні забезпечення санітарно-гігієнічних заходів та зниження цього рівня при значних витратах для досягнення мінімального рівня оптимального санітарно-гігієнічного забезпечення в умовах особливостей перебування військ в незвичайних умовах клімату та ландшафту цієї країни.

Питання водозабезпечення як на період воєнного часу так і в умовах надзвичайних ситуацій визначається важливою гігієнічною проблемою. Гігієнічні аспекти водопостачання вирішуються фізіологічним, епідеміологічним, господарсько-побутовим та загальнозміцнюючим значенням води як чинника навколишнього середовища. Вода перш за все небезпечна в епідеміологічному відношенні як фактор ризику гострих шлунково-кишкових інфекцій: черевний тиф, паратифи, холера, дизентерія, сальмонельоз; паразитарні захворювання; зоонозні – лептоспіроз, туляремія, лихоманка Ку; вірусні інфекції – вірусний гепатит А, поліомієліт та ін.

Досвід великих воїн показав, що армії мають великі витрати саме в зв'язку з недостатністю санітарно-гігієнічних заходів по організації водопостачання в польових умовах. Так, під час Кримської війни в ХІХ ст. англійська та французька армії мали витрати від холери, які складали 280 тис. смертей. Та світова війна мала картину значного рівня черевного тифу з обох сторін воюючих: французька армія – 124 тис. смертей, німецька – 116тис., російська – в 1914році 14 тис., а вже в 1915р. – 56,5тис. За 1914–1915рр. російська армія втратила загалом 31 тис. воїнів, які померли від холери.

Отже, організація санітарно-гігієнічного забезпечення військ доброякісною водою, а також особового складу формувань та населення на період надзвичайних ситуацій має, безумовно, першочергове значення та здійснюється силами інженерних військ за участю служб тилу, хімічних військ та сил медичної служби. Особливе значення при цьому набирає координація їх діяльності для забезпечення військ водою.
1. Розберемо задачі кожної з названих служб, які беруть участь в організації польового водопостачання.

1.1. Інженерні війська:


  • організовують розвідку води;

  • видобуток та покращення її якості;

  • обладнання пунктів водопостачання у частинах та підрозділах;

  • забезпечення частин та підрозділів усіма табельними засобами видобутку, обробки та зберігання води;

  • забезпечення експлуатації та ремонту засобів водопостачання.

1.2. Хімічна служба:

  • розвідка місцевості, де є джерело водопостачання на наявність ОР та РР;

  • хімічне забезпечення пунктів водопостачання;

  • допомого у проведенні дегазації та дезактивації місцевості, де є джерело водопостачання.

1.3. Служба тилу:

  • доставка води транспортом до місця використання безпосередньо у підрозділ;

  • доставка води на водорозбірні пункти;

  • проведення тилової розвідки джерел води та забезпечення водою тилових підрозділів.

1.4. Медична служба:

  • участь у розвідці води та оцінка санітарного стану району видобутку води;

  • вибір вододжерела та оцінка якості води в ньому;

  • видання висновків на використання води;

  • контроль за якістю води та санітарним станом пункту водопостачання;

  • проведення медичних оглядів осіб, які працюють на пунктах водопостачання та пунктах водозабору (1 раз на 10 днів), обстеження на бацилоносійство кожні 2 місяці;

  • контроль за ступенем забезпечення військ водою;

  • участь у контролі водопотреби;

  • проведення інструктажу військ як знезаражувати воду на найпростіших пунктах водопостачання (у ротах, батальйонах за рахунок нештатних формувань);

  • забезпечення та інструктаж військ щодо застосування індивідуальних засобів знезараження води.


2. Задачі польового водопостачання:

  • розвідка води;

  • видобуток води;

  • обробка;

  • зберігання;

  • розподіл;

  • транспортування;

  • відпуск частинам та підрозділам.

Відповідальність за польове водопостачання несе загальновійськовий командир. Для виконання першої задачі польового водопостачання комплектується розвідувальна партія під керівництвом інженерного спеціаліста.


2.1. Розвідка вододжерел проводиться у декілька етапів: – попереднє вивчення маршруту та району розвідки визначаються на топогрофічній карті. Мета розвідки – визначити можливість використання того або іншого вододжерела. По-перше, необхідно визначити дебіт вододжерела (його продуктивність), розрахувати, чи вистачить його для забезпечення військ водою. Визначення дебіту проводять інженерні війська, але і ми з вами, тобто медична служба, повинні уміти його проводити (ця частина вивчається на практичних заняттях). Якщо уже визначений дебіт, та відомі норми польового водопостачання, медична служба може вирішувати чи достатньо запасів води для забезпечення військ.
2.2. Норми водопостачання в польових умовах (слайд).

10 л/добу на 1 людину для помірного клімату та 15 л/добу для жаркого клімату.

Ці 10 л розподіляються наступним чином: 1,5 л для пиття, 3,5 л для приготування їжі, 1,0 л для миття казанка, ложки та кружки, 3,0 л для умивання.

У жаркому кліматі 2 основні норми збільшуються до 4,0 л та кількість води для умивання до 6 л.

Під час наступу норми водопостачання складають 8–12 л на 1 людину на добу.

В особливо важких умовах військам видається вода тільки для пиття: у помірному кліматі 5 л (до 3діб) та у жаркому кліматі 8 л (до 3 діб). У польовому пересувному лазареті –– 30 – 40 л на 1 людину за добу, в евакошпиталі – відповідно 180 л. Для санітарної обробки – 45 л на 1 людину.

Після вирішення питання про достатність дебіта вододжерела на основі норм водопостачання необхідно дати оцінку якості води та визначити метод її обробки. Це функція медичної служби.
2.3. Визначення якості води джерела медичною службою проводиться на основі санітарного обстеження вододжерела, куди входять:


  • санітарноепідеміологічне обстеження населеного пункту, району розвідки вододжерела (наявність інфекційних захворювань серед населення, насамперед кишкових інфекцій, а також епізоотій серед гризунів та домашніх тварин);

  • санітарно-топографічне обстеження вододжерела (наявність джерел фекально-господарського забруднення ґрунту та водоймищ, забруднення атмосферними витоками, зараженість території РР та ОР);

  • санітарно-технічне обстеження вододжерела, його наповненість, технічний стан, розміри вододжерела, кількість води в ньому.

Визначення якості води у джерелі безпосередньо у польових умовах під час проведення розвідки.

Оцінка якості води вододжерел дається згідно органолептичним показникам, окисленості, азоту амонійного, нітритів, загальному вмісту солей: хлоридів та сульфатів (особливо це важливо для південних районів).

Після проведення санітарно-гігієнічного обстеження вододжерела, оцінки якості води у ньому з урахуванням висновків забрудненості води ОР та РР, отриманих від представників хімічних військ, медична служба дає дозвіл на використання цього джерела для водопостачання військ складаючи донесення у ньому обовязково зазначаються методи очистки, знезараження, дезактивації та дегазації води.

На основі цього донесення загальновійськовий командир видає наказ про розбивку пункту водопостачання.

У роки ВВВ водопостачання було децентралізованим, 80% за рахунок криниць,бурові свердловини не включались (не було засобів, транспорту). Медична служба фронту, враховуючи ті умови,була прихильником децентралізованого водопостачання. Під час війни в Афганістані – децентралізоване (свердловини).

В умовах сучасної війни при виборі джерела води для розгортання пункту водопостачання в першу чергу використовують підземні води – джерела (природні), бурові свердловини, шахтні криниці та в останню чергу відкриті водоймища.


2.4. Пункт водопостачання – це спеціально обладнане місце видобутку, обробки, зберігання та розподілу води. Знаходиться під охороною військ.(табл., слайд).

Пункт водопостачання має:

  • робочий майданчик, де проводиться видобуток, очистка, зберігання та видача води

  • майданчик для миття і дезинфекціі тари

  • пост регулювання і нагляду

  • місце польової лабораторіі

  • місце для укриття особового складу

  • місце для дегазаціі та дезактиваціі інших засобів.

Навкруги пункту водопостачання є зона санітарної охорони від 50 до 100 м. У батальйоні розгортається 1 пункт водопостачання, у полку 1–2, у дивізії 2–3 пункти, не рахуючи полкових.

Польове водопостачання забезпечується не тільки через пункти водопостачання, але і через пункти водорозбору – це майданчики на віддалі від вододжерел, на яких розміщуються засоби для накопичення запасів води та видачі іі військам,а також шляхом індивідуальної водопотреби.


2.5. В обов’язки медичної служби входить забезпечення особового складу засобами для індивідуального знезараження води та інструктаж щодо їх використання. На оснащенні армії є таблетки "пантоцид" та їх аналоги.

ВМА ім. Кірова розроблені нові таблетки – аквацид і аквасепт – вміщують гіалуронову та янтарну кислоти, вміст активного хлору в 1 таблетці 3,5 мг проти 3,0 мг у табл."пантоцид".

Нові таблетки неоквасант ще не отримали практичного застосування.

У період війни в Афганістані наші противники мали "соломинка виживання" – трубка, через яку можна протягувати любу воду і вода стає безпечна для вживання. Наші воїни в особливих умовах місцевості Афганістану користувалися трубкою "Роднік", яка має також призначення і не поступається своєю дією вищеописаному приладу, розробленому у США.

Найважливішою ланкою у загальній системі медичних заходів по забезпеченню водою особового складу військ являється контроль за засобами видобутку, зберігання транспортування та контроль за якістю води. Цими засобами оснащуються інженерні війська, тилові частини, зокрема, продовольча служба.
2.6. Табельні засоби видобутку води:

Мілкотрубчастий колодязь МТК–1, копач шахтних колодязів КПШ–40, автобурова АВБ–100, УДВ–15 (установка добичі води для дивізії).


2.7. Табельні засоби підйому води: ручний поршневий насос БКФ–2 (4 шт.) – це у батальйоні та дивізіоні, ручний шланговий насос РШН–25, механізований шланговий насос МШН–10, мотопомпа.
2.8. Табельні засоби обробки води (слайд): тканинно-вугільний фільтр – ТУФ–200 (рота, батальйон), є ще ТПФ, військова фільтрувальна станція ВФС–25 модернізована автофільтрувальна станція МАФС–3, пересувна опріснювальна установка ПОУ–4 дивізії, опріснювальна польова станція ОПС–2 знаходиться в окремих ротах польового водопостачання тільки армії.
2.9. Табельні засоби для зберігання і транспортування води:

РДВ – 50, 100, 1000, 5000, ВЦ-50, ВЦ-100 (військова цистерна).


2.10. Табельні засоби контролю за якістю води.

НГХВ, НХК, ЛГ–1, ЛГ–2, МПХЛ, ВПХР–МВ, ДП5, РЛУ–2 та інш.


2.11. Особливості хлорування води в польових умовах.

Використовується метод перехлорування: беруть дози до 30 і більше мг/л. при цьому



  • відпадає необхідність визначення робочої дози хлору;

  • перехлорування видаляє запахи, наприклад, при наявності фенолу / при перехлоруванні утворюються поліхлорфеноли з малопомітним запахом та смаком /.

  • наступне дехлорування зменшує забарвленість води.

У польових умовах очистку води здійснюють шляхом коагуляціі з FeSO4 або Al2(SO3) з подальшим фільтруванням через швидкісні фільтри.
2.12. Засоби дезактивації води від радіоактивних продуктів ядерного вибуху.

  • коагуляція з фільтруванням. Вона допомагає звільнити воду від завислих /змулених/ носіїв РР;

  • дистиляція, яка дозволяє звільнити воду від усіх розчинених солей, у тому числі РР / засіб не підходить для ізотопу йоду, так як йод може сублімірувати/;

  • іонообмінна фільтрація допомагає звільнити воду від усіх розчинних аніонів та катіонів.

При проведенні дезактивації і дегазації води табельними засобами (ТУФ, МАФС) проводять заміну шихти; використовують карбоферогель (активоване вугілля, оброблене сірчаною кислотою) та сульфавугілля.
2.13. При застосуванні зброї масового ураження застосовуються підвищені вимоги до процесу обробки води:

  • повинна бути закрита система на усьому шляху обробки води,

  • знезараження проводиться перехлоруванням на протязі 5 – 6 годин,

  • табельні засоби /станції/ повинні знаходитись, незалежно від виду застосованої зброї, у робочому стані, тобто без заміни шіхти і ряду інших вимог ( скорочення часу знезараження, дезактивації та дегазації, збільшення тривалості роботи фільтрів).


3. Основи організації і проведення санітарного нагляду за харчуванням військ у польових умовах.

Харчування військ побудовано за чітко науковою основою. Проте раціональне харчування військ має багато особливостей і багато чим відрізняється від раціонального харчування цивільного населення.

Його мета: забезпечити поряд з іншим зберігання боєздатності особового складу та високого рівня резистентності організму.

Військовослужбовці постачаються за нормами довольства або пайками. За останні роки норми воєнного часу наближені до норм мирного часу. З 2002 року на Україні розроблені нові норми довольства та пайки. Ми розберемо тільки 2 пайки: загальновійськова №1 та суха загальновійськова №10.


3.1. Розрізняють пайки:

Норма №1 — загальновійськова пайка. Є ще пайки, які розроблені для спеціальних родів військ:




НОРМА №1

харчування військовослужбовців

Збройних Сил України та інших військових формувань.

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №426 "Про норми харчування військовослужбовців та інших військових формувань "

Найменування

продукту


Кількість на одну людину

на добу, грамів



Хліб із суміші борошна житнього обдирного і пшеничного першого сорту

350

Хліб із борошна пшеничного першого сорту

400

Борошно пшеничне першого сорту

50

Борошно пшеничне другого сорту

15

Крупи різні

120

Макаронні вироби

40

М'ясо

200

Риба

150

Жири тваринні топлені, маргарин

15

Олія

25

Сир сичужний твердий

15

Масло

30

Яйця курячі, штук (на тиждень)

2

Цукор

70

Сіль, сіль йодована

25

Чай

1,2

Лавровий лист

0,2

Перець

0,3

Гірчичний порошок

0,3

Оцет

1

Томат-паста

6

Дріжджі хлібопекарські сухі або пресовані

0,6

Картопля і овочі, усього

900

У тому числі: картопля

600

капуста

130

буряки

30

морква

50

цибуля

50

огірки, помідори, коріння, зелень

40

Сухофрукти

20

або соки фруктові (плодово-ягідні)

100

Полівітамінній препарат типу "Гексавіт", драже (видається з 15 березня по 15 червня)

1

Норма № 2 — Льотна

Норма № 3 — Морська

Норма № 4 — Підводна

Норма № 5 — Лікувальна

Норма № 6 -— Ліцейська

Норма № 7 — Лікувально-профілактична

Норма № 8 — Для Донорів

Норма № 9 — Дієтична

Норма № 10 — Суха загальновійськова пайка



НОРМА №10 (суха загальновійськова пайка)

харчування військовослужбовців

Збройних Сил України та інших військових формувань.

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №426 "Про норми харчування військовослужбовців та інших військових формувань "

Найменування продукту

Кількість на одну людину

на добу, грамів



Галети з борошна пшеничного другого сорту*

300

Консерви м'ясні

100

Консерви "Ковбасний фарш"

100

Консерви м'ясо-рослинні в асортименті

500

Консерви рибні

160

Бульйон м'ясний (концентрат)

20

Соус гострий

45

Молоко незбиране згущене з цукром

90

Повидло

40

Цукор

40

Напій фруктовий (концентрат)

5

Чай розчинний з цукром

30

Карамель, штук

6

Полівітамінний препарат типу "Гексавіт", драже

1

Ложка столова пластмасова, штук

3

Серветки паперові, штук

3

Серветки гігієнічні, штук

2

Норма № 11 — Автономне харчування

Норма № 12 — Бортове харчування (для екіпажів літаків та вертольотів)

Норма № 13 — Для особового складу, який зазнав лиха на морі Норма № 14 — аварійний для екіпажів літаків та вертольотів Існують спеціальні норми заміни продуктів харчування військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань Затверджено постановою Кабінету Міністрів України 2002 р.).


Інститутом харчової промисловості розроблені нові види концентратів та консервів, розроблені нові консерванти, нові методи консервування (сублімація), розроблена рецептура швидкорозварюваних круп і блюд, рецептура виготовлення хліба сповільненого черствіння, хліба теплової стерилізації, тобто відпадає необхідність використовувати сухарі та галети.

Суха пайка (загальновійськова №10) тому і неефективна, і користуватися нею можна тільки в обмежений період 3–5 днів. Таке обмеження зумовлене не його недостатньою калорійністю, а порушенням функції травлення, появою диспептичних розладів. Є і нові види пайків та продуктів; наприклад сіль – на 100 г її – 500 мг вітаміна С. Тут сода використовується як консервант, без неї втрата вітаміна С на протязі 3 місяців складає 52%, а з нею – 5%.


3.2. Заміна харчових продуктів в пайці та її термін (3 доби, дозвіл нач.мед.служби).
3.3. Гігієнічна оцінка пайки виживання.

З великого набору сухих пайок зупинимося на пайці виживання. По калорійності і хімічному складу вона забезпечує обмін речовин, який протікає без фізичної сили тобто забезпечує нормальний хід фізіологічних процесів і тільки, для виконання бойового завдання. Енергія черпається за рахунок використання запасів: спочатку – жирової клітковини, потім – інші запаси. Загальна калорійність 1000 калорій, тобто тільки для основного обміну, всі інші види діяльності здійснюються за рахунок особистих накопичень.

Людина поступово, природно, втрачає вагу, виконуючи завдання. Ці пайки можуть використовуватись тимчасово.
3.4. Особливості харчування у польових умовах.


  • можливі порушення режиму харчування, в т.ч. і у зв’язку з бойовою обстановкою;

  • можлива кількісна недостатність харчування;

  • проблема організації харчування в особливо важких умовах (великі пошкодження, повні, знищені запаси харчування, зупиняється повністю доставка продуктів, коли підрозділи працюють повністю відірваними від своєї частини, можливість ураження зброєю масового ушкодження РР, ОР та ін.

  • менш широкий асортимент продуктів, особливо натуральних (виключені швидкопсуючі);

  • часто використовуються концентрати або консерви;

  • використовування трофейного продовольства;

  • можливість виникнення харчових отруєнь.


3.5. Організація та контроль за харчуванням особового складу військ в польових умовах здійснюють:

  • командир частини;

  • зам.командира частини по тилу;

  • начальник продовольчої служби;

  • начальник медичної служби;

  • начальник хімічної служби.


3.6. Організація роботи батальйонного продовольчого пункту.

Основним підрозділом постачання продовольства у польових умовах є батальйон. Силами і засобами господарчого відділення взводу постачання батальйону розгортається батальйонний продовольчий пункт (БП).

На майданчику БП /100х100/ гігієнічні вимоги до земельної ділянки ті ж плюс маскування та ін. особливості воєнного часу, розміщуються 4 похідні автоприцепні кухні, кип’ятильник типу ПНК–2 для приготування кип"ятку, 4 автомобіля для зберігання і перевезення встановлених запасів продовольства і води, а також для буксування кухонь. Похідні кухні розташовують в каркасних палатках (наметах).

Враховуючи швидкі темпи пересування військ і обмеженість часу для виготовлення їжі, на БП бажано використовувати продукти, які не вимагають тривалої обробки: консерви, концентрати.

Для підрозділів, які знаходяться на передовій, виготовлена їжа, хліб, цукор, доставляються на ротні пункти роздачі, (звідки уже термосами гаряча їжа розноситься підносчиками (по 2 солдата) на передову.


3.7. Польові кухні бувають слідуючі: /табл./ кухня польова КП–28 з довольства уже знята, але для польових виходів використовується. Сучасні кухні – КП–125М.

Ця кухня дозволяє готувати 3 страви і гарячу воду. Розрахована вона на 125 чоловік ( в основному використовується для мотострілкових частин). Працює на солярці або дровах.

КП–130 – кухня причіпна, вона має більш ефективну обігрівальну систему.

ПАК – 200 – польова автокухня з причепом.

КА – 125М на основі ГАЗ–66, вона має плиту на причепі, котли. На цій кухні можна виготовляти 7 страв.

КДП – 30 – десантно-польова кухня.

ПП – 40 – переносна плита, можна приготувати їжу на 40 чоловік.

ПП – 12 – переносна плита на 1 відділення, використовувалась в Афганістані.

КТ – 40 – контейнер термічний для переноски їжі. Має 35 термосів, кожен на 12,5 л.

Польовий механізований хлібозавод ПМХЗ – цикл 55 хвилин. Повністю задовольняє дивізію хлібом (8 –10т.) за добу. Обслуговують його 5 чоловік.

Всі ці табельні засоби зручної форми, без нерівностей, заглиблень, легко дезактивуються.

В польових умовах харчування буває а) котловим, б) самостійним (індивідуально-гуртовим) та в) змішаним. Харчування котловим методом обмежується в об’ємі батальна, а їжа готується для роти.

Деколи складаються такі умови, коли один або декілька чоловік готують собі їжу. При змішаному харчуванні 2 рази в день видається гаряча їжа,а в проміжках між ними вживаються раніше видані продукти.
3.8. Задачі медичної служби по організації санітарного нагляду за харчуванням в польових умовах.

Медична служба повинна здійснювати санітарний нагляд за харчуванням, який включає:

а) контроль за кількісною і якісною повноцінністю харчування, оцінкою фактичного харчування особового складу;

б)контроль за доброякісністю харчових продуктів, технологією виготовлення та якістю готової їжі;

в)медичний нагляд за станом здоров'я працівників продовольчої служби і контроль за виконанням ними правил особистої гігієни;

г)організація заходів щодо профілактики гіповітамінозів (особливо А і С) та харчових отруєнь.

Медична служба здійснює чіткий контроль за рівнем забезпеченості організму вітаміном С і за заходами, які застосовуються для додаткової С-вітамінізації та її ефективністю. Шляхи забезпечення пайки достатньою кількістю вітамінів, особливо вітаміна С:



  • контроль за дотриманням правил збереження овочів і фруктів, дотриманням правил кулінарної обробки ( при неправильному збереженні та кулінарній обробці втрати вітаміну С – 15–20%).

  • використовування ранньої городини /зелені/

  • дикоростучої зелені – С-вітаміноносіїв (листки кропиви, щавель, липа, голки хвойних дерев)

  • добавка синтетичних препаратів.

д) розробку рекомендацій щодо покращення харчування військовослужбовців;

е) медична служба повинна контролювати прийняті заходи захисту продуктів від зброї масового ураження;

ж) повинна проводити медичну експертизу харчових продуктів в польових умовах;

з) гігієнічне виховання особового складу військ.


3.9. Експертиза продовольства та води в польових умовах (слайд)

Медична експертиза продовольства проводиться, якщо:

  • є випадки харчових отруєнь;

  • виявлено псування продуктів;

  • якщо заготівля продуктів проводиться на місці дислокації;

  • при використанні трофейних харчових продуктів;

  • при підозрі на зараження продуктів зброєю масового ураження.

Якщо експертиза проводиться у військовій частині, полку, санітарно-епідеміологічною лабораторією дивізії – вона називається санітарною експертизою, якщо вона проводиться у санітарно – епідеміологічних закладах армії та флоту,наприклад у армійському санітарно-епідеміологічному загоні окремого медичного батальйону армії – ця експертиза називається гігієнічною.
1 етап розслідування на місці (слайд).

Він включає слідуючі питання:

  • збирання інформації на місці;

  • огляд місцевості та об’єкта;

  • вимірювання рівня зараження РР та ОР;

  • висновок кінцевий та попередній.


II етап – відбір продуктів на експертизу.
III етап – лабораторне дослідження всіма можливими методами.
IV етап – експертний висновок.

Медичній службі необхідно вирішити питання про можливість використовування харчових продуктів, які підлягали відповідній обробці: дезактивації, знезараженню або знешкодженню, в залежності від того, який фактор зброї масового ураження застосовувався.

Такі ж етапи характерні для експертизи води.

Можливі варіанти експертного висновку на етапах санітарної експертизи:



На 1 етапі – продукт можна споживати без обмежень;

  • продукт в їжу не придатний, підлягає знищенню;

  • продукт сумнівної якості, потребує лабораторного контролю.

На 2 етапі – продукт придатний для харчування особового складу (на протязі зазначених термінів споживання після ядерного вибуху);

  • продукт не придатний для харчування, вимагає спеціальної обробки (наприклад дезактивації) або утилізації.

  • продукт умовно придатний, можна вживати з обмеженнями (наприклад, розбавляється продуктами незараженими).


3.10. Види лабораторних досліджень, які виконуються під час медичної експертизи в частинах і підрозділах медичною службою та засоби, які призначені для цих цілей.

1.Санітарно – токсикологічні (ВПХР, МВ, МПХЛ).

2. Радіометричні ДП–5, ІДМ–1с (в дивізії);

РЛУ – 2, ДП –100 (в армії).

3. Санітарно – хімічні: ЛГ –1 (військова), ЛГ–2 (дивізія, армія).

4. Санітарно – бактеріологічні і вірусологічні – майно ВМЛ, ЛВ, ЛБ (армії).


3.11. Особливості організації харчування в умовах використання противником ЗМУ

Безпека харчування особового складу у зонах радіоактивного, хімічного та бактеріального зараження забезпечується системою заходів, які здійснюються силами і засобами продовольчої служби.

Найбільш важливе з них – це створення запасів продовольства у захисній тарі та упаковці. Сюди відносяться: хліб уповільненого черствіння, у картонних ящиках з проклеєними стиками , хліб подовженого збереження у поліетиленових мішках, крупи, сухарі, макаронні вироби – у багатошарових паперових мішках, з вільними поліетиленовими вкладками, консервні банки у герметичних бляшаних банках та ін. продукти.

Другий важливий захід – укривання негерметично упакованого продовольства від зараження. Для цього використовують підземні споруди, закривають бурти продовольства брезентом, поліетиленом. перевозять у спеціалізованому транспорті та добре закритих машинах.

Не менш важливим являється вибір місця для БПП, дотримання правил приготування,роздачі та вживання їжі.

Вважається, якщо місцевість забруднена радіацією до рівня потужності дози, яка не перевищує 1 р/год – можна використовувати цю територію з деякими застереженнями. Якщо до 5 р/год, то їжа виготовляється в умовах, коли польова кухня розташовується під наметом,якщо більше 5 р/год, то ця ділянка, де буде кухня, дезактивується, а місцевість навкруги зволожується з тим, щоб не знімати пилу, який вміщує РР.

Вживати їжу можна на території, де потужність дози не вище 0,5 р/год, а взимку, якщо грунт покритий снігом,або в мокру погоду, коли грунт вологий – Їжу можна вживати і на території, де потужність дози до 5 р/год.

Рівні радіоактивного зараження продовольства і води, які не приводять до променевого зараження.



(витяг з Директиви Д–16–71)

  • Вода, варена їжа, рідкі продукти (у казанку) – до 14 мр/год,

  • Хліб (буханка) – до 14 мр/год

  • Риба (1 кг) – до 14 мр/год

  • консерви у банках (концентрати) – 2,5 мр/год

  • м'ясо (сире) – 2,5 мр/год

  • сипучі продукти, сухофрукти – 8 мр/год

Це дані для першої доби після ядерного вибуху, якщо більше 30 діб – зменшується у 10 разів.

Медична служба повинна давати висновки про можливість розташування БПП, вона несе відповідальність за визначення ступеня зараження продуктів, визначення методу дезактивації, її якість і порядок використання продуктів у залежності від ступеня їх зараження.

Дезактивація заражених харчових продуктів у випадку, якщо є запаси незаражених продуктів, і може бути проведена часом – затриманням на складах до зниження активності результатом природного розпаду короткоживучих ізотопів.

В залежності від умов обстановки деколи можна провести змішування заражених і незаражених продуктів до такого стану, щоб рівень радіоактивного забруднення при цьому не перевищував допустимий.

У таких же випадках, коли немає у наявності незараженого продовольства, а бойова обстановка не дозволяє замінити заражені продукти, на складі з'єднань проводиться дезактивація слідуючим методом:
1. Видалення зараженого зовнішнього шару продукту (тверді жири, масло, сир) ножем – товщиною 2,5 – 3 мм, а м'яса – 6–8мм, а потім миють проточною водою.
2. Заміна зараженої тари чистою (перетарування зерна, муки, крупи, солі, цукру). Якщо сипучі продукти крім солі та цукру знаходяться у мішках, то у цих випадках заміна тари може бути проведена слідуючим чином:

а)поверхню мішків покропити водою або змочити водою за допомогою ганчір’я, після чого мішок розшивається.

б)поверхня мішків просочується або парафіном (розтопленим) або клейстером. При цьому з внутрішнього боку мішка утворюється твердий шар продукту завтовшки 7–10 мм.

в)може бути використаний полий циліндр без дна і покришки (він вставляється, мішок розшивається і відкидається заражений шар).


3. Обмивання окремих видів продовольства чистою водою (картопля, морква та ін.)
4. Обмивання зовнішньої поверхні тари водою, водяним розчином миючих засобів або дезактивуючим розчином. Усі види банок з консервами, бочки, у яких зберігається продовольство дезактивується шляхом 2-х та 3-х кратного обмивання водою за допомогою брандспойту або витирання ганчір’ям, змоченим водою, або дезактивуючим розчином.

Хліб, готова їжа, якщо вони підпали під радіаційне зараження – знищуються.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка